Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Правила технічної експлуатації меліоративних систем загальні положення

Правила технічної експлуатації меліоративних систем загальні положення




Сторінка1/4
Дата конвертації03.04.2017
Розмір0.77 Mb.
ТипПравила
  1   2   3   4


ЗАТВЕРДЖЕНО:

Наказ Державного комітету України

по водному господарству
“ 25 “ грудня 2001 р.

285





ПРАВИЛА

ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

Загальні положення

1.

Меліорати́вна систе́ма - технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об'єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях.

Правила технічної експлуатації меліоративних систем (далі - Правила) визначають основні вимоги до організації водозабору, водоподачі і водорозподілу, гідромеліоративного обслуговування зрошуваної, осушуваної території, утримання у справному стані об’єктів інженерної інфраструктури цих систем, які перебувають у державній власності (каналів, закритих трубопроводів, окремих гідротехнічних споруд, насосних станцій, захисних дамб, спостережної мережі водосховищ тощо) і входять до складу зрошувальних і осушувальних систем.

2. Правила технічної експлуатації меліоративних систем є обов’язковими для виконання фізичними та юридичними особами в частині повноважень і відповідальності визначних Земельним та Водним кодексами, Законом України “Про меліорацію земель” та іншими нормативно-правовими актами.

Гідротехні́чна спору́да - інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії води.

Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Нормати́вно-правови́й а́кт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими фізичними особами у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних джерел права що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

3. Технічна експлуатація меліоративних систем та об’єктів їх інженерної інфраструктури є комплексом технічних, організаційних і господарських заходів, що забезпечують утримання у справному стані меліоративної мережі, споруд і обладнання, періодичний їх огляд, безаварійний пропуск паводків, проведення планово-попереджувальних ремонтів, виявлення і ліквідацію аварій, водорозподіл, регулювання водного режиму ґрунтів, контроль за підготовкою водокористувачами меліоративної мережі і споруд до роботи у вегетаційний період та інше.

Во́дний режи́м - зміна рівнів та об'ємів води в річках, озерах, водосховищах і болотах, пов'язана із сезонними змінами клімату, інколи з антропогенним впливом. Особливо помітна зміна водного режиму на річках (повінь, паводок, межень, льодостав, льодохід).

4. Фізичні та юридичні особи, які експлуатують меліоративні системи й об’єкти інженерної інфраструктури, зобов’язані утримувати їх у справному (належному стані) і вживати заходи до попередження їх пошкодження та руйнування.

Юриди́чна осо́ба - організація, суб'єкт права, здатний від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.


Організація служби експлуатації

5. Служба експлуатації меліоративних систем та об’єктів їх інженерної інфраструктури, що перебувають у державній власності, створюється відповідно до Статуту експлуатаційної служби, затвердженого наказом Держводгоспу від 25 липня 2001 р. № 152 за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном, Мінекоресурсів, Мінагрополітики та Держкомземом України.

6. При створенні цієї служби розглядається два принципи її організації: технологічний та адміністративно-територіальний

7. Для великих систем, розташованих на території декількох районів або областей, служба експлуатації може бути побудована як за технологічним, так і за адміністративним принципом.

8. При технологічному принципі організації служби експлуатації здійснюється централізація процесів водорозподілу, технічного обслуговування та ремонту.

Техні́чне обслуго́вування озброєння та військової техніки - полягає у перевірці його укомплектованості і справності (працездатності), чистці і митті, налагодженні і регулюванні, змащуванні і заправленні (дозаправленні) експлуатаційними матеріалами, усуванні несправностей і недоліків, заміні деталей з обмеженими термінами служби і зберігання, перевірці засобів вимірювання, технічному огляді вантажопідйомних машин і посудин, які працюють під тиском.

Для експлуатації систем Держводгоспом створюються управління, в складі яких передбачаються експлуатаційні дільниці, межі впливу яких визначаються схемою зрошувальної, водозабірно-скидної і колекторно-дренажної мережі, а також місцезнаходженням і кількістю споруд. При цьому, по можливості, враховуються адміністративні межі. Такий принцип управління дозволяє знизити до мінімуму непродуктивні витрати води, здійснювати чіткий водорозподіл до водовиділу господарств-водокористувачів, зосередити в одних руках виробничі потужності для ремонту всіх ланок систем, запровадити автоматизовану систему управління.

Виробни́ча поту́жність (рос. производственная мощность, англ. production capacity, productive capacity; нім. Betriebskapazität f) - розрахунковий, максимально можливий річний (добовий) випуск продукції або обсяг переробки сировини в номенклатурі і асортименті, що передбачається на плановий період при повному використанні виробничого обладнання і площ з урахуванням застосування передової технології, організації виробництва і праці.

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.

Ви́трати води́ (стік) - кількість води, яка протікає за одиницю часу через поперечний переріз водотоку, наприклад, через живий переріз річки.

9. При адміністративно-територіальній організації служби експлуатаційні дільниці, а для великих систем - і експлуатаційні управління створюються за адміністративним принципом. Проте функції водозабору і оперативного водорозподілу до точок виділу води в господарство здійснюються централізовано у відповідності до вимог технології.

10. Організація служби експлуатації великих каналів повинна враховувати ієрархічний рівень каналу: міжреспубліканський, міжрайонний, міжгосподарський.

11. Структура служби експлуатації повинна розроблятись в залежності від обраного принципу управління системою, поставленого завдання і від річного обсягу експлуатаційних робіт по зрошувальній системі з урахуванням зональних особливостей, у відповідності з показниками для віднесення експлуатаційних водогосподарських організацій до груп оплати праці.

Во́дне господа́рство - галузь економіки, що розробляє і здійснює заходи щодо використання поверхневих і підземних вод для різних галузей економіки, а також здійснює охорону вод і боротьбу з їх шкідливою дією.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

12. При розробці розділу “Організація експлуатації” в проектах зрошувальних систем слід максимально враховувати існуючу мережу експлуатаційних організацій.

При проектуванні зрошувальних систем в зоні дії існуючого експлуатаційного управління, необхідно передбачити розширення його бази, збільшення штату, додаткове оснащення і створення, при необхідності, нових експлуатаційних дільниць, комплектацію машинами і механізмами.


І. ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЗРОШУВАЛЬНИХ СИСТЕМ

1.1 Основні завдання експлуатації зрошувальних систем

1.1.1 Основними завданнями технічної експлуатації зрошувальних систем є:

утримання у справному (належному) стані зрошувальних систем і окремих їх елементів, вжиття заходів щодо попередження їх пошкодження;

розподіл води, що забирається з водних об’єктів між водокористувачами у відповідності з установленими лімітами і графіками водоподачі;

контроль за меліоративним станом зрошуваних земель і технічним станом зрошувальних систем.

Ірига́ція або зро́шування (нім. Bewässerung, англ. irrigation від лат. irrigado - зрошення) - підведення води на поля, що відчувають нестачу вологи, і збільшення її запасів у шарі ґрунту, де знаходяться коріння рослин, з метою збільшення родючості ґрунту.

