Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти

Програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти




Сторінка1/6
Дата конвертації03.06.2017
Розмір1.9 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5   6

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ


СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА
Навчальна програма
для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації,
які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі
базової загальної середньої освіти



Київ

2010
Світоваа література. Навчальна програма для вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.


Укладачі:

Дем’яненко С.І.
Іннова́ція (англ. innovation - нововведення)- ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.
викладач-методист, Університетський коледж Київського міського педагогічного університету імені Б.Д.Грінченка.

Дорофеєва Н.І. – викладач-методист, Економіко-правовий технікум при МАУП.

Касьянова С.П. – кандидат філологічних наук, завідувач кафедри МАУП.

Рецензенти:

Брайко О.В. кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.
Вчене звання старшого наукового співробітника присвоюється докторам і кандидатам наук із стажем наукової роботи не менше трьох років, які працюють у вищих навчальних закладах III–IV рівня акредитації або наукових установах та організаціях до них прирівняних і зараховані після обрання за конкурсом чи в порядку атестації, зокрема за сумісництвом, на посади старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, доцента, професора, заступника завідувача (начальника) та завідувача (начальника) науково-дослідного відділу (відділення, сектору, лабораторії), завідувача кафедри або призначені на посади ректора, проректора з навчальної та наукової роботи, директора, заступника директора з наукової роботи, вченого секретаря, за умови успішної роботи на зазначених посадах не менше календарного року та опублікування за останні три роки у наукових фахових виданнях України або інших держав не менше п'яти наукових праць за відповідною спеціальністю, з них дві - без співавторів.
Університетський коледж (англ. University College) - різновид вищого навчалього закладу, що не має повного університетського статусу. Зазвичай такі навчальні заклади створюються при діючих університетах.
Ка́федра - базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом.
Філоло́гія (грец. φιλολογία; від грец. φίλος - любов і грец. λόγος - слово, учення) - сукупність (єдність) гуманітарних наук: мовознавства, літературознавства, фольклористики, текстології, джерелознавства, риторики, палеографії тощо, які вивчають духовну культуру певного народу чи цивілізації через мовний і стилістичний аналіз літературних та інших пам'яток.
Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.
Шевченка Національної академії наук України.

Плешкун В.І.голова міського методичного об’єднання викладачів зарубіжної літератури ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації м.Києва, старший викладач, Київського оптико-механічного технікуму.
Старший викладач - в СРСР та деяких пострадянських країнах - викладацька посада у вищих навчальних закладах.

Схвалено комісією з зарубіжної літератури Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (Витяг з протоколу № 2 від 05.05.2010р.).


Надано гриф «Рекомендовано Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти як навчальну програму для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації» (від 16.08.10 № 1.4/18-3267).
Міністе́рство осві́ти і нау́ки Украї́ни (МОН України) - центральний орган виконавчої влади України.
Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
Інноваці́йні техно́логії - радикально нові чи вдосконалені технології, які істотно поліпшують умови виробництва або самі виступають товаром. Зазвичай мають знижену капіталомісткість, характеризуються більшою екологічністю й меншими енергопотребами.

Відповідальна за випуск – Оніщенко М.І. – зав. сектором загальноосвітньої підготовки, гуманітарної та економічної освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України.


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Навчальна програма із зарубіжної літератури призначена для вищих навчальних закладів І - II рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової загальної середньої освіти.

Зміст навчального матеріалу укладено на основі програми для старшої школи загальноосвітніх навчальних закладів - рівень стандарту (керівник авторського колективу – Ю.І.

Економічна освіта - це ділянка науки про економіку, яка фокусується на двох основних темах: 1) поточний стан і зусилля по поліпшенню курсів навчання економіки, а також матеріалів і педагогічних методів використовуваних для навчання економіці на всіх рівнях освіти; та 2) дослідження ефективності альтернативних методичних прийомів в області викладання економіки, рівень економічної грамотності різних груп, і фактори, які впливають на рівень економічної грамотності. Економічна освіта відрізняється від економіки освіти, яка вивчає економіку освітніх установ. Численні організації у світі виділяють ресурси на економічну освіту.
Моло́дший спеціалі́ст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності².
Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.
Ковбасенко) 2009 р. Навчальну програму побудовано за трьома основними лініями Державного стандарту: аксіологічною, літературознавчою і культурологічною, що відбилося у доборі матеріалу. Курс презентує найхарактерніші явища літературного процесу ХІХ-ХХ століть.
Літерату́рний проце́с - різноманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній і жанровій своєрідності творів тощо.
Вивчення курсу здійснюється за історико-хронологічним принципом розвитку літературного процесу. Тому програма подає систематичний курс як послідовний ланцюг оглядових тем і текстуальне вивчення програмних творів, що розподілені на історико-літературні блоки, що складають п’ять змістових розділів (модулів), а саме:

