Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Про затвердження Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод

Скачати 228.57 Kb.

Про затвердження Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод




Скачати 228.57 Kb.
Дата конвертації27.05.2017
Розмір228.57 Kb.



МІНІСТЕРСТВО З ПИТАНЬ ЖИТЛОВО - КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

ДКУД_________
НАКАЗ

«23» 12 2010 р.

м. Київ



470

(із змінами, внесеними наказом Мінрегіону від 30.08.2013 № 425)





Про затвердження Методичних рекомендацій із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.

Житлово-комунальне господарство - галузь, а вірніше, сукупність галузей, що забезпечують життя і роботу населення країни в нормальних умовах, а також постачання підприємств галузей народного господарства необхідними ресурсами води, газу, тепла й електроенергії.
Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.
02 № 160 «Про затвердження Комплексної програми ліквідації наслідків підтоплення територій в містах і селищах України» та з метою належної організації діяльності у сфері інженерного захисту територій, зокрема ефективного відведення поверхневих вод, що сприятиме попередженню підтоплення територій населених пунктів,


Н А К А З У Ю:
1. Затвердити Методичні рекомендації із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод, що додаються.
2. Департаменту благоустрою, комунального обслуговування та міського електротранспорту (Ігнатенко О.П.) надіслати цей наказ до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для використання у роботі та подальшого доведення до відома місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Міський електричний транспорт - складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів.
Автоно́мія (грец. αυτος - «сам» і грец. νομος - «закон») - 1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості; 2) в етиці - стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійно створювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, “власного законодавства”.
Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).
Місце́ве самоврядува́ння - право та змога органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
Автоно́мна Республі́ка Крим (крим. Qırım Muhtar Cumhuriyeti, рос. Автономная Республика Крым) - адміністративна одиниця на півдні України, розташована на Кримському півострові між 44°23' і 46°15' північної широти та між 32°29’ і 36°39’ східної довготи.
Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Шаповаленка В.Г.

Перший заступник Міністра,

голова комісії з проведення

реорганізації Міністерства

Г.М. Семчук

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

23.12.2010 № 470


(із змінами, внесеними наказом Мінрегіону від 30.08.2013 № 425)
Методичні рекомендації

із забезпечення ефективного відведення

поверхневих вод

I. Загальні положення
1. Методичні рекомендації із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод (далі – Методичні рекомендації) розроблені з метою організації діяльності у сфері інженерного захисту територій, в тому числі – для очищення зливових стоків від завислих речовин, нафтопродуктів, неорганічних сполук, органічних речовин і інших складників, концентрація яких перевищує максимально допустиму відповідно до діючих нормативів.
Неоргані́чні сполу́ки - хімічні сполуки, які не містять атомів Карбону, ковалентно пов'язаних із атомами Гідрогену. Прості карбоновмісні сполуки типу CO, CO2, HCN та ціаніди, карбіди розглядаються саме неорганічною хімією.
Органі́чні сполу́ки - клас сполук, в склад яких входить хімічний елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто - Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи.

2. У кожному населеному пункті рекомендується забезпечити довгострокові систематичні спостереження за станом водовідведення поверхневих вод підтоплюваних територій, з метою прогнозування його змін та планування заходів із ліквідації наслідків підтоплення територій міст і селищ.
3. Терміни, що використовуються у Методичних рекомендаціях, вживаються у значеннях, які наведені у Водному кодексі України, Законах України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про благоустрій населених пунктів» та постанові Кабінету Міністрів України від 25.03.
Водний кодекс України - кодифікований закон України. Кодекс введено в дію з дня опублікування - 13 червня 1995 року - згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року N 214/95-ВР.
Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
1999 № 465 «Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами».
ІІ. Системи відведення міських зливових стоків

1. Споруди поверхневого водовідведення, що використовуються для відведення дощових і талих вод з поверхні дахів будівель, доріг та інших територій, рекомендується влаштовувати з урахуванням типу каналізаційної мережі та відстані від місця збирання зливових вод до місця їх випускання.

Поверхне́ве водовідве́дення (також: дренаж - від англ. drainage) - поширений метод водовідведення на промислових та жилих територіях, де необхідне відведення дощової, талої та іншої надмірної (наприклад, на автомийці) вологи.


