Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія класи

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Географія класи




Сторінка4/5
Дата конвертації28.04.2017
Розмір1.08 Mb.
ТипПрограма
1   2   3   4   5


8 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

«Україна у світі: природа, населення»

(70 годин, 2 години на тиждень)


Кількість годин


Зміст навчального матеріалу


Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня/учениці


2


ВСТУП





Об’єкти вивчення і методи досліджень фізичної та суспільної географії України. Джерела географічної інформації.

Географічні відомості про територію України в минулому. Дослідження Геродота, Г. Боплана, С. Рудницького. Сучасні географічні дослідження




Учень/учениця:

називає об’єкти вивчення курсу;

наводить приклади географічних досліджень території України у минулому і тепер;
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.


характеризує методи досліджень фізичної та суспільної географії;

розрізняє істотні ознаки понять «фізична географія» та «суспільна географія»;

вміє користуватися джерелами географічної інформації;

пояснює особливості сучасних географічних досліджень;

оцінює значення знань з фізичної та суспільної географії для себе і суспільства


6


Розділ І. Географічна карта та робота з нею

3

Тема 1. Географічна карта.

Зображення України в картографічних творах. Елементи карти, картографічні проекції та види спотворень на географічних картах. Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах. Класифікація карт. Навчальні карти й атласи. Національний атлас України, електронні карти. Картографічні інтернет-джерела. Геоінформаційні та сучасні навігаційні системи



Учень/учениця:

називає джерела географічної інформації, елементи карти;

розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначення;

характеризує методи і засоби отримання географічної інформації з загальногеографічних і тематичних карт;

пояснює відмінності між різними видами карт, картографічними проекціями;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати за навчальними картами;

вміє користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами;

оцінює значення джерел географічної інформації для життєдіяльності людини

3

Тема 2. Топографічні карти.

Читання та практичне використання топографічних карт. Плани міст, схеми руху транспорту.



Практична робота

1. Визначення напрямків, відстаней, площ, географічних і прямокутних координат, висот точок за топографічною картою.

Дослідження

Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх обґрунтування




Учень/учениця:

називає елементи топографічної карти;

читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту;

характеризує методи і засоби отримання інформації з топографічних карт;
Отримання да́них (англ. Data Mining) - виявлення прихованих закономірностей або взаємозв'язків між змінними у великих масивах необроблених даних. Зазвичай поділяють на задачі класифікації, моделювання та прогнозування.


пояснює особливості читання топографічної карти;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою;

вміє орієнтуватися на місцевості за допомогою топографічної карти, плану, схеми;

оцінює значення топографічних карт для життєдіяльності людини


5


Розділ ІІ. Географічний простір України


2

Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу.

Політична карта світу, її елементи та процес формування. Державний лад: форми правління та адміністративно-територіальний устрій країн. Державний лад в Україні.

Географічне положення (фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне). Геополітика. Державна територія України. Державні кордони, розміри території, крайні точки, географічні центри України та Європи.

Фо́рма держа́вного правлі́ння - це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.
Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій (адміністративний поділ) - поділ території країни на окремі частини - адміністративно-територіальні одиниці (губернії, провінції, області, округи, повіти), залежно від якого створюються і діють органи державної влади та місцевого самоврядування.
Терито́рія держа́ви (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - обмежена кордонами частина земної кулі, що знаходиться під суверенітетом певної держави.
Держа́вний кордо́н - лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору .

Практична робота

2. Позначення на контурній карті кордонів сусідніх держав, крайніх точок, географічних центрів України та Європи і зазначення їхніх назв; визначення координат точок, протяжності території України в градусах і кілометрах.

Дослідження

Порівняльна оцінка географічного положення України з країнами світу (2 – 3 на вибір)



Учень/учениця:

називає істотні ознаки політичної карти, складники державної території;

розрізняє фізико-, економіко-, політико-географічне положення держави;
Політико-географічне положення - геопросторове відношення об'єкту земної поверхні до політичних даностей, що знаходяться зовні і впливають на нього. Історична категорія, що змінюється з часом під впливом різноманітних факторів.


