Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія класи

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія класи




Сторінка1/5
Дата конвертації28.04.2017
Розмір1.08 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4   5

Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія.
Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.
6 - 9 класи

Пояснювальна записка

Вступ. Навчальна програма з географії розроблена на основі положень Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, згідно з яким шкільна географічна освіта є складовою освітньої галузі «Природознавство».
Сер́едня осв́іта - система середніх шкіл, навчально-виховних закладів для молоді, що закінчила початкову школу, яка дає або загальну або професійну (спеціальну) освіту та право продовжувати навчання у вищих школах.
Пріоритетна мета вивчення географії в основній школі – формування у школярів географічної картини світу.
Карти́на сві́ту - складно структурована цілісність, що включає три головні компоненти - світогляд, світосприйняття та світовідчуття. Ці компоненти об'єднані в картині світу специфічним для даної епохи, етносу чи субкультури чином.
Загальноосвітня цінність географії полягає у формуванні світоглядного розуміння природи Землі, її географічної оболонки як природного та природно-техногенного середовища, в якому існує людина. Шкільна географічна освіта спрямована на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних та екологічних подіях, що відбуваються у державі та світі.


Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Гуманізм - ( лат. humanitas - «людяність», humanus - «людяний», homo - «людина») це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.


Географічна освіта в основній школі спрямована на досягнення таких головних завдань:

  • засвоєння знань про основні географічні поняття, закономірності розвитку, розміщення і взаємозв'язки природи, населення і господарства різних територій, формування материків, океанів та їх частин відповідно до природних та соціально-економічних чинників; природу, населення і господарство України; економічну і соціальну географію світу; природокористування та навколишнє середовище;

  • оволодіння уміннями використовувати різні джерела географічної інформації – картографічні, статистичні, геоінформаційні ресурси – для пошуку, інтерпретації і демонстрації різноманітних географічних даних та формування в учнів на цій основі ключових компетенцій; виконувати дії, які набуті на основі застосування географічних знань і попереднього досвіду;

  • застосування географічних знань для пояснення та оцінки географічних процесів і явищ;

  • розвиток пізнавального інтересу, інтелектуальних і творчих здібностей учнів у процесі географічних спостережень, вирішення проблемних завдань, самостійного набуття нових знань з географії;

  • формування здатності і готовності до використання географічних знань та вмінь у повсякденному житті для адекватної соціально-відповідальної поведінки в навколишньому середовищі, його збереження, адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня впливу людини на природу, безпеки довкілля як сфери життєдіяльності людини; вирішення конкретних практичних завдань;

  • виховання екологічної культури, національної свідомості та почуття патріотизму, толерантного ставлення до інших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів та країн світу.

Структура і зміст навчальної програми. Структура і зміст програми з географії базуються на принципах неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних та міжпредметних зв'язків, гуманізації, гуманітаризації, урахування вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.

У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти.

У правій частині програми до кожного курсу зазначено вимоги до рівня засвоєння предметних географічних компетенцій учнів – знань, умінь та ціннісних ставлень. Крім того, наведено базовий мінімум географічної номенклатури. Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінювання роботи учнів є не стільки обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, використовувати в життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання.

Окремі елементи географічних знань учні отримують у початковій школі в курсі «Природознавство».
Початкова школа - загальноосвітній навчально-виховний заклад для дітей, що дає початкову освіту - елементарні знання з рідної мови (вміння читати й писати), математики, а також про природу й суспільство; перший ступінь обов'язкової загальної освіти.
Поглиблення цих знань відбувається в 5 класі під час продовження вивчення пропедевтичного курсу «Природознавство», в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, геосфери та складові середовища життя людини.
Со́нячна систе́ма - планетна система, що включає в себе центральну зорю - Сонце, і всі природні космічні об'єкти, що обертаються навколо нього.


Географія у 6 класі (Загальна географія) – це перший систематичний курс нового шкільного предмета. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких запланований резерв часу становить 6 годин. У процесі вивчення загальної географії в учнів формуються уявлення про Землю як природний комплекс, особливості земних оболонок та їх взаємозв'язки.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Початковий курс географії також містить відомості про географічні подорожі та дослідження нашої планети, особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, кількість і розміщення її населення, людські раси, положення України та окремих держав на політичній карті світу. Таким чином, у 6 класі розпочинається формування загальної географічної культури школярів та поступове навчання картографічній мові. Учні оволодівають основними географічними уявленнями та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної інформації.


