Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Проблема формування психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності анотація

Скачати 160.3 Kb.

Проблема формування психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності анотація




Скачати 160.3 Kb.
Дата конвертації08.05.2017
Розмір160.3 Kb.

УДК-364:37.061

АЛПАТОВА Олександра Валентинівна,

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри педагогіки та психології професійної освіти,

Національний авіаційний університет

ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Анотація

В статті розглядається проблема формування психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності як складне комплексне психічне утворення між компонентами якого існують стійкі функціональні залежності.
Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.
Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.


Ключові слова: психологічна готовність, соціальний працівник, професійна діяльність, компоненти психологічної готовності, форми соціальної взаємодії, умови розвитку особистості,психічні новоутворення.
Постановка проблеми та її актуальність. Стрімкі соціально-економічні перетворення, що відбуваються в соціальній сфері нашої країни, актуалізують потребу сучасного суспільства у професійній підготовці фахівців із соціальної роботи. У світлі реалізації Болонського процесу, в Бухарестському комюніке (26-27.04.2012 р.
Соціа́льна робо́та - галузь наукових знань, академічна дисципліна та професійна діяльність, спрямована на підтримання і надання кваліфікованої допомоги будь-якій людині, групі людей, громаді, що розширює або відновлює їхню здатність до соціального функціонування, сприяє реалізації громадянських прав, запобігає соціальному виключенню.
Соціа́льна взаємоді́я - це форма соціальних зв'язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот; система взаємообумовлених соціальних дій, зв'язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком у відповідь дій інших суб'єктів.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Болонський процес Боло́нський проце́с - процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2012 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 48 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
), серед пріоритетів діяльності Європейського простору вищої освіти є підготовка спеціалістів, здатних сприяти розвитку освітнього простору, інтеграції соціальних інститутів у вирішенні соціально-економічних питань та спроможних самостійно вирішувати різноманітні професійні завдання, відчувати впевненість у власних силах в ситуації постійних змін.

Спеціаліст соціальної сфери, в силу своїх професійних обов’язків покликаний сприяти гармонізації взаємовідносин людей, розвивати у людини здатність та уміння опиратися соціальним колізіям, впроваджувати ефективні, з соціально-педагогічного погляду, рішення та програми в різноманітних сферах соціальної практики і політики, що допомагають людині віднайти душевну рівновагу, домогтися соціального благополуччя. Багато в чому, цей процес обумовлений усвідомленням особливої місії соціального працівника в суспільстві.

Діяльність соціального працівника – це діяльність різноманітних соціальних служб із надання: соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг, надання матеріальної допомоги, проведення соціальної адаптації та реабілітації громадян, які знаходяться у складних життєвих ситуаціях.

Соціа́льні слу́жби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Соціа́льна пра́ктика - вид практики, в ході якої конкретний історичний суб'єкт, використовуючи суспільні інститути, організації та установи, впливаючи на систему суспільних відносин, змінює суспільство і розвивається сам.
Адапта́ція соціа́льна - активне пристосування індивіда до умов середовища і результату цього процесу.
У зв’язку з цим виникає необхідність вирішити суперечність між рівнем загальної підготовки майбутнього соціального працівника до професійної діяльності та новими вимогами суспільства до цих фахівців.

Таким чином, соціальному працівникові доводиться працювати з людьми, можливості та ресурси яких не дозволяють вирішувати власні проблеми. Різноманітний характер соціальних проблем і життєвих ситуацій, неповторність особистості кожного клієнта вимагають від фахівця у сфері соціальної роботи не тільки володіння певним рівнем знань та умінь застосовувати їх на практиці, але й володіння психологічною готовністю до самостійної професійної діяльності.