І. Соціально-психологічна проза ХІХ століття.

ІІ. Література другої половини ХІХ та на межі ХІХ-ХХ століть.

ІІІ.Література першої половини ХХ століття.

ІV.Література другої половини ХХ століття.

V. Постмодерністська проза останніх десятиліть ХХ століття. Література на межі ХХ-ХХІ століть.


Вивчення зарубіжної літератури має здійснюватись на основі поєднання особистісно зорієнтованого, комунікативно-діяльнісного, соціокультурного та компетентнісного підходів.
Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.


Метою вивчення курсу зарубіжної літератури у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, які здійснюють підготовку молодших спеціалістів на основі базової середньої освіти, є формування широкої читацької компетенції у студентів, яка базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого характеру, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо.

Для досягнення цієї мети слід вирішувати такі завдання:



І. Навчальні:

  • формувати у студентів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури народів світу;
    Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.
    Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство - складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.
    читацьку потребу, здатність насолоджуватися мистецтвом слова, засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;

  • ознайомити студентів із сукупністю відомостей про вершинні явища світового літературного процесу означеного періоду; з основними етапами його розвитку, чинниками, що вплинули на процес оновлення та модернізацію художніх стилів, методів, форм художньої виразності;

  • висвітлити найважливіші періоди творчого шляху визначених програмою авторів, творчою історією їх літературних творів;

  • розкрити проблематику та ідейно-тематичну основу художніх творів, особливості їх композиції, сюжету, авторського задуму;
    Худо́жній твір - термін, яким позначають твір, що має передусім естетичну або розважальну цінність. Здебільшого цей термін використовується, коли мова йде про твори літератури й кіно, тоді як картини, статуї тощо частіше називають витворами мистецтва.


  • визначити місце і значення творчості письменника у розвитку світової культури, а також їх творів (збірки, роману, повісті, поеми тощо) як у творчому доробку митця, так і в літературному процесі даного періоду;

  • виявити нові засоби та форми художнього самовираження митця в межах певної доби, течії чи напряму у мистецтві;

  • навчити студентів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур;

  • давати студентам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, необхідних для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння ними головних закономірностей розвитку літературного процесу;

  • закріплювати зі студентами вміння й навички аналізу й інтерпретації художнього тексту, здатність сприймати його з урахуванням задуму й стилю автора, бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

  • спонукати студентів до власного оціночного судження щодо літературно-критичного аналізу вивченого твору в цілому, проблематики, характеристики головних героїв художніх творів, методу та стилю автора;

  • розвивати усне й писемне мовлення студентів, мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо), літературно-творчі спроможності молоді: готувати доповіді, реферати, пошуково-дослідницькі роботи, проекти, презентації, писати твори на літературні та публіцистичні теми;

  • підвищувати читацьку культуру студентів, критичне мислення, навички самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного;
    Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.


  • стимулювати у студентів бажання самостійно здобувати, опрацьовувати і використовувати інформацію під час навчального процесу.


ІІ. Виховні:

  • стимулювати інтерес до читання в цілому, що сприятиме визначенню кожним студентом програми особистої пізнавальної діяльності при вивченні курсу зарубіжної літератури;

  • підтримувати у студентів стійку мотивацію вивчення зарубіжної літератури, відчуття краси та виразності художнього слова, духовно-емоційну відкритість щодо кращих здобутків світового літературного письменства, інтерес до художнього світу кожного митця;

  • розвивати свідоме зацікавлення набутками світової літератури, а через художні твори – поваги до народів, толерантного ставлення до їх культури, традицій, звичаїв та обрядів;
    Толера́нтність (від лат. tolerantia - терпіння) - у загальному розумінні слова, – ослаблення чи відсутність можливості реакції на який-небудь несприятливий чинник внаслідок зниження чутливості до його впливу.
    Світова́ літерату́ра- сукупність літератур усіх народів світу від давнини до сьогодення. Зародження літератури в кожній країні пов’язане з виникненням писемності і художньої творчості в царині мистецтва слова, що відбувалося неодночасно в різних регіонах, державах тощо.


