Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Практичне заняття: Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики. Мета

Скачати 153.73 Kb.

Практичне заняття: Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики. Мета




Скачати 153.73 Kb.
Дата конвертації24.05.2017
Розмір153.73 Kb.

Практичне заняття:

Культурницький етап національного відродження на українських землях у складі Російської імперії: суспільні виклики.
Росі́йська мова (рос. русский язык) - слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.

Мета: визначити місце України в геополітичних планах Російської імперії, Німеччини й Польщі, дослідити ідеї діяльності хлопоманів, народників, громадівців, малоросійства, з’ясувати, у чому полягає суть подвійної лояльності української еліти в другій половині ХІХ ст.; охарактеризувати суспільні виклики культурницького етапу національного відродження, розвивати в учнів уміння й навички працювати в групах, сформувати ключові компетентності шляхом технології критичного мислення, синтезу та аналізу інформації, уміння працювати з історичною картою;
Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.
виховувати інтерес до вивчення вітчизняної історії.

Обладнання: підручник, карта, роздавальний матеріал.

Тип уроку: комбінований.

Форма уроку: практичне заняття.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:



  • визначити місце України в геополітичних планах Російської імперії, Німеччини й Польщі, - сформулювати причини виникнення та суть діяльності хлопоманів, громадівців, народників, малоросійства,

  • охарактеризувати суспільні виклики культурницького етапу національного відродження

  • пояснювати у чому полягає суть подвійної лояльності української еліти в другій половині ХІХ ст.

План уроку:

І. Актуалізація (Виклик)

1. Актуалізація опорних знань, умінь та уявлень учнів

2. Мотивація навчальної діяльності.

3. Представлення теми уроку й очікуваних результатів.



ІІ. Побудова знань (Осмислення)

1. Діяльність хлопоманів.

2. Малоросійство як комплекс провінції..

3. Українофіли – яскраві представники реалізації української ідеї.

4. Народники – перший крок від культурницького до політичного проекту.

ІІІ. Консолідація (Рефлексія)

1. Підбиття підсумків уроку.

2. Оцінювання результатів уроку.

Хід уроку:

І. Актуалізація (Виклик).

Колоніальний статус.

На початковій стадії уроку, коли йде актуалізація знань стосовно питання долі української нації у складі Російської імперії,можна використати метод «Асоціативний кущ».
Українці.

Українська шляхта поповнює ряди дворянства.

Сільська мова.

Міф про вищість пануючої мови.

Молодший брат.

Колоніальний статус.

Малорос

Імперська організація та військові гарнізони.

Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Гарнізо́н (від фр. garnison, походить від дієслова garnir - знаряджати), залога - військові частини, військові навчальні заклади і установи, розташовані постійно або тимчасово в певному населеному пункті або районі зі встановленими межами для охорони та оборони його у мирні та воєнні часи.



Колонія.

Спад національного руху.

Русифікація

У межах двох імперій

Відсутність держави.

Вчитель пропонує учням для того, щоб з’ясувати все, що знають учні з даної теми, використати метод «Генератор ідей».



  1. Як зіткнулися російські, польські, німецькі та українські національні ідеї на українських землях в складі Російської імперії?

Російська

Польська

Українська

Німецька

Російська національна ідея на теренах України полягала в подоланні наслідків чужинських і насамперед польських впливів, яких зазнали українці через багатовікове відокремлення від Росії.

Націона́льна іде́я - акумулятор прогресивних національних програм, політичних ідей, гасел, цінностей, рушій національного прогресу, основа національно-визвольних рухів, національної самосуверенізації. Національна ідея становить платформу національної ідеології, визначає теоретичні засади національної свідомості.
І тепер завдання щодо зміцнення російського народу полягало в його примноженні шляхом перетворення українців на «справжніх росіян».

У рамках німецької національної ідеї Україна розглядалася як земля, що мала давні й міцні зв'язки з німецьким світом. Це виражалося жвавою торгівлею з німецькими містами, використанням українських шляхів для налагодження торговельних зв'язків із Півднем і Сходом. Тому Україна розглядалася як регіон, який визнавав би провідну роль німецької економіки й культури, а за сприятливих умов він мав перетворитися на союзну країну.

