Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Проект удосконалений стандарт українська мова як іноземна

Проект удосконалений стандарт українська мова як іноземна




Сторінка1/9
Дата конвертації19.03.2017
Розмір1.62 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9

ПРОЕКТ
Удосконалений

стандарт


українська мова як іноземна
РІВНІ ЗАГАЛЬНОГО ВОЛОДІННЯ ТА ДІАГНОСТИКА


2016


Укладaчі:

Бондарєва Н.

Діагно́стика (з грец. diagnosis = dia+gnosis = «роз+пізнання») (англ. diagnostics; нім. Diagnostik; фр. le diagnostic) - галузь знань, що вивчає теорію і методи організації процесів постановки діагнозу, а також принципи побудови засобів діагностування.
Володі́ння, також Посідання (лат. роssеsіо) - це можливість власника утримувати річ, яка на законних підставах йому належить. Одна з повноважностей (правомочностей) права власності. Володіння - це фактична влада над річчю (§ 854 Німецького цивільного уложення).
 О

Дем’янюк А. А

Кочан І.М.

Кревс В.Є.

Мазурик Д.В.

Ніколаєва Н. С

Овдіюк В. В.

Шевченко М. В

Якубовська М. Ю.

Запропонований Стандарт покликаний стати основою системи стандартів з української мови як іноземної.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.


Передмова
Інтеграція України в міжнародний культурний та інформаційний простір, відкритість українського суспільства, можливість його громадян вільно подорожувати, брати участь у міжнародних мистецьких конкурсах, фестивалях, спортивних турнірах, а також збільшення кількості туристів з-за кордону посилили зацікавленість до вивчення української мови як іноземної, у тому числі на підготовчих факультетах вищих навчальних закладів.
Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.
Подорож - переміщення якоюсь певною територією з метою її вивчення, а також із загальноосвітньою, пізнавальною, спортивною цілями.
Ко́нкурс (лат. concursus) - змагання, яке дає змогу виявити найгідніших із його учасників або найкраще з того, що надіслане на огляд. Також конкурс - відбір претендентів на заміщення деяких посад. Вибір працівника належить не адміністрації, а проводиться за рішенням колегіального органу (наприклад, вченої ради), яке є обов'язковим для адміністрації. К.
Фестиваль (фр. festival - свято, лат. festivus - святковий, веселий) - масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва (музика, театр, кіно, естрада); вид подієвих туристичних ресурсів.
Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.
Громадя́нин - людина певної країни. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам поведінки.
Тури́зм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.
Факульте́т (нім. Fakultät, від лат. facultas - спроможність, здатність) - основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії.
Українське суспільство - це таке суспільство, яке самовизначається як кровно-духовна спільнота українського походження і будує своє життя за українським стилем.
Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) - сукупність результатів семантичної діяльності людства.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
У зв’язку з цим підвищилася роль сертифіката, який засвідчує рівень мовної компетенції іноземного громадянина, тож назріла необхідність вироблення єдиного державного Стандарту рівнів володіння українською мовою, і розробки на його основі Державного Сертифіката єдиного зразка, що засвідчував би рівень володіння українською мовою, надаючи іноземцеві право навчатися і працювати в Україні.
Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.

Стандарт складається з трьох частин. Перша частина містить загальні положення, перелік нормативних документів, шкалу рівнів володіння українською мовою як іноземною, вимоги до організації сертифікаційного екзамену з української мови як іноземної та освітні вимоги до кожного з рівнів володіння.

Докуме́нт - базова теоретична конструкція, яка відноситься до всього, що може бути збережене або представлене, щоб служити як доказ для певної мети.
Необхідність - система зв'язків і відносин, що зумовлює зміну, поступальний рух, розвиток у жорстко визначеному напрямку з жорстко визначеними результатами. Іншими словами, необхідність - це такий зв'язок, що обов'язково призводить до певної події.
Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.
Опанування усього обсягу пропонованого мовного і комунікативного матеріалу є достатнім для отримання Державного сертифіката відповідного рівня володіння.

Друга частина Проекту містить зразки типових тестів елементарного (А1), базового (А2), рубіжного (В1), високого (В2), професійного (С1) та вільного володіння (С2) рівнів володіння українською мовою та опис процедури тестування й оцінювання.

Рубíжне (МФА: [ruˈbiʒnɛ]) - місто обласного значення в Луганській області. Спочатку селище, з 1934 місто (районний центр), а з 1940 місто обласного підпорядкування. Розташоване на лівому березі річки Сіверський Донець поряд з містами Сєвєродонецьк і Лисичанськ.
Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.
Оцінювання - (фр. evaluation від value ціна, вартість) оцінка, визначення ціни, вартості, визначення кількості, якості продукції, якості ресурсів, придатності тощо; аналіз даних, обстановки.
Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.
Розроблена модель типового тесту включає в себе п’ять підтестів для перевірки письма, граматики і лексики, аудіювання, читання та говоріння.
Лексика (від дав.-гр. τὸ λεξικόν - сукупність слів якоїсь мови чи діалекту та словниковий склад мови письменника чи художнього твору) - словниковий склад мови. Наука, яка вивчає словниковий склад, називається лексикологією.
Читання - один з найважливіших видів мовної діяльності, тісно пов'язаний як з вимовою, так і з розумінням мови. Також «читання» - це здатність сприймати, розуміти інформацію, яка записана (передана) тим або іншим способом або відтворена технічними пристроями.
Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.
Мо́влення - це процес спілкування людей між собою за допомогою мови, а також створення та передача повідомлення за допомогою радіо чи телебачення.
Письмо́ - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби).
Усі різновиди підтестів максимально уніфіковано для того, щоб усунути суб’єктивність в оцінці знань.

У третій частині стандарту представлені зразки типових тестів усіх рівнів.



ЗМІСТ
1. Передмова ………………………………………………………………………. 3
2. ЧАСТИНА І

2.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ…………………………………………………… 5

2.2. ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ЇХ ВИЗНАЧЕННЯ ………………………………..

Різновид (рос. разновидность, англ. species, sort, variation, variety, нім. Abart f) - у мінералогії - окремі члени мінерального виду змінного складу.
Озна́чення, ви́значення чи дефіні́ція (від лат. definitio) - роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття. Слід зауважити, що означення завжди стосується символів, оскільки тільки символи мають сенс що його покликане роз'яснити означення.
6

2.3. РІВНІ ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ……………………………7

2.4. ДІАГНОСТИКА РІВНІВ ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ ……………………………………………………………………………………….. 9

2.5. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ СЕРТИФІКАЦІЙНОГО ЕКЗАМЕНУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ ………………………………………… 9

2.6. НОРМИ ОЦІНЮВАННЯ ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ ЗАВДАНЬ …………...... 12
3. ЧАСТИНА ІІ

3.1. РІВЕНЬ А1 (ЕЛЕМЕНТАРНИЙ)…………………………………………… 13

3.2. РІВЕНЬ А2 (БАЗОВИЙ) …………………………………………………….. 21

3.3. РІВЕНЬ В1 (РУБІЖНИЙ) …………………………………………………… 27

3.4. РІВЕНЬ В2 (ВИСОКИЙ) ……………………………………………………. 38

3.5. РІВЕНЬ С1(ПРОФЕСІЙНИЙ) ………………………………………………. 44

3.6. РІВЕНЬ С2 (ВІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ)…………………………………………49
4. ЧАСТИНА ІІІ