  • прищеплювати повагу до художнього твору як унікальної одиниці передачі інформації, як витвору мистецтва;

  • сприяти виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань студентів, їх стійких моральних переконань, відчуття необхідності виконання суспільного обов'язку;

  • формувати розуміння студентами виховного змісту морально-філософських категорій добра і зла, гуманістичного світогляду, не сприйняття культу сили й переваги матеріальних цінностей над духовними;
    Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.
    Матеріальні цінності - речі, що мають певну цінність у вигляді майна, предметів, товарів.
    Гуманізм - ( лат. humanitas - «людяність», humanus - «людяний», homo - «людина») це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.


  • розкривати руйнівну силу впливу життєвих спокус на особистість людини, поняття злочину і кари, свободи у взаєминах людини і суспільства;

  • підвищувати загальний рівень культури студентів як повноправних членів соціуму та активних учасників соціальних процесів;
    Соціа́льний проце́с (рос.социальный процесс, англ. social process) - серія явищ чи взаємодій, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти.


  • спонукати студентів до постійного морального та естетичного самовиховання та самовдосконалення, розвитку власних творчих обдарувань та нахилів;

  • виховувати у студентів повагу до духовних скарбів народів світу, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність одночасно зі здатністю формулювати й активно відстоювати власну позицію, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, прагнення мати ніким не нав’язане світобачення, не бути об’єктом маніпуляцій.


ІІІ. Читацька культура:

  • формувати у студентів вміння оцінки та тлумачення (інтерпретації) художнього твору на підставі літературознавчого дослідження та права читача на особистісне оціночне судження;
    Оці́ночне су́дження - за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири.


  • відпрацьовувати навички компаративного аналізу художніх творів та зіставлення героїв в межах одного твору чи різних творів; здатність бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

  • усвідомлювати, що художній переклад – співтворчість, а художній текст - “вирішальна істина” у дискусії;

  • розвивати культуру мовлення студентів та виразного читання ними художніх текстів різних жанрів, майстерність полеміки;

  • прищеплювати молодому поколінню високий естетичний смак.

Важливе завдання курсу літератури - ознайомлення студентів з дійсністю, минулим і сучасним життям всього людства, вироблення уміння, керуючись принципом історизму, сприймати життєві факти і події, зображені в літературному творі, давати їм правильну, обґрунтовану оцінку з позиції загальнолюдських морально-етичних цінностей.



Об’єктом вивчення курсу зарубіжної літератури є художній твір, його естетична природа та духовно-етична сутність.
Мораль - система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.
Мисте́цтво - одна з форм суспільної свідомості; вид людської діяльності, що відбиває дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів. У широкому сенсі мистецтвом називають досконале вміння в якійсь справі, галузі; майстерність.
Тому аналіз та інтерпретація літературного твору мають спиратися на ґрунтовне знання тексту, докладний розгляд ключових епізодів, доречне цитування, виразне читання окремих творів або їх фрагментів тощо. Теоретичні аспекти вивчення твору при цьому слід розглядати не як самоціль, а як один із засобів визначення своєрідності його поетики. З цією метою викладачеві особливу увагу слід звертати на роботу безпосередньо з художнім текстом, обережно й зважено користуватися різноманітними дайджестами, скороченими варіантами творів тощо. Адже у вивченні літератури важливе не стільки механічне запам’ятовування студентами сюжетних ліній і різноманітних фактів із літературних творів, скільки їх аналіз та інтерпретація, уміння бачити художні деталі, розуміти творчий задум письменника та оцiнювати особливості його реалізації, насолоджуватися процесом читання.
Сюжéт (фр. sujet - тема, предмет від лат. subjectum - підмет, суб'єкт) -це подiя чи система подiй, у яких розкриваються характери, що розв'язують суперечностi мiж ними.
Сaме така робота допоможе студентам сприйняти літературу як мистецтво слова, як унікальну форму збереження та передачі духовних цінностей.
Духовні цінності - це духовні уявлення, явища, поняття, вимоги, що притаманні людині, спільноті або науковому чи етичному вченню.

