Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень " спеціаліст"

Скачати 217.33 Kb.

Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень " спеціаліст"




Скачати 217.33 Kb.
Дата конвертації10.06.2017
Розмір217.33 Kb.
ТипПрограма

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор ___________ С.В. Мельничук

“___” ________________ 2014 р.



Програма


ФАХОВОГО ІСПИТУ

для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень

спеціаліст”



(повна форма навчання)


спеціальність 8.

Осві́тньо-кваліфікаці́йний рівень ви́щої осві́ти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

02030307 “Філологія” (зарубіжна література та


теорія літератури)

Схвалено Вченою радою філологічного факультету

Протокол № _ від “__” _______________ 2014 р.

Голова ради Бунчук Б.І.


Чернівці - 2014

Пояснювальна записка


Спеціаліст – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді діяльності.

Спеціаліст за професійним спрямуванням “Філологія” (“Зарубіжна література та теорія літератури”) повинен мати професійні знання, бути переконаним у їх соціальній доцільності й корисності, вміти компетентно застосовувати їх у своїй професійній діяльності.

Професійні філологічні знання формуються шляхом:



  1. всебічного вивчення історії мови та історії літератури;

    Історія літератури - це розділ літературознавства, який вивчає історичний розвиток письмових прозових і поетичних творів, які мають за мету розважання, просвіту чи настанови читачу, а також історичний розвиток літературних методів.



  2. вивчення теоретичних основ мовознавства та літературознавства, основних процесів розвитку мовних і літературних явищ;

  3. оволодіння методикою майстерного викладання фахових дисциплін;

  4. вироблення потреби постійного і всебічного нарощування цих знань у процесі своєї діяльності.

Спеціаліст з фаху “Філологія” (“Зарубіжна література та теорія літератури”) повинен мати відповідний рівень філологічної, етичної та психологічної культури, чітко сформоване філософське, економічне, політичне мислення: розумітися на проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства;

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

засвоїти закономірності та особливості культурного розвитку людства; мати активну життєву позицію.

Рівень професійно-філологічної культури повинен мати тенденцію до удосконалення.


На іспиті із “Зарубіжної літератури” вступник до вищого навчального закладу повинен виявити:

а) знання вказаних нижче творів зарубіжної літератури, розуміння їх ідейно-тематичного спрямування, а також особливостей жанрової специфіки, композиційно-сюжетної структури, образної системи, мови та стилю;

Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.

б) розуміння суспільно-історичного й естетичного значення літератур­ного твору, його зв’язку зі специфічними умовами епохи;

в) знання базових положень теорії літератури:



  1. родові, видові та жанрові особливості художньої літератури;

    Тео́рія літерату́ри (з грецької - спостереження, дослідження) - це галузь літературознавства, яка науково осмислює, узагальнює закономірності та особливості розвитку художньої творчості, розробляє та систематизує літературні поняття.



  2. тема, ідея, конфлікт, композиція, сюжет твору;

  3. літературний образ, портрет;

  4. засоби творення комічного, гумор, іронія, сарказм, сатира, гротеск, бурлеск;

  5. епітет, метафора, порівняння, гіпербола, метонімія, антитеза, рефрен, алегорія;

  6. особливості системи віршування, віршованих розмірів, римування.


Найдавніші пам’ятки словесного мистецтва
Біблія. Книга Буття. Новий Заповіт.

Кни́га Буття́ (івр. בְּרֵאשִׁית‎, Бе-реши́т - «На початку»; лат. Genesis; дав.-гр. Γένεσις - «Початок») - перша книга Біблії, що належить до Старого Завіту і відкриває п'ятикнижжя Мойсея (Тори).

Література Літерату́ра (від лат. litterae - буква, літера), іноді книжництво, письменство - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду.

Нови́й Запові́т або Нови́й Заві́т (грец. Καινὴ Διαθήκη, Kainē Diathēkē)- священна книга християнства, частина Біблії, написана християнськими святими давньогрецькою мовою (діалект Койне). За деякими джерелами, Євангеліє від Матвія вперше було створено арамейською мовою.


Антична література
Гомер. Іліада. Одісея.

Гесіод. Роботи і дні.

Есхіл. Прометей закутий. Орестея. Перси. Семеро проти Фів.

Софокл. Едіп-цар. Едіп у Колоні. Антігона.

Евріпід. Медея. Іпполіт. Іфігенія в Авліді.

Арістофан. Вершники. Ахарняни.

Арістотель. Поетика.

Менандр. Відлюдник. Полюбовний суд.

Плутарх. Порівняльні життєписи.

Плутарх (грец. Πλούταρχος, лат. Plutarch, близько 46 - 120/125 нашої ери - давньогрецький письменник, історик і філософ-мораліст. Автор знаменитих «Порівняльних життєписів» і низки філософських творів, написаних у руслі традиції платонізму.

Плавт. Хвальковитий воїн. Скарб.

Теренцій. Свекруха. Брати.

Лукрецій. Про природу речей.