4.1. Зразки тестів до РІВНЯ А1………………………………………………… .. 53

4.2. Зразки тестів до РІВНЯ А2

Варіант 1……………………………………………………………………… 57

Варіант 2……………………………………………………………………… 62

4.3. Зразки тестів до РІВНЯ В1

Варіант 1……………………………………………………………………… 68

Варіант 2……………………………………………………………………… 74

4.4. Зразки тестів до РІВНЯ В2

Варіант 1……………………………………………………………………… 81

Варіант 2……………………………………………………………………… 84

4.5. Зразки тестів до РІВНЯ С1

Варіант 1……………………………………………………………………….90

Варіант 2……………………………………………………………………….94

4.6. Зразки тестів до РІВНЯ С2

Варіант 1……………………………………………………………………….95



Варіант 2……………………………………………………………………….96


ЧАСТИНА І


  1. Загальні положення

    1. Державний стандарт з української мови як іноземної відповідає Конституції України, базується на Законах України «Про освіту», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», відповідає Постановам Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про прийом іноземців та осіб без громадянства на навчання до вищих навчальних закладів» і «Про ліцензування освітніх послуг» та відповідає Наказу Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Програми дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України», а також вимогам і нормам, які містять Навчальні плани та програми (довузівська підготовка іноземних громадян) / Уклад.: Л.Г.
      Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.
      Ліце́нзія (лат. licentia - дозвіл) - у загальному значенні - це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.
      Деклара́ція - документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.
      Інозе́мець - громадянин, підданий іншої держави, країни; чужоземець, чужинець. Дослівно - «особа з інших земель».
      Ви́ща осві́та - ступінь знань, що набуваються у вищих навчальних закладах (ВНЗ, вишах) на базі повної загальної середньої освіти, необхідний фахівцям вищої кваліфікації в різних галузях народного господарства, науки і культури.
      Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.
      Кабінет Міністрів України Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
      Новицька, О.Ф. Гудзенко, М.І. Дудка та ін. – К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», 2003. – Ч.1 (Українська мова, Основи економіки, Біологія ...) та Навчальні мінімуми з української і російської мов для іноземців / Укл. Н.Ф. Зайченко, С.А. Воробйова – К., 1995, Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання / Наук. ред. укр. видання д-р пед. наук, проф. С. Ю. Ніколаєва. – К.: Ленвіт, 2003. – 273 с. У Державному стандарті УМІ також враховано нормативно-правові акти, які регулюють правовий статус іноземців та осіб без громадянства та реалізацію ними права на освіту: Закони України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про закордонних українців», постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 136 «Про навчання іноземних громадян в Україні», від 11 вересня 2013 року № 684 «Деякі питання набору для навчання іноземців та осіб без громадянства», наказ Міністерства освіти і науки України від 01 листопада 2013 року № 1541 «Деякі питання організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25 листопада 2013 року за № 2004/24536 та наказ Міністерства освіти і науки України від 11.12. 2015 № 1272 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 01 листопада 2013 року» №1541.
      Листопа́д (падоли́ст) - одинадцятий місяць року в григоріанському календарі, він має 30 днів.
      Міністерство юстиції України Міністе́рство юсти́ції Украї́ни (скорочено Мін'юст) - центральний орган виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.


    2. Прийняття Державного стандарту з української мови як іноземної веде до необхідності внесення змін та доповнень до низки нормативно-правових актів, якими регламентовано підстави та порядок організації набору та навчання (стажування) іноземців та осіб без громадянства.
      Регламент (англ. regulations, schedule, нім. Reglement n, Dienstvorschrift f, Dienstordnung f) - сукупність (система) правил, що регулюють, обмежують режим праці, технології виконання проектування, ремонтних робіт тощо, наприклад, на шахтах, у кар'єрах, у свердловинах, на заводах.


    3. Державний освітній стандарт УМІ (далі – Державний стандарт УМІ) це сукупність норм і положень, що окреслюють державні вимоги до володіння українською мовою для іноземців, осіб без громадянства, які вивчали українську мову як іноземну на рівні середньої і/або вищої освіти, та гарантії держави щодо можливості досягнення, сертифікації і застосування набутих знань.

    4. Державний стандарт УМІ визначає шкалу рівнів володіння українською мовою як іноземною, вимоги мовного і комунікативного характеру до кожного із рівнів та їхнє змістове наповнення, методи і форми сертифікації кожного із рівнів володіння українською мовою як іноземною.
      Сертифіка́ція - діяльність уповноважених органів з підтвердження відповідності товару (роботи, послуги) не обов'язковим(ЗУ "Про стандартизацію" Розд. 1 ст.1) вимогам стандарту і видачі документа відповідності.
      Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.





  1. Основні терміни та їхні визначення

У цьому Державному стандарті УМІ наведені нижче терміни вжито в таких значеннях:

    1. Стандарт нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.
      Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.


    2. Державний стандарт УМІ – це характеристика змісту володіння українською мовою як іноземною відповідного рівня, система вимог, що визначають обов'язковий для досягнення кожним претендентом рівень мовної компетенції і засоби діагностики рівня володіння українською мовою.

    3. Зміст володіння українською мовою як іноземною – це обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок з усіх видів мовленнєвої діяльності, що має забезпечити вільну комунікацію українською мовою у процесі навчання і праці.

    4. Загальний зміст володіння українською мовою як іноземною складається із базового, галузевого і кваліфікаційного компонентів.
      Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
      Потре́ба - стан живого організму, людської особистості, соціальної групи чи суспільства в цілому, що виражає необхідність у чомусь, залежність від об'єктивних умов життєдіяльності і є рушійною силою їхньої активності.
      Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.


    5. Система вимог до рівня володіння УМІ – це перелік (змістове наповнення) обов'язкового мінімуму мовленнєвих умінь і навичок та обов'язкові результати навчання, які відповідають різним рівням.

    6. Засоби діагностики рівня володіння українською мовою – це державний сертифікаційний екзамен.

    7. Державна сертифікація рівня володіння українською мовою як іноземною – це встановлення відповідності між рівнем мовної компетенції і вимогами Державного стандарту УМІ з видачею відповідного документа єдиного загальнодержавного зразка.
      Документа́ція - сукупність офіційно визнаних, взаємопов'язаних та складених у визначеній формі документів, які містять передбачувану інформацію про виріб, процес або діяльність даного підприємства. Відповідно до області застосування Документа́цій поділяється на бухгалтерську, конструкторську, нормативну, технічну, товарну, тощо.


    8. Рівень володіння іноземною мовою – це описаний й документально підтверджений ступінь якості мовних, мовленнєвих та комунікативних умінь і навичок з іноземної мови, які дозволяють особі, що досягнула його, здійснювати іноземною мовою визначені види діяльності.

    9. Модельовані ситуації – це комунікативні моделі, в ході реалізації яких використовують особливі (специфічні) лінгвістичні елементи, що засвоєні послідовно на рівні автоматизму і сильно прив’язані до обставин спілкування, тобто за певної ситуації відповідні мовленнєві конструкції виринають у свідомості мовця в готовому вигляді (формі) і так забезпечують комунікацію.
      Мовозна́вство, також лінгві́стика - наука, що вивчає мову в усій складності її прояву; наука про мову взагалі й окремі мови світу як індивідуальних її представників. Це гуманітарна наука, яка є розділом культурології (нарівні з мистецтвознавством і літературознавством) і філології (нарівні з літературознавством), а також галуззю семіотики.