1.1.2 У відповідності з основними завданнями технічна експлуатація зрошувальних систем передбачає здійснення таких функцій:

організація своєчасного і якісного догляду за станом і роботою систем, виконання необхідних ремонтів;

розробка графіків забору води з водних об’єктів та укладання договорів на її подачу у пункти виділу водокористувачам;

забезпечення раціонального використання води, боротьба з втратами і непродуктивними її скидами та несанкціонованим забором;

організація достовірного обліку води, що забирається з водних об’єктів і подається водокористувачам;

запобігання засоленню і заболочуванню зрошуваних земель, здійснення разом із землекористувачами заходів з поліпшення їх меліоративного стану;

захист зрошувальних систем і об’єктів енергопостачання від затоплення паводковими водами;

участь у роботі, що проводиться органами земельних ресурсів з обліку наявності та якості зрошуваних земель;

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

технічне удосконалення зрошувальних систем, впровадження прогресивних способів їх експлуатації і техніки поливу, автоматизації і телемеханізації управління водорозподілом;

упровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, вітчизняного і зарубіжного досвіду, щодо забезпечення економії витрат води, електроенергії, матеріалів, трудових і фінансових ресурсів;

надання на договірних засадах практичної допомоги приватним агроформуванням в експлуатації меліоративної мережі, розробці схем подачі води для зрошення;

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.

Договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

розробка і проведення комплексу заходів з охорони навколишнього середовища.

1.2 Організація водокористування

1.2.1. Відповідно до статей 30, 42, 48, 65 Водного кодексу України організації, які мають власні водозабірні споруди та відповідне обладнання для забору води (управління зрошувальних систем) є первинними водокористувачами і здійснюють забір і подачу води іншим суб’єктам господарювання на підставі виданих їм дозволів на спеціальне водокористування.

Водозабірна споруда (рос. водозаборное сооружение; англ. water inlet; water intake works; нім. Wasserentnahme, Wasserentnahmestelle, Wasserfassung, Wasserentnahmeanlage) - гідротехнічна споруда для відбирання води з водоймища, водотоку або підземного джерела води з метою промислового і господарсько-побутового водопостачання.

Водоспожива́ння (рос. водопотребление, англ. water consumption, water use, нім. Wasserverbrauch m) - використання води підприємствами та населенням для технічних і господарсько-побутових цілей.

Охоро́на довкі́лля (англ. environmental protection / control / conservation, нім. Umweltwissenschaften) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.

Водний кодекс України - кодифікований закон України. Кодекс введено в дію з дня опублікування - 13 червня 1995 року - згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року N 214/95-ВР.

1.2.2 Подача і розподіл води між водокористувачами, які використовують зрошуванні землі та для задоволення інших потреб, здійснюється на підставі договору з ними у межах лімітів водокористування і план-графіка подачі води.

1.2.3 Ліміти водокористування на певний період часу (рік, вегетаційний період і т. ін.), відповідно до календарного графіку подачі води, встановлюється у дозволі на спеціальне водокористування, виходячи з наміченої площі поливу сільськогосподарських культур, оптимального поливного режиму стосовно до природних умов даної зони, технічного стану зрошувальної мережі і меліоративного стану зрошуваних земель.

Сільськогосподарські культури - культурні рослини, що вирощуються з метою забезпечення людства продуктами харчування, виробництва сировини для окремих галузей промисловості і кормів для сільськогосподарських тварин.

1.2.4 Підрозділи експлуатаційної служби при погодженні дозволів на спецводокористування виходять з технічних можливостей зрошувальних систем визначених проектом.

1.2.5 Умови подачі, використання та скидання води на зрошувальних системах визначаються відповідним договором між підрозділом експлуатаційної служби та водокористувачем. Дотримання цього договору є обов’язковим для обох сторін.



1.3. Організація первинного обліку води

1.3.1 Однією з основних умов правильної експлуатації зрошувальних систем і раціонального використання води є належна організація системи первинного обліку і виміру води.

1.3.2 На зрошувальних системах проведення робіт з обліку та виміру води покладається на спеціальну службу експлуатаційної гідрометрії у складі організації, що здійснює експлуатацію системи.

1.3.3 Основними задачами гідрометричної служби на зрошувальних системах є:

систематичний нагляд за витратами, рівнями та іншими характеристиками водного потоку у пунктах водозабору, розподілу, виділу і скиду з поданням оперативних зведень керівництву зрошувальної системи;

складання гідрометричних таблиць, графіків, для контролю за режимом роботи каналу, гідротехнічних споруд, насосних станцій, зрошувальної, колекторно-дренажної і скидної мережі;

ведення водного балансу на зрошувальній системі в цілому і окремим ділянкам з встановленням величини втрат води, коефіцієнта використання води, коефіцієнта корисної дії системи і ділянок;

Во́дний бала́нс - кількісне співвідношення прибутку, витрат і акумуляції води за певний час (рік, сезон, місяць тощо) для будь-якої території або водного об'єкта. Найчастіше розглядається щодо басейну річки (або його частини).

здійснення експлуатації, ремонту, тарировки і повірки гідрометричних постів, споруд, обладнання і приладів.

1.3.4 Зрошувальна система повинна мати гідрометричну мережу спеціальних постів, тарированих споруд, водомірних пристроїв і приладів, розташованих у відповідності з проектом або схемою.

1.3.5 На зрошувальній системі улаштовуються наступні види гідрометричних постів по функціональному призначенню:

опорні пости – для визначення основних параметрів гідрологічного режиму водного об’єкта у місці забору води у зрошувальну систему;

Гідрологі́чний режи́м (рос. гидрологический режим; англ. hydrologic regime; нім. hydrologische Arbeitsweise) - закономірні зміни гідрологічних елементів водного об'єкта в часі, що зумовлені фізико-географічними і в першу чергу кліматичними умовами басейну.

головні пости – для обліку об’єму водозабору із водного об’єкта у зрошувальну систему, самоплинний або машинний магістральний канал;

головні транзитні – для контролю за водорозподілом на транзитних ділянках магістральних каналів, на межах районів, областей;

розподільчі пости – для обліку об’єму подачі води у голові магістрального каналу і розподільчих каналів різного порядку на границях адміністративних районів і пунктах виділу водокористувачам;

господарські – встановлюються у точках виділу води водокористувачам;

скидні (кінцеві) пости – для обліку невикористаної зрошувальної води і об’ємів колекторно-дренажного стоку.

1.3.6 Гідрометрична мережа на зрошувальних системах повинна задовольняти наступним вимогам:

забезпечувати умови для оперативного керування водорозподілом і складанням водного балансу як на системі в цілому, так і на окремих її ланках;

забезпечувати отримування інформації з основних елементів водного балансу і характерних гідрологічних параметрів водного потоку за певний період часу;

забезпечувати суміщення на одному гідропосту різних функцій (спостереження за роботою каналу і споруди з регулюванням подачі води у розподільник, пункт виділу водокористувачу і т. д.);

забезпечити задану точність вимірювання гідравлічних параметрів потоку;

То́чність вимі́рювань (англ. accuracy of measurement) - головна характеристика якості вимірювання, що відображає близькість результату вимірювання до істинного значення вимірюваної фізичної величини .

рівнів, витрат води, сумарного стоку і т. ін.

1.3.7 Організація обліку води і оснащення зрошувальних систем технічними пристроями експлуатаційної гідрометрії виконується силами і засобами власника системи або за його рахунок спеціальними організаціями.

1.3.8 Залежно від умов господарської діяльності експлуатаційної організації і водокористувачів, гідравлічних умов водного потоку, необхідної оперативності і точності обліку його параметрів та інших факторів у практиці експлуатаційної гідрометрії використовується русловий, гідравлічний, електричний, акустичний і розрахунковий методи вимірювання параметрів водного потоку.

1.3.9 Русловий метод вимірювання параметрів водного потоку застосовується:

на опорних гідропостах;

Ме́тод вимі́рювання - сукупність способів використання засобів вимірювальної техніки та принципів вимірювань для створення вимірювальної інформації.

на головних, розподільчих гідропостах крупних відкритих каналів у поєднанні з фіксованим руслом;

на скидних і кінцевих гідропостах, на відкритій скидній і колекторно-дренажній мережі.

