Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 6 Тематичний план на поточний навчальний рік

Пояснювальна записка до навчальної дисципліни 6 Тематичний план на поточний навчальний рік




Сторінка15/16
Дата конвертації10.03.2017
Розмір3.64 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16
ТЕМА № 3. Перевірка працездатності комп’ютерної мережі

З навчальної дисципліни: “Комп’ютерні мережі та телекомунікаційні технології”

Категорія слухачів: курсанти

Навчальна мета: навчити курсантів здійснювати перевірку налаштувань мережі, виправляти помилки в налаштуванні мережи та здійснювати тестування роботи мережі.

Виховна мета: вивчити коректність поведінки при роботі з комп’ютерними та програмними засобами, використання в практичній діяльності законообгрунтованої термінології, пов’язаної з інформаційними відносинами в суспільстві

Розвивальна мета: підвищити інтелектуальний рівень курсанта, розширити світогляд щодо можливостей, напрямів та законності використання досягнень інформаційних технологій в правоохоронній діяльності

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерний клас, підключення до Інтернет, спеціальне програмне забезпечення.

Наочні засоби: роздруковані покрокові інструкції щодо виконання практичного завдання на персональному комп’ютері.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: забезпечуючі дисципліни – «Інформатика»;

забезпечувані дисципліни – «Комп’ютерна розвідка», «Інформаційна безпека», «Захист інформації в інформаційно телекомунікаційних системах»

Навчальні питання:

  1. Перевірити роботу комп’ютера в мережі.

  2. Здійснити перевірку мережних налаштувань та знайти помилки.

  3. Виправити знайдені помилки та приєднати комп’ютер до локальної мережі.

  4. Здійснити передавання інформації за допомогою комп’ютерної мережі.

  5. Протестувати роботу комп’ютера в мережі. Заміряти швидкість передавання інформації.

Література:

  1. Фред Халсалл. Передача данных, сети компьютеров и взаимосвязь открытых систем. — М.: Радио и связь, 1995.

  2. Столлиигс В. Передача данных. — 4-е изд. СПб.: Питер, 2004.

  3. Столлиигс В. Современные компьютерные сети, 2-е изд. — СПб.: Питер, 2003.

  4. Куроуз Дж.у Росс К. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004.

  5. Таиеибаум Э. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2002.

  6. Фейт Сидни. ТСР/ІР. Архитектура, протоколы, реализация. — М.: Лори, 2000.

  7. Стивен Браун. Виртуальные частные сети. — М.: Лори, 2001.

  8. Шринивас Вегешиа. Качество обслуживания в сетях ІР. — М.:Вильямс, 2003.

  9. Дуглас Э. Камер. Сети ТСР/ІР. Том 1. Принципы, протоколы и структура. — М.:Вильяме, 2003.

  10. Блэк Ю. Сети ЭВМ: протоколы стандарты, интерфейсы/Перев. с англ. - М.: Мир, 1990.

  11. Ричард Стивене. Протоколы ТСР/ІР. Практическое руководство. — Спб.: БХВ, 2003.

  12. Слепов Н.Я . Синхронные цифровые сети SDN. М.: Эко-Трендз, 1998.

  13. Уолрэпд Дж. Телекоммуникационные и компьютерные сети. Вводный курс. — М.: Постмаркет, 2001.

  14. Гольдштейи Б. С., Пинчук А. В., Суховицкий А. Л. ІР-телефония. — Радио и связь, 2001.

  15. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Новые технологии и оборудование ІР-сетей. — СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2000.

  16. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Сетевые операционные системы. 2-е изд. СПб.: Питер, 2008.

  17. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для ВУЗов. 4-е изд.- СПб.: Питер, 2011.

  18. Телекомунікаційні та інформаційні мережі: Підручник для вищіх навчальних закладів./ П.П.Воробієнко, Л.А.Нікітюк, П.І.Резніченко. – К.: САММІТ-КНИГА, 2010.

  19. Бройдо В.Л., Ильина О.П. Вычислительные системы, сети и телекоммуникации: Учебник для вузов. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2011.


Методичні поради з викладання теми:

На початку заняття викладач перевіряє наявність курсантів на занятті, оголошує тему та мету заняття, пояснює порядок його проведення.

Перед безпосереднім виконанням практичної роботи слід задати курсантам питання для контролю підготовки до заняття:


  1. Які команди існують для тестування мережі?