Для досягнення окресленої мети вчителю необхідно вирішувати такі навчально-методичні завдання:

  • розвивати пізнавальний інтерес учнів до об'єктів і процесів навколишнього світу;

  • навчити встановлювати зв'язки в системі географічних знань й на цій основі формувати ключові компетентності: вміння вчитися, громадянську, соціальну, підприємницьку, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, інформаційну;

  • залучати учнів до практичної діяльності щодо застосування отриманих географічних знань і вмінь у повсякденному житті.

Програмою передбачено виконання 8 практичних робіт, 4 з яких потрібно оцінити обов'язково, решту – за вибором учителя. Крім того, до окремих тем наведено теми досліджень, які рекомендовано виконувати у вигляді презентацій, коротких творів (есе), міні-проектів, до виконання яких можна залучати й членів родини учня.

Географія у 7 класі (Материки та океани) є логічним продовженням курсу географії, що вивчався у 6 класі, й значною мірою спирається на його матеріал. Як і в 6 класі, на вивчення географії материків та океанів передбачено 70 годин (2 години на тиждень), 6 з яких становлять резерв часу. Головною метою вивчення географії у 7 класі є формування географічних знань про природу материків та океанів, їх цілісність і диференціацію, про населення та його життєдіяльність у різних природних умовах. Водночас розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки у житті людей і впливу суспільства на природні умови.

Для досягнення зазначеної мети вивчення географії у 7 класі окреслено такі завдання:

  • продовжити формувати в учнів знання про географічну диференціацію природи Землі від загальнопланетарного до регіонального рівня;

  • створити географічні уявлення про великі частини земної поверхні – природні комплекси материків та океанів, їх просторову неоднорідність;

  • дати первинні поняття про політичну карту, населення та види його господарської діяльності, екологічні виклики людства;
    Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.


  • розвивати картографічну грамотність учнів, формувати практичні уміння щодо знаходження, систематизації та презентації різноманітної географічної інформації.

У результаті реалізації окреслених завдань в учнів мають формуватися навчально-пізнавальна, інформаційна, картографічна, комунікативна, загальнокультурна компетенції.

Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, 4 з яких є обов'язковими для оцінювання. Більшість практичних робіт виконуються з використанням різноманітних тематичних карт атласу та контурних карт. Уміння працювати з різними за змістом картами є одним із найважливіших показників якості підготовки учнів під час вивчення географії материків та океанів. Програмою передбачено також різноманітні дослідження, виконання та оцінювання яких здійснюється вибірково – за бажанням учителя та учнів.

Вивчення географії у 8 класі (Україна у світі: природа, населення) спрямоване на формування науково-географічної картини своєї держави як складника світової спільноти держав на основі комплексного її вивчення. Цей курс допомагає учневі усвідомити себе громадянином України, сформувати знання про природу та населення країни, свого регіону, виховати повагу до українського народу, його культури, відчути себе справжнім патріотом своєї держави.
Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.
Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 6 годин становлять резерв часу.
Важливим принципом побудови змісту курсу є інтеграція, що реалізується у поєднанні фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів і населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався у 7 класі.
Пра́вило Клечко́вського, також пра́вило Ма́делунга (нім. Aufbau prinzip) - правило, що визначає послідовність заповнення електронами електронних орбіталей. Сформульоване Всеволодом Клечковським.
За оцінкою Державної служби статистики України, станом на 1 лютого 2017 року чисельність наявного населення України становила 42 558 328 осіб(без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя)
Зокрема, вивчення населення України здійснюється на основі тем про населення світу в курсах географії у 6 та 7 класах та внаслідок поглиблення їх змісту. Особлива роль географії у 8 класі полягає у значному її світоглядному потенціалі й тісних взаємозв'язках змісту із сучасністю та особистим досвідом учнів.