В основу руслового метода покладено використання стійкої функціональної залежності величини витрат від рівня води у даному перерізі русла.

1.3.10 Гідравлічний метод вимірювання параметрів потоку може бути застосований на всіх гідропостах, за виключенням опорних на крупних водних об’єктах. Він заснований на використанні гідравлічних законів витікання рідини через тарировані гідротехнічні споруди або пристрої, такі як: вимірювальні водозливи, водомірні пороги, лотоки і насадки, регулятори-водоміри, звужені пристрої у середині напірних трубопроводів і т. ін.

1.3.11 Електричний (електродинамічний) і акустичний методи виміру параметрів водного потоку застосовуються, в основному, на закритій напірній зрошувальній мережі; вони засновані на перетворенні за допомогою спеціальних приладів швидкості і витрат потоку в електричні і ультразвукові вихідні сигнали.

1.3.12 Розрахунковий або непрямий метод вимірювання витрат води та її обліку застосовується як для відкритих каналів, так і для закритих трубопроводів. За основу прийнято вимірювання кількості витраченої електроенергії і часу роботи насосних агрегатів з урахування робочих характеристик насосів, що застосовуються на меліоративних насосних станціях.

1.4 Диспетчерська служба

1.4.

Диспе́тчерська слу́жба, Диспетчеризація (рос. диспетчерская служба, диспетчеризация; англ. dispatching, traffic control, нім. Dispatcherdienst m, Dispatcherisierung f) - система оперативного контролю та управління технологічними процесами з метою забезпечення узгодженої роботи ланок одного або групи підприємств для досягнення оптимальних техніко-економічних показників, виконання графіків робіт, виробничих програм, логістичних операцій.

1 Управління всіма операціями по забору води в систему та розподіл її між водокористувачами повинне здійснюватись на основі диспетчеризації, у відповідності із загальносистемним планом водокористування (додаток 1).

1.4.2 Диспетчеризація повинна забезпечити оперативне управління та контроль за водорозподілом. Для цього при відділі водокористування водогосподарської організації створюється диспетчерська служба та, при необхідності, диспетчерські групи експлуатаційних дільниць.

1.4.3 На диспетчерську групу покладено:

управління розподілом води по вузлах водорозподілу у відповідності із загальносистемним планом водокористування, відкоригованим стосовно метеорологічних умов року, можливостей джерела зрошення та заявок водокористувачів;

Метеороло́гія (від грец. μετέωρον, metéōron, «високо в небі»; та грец. λόγος, lógos, «знання») - наука про земну атмосферу, яка вивчає її фізичні явища та процеси. Основні об'єкти дослідження: склад і будова атмосфери, тепловий режим атмосфери, вологообіг, загальна циркуляція, електричні поля, оптичні і акустичні явища.

управління режимом роботи насосних станцій та гідротехнічних споруд;

контроль за роботою та станом споруд, обладнаних контрольною та сигнальною апаратурою;

регулярний збір та реєстрація інформації про режим роботи зрошувальної системи та джерела зрошення (витрати, рівні води у б'єфах підпірних регулюючих та скидних споруд, кількість працюючих агрегатів насосних станцій, контрольованих диспетчерською службою);

контроль за раціональним використанням води на зрошувальній системі;

оперативне прийняття рішень щодо зміни режиму роботи зрошувальної системи у аварійних ситуаціях;

управління діями аварійних бригад;

щоденне отримання інформації від диспетчерів експлуатаційних дільниць та гідрометристів про середньодобові витрати та сумарну кількість води, поданої за минулу добу по всіх пунктах обліку води, про хід поливів та роботу поливної техніки по кожному водокористувачу;

Аварійна ситуація - стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та (чи) умов безпечної експлуатації, але не перейшов у аварію, і за якого всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та довкілля утримуються у прийнятних межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом.

Отримання да́них (англ. Data Mining) - виявлення прихованих закономірностей або взаємозв'язків між змінними у великих масивах необроблених даних. Зазвичай поділяють на задачі класифікації, моделювання та прогнозування.

складання балансу розподілу води по системі за добу;

складання зведення за кожну декаду і місяць про политі площі по кожному водокористувачу, обсяги забраної води, витрати електроенергії.

1.4.4 На диспетчерську службу експлуатаційної дільниці покладено:

управління розподілом води по водокористувачах; збір та передача у центральну диспетчерську групу інформації про витрати та рівні води у вузлах водорозподілу та водовиділах, про политі площі по культурах, про скиди води по кожному водокористувачу;

складання щодобового балансу води по експлуатаційній дільниці.

1.4.5 Центральна диспетчерська група щоденно повинна вести таку первинну документацію:

журнал реєстрації витрат та рівнів води на водорозподільчих вузлах та водовиділах ( додаток 2 );

журнал заявок на воду від водокористувачів;

журнал обліку поданої води, ходу поливів та роботи дощувальних машин по кожному водокористувачу ( додаток 3 );

журнал обліку подачі води іншим водокористувачам;

журнал рапортів диспетчера ( додаток 4 );

журнал реєстрації телефонограм та розпоряджень керівництва водогосподарської експлуатаційної організації ( додаток 5 );

журнал прийняття і здачі чергувань ( додаток 6 );

журнал обліку роботи зрошувальної системи, куди повинні записуватися дати початку роботи агрегатів головної насосної станції, дати початку і кінця поливу по кожному водокористувачу (додаток 7).

1.4.6 Черговий диспетчер повинен мати у своєму розпорядженні затверджений план мобілізаційних заходів на випадок аварійної ситуації, в якому повинен бути визначений склад аварійних бригад, оснащених необхідними для ремонту механізмами, автотранспортом, запчастинами і порядок організації збору членів аварійних бригад.

1.4.7 Працівники диспетчерської служби повинні досконало знати технічну характеристику зрошувальної системи (пропускну здатність каналів та споруд, робочі та катастрофічні рівні води, всі слабкі місця і ділянки, які потребують посиленого нагляду, конструктивні особливості каналів, дані про фільтрацію у них), вміти користуватися градуювальними таблицями гідротехнічних споруд та кривими витрат і об'ємів каналів, басейнів та водосховищ.

1.4.8 Диспетчерські графіки водоподачі (водорозподілу), які є основними робочими документами диспетчерської служби, повинні розроблятися на основі загальносистемного плану водокористування. Їх необхідно складати у відділі водокористування щорічно до початку поливного сезону для кожної експлуатаційної дільниці та всієї системи. Ці графіки повинні постійно коригуватися з урахуванням метеорологічних умов на території системи та заявок водокористувачів.

Пого́да - стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.

В диспетчерських графіках водоподачі необхідно враховувати подачу води для заповнення водосховищ та каналів, а також для поливу площ нерегулярного зрошення і т. ін., тобто всі показники системного плану водокористування, з деталізацією витрат по вузлах вододілення, гідротехнічних постах та точках виділу води водокористувачам для кожного розрахункового періоду (декада, п'ятиденка).

1.4.9 Черговий диспетчер водогосподарської експлуатаційної організації в своїй роботі повинен користуватися такою технічною документацією:

лінійною схемою розміщення водорозподільчих вузлів водовиділів.

Техні́чна документа́ція - система графічних і текстових документів, необхідних і достатніх для безпосереднього використання на усіх стадіях життєвого циклу продукції (конструюванні, виготовленні та експлуатації промислових виробів; при проектуванні, зведенні і експлуатації будівель і споруд; при розробці технологічних процесів виробництва; при розробці та використанні програмного забезпечення).