  2. Команда ping та її ключі.

  3. Які помилки зустрічаються найчастіше при налаштуванні мереж?

  4. Команда ipconfig, її призначення та синтаксис.

  5. Команда tracert, її призначення та синтаксис.

Основну частину заняття викладач починає з пояснення порядку перевірки працездатності локальної комп’ютерної мережі.

Перевірка правильності даних ідентифікації комп’ютерів мережі

Проблем від нестабільності роботи мережного додатку не буде, якщо всі комп’ютери мережі будуть прописані в одній робочі групі і будуть мати правильно сформовані імена. Як ім’я робочої групи (загальне для всіх ПК, підключених до локальної мережі класу), так і імена кожного з комп’ютерів (унікальні для кожного ПК) мають бути записані латиною. Так, робоча група може називатись Klass, імена комп’ютерів - Teacher, Student1, Student2... StudentN.

Для перевірки даних ідентифікації комп’ютера ввійдемо у вкладку „Ім’я комп’ютера” діалогового вікна „Властивості системи” (для виклику цього вікна викличте контекстне меню для піктограми „Мій комп’ютер” і виберіть команду „Властивості”, або відкрийте його з Панелі управління зі значка „Система”).

Ім’я комп’ютера чи робочу групу, в яку входить цей комп’ютер, у разі необхідності можна змінити, скориставшись кнопкою „Змінити”, яка розташована на вкладці, що розглядається.



Перевіримо працездатність мережної карти

Мережна плата (мережева карта, мережний адаптер, Ethernet-адаптер) - периферійний пристрій, що дозволяє комп’ютеру взаємодіяти з іншими пристроями мережі. За фізичною реалізацією мережні плати поділяють на внутрішні, зовнішні та вбудовані у материнську плату.

У діалоговому вікні „Властивості системи” перейдемо на вкладку „Пристрої”, де скористаємось кнопкою „Диспетчер пристроїв”. У вікні диспетчера перевіримо правильність встановлення мережної плати. Біля пункту мережної карти не має бути ніяких жовтих знаків питань чи оклику. Якщо вони є, необхідно переустановити драйвер карти.

Примітка: диспетчер пристроїв відображає встановлене на комп’ютері устаткування. За його допомогою можна встановлювати і оновлювати драйвера апаратних пристроїв, змінювати їх параметри і усувати неполадки в їх роботі.



Перевіримо список встановлених мережних протоколів і служб

У процесі установки драйверів мережного адаптера система Windows автоматично встановлює необхідні для роботи в мережі протоколи і служби та створює підключення до локальної мережі. Ознайомитись з властивостями створеного підключення та провести необхідні регулювання цього підключення можна з папки „Мережні підключення”, викликати яке можна кількома шляхами, наприклад: піктограмана робочому столі „Мережне оточення”, у віконній панелі типових завдань вибрати „Відобразити мережні підключення”, або кн. „Пуск”--> „Налаштування”-->”Панель управління”--> піктограма „Мережні підключення”. В результаті проведених дій ви отримаєте вікно, в якому будуть відображені існуючі мережні підключення у вигляді піктограм.



Викликавши контекстне меню для піктограми підключення до локальної мережі та вибравши команду „Властивості”, отримаємо доступ до діалогового вікна властивостей даного підключення, у якому можра ознайомитись з пов’язаними з даним підключенням службами та протоколами, які установлені в системі, звідси ж можна провести необхідні налаштування цих служб та протоколів. Продивіться список компонентів; серед встановлених обов’язково мають бути: „Клієнт мереж Microsoft”, „Служба доступу до файлів та принтерів мереж Microsoft”, „Протокол Інтернету TСР/ІР”. Якщо вони відсутні - встановіть їх, для виклику майстра установки скористайтесь кнопкою "Встановити", що розташована на цій вкладці.

 

Встановлюємо статичну IP-адресу

Найбільш вживуваний протокол при роботі в мережі - TСР/ІР. Його налаштуванням ми зараз і займемося.



Примітка. Протокол - набір правил і угод для передачі даних мережею. Такі правила визначають вміст, формат, параметри часу, послідовність і перевірку помилок у повідомленнях, якими обмінюються мережні пристрої. Протокол TСР/ІР - набір широко використовуваних мережних протоколів, робота яких забезпечує додержання стандартів зв’язку між комп’ютерами, узгодження з’єднань мереж різних типів і правил маршрутизації повідомлень.

