Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Пояснювальна записка щодо проведення фахового вступного випробування для осіб

Пояснювальна записка щодо проведення фахового вступного випробування для осіб




Дата конвертації05.05.2017
Розмір94 Kb.
ТипПояснювальна записка

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля

Кафедра фізики та електроніки




Затверджую
Ректор ................... О. Л. Голубенко

” ______________ 2015 р.



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

щодо проведення фахового вступного випробування для осіб,


які вступають на навчання за освітньо-професійними програмами підготовки СПЕЦІАЛІСТІВ або МАГІСТРІВ зі спеціальності
"Фізика"
на базі раніш здобутого освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр або спеціаліст

Пояснювальна записка складається з:

“Програми фахових вступних випробувань”;

“Вимог до рівня підготовки вступників”;

"Критеріїв оцінювання";

"Порядку проведення співбесіди";

“Переліку рекомендованої літератури”
Сєвєродонецьк 2015

Програма фахових вступних іспитів на спеціальність

Фізика”


Необхідний обсяг знань студентів, що навчаються за напрямом підготовки “Фізика” з нормативних дисциплін, передбачених навчальним планом.
Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Програма фахових вступних випробувань складена на основі навчальної програми з дисциплін “Механіка”, “Молекулярна фізика”, “Електрика та магнетизм”, “Оптика”, “Атомна і ядерна фізика”.



Метою проведення вступних випробувань є перевірка володіння абітурієнтом обсягом теоретичних знань і навичок в галузі загальної фізики та її спеціальних розділів; володіння сучасними методами розрахунку рівнянь математичних моделей фізичних явищ, навичок розробки математичних моделей фізичних явищ, або технологічних процесів та функціональних схем пристроїв дослідницького устаткування; та навичок роботи з сучасними програмними продуктами для розв’язання задач з фізики.
Фізичні основи механіки. Кінематика матеріальної точки. Поступальний і обертальний рухи. Динаміка матеріальної точки. Закони Ньютона. Закон збереження імпульсу.
Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) - природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами. Це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова.
Матеріа́льна то́чка (частинка) -це фізична модель, яку використовують замість тіла, розмірами якого в умовах даної задачі можна знехтувати.
Математи́чна моде́ль - система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель має важливе значення для таких наук, як: економіка, екологія, соціологія, фізика, хімія, механіка, інформатика, біологія та ін.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Зауваження: В цій статті векторні величини позначаються жирним шрифтом, тоді як скалярні - курсивом.
Закон збереження імпульсу - один із фундаментальних законів фізики, який стверджує, що у замкненій системі сумарний імпульс усіх тіл зберігається. Він звучить так: У замкненій системі геометрична сума імпульсів залишається сталою при будь-яких взаємодіях тіл цієї системи між собою.
Межі застосування класичної механіки.
Класична механіка - розділ фізики, який вивчає рух на основі законів Ньютона та принципу відносності Галілея. Тому її часто називають «Ньютоновою механікою».
Поняття про еквівалентність сил інерції і сил тяжіння. Енергія і робота. Закон збереження енергії. Механіка твердого тіла. Основне рівняння динаміки обертального руху. Закон збереження моменту імпульсу. Гіроскопічний ефект і його застосування. Механіка рідин і газів. Рівняння Бернулі. Елементи теорії відносності. Постулати А. Ейнштейна. Перетворення Лоренца. Відносність довжини і проміжку часу. Теорема додавання швидкостей. Релятивістська динаміка. Взаємозв'язок між масою і енергією. Єдиний закон збереження маси імпульсу й енергії. Поняття про загальну теорію відносності.
Енергоконсервація (або більш прийняте в Україні поняття - Енергозбереження) стосується зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої кількості енергетичних послуг. Енергозбереження відрізняється від енергоефективності, яке стосується використання меншої кількості енергії за тої самої послуги.
Перетворення Лоренца Перетворення Лоренца - лінійні перетворення координат, що залишають незмінним просторово-часовий інтервал. Перетворення Лоренца зв'язують координати подій в різних інерціальних системах відліку та мають фундаментальне значення в фізиці.
Зако́н збере́ження ма́си - закон, що постулює збереження сумарної маси всіх речовин у замкненій системі, не зважаючи на будь-які внутрішні процеси. Цей закон працює лише у класичній фізиці, коли релятивістські ефекти невеликі.
Загальна теорія відносності Загальна теорія відносності (ЗТВ) - теорія гравітації, опублікована Альбертом Ейнштейном в 1916 році. На відміну від нерелятивістської теорії гравітації Ньютона загальна теорія відносності придатна для опису гравітаційної взаємодії тіл, що рухаються зі швидкостями близькими до швидкості світла.
Зв'язок геометрії з полем тяжіння. Механічні коливання і хвилі. Диференціальні рівняння затухаючих і вимушених коливань. Поперечні й поздовжні хвилі. Рівняння хвилі. Інтерференція хвиль.