Для досягнення окресленої мети вивчення географії у 8 класі спрямоване на вирішення таких завдань:

  • сформувати в учнів знання та уявлення про Україну як цілісну країну, в якій відбуваються різноманітні глобальні та регіональні природні, суспільно-географічні та екологічні процеси;

  • розкрити нові поняття і закономірності та поглибити й узагальнити вже сформовані теоретичні знання з фізичної та суспільної географії;
    Економі́чна та соціа́льна геогра́фія - науково-прикладна спеціальність, що займається розробленням наукових засад територіальної організації суспільства, дослідження територіального та комплексно-пропорційного аспектів розвитку продуктивних сил.


  • сформувати уявлення про окремі поняття суспільно-географічного змісту;

  • продовжити розвиток практичних умінь та навичок самостійної роботи, що сприятимуть активній соціально-відповідальній поведінці учнів у географічному просторі країни.

Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, з яких 4 є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь та навичок роботи з картами та іншими джерелами географічної інформації; виявлення зв'язків природи і суспільства в межах України, їх взаємного впливу, що сприятиме подальшому розвитку в учнів навчально-пізнавальної компетенції і формуванню ціннісно-смислової та соціально-професійної компетенцій. Запропоновано також завдання творчого характеру (дослідження), які, як і в попередніх курсах, можна оцінювати вибірково.

Вивченням географії у 9 класі (Україна і світове господарство) завершується географічна освіта учнів в основній школі на базовому рівні.

Світове́ господа́рство- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.
На цей курс відведено 52 години (1,5 години на тиждень). Провідною метою є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі. Зазначена мета передбачає реалізацію таких завдань:



  • сформувати нові поняття й базові знання про суспільну географію та особливості розвитку сучасного господарства в Україні і світі;

  • ознайомити із структурою світового господарства та її відображенням в економіці України, найважливішими глобальними проблемами людства;

  • навчити виявляти та аналізувати економічні, соціальні й екологічні процеси та явища на глобальному, регіональному і локальному рівнях;

  • показати роль міжнародного співробітництва у розв’язуванні глобальних проблем людства;
    Глоба́льні пробле́ми лю́дства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) - комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, перегони озброєнь, хвороби і т. д.)


  • розвивати в учнів пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та опрацювання географічної і статистичної інформації з різних джерел.

Важливим принципом побудови змісту географії у 9 класі є інтеграція, яка реалізується через поєднання суспільно-географічних складових під час вивчення особливостей розвитку та розміщення господарства в світі, Україні та своєму регіоні.

Курс має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень. Програмою передбачено виконання 8 практичних робіт, з яких 4 є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації. Завдання творчого характеру учні виконують за бажанням, а вчитель оцінює їх за власним вибором.

Запропонований розподіл годин за розділами і темами у програмах курсів географії є орієнтовним. Резервну частину навчального часу учитель може використати на свій розсуд з метою більш глибокого вивчення або повторення певного навчального матеріалу з урахуванням здібностей та навчальних можливостей учнів конкретного класу.

6 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

«Загальна географія»

(70 годин, 2 години на тиждень)


Кількість годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня/учениці

2

ВСТУП




Географія як наука про Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства.

Значення географічних знань та вмінь для життєдіяльності людини.

Основні друковані та електронні джерела географічної інформації, їх значення.

Методи географічних досліджень. Особливості організації власних географічних спостережень.



Дослідження

Спостереження за змінами у природі




Учень/учениця:

називає об’єкти вивчення географії, складові географічної науки, основні джерела географічних знань та методи географічних досліджень;

добирає географічну інформацію з різних джерел та визначає її корисність для себе;

аналізує дані спостережень за змінами у природі;

пояснює на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини;

оцінює значення власних спостережень за змінами у природі;

складає за допомогою членів родини перелік джерел географічної інформації, які є вдома


5



РОЗДІЛ І. Розвиток географічних знань про Землю

1

Тема 1. Уявлення про Землю у давнину.

Уявлення про форму Землі єгиптян, вавилонян, індійців, греків, слов’ян. Зображення Землі на картах Ератосфена, Птолемея



Учень/учениця:

називає особливості зображення Землі на картах у давнину;

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі у давнину;

аналізує карти Ератосфена і Птолемея;

порівнює уявлення про форму Землі єгиптян, вавилонян, греків, слов’ян;

складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про пізнання Землі у давнину

3


Тема 2. Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі.