Лукіан. Розмови богів. Розмови в царстві мертвих. Морські розмови. Зевс трагічний.

Вергілій. Буколіки. Георгіки. Енеїда.

Горацій. Оди, сатири, еподи, послання.

Овідій. Метаморфози. Поезії. Amores.

Апулей. Метаморфози, або Золотий осел.

Сенека. Едіп. Федра.


Література середніх віків та Відродження
Поема “Беовульф”.

Середньові́ччя - період європейської історії від V століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець XV століття - початок XVI століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько IX-XI ст.).

Пісня про Роланда.

Пісня про мого Сіда.

Пісня про Нібелунгів.

Ж. Бедьє. Трістан та Ізольда.

Ф. Війон. Вибране.

Данте А. Нове життя. Божественна комедія.

Ф. Петрарка. Поезії.

Дж. Бокаччо. Декамерон.

Е. Роттердамський. Похвала глупоті.

С. Брандт. Корабель дурнів.

Ф. Рабле. Гаргантюа та Пантагрюель.

П. де Ронсар. Вибране.

М. Сервантес. Дон Кіхот.

Лопе де Вега. Фуенте Овехуна. Собака на сіні.

У. Шекспір. Ромео і Джульєтта. Дванадцята ніч.

Венеціанський купець. Річард ІІІ. Гамлет. Отелло.

Король Лір. Макбет. Сонети.

Т. Мор. Утопія.
Література ХVІІ-ХVІІІ ст.

Кальдерон П. Життя – це сон.

Саламейський алькальд.

Стійкий принц.

Гріммельсгаузен Г. Сімпліціус Сімпліціссімус.

Мільтон Д. Втрачений рай. Самсон – борець. Аеропогітика.

Корнель П. Сід. Горацій.

Расін Ж. Андромаха. Федра.

Мольєр Ж.Б. Скупий. Тартюф. Дон-Жуан.

Буржуа-шляхтич. Мізантроп.

Буало Н. Поетичне мистецтво.

Дефо Д. Робінзон Крузо.

Свіфт Д. Мандри Гулівера. Казка бочки.

Філдінг Г. Історія Тома Джонса-знайди.

Стерн Л. Сентементальна подорож.

Бернс Р. Джон – ячмінне зерно. (Вибрані твори).

Монтеск’є Ш. Персидські листи.

Вольтер Ф.М. Орлеанська діва. Кандід. Простодушний.

Дідро Д. Черниця. Небіж Рамо.

Руссо Ж.-Ж. Нова Елоїза.

Бомарше П.О. Севільський цирульник.

Безумний день, або весілля Фігаро.

Лессінг Г.Е. Лаокоон. Мінна фон Барнгельм. Емілія Галотті.

Гете Й.В. Лірика. Страждання молодого Вертера.

Персидські листи (фр. Lettres persanes) - філософський роман Шарля Луї де Монтеск'є, написаний в епістолярній формі. Вперше анонімно виданий у 1721 році.

Страждання молодого Вертера - роман німецького письменника, науковця та державного діяча Йоганна Вольфганга фон Ґете.

Фауст. Балади.

Шіллер Ф. Розбійники. Підступність і кохання. Вільгельм Телль. Лірика. Балади.

Романтизм, критичний реалізм

(1789-1830, 1848)

Ф. Гельдерлін. Лірика. Гіперіон. Смерть Емпедокла.

Г.Клейст. Пентизілея. Розбитий глечик. Міхаель Кольхаас.

Е. Гофман. Золотий глечик. Крихітка Цахес.

Життєві погляди кота Мурра.

А. Шаміссо. Лірика. Незвичайна історія Петера Шлеміля.

Вордсворт. Лірика.

С.Кольрідж. Казки старого моряка.

Р.Сауті. Балади.

Д.Байрон. Паломництво Чайльд Гарольда. Манфред. Гяур. Корсар. Каїн. Бронзовий вік. Дон-Жуан. Лірика.

П.Шеллі. Королева Маб. Повстання Ісламу.

Звільнений Прометей. Ченчі. Лірика.

Д.Кітс. Лірика.

В.Скотт. Пуритани. Квентін Дорвард. Айвенго.

Шатобріан. Рене.

А.Ламартін. Лірика.

А. де Мюссе. Сповідь сина століття.

Беранже. Вірші.

В.Гюго. Передмова до драми “Кромвель”. Дев’яносто третій рік.

Собор Паризької Богоматері. Розплата. Відторгнені. Ернані.

Ж.Санд. Індіана. Орас.

Кіплінг. Новели.

Ф.Купер. Шпіон. Останній з могікан. Монікіно.

Е.По. Лірика. Новели.

А.Міцкевич. Лірика. Гражина. Конрад Валенрод. Пан Тадеуш.

Стендаль. Расін і Шекспір. Ваніна Ваніні. Червоне і чорне.

Бальзак. Шуани. Гобсек. Євгенія Гранде. Батько Горіо.

Втрачені ілюзії. Селяни.

П.Меріме. Хроніка часів Карла ІХ. Новели.