Взагалі, сьогодні існує нагальна потреба у збільшенні бази знать у майбутнього спеціаліста та підвищення якості його професійної підготовки, ставиться питання щодо досконалого дослідження формування у майбутнього фахівця професійних навичок і психологічних особливостей становлення його особистості у процесі професійної підготовки. Професіоналізм діяльності, різнобічна якісна підготовка майбутнього фахівця стають сьогодні провідними напрямами у підготовці професіонала, розглядаються в єдності його духовна і психологічна сторони, адже сьогодні суспільство чекає від випускників вищих навчальних закладів сміливого творчого мислення, чіткого розуміння цілей державотворення, широкої професійної ерудиції, високої культури та суспільної активності [7].

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.


Мета статті. Проаналізувати проблему формування психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності як складне психічне новоутворення, між компонентами якого існують суттєві стійкі функціональні залежності.

Аналіз наукових праць, присвячених проблемі. Теоретико-методичні та практичні основи підготовки майбутніх соціальних працівників відображається в наукових доробках вітчизняних і зарубіжних учених (В.Андрющенко [16], О.Безпалько [1], М.Євтух [6], А.Капська [8]., З. Бондаренко [17], Р. Вайнола [9], Ю. Галагузова [15], О.Гудима [2], І.Звєрєва [14], Л. Онуфрієва[7], О. Карпенко [10], Л.Коваль [11], В.Поліщук [13], Л. Міщик [12], Т. Семігіна [19], Д,Фельдштейн [20], И.Зайнишева [18] та ін.).

У працях вищезазначених науковців акцентовано увагу на структурних компонентах моделі особистості майбутнього соціального працівника, на вимогах до його знань, умінь і навичок професійної діяльності, особливостях формування готовності до роботи з певною категорією населення.

Проблему психологічної готовності до професійної діяльності розглядають в таких фундаментальних напрямках: вивчення змістовної характеристики поняття «загальна готовність до праці»; виокремлення структурних компонентів і показників готовності до професійної діяльності; пошук шляхів оптимізації формування готовності до різних аспектів педагогічної діяльності; опис рівнів сформованості психологічної готовності до професійної діяльності.

Аспекти професійної підготовки майбутніх працівників соціальної сфери розглянуто в дослідженні Л.Міщик [12], де розкрито теоретико - методичні основи підготовки майбутніх фахівців в вищих навчальних закладах, у дослідженні Р.

Вищий навчальний заклад Вищий навчальний заклад (ВНЗ,, виш, вуз) - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Вайноли [9] – особливості особистісного розвитку майбутнього соціального педагога в процесі професійної підготовки. Вітчизняними науковцями досліджено такі важливі питання як формування професійної готовності до взаємодії з девіантною молоддю (С.Толстоухова [4]), особливості роботи з громадськими та молодіжними організаціями (О.
Молодіжні громадські організації (в Україні) - об'єднання громадян віком від 14 до 35 років, метою якої є здійснення і захист своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших спільних інтересів.
Гудима [2], І.Мигович [19]). Такі дослідники як В.Бех [16], М.Лукашевич [16], І.Пінчук [16] звертаються до таких моментів як зв'язок між соціальною роботою та громадським суспільством, акцентуючи увагу на ролі останньої в процесі становлення суспільства та соціальної держави. Ці аспекти суспільного буття широко висвітлюються в зарубіжній літературі (М.
Соціа́льна держа́ва- це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві.
Буття, іноді Суще - одне з найважливіших, найабстрактніших світоглядних понять, до яких дійшло людство в процесі свого розвитку.
Доуел [5], С.Шардлоу [5]) та знайшли своє відображення і в вітчизняних дослідженнях (С.Толстоухова [4], С.Хлєбік [11], А.Капська [9]).

Отже, у чисельних працях дослідників розкрито важливі аспекти моделювання професійної підготовки працівника соціальної сфери в цілому і соціального працівника зокрема. Узагальнення результатів вивчення сучасних теорій професійної підготовки майбутніх соціальних працівників засвідчують необхідність урахування потреб об’єктів і специфіки соціальної роботи, постійного розширення сфер, напрямів та функцій професіональної діяльності соціального працівника. Аналіз наукової літератури висвітлює наявність суперечностей, які знижують ефективність професійної підготовки майбутніх соціальних працівників.