Молекулярна фізика і термодинаміка. Молекулярно-кінетична теорія газів. Основне рівняння кінетичної теорії газів. Основні закони ідеального газу.
Інтерфере́нція хвиль (від лат. inter - взаємно, між собою; лат. ferio - вдаряю, вражаю) - явище накладання двох або більше когерентних хвиль, в результаті чого в одних місцях спостерігається підсилення результуючої хвилі (інтерференційний максимум), а в інших місцях послаблення (інтерференційний мінімум).
Колива́ння- специфічні рухи або зміни стану систем різної фізичної природи, для яких спостерігається певна повторюванність в часі. Якщо це відбувається через однаковий проміжок часу - період Т, то коливання називають періодичними.
Диференціа́льні рівня́ння - рівняння, що встановлює залежність між незалежними змінними, числами (параметрами), невідомими функціями та їх похідними. Невідома функція може бути як скалярною, так і векторною.
Конститу́ція (лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Фізичний сенс тиску й абсолютної температури. Рівноважний розподіл молекул ідеального газу за швидкостями. Закон Максвелла. Обчислення ймовірностей та середніх значень фізичних величин. Середня, найбільш імовірна, середньоквадратична швидкості. Газ у полі земного тяжіння. Барометрична формула. Дослідна перевірка законів розподілу. Явища переносу. Рівняння дифузії, в'язкості, теплопровідності.
Фізи́чна величи́на - властивість, спільна в якісному відношенні для багатьох фізичних об'єктів (фізичних систем, їхніх станів і процесів, що в них відбуваються) та індивідуальна в кількісному відношенні для кожного з них.
Гравітаці́йне по́ле Землі́ - фізичне поле, зумовлене тяжінням маси Землі і відцентровою силою, яка виникає внаслідок добового обертання Землі. Незначною мірою залежить також від тяжіння Місяця і Сонця й інших небесних тіл та маси земної атмосфери.
Рівня́ння дифу́зії або рівня́ння теплопрові́дності - рівняння в часткових похідних параболічного типу.
Співвідношення між коефіцієнтами перенесення та їх залежність від тиску. Теоретичне обґрунтування явищ переносу з молекулярно-кінетичного погляду. Предмет і методи термодинаміки. Основні поняття термодинаміки: температура, кількість теплоти, робота розширення системи, внутрішня енергія. Перший принцип термодинаміки, та його застосування до газових процесів. Теплоємності системи за різних умов. Адіабатичний процес.
Вн́утрішня ене́ргія тіла (позначається як E або U) - повна енергія термодинамічної системи за винятком її кінетичної енергії як цілого і потенціальної енергії тіла в полі зовнішніх сил.
Кі́лькість теплоти́ (кі́лькість тепла́) або просто теплота́ - це фізична величина, що відповідає енергії, перенесення якої між двома тілами (різними ділянками тіла) здійснюється за рахунок різниці температур без виконання механічної роботи і не зв'язана з перенесенням речовини від одного тіла до іншого.
Адіаба́тний проце́с (грец. αδιαβατος - неперехідний) - в термодинаміці зміна стану тіла без обміну теплом з навколишнім середовищем. Його можна здійснити, проводячи стискання чи розширення тіла (наприклад, газу) дуже швидко.
Рівняння Пуассона. Політропічні процеси. Молекулярна теорія теплоємностей газів. Розподіл енергії за ступенями вільностей. Другий принцип термодинаміки. Напрям теплових процесів та особлива роль теплоти. Колові процеси. Цикл Карно.
Рівняння Пуассона - неоднорідне еліптичне рівняння в часткових похідних другого порядку, загального виду
Цикл Карно́ - термодинамічний цикл, який складається з двох ізотермічних процесів і двох адіабатних процесів, що поперемінно чергуються між собою. Названий за ім'ям Н. Л. С. Карно, французького вченого та інженера, котрий вперше його описав у своїй праці «Про рушійну силу вогню та про машини, що здатні розвивати цю силу» у 1824 році.
Теорема Карно. Ентропія як наслідок другого принципу термодинаміки. Нерівність Клаузіуса. Зростання ентропії в реальних процесах. Статистичний характер другого принципу термодинаміки. Методи термодинаміки: метод колових процесів, метод термодинамічних потенціалів.
Термодинамі́чні потенціа́ли - це набір функцій стану термодинамічної системи, який характеризує її поведінку при термодинамічних процесах. У випадку внутрішньої енергії і вільної енергії, їхня зміна у самочинних процесах дорівнює виконаній системою роботі.
Термічні і калоричні рівняння стану. Третій принцип термодинаміки. Елементи релятивістської термодинаміки. Фазові перетворення. Ізотерми реальних газів. Рівняння Ван-дер-Ваальса. Рідини. Властивості і структура рідини. Формула Лапласа. Тверді тіла. Кристалічні й аморфні тіла. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса. Теплоємності твердих тіл. Недоліки класичної теорії. Поняття про квантову теорію теплоємності.