Польська національна ідея передбачала відновлення польської державності в кордонах 1772 р. «історичної Польщі» і не визнавала за українцями права на свою державність і соціальне визволення.

Польська національна ідея передбачала відновлення польської державності в кордонах 1772 р. «історичної Польщі» і не визнавала за українцями права на свою державність і соціальне визволення.

Генератор ідей. (орієнтовна відповідь)

Проблемне питання:

Що свідчило про формування культурницького етапу національного відродження на українських землях у складі Російської імперії і які суспільні виклики?

Учитель оголошує тему й очікувані результати уроку.



ІІ. Побудова знань (Осмислення).

Учитель пропонує учням опрацювати джерела (кожен учень отримує 4 картки) і використати метод «Піраміда роздумів».



Картка 1.

На початку 1860-х рр. з-поміж польської та спольщеної шляхти Правобережжя відокремилася група студентів, сумління яких мучило усвідомлення того, що їхній клас упродовж століть гнобив селян, і які вирішили зблизитися з народом. Цю групу на чолі з Володимиром Антоновичем називали хлопоманами, хоча самі себе вони називали українофілами. Вони перейшли з римсько-католицької віри у православну, носили український національний одяг, співали українських пісень, свідомо дотримувалися народних звичаїв і не цуралися селянського товариства.

Антоно́вич Володи́мир Боніфа́тійович (18 січня 1834(18340130), Махнівка, Київська губернія, Російська імперія - 8 березня 1908, Київ, Київська губернія, Російська імперія) - український історик, археолог, етнограф, археограф, член-кореспондент Російської АН з 1901; професор Київського університету з 1878; співорганізатор Київської Громади, член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
Українське народне вбрання - національний одяг українців, створений на усіх етапах історії України.
Свою кінцеву стратегічну мету хлопомани вбачали у ліквідації царизму, кріпацтва, а також у встановленні демократичної республіки на основі зміцнення добровільного співжиття всіх народів.

Хлопомани — учасники народницько-культурної течії української інтелігенції у Правобережній Україні в 50—60-х рр. ХІХ ст. Цей рух під впливом соціально-революційних ідей Західної Європи та демократичного народництва виник серед студентів Київського університету.

Правобере́жна Украї́на (Правобережжя, Правобічна Україна) - історико-географічна назва частини території України на правому березі Дніпра. Займала територію сучасних Вінницької, Житомирської, Кіровоградської, Київської та частково Черкаської областей.
Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.
Рух хлопоманів мав також вплив на молодь Лівобережжя, зокрема Харкова, Полтави, Чернігова й Одеси. Вони здійснили три подорожі, пройшовши Волинь, Поділля, Київщину, Холмщину, більшу частину Катеринославщини та Херсонщини), збирали народні пісні, казки, прислів’я, звичаї та обряди.
Наро́дна пі́сня - найбільш розповсюджений вид народної музики, продукт колективної усної творчості, що роками складається в пісню. Народна пісня - музично-поетичний жанр фольклору, найбільш поширений вид народної музики.
Водночас студенти вивчали селянський побут, розповідали слухачам про славне минуле України, їхнє злиденне становище та можливий вихід із нього.

Серед засновників руху — історик В. Антонович, громадсько-культурний діяч Т. Рильський, етнограф Б. Познанський, мовознавець та етнограф К. Михальчук, мовознавець та педагог П. Житецький, етнограф П. Чубинський. Ідеологом руху був В. Антонович, який сформулював його основні програмні засади. Він закликав сучасників полюбити народ, серед якого живеш, жити його інтересами.

Хлопомани відкидали революційні методи боротьби, вважали, що саме поширення освіти і культури — єдиний шлях до економічного, політичного та духовного визволення народу.

Від 1859 р. вони були активними членами Київської громади, допомагали засновувати недільні школи, співпрацювали з журналом «Основа».