2. В містах, як правило, передбачається дощова каналізація закритого типу.
Дощова каналізація або зливова каналізація - інженерна система, яка складається з дощоприймальних колодязів, дощоприймачів, дощоприймальних жолобів, труб, пісковловлювачів. Зливова каналізація призначена для збору та відведення води від атмосферних опадів та інших стічних вод.
Застосування відкритих пристроїв водовідведення допускається в районах одно- , двоповерхової забудови, в сільських населених пунктах і на території паркових масивів.
3. Збирання поверхневих стічних вод та їх скидання до мережі дощової каналізації рекомендується виконувати за допомогою систем лінійного та точкового поверхневого водовідведення.

Системи лінійного поверхневого водовідведення призначені для збирання і відведення в дощову водовідвідну мережу поверхневого стоку з великих за площею урбанізованих басейнів стоку. Ці системи складаються з лотків з дощоприймальними решітками та пісковловлювачів.

Системи точкового поверхневого водовідведення використовуються для локального збирання поверхневого стоку з невеликих площ. Воно здійснюється за допомогою точкових дощоприймачів, які призначені для локального точкового водовідведення з поверхні, а також з дахів будинків у випадку приєднання водостічних труб.

Найраціональнішим є поєднання лінійних та точкових систем. Це дозволяє зменшити протяжність мереж дощового водовідведення та об’єми земляних робіт при їх улаштуванні.


4. В мережу дощової каналізації рекомендується спускати тільки наступні категорії вод: дощові і талі, дренажні, від поливу і миття дорожніх покриттів, від мийки автомобілів після проходження води через грязевідстійники і маслоуловлювачі, виробничих стоків, які не мають органічних забруднювачів чи слабозабруднені неорганічними домішками.

Агресивність виробничих стоків не повинна перевищувати гранично допустимі концентрації.

Грани́чно допусти́ма концентра́ція (ГДК), (англ. maximum allowable concentration, maximum permissible concentration; нім. höchst zulässige Konzentration f, Toleranzkonzentration f) - показник безпечного рівня вмісту шкідливих речовин в навколишньому середовищі.


5. Дощові і талі води з територій виробничих підприємств, якщо вони містять специфічні забруднення чи підвищену, в порівнянні зі стоками із міських проїздів, концентрацію нафтопродуктів, перед випуском в міську дощову каналізацію рекомендується піддавати очистці, яку проводять підприємства за власний рахунок.
Талі води - це води, що вивільняються внаслідок танення снігу або льоду, включно з льодовиковим льодом, пласкими айсбергами та шельфовими льодовиками посеред океанів. Талі води часто спостерігають у зонах абляції льодовиків, де зменшується рівень снігового покрову.

6. Для зменшення виносу забруднень поверхневим стоком рекомендується передбачати здійснення наступних заходів:

недопущення скидання в дощову каналізацію відпрацьованих речовин, в тому числі нафтопродуктів;

огородження зон озеленення бордюрами, які попереджують змив ґрунту під час зливових дощів на дорожнє покриття;

Дорожнє покриття - твердий, стійкий до зносу матеріал, який викладають на шляхах з метою полегшення пересування і перевезення товарів. На сучасних магістральних шляхах як дорожнє покриття використовується здебільшого асфальтобетон, бетон, шутер, за часів Австро-Угорщини та Російської імперії популярним дорожнім покриттям була бруківка.

огородження будівельних майданчиків з упорядкуванням відведення поверхневого стоку тимчасовою системою відкритих каналів і відстоюванням його в земляних відстійниках;

локалізацію ділянок території, де неминучі аварійні просипи і проливи сировини і проміжних продуктів;

упорядкування складування і транспортування сипучих і рідких речовин;

організацію регулярного прибирання територій міст і селищ з максимальною механізацією прибиральних робіт;

проведення своєчасного ремонту дорожніх покриттів.

7. Розрахунок кількісних та якісних характеристик зливових cтоків.
7.1. Загальний об’єм дощових вод, що стікають з території водозбірних басейнів (Wg), рекомендується визначати за формулою:
Wg = 0,1 hgYF, (1)
де Wg загальний об’єм дощових вод, м3;

Басе́йн рі́чки (або річкови́й басе́йн), сто́чище - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря.


Yкоефіцієнт стоку;
Коефіціє́нт сто́ку - відношення величини об'єму стоку (або шару стоку) до суми опадів, які випали на площу водозбору і зумовили виникнення стоку.


F – площа басейну водозбору, га;

hg – середньорічний шар опадів за теплий період року (дані найближчого метеопункту), мм.