На лінійну схему повинні бути нанесені всі міжгосподарські зрошувальні канали, вузли водорозподілу, водовиділи, межі експлуатаційних дільниць та водокористувачів;

поздовжнім профілем магістрального каналу з усіма підпірними спорудами з відповідними гідравлічними характеристиками (Q, Нв.б., Нн.б.) та відмітками проектних рівнів води;

відомістю пропускної здатності каналів, споруд та господарських водовиділів;

диспетчерським графіком водоподачі по системі та по ділянках;

даними про витрати та час добігання води по всіх ділянках каналів;

даними про фактичну сплату за подану воду.

1.4.10 Диспетчер експлуатаційної дільниці повинен мати таку технічну документацію:

лінійну схему розміщення водовиділів;

диспетчерський графік водорозподілу по дільниці;

план поливу сільгоспкультур по кожному водокористувачу;

дані про сплату за спожиту електроенергію по точках водовиділу водокористувачів.



Оперативне коригування водоподачі

1.4.11 Оперативне коригування водоподачі повинно здійснюватись відділом водокористування у залежності від способу оперативного планування поливів, прийнятого на системі. Якщо вона виконується централізовано, то водогосподарська експлуатаційна організація повинна видавати водокористувачам вказівки по оперативному формуванню термінів та норм поливу на розрахунковий період. Якщо оперативне планування поливів виконується силами водокористувачів, то вони самі подають у водогосподарську експлуатаційну організацію оперативні плани-заявки на воду по установленій формі і в установлені терміни.

1.4.12 При здійсненні оперативного планування поливів водогосподарська експлуатаційна організація чи водокористувач повинні оперативно прогнозувати на розрахунковий період можливі резерви чи дефіцити зрошувальної води з метою вжиття невідкладних заходів до повного використання резервів поливної води чи по її оптимальному розподілу в період дефіцитів.

Контроль за розподілом та використанням зрошувальної води

1.4.13 Контроль за розподілом та використанням поливної води повинен здійснюватись водогосподарською експлуатаційною організацією за допомогою системи показників, які підрозділяються на оперативні та підсумкові. За оперативними показниками повинні вживатись невідкладні заходи до наведення порядку у розподілі та використанні поливної води.

1.4.14 Основним контрольним документам на кожній системі повинен бути відкоригований диспетчерський графік водоподачі.

1.4.15 Контроль за фактичним забором, розподілом та використанням, а також сплатою за подану воду здійснюють диспетчерська служба і дільничні гідротехніки водогосподарської експлуатаційної організації, які ведуть необхідну для цього документацію (додатки 8, 9, 10, 11).



1.5 Експлуатація головних водозабірних споруд

1.5.1 Забір води у зрошувальну мережу в обсягах, встановлених планом водокористування, забезпечується за рахунок організації правильної експлуатації комплексу водозабірних споруд.

1.5.2 До складу комплексу головної водозабірної споруди входить:

прилегла до головної споруди ділянка водного об’єкту у межах встановленої проектом смуги відчуження;

рибозахисні споруди;

споруди, що забезпечують і регулюють надходження води у магістральний канал;

відстійник;

під'їзні шляхи, засоби зв'язку, транспортні засоби, службово-виробничі і побутові приміщення, склади інвентарю, палива, матеріалів, геодезичні знаки, контрольно-вимірювальні засоби і т.

Тра́нспортний за́сіб - пристрій, призначений для перевезення людей і вантажу.

ін.

1.5.3 Головні водозабірні споруди для ведення систематичних спостережень за їх роботою повинні бути обладнані: гідрометричними постами, промірними створами вище і нижче головної споруди, опорними реперами, що фіксують стан споруд, максимальні, нормальні і мінімальні горизонти води, а також знаками, що визначають розповсюдження кривої підпору, межі особливо небезпечних місць щодо розмивів і обвалів.

Внесення змін у розміщення і кількість постів, пристроїв і знаків, а також термінів спостереження, визначених проектом, без дозволу вищої організації не допускається.

1.5.4 Виконання будівельних і планових ремонтних робіт на спорудах головного водозабору повинно проводитись без порушення затвердженого графіка подачі води у зрошувальну систему. Період виконання цих робіт повинен враховуватись при складанні загальносистемного плану водокористування.

1.5.5 Споруди головного водозабору зрошувальної системи у нічний час повинні бути освітлені, а площадки, що нависають над водою, і пройоми споруд огороджені. Взимку службові містки, площадки та відкриті переходи повинні бути очищені від снігу і льоду.

Під час проходження паводків та повені високої забезпеченості, шуги і льодоходу на головній водозабірній споруді організується цілодобове чергування.

1.5.6 Всі вимоги стосовно догляду і правильного використання головних водозабірних споруд повинні виконуватись обслуговуючим персоналом своєчасно і у повному обсязі, як передбачено інструкцією з їх експлуатації.

Інструкції з експлуатації головних споруд з витратами води до 25м3/с затверджуються управлінням зрошувальних систем, а для більш крупних головних вузлів систем – організацією вищого рівня.

1.5.7. На головному водозабірному вузлі зрошувальної системи повинні бути такі технічні документи:

схема-план вузла споруд у масштабі 1:500 - 1:1000 з нанесенням всіх споруд, геодезичних знаків і контрольно-вимірювальних пристроїв (марок, п'єзометрів та ін.);

поздовжні профілі ділянки річки і всіх каналів у межах головного водозабору;

поздовжні профілі дамб з нанесенням характеристик і розрахункових горизонтів води;

поперечні профілі русла ріки, каналів, дамб і валів по характерним створам;

виконавчі креслення споруд;

опис реперів з їх відмітками;

криві залежності витрат води від горизонтів для контрольних створів ріки і каналів;

загальний технічний паспорт вузла водозабірних споруд і паспорти всіх його споруд;

графіки подачі води у систему;

журнали робіт, що виконуються на головному вузлі водозабірних споруд;

технічна інструкція з експлуатації головного вузла водозабірних споруд зрошувальних систем.

1.5.8. Всі перелічені документи повинні регулярно заповнюватись, а технічна документація поповнюватись і коригуватись у міру надходження нових даних.



1.6. Експлуатація насосних станцій зрошувальних систем

1.6.1 Технічний стан комплексу споруд насосної станції повинен забезпечувати подачу розрахункового об’єму води для поливу сільськогосподарських культур при заданому напорі.

1.6.2 Показниками, що характеризують роботу насосних станцій, є:

відмітка рівнів води у місцях водозабору, відвідних каналах та розрахунковий тиск у закритих зрошувальних мережах;

об’єм перекачаної води, або витрати кожного насосу;

питома витрата електричної енергії на подачу або перекачування води.

Техні́чний стан об'є́кта - стан, який характеризується в певний момент часу, за певних умов зовнішнього середовища значеннями параметрів, установлених технічною документацією на об'єкт.

Електрична ене́ргія, або електроенергія - вид енергії, що існує у вигляді потенціальної енергії електричного й магнітного полів та енергії електричного струму. Завдяки зручній технології виробництва, розподілу й споживання, електрична енергія займає чільне місце серед інших видів енергії, що їх споживає людство.

1.6.3 В комплекс кожної насосної станції входять споруди, які забезпечують надходження води із джерел зрошення до місць її використання. Основними із вказаних споруд є:

підвідний канал;

рибозахисний пристрій, тип якого і місце встановлення погоджується з органами рибоохорони;

аванкамера із сміттєзатримуючими решітками;

водозабірна споруда з вхідними решітками;

всмоктуючі труби;

будівля насосної станції з встановленим в ній гідромеханічним та електротехнічним обладнанням, контрольно-вимірювальними приладами, засобами автоматики і зв'язку;

напірні трубопроводи з встановленою на них арматурою та обладнанням, а також пристроями для недопущення попадання в них води з відвідних каналів при зупинках насосів;

водовипускна споруда та відвідний канал.