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Зокрема:

  • між високими вимогами суспільства до професійної компетентності соціального працівника та недостатнім рівнем їх професійної підготовки;

  • між специфікою розвитку соціальної сфери України в ринкових умовах і недостатнім урахуванням цієї специфіки у змісті професійної підготовки майбутніх соціальних працівників;

  • між наявним і необхідним обсягом знань, умінь і навичок студентів спеціальності «соціальна робота».

Виклад основного матеріалу. Проблеми професійної підготовки фахівців із соціальної роботи, які здатні надавати психологічну та соціальну допомогу різним категоріям громадян, що перебувають у складних життєвих обставинах, стає все більше нагальною потребою сучасного суспільства, і займають у педагогічній психології особливе місце, бо розкривають одночасно два аспекти формування особистості фахівця: перший пов'язаний зі становленням професійно важливих якостей особистості, а другий – з формуванням психологічної готовності до професійної діяльності майбутнього соціального працівника.
Соціа́льна допомо́га - це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їхнього доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу.

Психологічною основою готовності до професіональної діяльності є професійна зрілість, яка розглядається як специфічне особистісне новоутворення, що відображає рівень професійного розвитку людини і виявляється у прагненні та здатності до самовизначення й самореалізації засобами суспільно корисної діяльності у певній галузі виробництва матеріальних або духовних благ (тобто у певній професійній сфері). Показниками виникнення професійної зрілості як особистісного утворення є сформованість та інтегрованість її складових, а також здатність людини вирішувати актуальні для неї задачі професійної діяльності чи професійного розвитку [2].

Під психологічною готовністю майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності ми розуміємо цілісне новоутворення, що проявляється, з одного боку, як якість особистості, а з іншого як психічний стан, що забезпечує цілеспрямований розвиток особистості для ефективного виконання майбутньої професіональної діяльності. Під «якістю особистості» ми розуміємо сформованість певної системи психологічних якостей і професійних умінь у студента, які необхідні йому для виконання майбутньої професійної діяльності. А під «психічним станом» особистості – гуманістичну спрямованість особистості, прагнення до успіху в майбутній професійній діяльності.

У процесі формування психологічної готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності ми виділили такі компоненти:



  • мотиваційний компонент, що включає потребу досягнення успіху в майбутній професійній діяльності, а також позитивне відношення до професії;

  • орієнтаційний компонент, що включає в себе спрямованість образу соціального працівника в уявленні студента;

  • особистісний компонент, що включає в себе розуміння власних психологічних якостей;

  • рефлексивний компонент, включає в себе здатність адекватно оцінювати себе й інших та уміння розпізнавати сприймання себе іншими людьми.

Актуальність формування психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності визначається необхідністю створення умов для розвитку їхньої особистості, а також здатності створювати нові знання. Орієнтація студентів на репродуктивне відтворення знань, яке зводить професійну підготовку майбутнього фахівця до запам’ятовування та заучування, призводить до неусвідомленого засвоєння навчальних курсів.

Розглядаючи психологічну готовність майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності як структурне утворення, ми виділяємо підходи у процесі формування її компонентів.

Сутність першого підходу полягає в тому, що стихійні, або спеціально організовані викладачем умови навчальної діяльності та взаємовідносини вибірково актуалізують окремі ситуативні спонуки, які при систематичній актуалізації поступово переходять у стійкі мотиваційні новоутворення.

Сутність другого підходу полягає в тому, що студентові пропонуються в готовій формі цілі, ідеали, професійно-етичні норми тощо, які на думку викладача поступово мають перетворитися у внутрішні переконання. Повноцінне формування мотиваційної системи особистості має включати в себе обидва підходи.

Таким чином, механізм формування мотивації до професійної діяльності – це сукупність закономірних зв’язків і відношень, що обумовлюють процес засвоєння соціальних цінностей, норм і правил поведінки, формують у індивіда специфічні ціннісні орієнтації та установки.