Для орієнтовного розрахунку hg рекомендується приймати від 500 до 600 мм;

Коефіцієнт стоку Y дорівнює середньому значенню коефіцієнтів, визначених для поверхонь різних видів чи населених пунктів у цілому.

Значення Y для водозабірного басейну рекомендується визначати як середньозважене для всієї площі за формулою:


Y = (Y1F1 Y2F2 Y3F3)/ F, (2)
де F1 - площа водонепроникних поверхонь;

F2 - площа ґрунтових поверхонь;

F3 площа газонів;

Yі середні значення коефіцієнтів стоку поверхонь різних видів, які становлять: Y1 = 0,6 – 0,8;

Y2 = 0,2;

Y3 = 0,1.

При орієнтовних розрахунках значення Y для селищ та міст з чисельністю населення до 50 тисяч рекомендується приймати у межах від 0,3 до 0,4.


7.2. Загальний об’єм снігових вод, що стікають із забудованих територій (Wс,), рекомендується обчислювати за формулою:
Wс = 0,1hсYF, (3)

де Wс – загальний об’єм снігових вод, м3;



hс – середньорічний шар опадів в холодний період року (відповідно до даних найближчого метеопункту), мм;

Y – коефіцієнт стоку, який, як правило, становить від 0,5 до 0,7;

F – площа басейну водозбору, га.

7.3. Розрахункову кількість речовин, що виноситься з дощовими та сніговими стічними водами, рекомендується визначати на підставі характеристики території водозбору, даних про опади та усереднених даних про склад стічних вод.

8. Гідравлічні розрахунки каналізаційних мереж для відведення зливових стоків.
8.1. При значних заглибленнях початкових ділянок колекторів дощової каналізації рекомендується враховувати збільшення їх пропускної здатності за рахунок напору, що створюється шляхом підйому рівня води в колодязях.
8.2. При розрахунках стоку з басейнів площею понад 50 га з різними ухилами поверхні землі та характером забудови рекомендується виконувати перевірочні визначення витрат дощових вод з різних частин басейну і найбільшу із отриманих витрат приймати за розрахункову.

Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

При цьому, якщо розрахункова витрата дощових вод із даної частини басейну виявиться меншою від витрат, на які розраховано колектор дільниці, що знаходиться вище, рекомендується розрахункову витрату для цієї дільниці колектора приймати рівною витратам на дільниці, що знаходиться вище.


8.3. Величина діаметрів труб дощової каналізації залежить від місцевих умов і, але, як правило, не рекомендується застосовувати труби діаметром меншим, ніж 200 мм.
8.4. Величину мінімальної швидкості течії дощових вод при повному наповненні (vmin) рекомендується визначати в залежності від величини діаметру труби за таблицею 1.
Таблиця 1. Швидкості течії дощових вод.


Діаметр труби, мм

Швидкість течії, vmin, м/с

1

2

200 – 250

0,70

300 – 400

0,80

500

0,90

600 – 800

1,00

900 – 1200

1,15

1300 – 1500

1,30

Понад 1500

1,50

8.5. Величину максимальної швидкості течії (vmax ) рекомендується приймати:

для неметалевих труб – 7,0 м/с;

для металевих труб – 10,0 м/с.


8.6. Величину найбільшої швидкості руху дощових і виробничих стічних вод в каналах, які допускаються до спуску у водойми, рекомендується визначати за таблицею 2.
Таблиця 2. Швидкості руху дощових і виробничих стічних вод.

ґрунт або тип кріплення

Найбільша швидкість руху в каналах при глибині потоку від 0,4 до 1,0 м, м/с

1

2

Кріплення бетонними плитами

4

Вапняки, піщаники середні

4

Обдернування:




– навзнаки

1

– в стінку

1,6

Мощення:




– одинарне

2

– подвійне

3,0–3,5

8.7. Довжину ділянки вулиці від водорозподілу до першого дощоприймача (довжину вільного пробігу води) рекомендується приймати в межах від 150 до 300 м в залежності від ухилу вулиці, інтенсивності дощів, характерних для даної місцевості, щільності забудови.

На перехрестях вулиць рекомендується встановлювати дощоприймачі з боку стоку води перед смугою переходу вулиці пішоходами.

Решітки дощоприймачів рекомендується встановлювати, як правило, на одному рівні з поверхнею лотка проїжджої частини вулиці.


8.8. Відстань між колодязями на з’єднаннях дощоприймачів рекомендується приймати на вуличних мережах не більше 20 м і на внутрішньоквартальних мережах не більше 10 м.