    10. Структуровані ситуації – це комунікативні моделі, в яких контекст віддалений від стандартного і використання специфічних лінгвістичних елементів більш вільне й осмислене.
      Елеме́нт (лат. elementum - стихія, первинна речовина) - нерозкладний (у даній системі) компонент складних тіл, матеріальних систем, теоретичних побудов; будь-який об'єкт, пов'язаний певними відношеннями з іншими об'єктами в єдиний комплекс.





  1. Рівні володіння українською мовою як іноземною

    1. Державний стандарт УМІ визначає такі рівні володіння українською мовою як іноземною:

  • Елементарний – А1

  • Базовий – А2

  • Рубіжний – В1

  • Високий – В2

  • Професійний – С1

  • Вільне володіння – С2




    1. А1Елементарний рівень засвідчує часткове ознайомлення зі структурою і системою української мови та можливість обмеженого спілкування в прогнозованих стандартних ситуаціях.

    2. А2БАЗОВИЙ рівень визначає риси базового володіння українською мовою як іноземною для перебування на території України з туристичною, ознайомчою чи іншою культурологічною метою без проведення будь-якого виду діяльності (крім навчання) і засвідчує можливість вибіркового спілкування в прогнозованих стандартних ситуаціях.
      Структу́ра (лат. structūra, англ. structure, рос. структура, нім. Struktur) - це характеристика складу та просторова картина складу об'єкта, речовини (ізотропна, анізотропна, кристалічна, аморфна, гомогенний чи колоїдний розчин, фазові суміші) взаєморозміщення формацій, частин, деталей, елементів, певний функціональний взаємозв'язок складових частин об'єкта, внутрішня будова.
      Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.


    3. В1Рубіжний рівень визначає необхідний рівень володіння українською мовою як іноземною, досягнення якого є обов'язковим для всіх іноземних громадян та осіб без громадянства, щоб розпочати навчальну (крім факультетів до університетської підготовки), освітню, комерційну, консультативну та іншу легальну діяльність на території України. Рубіжний рівень засвідчує можливість розгорнутого спілкування в стандартних ситуаціях та в умовах комунікації з елементами непередбачуваності.

    4. В2високий рівень визначає ефективний рівень володіння українською мовою як іноземною, досягнення якого свідчить про можливість впевненого спілкування в україномовному професійному середовищі із усвідомленим використанням більшості мовних засобів та мовленнєвих навичок (рівень бакалавра за основним фахом (крім філологічних спеціальностей)).
      Спеціальність (лат. specialis - особливий; від species - род, вид) - комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.
      Філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος - любов і грец. λόγος - слово, учення) - сукупність (єдність) гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток.
      Бакалаврат (Бакалаврiат) (baccalaureate, від лат. baccalaureatus) - програма підготовки бакалаврів у закладах освіти України. Програма бакалаврату передбачає фундаментальну підготовку в обраній сфері знань.


    5. С1 ПРОФЕСІЙНИЙ рівень визначає активний рівень володіння українською мовою як іноземною, досягнення якого свідчить про можливість компетентного спілкування в україномовному середовищі (у т.ч. професійному) із осмисленим використанням переважної більшості мовних засобів та мовленнєвих навичок (рівень магістра за основним фахом) і підтверджує здатність викладати українську мову загального комунікативного спрямування та займатися перекладацькою діяльністю.
      Пере́клад - відтворення оригіналу засобами іншої мови із збереженням єдності змісту і форми. Ця єдність досягається цілісним відтворенням ідейного змісту оригіналу в характерній для нього стилістичній своєрідності на іншій мовній основі.


    6. С2ВІЛЬНЕ ВОЛОДІННЯ, цей рівень визначає досконале володіння українською мовою як іноземною, досягнення якого свідчить про можливість незалежного спілкування в україномовному середовищі (у т.ч. професійному) із вільним та творчим використанням усіх (більшості) мовних засобів і застосуванням мовленнєвих навичок та підтверджує здатність викладати українську мову професійного спрямування та займатися перекладацькою діяльністю.

    7. Визначені рівні володіння українською мовою як іноземною співвідносяться із прийнятими рівнями в системі європейської мовної освіти:

ALTE


Level 0

Beginner


Level 1

Elementary



Level 2 Intermediate

Level 3

Upper
Intermediate



Level 4

Advanced


Level 5 Upper Advanced

РРЄ

Рекомендації Ради Європи



А1 Breakthrough

А2

Waystage User



В1

Threshold



В2

Іndependent User



С1

Competent



С2

Good User



Велико

британія





English

Key English Test (KET)



English Preliminary English Test (PET)

English First Certificate in English (FCE)

English Certificate in Advanced English (CAE)

English Certificate of Proficiency in English (CPE)

РФ




Русский язык Базовый уровень (ТБУ)

Русский язык Первый Серти-фикационный уровень (ТРКИ-1)

Русский язык Второй Сертифи-
кационный уровень (ТРКИ-2)

Русский язык Третий Серти-фикационный уровень (ТРКИ-3)

Русский язык Четвертый сертификации-онный уровень (ТРКИ-4)

Франція

DELF
1er degre Unite A1

DELF1 er degre Unite A2

DELF 1 er degre Unites A3 A4

DELF 2 er degre Unites A5 A6

2 Unites du DELF

DALF complet Unites B1 a B4

Німеччи-на




GBS DaF (Grundbaustein Deutsch als Fremdsprache)

ZD – Zertifikat Deutsch




ZMP – Zentrale Mittelstufenprufung

ZOP – Zentrale Oberstufeprufung KDS (Kleines Deutsch. Sprachdiplom)

Італія




CELI 1 (Certificato di Conoscenza della Lingua Italiana, Livello 1)

CELI 2 – Certificato di Conoscenza della Lingua Italiana, Livello 2

CELI 3 – Certificato di Conoscenza della Lingua Italiana, Livello 3

CELI 4 – Certificato di Conoscenza della Lingua Italiana, Livello 4

CELI 5 – Certificato di Conoscenza della Lingua Italiana, Livello 5

Польща

A1

POCZĄTKUJĄCY OD "0"



A2

PODSTAWOWY ELEMENTARNY



B1

ŚREDNIO ZAAWANSOWANY



B2

PONAD ŚREDNIO ZAAWANASOWANY



C1

ZAAWANSOWANY



C2

BARDZO ZAAWANSOWANY



Україна

УМІ -1

Елементарний



УМІ -2

Базовий


УМІ -3

Рубіжний


УМІ -4

Високий


УМІ -5

Професійний



УМІ -6

Вільне володіння




3.9 Мінімальні обов’язкові вимоги до змісту навчання і реалізації комунікативних можливостей на кожному із рівнів володіння українською мовою як іноземною викладено у відповідних пунктах Державного стандарту УМІ.