В роботі TСР/ІР протоколу задіяна IP-адреса. Коли йдеться про мережну адресу, зазвичай мається на увазі саме IP-адреса пристрою. IP-адреса (від англ. Internet Protocol Address) - унікальний ідентифікатор (адреса) пристрою (комп’ютера, мережний принтер, маршрутозатор і т.п.), підключеного до мережі а. IP-адресою є 32-бітове (за версією Ipv4) або 128-бітове (за версією Ipv6) двійкове число (наприклад - 11000000 10101000 00000000 00000001). На практиці користуються більш зручною формою запису IP-адреси (Ipv4), яка виглядає як запис у вигляді чотирьох десяткових чисел (від 0 до 255), розділених крапками, (наприклад, 192.168.0.1. - аналог запису в цій формі адреси представленої в двійкові формі у попередньому прикладі).

Під час встановлення протоколу TСР/ІР він налаштовується на використання динамічних IP-адрес.

Примітка. Динамічна IP-адреса формується автоматично протоколом DHCP, що є складовою TСР/ІР. При цьому присвоєння IP-адреси проводиться кожен раз в момент поточного ввімкнення пристрою в мережу, сформоване значення адреси залишається дійсним тільки до закінчення поточного сеансу роботи в мережі.

Специфіка формування динамічної IP-адреси приводить до того, що один мережний пристрій в різних сеансах роботи може мати різні IP-адреси. А тепер подумайте, що буде, коли в мережі працює серверна програма, та кілька її клієнтів, і в процесі роботи виникне необхідність перезавантажити ПК з серверною чи клієнтською частиною! Чи можна вважати таку роботу стабільною?

Для забезпечення стабільності в локальній мережі класу пропонується перейти на статичні IP-адреси. Такий тип IP-адреси задається одноразово вручну для кожної машини, що входить в склад мережі, адреса при цьому не змінюється при перериванні сеансу роботи в мережі, чи повного перезавантаження ПК.

Для встановлення статичної IP-адреси необхідно почергово на кожному з ПК мережі провести такі регулювання: у вкладці „загальні” діалогового вікна властивостей мережного підключення в списку встановлених компонентів виділяємо стрічку „Протокол Інтернету (TСР/ІР)” і викликаємо вікно налаштувань через кнопку „Властивості”. В результаті буде викликане вікно:



У вікні „Властивості”: „Протокол Інтернет (Tcp/IP)” встановіть перемикач у положення „Використовувати наступну IP-адресу”). Стануть доступними поля IP-адрес і Маска підмережі. В ці поля введіть значення, які хочете присвоїти. Які ж IP-адреси використовувати? Для локальних мереж прийнято давати IP-адреси з „сірого” діапазону 192.168.0.0 - 192.168.255.255, тобто типу 192.168.x.x. (врахуйте тільки, що в одній мережі не повинно зустрічатися дві однакових адреси, а також адреси типу 192.168.x.0 та 192.168.x.255, тобто такі як 192.168.0.0 и 192.160.0.255 чи 192.168.1.0 і 192.168.1.255 і т.п. використовувати не можна). Наприклад, для ПК учителя можна задати IP-адресу 192.168.0.1 (маска підмережі 255.255.255.0), для першого учнівського - 192.168.0.2 (маска підмережі 255.255.255.0), другого учнівського - 192.168.0.2 (маска підмережі 255.255.255.0) і т.д.



Протестуємо дієздатність мережі

Для цього з одного із ПК мережі спробуємо скористатись командою ping...

Припустимо, роботу ми проводимо з певного ПК (IP-адреса 192.168.0.1).

Викликаємо командну стрічку, наприклад шляхом кн.Пуск => Виконати => command.

У вікні, що з’явилося, набираєте ping 192.168.0.2, щоб протестувати зв’язок з комп’ютером з IP-адресою 192.168.0.2. Якщо все зробили правильно, отримаємо відповідь від потрібного комп’ютера, і час на отримання відповіді.