Термін вивчення предмета визначається навчальними планами відповідних навчальних закладів. На вивчення предмета відводиться 104 години, з них 8 годин - на проведення підсумкового тематичного контролю.

Розподіл навчальних годин є орієнтовним. Викладач може, відповідно до специфіки спеціальності, змінювати кількість навчальних годин на ту чи іншу тему, не виходячи за межі загальної кількості годин на предмет у робочому навчальному плані навчального закладу.

Програма із зарубіжної літератури найуспішніше буде реалізована на лекціях, семінарських та практичних заняттях, що обов’язково мають передбачати активне використання сучасних педагогічних технологій (комп’ютеризоване навчання, інтерактивні види і форми роботи), які формуватимуть пізнавальну самостійність студентської молоді та сприятимуть розвитку їхньої читацької культури, а також використання мультимедійних технологій, що являють собою скоординоване одночасне функціонування візуального й аудіорядів, використання фото- й кіноматеріалів, малюнків, таблиць, схем, текстів і т.

Мультиме́діа (лат. Multum + Medium) - комбінування різних форм представлення інформації на одному носієві, наприклад текстової, звукової і графічної, або, останнім часом все частіше - анімації і відео.
ін., підпорядкованих певній навчальній темі.

Домінуючою формою навчання рекомендується діалог, який відбувається на всіх етапах навчальної діяльності, внаслідок чого йде розвиток логічного зв'язного мовлення, вміння обґрунтовувати свою думку. Необхідно також залучати студентів до ведення науково-дослідної та пошукової роботи, що активізуватиме їх розумову діяльність, готуватиме до самостійної роботи і вирішення нестандартних завдань.

Оскільки програмою передбачено вивчення чималої кількості поетичних творів, значну частину навчального часу викладач має приділити виразному читанню, зокрема й декламуванню віршів та уривків напам’ять. Тому у програмі подано список творів, рекомендованих для вивчення студентами напам’ять.

Курс зарубіжної літератури має забезпечити максимальну можливість варіативності змісту і форми навчального процесу, використовувати всі можливості, які дає диференційоване навчання та індивідуальний підхід до студента. Тому розділи “Рекомендована література для додаткового читання”, “Рекомендована література” спрямовані зорієнтувати студентів на визначення програми особистої літературної науково-пізнавальної діяльності, яка буде реалізуватися під час самостійного читання, написання реферату, дослідної роботи, підготовки презентації тощо.

Великим заохоченням до освоєння сучасною молоддю літературних скарбів народів світу може стати використання в навчальному процесі можливостей Інтернету. Для цього доцільно заохочувати студентів використовувати під час навчання інформацію, розміщену на тематичних сайтах, список яких подано у додатку.

З художніми текстами, передбаченими програмою, студенти ознайомлюються в перекладах, тому при вивченні ліричних творів необхідно звернути їх увагу на роботу із зразками декількох літературних перекладів українською мовою, що сприятиме зануренню в художньо-образну структуру поезії, розумінню складності мистецтва перекладу. Водночас слід враховувати, що, працюючи з вершинними творами світової літератури в найкращих українських перекладах, студенти опановують сaме нормативну літературну мову.

Курс навчальної дисципліни вивчається українською мовою. Водночас, враховуючи специфіку навчального закладу, індивідуально зорієнтованого навчання, доцільно було б, за умови готовності студентів, викладання певних тем здійснювати мовою оригіналу (російською, англійською, французькою тощо). Адже у програмі широко представлені різні національні літератури світу. Тому використання на заняттях зарубіжної літератури оригінальних текстів (поезія Ш.Бодлера — французькою, В.Одена — англійською, Анни Ахматової — російською і т.д.) сприятиме опануванню студентами іноземним мовленням, що теж є важливою потребою відкритого європейського суспільства, яке будує Україна. При цьому слід відзначити, що на Інтернет сайтах наявні твори як в українських перекладах, так і мовою оригіналу. Така робота сприятиме не лише літературній освіті, а й мовній освіті студента, удосконаленню його комунікативної компетентності.