Ухил з’єднання від дощоприймачів рекомендовано приймати не менше 0,02.


9. Рекомендований розрахунок пропускної спроможності систем поверхневого водовідведення.

9.1. Для систем лінійного водовідведення розрахунок максимальної витрати дощового стоку з прямокутних у плані басейнів стоку з перехоплювальним водозбірним лотком, розташованим у нижній частині басейна, рекомендується виконувати за допомогою вирішення системи рівнянь:


, (4)
, (5)
де Q(x) - витрата дощового стоку у довільному перерізі лотка з координатою x;
Ліні́йне водовідве́дення - конструкція із лотків з дощоприймальними решітками та пісковловлювачами для відведення води в загальну каналізацію. Використовується для облаштування систем поверхневого водовідведення.

ψmid – коефіцієнт зливового стоку ψ;



qд – розрахункова інтенсивність дощу тривалістю tд при періоді одноразового перевищення Р, м3/(м2с);

Lcon – довжина шляху концентрації стоку, м;

Rcan, ωcan,– відповідно гідравлічний радіус (м) та площа живого перерізу (м2) потоку в лотку;

ican – поздовжній похил лотка;

ncan – коефіцієнт шорсткості стінок лотка.

Прирівнявши вирази (4) і (5), пропонується визначати наповнення лотка h(x) і швидкість потоку Vcan(x) у довільному перерізі з координатою х.

Час течії стічних вод по водозбірному лотку дорівнює:
, с. (6)
Час концентрації дощового стоку з басейну стоку з водозбірним лотком у нижній частині:
, с, (7)
де час поверхневої концентрації tcon рекомендується визначати за формулою
, с, (8)

Уточнене значення інтенсивності випадання дощу, яке відповідає тривалості дощу tr:


, м3/(м2∙с). (9)
Для розрахунку водозбірний лоток рекомендується розбивати по довжині на декілька відрізків однакової довжини. Для середини кожного відрізка рекомендується вирішувати систему рівнянь (4) – (5), після чого виконується чисельне інтегрування виразу (6). У першому наближенні приймається qд=q20. Цикл обчислень за формулами (4) – (9) продовжується доти, доки відносна різниця між попереднім і наступним значеннями розрахункової інтенсивності дощу не буде меншою за 0,01 %.

Чисельні значення ψmid (), а також q20 та n визначаються згідно з ДБН В.2.5-75.


9.2 Для систем точкового водовідведення розрахунок часу поверхневої концентрації з лінійних та радіальних у плані однорідних урбанізованих басейнів стоку рекомендується визначати відповідно за формулами:
, с, (10)

, с, (11)
де Lcon, Rcon – довжина шляху концентрації стоку відповідно для лінійних та радіальних в плані басейнів стоку, м;

ψmid – коефіцієнт зливового стоку;

q20 – інтенсивність дощу, л/(с·га), для даної місцевості тривалістю 20 хв. при Р=1 рік;

іо – поздовжній похил території басейна стоку;

n1 – коефіцієнт шорсткості поверхні.

Визначення розрахункової максимальної витрати поверхневого стоку з лінійних та радіальних у плані однорідних урбанізованих басейнів при точковому водовідведенні пропонується виконувати за формулами:


, м3/с, (12)

, м3/с. (13)

Розрахункова витрата з басейна стоку довільної в плані конфігурації знаходиться за формулою (13), а час концентрації поверхневого стоку – за формулою (11).


ІІІ. Очисні споруди
1.
Очисні́ спору́ди (рос. очистные сооружения, англ. pollution control facilities, нім. Kläranlagen f pl, Reinigungsanlagen f pl);- інженерні споруди системи каналізації для очищення, знешкодження й знезараження стічних вод.
Схему відведення і очищення поверхневого стоку рекомендується визначати за якісними та кількісними характеристиками.
2. При визначенні схем очисних споруд надається перевага ставкам-відстійникам.
3. Перед спорудами для регулювання і очищення поверхневого стоку рекомендується передбачати установку затримуючих решіток.
4. Для регулювання витрат поверхневого стоку з територій міст і селищ в більшості випадків рекомендується віддавати перевагу акумулюючим ємностям, а не регулюючим резервуарам.
5. Споруди для регулювання та очищення поверхневих стоків.
5.1. При включенні регулюючих резервуарів у загальну систему водовідведення рекомендується застосовувати три основні схеми:

схема, за якою всі дощові води надходять до резервуару по трубі великого діаметру з одночасним відведенням частини води по трубі малого діаметра (спорожнення резервуару);

схема, за якою на підвідному дощовому колекторі встановлюються розділові камери, через які частина дощового стоку направляється в регулюючі резервуари, а спорожнення регулюючих резервуарів здійснюється через насосну станцію;

схема, аналогічна попередній, але спорожнення регулюючих резервуарів здійснюється по трубі малого діаметра.