Результат має бути схожий на щось таке:

Обмін пакетами з 192.168.0.2 по 32 байт:
Відповідь від 192.168.0.2: число байт=32 час<10ms TTL=32
Відповідь від 192.168.0.2: число байт=32 час<10ms TTL=32
Відповідь від 192.168.0.2: число байт=32 час<10ms TTL=32
Відповідь від 192.168.0.2: число байт=32 час<10ms TTL=32.

Час відповіді у цьому випадку менше 10 мілісекунд. Якщо отримали відповідь Request timed out („Перевищений час очікування відповіді”), то щось з мережою не так.

Перевірте, чи правильно ви вказали IP-адресу, чи всі кабелі підключені, чи включений інший комп’ютер. У випадку, якщо все одно нічого не виходить, спробуйте замінити мережний кабель на завідомо робочий, збільште час очікування, збільште кількість спроб, змініть довжину пакету.

Для збільшення часу очікування використовуйте ключ -w.

Після пояснення викладач розділяє курсантів на групи та ставить задачу кожній групі налаштувати мережу в одній з зазначених ОС.

Курсанти самостійно виконують поставлене завдання. Викладач контролює хід виконання поставленого завдання курсантами та, при необхідності, надає їм допомогу.

У заключній частині заняття викладач проводить опитування курсантів з метою контролю засвоєння навчального матеріалу, підводить підсумки заняття та видає завдання на самопідготовку.
План проведення практичного заняття 3 (2 год.):

з/п

Навчальні питання

Час, хв.

Вступна частина:

12

1

Перевірка наявності особового складу.

3

2

Оголошення теми, мети, плану заняття.

2

3

Контроль готовності курсантів до заняття

7

Основна частина:

60

4

Пояснення курсантам правил перевірки працездатності комп’ютерної мережі

10

5

Постановка завдання на виконання роботи

5

6

Самостійне, під керівництвом викладача, виконання завдання курсантами:

45

Заключна частина:

8

8

Контроль засвоєння матеріалу заняття

4

9

Підведення підсумків заняття.

2

10

Завдання на самопідготовку.

2


Завдання для самостійного вивчення (2 год.):

Ознайомитись з рекомендованою літературою, в робочих зошитах занотувати основні положення питань, які надані до розгляду. Ознайомитись с командами ipconfig та tracert. Скласти звіт про виконання роботи.


Викладачі кафедри:

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри





Пакриш О. Є.



кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри




Смаглюк В. М.



начальник навчального полігону кафедри, майор міліції




Тоневицький А.М.



Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра інформаційних технологій
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

полковник міліції

________________Кудінов В. А.

____.________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТЕМА № 4. Засоби збирання первинної інформації про мережу, створення карти мережі

З навчальної дисципліни: “Комп’ютерні мережі та телекомунікаційні технології”

Категорія слухачів: курсанти

Навчальна мета: навчити курсантів працювати з програмами для збирання первинної інформації про комп’ютерну мережу.

Виховна мета: вивчити коректність поведінки при роботі з комп’ютерними та програмними засобами, використання в практичній діяльності законообгрунтованої термінології, пов’язаної з інформаційними відносинами в суспільстві

Розвивальна мета: підвищити інтелектуальний рівень курсанта, розширити світогляд щодо можливостей, напрямів та законності використання досягнень інформаційних технологій в правоохоронній діяльності

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерний клас, підключення до Інтернет, спеціальне програмне забезпечення.

Наочні засоби: роздруковані покрокові інструкції щодо виконання практичного завдання на персональному комп’ютері.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: забезпечуючі дисципліни – «Інформатика»;

забезпечувані дисципліни – «Комп’ютерна розвідка», «Інформаційна безпека», «Захист інформації в інформаційно телекомунікаційних системах»

Навчальні питання:

1. Збирання інформації про мережу програмою SmartWhoіs.

2. Збирання інформації про мережу програмою VisualRoute.

3. Збирання інформації про мережу програмою NeoTracePro.



Література:

    1. Фред Халсалл. Передача данных, сети компьютеров и взаимосвязь открытых систем. — М.: Радио и связь, 1995.

    2. Столлиигс В. Передача данных. — 4-е изд. СПб.: Питер, 2004.

    3. Столлиигс В. Современные компьютерные сети, 2-е изд. — СПб.: Питер, 2003.

    4. Куроуз Дж.у Росс К. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2004.

    5. Таиеибаум Э. Компьютерные сети, 4-е изд. — СПб.: Питер, 2002.