4. діагностика рівня володіння українською мовою
4.1. Засобом визначення рівня володіння українською мовою є сертифікаційний екзамен, який складається з двох етапів: Письмового і Усного, що відбуваються в різні дні, але з інтервалом не більше 4 днів.
4. 2. Письмовий етап триває 2 години і 30 хвилин.
4. 3. Тривалість Усного іспиту визначається з розрахунку 15 хвилин на одну особу.
5. Вимоги до організації сертифікаційного екзамену з української мови як іноземної
5.1. Письмовий етап включає 4 підрозділи: Граматика, Письмо, Читання, Аудіювання.
Біогра́фія (грец. βιος - життя, грец. γραφω - пишу), персоналія, життєпис - опис життя якої-небудь людини. В основі біографії - описання життя, творчості тощо.
Підро́зділ - у військовій справі - військова одиниця постійної організації, головним чином однорідного складу в кожному роді військ та у спеціальних військах, що організаційно входить до складу більшого підрозділу або військової частини.

5.1.1. Граматика. Тестові завдання одного рівня складності охоплюють увесь зміст граматичного матеріалу, передбаченого для визначеного рівня володіння мовою, і перевіряють знання структури української мови, розуміння системних зв’язків між одиницями одного або різних мовних рівнів, уміння за окремими компонентами формувати уявлення про ціле відповідно до словотвірних моделей української мови.
Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.
Словотвір (також деривація) - розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення. (лексичні одиниці за структурою і способом творення їх). Зміст 1 Способи словотвору 2 Словотвір в українському мовознавстві 3 Основні поняття словотвору.

Час на виконання – 50 хв.

Норма оцінювання: 1 правильна відповідь = 0,5 бала (максимальна кількість балів – 40)


5.1.2. Письмо. Претенденти повинні дати письмові розгорнуті відповіді на питання до прочитаного тексту, написати міні-твір на задану тему, зробити тестові завдання змішаного типу. Запитання різного ступеня складності: а) просте відтворення інформації з тексту (1-3); б) ви­словлення власних роздумів і спостережень щодо описаної в тексті ситуації (4-5).
Час на виконання – 40 хв.

Норма оцінювання: Оцінювання згідно з вимогами до письмових робіт (орфографія, граматика, синтаксис, стиль – див.

Відтво́рення - слово, яке, в залежності від контексту застосування набуває різних значень.
Спостере́ження (англ. observation, рос. наблюдение) - метод наукового дослідження, що полягає в активному (систематичному, цілеспрямованому, планомірному) та навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого здобувається знання про зовнішні сторони, властивості й відносини досліджуваного об'єкта.
Си́нтаксис (дав.-гр. σύνταξις - "побудова, порядок, складання", від σύν - "з, разом" і ταξις - "впорядкування") - розділ граматики, що вивчає граматичну будову словосполучень та речень у мові.
Табл.1). Максимальна кількість балів – 40 (10 – за відповіді на 5 запитань, 20 – за написаний текст, 10 – за тестові завдання).


5.1.2.1 Табл. 1.

Шкала оцінювання письмового завдання


№ з/п

Відповіді на питання

максимум

оцінка

№ з/п

Твір

максимум

оцінка

1.

Точність відповіді

2




1.

Відповідність між темою і змістом

6




2.

Повнота відповіді

2




2.

Послідовність викладу

4




3.

Будова речень

2




3.

Будова речень

4




4.

Словниковий запас

2




4.

Словниковий запас

3




5.

Граматична і орфографічна правильність

2




5.

Граматична й орфографічна правильність

3



5.1.2.2. Тестові завдання з письма складаються з двох видів роботи: вибрати правильний варіант послідовності слів у реченні (1 бал) і записати речення відповідно до обраного варіанта, застосувавши граматичні правила української мови (1бал). Максимум за тестові завдання 10 балів.


5.1.3. Читання. Перевіряє рівень сприйняття друкованої інформації, без читання вголос. Претендентам пропонують виконати 10 міні-завдань з альтернативними відповідями, прочитати два тексти (художнього, публіцистичного чи наукового стилю), після яких потрібно виконати 10 і 20 тестових завдань відповідно, що відображають ступінь розуміння прочитаного.
Сприйняття́, сприйма́ння (перцепція, від лат. perceptio) - пізнавальний психічний процес, який полягає у відображенні людиною предметів і явищ, у сукупності всіх їх якостей при безпосередній дії на органи чуття.
Друка́рство - принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення. Отримані таким чином роботи можна використовувати у великих кількостях - що і стало суттю друкарства. До цього винаходу, на створення та відтворенням рукописних документів і книг мали монополію лише невелика кількість фахівців (особливо освічені ченці монастирях).
Публіци́стика (з латини publicum - "громадськість") - рід літературної і журналістської творчості, який дієво досліджує, узагальнює і трактує з власного погляду важливі суспільно-політичні питання та інші виклики суспільства, з метою впливу на суспільну думку та існуючі політичні інститути, використовуючи при цьому засоби логічного мислення та емоційного впливу.

Час на виконання – 40 хв.

Норма оцінювання: 1 правильна відповідь = 1 бал. Максимальна кількість балів

– 40.
5.1.4. Аудіювання. Претенденти послідовно слухають два тексти, записані на аудіоносії, прочитані звичайним темпом мовлення по 2 рази кожен. Перед прослуховуванням кожного тексту ознайомлюються з матрицею, яка містить 20 опорних запитань. Під час прослуховування претенденти мають право робити позначки на чернетці. Після прослуховування тексту претенденти заповнюють матрицю з завданнями.
Час на виконання – 20 хв.

Норма оцінювання: 1 правильна відповідь = 2 бали. Максимальна кількість

балів – 40.
5.2. Усний етап складається з двох частин:


    • повідомлення на задану тему. Завдання повинні бути в межах таких тем: Біографія. Сім’я. Навчання і робота. Освітні заклади батьківщини і України (найвідоміші університети). Мотивація до вивчення української мови. Інші іноземні мови. Спосіб життя (праця, відпочинок, традиції, умови, спілкування з колегами). Дозвілля. Хобі, відпочинок, інтереси (спорт, мистецтво, життя, подорожі, зацікавлення). Рідне місто. Місто, в якому навчається (працює). Порівняння життя в різних регіонах, країнах, населених пунктах.
      Відпочи́нок, дозвілля - проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.
      Мотива́ція (з лат. movere) - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.
      Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).
      Країни світу. Україна. Рідна держава: географія, економіка, історія, культура. Видатні діячі науки, культури, мистецтва, спорту, політики рідної країни і України.




    • діалог із викладачем. Діалог «претендент – екзаменатор» повинен складатися із не менше як десяти реплік.
      Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.
      Діало́г (dialog) - двосторонній обмін інформацією (розмова, спілкування) між двома або більше людьми (або у технічній мові - людиною та ЕОМ) у вигляді питань та відповідей.

Час на підготовку – 2 хвилини.

Час на виконання – 15 хв. на 1 особу.

Норма оцінювання: згідно з правилами оцінювання усних відповідей

(див. Табл.2).

Максимальна кількість балів – 40 (20 – за повідомлення і 20 – за діалог).


5.2.1. Табл. 2. Шкала оцінювання усного завдання


№ з/п

Монолог

максимум

оцінка

№ з/п

Діалог

максимум

оцінка

1.

Розкриття теми

4




1.

Розуміння реплік

4




2.

Послідовність викладу

3




2.

Точність відповідей

3




3.

Словниковий запас

3




3.

Словниковий запас

3




4.