Крім вказаних, біля кожної насосної станції споруджується трансформаторна підстанція, до якої підводиться лінія електропередачі.

При встановленні приводів насосів теплових двигунів на території насосної станції відводиться спеціальна площадка для розміщення паливно-мастильних матеріалів.

Теплови́й двигу́н (англ. heat engine) - теплова машина для перетворення теплової енергії в механічну роботу. Для виконання двигуном роботи необхідно створити різницю тисків між обома сторонами поршня двигуна чи лопатей турбіни.

Трансформа́торна підста́нція (ТП) - електрична підстанція, яка призначена для трансформування електричної енергії в мережі змінного струму та для розподілу електроенергії.

Лінія електропередачі (лінія електропересилання, лінія електропередавання, ЛЕП) - один з компонентів електричної мережі призначена для передачі електричної енергії.

Па́льно-масти́льні матеріа́ли (скорочено - ПММ) - синтетичні та мінеральні нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали - (моторні, трансмісійні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальні рідини (гальмівні та охолоджувальні).

1.6.4 У приміщенні кожної насосної станції на видному місці повинні бути вказані її технічні показники і зокрема:

схема комунікацій з визначенням № насосних агрегатів;

відмітки рівнів води у джерелі зрошення, при яких можлива робота насосів;

технічні характеристики встановлених насосних агрегатів: насосів (витрати, напір, частота обертання), привідних двигунів насосів (потужність, напруга, при якій вони працюють, сила струму, що його споживають привідні двигуни при нормальному їх навантаженні);

напір (тиск) у трубопроводах, який повинен забезпечувати насоси для надходження води у відвідний зрошувальний канал або закриту мережу для роботи дощувальних машин;

основні положення та правила техніки безпеки;

Частота́ (англ. frequency) - фізична величина, що дорівнює кількості однакових подій за одиницю часу. Вона є характеристикою будь-яких процесів, які регулярно повторюються (кількість подій за одиницю часу) або величиною, що виражає: кількість рухів, коливань, повторень за одиницю часу тощо.

Си́ла електри́чного стру́му (сила струму або просто струм) - кількісна характеристика електричного струму в провіднику, скалярна величина I = Δ q Δ t }} , яка відповідає кількості заряду ( Δ q ), що проходить через перетин провідника за час Δ t , розділеному на цей проміжок часу.

Правила техніки безпеки (англ. safety rules, preventive regulations, safety regulations, нім. Sicherheitsregeln f pl, Sicherheitsvorschriften f pl) - правові норми, що передбачають заходи із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

посадова інструкція машиніста насосної станції;

правила протипожежного захисту.

1.6.5 Організації та посадові особи, відповідальні за експлуатацію насосних станцій, повинні забезпечити:

своєчасне проведення оглядів їх технічного стану, виконання ремонтів обладнання та комплексу споруд насосної станції;

Посадо́ва осо́ба - особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.

необхідний мінімум матеріалів (мастил, сальникової набивки, запобіжників та інших деталей) для експлуатації насосних агрегатів;

виконання заходів по додержанню та зниженню питомих норм витрат електроенергії та пально-мастильних матеріалів;

впровадження обладнання, пристроїв та заходів, що сприяють економічній та надійній роботі насосних станцій;

перевірку заземлення, релейного та протигрозового захисту;

неухильне виконання заходів з техніки безпеки;

проведення, при необхідності, протиаварійних заходів.

1.6.6 Режими роботи обладнання насосних станцій повинні забезпечувати при роботі насосних агрегатів мінімальне споживання електричної енергії або пального.

Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) - це: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності; діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

Еле́ктрика (від грец. ήλεκτρον - бурштин; раніше також громови́на ) - розділ фізики, що вивчає електричні явища: взаємодію між зарядженими тілами, явища поляризації та проходження електричного струму.

Економія електричної енергії або пального може бути досягнута при дотриманні режиму роботи насосних агрегатів в зоні високих ККД, обмеженні кількості пусків насосів.

Виходячи з техніко-економічних показників та необхідності енергозбереження не допускається регулювання витрат відцентрових насосів шляхом регулювання запірно-регулюючою арматурою.

Те́хніко-економі́чні пока́зники - величини, які характеризують матеріально-виробничу базу підприємств, використання знарядь і предметів праці, організацію виробництва, затрати на виробництво продукції.

Насос відцентровий (рос. насос центробежный; англ. centrifugal pump; нім. Zentrifugalpumpe f, Kreiselpumpe f, Schleuderpumpe f) - підклас динамічних поглинаючих турбомашин осесимметричної роботи .. Відцентрові насоси використовуються для транспортування рідин шляхом перетворення кінетичної енергії обертання в гідродинамічну енергію потоку рідини.

1.6.7 Для успішного пуску та подальшої експлуатації кожного відцентрового, осьового, діагонального, а також прямоточного занурювального насосу необхідно, щоб його всмоктуючий трубопровід та корпус були повністю заповнені водою, рівень якої повинен перевищувати найбільш високу точку робочого колеса.

1.6.8 Заповнення водою всмоктуючого трубопроводу та корпусу насосу може здійснюватися шляхом:

встановлення зворотного клапану на вході у всмоктуючи трубу;

відкачуванням повітря з корпусу насосу та його всмоктуючої труби за допомогою вакуумного насосу або ежекторної установки;

розташуванням насосів у приміщенні насосної станції на відмітках нижче розрахункового рівня води у джерелі.

1.6.9 Пуски відцентрових насосів здійснюються при закритих засувках, встановлених за їх напірними патрубками. В разі, коли напірний трубопровід заповнений водою, яка утримується зворотнім клапаном, пуск відцентрового насосу можна здійснювати при відкритій засувці, встановленій за його напірним патрубком.

Напі́рни́й трубопро́від (рос. напорный трубопровод; англ. pressure pipeline; нім. Druckrohrleitung f) - комплекс споруд для транспортування газоподібних, рідких і твердих речовин або їх сумішей, а також штучних вантажів (контейнери) при внутрішньому абсолютному тиску в транспортованому середовищі понад 0,1 МПа.

1.6.10 Пуски осьових, діагональних та прямоточних занурювальних насосів здійснюються у незаповнені напірні трубопроводи.

1.6.11 При зміні кількості працюючих насосів, їх режимів, включенні або виключенні дощувальних машин, в напірних трубопроводах або закритих зрошувальних мережах відбувається зміна швидкості руху води, що викликає зміну тиску в трубах. Різка зміна швидкості руху води, викликає значну зміну тиску. Це явище пов'язане з інерцією води і зветься гідравлічним ударом.

Для запобігання виникнення гідравлічних ударів і можливих пошкоджень труб, закриття та відкриття засувок, встановлених за напірними патрубками насосів, або на входах у дощувальні машини необхідно виконувати повільно. При експлуатації насосних станцій, необхідно стежити за справністю арматури для гасіння гідравлічних ударів, встановленої на напірних трубопроводах або закритих зрошувальних мережах.

1.6.12 До початку поливного сезону повинні бути ретельно оглянуті насоси та їх привідні двигуни, встановлена знята на зимовий період арматура, перевірені та випробувані засоби автоматики, телемеханіки і зв'язку. Після приведення агрегатів у стан готовності до пуску вони повинні бути випробувані. Підвідні канали, рибозахисні пристрої, аванкамери, сміттєзатримуючі та вхідні грати на всмоктуючих трубах, повинні бути очищені від мулу, іржі, сміття та льоду і пофарбовані.