У програмі зазначені основні вимоги до знань та умінь студентів. Проте результати навчальної діяльності студентів не можуть обмежуватися лише знаннями, уміннями, навичками.

Новий етап у розвитку літературної освіти пов’язаний із упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Метою навчання мають бути сформовані компетентності як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості. Компетентнісна освіта зорієнтована на практичні результати, досвід особистої діяльності, вироблення ставлень, що зумовлює принципові зміни в організації навчання, яке стає спрямованим на розвиток конкретних цінностей і життєво необхідних знань і умінь студентів. Упровадження компетентнісного підходу передбачає обов’язкове прогнозування результативної складової змісту, що вимагає адекватних змін у системі оцінювання навчальних досягнень. Тому під час тематичного планування та визначення мети заняття слід враховувати, з одного боку, обсяг навчального матеріалу програми, запропоновані в розділі “Зміст навчального матеріалу”, з другого — конкретні вимоги до рівня навчальних досягнень студентів. З цією метою до кожної теми програми визначено обов’язкові результати навчання: вимоги до знань, умінь студентів, що виражаються у різних видах навчальної діяльності (студент(ка) називає, наводить приклади, характеризує, визначає, розпізнає, аналізує, порівнює, робить висновки тощо).

Літературні явища мають репрезентуватися студентам у взаємозв’язках літератур, у широкому контексті світової культури, у всьому розмаїтті мовних і стильових особливостей. З цією метою необхідно передбачити здійснення як міжлітературних, так і міжпредметних зв’язків. Тож до програмових анотацій додані рубрики “Міжлітературні зв’язки”, “Міжпредметні зв’язки”, “Культурологічний контекст”, які мають рекомендаційний характер.

Рубрика “Теорія літератури” передбачає обов’язкове вивчення мінімуму теоретико-літературних понять, засвоєння яких слід здійснювати в суто практичному аспекті, на прикладах конкретних художніх творів, не перетворюючи теоретичний матеріал на домінанту вивчення літератури.

Викладачеві зарубіжної літератури слід також звертати належну увагу на ознайомлення студентів з чільними представниками української перекладацької школи, чий творчий доробок вивчається в курсі української літератури (Б.Грінченко, М.Рильський, М.Зеров, М.Драй-Хмара, П.Филипович, М.Лукаш, Г.Кочур, В.Мисик, І.Світличний, Д.Павличко та ін.).

Види контролю, кількість та форми інших перевірочних робіт (тематичне опитування, письмові творчі роботи чи самостійні відповіді на запитання, тести, реферати, повідомлення та ін.) визначає викладач. Під час оцінювання успішності студентів обов’язковим має стати контроль за прочитанням кожним студентом програмових творів, визначення рівня засвоєння їхнього змісту та вироблення вмінь і навичок їхнього аналізу й інтерпретації, перевірка виконання усних повідомлень, письмових творчих робіт чи рефератів.



У додатках до програми міститься список базово-нормативних документів, статей, монографій, словників, довідників, додаткових підручників та посібників, а також критерії навчальних досягнень студентів, які зорієнтують викладача щодо якісної науково-методичної підготовки до здійснення навчально-виховного процесу, застосування передових інноваційних технологій. Перелік основної ж навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання в процесі вивчення предмета, доводиться до відома закладів освіти щорічно перед початком навчального року.
Основні вимоги до знань та умінь студентів

із зарубіжної літератури на кінець вивчення курсу
І. Студенти повинні знати:

  • основні етапи розвитку світового літературного процесу, особливості історико-культурних епох;

  • найважливіші відомості про творчі методи та літературні напрями;

  • авторів та перекладачів вивчених творів;

  • найістотніші відомості про творчий шлях письменників;

  • місце і значення вивчених творів у творчому доробку письменника та літературному процесі;

  • сюжет, особливості композиції, систему образів вивчених творів;

  • характерні стильові особливості вивчених творів;

  • характерні особливості індивідуального стилю письменника;

  • жанрові особливості прочитаних творів;

  • головні чинники, проблеми духовного життя героїв;

  • естетичне, загальнолюдське і конкретно-історичне значення вивчених творів;

  • основні ознаки теоретичних понять, визначених програмою;

  • тексти, рекомендовані програмою для вивчення напам'ять.