наводить приклади країн-сусідів України;

пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава», «залежна територія», «невизнані держави»;

характеризує географічне положення України;

показує на карті суходільні і морські кордони: суходіл і територіальні води, крайні точки України, острови Зміїний, Джарилгач, півострови Кримський, Керченський, косу Арабатська Стрілка, Каркінітську затоку, Керченську протоку, країни-сусіди України;
Каркіні́тська зато́ка - частина Чорного моря, між північно-західним узбережжям Кримського півострова і берегом материка.
Араба́тська стрі́лка (рос. Арабатская стрелка, крим. Arabat beli) - піщана коса-півострів у західній частині Азовського моря, в АР Крим і Херсонській області, що відділяє Сиваш від Азовського моря.
Територіальні води - це акваторії поміж береговою лінією і лінією морського кордону держав. До територіальних вод належать затоки, не довші ніж 10 миль, фіорди та естуарії рік. Збільшення ширини територіальних вод обмежує площу міжнародних вод, якими мають право користуватись усі держави світу.
Ке́рченська прото́ка, Кіммерійський Боспор (грец. Κιμμέριος Βόσπορος, крим. Keriç boğazı, рос. Керченский пролив) - протока, що сполучає Чорне і Азовське моря. Західним берегом протоки є Керченський півострів України, східним - Таманський півострів Росії.
Крайні точки України - точки, що визначають місце розташування України в системі географічних координат, а також визначають протяжність території держави з півночі на південь та зі сходу на захід.


визначає за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах;

оцінює політико-географічне положення держав та геополітичні події, географічне положення України

1



Тема 2. Формування території України.

Територіальні зміни меж України з ХХ ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою, його проблеми та шляхи вдосконалення на різних територіальних рівнях



Учень/учениця:

називає адміністративно-територіальні одиниці України;

пояснює особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України;

аналізує особливості змін на політичній карті світу, зміни територіальних меж України з ХХ ст.;

характеризує проблеми і шляхи вдосконалення адміністративно-територіального устрою;

показує на карті одиниці адміністративно-територіального устрою України;

визначає за допомогою карти розташування адміністративно-територіальних одиниць України;

оцінює значення знань про адміністративно-територіальний устрій держави

2


Тема 3. Україна на карті годинних поясів.

Міжнародна система відліку часу. Годинні пояси. Місцевий час. Поясний час. Літній час. Особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу. Час в Україні.


Практична робота

3. Аналіз карти годинних поясів світу. Розв’язування задач на визначення часу.

Дослідження

Планування маршруту мандрівки країнами світу з визначенням різниці в часі в них порівняно з київським



Учень/учениця:

називає різні види часу, що існують в міжнародній системі його відліку;

наводить приклади регулювання часу в країнах світу;

пояснює відмінність між поняттями «місцевий час», «поясний час»;

характеризує особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу;

аналізує карту годинних поясів світу;

показує на карті лінію зміни дат;

визначає місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні;

оцінює значення знань про систему відліку часу


34


Розділ ІІІ. Природні умови і ресурси України


7

Тема 1. Рельєф, тектонічна та геологічна будова, мінеральні ресурси.
Систе́ма ві́дліку - співвідношення нерухомих одне відносно іншого тіл, відносно яких розглядається рух, і годинників, що відраховують час. Це одне з найважливіших понять, яке характеризує пізнавальний процес у фізиці.
Мінера́л (від пізньолат. minera - руда, рудна жила, рудник) - природна речовина, що утворилась під час геологічних процесів в земній корі або за еквівалентних процесів на інших космічних тілах у Всесвіті.
Геоло́гія (від грец. γῆ - земля, і грец. λογος - наука) - комплекс наук про тверду оболонку Землі, історію її розвитку та процеси, що її створили.

Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин, гір, річкових долин.