Об’єм регулюючих резервуарів рекомендується визначати виходячи з витрат і режиму надходження дощових вод.
5.2. Для розрахунку характеру споруд з регулювання та очищення поверхневого стоку з територій міст і селищ рекомендується враховувати наступні початкові дані:

загальну площу водозбору й площу окремих басейнів каналізації;

баланс території каналізації за родом поверхні;

peжим атмосферних опадів у даній місцевості;

Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.

схему дощової або виробничо-дощової каналізаційної мережі (існуючої та на перспективу);

гідравлічний розрахунок колекторів дощової каналізації;

розрахункові концентрації забруднюючих домішок у поверхневому стоці, а при влаштуванні виробничо-дощової каналізації – ще й склад виробничих стічних вод;

необхідну ступінь очищення стічних вод.


5.3. При проектуванні регулюючих резервуарів рекомендується передбачати підтримання у них в суху погоду деякого постійного рівня заповнення (на глибину від 0,8 до 1,0 м) і можливість періодичного повного спорожнення та очищення від осаду, а також аварійне скидання води для запобігання переповнення резервуару.
6. Розрахунок акумулюючих ємностей.
6.1. Робочий об’єм акумулюючої ємності (Wє) рекомендується визначати за формулою:
Wє= 0,1 ha F д, (4)

де Wєробочий об’єм акумулюючої ємності, м3;



F – площа басейну водозбору, га;

д – загальний коефіцієнт стоку дощових вод;



ha – максимальний шар осадів, мм.

Величину hа для міст і селищ рекомендується приймати, як правило, в межах від 10 до 15 мм.


6.2. Кількість осаду (Woc), що затримується в акумулюючій ємності, рекомендується обчислювати за формулою:

W = , (5)

де W- об’єм акумулюючої ємності, м3;



S – коефіцієнт, який враховує частку річної кількості дощових вод, що направляються на очищення (розраховується за даними про розподіл опадів за шарами і прийнятою величиною ha);

Cсер – середній вміст завислих речовин у поверхневому стоці, що поступає на очищення, г/л;

Е – ефект видалення завислих речовин з дощових вод в акумулюючій ємності, ;

сер – середня концентрація твердої фази в ущільненому осаді, кг/м3 (приймається ср = 200 кг/м3);



F – площа басейну водозбору, га;

д – загальний коефіцієнт стоку дощових вод;



hд – максимальний шар осадів, мм.

Величину h д для міст і селищ рекомендується приймати в межах від 10 до 15 мм.


6.3. Акумулюючі ємності рекомендується проектувати прямокутними в плані і розділеними на секції.
6.4. Корисний об’єм однієї секції рекомендується розраховувати на прийом стоку шару опадів від 2,5 до 5,0 мм.
6.5. Секції акумулюючої ємності рекомендується обладнувати пристроями для періодичного видалення плаваючих нафтопродуктів і осаду.
6.6. Для періодичного видалення з акумулюючої ємності накопиченого осаду рекомендується передбачити встановлення гідроелеваторної установки або насосної станції, обладнаної плунжерними чи іншими насосами, призначеними для перекачування шламів з високим вмістом механічних домішок.

6.7. Для зневоднення осаду рекомендується витримувати його на мулових майданчиках або на майданчиках зневоднення, навантаження на які, як правило, приймається 3 м3 на квадратний метр за рік.

Квадра́тний ме́тр - одиниця площі, площа квадрату зі стороною в один метр. Квадратний метр складається з 10 тисяч квадратних сантиметрів.