ІІ. Студенти повинні уміти:


  • виразно, вдумливо читати програмові твори;

  • відтворювати в уяві художні картини, зображені письменником;

  • критично аналізувати твір з врахуванням його ідейно-художньої цілісності та авторської позиції, самостійно даючи оцінку фактам, явищам, ідеям;

  • оцінювати різноманітні життєві явища і факти, виявляючи особисту позицію щодо них;

  • визначати основну проблематику, сюжет, композицію, систему образів і виражально-зображувальні засоби;

  • визначати ідейно-художню роль елементів сюжету, композиції у їх єдності;

  • характеризувати героя твору, аргументовано оцінюючи його вчинки, мотиви та наслідки дій;

  • порівнювати героїв одного або кількох творів;

  • виявляти авторську позицію;

  • аналізувати художні твори в єдності змісту та форми;

  • обґрунтовувати власні оціночні судження щодо змісту прочитаного;

  • аналізувати і систематизувати отриману інформацію, використовувати докази у власній аргументації;

  • визначати своєрідність віршованої мови зазначених чинною програмою поезій (розмір вірша, рими, строфи; художні тропи);

  • виявляти у програмовому творі найхарактерніші ознаки літературних напрямів та течій;

  • розрізняти літературні напрями;

  • порівнювати твори, що належать до різних національно-культурних традицій (на рівнях окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем);

  • зіставляти (при наявній можливості) твори мовою оригіналу і в українських перекладах;

  • складати план (простий і складний), а також писати реферат, пошукову творчу роботу;

  • створювати усні й письмові роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

  • складати тези й конспект літературно-критичних статей;

  • писати рецензії на прочитані художні твори, переглянуті кінофільми, вистави;

  • готувати інформаційні повідомлення, реферати, доповіді на літературну тему, презентації тощо;

  • виразно читати твори українською та мовою оригіналу (при наявній можливості);

  • користуватися словниково-довідковою літературою;

  • визначати програму особистої літературної самоосвіти.


Орієнтовний тематичний план навчального курсу







Назва розділів і тем

Кількість годин

Всього

лекції

практичні

семінарські

І
СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА ХІХ ст.




18

6

8

4




Вступ. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., розквіт соціально-психологічної прози.

2

2







З французької літератури

Стендаль (1783—1842). “Червоне і чорне”.
Оноре де Бальзак (1799-1850). “Гобсек”.

8

2

4

2

З російської літератури

Федір Достоєвський (1821-1881). “Злочин і кара”.

Лев Толстой (1828-1910). “Анна Кареніна”.

8

2

4

2

ІІ

ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ТА

НА МЕЖІ ХІХ-ХХст.

16

4

10

2




Огляд. Традиції і новаторські зрушення в літературі другої половини ХІХст. Декадентські настрої в літературі та інших видах мистецтва. Поетична революція.

З літератури США

Волт Вітмен (1819-1892). Збірка “Листя трави”(твори за вибором викладача).

2

2










З французької літератури

Шарль Бодлер (1821-1867). Збірка “Квіти зла”; вірші “Альбатрос”, “Відповідності”, “Вечорова гармонія”.

Поль Верлен (1844-1896). “Поетичне мистецтво”, “Забуті арієти”, “Так тихо серце плаче…”.

Артюр Рембо (1854-1891). “Голосівки”, “П’яний корабель”, “Відчуття”.

4




2

2




Огляд. Натуралізм та течії раннього модернізму в художній прозі другої половини ХІХ ст.

Передумови та головні шляхи оновлення європейського театру на межі ХІХ-ХХст.



2

2







З англійської літератури

Оскар Вайльд (1854-1900).“Портрет Доріана Грея”.

2




2




З норвезької літератури

Генрік Ібсен (1828-1906). “Ляльковий дім”.

2




2




З російської літератури

Антон Чехов (1860-1904). “Чайка”.

2




2




З англійської літератури

Джорж Бернард Шоу (1856-1950). “Пігмаліон”.

2




2




ІІІ

ЛІТЕРАТУРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.


30

4

18

8




Вступ. Історико-соціальна характеристика доби. Найвідоміші представники авангардистських і модерністських течій першої половини ХХ ст.

2

2







З австрійської літератури

Райнер Марія Рільке (1875-1926)

“Орфей, Еврідіка, Гермес”, “Ось дерево звелось…”.