1.6.13 При встановленні режиму роботи кожної насосної станції враховуються:

технічні характеристики насосних агрегатів;

гідравлічні показники напірних трубопроводів, закритої зрошувальної мережі;

план водокористування на поточний рік;

виконання планів капітальних та поточних ремонтів насосів, їх привідних двигунів, апаратури управління, допоміжних пристроїв, електромережі, силових трансформаторів.

Силови́й трансформа́тор (англ. power transformer) - стаціонарний прилад, трансформатор з двома або більше обмотками, який за допомогою електромагнітної індукції перетворює систему змінної напруги та струму в іншу систему змінної напруги та струму, як правило, різних значень за тієї-ж частоти задля передавання електроенергії та її використання.

1.6.14 Виходячи з необхідності економії коштів за використання електричної енергії, за погодженням з водокористувачами та органами сільського господарства, доцільно переходити на роботу насосних станцій в години пільгового енергетичного режиму, впроваджувати диференційований облік спожитої електроенергії.

1.6.15 Насосно-силові агрегати, трубопроводи та встановлена на них арматура, затвори, підйомно-транспортне та контрольно-вимірювальне обладнання, системи енергопостачання, автоматики, сигналізації та зв'язку до початку поливного сезону повинні бути відремонтовані, перевірені та випробувані і знаходитися у робочому стані.

У разі відсутності приладів водообліку, останній здійснюється непрямим способом по струмо-витратним характеристикам або виходячи із кількості спожитої електроенергії за встановлений час згідно з показниками електролічильників та градуювальних коефіцієнтів, які визначаються розрахунково або експериментально для кожного типу насосів та їх привідних електродвигунів. Значення градуювальних коефіцієнтів для багатьох марок насосів та їх привідних електродвигунів наведені у “Методичних рекомендаціях з непрямого водообліку на меліоративних насосних станціях (Київ – 1997 р. )”.

1.6.16 На насосних станціях для забезпечення безперебійної роботи їх обладнання повинні знаходитися необхідні мастильні та ущільнюючі матеріали, запасні частини та деталі.

Запасна́ части́на - складова частина виробу, призначена для заміни такої самої частини, що перебувала в експлуатації, для підтримання або відновлення справності чи роботоздатності виробу.

Їх перелік встановлюється управліннями зрошувальної системи.

1.6.17 Обслуговуючий персонал не повинен допускати тривалої роботи привідних електродвигунів насосів з перевищенням їх номінальної потужності. Короткочасні перенавантаження електродвигунів допускаються в межах, встановлених їх значень.

1.6.18 Резервні насосні агрегати, якщо вони змонтовані на насосній станції, повинні періодично випробуватися при повному їх навантаженні.

1.6.19 На всіх насосних станціях у відповідності з діючими нормами повинно бути встановлено протипожежне обладнання.

1.6.20 Обслуговувати насосні станції можуть особи віком від 18 років, що мають відповідну кваліфікацію і за станом здоров'я допущені медичною комісією до роботи з електротехнічним обладнанням.

1.6.21 Персонал, що обслуговує насосні станції, повинен пройти інструктаж з правил техніки безпеки та охорони праці з обов’язковою відміткою в журналі реєстрації.

1.6.22 Облік роботи насосних станцій здійснюється черговими машиністами у журналах встановленого зразка.

1.6.23 Режими роботи насосних станцій, порядок обслуговування обладнання, механізмів та приладів, графіки проведення поточних та капітальних ремонтів, визначаються управліннями зрошувальних систем.

Капіта́льний ремо́нт або ка́премонт (рос. капитальный ремонт; англ. overhaul; нім. Generalreparatur f, Generalüberholung f) - ремонт, що виконується для відновлення справності та повного або близького до повного ресурсу виробу з заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові.

1.6.24 Обов'язки та права обслуговуючого персоналу насосних станцій обумовлюються спеціальними посадовими та виробничими інструкціями і правилами.

1.7 Експлуатація каналів і гідротехнічних споруд

зрошувальних систем

1.7.1 Основними показниками працездатності і технічно справного стану каналів і гідротехнічних споруд є:

забезпечення проектної пропускної спроможності;

мінімальні фільтраційні та експлуатаційно-технічні втрати води;

відсутність замулення, заростання, обвалювання і розмиву ділянок каналів, а також підтоплення фільтраційними водами прилеглих територій;

відсутність розмивів нижніх б'єфів і пустот за стінками гідроспоруд;

безвідмовна робота щитових пристроїв, підйомних механізмів, засобів автоматики, телемеханіки і зв'язку;

1.7.2 Перевищення дамб каналів над форсованим горизонтом води повинно бути не менше:

витрати, м3/с перевищення, м

менше 1 0,20

1 - 10 0,30

10-30 0,40

30-50 0,50

понад 50 0,60

Не допускається пропуск форсованих витрат води по каналах у перший рік експлуатації.

Максимальні і мінімальні швидкості води у каналах повинні бути у межах, які забезпечують транспортування наносів і запобігають розмиву каналів.

1.7.3 Заповнення і спорожнення каналів з метою попередження сповзання укосів повинно бути поступовим. Величина інтервалів між окремими пропусками або зменшення витрат води не повинно бути менше двох годин, а зміна витрат не перевищувати 20% для господарських і 10% для міжгосподарських каналів.

1.7.4 Напування худоби з каналів, проїзд тракторів, автомашин і т. ін. можуть здійснюватись лише у спеціально влаштованих для цього місцях.

1.7.5 Забороняється випасання худоби на дамбах, бермах і укосах каналів, влаштування в руслах каналів (колекторів), будь-яких перемичок, загат, прокопів та інших споруд.

1.7.6 З метою запобігання пошкодження внаслідок замерзання води, закрита і лотокова зрошувальна мережа в кінці вегетаційного періоду звільняється від залишків води і вживаються заходи, що виключають накопичення її у закритих трубопроводах і лотоковій мережі у зимовий період.

Організуються спостереження за станом облицьованих каналів їх протифільтраційним покриттям, просіданням опор лотокової мережі.

1.7.7 Всі виявлені пошкодження повинні негайно виправлятися з усуненням причин, що викликали їх.

Боротьба з втратами води повинна здійснюватись на всіх зрошувальних каналах - магістральних, міжгосподарських та внутрішньогосподарських і, в першу чергу, на ділянках з підвищеною фільтрацією і втратами води.

1.7.8 Першочерговими експлуатаційними заходами боротьби з втратами води є:

проведення цілодобових поливів і подача води господарствам зосередженими течіями;

недопущення забору і подачі надлишкових витрат води у канали;

суворе дотримання промивних, поливних і зрошувальних норм;

організація суворого обліку та контролю за правильним водозабором;

недопущення витікання води через щитові пристрої і переливання води через них;

забезпечення роботи каналів з мінімальною кількістю підпорів для створення командних горизонтів;

недопущення заростання та замулення каналів;

проведення штучних кольматажів каналів, що проходять у піщаних та інших легких ґрунтах.

1.7.9 До експлуатаційних заходів боротьби з втратами води відносяться:

скорочення протяжності транзитних ділянок зрошувальних каналів і підтримання необхідних проектних їх параметрів;

Кана́л (наземний водовід) (лат. canalis - труба, жолоб) - гідротехнічна споруда у вигляді відкритого штучного русла з безнапірним рухом води. Канал може проходити у відкритій виїмці або в насипах (в дамбах), іноді в напіввиїмці-напівнасипу.

здійснення протифільтраційних заходів у місцях виклинювання вод;

будівництво водоймищ добового регулювання води на розподільчій мережі і зменшення точок виділу води на транзитних каналах;

ущільнення дна і укосів каналів;

влаштування глиняних екранів, асфальтових і бетонних покрить;

заміна земляних каналів лотоками і трубопроводами.