6.8. Майданчики рекомендується розділяти на карти, обладнані випускними пристроями для відведення мулової води.
6.9. У деяких випадках доцільно застосовувати багаторічне накопичення осаду в ставках-мулонакопичувачах, які рекомендується влаштовувати в місцях природного пониження рельєфу.
7. Ставки-відстійники.
7.1. Для досягнення більшого ефекту освітлення рекомендується надавати перевагу проточним ставкам-відстійникам, а не звичайним горизонтальним чи радіальним відстійникам.
7.2. Рекомендується влаштовувати земляні ставки.
7.3. Для влаштування ставків-відстійників рекомендується використовувати природні пониження рельєфу, яри, кар’єри, придатні для використання в цих цілях. Крім того, допускається використання пересихаючих русел струмків.
8. Визначення параметрів ставків-відстійників.
8.1. Показник ефективності осадження завислих речовин в ставках-відстійниках в залежності від гідравлічної крупності часток, що осідають, рекомендується приймати за таблицею 3.
Таблиця 3. Ефективність осадження завислих речовин при різному часі

перебування стоку в ставках-відстійниках.




Гідравлічна крупність часток, що осідають, мм/с

Тривалість відстоювання поверхневого стоку

Ефект осадження завислих речовин, %

1

2

3

0,0035

1,0

88,0

0,0028

1,5

91,0

0,0017

2,0

93,0

0,0012

3,0

94,0

0,0009

4,0

95,0

0,0007

6,0

95,5

8.2. Розміри ставків у плані рекомендується приймати конструктивно за місцевими умовами при глибині проточної частини від 1 до 3 мм.

Число секцій рекомендується приймати не менше двох.

8.3. Осад, що утворюється в ставках, рекомендується видаляти не менше двох раз за рік.

Для видалення осаду рекомендується передбачати можливість спорожнення кожної секції ставка-відстійника.
8.4. Конструкцію ставків-відстійники для приймання поверхневого стоку із селітебної території рекомендується здійснювати в аналогічний спосіб.
8.5. Повну глибину ставка рекомендується визначати як суму глибин відстійної і регулюючої частин.

Глибину відстійної частини рекомендується приймати в межах від 1,0 до 1,5 м.

Глибину регулюючої частини рекомендується визначати як відношення об’єму акумулюючої ємності до об’єму площі дзеркала води в ставку.
8.6. На відповідних рівнях рекомендується розміщувати отвори з регулюючими засовами для можливості скиду зарегульованої витрати поверхневого стоку.
9. Розрахунки параметрів очисних споруд для очищення зливових стоків. Відстійники.
9.1. Для часткового механічного очищення поверхневого стоку в окремих випадках рекомендується застосовувати проточні горизонтальні відстійники, які забезпечують затримання спливаючих домішок, в тому числі нафтопродуктів.
9.2. Рекомендується враховувати, що ефект видалення завислих речовин у проточних відстійниках може коливатися в межах від 15 до 75 % і складати в середньому при висоті зони відстоювання від 2 до 3 м:

30 % при tp = 1 год;

45 % при tp = 2 год;

60 % при tp = 3 год.


9.3. Під час проектування проточних горизонтальних відстійників рекомендується враховувати наступні характеристики:

витрату дощового стоку, що надходить на очисні споруди, м3;

температуру стічних вод, 0С;

вміст важких механічних домішок, мг/л;

вміст нафтопродуктів та масел, мг/л;

щільність важких і легких забруднень, г/см3;

необхідну ступінь очищення, %;

допустимий вміст забруднення води, мг/л;

Забру́днення вод - насичення вод, водотоків і водойм речовинами в таких кількостях або сполученнях, які погіршують якість води та зумовлюють несприятливі наслідки.

гідравлічну крупність часток, яку необхідно видалити для забезпечення необхідного ступеню очищення, мм/с.
9.4. У випадку необхідності зменшення обсягу очисних споруд при обмеженій площі і за необхідності підвищення ефективності існуючих відстійників, рекомендується застосовувати тонкошарове відстоювання.

При конструюванні відстійника обов’язково рекомендується враховувати щільну стиковку відповідних пластин у сусідніх блоках (модулях).


10. Визначення технологічних параметрів споруд з фільтруючими завантаженнями.
10.1. Для додаткового фільтрування поверхневого стоку, відстояного в акумулюючій ємності горизонтального відстійника або в ставку-відстійнику, рекомендується застосовувати напірні або безнапірні (відкриті) швидкі фільтри із зернистим завантаженням, яке відрізняється простотою регенерації.

В якості зернистого завантаження рекомендується кварцовий пісок, керамзит, антрацит та синтетичні матеріали – еластичний пінополіуретан і пінистий полістирол.

Синтетичні матеріали - речовини, що виготовляються з інших, більш простих речовин методом органічного синтезу. Синтетичні матеріали являють собою високомолекулярні органічні сполуки - полімери. Сировиною для синтетичних матеріалів є продукти сухої перегонки (коксування) вугілля, сублімації нафти, переробки деревини.
Високий ефект фільтрації досягається при обробці стоку флокулянтами (наприклад, поліакриламідом).