Річкова́ доли́на - лінійно витягнута від'ємна форма рельєфу, утворена дією постійного водотоку. Розмір такої долини залежать від водності річки, яка визначається площею та особливостями басейну.
Карта «Фізична поверхня». Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери. Карта «Тектонічна будова». Основні тектонічні структури. Зв`язок рельєфу з тектонічними структурами. Геологічна будова. Дослідження П. Тутковського. Неотектонічні рухи. Вплив геологічної будови та тектоніки на діяльність людини.

Формування рельєфу. Внутрішні та зовнішні рельєфотвірні чинники і процеси. Типи рельєфу за походженням. Рельєф і діяльність людини.

Корисні копалини України, їх класифікація за використанням, географія, закономірності поширення. Паливні корисні копалини. Діючі та перспективні басейни й райони видобутку вугілля, нафти, природного газу, «сланцевого газу», торфу, горючих сланців. Рудні та нерудні корисні копалини: басейни, райони залягання та видобутку.

Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.
Сла́нці - гірські породи з паралельним (пошаровим) розташуванням мінералів, що входять до їх складу. Характеризуються сланцюватістю - здатністю легко розщеплюватися на окремі шари.
Нерудні корисні копалини, неметалічні корисні копалини - умовно виділена група різноманітних твердих нерудних корисних копалин, яка нараховує бл. 100 видів. Єдиної, загальноприйнятої геол.-промислової класифікації Н.к.к.
Мінеральні води та грязі.

Проблеми раціонального використання мінеральних ресурсів.

Раціона́льне природокори́стування - використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізацію взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.
Особливості геологічної будови, рельєфу та мінеральних ресурсів своєї місцевості.
Практична робота

4. Встановлення за картами (тектонічною, геологічною, фізичною) зв’язків між тектонічними структурами, рельєфом, геологічною будовою та корисними копалинами у межах України.

Дослідження

Використання продуктів переробки корисних копалин у побуті.

Історія геологічних досліджень території України Г. Капустіним, В. Зуєвим, В. Вернадським, В. Бондарчуком (на вибір)


Учень/учениця:

називає форми земної поверхні;

показує на карті:

низовини: Придніпровська, Причорноморські, Закарпатська, Поліська;

височини: Придніпровська, Подільська, Донецька, Приазовська, Хотинська (г. Берда);

гори: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські (г. Роман-Кош);

тектонічні структури: Східноєвропейська платформа, Український щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина, Скіфська платформа, Донецька складчаста область, Карпатська і Кримська складчасті системи;

Скі́фська плита́,Скі́фська платфо́рма - платформенна область з байкальським або частково герцинським фундаментом, прикритим могутнім осадовим чохлом. У рельєфі Скіфської плити переважають рівнини Північного Кавказу і Степового Криму.
Причорноморська западина - регіон розташований на півдні Східноєвропейської платформи і на півночі межує з Українським щитом по виходах кристалічних порід на денну поверхню або під четвертинні відклади.
Дніпро́всько-Доне́цька запа́дина, (ДДЗ) - геоструктурний елемент, складова частина Сарматсько-Туранського лінеаменту, один з крупних від'ємних тектонічних елементів Східноєвропейської платформи.
Воли́но-Поді́льська плита́ - геологічна структура в Західній Україні. Фундамент її складається з магматичних і метаморфічних гірських порід архейського й ранньопротерозойського віку, розчленованих на окремі блоки.
Донецька складчаста область розташована на південний схід від Дніпровсько-Донецької западини, виражена в сучасному рельєфі Донецькою височиною - кряжем. Там на поверхню виходять девонські і карбонові (кам'яновугільні) породи.

басейни і родовища корисних копалин: Донецький та Львівсько-Волинський кам’яновугільні басейни, Дніпровський буровугільний басейн, Західний, Східний, Південний нафтогазоносні райони, Криворізький залізорудний басейн, Кременчуцьке родовище залізних руд, Придніпровський марганцеворудний басейн, Іршанське родовище титанових руд, Побузький хромітово-нікелеворудний район, Артемівське, Слов’янське, Солотвинське родовища кам’яної солі, Калуське родовище калійної солі, Яворівське родовище сірки, Заваллівське родовище графіту.