Плавання вікінгів. Подорожі Марко Поло. Пошуки морського шляху в Індію. Відкриття Америки Х. Колумбом. Перше навколосвітнє плавання під керівництвом Ф. Магеллана.

Навколосвітні експедиції, їх географічне значення (експедиції Дж. Кука, І. Крузенштерна і Ю. Лисянського). Відкриття Австралії і Антарктиди


Учень/учениця:

називає відомих мореплавців та мандрівників, які здійснили видатні географічні відкриття в різні епохи;

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі;

аналізує карти маршрутів мандрівників та дослідників

1

Тема 3. Сучасні дослідження.

Дослідження Землі у ХХ та на початку ХХІ ст.



Учень/учениця:

називає відомих дослідників сучасності;

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі на сучасному етапі;

аналізує інформацію про географічні дослідження у ХХ та на початку ХХІ ст.;

порівнює способи дослідження Землі у сучасну добу з тими, що мали місце в більш ранні епохи;

складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про власні подорожі, які ілюструє малюнками, фотографіями, міні-презентаціями


11



РОЗДІЛ ІІ. Земля на плані та карті

2

Тема 1. Орієнтування на місцевості.

Способи орієнтування на місцевості. Визначення напрямків на місцевості. Компас. Поняття про азимут



Учень/учениця:

називає різні способи орієнтування на місцевості;

користується компасом для визначення сторін горизонту;

визначає азимут та напрямки на різні об’єкти на місцевості поблизу школи;

виконує вправи на визначення азимутів;

порівнює інструментальні та візуальні способи орієнтування на місцевості;

пояснює способи орієнтування на місцевості;

оцінює практичне значення вміння орієнтуватися на місцевості

6

Тема 2. Способи зображення Землі.

Особливості та відмінності зображення земної поверхні на глобусі, аерознімках, космічних знімках, планах, картах.

Масштаб та його види.

Абсолютна і відносна висота місцевості, їх визначення за допомогою горизонталей та шкалою висот.

Відно́сна висота́ - топографічне перевищення однієї точки земної поверхні відносно іншої точки. Наприклад, висота гірської вершини над рівнем найближчої долини, сідловини.

План, його основні ознаки. Умовні знаки плану. Визначення напрямків на плані. Читання плану.

Географічні карти, їх елементи. Легенда карти.

Легéнда кáрти (}) - зведення умовних позначень, використаних на карті, з текстовими поясненнями до них. Звичайно, легенда карти створюються на основі класифікацій об'єктів і явищ, що зображаються, вони стають їх графічною моделлю і часто служать для побудови класифікаторів.
Масштаб карт.

Географічні атласи. Практичне значення карт.
Практична робота

1. Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу


Учень/учениця:

називає способи зображення Землі, відмінності між планом і картою, абсолютною і відносною висотою місцевості, об’єкти місцевості за планом та його умовні знаки;

користується різними видами масштабу, умовними знаками плану і карти;

визначає масштаб плану і карти, абсолютну і відносну висоту місцевості за допомогою горизонталей та за шкалою висот;

вимірює відстані на плані і карті за допомогою масштабу;

розв’язує задачі з різними видами масштабу;

порівнює зображення місцевості на глобусі, аерознімку та космічному знімку, плані, карті;

пояснює відмінності різних видів масштабу, особливості орієнтування плану місцевості;

оцінює практичне значення плану та географічних карт для себе і своєї родини

3

Тема 3. Географічні координати.

Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати. Правила відліку географічної широти і географічної довготи. Географічні координати свого населеного пункту.


Практична робота

2. Визначення географічних координат за географічною картою

Учень/учениця:

називає лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, нульовий меридіан, ознаки понять «географічна широта», «географічна довгота»;

користується градусною сіткою для визначення географічних координат;
Нульовий меридіан - географічний меридіан, довгота якого дорівнює нулю градусів.
Географічна карта, - зображення у певному масштабі території земної поверхні на площині, виконане за допомогою умовних знаків із застосуванням географічної (картографічної) проекції. Вона показує розміщення, властивості і зв'язки різних природних і соціально-економічних об'єктів та явищ.
Географічні координати - величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин - початку відліку координат та одиниці їх обчислення.