    6. Фейт Сидни. ТСР/ІР. Архитектура, протоколы, реализация. — М.: Лори, 2000.

    7. Стивен Браун. Виртуальные частные сети. — М.: Лори, 2001.

    8. Шринивас Вегешиа. Качество обслуживания в сетях ІР. — М.:Вильямс, 2003.

    9. Дуглас Э. Камер. Сети ТСР/ІР. Том 1. Принципы, протоколы и структура. — М.:Вильяме, 2003.

    10. Блэк Ю. Сети ЭВМ: протоколы стандарты, интерфейсы/Перев. с англ. - М.: Мир, 1990.

    11. Ричард Стивене. Протоколы ТСР/ІР. Практическое руководство. — Спб.: БХВ, 2003.

    12. Слепов Н.Я . Синхронные цифровые сети SDN. М.: Эко-Трендз, 1998.

    13. Уолрэпд Дж. Телекоммуникационные и компьютерные сети. Вводный курс. — М.: Постмаркет, 2001.

    14. Гольдштейи Б. С., Пинчук А. В., Суховицкий А. Л. ІР-телефония. — Радио и связь, 2001.

    15. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Новые технологии и оборудование ІР-сетей. — СПб.: БХВ-Санкт-Петербург, 2000.

    16. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Сетевые операционные системы. 2-е изд. СПб.: Питер, 2008.

    17. Олифер В. Г., Олифер Н. А. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Учебник для ВУЗов. 4-е изд.- СПб.: Питер, 2011.

    18. Телекомунікаційні та інформаційні мережі: Підручник для вищіх навчальних закладів./ П.П.Воробієнко, Л.А.Нікітюк, П.І.Резніченко. – К.: САММІТ-КНИГА, 2010.

    19. Бройдо В.Л., Ильина О.П. Вычислительные системы, сети и телекоммуникации: Учебник для вузов. 4-е изд. – СПб.: Питер, 2011.


Методичні поради з викладання теми:

На початку заняття викладач перевіряє наявність курсантів на занятті, оголошує тему та мету заняття, пояснює порядок його проведення.

Перед безпосереднім виконанням практичної роботи слід задати курсантам питання для контролю підготовки до заняття:

1. Використовуючи відомі Вам засоби, визначити, чи знаходяться в одній мережі комп'ютери:



  • 195.151.242.49 і 195.151.242.250;

  • 195.151.242.49 і 195.151.241.50.

2. Призначення маски при ІР-адресації.

3. Що таке сокет?

4. Сутність дейтаграмної передачі даних.

Основну частину заняття викладач починає з пояснення порядку збору відомостей про комп’ютерну мережу.

Маючи лише загальні відомості про підключення до Internet і застосовуючи різні засоби, можна визначити:

1) доменні імена;

2) адреси підмереж;

3) адреси окремих комп’ютерів організації, підключених до Internet (Табл. 1).

Методів збирання подібної інформації дуже багато, проте всі вони зводяться до одного – отримання інформації, що має відношення до технологій Internet, корпоративним мережам (intranet), віддаленому доступу (remote access) і екстрамережам (extranet).

Таблиця 1

Ідентифікуючі відомості за різними технологіями



Технологія

Ідентифікуючі відомості

Internet

  • імена доменів;

  • адреси підмереж;

  • точні IP-адреси комп’ютерів, підключених до Internet;

  • TCP- і UDP-служби, що працюють на кожному з виявлених комп’ютерів; архітектура системи (наприклад, SPARC або Х86);

  • механізми управління доступом і відповідні списки управління доступом (ACL - Access Control List);




  • системи виявлення вторгнень (IDS);

  • реєстраційна інформація (імена користувачів і груп, системні маркери, таблиці маршрутизації, інформація про протокол SNMP)

Корпоративні мережі

  • те ж, що і для Internet

  • використовувані мережні протоколи (наприклад, IP, IPX, DecNET і т. д.);

  • імена внутрішніх доменів

Віддалений доступ

  • телефонні номери, використовувані для віддаленого доступу,

  • а також тип АТС (аналогова чи цифрова);

  • тип віддаленої операційної системи;

  • механізм автентифікації і використовувані протоколи (IPSEC, РРТР)

Екстрамережі

  • вихідні точки та вхідні з’єднання;

  • тип з’єднання;

  • механізм управління доступом

Перш за все, необхідно визначити види діяльності, які здійснюватимуться при збиранні інформації.