Калійні солі (англ. potash salts, potassium salts; нім. Kalisalze n pl) - група генетично пов'язаних легкорозчинних у воді калієвих і калієво-магнієвих мінералів та порід, у хім. складі яких осн. роль відіграють катіони К+, Mg2+ і аніони Cl-, SO42-.
Заваллівське родовище графіту - розташоване поблизу смт. Завалля Кіровоградської обл. України.
Родо́вище корисних копалин (англ. mineral deposit, occurrence, field; нім. Lagerstätte f nutzbarer Mineralien n pl) - це накопичення мінеральної речовини на певній площі в земній корі, що утворилось під впливом геологічних процесів, яке в якісному та кількісному відношенні задовольняє вимогам промисловості при даному стані техніки і в даних економіко-географічних умовах.
Криворізький залізорудний басейн - найбільший в Україні басейн з покладами багатих залізних руд, головний гірничовидобувний центр країни, розташований на території Дніпропетровської області.



наводить приклади корисних копалин щодо їх використання;

формулює визначення понять «платформа», «щит», «плита», «область складчастості»;

визначає вік гірських порід за геологічною картою;

порівнює особливості природних умов території у різні геологічні ери;

пояснює вплив дніпровського зледеніння, накопичення лесу, неотектонічних рухів на формування рельєфу;
Рисс - третє велике заледеніння плейстоцену в Альпах 230-100 тис. років тому. Характеризувався холодними кліматичними умовами в північній півкулі, максимальним за площею поширеннями льодовиків (заледеніннями) Східно-Європейської рівнини (де відоме як Дніпровське заледеніння), Альп (Рисське заледеніння) і Північної Америки (Іллінойське заледеніння).


встановлює зв`язки рельєфу з тектонічними структурами, корисними копалинами, геологічною будовою території;

оцінює вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр

5

Тема 2. Клімат і кліматичні ресурси.

Кліматотвірні чинники: сонячна енергія, циркуляція атмосфери, підстильна поверхня, їх взаємодія. Розподіл сонячної енергії в атмосфері і на земній поверхні. Властивості повітряних мас, що впливають на територію України. Атмосферні фронти, циклони та антициклони. Кліматичні показники: температура, вологість повітря, опади, коефіцієнт зволоження та їх розподіл в Україні. Річний та сезонний хід кліматичних показників. Кліматична карта. Регіональні відмінності клімату. Кліматичні ресурси.

Сезонні погодні умови та явища.

Підстила́юча пове́рхня, підст́ильна пов́ерхня - сукупність природних і перетворених (змінених та створених людиною) ландшафтів на земній поверхні, що знаходяться у взаємодії з атмосферою в процесі обміну теплом і вологою.
Коефіцієнт зволо́ження - відношення річної кількості опадів до випаровуваності за той самий період. Є одним з головних кліматичних показників і вказує на посушливість, чи навпаки - вологість клімату. Якщо коефіцієнт зволоження більший, то клімат вологіший, а якщо менший - то сухіший.
Фро́нт атмосфе́рний - перехідна зона між двома повітряними масами з відмінними фізичними властивостями (головним чином температурою та вологістю). Також, умовно, поверхня поділу між двома повітряними масами в атмосфері.
Пого́да - стан нижнього шару атмосфери в конкретній місцевості в конкретний час, або протягом тривалого часу (година, доба, декада, місяць). Характеризується рядом метеорологічних елементів, таких як вітер, температура, тиск, вологість, видимість та ін.
Несприятливі погодно-кліматичні явища. Метеорологічна служба. Б. Срезневський – організатор метеослужби в Україні. Прогноз погоди за даними синоптичної карти, народними прикметами.

Вплив погодно-кліматичних умов на здоров’я і господарську діяльність людини. Охорона атмосферного повітря.

Пові́тря - природна суміш газів, з яких складається атмосфера, тобто повітряна оболонка планети. Спочатку це слово виникло для опису повітря планети Земля, ще в ті часи, коли інші планети мало цікавили людство і тому нині воно все ще вживається саме в такому значенні.
Кліматичні особливості своєї місцевості.


Практичні роботи

5. Визначення вологості повітря за заданими показниками.