Електрика і магнетизм. Електростатика. Заряд і поле. Закон Кулона. Напруженість, потенціал, індукція електричного поля. Потік вектора електричної індукції.

Аморфні речовини - це тверді речовини, які не мають строгого порядку в розташуванні частинок (атомів, молекул, іонів) і не утворюють кристалічних ґраток. У кристалічних речовинах є суворий порядок розташування частинок, а в аморфних частинки розташовані хаотично.
Співвідно́шення Кла́узіуса - Клапейро́на - рівняння, яке задає закон залежності тиску від температури на кривій співіснування фаз.
Рівня́ння ста́ну - співвідношення між тиском p, об'ємом V і температурою Т фізично однорідної системи, що перебуває в стані термодинамічної рівноваги. Рівняння стану одержують експериментально або визначають теоретично методами статистичної фізики, виходячи з молекулярно-кінетичних уявлень про будову даної речовини.
Закон Кулона - один з основних законів електростатики, який визначає величину та напрямок сили взаємодії між двома нерухомими точковими зарядами. Експериментально з задовільною точністю закон вперше встановив Генрі Кавендіш у 1773.
Реа́льний газ (рос.реальный газ; англ. real gas, нім. reales Gas n, Realgas n) - газ, для якого термічне рівняння стану є відмінним від Клапейрона-Менделєєва.
Ква́нтова меха́ніка - фундаментальна фізична теорія, що в описі мікроскопічних об'єктів розширює, уточнює і поєднує результати класичної механіки і класичної електродинаміки. Ця теорія є базою для багатьох напрямів фізики та хімії, включаючи фізику твердого тіла, квантову хімію та фізику елементарних частинок.
Ве́ктор електри́чної інду́кції - кількісна характеристика електричного поля у суцільному середовищі.
Теорема Гаусса та її застосування. Провідники і діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків. Енергія і густина енергії електричного поля. Постійний електричний струм.
Поляризáція діелектр́ика - виникнення дипольного електричного моменту в діелектрика, поміщеного в зовнішнє електричне поле; явище зміщення електричних зарядів діелектрика під впливом зовнішнього електричного поля зумовлює виникнення внутрішнього електричного поля з протилежним напрямком, наслідком чого є зменшення прикладеного поля.
Густина енергії - енергія речовини або поля віднесена до одиниці об'єму.
Електри́чний струм (англ. electric current) - упорядкований, спрямований рух електрично заряджених частинок у просторі.
Закони Ома і Джоля-Ленца в диференційній формі. Електропровідність твердих тіл. Електронна теорія провідності металів. Недоліки класичної теорії. Поняття про квантову теорію провідності твердих тіл. Електричний струм у рідинах і газах. Електромагнетизм. Магнітне поле. Закон Ампера. Магнітне поле постійного струму. Закон Біо-Савара-Лапласа та його застосування до прямого, колового і соленоїдного струму. Циркуляція вектора напруженості магнітного поля. Вихровий характер магнітного поля. Дія магнітного поля на рухому заряджену частинку. Сила Лореца. Магнітні властивості атомів. Магнетики і їх намагнічування. Діа, пара і феромагнетики. Магнітичний гістерезис. Потік магнітичної індукції. Робота струму в магнітному полі. Електромагнітна індукція. Основний закон електромагнітної індукції.
Закон Ампера - закон взаємодії постійних струмів. Установлений Андре-Марі Ампером в 1820 році. Із закону Ампера виходить, що паралельні провідники з постійними струмами, що течуть в одному напрямі, притягуються, а в протилежному - відштовхуються.
Закон Біо-Савара-Лапласа - закон, який визначає магнітну індукцію навколо провідника, в якому протікає електричний струм. Початково Жан-Батіст Біо і Фелікс Савар на підставі своїх експериментів сформулювали закон, що визначав напруженість магнітного поля навколо прямолінійного дуже довгого провідника зі струмом.
Магнітне поле Магні́тне по́ле - складова електромагнітного поля, за допомогою якої здійснюється взаємодія між рухомими електрично зарядженими частинками.
Електромагні́тна інду́кція - явище створення в просторі вихрового електричного поля змінним магнітним потоком. Одним із наслідків електромагнітної індукції є зв'язок між змінними електричним та магнітними полями в електромагнітній хвилі, інший наслідок, практично важливий для генерації електричного струму, - виникнення електрорушійної сили в провідному контурі, магнітний потік через який змінюється.
Енергія магнітного поля струму. Густина енергії магнітного поля. Вихрове електричне поле.
Вихрове́ електри́чне по́ле - електричне поле, що виникає в результаті зміни магнітного поля за законом електромагнітної індукції.
Струм зміщення. Система рівнянь Максвелла. Електромагнітні коливання. Коливальний контур. Диференціальні рівняння незатухаючих і затухаючих коливань. Аналіз рішень. Вимушені електромагнітні коливання. Коло змінного струму з опором, індуктивністю і ємністю.
Колива́льний ко́нтур або коливний контур - електричне коло, складене з резистора, конденсатора та котушки індуктивності, в якому можливі коливання напруги й струму. Коливальні контури широко застосовуються в радіотехніці та електроніці, зокрема в генераторах електричних коливань, в частотних фільтрах.
Рівня́ння Ма́ксвелла - це основні рівняння класичної електродинаміки, які описують електричне та магнітне поле, створене зарядами й струмами.
Змі́нний струм - електричний струм, сила якого періодично змінюється з часом.
Закон Ома для змінного струму. Зсув фаз між струмом і напругою. Резонанс напруг і струмів. Робота і потужність змінного струму. Трифазний струм. Електромагнітні хвилі. Хвильове рівняння. Виникнення і поширення електромагнітних хвиль. Радіозв'язок. Шкала електромагнітних хвиль.