Наприклад, потрібно відповісти на питання, чи плануєте ви зібрати дані про всю мережу організації чи обмежитеся лише певними її сегментами (наприклад, мережею головного офісу)?

У деяких випадках зібрати дані про всю організацію може виявитися складно. В Internet є безліч ресурсів, за допомогою яких можна звузити область діяльності, а також одержати відкриту інформацію про організацію і її службовців. Починаємо з Web-сторінки організації (якщо, звичайно, вона існує). Часто виявляється, що на таких Web-сторінках присутня інформація, яка може допомогти зломщику.

До інших даних, які можна одержати і які можуть бути цікавими, належать:



  • адреси і місця розташування офісів і підрозділів;

  • ділові партнери і постачальники;

  • новини про злиття або придбання;

  • номери телефонів;

  • контактна інформація і адреси електронної пошти;

  • вимоги до співробітників і відвідувачів щодо забезпечення безпеки, за якими можна судити про вживані механізми захисту.


SmartWhoіs

Щоб зібрати інформацію, потрібно знати адресу організації або яку-небудь іншу початкову точку. У Internet адреса звичайно приймає вид імені домену.

www.microsoft.com

www.mail.ru

www.google.com

www.samsung.ru

www.anekdotov.net

www.yandex.ru

www.australia.gov.au

www.turismo.gov.ar

www.mincom.gov.ma

www.info.gov.hk

www.sar.gov.pl

www.kenya.go.ke

Для початку збирання необхідної інформації необхідно запустити програму, і в поле ввести ім’я хоста, що цікавить, його IP-адресу або ім’я домену і натиснути Enter або кнопку Запит (рис. 1).

Рис. 1. Поле програми SmartWhoіs під Windows

У вікні, що з’явилося, можна побачити результат виконання запиту Whoіs (рис. 2).

Рис. 2. Результат роботи програми Whoіs


У лівій частині екрану міститься інформація про належність вузла, який цікавить, до мережі, та її маска. У правій частині докладніша інформація про адміністраторів цього вузла або керівників організації їх, поштова скринька, телефон, прізвище та ін.

Зберіть інформацію за вибраним доменним ім’ям та збережіть її у файлі SmartWhoіs.doc.



VisualRoute

VisualRoute – це програмний засіб, який об’єднує інструменти Traceroute, Ping і Whois в одному зручному графічному інтерфейсі. На додаток до цього, програма надає можливість визначити географічне положення роутерів і серверів (рис. 3), забезпечуючи, таким чином, інформацію, яка може допомогти в ідентифікації джерела мережних вторгнень і місцеположення зловмисників.

Рис. 3. Результат роботи програми VisualRoute

VisualRoute забезпечує трасування e-mail повідомлень, що може стати у нагоді для вирішення проблем електронної пошти та полювання за спамерами. На відміну від звичайних програм трасування, VisualRoute визначає всі IP переходи паралельно (замість того, щоб робити це послідовно), забезпечуючи швидке отримання результату. Пакет VisualRoute Server дозволяє діставати доступ до описаної функціональності за допомогою браузера, таким чином, користувач може запитати інформацію Traceroute, знаходячись за брандмауером або з віддаленого комп’ютера.

Використовуючи функцію Ping, можна контролювати, що сайт «живий», а за допомогою Traceroute можна дізнатися, чи немає проблем по дорозі до нього. VisualRoute Traceroute формує три види результатів:



  • загальний аналіз;

  • таблицю даних (рис. 4);

Рис. 4. Сформована VisualRoute таблиця даних



  • географічне розташування роутинга (рис. 5);

Рис. 5. Географічне розташування роутинга

Загальний аналіз містить короткий опис числа переходів; вказівку на місце, де відбулася проблема; тип програмного забезпечення, встановленого на сервері. Дані в табличній формі містять інформацію про кожен перехід, включаючи IP адресу, ім.’я вузла, географічне положення й основні магістралі Інтернет, з якими сполучений сервер. Карта світу дає географічне уявлення маршруту, за яким відбулося з’єднання. Користувач може наближати і віддаляти картинку, переміщатися по карті. Клацнувши по вузлу мишею, можна дістати доступ до контактної інформації для відправки повідомлень у разі виникнення проблем.