визначає географічні координати об`єктів, населених пунктів;
Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).


порівнює географічну широту і географічну довготу за градусними вимірами;

пояснює відмінності між географічною широтою і географічною довготою;
Широта́ (лат. Latitudo geographica) - одна з координат у ряді систем сферичних координат, що визначають розташування точок на земній поверхні (див. Географічні координати, Координати в геодезії), на небесній сфері (див. Небесні координати)


оцінює практичне значення знань про географічні координати


41



РОЗДІЛ ІІІ. Оболонки Землі

12

Тема 1. Літосфера.

Внутрішня будова Землі.

Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний - близько 6355,5 км, середній - 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями.

Будова літосфери, її властивості. Літосферні плити, наслідки їх переміщення.

Літосфе́ра (від дав.-гр. Λίθος - камінь і дав.-гр. σφαίρα - куля, сфера) - верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).

Мінерали, гірські породи та корисні копалини

Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни в земній корі та на поверхні земної кулі.

Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.
Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі.

Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної поверхні. Вивітрювання, робота вітру, текучих і підземних вод, льодовиків.

Основні форми рельєфу суходолу – гори і рівнини. Різноманітність та утворення рівнин на суходолі. Найбільші за площею рівнини світу.

Різноманітність та утворення гір на суходолі. Найвищі та найдовші гори світу.

Рельєф дна океану. Серединно-океанічні хребти – найвищі і найдовші гори Світового океану.

Сейсмічний пояс - це місце розташування або зіткнення літосферних плит, де найчастіше трапляються землетруси.
Форма рельєфу - спотворення поверхні літосфери. Форма рельєфу - це одиниця геоморфології.
Океані́чні хребти́ - лінійно-довгасті підняття, розташовані на дні океанів, протяжністю в тисячі км і шириною в сотні, і навіть перші тисячи км.
Океа́н - водний простір земної кулі за межами суходолу. Староруська назва - Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно походить від латинської назви oceanus або від аналогічної грецької.

Унікальні форми рельєфу земної кулі, їх охорона.


Практична робота

3. Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу та серединно-океанічних хребтів

Учень/учениця:

називає внутрішні шари Землі, склад материкової та океанічної земної кори, суттєві ознаки понять «літосфера», «земна кора», «мінерали», «гірські породи», «корисні копалини», «рельєф», «рівнини», «гори», форми рельєфу своєї місцевості;

наводить приклади і показує на карті літосферні плити, сейсмічні пояси, найбільші вулкани, різні, у тому числі й унікальні форми рельєфу;
Літосфе́рні пли́ти - великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів Землі. Згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки літосферні плити перебувають у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування).


визначає за допомогою карти географічне положення рівнин і гір, їх абсолютну і відносну висоту за шкалою висот;
Географі́чне поло́ження - геопросторове відношення певного об'єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього істотний вплив.


позначає на контурній карті:

сейсмічні пояси: Тихоокеанський, Середземноморський;

вулкани: Ключевська Сопка, Етна, Кракатау;

гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Кордильєри, Кавказ, Гімалаї з вершиною Джомолунгма, Анди;

хребти в океані: Серединно-Атлантичний;

рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Амазонська низовина, Лаврентійська височина, Середньосибірське, Бразильське плоскогір’я;

Амазо́нська низовина́ (Амазонія) - найбільша низовина планети Земля, що розташована в Південній Америці, має площу приблизно 5 млн км². Ширина Амазонської низовини на заході 1300 км, на сході звужується до 350 км.



порівнює гірські породи за походженням, рівнини і гори за висотою, походженням, розміщенням на суходолі або в океанах;

пояснює вплив внутрішніх і зовнішніх процесів на формування рельєфу земної поверхні;

аналізує причини і наслідки руху літосферних плит, роботи води, вітру;

висловлює судження про необхідність охорони форм рельєфу;

оцінює значення рельєфу в житті й господарській діяльності людини та її вплив на рельєф

12

Тема 2. Атмосфера.