Вимова

2




4.

Вимова

2




5.

Будова речень

2




5.

Будова речень

2




6.

Темп мовлення

2




6.

Темп мовлення

2




7.

Аргументація висновків

2




7.

Самовираження

2




8.

Граматична правильність

2




8.

Граматична правильність

2




5.3. Відповідно до специфікації сертифікаційного екзамену тестові завдання, тексти та теми для усного етапу оцінювання можуть містити інформацію спеціального змісту відповідно до фахового спрямування претендента.

Специфіка́ція (англ. specification) - формалізований опис властивостей, характеристик і функцій об'єктів.




6. норми оцінювання сертифікаційних завдань



К-сть балів

Обсяг виконаних завдань (у відсотках)

Результат

40 –32 бали


100 – 80 %



Відповідний рівень мовної компетенції підтверджений у повному обсязі (підрівень 2).

23 – 31 бал

79 – 60 %

Відповідний рівень мовної компетенції підтверджений у базовому обсязі (підрівень 1).


менше 23 балів

менше 60 %

Відповідний рівень мовної компетенції не підтверджений.



ЧАСТИНА ІІ

  1. вимоги до ЕЛЕМЕНТАРНОГО рівня володіння українською мовою як іноземною (А1)


1.1. Ситуації та теми спілкування
1.1.1. Під час розв’язання певних комунікативних завдань претендент повинен уміти вербально реалізовувати такі інтенції:

  • вступати в комунікацію (спілкування), знайомитися з будь-ким, представлятися або представляти іншу особу, вітатися, прощатися, звертатися до будь-кого, дякувати, вибачатися, відповідати на подяку або вибачення, просити вибачення;
    Претендент - спортивне реаліті-шоу виробництва NBC. Перший епізод серіалу вийшов в ефір 7 березня 2005 року. Всього було знято 5 сезонів, а також сеціальний випуск до першого сезону The Contender Rematch: Mora vs.


  • ставити запитання і повідомляти про факт чи подію, особу, предмет, про наявність або відсутність предмета чи особи, про якість, належність предмета, про подію, дію, час і місце дії, її причину;

  • висловлювати бажання, прохання, запрошення, пропозицію, згоду або незгоду, відмову;
    Театральна лабораторія «ВідСутність» - зразковий художній колектив заснований в 2010 році за ініціативи Юрія Паскара в місті Рівне. Діє на базі Рівненського міського Палацу дітей та молоді.
    По́пит і пропози́ція (правильно українською: попит і пропонування) - економічна модель, що описує процес ціноутворення на ринку. Ця модель вводить поняття попиту та пропозиції як універсальні характеристики ринку та доводить, що, за умовами певних припущень, ці характеристики урівноважуються та приводять до встановлення певної ціни на даний товар.
    Запрóшення - коротке повідомлення про якусь подію і запрошення взяти в ній участь. Суто ділові (на конференцію, форум, з'їзд, нараду, презентацію, виставку тощо) пишуться на фірмових бланках, а до культурно-мистецьких заходів часто виготовляють спеціально художньо оформлені запрошення.


  • висловлювати своє ставлення: давати оцінку особі, предмету, факту, дії.


1.1.2.  Претендент повинен уміти реалізовувати елементарні комунікативні наміри в таких ситуаціях спілкування:

  • у магазині, касі, кіоску;

  • на пошті;

  • у банку, в пункті обміну валюти;

  • у ресторані, кафе, їдальні, буфеті;
    Рестора́н (фр. Restaurant) - торговельний заклад (іноді з музикою, танцями), де подаються страви та напої. Один з видів закладів громадського харчування, від інших відрізняється вищою якістю послуг, широким меню, окрім харчування як правило ресторани також надають послуги з розваг та відпочинку.


  • у бібліотеці;

  • на заняттях;

  • на вулиці, у транспорті;

  • у поліклініці, лікарні, у лікаря, в аптеці.
    Поліклініка (від грец. polis - місто та грец. klinikē - мистецтво лікувати) - лікувальний заклад для обслуговування населення кваліфікованою медичною допомогою.



1.1.3. Претендент повинен уміти здійснювати елементарне мовленнєве спілкування в усній формі в межах актуальної для цього рівня тематики:

  • розповідь про себе; eлементи біографії: дитинство, навчання, робота, зацікавлення;

  • мій друг (член родини);

  • сім’я;

  • мій робочий день;

  • вільний час, відпочинок, захоплення;
    Хобі (англ. hobby) - захоплення, узагальнена назва улюблених занять або розваг, що не є робочою спеціальністю і до яких вдаються у вільний час.


  • Україна, Київ (або інше місто, де навчається претендент).



1.2. Вимоги до мовленнєвих умінь
1.2.1. АУДІЮВАННЯ
A. Аудіювання монологічного мовлення

Претендент повинен уміти:



  • розуміти на слух інформацію, яка міститься в монологічному висловлюванні.


Тематика тексту актуальна для побутової, соціально-культурної і навчальної сфери спілкування.

Тип тексту: спеціально складені або адаптовані сюжетні тексти (на основі лексико-граматичного матеріалу, що відповідає початковому рівню).

Обсяг тексту: 120-150 слів.

Кількість незнайомих слів: 1%.

Темп мовлення: 80-120 складів за хвилину.

Кількість представлень: 2.
Б. Аудіювання діалогічного мовлення

Претендент повинен уміти:




Тематика тексту актуальна для побутової сфери спілкування.

Обсяг міні-діалогу: від 4 до 6 реплік.

Кількість незнайомих слів: 1%.

Темп мовлення: 100-120 складів за хвилину.

Кількість представлень: 2.
1.2.2. ЧИТАННЯ
Претендент повинен уміти:

  • читати текст з настановою на загальне охоплення його змісту;
    Охо́плення - це вид маневру який здійснюється у тактичній і вогневій взаємодії з військами, що діють з фронту. З'єднання, військові частини та підрозділи, які здійснюють охоплення, підтримуються з фронту вогневими засобами, що знаходяться у розпорядженні командувача (командира).


  • визначати тему тексту;

  • розуміти досить повно і чітко основну інформацію тексту, а також деякі деталі, що мають смислове навантаження.


Вид читання: читання із загальним охопленням змісту, навчальне читання.

Тип тексту: спеціально складені або адаптовані сюжетні тексти (на основі матеріалу, що відповідає початковому рівню).

Тематика тексту актуальна для побутової, країнознавчої та навчальної сфер спілкування.

Обсяг тексту: 250-300 слів.

Кількість незнайомих слів: 1-2%.

1.2.3. ПИСЬМО
Претендент повинен уміти створювати:

  • письмовий текст репродуковано-продукованого характеру на запропоновану тему відповідно до комунікативно поставленої мети і спираючись на запитання;

  • письмовий текст репродукованого характеру на основі прочитаного тексту відповідно до комунікативно поставленої мети.


Обсяг тексту, що подається: до 200 слів.

Кількість незнайомих слів у поданому тексті: 1%.

Письмові тексти, створені претендентами, повинні бути оформлені відповідно до норм сучасної української мови і містити не менше, ніж 7-10 речень.
1.2.4. ГОВОРІННЯ
А. Монологічне мовлення

Претендент повинен уміти:



  • самостійно продукувати зв’язне висловлювання відповідно до запропонованої теми і комунікативно поставленої мети;
    Монолог - компонент художнього твору, що становить мовлення, яке звернене до самого себе чи інших (мовлення від 1-ї особи), на відміну від діалогу.