Стара́ грома́да - організація української інтелігенції у Києві, займалася громадською, культурною та просвітницькою діяльністю, діяла з 1859 до 1876, коли була заборонена Емським указом.
Неді́льні шко́ли - безкоштовні школи для дорослих в Україні, які працювали в неділю та святкові дні й давали початкову освіту. Виникли у 1848-1849 роках у Східній Галичині та на Закарпатті як «читальні для дорослих».
Під час літніх канікул організовували мандрівки Україною, відомі як «ходіння в народ», щоб пізнати край та його людей. Хлопомани були несправедливо звинувачені російськими реакційними колами в участі в польському повстанні 1863—1864 рр. Репресії царської влади змусили хлопоманів припинити свою діяльність. Проте вони продовжували займалися культурно-просвітницькою діяльністю, але вже без організаційного оформлення.



Піраміда. (орієнтовна відповідь)

Студенти


Польська

Поширення

шляхта

освіти


культури

Шлях


політичного

визволення

народу

Хлопомани




Картка 2.

Малоросійство — течія суспільно-політичної думки, що виникла на українських землях, які входили до складу Російської імперії. Виразники течії вважали, що ніякого українського народу історія ніколи не знала. Натомість вони говорили про існування малоросів, тобто жителів Малоросії як частини російського народу.

Малоросійство — певний комплекс провінціалізму серед частини українського громадянства України, зумовлений її довгим перебуванням у складі Російської імперії. Малоросійство знаходить свій вияв у байдужому, а то й негативному ставленні до українських національно-державницьких традицій та прагнень, а часто і активній підтримці російської культури і великодержавної політики.

На думку М. Драгоманова, носії малоросійства — це зросійщені українці, національний характер яких сформувався під чужим тиском і впливом.

Національний характер - сукупність психологічно-ментальних та поведінкових ознак, особливостей, притаманних певній етнонаціональній спільності.
Як наслідок цього — засвоєння, переважно, гірших якостей чужої національності і втрата кращих своїх. В. Липинський визначив малоросійство як «хворобу бездержавності». Подібний комплекс існував у ментальності деяких західноукраїнських кіл у Галичині ХІХ ст. по відношенню до Польщі та у Закарпатті — відносно Угорщини.



Піраміда. (орієнтовна відповідь)

Провінціали

Хвороба

Українського



бездержавності

народу


немає

Активна


підтримка

російської

культури

Малороси


Картка 3.

У Східній Україні на захист зневажуваного українського народу, доведеного до матеріальної та духовної злиденності, стали громадівці (інша загальна назва «українофіли»).

Імперські власті після поразки в Кримській війні 1853-1856 pp. та посилення руху проти кріпацтва зрозуміли, що вони ведуть Російську імперію до загибелі.

Росі́йська імпе́рія - держава, що виникла на основі земель колишнього Московського царства, цю назву вона дістала в процесі петровських реформ 1708–1721 рр, відомих також як «прорубування вікна в Європу».
Шукаючи шляхів виходу з кризової ситуації, урядовці звернулися до ліберального поміщицтва, послабили контроль за демократичною інтелігенцією. Це дало можливість колишнім членам Кирило-Мефодіївського братства розпочати в Петербурзі діяльність, спрямовану на захист українських інтересів.
Кири́ло-Мефо́діївське товариство (Україно-слов'янське товариство, Кирило-Мефодіївське братство) - українська таємна політична організація, що виникла в Києві наприкінці 1845 року та спиралася на традиції українського визвольного й автономістського руху.
Вони об'єднувалися в громади — гурти однодумців. Звідси іі походять назви «громадівський рух», «громадівці». У 1861році почали видавати перший український журнал Основа, друкували книги українською мовою, відкривали недільні школи, доводили,що український народ є окремою нацією, організовували лекції, відкривали бібліотеки.
Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.


Піраміда. (орієнтовна відповідь)

Українофіли

Об’єднувалися

Видавали


громади

журнал


Основа

Український

народ

окрема


нація

Громадівці



Картка 4.