Будова атмосфери, властивості повітря в тропосфері.

Добовий і річний хід температури повітря, причини їх коливання. Карта ізотерм, теплові пояси Землі. Практичне значення вимірювання температури повітря.

Атмосферний тиск: причини і наслідки його зміни у тропосфері. Вимірювання атмосферного тиску.

Вітер: причини виникнення, напрямки, сила, швидкість, їх визначення сучасними приладами й візуально. Місцеві вітри.

Теплові пояси́ - території на земній поверхні, які різняться кількістю сонячної енергії, яка потрапляє на їхню поверхню. Виділяють п'ять теплових поясів: спекотний (жаркий), два помірні і два холодні.
Атмосферний тиск - тиск, з яким атмосфера Землі діє на земну поверхню і всі тіла, що на ній розташовані.
Місце́ві вітри́ - вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сироко, самум, хамсин, чинук, баргузин, бора тощо).

Вода в атмосфері: випаровування, вологість повітря та її зміни.

Вологість повітря - вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, - є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.

Хмари і туман, відмінності в їх утворенні. Форми хмар, хмарність.

Опади, що випадають з хмар та з повітря, їх види, вимірювання. Карта розподілу опадів.

Погода, її елементи, мінливість. Характерна погода за сезонами у своїй місцевості. Служба погоди, практичне значення прогнозів погоди.

Прогнóз погóди (англ. Weather forecasting, нім. Wettervorhersage) - складання науково-обґрунтованих передбачень про майбутнє стану погоди. Прогноз погоди синоптичним методом ділиться на прогноз синоптичного розташування і, на його основі, власне сам прогноз погоди, тобто, значень або ходу метереологічних елементів або втілення тих чи інших атмосферних процесів (випадання дощу, утворення туману, гроза тощо).

Клімат та основні кліматичні показники. Карта кліматичних поясів. Зміни клімату.

Змі́на клі́мату - суттєва та тривала зміна у статистичному розподілі погодних умов протягом тривалих проміжків часу: від десятиліть до мільйонів років. Це може бути зміна в середніх погодних умовах, або у розподілі погоди навколо середніх умов (наприклад, часті або рідкі екстремальні погодні явища).
Вплив людини на атмосферу.
Практичні роботи

4. Розв’язування задач на зміну температури повітря й атмосферного тиску з висотою,

5. Складання графіка зміни температури повітря, діаграм хмарності та опадів, рози вітрів, їх аналіз

Учень/учениця:

називає суттєві ознаки понять «погода», «клімат», «хмари», «хмарність», «опади», «синоптична карта» та погоди у своїй місцевості, теплові пояси Землі, світові центри спостереження за погодою;

наводить приклади хмар, різних за формою, прогнозів погоди, основних типів клімату;

спостерігає і фіксує зміни елементів погоди: температури повітря, атмосферного тиску, вітру, вологості повітря, хмар, хмарності, опадів;

визначає показники температури повітря й атмосферного тиску та їх зміни з висотою, швидкість вітру, типи погоди, що переважають у своїй місцевості;
Ві́тер - великомасштабний потік газів. На Землі вітер є потоком повітря, що рухається переважно в горизонтальному напрямку, на інших планетах він є потоком властивих цим планетам атмосферних газів іншого складу.


будує графіки ходу температури, діаграми розподілу опадів за певний період, розу вітрів;

добирає адекватні джерела географічної інформації для ознайомлення з атмосферними процесами;

користується термометром, барометром, гігрометром;

порівнює погоду різних типів у своїй місцевості в різні пори року;

аналізує зміни температури повітря, атмосферного тиску протягом доби, сезону, року та їх розподіл на Землі за картою;

пояснює причини і наслідки зміни погоди і клімату;

розв’язує задачі на зміни температури повітря, атмосферного тиску;

оцінює значення чистого повітря для здоров’я людини, наслідки впливу господарської діяльності людини на атмосферу Землі

12

Тема 3. Гідросфера.




Загальна кількість води на Землі, її розподіл між частинами гідросфери.

Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані. Властивості вод Світового океану.

Світови́й океа́н (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) - водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.