6. Встановлення особливостей клімату різних регіонів України за аналізом карт та кліматичних діаграм.
Україна - унітарна держава, регіонами якої є 24 області, 1 автономна республіка (АР Крим) і 2 міста зі спеціальним статусом: Київ і Севастополь.


Дослідження

Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в інтернет-джерелах, ЗМІ



Учень/учениця:

називає основні кліматотвірні чинники, кліматичні показники, типи клімату;

наводить приклади небезпечних погодних явищ та їх наслідків;

формулює поняття «атмосферний фронт», «циклон», «антициклон»;

характеризує особливості розподілу сонячної енергії, напрямки руху атмосферних фронтів, циклонів та антициклонів, річний розподіл кліматичних показників у межах України;

визначає за кліматичною картою особливості розподілу температури повітря та опадів;

порівнює особливості зволоження в різних частинах України, кліматичні умови своєї місцевості з іншими регіонами;

пояснює дію кліматотвірних чинників;

складає прогноз погоди за синоптичними картами, народними прикметами;

оцінює кліматичні ресурси та сфери їх використання в Україні

5

Тема 3. Води суходолу і водні ресурси.

Склад вод суходолу. Поверхневі води. Річки. Будова річкової долини: річище, заплава, тераси, меандри, твердий стік. Основні річкові басейни та системи. Вплив рельєфу на річки. Характер течії. Падіння, похил річки. Вплив клімату на формування річкової системи. Живлення і режим річок, густота річкової мережі.

Поверхневі води (англ. surface water; нім. Tagwasser n, oberirdisches Wasser n, Oberflächenwasser n) - води суходолу, що постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об'єктів у рідкому (водотоки, водойми) і твердому (льодовики, сніговий покрив) стані.
По́хил рі́чки - відношення падіння річки (чи окремої її ділянки) до довжини річки (чи ділянки річки). Виражають похил зазвичай у метрах на кілометр (м/км), рідше у проміле (‰) чи відсотках (%).
Режи́м річо́к або гідрологічний режим - закономірна зміна стану річок з часом, яка залежить в першу чергу від кліматичних умов. Проявляється у вигляді коливань рівнів і витрат води.
Густота́ річково́ї сі́тки - показник розгалуженості річкової сітки. Виражається відношенням суми довжини (у кілометрах) усіх поверхневих водотоків даного басейну або даної території до площі (у квадратних кілометрах) цього ж басейну чи території.
Річковий стік, витрати води.

Озера, їх типи, особливості водного режиму. Болота, їх типи і поширення, причини заболочення. Водосховища та канали.

Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони.

Артезіанський басейн (рос. артезианский бассейн, англ. artesian basin, нім. artesisches Becken) - басейн корисної копалини, сукупність водоносних горизонтів та комплексів, пов'язаних з від'ємними геологічними структурами (прогинами, западинами), в яких рух підземних вод відбувається під гідростатичним напором.
Ви́трати води́ (стік) - кількість води, яка протікає за одиницю часу через поперечний переріз водотоку, наприклад, через живий переріз річки.
Річкови́й стік - стік води у процесі її кругообігу в природі у формі стікання по річковій сітці. Для окремої річки - це кількість води, що протікає у її річищі за певний проміжок часу.
Водні ресурси України - це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві України. Частина водокористувачів (промисловість, сільське-комунальне господарство) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів.
Води суходолу своєї місцевості.


Практична робота

7. Позначення на контурній карті назв найбільших річок, озер, водосховищ, каналів, позначення боліт України.

Дослідження

Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України



Учень/учениця:

називає складники вод суходолу в межах України;

показує на карті:

річкові системи: Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю;

озера: Ялпуг, Сасик, Шацькі, Синевир;

лимани: Дніпровсько-Бузький, Молочний, Дністровський;

водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське;

канали: Північнокримський, Дніпро – Донбас, Каховський;

артезіанські басейни: Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський, Причорноморський;

формулює визначення понять «меандри», «тераси», «водний режим», «річковий стік», «витрата води», «водні ресурси»;

характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів;

пояснює особливості живлення та водного режиму річок, озер;

порівнює гідрографічні особливості водних об’єктів;

визначає падіння та похил річки;

оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості, наслідки їх використання


2

Тема 4. Ґрунти та ґрунтові ресурси.