Народництво – це загальноросійський рух різночинної інтелігенції, який виник під впливом ідей соціалізму і особливостей розвитку Росії другої половини XIX ст. Вони виступали за повалення самодержавства через селянську революцію. Ігнорували національні інтереси.

Національний інтерес, інтереси (англ. national interest, нім. Staatsräson, фр. raison d'état) - система цілей і завдань зовнішньої політики держави. Згідно з ученням школи політичного реалізму, національні інтереси є причиною міжнародних відносин як таких.
(Із спогадів Володимира Дебогорія–Мокрієвича)

«…Ми гадали: де вже раз відбувався революційний рух, там він легше може виникнути вдруге (пугачовщина — на Волзі, гайдамаччина — на Дніпрі), і тому вирішили не розкидатися по всій Росії, а зосередити наші сили саме в таких місцевостях, які мали певне історичне минуле. Отже, за нашим планом, одні мали діяти на Дніпрі, інші — на Волзі.

…Питання про революційність селянської маси ми виразно розв’язували позитивно, незважаючи на те, що для такого розв’язання не мали серйозних даних. Усі свої докази на користь цієї думки ми брали з більш-менш віддаленого історичного минулого, не знаходячи таких у сучасності. Так, доказом революційності українських селян я вважав їх поведінку під час польського повстання, ту ненависть, з якою вони ставилися до панів, до розряду яких відносили всіх людей привілейованого звання…



Піраміда. (орієнтовна відповідь)

Різночинці

Ідеї

Розгорнути



соціалізму

пропаганду

революції

Ігнорували

українське

національне

питання

Народники



Далі вчитель пропонує перейти до розгляду наступного питання і, опрацювавши уривок із документа, скласти логічний ланцюжок .

Документ


А. ЧУТКИЙ «ПРО ПОДВІЙНУ ЛОЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ

НАДДНІПРЯНЩИНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.»

Форма національної ідентифікації, що займала проміжне місце між чітко вираженою національною позицією та повним зреченням національності, ділилася на два напрями. Перший означає свідоме пов’язання себе з рідним середовищем. У такому випадку людина ідентифікувала себе як представника українського народу, але через відсутність національної держави до української національної ідентифікації додавалась і ідентифікація за країною, підданою якої ця людина була.

Націона́льна держа́ва (англ. Nation state, нім. Nationalstaat, фр. État-nation, яп. 国民国家) - тип держави, яка є формою самоорганізації, самовизначення і самовираження певної нації на певній суверенній території.
Це так зване явище подвійного патріотизму. Воно властиве, наприклад, В. Антоновичу та більшості старогромадівців… Саме ця частина хоча і змирилася з відсутністю власної держави та загалом не прагнула до повної політичної незалежності України, тим не менш переймалася долею свого народу, захищала українську мову й культуру загалом як явища самодостатні, значущі й варті подальшого розвитку.

Другий напрям подвійної лояльності характеризувався вимушеним визнанням свого національного коріння. Поряд з цим особливий акцент робився на приналежності до тієї або іншої держави. Подібним шляхом пішли представники молодшого покоління української інтелігенції другої половини ХІХ ст. Вони влились до російських народницьких, а згодом соціал-демократичних організацій. Деякі інтегрувалися у середовище російської інтелігенції… вирішити його [народу] проблеми вони сподівалися за допомогою не українського національного руху, а загальноросійського революційного руху.

Український націоналізм Украї́нський націоналі́зм - політична ідеологія, а також громадсько-політичний рух, що ставить на меті створення і розвиток української самостійної національної держави та/або захист національної самобутності.

В умовах утрати державності українська старшина наприкінці XVIII ст. та їхні нащадки в XIX ст. стали людьми з подвійною лояльністю. Вони залишалися «малоросійськими патріотами» у тому розумінні, що не цуралися своїх коренів, зберігали симпатію до своєї культури, до України як території, де вони народилися й росли. Одночасно в політичному розумінні вони ставали патріотами великої Росії («общего отечества»), куди включали і свою Україну — Малоросію, але як територію, а не як суспільство, що прагне політичної самостійності.