10.2. В напірних пінополіуретанових фільтрах (далі ФПЗ) рекомендується застосовувати завантаження із еластичного пінополіуретану марок 35-0,8; 40-0,8; 40-1,2 в подрібненому вигляді (крихти з розмірами сторін від 1 до 2 см). Технологічні параметри ФПЗ при флокуляційній обробці стоку рекомендується приймати наступними:

висота шару завантаження – від 1,0 до 1,5 м;

щільність завантаження – від 50 до 70 кг/м3;

швидкість фільтрування – від 20 до 25 м/год.;

ефект освітлення – від 90 до 95 %;

грязеємність завантаження 50 кг/м3;

втрати напору на початку фільтроциклу – від 0,5 до 0,6 м вод. ст., в кінці фільтроциклу – від 1 до 2 м вод. ст.
10.3. Регенерацію завантаження рекомендується здійснювати за рахунок трьох – п’яти кратного водоповітряного промивання в статичних умовах.

В тих випадках, коли не виключене періодичне чи постійне надходження в водостоки нафтовміщуючих стічних вод чи відпрацьованих нафтопродуктів (з концентрацією вмісту масел і нафтопродуктів понад 10 мг/дм3), в пінополіуретанових фільтрах рекомендується передбачати водоповітряне промивання завантаження з механічним його віджиманням.

10.4. Рекомендуються такі допустимі концентрації в дощових водах, що подаються на очищення в напірні ФПЗ з пінополіуретановим завантаженням:

масел і нафтопродуктів – 150 мг/дм3;

завислих речовин – 100 мг/дм3.

Концентрація цих речовин в очищеній воді не повинна перевищувати 10 мг/дм3.


10.5. В пінополістирольних фільтрах рекомендується застосовувати завантаження із спінених гранул полістиролу марок ПСВ і ПСВ-С діаметром від 2 до 5 мм із уявною щільністю від 0,1 до 0,2 г/см3.

Технологічні параметри пінополістирольних фільтрів при флокуляційній обробці стоку рекомендується приймати наступними:

висота шару завантаження – від 2,0 до 2,5 м;

швидкість фільтрування – від 30 до 40 м/год;

ефект освітлення – 90 %;

грязеємність завантаження – від 30 до 50 кг/м3;

втрати напору на початку фільтроциклу від 0,4 до 3,0 м вод. ст., в кінці фільтроциклу – до 10,0 м вод. ст.;

регенерація здійснюється за рахунок зворотного водоповітряного промивання (витрати води 30 л/с∙м2, витрати повітря – від 10 до 12 л/с∙м2, час оброблення – від 15 до 20 хв.).

При безреагентному фільтруванні на пінополістирольних фільтрах швидкість фільтрування рекомендується приймати в межах від 10 до 30 м/год, ефект освітлення – від 90 до 60 %.

Допустиму концентрацію мінеральних масел, нафтопродуктів і жирів в дощових водах, що подаються на очищення в напірні ФПЗ з пінополістирольним завантаженням рекомендується приймати 10 мг/дм3.


10.6. При застосуванні фільтрів для самостійного очищення поверхневого стоку регенерацію фільтруючого завантаження рекомендується виконувати після кожного використання фільтру.
11. Визначення технологічних параметрів установок і споруд для глибокого доочищення дощових стоків.
11.1. Перед скиданням відфільтрованих дощових стоків в водойму може виникнути потреба в їх глибокому доочищенні від нафтопродуктів, органічних речовин, іонів амонію, нітритів, нітратів, фосфатів та важких металів.
Важкі метали - нечітко визначена група елементів з металічними властивостями, що зазвичай включає перехідні метали, деякі металоїди, лантаноїди і актиноїди. Історично було запропоновано багато визначень цього терміну, деякі засновані на густині, інші на атомному номері або атомній масі, ще інші на хімічних властивостях або токсичності.
Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.
Ступінь доочищення цих стоків рекомендується визначати відповідно до нормативів гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин у водойму, в яку вони відводяться.

Для глибокого доочищення стоків рекомендується використовувати споруди адсорбційного очищення або установки з використанням мембранних технологій очищення: ультрафільтрації або гіперфільтрації.