Рухи води в Світовому океані. Життя в океанах і морях. Багатства вод Світового океану. Океан та людина.

Води суходолу – поверхневі і підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина.

Річкова́ систе́ма - сукупність приток головної річки у межах річкового басейну; частина гідрографічної сітки.
Доли́на - від'ємна, лінійно витягнута форма рельєфу з одноманітним падінням.
Басе́йн рі́чки (або річкови́й басе́йн), сто́чище - частина суходолу, з якого відбувається природний стік води в річку (річкову систему). Аналогічно географи означають басейни інших водних об'єктів: зокрема, басейн озера та басейн моря.
Найдовші, найбільші за площею басейну і найповноводніші річки світу. Пороги і водоспади. Живлення, водний режим і робота річок.

Озера, їх різноманітність за площею, походженням озерних улоговин, солоністю. Найбільші і найглибші озера земної кулі.

Болота, особливості їх утворення та поширення.

Штучні водойми і водотоки: ставки, водосховища, канали.

Льодовики – багаторічні природні скупчення льоду. Особливості утворення і поширення льодовиків.

Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.

Во́дний режи́м - зміна рівнів та об'ємів води в річках, озерах, водосховищах і болотах, пов'язана із сезонними змінами клімату, інколи з антропогенним впливом. Особливо помітна зміна водного режиму на річках (повінь, паводок, межень, льодостав, льодохід).
Багаторі́чна мерзлота́ або ві́чна мерзлота - частина кріолітозони, де породи мають температуру, нижчу за 0 °C і містять підземний лід. Час існування - від декількох років до сотень тисяч років. Поширення - від острівного до суцільного.

Підземні води, умови їх утворення і залягання в земній корі. Термальні і мінеральні води.

Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.
Практична робота

6. Позначення на контурній карті назв океанів, морів, проток, заток, островів, річок, озер


Учень/учениця:

називає суттєві ознаки понять «океан», «море», «затока», «протока», «острів», «океанічна течія», «річка», «озеро», «болото», «льодовик», «багаторічна мерзлота», «підземні води»;

наводить приклади морів, заток, проток, островів, річок, озер;

визначає особливості розподілу води між Світовим океаном і водами суходолу за відповідною діаграмою, географічне положення водних об`єктів, глибини океанів і морів за шкалою глибин, залежність напрямку і характеру течії річок від рельєфу, видів живлення та режиму вод суходолу від клімату;

розрізняє способи зображення вод суходолу на плані та карті, озера за походженням їхніх улоговин і стоком, типи боліт, покривні та гірські льодовики, штучні водойми, типи підземних вод;

позначає на контурній карті назви:

морів: Чорне, Середземне, Червоне, Балтійське, Баренцове;

проток: Гібралтарська, Магелланова, Дрейка, Берингова;

заток: Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська;

островів: Великобританія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея;

Льодови́к - багаторічне природне накопичення льоду на земній поверхні. Утворюється з твердих атмосферних опадів у тих районах, де протягом року таких опадів випадає більше, ніж тане та випаровується.
Нова́ Гвіне́я - другий за величиною острів Землі (після Ґренландії) площею 786 тисяч км². Довжина острова становить 2 398 км, ширина - 400 км.

півостровів: Скандинавський, Кримський, Аравійський, Індостан, Сомалі, Лабрадор;

западини: Маріанська;

річок: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі;

озер: Каспійське, Великі озера, Байкал, Вікторія;

пояснює причини і наслідки рухів води в Світовому океані, особливості живлення і режиму вод суходолу;

порівнює різні водні об’єкти;

оцінює роль води для життєдіяльності людини, вплив людини на різні частини гідросфери;

виявляє з членами родини способи очищення води в домашніх умовах і вплив її якості на здоров’я людини


2

Тема 4. Біосфера та ґрунти.




Складові біосфери, особливості їх поширення на земній кулі.

Властивості ґрунтів. Ґрунтовий покрив, карта ґрунтів.