Трамвайне господарство Києва відкрито в 1892. Це перша електрична трамвайна мережа на території України, а зважаючи на те що Київ тоді входив до складу Російської імперії, то і в Російській імперії. В Москві трамваї почали ходити через 7 років в 1899, а в Санкт-Петербурзі - через 15 років в 1907.

Найяскравішим уособленням такої людини став всесвітньо відомий письменник Микола Гоголь. Народжений в сім'ї з давніми козацькими коренями, він писав свої твори російською мовою, однак земляки вважали його українським письменником. «Що не кажіть, а Гоголь душею і натурою наш», — казав Панас Мирний. Мав рацію і Ф. Достоєвський, який говорив, що ціле покоління російських письменників вийшло із гоголівської «Шинелі». Сам же Гоголь визнавав, що його душа складена з української та російської частин.



«Логічний ланцюжок». (орієнтовна відповідь)

Відсутність української держави Ідентифікували себе як українці, але піддані Росії Змирилися з відсутністю держави,але переймалися долею народу Ставали патріотами великої Росії («общего отечества»), включаючи Малоросію Вирішити проблеми народу вони сподівалися за допомогою загальноросійського революційного руху.
Уд (араб. عود‎, вірм. Ուդ, ассір. ܥܘܕ - ūd, тур. ud або ut, грец. ούτι, азерб. ud, івр. עוד‎ - ud) або Барбет (перс. بربط‎ - barbat) - струнний щипковий інструмент. Широко розповсюджений в країнах Закавказзя, Середньої Азії та Ближнього Сходу з VI століття.

ІІІ. Консолідація (Рефлексія).

Проблемне питання

Що свідчило про формування культурницького етапу національного відродження на українських землях у складі Російської імперії і які суспільні виклики?

На завершальному етапі уроку пропонується повернутися до проблемного питання і використати метод «Дискусії». Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання.



Запитання для дискусії.

1. Що вплинуло на формування культурницького етапу національного відродження на українських землях у складі Російської імперії ?

2. У чому проявилася спільність, а з іншого боку, непримиренність української та польської національних ідей?

3. Які суспільні виклики окреслив культурницький етап національного відродження?

4.Що є важливим для розвитку нації ?
Орієнтовні висновки експертів:

Протягом ХІХ ст. українські землі входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій.

А́встро-Уго́рщина, або Австро-Угорська імперія - двоєдина (дуалістична) імперія, очолена династією Габсбурґів та утворена внаслідок компромісної угоди, укладеної між двома складовими її частинами - Австрійською імперією та Угорським королівством - 1867 року.
Українська територія перетворилася на арену зіткнення державних інтересів Росії, Німеччини, Австро-Угорщини. Російська імперії не визнавала право українського народу на створення власної держави; Те, що українці раніше входили до складу Великого князівства Литовського і Руського, Речі Посполитої, і навіть створили свою Українську козацьку державу — Гетьманщину, і за цей час виробили власні культурні, релігійні та політичні традиції, сприймалося російськими теоретиками як прикра обставина, зумовлена примусовим відокремленням «південно-західних українців» від «материнської основи».
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке - українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій - Хмельниччини.
Велике Князівство Литовське Вели́ке кня́зівство Лито́вське, Руське і Жемайтійське (лат. Magnus Ducatus Lituaniae) - монархічна держава у Східній Європі середньовіччя і нового часу. Існувала в 1236–1795. У час найбільшого розширення території знаходилось на теренах сучасної Литви, Білорусі, більшої частини України, крайньої західної частини Росії, Придністров'ї Молдови, невеликої частини східної Польщі та невеликої частини східної Латвії.

Загарбані Російською імперією, польські громадсько-політичні діячі не сприймали ідеї панславізму з провідною роллю Росії. На відносини між європейськими народами вони дивилися крізь призму теорії федералізму. Намагаючись здобути незалежність, польські інтелектуали хотіли заручитися підтримкою українського населення. Вони висунули твердження про існування республіканського ладу в старій Польщі, де українці, білоруси і литовці нібито мали рівні права з поляками.