1.7.10 Розподільчі вузли на каналах повинні бути обладнані водомірними засобами.

На стінах понурної частини вузла повинна бути нанесена червона лінія катастрофічного горизонту води. Підтримання горизонту води вище цієї лінії категорично забороняється.

1.7.11 Акведуки, сифони, дюкери, труби та вхідні отвори інших споруд повинні мати огородження і пристосування для вилучення плаваючих предметів. При експлуатації цих споруд особлива увага повинна бути звернута на недопущення підпорів (закупорювання) вхідної їх частини.

1.7.12 Повздовж зрошувальних каналів міжгосподарського значення повинні бути прокладені ходові лінії, закріплені пікетами, кілометровими знаками і постійними реперами. Місце розташування репера повинно бути на виду і вибрано з рахунку забезпечення його збереження.

На кожній вузловій споруді встановлюється постійний репер.

1.7.13 За спорудами і каналами, особливо на небезпечних ділянках, повинні бути встановлені систематичні спостереження, результати спостережень і огляду фіксуються у спеціальних журналах.

До небезпечних відносяться ділянки каналу, що проходять у високих дамбах, на крутих косогорах і у місцях осідання ґрунтів. Під час проходження максимальних витрат води на них повинно бути встановлено цілодобове чергування.

1.7.14 Робоче обладнання і металеві конструкції гідротехнічних споруд, основні та аварійні затвори і огородження, решітки, підйомні механізми і пристосування, прилади для опалення, апаратура автоматичного управління та ін.

Автомати́чне керува́ння (англ. automatic control) - виконання без безпосередньої участі людини певних впливів на об'єкт керування, необхідних і достатніх для одержання цілеспрямованого його функціювання із заданою точністю.

Металоконструкції (також: металеві конструкції, скор .: МК) - загальна назва конструкцій з металів і різних сплавів, використовуваних в різних галузях господарської діяльності людини: побудові будівель, виробництві верстатів, масштабних пристроїв, механізмів, апаратів тощо.

повинні утримуватись у належному стані.

1.7.15 Утримання і маневрування затворами головних споруд та крупних вузлів вододілення здійснюється у відповідності з затвердженими інструкціями.

Маневрування затворами під час проходження максимальних розрахункових і аварійних витрат води здійснюється лише під безпосереднім наглядом особи, яка відповідає за роботу вузла гідротехнічних споруд.

1.7.16 Підйомні механізми повинні бути обладнані:

гальмівними пристроями для підтримання затвору у необхідному положенні;

кожухами для захисту важливих вузлів від пилу і опадів;

огорожами у відповідності з вимогами техніки безпеки;

комплектом запасних частин, інструментів та ін.

Перед кожним робочим підйомом або опусканням затворів необхідно оглянути механізми, пази і ущільнення, перевірити гальмівні пристрої. У випадку їх несправності маневрування затворами забороняється.

Ремонт підйомних механізмів виконується при спущених затворах і при обов'язковому дотриманні правил техніки безпеки.

Необхідно періодично перевіряти роботу ходових частин, передач, гальмівних пристроїв, затворів, підйомних та інших механізмів у відповідності з вимогами безпеки експлуатації вантажопідйомних механізмів.
1.8 Експлуатація водосховищ

1.8.1 У завдання служби експлуатації водосховищ входять:

постійне оперативне управління технічними пристроями і спорудами з метою дотримання встановлених режимів роботи водосховищ та екологічних вимог;

виконання експлуатаційних планів-графіків подачі води водокористувачам;

нагляд і контроль за станом споруд і підтримання їх у постійному працездатному стані;

нагляд за станом чаші і акваторії водосховища;

розробка і проведення заходів щодо підтримки споруд у належному технічному стані і підвищення надійності їх експлуатації;

розробка і додержання режиму роботи при підготовці і пропуску паводка.

1.8.2 При експлуатації водосховищ, крім цих Правил, необхідно керуватись статтями 76 та 77 Водного кодексу України, регіональними схемами комплексного використання і охорони водних ресурсів.

Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

Експлуатаційний режим роботи водосховищ повинен забезпечити:

створення необхідних запасів води у відповідності з графіком наповнення і спрацювання корисного об’єму водосховища;

скорочення витрат води на випаровування, фільтрацію, непродуктивні скиди і витікання;

попередження затоплення і підтоплення земель, що прилягають до водосховища;

прийняття заходів щодо запобігання інтенсивної переробки берегів;

дотримання санітарних норм стану чаші і необхідної якості води.

1.8.3 У процесі експлуатації необхідно проводити систематичні візуальні і інструментальні спостереження і дослідження:

стійкості тіла і відкосів греблі, динаміки просадок і зміщення споруд;

міцності кріплення напірного відкосу при дії на нього хвильового навантаження і глибокого спрацювання водосховища;

стану низового відкоса при дії потоку фільтраційних вод, умов появи суфозій ґрунту;

режиму роботи водозабірних, водовипускних і водоскидних споруд, їх пропускної спроможності;

Водоски́дна спору́да або водоски́д (англ. spillway) - гідротехнічна споруда для скидання зайвої (паводкової) води з водосховища, а також корисного перепускання води через греблю.

режиму роботи гідромеханічного, підйомного і спеціального обладнання, контрольно-вимірювальної апаратури, засобів управління, автоматики, телемеханіки і зв’язку;

положення кривої депресії у тілі греблі, об’єму і мутності дренажних вод;

швидкості наповнення і спрацювання водосховища, відповідності її величинам, встановленим інструкцією по експлуатації водосховища;

санітарного стану на спорудах і прилеглій території.

1.8.4 З метою збереження і збільшення корисного об’єму водосховища, продовження термінів його служби необхідно приймати наступні заходи щодо скорочення об’ємів замулення:

пропуск паводкових витрат при мінімально знижених рівнях води перед греблею;

гідравлічні промивки відкладених наносів шляхом періодичного максимального зниження підпертого рівня і повного відкриття промивних і скидних отворів греблі;

боротьбу з переробкою берегів і відкладенням її продуктів у ложе водосховища як активними способами – влаштуванням хвилеломів, хвилерізів і т. ін., так і пасивним – кріпленням берегів, що розмиваються.

1.8.5 Режим наповнення і періодичного спрацювання водосховища встановлюється в залежності від таких факторів: типа водосховища (руслове, наливне, озерне) і його ємності (крупне – більше 10 млн. м3, мале – 1...10 млн. м3, ставок – менше 1,0 млн. м3);

типа регулювання стоку (сезонне, річне, багаторічне) і можливого ступеню його зарегулювання (при сезонному регулюванні);

Регулювáння стóку - штучний цілеспрямований перерозподіл у часі річкового стоку відповідно до вимог споживання, який відбивається у збільшенні чи зменшенні стоку в порівнянні з природним режимом у певні періоди.

водності року (багатоводний, середній, маловодний).

1.8.6 Темпи наповнення і спрацювання водосховища визначаються інструкцією з експлуатації і не повинні викликати деформацій тіла греблі і споруд, руйнування берегів, їх кріплень, захисних дамб.

1.8.7 При експлуатації водосховищ, особливо крупних і середніх, необхідно приймати оперативні заходи щодо виявлення і недопущення розвитку аварійних ситуацій:

підвищення рівнів води понад встановлених проектом і інструкцією з експлуатації;

збільшення фільтраційних витрат у дренажних лініях, появою ознак суфозії ґрунтів;

появою виходу ґрунтових вод на сухому відкосі земляної греблі або дамби, особливо вище дренажних споруд;

виникнення зосередженого току води по контакту земляної греблі з бетонними спорудами;

появою обхідної фільтрації з виходом води у підошві греблі;

завалення та сповзання відкосів земляних споруд;

пошкодження споруд напірного фронту греблі і скиду паводкових вод.