  • будувати монологічне висловлювання репродукованого характеру на основі прочитаного тексту.


Обсяг висловлювання претендентів: не менше 7 фраз.
Словосполучення - поєднання слів, утворене за нормами мови з двох або більше повнозначних слів, пов'язаних між собою синтаксично, яку використовують як лексично-семантичний матеріал номінативної (знакової) функції в реченні й поза ним.


Тип тексту: спеціально складені або адаптовані сюжетні тексти, побудовані на основі лексико-граматичного матеріалу, що відповідає початковому рівню.

Обсяг тексту: 150-200 слів.

Кількість незнайомих слів у представленому тексті: 1%.
Б. Діалогічне мовлення

Претендент повинен уміти:



  • розуміти висловлювання співрозмовника, визначати його комунікативні наміри у межах мінімального набору мовленнєвих ситуацій;

  • адекватно реагувати на репліки співрозмовника;

  • ініціювати діалог, виражати комунікативні наміри у межах мінімального набору мовленнєвих ситуацій.


Висловлювання претендентів повинні бути оформлені відповідно до норм сучасної української літературної мови та загальноприйнятих норм мовленнєвого етикету.


2. ЗМІСТ МОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
2.1. Фонетика. Графіка

  • Алфавіт.

  • Співвідношення звуків і літер.

  • Голосні і приголосні звуки.
    Фоне́тика (грец. φωνητικός - звуковий) - це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.
    Приголосний звук, шелестівка - звук, що твориться за допомогою голосу й шуму або тільки шуму.


  • Тверді і м’які, дзвінкі і глухі приголосні.
    Глу́хість, глухота́ (англ. voicelessness) - у мовознавстві якість звуку, що вимовляється без гортанної вібрації; у фонетиці - тип фонації, що протистоїть дзвінкості тощо. Інколи розглядається як стан відсутності фонації як такої.


  • Буквосполучення.

  • Склад і слово.
    Числ́івник - самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?


  • Наголос, ритміка.

  • Правила вимови.

  • Синтагматичне членування.

  • Інтонація.

  • Типи інтонаційних конструкцій: ІК-1 (завершене висловлювання), ІК-2 (спеціальне питання, звертання, прохання), ІК-3 (загальне питання, незакінчена синтагма), ІК-4 (порівняльне питання зі сполучником а, ІК-5 (оцінка).
    Сполу́чник - це службова частина мови, яка служить для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають власного лексичного значення і не виконують у реченні граматичну роль.


  • Графічна система української мови.


2.2. Словотвір і морфологія
2.2.1. БУДОВА СЛОВА

  • Поняття про основу слова: основа слова і закінчення, корінь слова, суфікс (книга – книгарня, місто – міський, школяр – школярка), префікс (читати – прочитати).
    Корінь - основна, єдина обов'язкова для кожного слова морфема, що є носієм його лексичного значення, повторюється у всіх граматичних формах і споріднених словах.
    Основа слова - це частина слова (як правило незмінна, або змінна), яка вказує на його лексичне значення; частина словоформи без флексії.


  • Словотвірні характеристики: іноземець – іноземка, Київ – київський, писати – написати, викладач – викладачка, учень – учениця.

  • Основні чергування звуків у корені в формах дієслів І та ІІ дієвідмін (у мінімальному наборі дієслів): писати – пишу, пишеш …, бігти – біжу, біжиш … .
    Дієсло́во - самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?». Зміст 1 Українська мова 1.1 Дієвідмінювання 1.2 Часи дієслів 1.3 Способи дієслів 1.



2.2.2. ІМЕННИК


  • Істоти і неістоти.
    Іме́нник - самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.


  • Власні і загальні назви.

  • Рід, число іменника.

  • Відмінкова система іменників.

  • Формотворення; значення і вживання відмінків.


Значення і функції відмінків:

1. Називний відмінок

– суб’єкт (Марія читає книгу.);



  • граматичний суб’єкт (У брата є телефон.);

– предикат (Мама – економіст.Ми студенти.);

– назва особи (предмета) (Це Роман. Ось зошит.);

– факти, події (Завтра заняття.);

– наявність предмета (В університеті є клуб.);

ідентифікація особи (Мене звати Оксана.

Ідентифіка́ція: (лат. identifico - ототожнювати) - ототожнення, прирівнювання, уподібнення, розпізнавання. Наприклад, ідентифікація мінералів (англ. mineral identification).
);

– кількість (після числівників один, два (дві), три, чотири) (Чоловік купив один журнал. Я купив два словники. Я маю дві ручки.).


2. Родовий відмінок

а) без прийменника:

– ознака предмета (особи) (Це столиця України.

Прийме́нник - службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають.
Ось книга сестри.);

– заперечення (відсутність) предмета або особи (Я не маю брата. У місті немає фабрики.);

– позначення кількості у сполученні з числівниками (5-10) в обмежених конструкціях (Тут пять студентів.

Сполу́чення - особливе розташування об'єкта Сонячної системи (здебільшого, планети) відносно Сонця так, що їх екліптичні довготи для земного спостерігача рівні. У сполученні об'єкт візуально розташований на небі поряд із Сонцем.
);

– позначення тривалості дії (Я живу тут шість місяців.);

– назва місяця в даті (запитання Яке сьогодні число?) (Восьме березня.);
б) з прийменником:

з, із – початковий пункт руху (Звідки?) (Студент приїхав із Кореї. Я прийшла з університету.);

у – належність особі (У Сергія є автомобіль.

Автомобі́ль, авто́ (від грец. αὐτός - сам і лат. mobilis - той, що рухається) - самохідна колісна машина, яка приводиться в рух встановленим на ній двигуном і призначена для перевезення людей, вантажу, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт та перевезення спеціального устаткування безрейковими дорогами.
);

після, до – час (Зайдіть після лекції.);

біля, навпроти, серед, коло (навколо), ліворуч від, праворуч від, недалеко від – місце (Я чекатиму тебе біля входу. Зупинка розташована недалеко від магазину.);

до – особа як мета руху (Андрій іде до викладача.).

3. Давальний відмінок

– адресат дії (Увечері я телефоную другові.);

– особа (предмет), про вік якої йдеться (Це моя сестра. Їй вісімнадцять років.);

– логічний суб'єкт у безособових реченнях зі словами потрібно, треба, повинен (повинна) (Мені треба піти у магазин.);

логічний суб’єкт у реченнях зі словами подобатися – сподобатися (Йому подобається кава. Йому подобається ходити пішки.).
4. Знахідний відмінок

а) без прийменника:

– особа або предмет як об’єкт дії (Дайте, будь ласка, словник.