Умови ґрунтоутворення, структура ґрунту, ґрунтові горизонти, родючість. Основні типи ґрунтів, закономірності їх поширення. Дослідження В. Докучаєва. Карта ґрунтів. Ґрунтові ресурси України. Ґрунти своєї місцевості. Зміни ґрунтів у результаті господарської діяльності людини. Заходи з раціонального використання й охорони ґрунтових ресурсів.


Практична робота

8. Порівняльний аналіз різних типів ґрунтів України.

Дослідження

Вплив людини на родючість ґрунтів



Учень:

називає основні чинники ґрунтоутворення;

наводить приклади ґрунтів різних типів;

характеризує ґрунтові ресурси України;

пояснює умови ґрунтоутворення, особливості поширення ґрунтів;

аналізує карту ґрунтів України;

робить висновки щодо закономірностей поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах;

оцінює заходи з раціонального використання й охорони ґрунтів

1

Тема 5. Рослинність.

Різноманітність рослинності. Закономірності поширення рослинного покриву в Україні. Рослинні угруповання. Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. Рослинність своєї місцевості



Учень/учениця:

називає видовий склад рослинності;

характеризує основні типи рослинного покриву України;

розпізнає види рослин, що занесені до Червоної книги України;
Росли́нність (лат. vegetatio, ōnis f) - сукупність рослинних угруповань (фітоценозів) планети в цілому або її окремих регіонів та місцевостей.
Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.


наводить приклади рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, ендемічних і зникаючих видів рослин;
Зелені книги (англ. Green Paper) - документи Європейської Комісії, що мають на меті ініціювати громадське обговорення та розпочати процес консультацій на європейському рівні з певної тематики (соціальна політика, єдина валюта, телекомунікації тощо).


аналізує карту рослинності України, вплив господарської діяльності людини на рослинний покрив;

робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів рослинності в Україні;

оцінює стан рослинних ресурсів, їх роль у господарській діяльності, наслідки використання в різних регіонах України

1

Тема 6. Тваринний світ України.

Різноманітність тваринного світу. Закономірності поширення тваринного світу в Україні. Тварини, занесені до Червоної книги України. Вплив людини на тваринний світ. Тваринні ресурси України, заходи з їх відтворення й охорони. Тваринний світ своєї місцевості.


Дослідження

Рослини і тварини України, які походять з інших материків і частин Євразії



Учень/учениця:

називає видовий склад тваринного світу;

характеризує фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм;

розпізнає види тварин, які занесені до Червоної книги України;

наводить приклади акліматизації та реакліматизації тварин;

аналізує карту тваринного світу України;

робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів тваринного світу в Україні;

оцінює стан тваринних ресурсів, їх роль у господарській діяльності людини, наслідки використання в різних регіонах України

10

Тема 7. Ландшафти України.

Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта «Ландшафти». Дослідження К. Геренчука. Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти.

Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішаних лісів, широколистих лісів, лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів.

Гірські ландшафти Українських Карпат і Кримських гір, особливості їх зміни з висотою, використання та охорона.

Територія України характеризується складною просторовою диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу.
Приро́дний ландша́фт (від нім. Landschaft, вигляд простору, краєвид) - цілісна частина ландшафтної оболонки Землі, що утворилася в результаті складної й тривалої взаємодії основних геокомпонентів планети (гірських порід, води, повітря, біоти) в певних (щоразу специфічних) умовах середовища, і як наслідок - набула характерного вигляду в просторі.
Мішаний ліс - природна зона лісів, що утворені хвойними і листяними деревними породами.
Карпа́ти - гірська система на сході Центральної Європи, на території України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Простягається від околиць Братислави до Залізних Воріт на 1 500 км, утворюючи опуклу дугу, що замикає Середньодунайську рівнину.