Оптика. Геометрична оптика.
Трифа́зний струм - змінний струм у електричному колі, сконструйованому таким чином, щоб у трьох лініях коливання сили струму відбувалися із зсувом фази на 2 π / 3 . Трифазний струм широко використовується в системах промислового і побутового електропостачання.
Хвильове́ рівня́ння - рівняння, яке описує розповсюдження хвиль у просторі.
Електромагні́тна хви́ля - процес розповсюдження електромагнітної взаємодії в просторі у вигляді змінних зв'язаних між собою електричного та магнітного полів. Прикладами електромагнітних хвиль є світло, радіохвилі, рентгенівські промені, гамма-промені.
Геометри́чна о́птика - розділ оптики, в якому вивчаються закони поширення світлових променів.
Відбивання світла від пластин і сферичних поверхонь. Дзеркала. Заломлення світла на пластинах і сферичних поверхнях.
Зало́млення, або рефракція або залом - зміна напрямку поширення випромінювання при проходженні межі розділу двох середовищ з різною оптичною густиною (наприклад, повітря-скло, скло-вода).
Призми. Лінзи. Недоліки оптичних систем. Геометрична оптика — граничний випадок хвильової оптики. Інтерференція світла. Когерентність. Інтерференція світла при відбивання від прозорих пластинок і плівок. Інтерферометри і їх використання. Дифракція світла. Метод зон Френеля. Дифракційна решітка. Поляризація світла. Закон Брюстера. Подвійне променезаломлення. Поляроїди. Закон Малю. Повертання площини коливань поляризованого світла. Дисперсія світла. Нормальна і аномальна дисперсія. Електронна теорія дисперсії. Класичний і релятивістський ефект Доплера.
Фізи́чна о́птика (відома також як хвильова оптика) - розділ оптики, у якому вивчаються явища інтерференції, дифракції, поляризації світла та інші процеси, в яких наближення геометричної оптики не справджується.
Інтерференція світла - перерозподіл інтенсивності світла в результаті накладення (суперпозиції) декількох світлових хвиль. Це явище супроводжується чергуванням в просторі максимумів і мінімумів інтенсивності.
Релятиві́стський ефе́кт - будь-яке явище у фізиці, кількісна характеристика якого визначається відношенням швидкості руху частинок фізичної системи до швидкості світла.
Випромінювання Вавилова-Черенкова. Теплове випромінювання і його характеристики. Закон Кірхгофа. Закони випромінювання абсолютно чорного тіла. Класична теорія випромінювання Релея-Джинса. Квантова теорія випромінювання Планка. Основи квантової фізики. Фотон і його характеристики. Фотоелектричний ефект. Рівняння Ейнштейна. Ефект Комптона, елементарна теорія. Тиск світла в хвильовій і фотонній теоріях.