На перших ступенях глибокого доочищення рекомендовано здійснювати очищення дощових стоків від нафтопродуктів та іонів заліза. Концентрація нафтопродуктів у стоках, які поступають на глибоке доочищення, не повинна бути більшою за наступні величини:

6 мг/дм3 при їх гранично-допустимій концентрації (ГДК) у очищеній воді 0,3 мг/дм3;

1 мг/дм3 при їх ГДК у очищеній воді 0,05 мг/дм3.
11.2. В апаратурне оформлення адсорбційного очищення стічних вод рекомендується включати комплекс заходів, які, як правило, містять наступні технологічні операції:

подавання стічних вод в адсорбер;

Опера́ція технологі́чна (рос. операция технологическая, англ. production operation, нім. technologische Operation f) - окрема частина технологічного процесу, сукупність робочих дій (прийомів), що характеризується однорідністю технологічного змісту і єдністю предмету праці, застосовуваного інструмента (устаткування) і робочих пристосувань.

контакт стічних вод з адсорбентом в адсорбері;

відокремлення очищеної води від адсорбенту і виведення її з адсорбційної апаратури;

видалення відпрацьованого адсорбенту із адсорбера з подальшою утилізацією;

завантаження в адсорбер чистого адсорбенту.

Для доочищення дощових стоків рекомендується використовувати адсорбер із нерухомим завантаженням з фракцією 0,8 – 5,0 мм, фільтрування через яке відбувається зверху вниз із швидкістю до 12 м/год.

Якщо адсорбер на тонкому шарі завантаження закінчується (за рахунок високої ефективності адсорбції або малої концентрації адсорберу) або якщо процес можна перервати на період заміни завантаження чи його регенерацію, то все завантаження, яке використовується для адсорбації, рекомендується розміщувати в одному адсорбері.


11.3. Якщо розмір необхідного завантаження більший за розмір одного адсорбера чи процес не можна перервати, то рекомендується використовувати декілька послідовно працюючих адсорберів або порційне (дискретне чи безперервне) виведення із адсорберу відпрацьованого адсорбенту.
11.4. Рекомендується встановлювати паралельно працюючі адсорбери для забезпечення необхідної ступені очищення.
11.5. В якості адсорберів рекомендується використовувати промислове обладнання, призначене для фільтрування води через інші завантаження, наприклад, іонообмінні фільтри.
11.6. Для доочищення дощових стоків на адсорбційних спорудах від нафтопродуктів рекомендується використовувати завантаження із активованого вугілля з макро- і мезопористою структурою.
11.7. Для доочищення дощових стоків від іонів заліза рекомендується їх фільтрування через завантаження із природного діоксиду марганцю.
Активо́ване вугі́лля (лат. Carboneum activatum, англ. activated coal, нім. Aktivkohle) - пориста вуглецева речовина з високими адсорбційними властивостями та гідрофобністю. Містить величезну кількість пор і тому має дуже велику поверхню (1 г вугілля має поверхню 600–1200 м²), унаслідок чого має високу адсорбцію.
Окси́д ма́рганцю (IV), ма́нган(IV) окси́д - неорганічна сполука, оксид складу MnO2. Являє собою порошок темно-коричневого або чорного кольору, нерозчинний у воді. Проявляє слабкі амфотерні властивості (із перевагою осно́вних).

11.8. Для доочищення дощових стоків на адсорбційних спорудах від розчинених органічних речовин, розмір часток яких менше 1 нм, рекомендується використовувати завантаження із активованого вугілля, яке має мікропористу структуру.
11.9. Для доочищення дощових стоків на адсорбційних спорудах від іонів амонію і важких металів рекомендується використовувати завантаження із алюмосилікатних порід – цеоліту клиноптилолітового типу.
11.10. Для доочищення дощових стоків на адсорбційних спорудах в якості завантаження допускається використання інших адсорбентів, технічні характеристики яких дозволять досягти необхідного ступеню очищення води від нафтопродуктів, розчинених органічних речовин, іонів амонію та важких металів.


Директор Департаменту благоустрою,

комунального обслуговування та

міського електротранспорту О.П. Ігнатенко



Скачати 228.57 Kb.

  • Перший заступник Міністра, голова комісії з проведення реорганізації Міністерства Г.М. Семчук
  • Методичні рекомендації із забезпечення ефективного відведення поверхневих вод I. Загальні положення
  • Водному кодексі України
  • ІІ. Системи відведення міських зливових стоків
  • ІІІ. Очисні споруди
  • Директор Департаменту благоустрою, комунального обслуговування та міського електротранспорту О.П. Ігнатенко