Ло́гіка (грец. λογιχη від грец. logos - слово, значення, думка, мова) - наука про закони і різновиди мислення, способи пізнання та умови істинності знань і суджень.
Відмі́нок - граматична словозмінна категорія, характерна для іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника). Відмінок як категорія також притаманний дієприкметнику (особлива форма дієслова, яка поєднує ознаки і дієслова, і прикметника).
Я вивчаю літературу.);

– логічний суб’єкт при дієслові звати (Мене звати Марина.);

– час, тривалість дії (Я навчаюся в університеті місяць.);
б) з прийменником:

в (у), на – напрям руху (Ми йдемо на балет. Завтра я їду у Львів.);

у – час (день тижня) (У вівторок у нас іспит.);

через – час (Тато приїде через тиждень.);

прооб’єкт розмови, думки (Брат розповів мені про Київ.).
5. Орудний відмінок

а) без прийменника:

– із дієсловами цікавитися, захоплюватися (Брат захоплюється спортом.);

– професія особи (із дієсловами бути, стати) (Андрій мріяв бути лікарем, а став юристом.);

– знаряддя дії (Я пишу ручкою);

– засіб пересування (із дієсловами руху) (Назад я полечу літаком.);

– місце руху (Ми гуляємо містом.);
б) з прийменником:

з (із) – спільна дія (Ми живемо разом із батьками.);

з (із) – ознака (Я люблю чай із цукром.).
6. Місцевий відмінок

в (y), на – місце (Він живе в селі. Зошит лежить на столі.);

у – час (Він приїхав у вересні.).
7. Кличний відмінок

– звертання (Привіт, друже! До побачення, Петре!).


2.2.3. ЗАЙМЕННИК


  • Значення, відмінкові форми, зміни і вживання особових займенників (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони).
    Займенник - повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? .


  • Питальні (хто? що? який? чий? де? куди? звідки? коли? як? скільки? котрий? чому?), присвійні (мій, твій, наш, ваш, його, її, їхні), вказівні (цей), означальні (кожен, сам, весь) і заперечні (ніхто, ніщо) займенники. Відмінювання присвійних займенників.


2.2.4. ПРИКМЕТНИК


  • Прикметники (гарний, синій, безкраїй, український).

  • Узгодження прикметників з іменниками в роді й числі в називному відмінку.

  • Відмінкова система прикметників.


2.2.5. ЧИСЛІВНИК


  • Кількісні числівники (один, два, три …).

  • Вживання кількісних числівників у сполученні з іменниками (один зошит, два дні).

  • Порядкові числівники (перший, другий, третій …) у формі називного відмінка.


2.2.6. ДІЄСЛОВО


  • Інфінітив (читати, могти, йти, дивитися).

  • Доконаний та недоконаний вид дієслова (робити – зробити, писати – написати, говорити – сказати).

  • Теперішній, минулий, майбутній часи дієслова (читати, читав, буду читати, читатиму, прочитаю, прочитав).

  • І і ІІ дієвідміна дієслова (знати, говорити, вчитися).

  • Наказовий спосіб відомих дієслів (читай, читайте; пиши, пишіть).

  • Дієслівне керування (дивитися телевізор; познайомитися з викладачем).

  • Перехідні і неперехідні дієслова (зустріти студента;
    . Телеві́зор (ТВ) - пристрій, який призначено для демонстрації нерухомих і рухомих зображень із звуковим супроводом. Слово походить від грецького τῆλε (TELE, 'далеко') і латинське (videre VIEWER, 'бачити').
    Студе́нт (лат. studens, родовий відмінок studentis - «ретельно працюючий», «такий, що займається») - учень вищого, у деяких країнах і середнього навчального закладу.
    захоплюватися спортом
    ).

  • Дієслова руху без префіксів і з префіксами по- (пі-), при-: ходити, йти, їздити, їхати, піти, прийти, поїхати, приїхати.


2.2.7. ПРИСЛІВНИК


  • Розряди прислівників за значенням: місця (далеко, близько), часу (вранці, влітку), способу дії (добре, погано), міри і ступеня (повільно, швидко).

  • Предикативні прислівники (можна, треба, потрібно, важливо) в обмежених структурах, питальні прислівники (як, коли, де, куди, звідки).


2.2.8. СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ


  • Прийменники (в (у), на, з, до, про та ін).
    Части́ни мо́ви - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.


  • Сполучники і сполучні слова (і, або, а, але, не тільки …, але й …, коли, тому що, тому, що, де, куди, який, котрий, чи, як, щоб та ін).

  • Частки (ні, не, навіть).


2.3. Синтаксис
2.3.1. ПРОСТЕ РЕЧЕННЯ
Типи речень за метою висловлювання:

– pозповідні (Вчора приїхав мій батько.

Просте речення - речення, що складається з одного або кількох граматично поєднаних слів, які виражають відносно закінчену думку.
);

– питальні (Що ви зараз робите?);

– cпонукальні (Ходімо до аудиторії.).

Аудитóрія або авдито́рія (лат. auditorium, від лат. auditor - «слухач») - у збірному сенсі: це публіка, соціальна спільність людей, об’єднана взаємодією з комунікатором (індивідом або групою), які володіють інформацією та доводять її до цієї спільності.


Типи речень за емоційним забарвленням:

  • окличні (Яка чудова погода!);

  • неокличні (Сьогодні дуже гарний день.);




  • стверджувальні речення (Сьогодні холодно. Максим читає книгу.);

  • заперечні речення (Друзі не прийшли.).


Двоскладні речення (Студент читає. Тато – інженер. Подруга вдома. У неділю буде вечірка. У мене є словник. У місті є театр.).
Односкладні речення без дієвідмінюваної форми дієслова (Спекотно. Читайте!).
2.3.2. СУБ’ЄКТ І ПРЕДИКАТ У РЕЧЕННІ
Способи вираження граматичного суб’єкта:

– іменник або займенник у формі називного відмінка (Олесь (він) відпочиває.);

– сполучення числівника й іменника у формі називного (два, три, чотири) або родового відмінка (п’ять, шість…) відмінка (Два брати разом приїхали до України.).
Способи вираження логічного суб’єкта:

– іменник або займенник у формі знахідного відмінка (Мене звaти Петро.);

– іменник або займенник у формі родового відмінка (У нього є автомобіль.);

– іменник або займенник у формі давального відмінка (Їй двадцять років.).


Способи вираження предиката:

– дієслово дійсного, умовного способу (Студент читає.

В 1895 році відбулися автомобільні перегони за маршрутом Париж-Бордо-Париж на відстань 1150 кілометрів. З-поміж учасників першим прибув на фініш через 48 годин і 47 хвилин двомісний «Папар-Лавассор» (3,5 к.с.). За кермом сидів його конструктор Еміль Лавассор. Коли він виліз із машини, то вигукнув: «Яке то було божевілля! Я летів із швидкістю 30 кілометрів за годину!».
Умовний спосіб - модальна форма української мови, спосіб дієслова, що функціонує і як кондиціоналіс, і як кон'юнктив.
Читайте!);

– сполучення особової форми дієслова з інфінітивом (Я люблю співати.

Інфінітив (від лат. infinitivus - невизначений, неозначений) або дієіме́нник - початкова форма дієслова . В індоєвропейських мовах інфінітив являє форму віддієслівного імені, яке перейшло у дієслівну парадигму.
);

– сполучення особової форми дієслова з іменником (Олег буде лікарем.);

– іменник або займенник у формі називного відмінка (Київ – це велике місто.);

– прикметник або займенник у формі називного відмінка (Ця книга – моя. Олена дуже красива.).