Природні умови і ресурси Чорного та Азовського морів, проблеми їх раціонального використання.
Практична робота

9. Складання порівняльної характеристики природних зон України (за вибором).

Дослідження

Ландшафти своєї місцевості, їх освоєння і використання.

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість з ландшафтами України


Учень/учениця:

називає чинники формування природних ландшафтів, природні країни, природні зони;

показує на карті природні зони, гірські країни;

характеризує рівнинні лісові, лісостепові, степові та гірські ландшафти, природні комплекси морів;

пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи у ландшафті;

аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у своїй місцевості, ландшафтні профілі;

оцінює природні ресурси зон, гірських областей, морів, наслідки впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів

3

Тема 8. Природокористування.

Використання природно-ресурсного потенціалу України.

Приро́дно-ресу́рсний потенціа́л (ПРП) - сукупність природних ресурсів, що використовуються (фактично або потенційно) в господарстві. Сума потенціалів окремих видів ресурсів.
Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення.

Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа.

Моніторинг навколишнього середовища.

Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природно-заповідні об’єкти своєї місцевості.

Природокористування в умовах сталого розвитку.
Практична робота

10. Позначення на контурній карті об’єктів природно-заповідного фонду України.

Екологі́чна мере́жа (Екомережа) - єдина територіальна система, яка включає ділянки природних ландшафтів, що підлягають особливій охороні, і території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні і лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні території та об'єкти інших типів, що визначаються законодавством України, і є частиною структурних територіальних елементів екологічної мережі - природних регіонів, екологічних коридорів, буферних зон.
Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Охоро́на довкі́лля (англ. environmental protection / control / conservation, нім. Umweltwissenschaften) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.
Приро́дно-запові́дний фонд Украї́ни - ділянки суходолу і водного простору, природні комплекси та об'єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.


Дослідження

Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини



Учень/учениця:

називає складники природно-ресурсного потенціалу України, види забруднень довкілля;

наводить приклади об’єктів природно-заповідного фонду України і показує їх на карті:

біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський;

природні заповідники: Карадазький, Український степовий, Медобори, Канівський, Поліський;

національні природні парки: Карпатський, Шацький, Синевір, Подільські Товтри;



регіональний ландшафтний парк «Меотида»;
Національний природний парк - категорія природно-заповідного фонду в Україні та світі, територія, звичайно визначена у законі та у державній власності, що охороняється від більшості типів людської діяльності та забруднення.
То́втри, або То́лтри - сильно розчленовані, скелясті вапнякові пасма. Це єдиний у світі гірський кряж, що з'явився не внаслідок тектонічних процесів, а утворений живими організмами.
'Парк' - це спеціальна обмежена природна або штучна територія, виділена переважно з метою рекреації, відпочинку.


характеризує сучасну екологічну ситуацію в Україні;

пояснює сутність понять «екологічна ситуація», «моніторинг навколишнього середовища»;

аналізує природно-ресурсний потенціал у різних регіонах України, аспекти раціонального природокористування, вплив екологічної ситуації на здоров’я населення;

визначає об’єкти природно-заповідного фонду своєї місцевості;

оцінює переваги створення національної екологічної мережі, наслідки використання й охорони природних умов та природних ресурсів України


12


Розділ IV. Населення України та світу


3

Тема 1. Демографічні процеси та статево-віковий склад населення світу та України.

Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення: природний рух, міграції. Міграційна політика держав.

Міграці́йна полі́тика - цілеспрямована діяльність держави, пов'язана з регулюванням та контролюванням міграційних процесів, а також сукупність засобів для її реалізації та досягнення.

Статево-віковий склад населення світу й України. Тривалість життя населення.

Зміна кількості населення в світі та Україні. Регіональні відмінності демографічних процесів. Дослідження П. Чубинського. Демографічна політика.

Механічний рух населення: причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні. Українська діаспора. Міграційна політика.
Практичні роботи

11. Обчислення показників природного та механічного руху населення в різних регіонах України.

Механічний рух - зміна взаємного розташування тіл або їх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. В більшості випадків під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух макроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі.


12. Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу

Учень/учениця:

називає кількість населення світу, найбільших за його кількістю країн, України;

розуміє поняття «природний рух населення», «демографічний вибух», «демографічна криза», «демографічна політика», «еміграція», «імміграція»;

визначає показники народжуваності, смертності, природного й механічного руху, частки жінок і чоловіків, окремих вікових груп у структурі населення країни (регіону);

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення, природним приростом, країни з найбільш численною українською діаспорою;
Украї́нська діа́спора - збірне визначення української національної спільноти поза межами українських земель (етнічної української території), яка відчуває духовний зв'язок з Україною.


знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей;

пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України;

аналізує статево-вікові піраміди України та країн світу (на вибір);
Віково-статеві піраміди - графічне представлення розподілу населення за статтю та віком, що використовується для характеристики статевовікового складу населення.


характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів, механічний рух населення в Україні;

оцінює важливість знань про демографічні процеси в Україні і країнах світу

4

Тема 2. Розселення.

Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення в світі й Україні.

Міські і сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Міське і сільське населення. Урбанізація, причини, що її зумовлюють. Міські агломерації.

Міська́ агломера́ція (від лат. agglomeratio - приєднання) - форма розселення, територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними, функціональними, у тому числі економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими зв'язками, а також екологічними інтересами.
Мегаполіси. Світові міста. Відмінності в рівнях і темпах урбанізації в Україні і світі. Субурбанізація. Хибна урбанізація.
Дослідження

Визначення регіонів України з найбільшою і найменшою густотою населення



Учень/учениця:

називає середній показник густоти населення в світі та Україні;

розуміє поняття «урбанізація», «субурбанізація», «агломерація», «мегалополіс»;

визначає показники урбанізованості території;

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою густотою населення та рівнем урбанізації, найбільші агломерації, світові міста, найбільші міста в Україні;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

розрізняє міські і сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями, місто, агломерацію й мегалополіс, темп і рівень урбанізації;

пояснює вплив природних та демографічних чинників на територіальні відмінності густоти населення;

порівнює рівень і темпи урбанізації в Україні і світі;

оцінює важливість знань про особливості розселення населення

2

Тема 3. Етнічний склад населення.

Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни. Національний склад населення України: особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні групи, основні райони їх розселення



Учень/учениця:

називає найпоширеніші мовні сім'ї;

розуміє поняття «раса», «нація», «мовна сім’я»;

показує на карті і називає однонаціональні й багатонаціональні країни,

райони розселення національних меншин в Україні;

Націонáльні менш́ини - групи громадян певної держави, які не є представниками титульного етносу, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.



знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує етнічний склад населення України й окремих країн;

характеризує національний склад населення України за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;

порівнює етнічний склад населення регіонів України;

оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших рас, національностей

1

Тема 4. Релігійний склад населення.

Релігія як явище культури. Світові релігії. Регіональні відмінності релігійних вірувань в Україні




Учень/учениця:

називає світові релігії;

розуміє поняття «світова релігія»;

показує на карті і називає регіони домінування світових релігій;

знаходить в різних джерелах інформацію, що характеризує релігійний склад населення світу, окремих країн, України та її областей;

характеризує регіональні відмінності релігійних вірувань в Україні;

оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших релігійних громад

2

Тема 5. Зайнятість населення в світі й Україні.

Трудові ресурси. Кількість і якість трудових ресурсів. Економічно активне населення. Зайнятість населення. Проблеми зайнятості населення



Учень/учениця:

називає кількість трудових ресурсів в Україні;
Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.


розуміє поняття «трудові ресурси», «економічно активне населення»;

визначає показники безробіття;

показує на карті і називає області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю трудових ресурсів;

знаходить в різних джерелах інформацію про проблеми зайнятості населення світу, окремих країн, України та її областей;

пояснює причини безробіття;

характеризує кількість і якість трудових ресурсів окремих країн та України;

порівнює зайнятість населення в окремих країнах і Україні;

оцінює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення


5



Розділ V. Природа та населення свого адміністративного регіону
1   2   3   4   5