Фізика атома і атомного ядра. Будова атома за Резерфордом-Бором. Постулати Бора і експериментальне підтвердження їх. Атом водню за теорією Бора і пояснення спектральних закономірностей. Внутрішня суперечність теорії Бора. Елементи квантової механіки. Хвилі де Бройля. Дифракція електронів. Співвідношення невизначеностей Гейзенберга. Рівняння Шредінгера. Властивості хвильової функції. Частинка в одновимірній прямокутній потенціальній ямі. Проходження частинки крізь потенціальний бар'єр. Рух частинки в центральносиметричному полі. Радіальне рівняння Шредінгера. Атом водню в квантовій механіці. Принцип Паулі. Забудова електронних шарів атомів. Квантова механіка систем. Поняття про статистики Бозе-Ейнштейна і Фермі-Дірака. Квантові генератори світла. Рентгенівські спектри. Природна радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду. Правила зміщення. Радіоактивні ряди. Склад атомного ядра. Властивості протонів і нейтронів. Дефект маси і енергія зв'язку атомних ядер. Ядерні сили і їхні основні властивості. Моделі ядер. Ядерні реакції. Штучна радіоактивність. Реакція поділу важких ядер. Термоядерні реакції. Елементарні частинки і космічні промені. Сучасні уявлення про елементарні частинки. Типи взаємодій. Класифікація елементарних частинок. Кварки. Космічні промені та їхні властивості.


Література
1. Сивухин Д. В. Общий курс физики. т.т. І — V. М.: Наука, 1980.

2. Федорченко А. Теоретична фізика. К.: Вища шк. 1992.

3. Бушок Г. Ф., Левандовський В. В., Півень Г. Ф. Курс фізики. т.т. 1 — 2. К.: Либідь, 2001.

4. Богацька І. Г., Головко Д. Б. Загальні основи фізики. т.т. 1 — 2. К.: Либідь, 1998.

5. Савельев И. В. Курс общей физики. т.т. 1 — 3, М.: Наука, 1992.

6. Калашников С. Г. Электричество. М.: Наука, 1977. 591 с.

7. Лансберг Г. С. Оптика. М.: Наука, 1980. 926 с.

8. Парсел Э. Электричество и магнетизм. М.: Мир, 1985. 332 с.

9. Школьский Э. В. Атомная физика: в 2 т. М.: Наука, 1984.

10. Анельсман А. И. Очерки развития физической теории. М.: Наука. 1986. 244 с.

11. Валерчук І. О. Квантова механіка. Л.: Львів, 1998, 616 с.

12. Мухин К. Н. Экспериментальная ядерная физика. т.т. 1 — 2. М.: Атомиздат, 1984.

13. Базаров И. П. Термодинамика. М.: Высшая школа, 1991, 376 с.

14. Иродов И. Е. Основные законы механики электромагнетизма, квантовой физики.

т.т. 1 — 4. М.: Наука.

15. Матвеев А. Н. Атомная физика. М.: Высшая школа, 1989. 439 с.


Вимоги до рівня підготовки вступників
Вступник повинен знати:

- базові фундаментальні концепції сучасної фізичної науки;

- основні поняття, визначення, терміни класичної, релятивістської та квантової фізики;

- основні закони і принципи з усіх традиційних розділів загальної фізики;

- межі застосування фізичних законів;

- методологічні концепції фізичного Всесвіту;

- наукові і технологічні можливості сучасних фізичних досліджень;

- можливості сучасних інформаційних систем в пошуку, обробці і презентації данних наукових досліджень;

- сучасні проблеми фізики і провідні фізичні теорії.