Ці́нність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.

Всебічна взаємодія викладача та студента на основі єдності мети, та формування особистої відповідальності за результати навчання, сприяють створенню умов для відносно стійкої відповідності мотивів і цілей навчальної діяльності. У своїх дослідженнях зарубіжні психологи М.Доел [5] та С.Шадлоу [5] довели, що позитивний вплив на мотивацію поведінки справляє така причинно-наслідкова схема: невдача завжди повинна пояснюватися недостатністю зусиль, або, іншими словами, при поясненні невдачі студенти повинні апелювати до внутрішніх нестабільних факторів.

Цілеспрямована робота з формування мотивації навчання повинна бути основною складовою процесу навчання, оскільки вона забезпечує усвідомленій характер постановки особистих цілей та регулювання студентами власної навчально-пізнавальної діяльності.

Розвиток орієнтаційного компонента психологічної готовності до професійної діяльності майбутнього соціального працівника у вищому навчальному закладі є процесом формування у студентів образу фахівця та професійної діяльності, стратегії майбутньої професійної діяльності, виразом якої є цілісне уявлення про власну професійну кар’єру. Уявлення про кар’єру є динамічним утворенням, що відображає суб’єктивну модель професійного розвитку людини. Професійні переконання є важливою змістовною стороною психологічної готовності до професійної діяльності, бо вони забезпечують послідовність професійних дій, цілеспрямованість у роботі і в спілкуванні з клієнтами. До змісту готовності до діяльності соціального працівника також входить професійна освіченість. Але не тільки освіченістю фахівця визначається успішність його діяльності. Не меншу роль відіграє професійна етика, основу якої становлять моральні норми, оцінки і самооцінки, контроль і самоконтроль, повага до норм і вимог суспільного життя.

Професійна етика - це кодекс правил, що визначає поведінку спеціаліста у службовій обстановці, норм, які відповідають існуючим законам та відомчим нормативним документам, професійним знанням, стосункам у колективі, глибокому усвідомленню моральної відповідальності за виконання професійних обов'язків.
Мораль - система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.

Формування такого уявлення в свідомості студента відбувається за двома основними напрямами. Перший напрям передбачає аудиторні заняття за такими дисциплінами, як: вступ до спеціальності, теорія соціальної роботи, методи та технології соціальної роботи, етика соціальної роботи тощо. В ході вивчення даних дисциплін студент оволодіває знаннями, що створюють у нього образ професії, що включає в себе: цілі та завдання соціальної роботи, історичні етапи становлення соціальної роботи в Україні та світі, знання, уміння та навички, які необхідні соціальному працівникові для ефективного виконання своєї професійної діяльності, морально-етичні норми та цінності практичної соціальної роботи, особистісні якості, якими має володіти соціальний працівник, методи та технології соціальної роботи з різними категоріями клієнтів соціальних установ тощо.

Другий напрям передбачає практичне навчання. Практичні заняття у формі дидактичних ігор, тренінгів, практичних ситуацій, практики в соціальних службах і громадських організаціях виступають засобом формування у свідомості студента образу професії.

Практи́чні заня́ття - форма навчального заняття, при якій викладач організує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Грома́дська організа́ція - об'єднання громадян, яке створюється для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).
Практика – це особлива форма навчальної діяльності як з боку викладачів, так і з боку студентів. Метою практики з боку викладача є: надання студентам можливості поєднати їх теоретичні знання про соціальні проблеми та шляхи їх вирішення з практичним досвідом; надати студентам можливість пропонувати власні варіанти вирішення конкретних соціальних проблем. Метою практики з боку студентів є: оволодіння навичками оформлення відповідних документів; розробка плану вирішення конкретної соціальної проблеми; безпосередня робота з вирішення конкретної соціальної проблеми; оволодіння навичками ефективної комунікації при роботі з клієнтом тощо. Більшість студентів І-ІІІ курсів, вивчаючи той чи інший предмет, готуючись до заліків, екзаменів, обмежуються тільки фіксацією вивченого матеріалу, але не зіставляють отримані знання з своєю майбутньою професійною діяльністю. А тому при вивченні предмету треба організовувати роботу так, щоб максимально показати застосування матеріалу, що вивчається, в майбутній професії. Знання і спеціальні вміння, незорієтовані на застосування в майбутній роботі, не стають інструментами професійно напрямленої діяльності і дуже швидко втрачаються. В зв'язку з таким підходом спостерігається значний розрив між теоретичною і практичною підготовкою майбутніх соціальних працівників, у багатьох випускників виявляється несформованим необхідний рівень професійної готовності до майбутньої роботи.