Вплив господарської діяльності людини на ґрунтовий покрив, рослинність і тваринний світ суходолу та океану


Учень/учениця:

називає компоненти біосфери, суттєві ознаки понять «біосфера», «ґрунти», «ґрунтовий покрив», «рослинність», «тваринний світ», види рослин і тварин, які поширені у своїй місцевості;

порівнює види рослин і тварин, що поширені на різних широтах земної кулі;

пояснює особливості поширення ґрунтів і живих організмів на земній кулі за допомогою карт, вплив людини на компоненти біосфери;

оцінює значення ґрунтів, рослинності і тваринного світу для життєдіяльності людини;
Твари́ни (лат. Animalia або лат. Metazoa) - царство переважно багатоклітинних еукаріотичних (ядерних) організмів, однією з найголовніших ознак якого є гетеротрофність (тобто, споживання готових органічних речовин) та здатність активно рухатись.


виявляє разом із членами родини сфери використання ґрунтів, рослинності і тваринного світу у своїй місцевості

3

Тема 5. Природні комплекси.




Природні комплекси як наслідок взаємозв’язків компонентів природи. Географічна оболонка – найбільший природний комплекс Землі, її межі та властивості.

Природні зони Землі, їх особливості.


Практична робота

7. Складання опису одного з природних комплексів своєї місцевості (за типовим планом)

Учень/учениця:

називає суттєві ознаки понять «природний комплекс», «географічна оболонка», «природна зона», компоненти природного комплексу;
Фа́уна (новолат. fauna, від лат. Fauna - богиня лісів і полів, заступниця стад тварин) - історично сформована сукупність видів тварин, що живуть у певній області та входять до всіх її біогеоценозів.


наводить приклади природних комплексів та комплексів, змінених людиною у своїй місцевості;

порівнює особливості основних природних зон Землі;

пояснює на конкретних прикладах наслідки взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери;

оцінює вплив людини на природні комплекси у своїй місцевості та значення знань про природні комплекси для її життєдіяльності


5


РОЗДІЛ ІV. Планета людей


2

2

1


Тема 1. Кількість і розміщення населення на Землі.

Кількість населення Землі. Розселення населення на Землі, його густота. Найбільш заселені території земної кулі. Людські раси. Дослідження М. Миклухо-Маклая. Найчисельніші народи світу.



Тема 2. Держави світу.

Найбільші за площею та чисельністю населення держави світу та держави-сусіди України на політичній карті світу.



Тема 3. Вплив людини на природу.

Зміни складових географічної оболонки людством. Зміни природних комплексів Землі. Забруднення довкілля та його охорона.


Практична робота

8. Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав у різних частин світу та їх столиць.
Частини світу - це найбільші глобальні географічні регіони, до яких належать материки чи їхні значні частини разом із прилеглими островами. Зазвичай виділяють шість частин світу: Австралія і Океанія Азія Америка Антарктида Африка Європа


Дослідження

Розробка міні-проекту з утилізації побутових відходів



Учень/учениця:

називає кількість населення на Землі та в Україні, людські раси;

аналізує карти густоти населення та людських рас;
Побуто́ві відхо́ди - тип відходів, що створюються у житлово-комунальному господарстві (побуті).
Густота́ насе́лення - рівень заселеності певної території; кількість постійного населення, що проживає на одиниці площі (як правило, в розрахунку на один квадратний кілометр). При обчисленні щільності населення інколи виключається незаселена територія, а також великі внутрішні водні простори.


розпізнає способи зображення держав і столиць на політичній карті світу;

визначає за картою найбільші за площею та кількістю населення держави світу і держави-сусіди України;

позначає на контурній карті кордони держав-сусідів України, підписує їх назви та назви їхніх столиць;

характеризує види господарської діяльності та її наслідки у своєму населеному пункті;

порівнює людські раси за зовнішніми ознаками, густоту населення в різних регіонах земної кулі;

оцінює вплив людини на природу, рівень забруднення навколишнього середовища в результаті різних видів господарської діяльності;
Забруднення довкілля - процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини. Приводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери. Допустима міра забруднення довкілля в різних країнах регламентується відповідними стандартами, нормативами, законами.


висловлює судження про заходи щодо усунення негативних наслідків господарської діяльності у своєму населеному пункті;

розробляє за допомогою членів родини міні-проект з утилізації побутових відходів


6


РЕЗЕРВ ЧАСУ

  1   2   3   4   5