1.8.8 У випадку виникнення аварійних ситуацій, при надходженні катастрофічних паводків, що перевищують пропускну спроможність водоскидних споруд, допускається:

тимчасове форсування рівнів води над відміткою нормального підпертого рівня;

тимчасовий скид води через резервні водоскиди, в обхід основних споруд, з руйнуванням земляних руслових дамб, що розмиваються, і у виключних випадках – через прокол у заздалегідь вибраному місці.

1.8.9 У випадку прогнозу інтенсивних паводків слід провести передпаводкове спрацювання частини ємності водосховища на величину очікуваного об’єму притока води.



1.9 Експлуатація захисних дамб

1.9.1 Основними задачами технічної експлуатації захисних дамб є:

охорона дамб і споруд від пошкодження і нагляд за їх нормальною роботою;

підтримка дамб і споруд на них у справному стані.

Дамби обвалування повинні витримувати максимально допустимий напір води, проходження льоду і хвильові удари.

1.9.2 Ознаки справного стану дамб:

тіло дамб не спучується, не має тріщин, зсувів, ходів землериїв і коріння рослин;

укоси і гребені дамб сплановані і закріплені;

у місцях сполучення дамб і споруд не має тріщин, пазух і вимоїн;

фільтрація через тіло дамби не перевищує допустимої і не відбувається виносу часток ґрунту;

переїзди і місця перегону худоби виконані у відповідності з технічними вимогами.

Використання дамб під дороги, якщо це не передбачено проектом, забороняється.

1.9.3 Виконання вибухових робіт поблизу споруд, дамб обвалування дозволяється лише за погодженням із спеціально уповноваженими органами водного господарства при умові гарантованого захисту цих споруд від можливих пошкоджень.

1.9.4 Аварійний запас матеріалів, інструментів та обладнання повинен знаходитися у спеціально відведених для цього місцях.

Аварійний запас (рос. аварийный запас, англ. emergency reserve, нім. Reservevorrat) - запас матеріалів, палива або устаткування, що його створюють на підприємствах, щоб запобігти можливим зупинкам виробництва через перебої в постачанні та для ліквідації аварій.

1.9.5 При експлуатації дамб обвалування необхідно мати гідрометричні рейки (пости), встановлені у руслі річки і біля напірного укосу дамби для спостереження за горизонтами води, а також закріплені створи для визначення інтенсивності розмиву берегів у зоні обвалування.

Кількість і місце розташування постів і створів, порядок влаштування і виконання спостережень встановлюється органами меліорації і водного господарства.

При небезпечних горизонтах (рівнях) води у річках на дамбах обвалування встановлюється чергування робочих бригад і необхідних механізмів.

1.9.6 Попередження пошкодження (підмив) дамб обвалування виконується шляхом:

влаштування прокопів для відведення течії річки від дамб обвалування;

влаштування водовідбійних і струмененаправляючих шпор у руслі річки;

кріплення берегів.

1.9.7 До початку паводків і льодоходу повинно бути проведене контрольне нівелювання гребенів дамб, оглянуті і відремонтовані всі дамби обвалування і споруди на них, заготовлені необхідні аварійні запаси матеріалів та інструментів, організовані чергові бригади і виділені механізми, налагоджений зв'язок з особливо небезпечними і відповідальними ділянками.


1.10 Експлуатація засобів зв’язку і транспорту, адміністративних,

побутових та складських приміщень, майстерень

1.10.1 Для оперативного зв'язку дільниць і вузлів системи між собою і з диспетчером в управліннях зрошувальних систем повинні бути передбачені телефоні лінії, радіозв'язок, комутаційні станції і селекторні установки. Засобами зв'язку обладнуються управління зрошувальної системи, головний водозабір, насосні станції, експлуатаційні дільниці, розподільчі вузли, аварійні служби.

Засоби зв'язку можуть експлуатуватися як водогосподарськими організаціями, так і підприємствами Мінзв'язку України. У першому випадку для експлуатації ліній зв'язку і комутаторних установок створюються при облводгоспах експлуатаційно-технічні вузли зв'язку (ЕТВЗ) або безпосередньо в управліннях зрошувальних систем - спеціальна служба.

1.10.2 Працівники ЕТВЗ або управління здійснюють постійний нагляд за роботою засобів зв'язку і забезпечують усунення виявлених пошкоджень. Утримання ліній зв'язку включає проведення як поточних, так і капітальних ремонтів.

1.10.3 Управління зрошувальних систем повинні мати вантажний і легковий автотранспорт у кількості, необхідній для перевезення вантажів і виконання експлуатаційних заходів.

Переве́зення - переміщення вантажів, товарів або пасажирів. Розрізняють сухопутні (залізничні й автомобільні), водні (річкові й морські), повітряні перевезення, також транспортування рідини та газу виконуються трубопровідним транспортом.

Лінійні експлуатаційні працівники (гідротехніки і гідрометри, оглядачі гідротехнічних споруд та ін.) повинні мати автомашини, мотоцикли, мопеди, велосипеди, коней та інші засоби пересування для обслуговування закріплених за ними ділянок системи.

1.10.4 На зрошувальних системах повинні бути і утримуватись у належному порядку експлуатаційні дороги, які б забезпечували необхідний під'їзд до всіх гідротехнічних споруд і вздовж крупних каналів і дамб обвалування аварійно-небезпечних ділянок незалежно від погодних умов.

1.10.5 На зрошувальних системах, каналах та водосховищах для підвезення матеріалів, а також інспекторських цілей повинен бути необхідний водний транспорт ( катери, баржі, моторні човни та ін. ).

Судноплавство - використання водних шляхів (морів, річок, озер, каналів та інше) для руху суден.

1.10.6 Кожна зрошувальна система повинна відповідно до штатної чисельності працівників мати адміністративні, побутові будівлі або приміщення.

Розміщення експлуатаційного штату управлінь зрошувальних систем у відомчих будівлях виконується у відповідності з санітарними та технологічними нормами.

1.10.7 Для виконання планових ремонтно-будівельних робіт і експлуатаційних заходів управління зрошувальних систем повинні мати, відповідно до обсягів робіт, механізми, техніку, ремонтні майстерні, цехи, гаражі та інші виробничі приміщення.

1.10.8 При управліннях зрошувальних систем і на експлуатаційних дільницях повинні бути організовані і відповідним чином обладнані складські приміщення для майна, будівельних, ремонтних, аварійних матеріалів, інвентарю та інструменту.

  1   2   3   4



  • ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ Загальні положення
  • Законом України
  • Організація служби експлуатації
  • І. ПРАВИЛА ТЕХНІЧНОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЗРОШУВАЛЬНИХ СИСТЕМ 1.1 Основні завдання експлуатації зрошувальних систем
  • 1.3. Організація первинного обліку води
  • 1.4 Диспетчерська служба
  • Оперативне коригування водоподачі
  • Контроль за розподілом та використанням зрошувальної води
  • 1.5 Експлуатація головних водозабірних споруд
  • 1.6. Експлуатація насосних станцій зрошувальних систем
  • 1.7 Експлуатація каналів і гідротехнічних споруд зрошувальних систем
  • 1.8 Експлуатація водосховищ
  • 1.9 Експлуатація захисних дамб
  • 1.10 Експлуатація засобів зв’язку і транспорту, адміністративних, побутових та складських приміщень, майстерень