Навчання на практиці сприяє розвитку професійно важливих умінь і навичок. Їхній розвиток вимагає особливої взаємодії викладача та студента, що ґрунтується на суб’єкт-суб’єктивному підході, що базується на рівності партнерів, прийнятті позиції іншої людини. При такій формі взаємодії формується здатність реалізовувати соціально-перцептивні вміння. Крім того, в навчальному процесі така форма взаємодії викладача і студента передбачає відсутність оцінювання, що є проявом поваги та довіри, а також створення особливого емоційного забарвлення процесу комунікації, що проявляється у відвертості та природності прояву емоцій, сприяючи виникненню синтонності та розвитку емпатійних переживань;

Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
розвиток здатності бачити, розуміти та активно використовувати широкий спектр комунікативних засобів.

Формування особистісного компонента психологічної готовності майбутнього соціального працівника до професійної діяльності, на думку російського вченого Д. Фельдштейна [20], у період навчання у вищому навчальному закладі для студента є вирішення протиріччя між об’єктивними та суб’єктивними факторами розвитку особистості. З одного боку, існує потреба у саморозвитку і самореалізації, а з іншого – є об’єктивна необхідність входження в соціальне життя через взаємодію з іншими, для того щоб відчути себе повноправним і значимим суб’єктом соціуму [20].

Вирішення даного протиріччя можливе лише за умови врівноваження на суб’єктивному рівні: індивідуальних, професійних і суспільних цінностей; знаходження оптимальних форм соціальної взаємодії; знаходження такої діяльності, яка дозволяє реалізувати особистісний потенціал.

На основі вищезазначеного можна стверджувати, що формування особистісного компонента психологічної готовності майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності тісно пов’язано з формуванням рефлексивного компонента. Рефлексія пов’язана з прагненням майбутнього соціального працівника до аналізу, узагальнення, осмислення досвіду своєї роботи, оцінка її з позиції соціальної значущості. Такий аналітичний підхід, тобто установка (готовність, настрій) соціального працівника на постійний «зворотній зв'язок», уміння бачити й оцінювати отриману інформацію з позиції клієнта, оцінку способів розв’язання професійних задач і вирішення соціально-психологічних ситуацій є найважливішою умовою розвитку професіоналізму соціального працівника.

Так, зокрема, М. Демиденко [3] виділяє принципи, які потрібно враховувати при розвитку рефлексивних здібностей. Перший – це принцип повноти прояву рефлексії, що має три форми прояву: рефлексія як цілісний акт; рефлексія як певна послідовність дій; рефлексія як специфічна дія, що включена в діяльність. Другий – це принцип особливих умов прояву рефлексії, який зазначає, що актуалізація рефлексії відбувається лише в певних ситуаціях (проблемна ситуація, взаємодія в діаді, ситуація групової взаємодії).

На основі цих принципів виділяються методи формування рефлексії:



  • групова дискусія, яка реалізується у формі аналізу конкретної ситуації під час групового самоаналізу;

  • сюжетно-рольова гра, де розігруються ситуації, що мають проблемний характер, і стосуються проблем, з якими найчастіше стикається соціальний працівник у своїй професійній діяльності;

  • прийоми психодрами і соціограми (зміна ролей, двійник, монолог, дзеркало, опис іншої людини тощо) [3].