З французької літератури

Гійом Аполлінер (1880-1918). “Лорелея”, “Міст Мірабо”, “Зарізана голубка й водограй”.

2




2




З англомовної літератури

Томас Стернз Еліот (1888 – 1965). “Ранок біля вікна”, “Суїні серед солов’їв”, “Порожні люди”.

З іспанської літератури

Федерiко Гарсíа Лóрка (1898—1936). “Про царівну Місяцівну”, “Балада про чорну тугу”, “Гітара”, “Газела про темну смерть”, “Касида про сон під зорями”.

2




2




Срібна доба” російської поезії.

Олександр Блок (1880-1921). “Незнайома”, Весно, весно, без меж і без краю…”, Скіфи”.

Анна Ахматова (1889-1966). “Довкола жовтий вечір ліг”, Дав мені юнь ти сутужну”, Реквієм”.

Борис Пастернак (1890-1960). Визначення поезії, По стіні збігали стрілки…, Зимова ніч.

Володимир Маяковський (1893-1930). А ви змогли б?, Послухайте!, Лілічко! Замість листа.

4






2



2

Огляд. Європейська модерністська проза та її засновники.

З ірландської літератури

Джеймс Джойс (1882-1941). “Джакомо Джойс”.

2

2







З австрійської літератури

Франц Кафка (1883-1924). “Перевтілення”.

4




2

2

З німецької літератури

Томас Манн (1875-1955).“Маріо і чарівник”.

2




2




З російської літератури

Михайло Булгаков (1891-1940). “Майстер і Маргарита”.

4




2

2

З англійської літератури

Джордж Орвелл (1903-1950). “Скотоферма”.

2




2




З французької літератури

Альбер Камю (1913-1960). “Чума”.

4




2

2

Із лірики періоду Другої світової війни.

Пауль Целан “Фуга смерті”, Поль Елюар “Свобода”, з поезій К.Симонова, Ю.Друніної, О.Берггольц та ін. (за вибором викладача)

2




2




ІV

ЛІТЕРАТУРА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ ст.


18

4

12

2




Вступ. Специфіка літератури другої половини ХХ ст. Розвиток існуючих і виникнення нових літературних напрямів, течій і тенденцій.


2

2







З англомовної літератури

Вíстен Óден (1907—1973). “Куди ж ти, куди?..”, “1 вересня 1939 року”, “В музеї образотворчого мистецтва”, “Популярний життєпис”.

Ернест Хемінгуей (1899-1961). “Старий і море”.

Джером Селінджер (нар.1919р.). “Ловець у житі”.

8




6

2

З латиноамериканської літератури
Габріéль Гарсíа Мáркес (нар. 1928). “Стариган з крилами”.

2





2





З японської літератури
Кавабáта Ясунáрі (1899—1972). “Тисяча журавлів”.

2




2




Огляд. Модерністські й неоавангардистські тенденції в драматургії другої половини ХХ ст.

Із французької літератури

Ежен Йонеско (1909-1998). “Носороги".

4

2

2




V.

ПОСТМОДЕРНІСТСЬКА ПРОЗА

ОСТАННІХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХст.

ЛІТЕРАТУРА НА МЕЖІ ХХ-ХХІ ст.

14

4

4

4




Вступ. Загальна характеристика історико-культурної ситуації к.ХХ-поч.ХХІ ст. Постмодернізм як один із провідних напрямків мистецтва кінця ХХ ст.

2

2







З сербської літератури

Мілорад Пáвич (нар. 1929р.). “Дамаскин” (або інший твір за вибором викладача).

2




2




З німецької літератури

Патрік Зюскінд (нар. 1949р.). “Запахи, або Історія одного вбивці”.

2




2




Огляд. Загальна характеристика сучасного літературного процесу.


4







2

Повторення, узагальнення та систематизація навчального матеріалу курсу “Зарубіжна література”.

Міжнародні літературні премії та їх вплив на розвиток всесвітньої літератури.

Українська перекладацька школа та її найвидатніші представники.


4

2




2




Підсумковий тематичний контроль (протягом року)


8













Загальна кількість годин на вивчення дисципліни


104









  1   2   3   4   5   6



  • СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПРОЗА ХІХ ст.