Респу́бліка (від лат. res publica - справа громади) - форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноваженнями; існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.
Але при цьому питання «української республіки» замовчувалось, більше наголошуючи на питаннях боротьби за нову демократичну Польщу, утворену рівноправними і вільними громадянами, а також населенням польських «кресів» — окраїн. Зрештою, усі провідні польські мислителі не припускали навіть думки про відміну кордонів 1772 р. Польська нація їм уявлялася такою, що неодмінно включала б русинів (українців), литовців і білорусів.

На початковому етапі український визвольний рух був представлений невеликою групою українських інтелектуалів. А тим часом життя поступово готувало умови для сприйняття ідей українського національного відродження ширшим колом людей.

Середній час життя або просто час життя - чисельна характеристика тривалості спонтанного розпаду нестабільних систем, час, протягом якого кількість таких систем зменшується в e разів (e - основа натуральних логарифмів).
Українське національне відродження Украї́нське націона́льне відродження - соціальний та політичний рух на території Російської та Австро-Угорської імперій, що виступав за національно-культурне відродження й становлення української нації.
Пов’язувалося це з розпадом аграрно-ремісничого і утвердженням індустріального суспільства, впровадженням ринкових засад, поширенням освіти, зростанням міського населення та іншими процесами, які одержали узагальнюючу назву модернізація.
Індустріа́льне суспі́льство - суспільство, в якому закінчено процес створення великої, технічно розвиненої промисловості (як основи і провідного сектора економіки) та відповідних соціальних і політичних структур; етап розвитку суспільства, коли основна маса населення зайнята на заводах і фабриках (в індустрії).
Тобто, модернізація – процес якісних змін у суспільстві.

Академічні праці першого етапу визвольного руху, створені зусиллями вчених, були дуже важливими, але вони не задіювали, не відмобілізовували, не згуртовували український народ навколо духовних провідників ідей та завдань визвольного руху.

Питання мобілізації народу й поступового перетворення його в націю стали розв'язуватися на другому – культурницькому – етапі визвольного руху.

На основі зібраного матеріалу, особистих вражень і досвіду українські митці та громадські діячі – головні представники другого етапу – за допомогою художніх образів почали творити узагальнений образ України та української людини.

Грома́дський дія́ч - людина, яка відзначається своєю активністю та енергійністю на громадській роботі, в якійсь галузі життя. Як правило, член (лідер) громадської організації.
Худо́жній о́браз - особлива форма естетичного освоєння світу, за якої зберігається його предметно-чуттєвий характер, його цілісність, життєвість, конкретність.
Безпосереднім учасником національного відродження й визвольного руху був і сам народ, залишаючись носієм народної (етнічної) культури.

У результаті спільних зусиль учених і митців на перших двох етапах визвольного руху почали формуватися культурні основи нації. Вона вже усвідомлює свою особливість, самобутність, має власну гідність, об'єднується навколо своєї культурної еліти, визначає свої інтереси, але ще не здатна захистити себе, оскільки безсила перед чужою державою. Така нація існує з ласки свого поневолювача – імперії – і постійно зазнає утисків, спрямованих на її повне розчинення в панівній нації. Нація живе повноцінним життям, коли здатна захистити себе політично – за допомогою держави.

Вчитель коментує відповіді учнів та виставляє оцінки.

Домашнє завдання.

- опрацюйте текст підручника;



- складіть есе за темою «Ідея соборності українських земель».


Скачати 153.73 Kb.

  • Обладнання
  • План уроку: І. Актуалізація (Виклик)
  • ІІ. Побудова знань (Осмислення)
  • ІІІ. Консолідація (Рефлексія)
  • Російська Польська Українська Німецька
  • Генератор ідей.
  • ІІ. Побудова знань (Осмислення).
  • Володимиром Антоновичем
  • Правобережній Україні
  • Київської громади
  • Кирило-Мефодіївського братства
  • «Логічний ланцюжок».
  • ІІІ. Консолідація (Рефлексія). Проблемне питання
  • Австро-Угорської імперій
  • Великого князівства Литовського