Для отримання наданої вище інформації необхідно запустити програму і заповнити поле Address, як показано на рис. 6 (можливо заповнення поля Address або IP Address по вибору, залежно від відомих даних) і натиснути Enter.



Рис. 6. Введення адреси до відповідного вікна Visual Route

Нижче буде виведена сказана вище інформація про хост, що цікавить нас, а також географічне положення роутерів і серверів.

У полі таблиці:



Hop показує кількість роутерів і серверів, через які проходить IP-пакет;

Node Name – вказується інформація про DNS імена роутерів і серверів;

Location – місцерозташування цих вузлів;

Tzone – відповідний часовий пояс;

NetWork – тип мережі.

Також в програмі є можливість виведення інформації щодо кожного з вузлів окремо. Для цього в полі Node Name клацніть один раз мишкою по імені хоста, що цікавить. У результаті одержите таку інформацію (рис. 7). Як бачите, вона дуже схожа з інформацією, що одержана за допомогою програми SmartWhois.



Рис. 7. Інформація про домен, видана VisualRoute


Для виведення інформації у файл натисніть кнопку Snap, розташовану в заголовку вікна (рис. 7).

VisualRoute є дуже зручним і наочним інструментальним засобом отримання інформації, необхідної для отримання інформації, на таких етапах, як: зясування адресного простору мережі; створення карти мережі.



Запустіть програму VisualRoute, задавши для пошуку імена доменів з переліку:

www.microsoft.com

www.mail.ru

www.google.com

www.samsung.ru

www.anekdotov.net

www.yandex.ru

www.australia.gov.au

www.turismo.gov.ar

www.mincom.gov.ma

www.info.gov.hk

www.sar.gov.pl

www.kenya.go.ke

Результати зберегти у файлі VisualRoute.doc.



NeoTracePro

Internet: http://www.neoworx.com/

Кожний з нас не раз бачив в кіно про хакерів або шпигунів як відбувається виявлення місцезнаходження того, хто телефонує: на екрані комп’ютера відображається карта світу, а на ній – маршрут проходження дзвінка. Запустивши цю програму, ви зможете одержати аналогічну картину для відстеження не телефонних номерів, а географічного розташування якого-небудь web-серверу.

NeoTrace за ім’ям сайту або поштової скриньки відображає на карті маршрут проходження трафіку з докладним переліком всіх точок ретрансляції. Після закінчення процесу можна переглянути:


    • через які вузли відбувалося з’єднання;

    • графік швидкості передачі даних через ці вузли;

    • дізнатися, які компанії володіють ними та їх фізичні адреси;

    • також програмою можна перевірити, чи реально існує яка-небудь поштова скринька.

Як видно з опису і рисунка 7, програма дуже схожа з програмою VisualRoute (рис. 8).

Рис. 7. Географічне розташування роутинга

Після пояснення викладач ставить задачу на виконання практичного завдання.

Курсанти самостійно виконують поставлене завдання. Викладач контролює хід виконання поставленого завдання курсантами та, при необхідності, надає їм допомогу.

У заключній частині заняття викладач проводить опитування курсантів з метою контролю засвоєння навчального матеріалу, підводить підсумки заняття та видає завдання на самопідготовку.
План проведення практичного заняття 4 (2 год.):

з/п

Навчальні питання

Час, хв.

Вступна частина:

12

1

Перевірка наявності особового складу.

3

2

Оголошення теми, мети, плану заняття.

2

3

Контроль готовності курсантів до заняття

7

Основна частина:

60

4

Пояснення курсантам правил збирання первинної інформації про мережу

10

5

Постановка завдання на виконання роботи

5

6

Самостійне, під керівництвом викладача, виконання завдання курсантами:

45

Заключна частина:

8

8

Контроль засвоєння матеріалу заняття

4

9

Підведення підсумків заняття.

2

10

Завдання на самопідготовку.

2


Завдання для самостійного вивчення (2 год.):

Ознайомитись з рекомендованою літературою, в робочих зошитах занотувати основні положення питань, які надані до розгляду. Скласти звіт про виконання роботи.




Викладачі кафедри:

кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри





Пакриш О. Є.



кандидат технічних наук, доцент, професор кафедри




Смаглюк В. М.





Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра інформаційних технологій
ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

полковник міліції

________________Кудінов В. А.

____.________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16