Уміти:

- застосувати теоретичні знання до розв'язання практичних задач, або явищ проблемного характеру;

- обґрунтувати можливість спрощень за яких можна розглядати об'єкти, задачі як ідеалізовані фізичні моделі;

- оперувати правилами розмірностей для оцінки одержаних результатів;

- користуватись правилами наближення обчислень;

- користуватись приладами при виконанні нескладних вимірюваннях фізичних величин;

- організувати і провести урок з фізики у загальноосвітньому закладі відповідного рівня акредитації.
4. Критерії оцінювання

Оцінювання рівня підготовки, тобто знань і умінь вступника, відбувається на підставі наступних критеріїв:



  1. Правильність відповіді;

  2. Ступінь усвідомлення програмного матеріалу;

  3. Вміння користуватись засвоєним матеріалом.

Результати фахового вступного випробування оцінюються за 100- бальною шкалою з урахування вищезазначених критеріїв за наступною шкалою:

КІЛЬКІСТЬ БАЛІВ ЗА

100-БАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ


ОЦІНКА


ECTS

ОЦІНКА ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ

ЕКЗЕМЕН


90-100

A

відмінно

82-89

B

добре

74-81

C

64-73

D

задовільно

60-63

E

35-59

FX

незадовільно

0-34

F



Низький (FX) та дуже низький (F) рівень підготовки є недостатніми для участі у рейтинговому конкурсі на зарахування.
5. Порядок проведення фахового вступного випробування

Фахове вступне випробування проводиться у формі співбесіди (тестування). Для проведення співбесіди формуються окремі групи вступників в порядку надходження (реєстрації) документів. Список допущених до співбесіди ухвалюється рішенням фахової атестаційної комісії, про що складається відповідний протокол, який передається до приймальної комісії.

Для проведення співбесіди (тестування) фаховою атестаційною комісією попередньо готуються переліки питань відповідно до «Програми фахового вступного випробування». Програма фахового вступного випробування оприлюднюється засобами наочної інформації на Web-сайті СНУ ім. В.Даля (http://www.snu.edu.ua) та інформаційних стендах кафедри фізики та електроніки.

Фахове вступне випробування проводиться у строки передбачені Умовами прийому до СНУ ім.В.Даля.

На співбесіду вступник з'являється з паспортом, при пред'явленні якого він отримує «Листок співбесіди». Вступник одержує тестові завдання, з дисциплін, вказаних у програмі фахових випробувань, і відповідає на них з попередньою підготовкою 30 хвилин в цілому. Користуватися при підготовці друкованими або електронними інформаційними засобами забороняється.

Результати співбесіди оцінюються за 100-бальною шкалою за правилами вказаними в розділі “Критерії оцінювання” даної пояснювальної записки і відмічаються у «Листку співбесіди».

Пояснювальна записка - документ, в якому: офіційна (юридична) доповідь про певні дії в певний проміжок часу (на яку може даватись позитивна або негативна оцінка, якщо пояснювальна залишилась без відповіді - це адміністративне порушення керівництва); міститься додаток чи доповнення до основного документа, в якому пояснюється зміст окремих його положень (мета, актуальність, структура, зміст призначення та ін. плану, звіту, проекту тощо). Пояснювальні записки можуть бути службовими (відтворюються, як правило, на бланках) й особистими (відтворюються на аркушах паперу за підписом автора). Пояснювальна записка до законопроекту - документ, який подається разом з законопроектом його автором до парламенту і містить (в Україні): обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства; обґрунтування очікуваних соціально-економічних, правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття; інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.
Рівень знань вступника за результатами співбесіди заноситься також до відомості і підтверджується підписами трьох членів комісії. Відомість оформляється одночасно з «Листком співбесіди» вступника і передається до приймальної комісії.



Заяву про апеляцію вступник може подати в день оголошення результатів до 17.00 години.
Голова фахової атестаційної комісії проф. Соколов В. І.

Зав. кафедрою доц. Черніков М. Г.



  • " Ф ізика"
  • Програма фахових вступних іспитів на спеціальність
  • Фізичні основи механіки.
  • Перетворення Лоренца
  • Механічні коливання
  • Молекулярна фізика і термодинаміка.
  • Закон Кулона
  • Поляризація діелектриків
  • Закон Ампера
  • Трифазний струм . Електромагнітні хвилі . Хвильове рівняння
  • Фізика атома і атомного ядра.
  • Вимоги до рівня підготовки вступників Вступник повинен знати
  • 5. Порядок проведення фахового вступного випробування
  • Голова фахової атестаційної комісії проф. Соколов В. І. Зав. кафедрою доц. Черніков М. Г.