Застосування вищезазначених методів сприяє формуванню системи життєвих цінностей і світоглядних уявлень студента, розвитку його професійно важливих якостей, уміння розуміти внутрішній світ інших людей тощо.

Висновки. Психологічна готовність майбутніх соціальних працівників до професійної діяльності має розглядатися, як частина загальної проблеми готовності до професійної діяльності. Феномен психологічної готовності має у кожному випадку конкретний специфічний прояв та структуру. Готовність до професійної діяльності трактується як інтегральне утворення особистості майбутнього фахівця, яке є результатом підготовки до конкретного аспекту цієї діяльності й об’єднує в собі когнітивний, мотиваційний, операційно-дійовий, емоційно-вольовий компоненти: знання, вміння, навички, особистісні якості, адекватні вимоги діяльності. Формування психологічної готовності майбутнього соціального працівника здійснюється шляхом формування всіх її компонентів, при домінуючій ролі того, чи іншого компонента, у залежності від виду діяльності, в умовах спеціально організованого навчання, що спрямоване на оволодівання теоретичними знаннями та практичними вміннями.

Отже, сьогодні особистість соціального працівника визначає стан соціальної сфери держави, від рівня культури, професійної фахової підготовки, широкого кругозору та громадянської позиції якого безпосередньо залежать результати соціального розвитку суспільства. У наш час основаним критерієм оцінки випускника вищого навчального закладу є, в основному, знання, тоді як визначальним фактором успіху його професійної діяльності виявляється сформованість, цілісність його особистості, духовне багатство, моральний та естетичний образ, що спроможний захистити молодого фахівця від професійної деградації, проте саме теоретичних і практичних психологічних знань не вистачає студентам, глибокого розуміння умов і сенсу діяльності у соціальній сфері й психологічної готовності до неї.


Список використаних джерел:


  1. Безпалько О.В. Соціальна робота в громаді: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Академія праці та соціальних відносин. – К.
    Психоло́гія (від грецького ψυχή (psyché) - душа, дух; λόγος (logos) - вчення, наука) - наука, що вивчає психічні явища (мислення, почуття, волю) та поведінку людини, пояснення яких знаходимо в цих явищах.
    Соціа́льні стосу́нки або суспі́льні стосу́нки - різні взаємодії та зв'язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.
    : Центр навч. літератури, 2005. – 172 с.

  2. Гудима О. В. Формування психологічної готовності студентів ВНЗ до оволодіння майбутньою професією / О. В. Гудима, Н. І. Снігур / Збірник наукових праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології. – 2012. – Випуск 18. – С. 228.

  3. Демиденко М. В. Психология рефлекси: учебно-методическое пособие / М. В. Демиденко. – Самара : Самарский государственный педагогический університет, 2004. – 102 с.

  4. Діяльність центрів ССМ по літньому оздоровленню дітей та молоді / За заг. ред. С.В. Толстоухової. – К.: УДЦССМ, 2000. – 116 с.

  5. Доэл М., Шадлоу С. Практика социальной работы: Упражнения и методические разработки для обучения и повышения квалификации социальных работников / Пер. с англ. Б.Ю. Шапиро. – М.: Аспект-Пресс, 1995. – 237 с.

  6. Євтух М.Б., Сердюк О.П. Соціальна педагогіка : підруч.
    Соціа́льна педаго́гіка - галузь педагогіки, що вивчає закономірності соціально-культурної адаптації людини, групи, суспільства з метою гармонізації, гуманізації їх взаємовідносин на внутрішньо-, між- та надособовому рівні.
    [для студ. вищ. нав. зак. ] / М.Б. Євтух, О.П. Сердюк.– К.: МАУП, 2002. – 232 с.

  7. Онуфрієва Л. А. Формування психологічної готовності випускників педагогічних спеціальностей ВНЗ до професійної діяльності / Л. А. Онуфрієва // Збірник наукових праць КПНУ імені Івана Огієнка, Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України. Проблеми сучасної психології. 2011. – Випуск 13. – С. 185.