2.3.3. СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЛОГІКО-СМИСЛОВИХ ВІДНОШЕНЬ У РЕЧЕННІ
– oб’єктні відношення (відмінкові і прийменниково-відмінкові конструкції іменників: Я слухаю музику. Я думаю про батьків.);

означальні відношення:

– узгоджене означення (вродлива дівчина);

– неузгоджене означення (кава з молоком, словник студента, розповідь про Київ);

– просторові відношення (прийменниково-відмінкові конструкції іменників, прислівники: Тарас живе у Львові. Марія живе далеко.);

– часові відношення (прийменниково-відмінкові конструкції іменників, прислівники: Ми приїхали в серпні. Я довго вивчала українську мову.);

– відношення мети (сполучення особової форми дієслова з інфінітивом: Я йду відпочивати.).

– способу дії (прислівники: Вона добре читає українською.).


2.3.4. ПОРЯДОК СЛІВ У РЕЧЕННІ
– прикметник передує іменникові (Це цікава книга.);

– залежне слово стоїть після головного (Він живе у центрі міста. Сашко читає книгу.);

– прислівники на -о, -е передують дієслову (Він добре вчиmься. Вона гарно співає.);

– група підмета розташована перед групою присудка (Андрій спить на дивані.);

– детермінант, що позначає час або місце, стоїть на початку речення, за ним група присудка, а потім група підмета (У Києві є багато університетів.).
2.3.5. СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ
Складносурядні речення зі сполучниками і, а, але.

Складне речення - це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв'язку.


Складнопідрядні речення, види складнопідрядних речень із різними сполучниками і сполучними словами:

– з’ясувальні (що, хто, як, який, чий, де, куди, звідки, чому, скільки, щоб);

Складнопідря́дне ре́чення - складне речення, в якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

– означальні (який, котрий) обмежено;

– часу (коли);

– причиново-наслідкові (тому що, бо).
2.3.6. ПРЯМА Й НЕПРЯМА МОВА
Сполучники та сполучні слова у прямій й непрямій мові: що, де, коли, скільки, чому … .

Непряма́ мо́ва - це чуже мовлення, що передається не дослівно, а зі збереженням лише основного змісту висловлювання.
(Викладач запитав: «Де Сашко?» Я відповів, що він захворів.).
2.4. Лексика
Лексичний мінімум початкового рівня становить 780 одиниць, що забезпечують спілкування у межах тематичного та інтенційного мінімуму цього рівня. Основний склад активного словника початкового рівня обслуговує побутову, навчальну, обмежено країнознавчу і соціально-культурну сфери спілкування.


  1. вимоги до БАЗОВОГО рівня володіння українською мовою як іноземною (А2)


2.1. вимоги до мовленнєвих умінь
2.1.1. Аудіювання.

Претендент повинен:



  • правильно і достатньо точно зрозуміти прослухану інформацію, що стосується повсякденних умов перебування в Україні (оголошення на залізничних та аеровокзалах, у магазинах, у ресторанах, офіційні повідомлення у публічних місцях);
    Залізни́чний тра́нспорт (залізни́ця) - вид рейкового транспорту, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів в колісних екіпажах, що рухаються залізничною колією. Залізничний транспорт є галуззю промисловості, частиною транспортної мережі логістичних ланцюгів, які сприяють міжнародній торгівлі і економічному зростанню.


  • на слух зрозуміти правильно тему, основну ідею повідомлення, виголошеного нормативною вимовою і середнім темпом мовлення, на актуальну тему загальної для нефахового спілкування соціально-культурної проблематики.

Тип тексту: адаптована розповідь (опис, повідомлення) у формі монологу.

Обсяг тексту: 300 слів.

Кількість нових слів: до 3 %.

Темп мовлення: 100 слів на хвилину.
2.1.2. Читання.

Претендент повинен:



  • в основному зрозуміти зміст тексту без читання вголос;

  • визначити тему та одну провідну ідею тексту;

  • точно зрозуміти окремі деталі тексту та зв’язок між ними;

  • правильно виокремити висновки автора;

  • виконати 20 тестових завдань із альтернативними відповідями.

Тип тексту: текст повинен бути частково адаптованим, описового та оповідного характеру, науково-популярного чи загальноосвітнього змісту.

Обсяг тексту: 300-400 слів.

Кількість нових слів: до 3 %.


2.1.3. Письмо.

Претендент повинен:



  • уміти конструювати і записувати текст (монологічне висловлювання) відповідно до комунікативної мети (оголошення, інформація про час і місце певної події, проста заява, автобіографія, приватний лист);
    Автобіогра́фія (грец. αὐτός - сам, грец. βίος - життя, грец. γράφω - пишу) - літературний жанр, головним героєм якого (в літературному сенсі) є сам автор; основа автобіографістики, що включає, крім автобіографії, мемуари (спогади), щоденники, почасти й листування, а також автобіографічні художні твори.


  • виражати власні думки у письмовій формі, використовуючи різні прості синтаксичні структури;

  • у письмовій формі відтворити інформацію з прочитаного тексту у формі

  • простого плану чи відповідей на питання.

Тема тексту повинна стосуватися загальної соціально-культурної проблематики.

Тип тексту: автентична розповідь, опис, повідомлення.

Обсяг прочитаного тексту: 300 слів. Кількість нових слів: до 3 %.

Обсяг продукованого тексту: 100-120 слів.
2.1.4. Говоріння.

Претендент повинен:



  • самостійно, відповідно до норм літературної мови будувати зв’язні висловлювання на задану тему;

  • в основному правильно передавати зміст прочитаної чи почутої інформації;

  • в загальному виражати власне ставлення до фактів, подій, дійових осіб та їхніх вчинків;

  • розуміти прості висловлювання співрозмовника і правильно визначати його комунікативні наміри;

  • правильно реагувати на прості репліки співрозмовника;

  • виступати ініціатором простого діалогу, виражати власні комунікативні наміри під час ситуацій, передбачених цим рівнем володіння мовою.

Усне повідомлення на задану тему повинно складатися не менше, ніж із 15 фраз. Діалог із екзаменатором повинен складатися із десяти реплік.
2.2. зміст мовної компетенції
2.2.1. фонетика. фонологія. графіка.

Поняття про український алфавіт.

Фонологія (від грец. φωνή - звук, голос і λόγος - слово, вчення)- розділ мовознавства, що вивчає звуки з погляду їхнього функціонування у мові.
Украї́нська абе́тка - сукупність літер, прийнятих в українській писемності та розміщених у певному усталеному порядку.
Загальне співвідношення між літерами та звуками.

Формування навичок письма кириличним шрифтом.

Кири́лиця - алфавітна система письма в країнах Східної Європи, Північної і Центральної Азії. Одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу алфавітів слов'янських мов та десятків різних мов світу.

Особливості артикуляції українських голосних і приголосних. Наголос.

На́голос або акце́нт (лат. Accentus, нім. Akzent, англ. stress, грец. τόνος) - надсегментна одиниця мовлення. Наголос є властивістю складу. Його також можна визначити як якісну характеристику (коли якість голосного є засобом вираження наголошення) і, також, як кількісну характеристику (відносно збільшена тривалість наголошеного голосного).
Склад.

Орфоепія. Правила літературної вимови. Голосні [е], [и] під наголосом і в ненаголошеній позиції: весна – весни. Тверді і м’які приголосні: книжка, ніжний, теплий, сільський.

Інтонація. Різновиди інтонацій.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9