  8. Капська А.И. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю: навчально-методичний посібник. - К.: УДЦССМ, 2001. - 220с.

  9. Капська А.Й., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). - К., 2002.
    Національна академія педагогічних наук України - вища галузева наукова установа.
    Соціально-педагогічна робота - різновид соціально-педагогічної діяльності, який здійснюється у певній соціальній інституції та який спрямований на точно визначений об'єкт впливу; засіб реалізації соціальної політики, як соціальний локатор, який визначає наслідки соціальної політики, і як діяльність із надання різного роду захисту, допомоги та підтримки людині, сім'ї чи спільноті у складних життєвих ситуаціях.
    Дистанційне навчання - сукупність сучасних технологій, що забезпечують доставку інформації в інтерактивному режимі за допомогою використання ІКТ (інформаційно-комунікаційних технологій) від тих, хто навчає (викладачів, визначних постатей у певних галузях науки, політиків), до тих, хто навчається (студентів чи слухачів).


  10. Карпенко О.Г. Соціальний працівник: деякі аспекти професійної підготовки.- К.: Держ. ін-т сімї та молоді, 2007. - 144 с.

  11. Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлєбік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота.-К.: ІЗМН, 1997.– 392 с.

  12. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка : навч. посібник [для студ. вищ. нав. зак.] / Л.І. Міщик – К.: ІЗМН, 1997. – 140 с.

  13. Поліщук В.А. Теорія і методика професійної підготовки  соціальних педагогів в умовах неперервної освіти: Монографія / За ред. Н.Г.Ничкало. - Тернопіль: ТИПУ, 2006. - 424 с.

  14. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під ред.. І.Звєрєвої, Г.Лактіонової. - К.: Науковий світ, 2001. - 49 с.
    Науко́вий світ або академічний світ (англ. Academia) - це спільнота вчених та студентів, що займаються вищою освітою та дослідницькою працею.


  15. Соціальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. М.А. Галагузовой. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000. - 330с.

  16. Соціальна робота / В.П. Андрущенко, В.П. Бех, М.П. Лукашевич, 1.1. Мигович, І.М. Пінчук; Ін-т вищої освіти АПН України; Держ. центр соц. служб для молоді. – К.: УДЦССМ, 2001. – Кн. 1: Актуальні проблеми теорії і практики соціальної роботи на межі тисячоліть. – 344 с.

  17. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д. Зверева, О.В. Безпалько, О.І. Янкович, З.П. Бондаренко, Т.Л. Лях; Луган. держ. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка; Християн, дит. фонд. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: ДЦССМ, 2004. – 266 с.

  18. Технология социальной работы: Учеб. пособие для студ. / Под ред. И.Г. Зайнышева. – М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2000. – 240 с.

  19. Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.Т.В. Семигіної, І.І. Миговича. – К.: Академвидав, 2005. – 328с.

  20. Фельдштейн Д.И. Психология взросления: структурно-содержательные характеристики процесса развития личности. Избранные труды / Д. И. Фельдштейн. – М.: Московсий психолого-социальный институт: Флинта, 1999. – 672 с.


Alpatova Oleksandra

PROBLEM FORMATION OF PSYCOLOGICAL READINESS OF FUTURE SOCIAL WORKERS TO THE PROFESSION

Summary

In the article examined problem of forming of psychological readiness of future social worker to professional activity as difficult psychical education between component of which there are functional dependences.

Keywords: psychological readiness, social worker, occupational activities, psychological readiness components, forms of social interaction, terms of personal development, mental tumors.



Скачати 160.3 Kb.

  • ПРОБЛЕМА ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Анотація
  • Ключові слова
  • Постановка проблеми та її актуальність.
  • Аналіз наукових праць, присвячених проблемі.
  • Виклад основного матеріалу.
  • Практичні заняття
  • Alpatova Oleksandra PROBLEM FORMATION OF PSYCOLOGICAL READINESS OF FUTURE SOCIAL WORKERS TO THE PROFESSION Summary