Г.Гейне. Книга пісень. Сучасні вірші. Німеччина.

Веєрт. Лірика.

Фрейліграт. Лірика.

Ч.Діккенс. Олівер Твіст.

Олівер Твіст (англ. Oliver Twist) - головний герой роману «Пригоди Олівера Твіста» Чарлза Діккенса.

Домбі і син.

Література 2 пол. ХІХ ст. – початку ХХ ст.

Г. Флобер. Пані Боварі. Саламбо. Спокуса святого Антонія. Три повісті.

Едмон і Жуль

Гонкури. “Актриса Фостен”, “Жерміні Ласерте”, “Брати Земганно”.

Еміль Золя. “Тереза Ракен”, “Кар’єра Ругонів”, “Пастка”,

“Черево Парижа”, “Розгром”, “Дамське щастя”, “Жерміналь”, “Доктор Паскаль”, “Земля”.

Гі де Мопассан. “Життя”. “Любий друг”. Новела “Пампушка”.

Анатоль Франс. “Сучасна історія”, “Острів пінгвінів”, “Таїс”,

„Злочин Сільвера Бонара”, “Харчівня королеви Гусячі Лапки”.

Ромен Ролан. “Кола Брюньон”, “Жан Кристоф”, “Зачарована душа”.

А. Доде. Тартарен Тарасконський.

Ш. Бодлер. Квіти зла.

П. Верлен. Лірика.

А. Рембо. Лірика. Осяяння. Сезон у пеклі.

С. Малларме. Лірика. Іродіада.

Г. Ібсен. Бранд. Пер Гюнт. Ляльковий дім. Дика качка.

Крижень (Anas platyrhynchos) - вид птахів родини качкових (Anatidae), ряду гусеподібних (Anseriformes). Відоміший як дика качка, від якої шляхом штучної селекції виведені більшість сучасних порід свійських качок.

Примари.

Підпори суспільства

Г. Лонгфелло. Пісня про Гайавату.

В. Вітмен. Листя трави.

Марк Твен. Пригоди Тома Сойєра.

Том Сойєр (зустрічається також Сойєр; англ. Tom Sawyer) - один з головних персонажів романів Марка Твена: «Пригоди Тома Сойєра» (1876), «Том Сойєр за кордоном» (1894) і «Том Сойєр - детектив» (1896). Також з'являється на сторінках іншого знаменитого роману Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Пригоди Гекльберрі Фінна. Новели.

Джек Лондон. “Мартин Іден”, “Смок і Куций”.

Теодор Драйзер. “Сестра Керрі”, “Дженні Герхардт”, “Геній”,

“Фінасист”, “Титан”, “Стоїк”, “Американська трагедія”.

Г. Джеймс. Жіночий портрет. Повісті.

Т. Гарді. “В краю лісів”, “Тесс з роду д’Ербервілів”,

“Мер Кестербріджа”, “Джуд Непомітний”.

О. Уайлд. Портрет Доріана Грея. Тюремна сповідь.

Р.Л. Стівенсон “Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда”,

“Викрадений”, “Чорна стріла”.

Дж. Голсуорсі. “Сильніше за смерть”, “Сага про Форсайтів”, “Яблуня”.

Р. Кіплінг. Кім. Новели.

Е.Л. Войнич “Овід”.

Бернард Шоу. “Професія місіс Уорен”, “Будинки вдівця”, “Пігмаліон”,

“Дім, де розбиваються серця”.

Івлін Во. “Шпага честі”, “Мерзенна плоть”, “Повернення в Брайдсхед”,

“Жменя пороху”, “Незабутня”.

Г. Уеллс. Машина часу. Острів доктора Моро. Невидима людина.

Війна світів.

Г. Гауптман. Перед сходом сонця. Самотні. Затоплений дзвін.

Т. Фонтане. Пані Жені Трайбль. Еффі Бріст.

Томас Манн. “Будденброки”, “Луїзхен”, “Смерть у Венеції”, “Маріо і Чарівник”, “Тоніо Крегер”.

Генріх Манн. “Вчитель Гнус”, “Вірнопідданий”,

“Молоді та зрілі літа короля Генріха IV”.

А. Стріндберг. Сповідь безумця. Батько. Фрьокен Жюлі. Новели.

М. Метерлінк. Принцеса Мален. Сліпі. Непрошена. Сім принцес.

К. Гамсун. Голод. Містерії. Пан.

Г. Гауптман. Перед сходом сонця. Самотні. Затоплений дзвін.

Т. Фонтане. Пані Жені Трайбль. Ефорі Бріст.

А. Стріндберг. Сповідь безумця. Батько. Фрьокен Жюлі. Новели.

М. Метерлінк. Принцеса Мален. Сліпі. Синій птах.

М. де Унамуно. Туман. Авель Санчес.

Ф. Кафка. Процес. Замок. Новели.

Е.-М. Ремарк. На західному фронті без змін. Тріумфальна арка.

Дж. Джойс. Дублінці. Портрет митця замолоду.

Портре́т митця́ за́молоду (англ. A Portrait of the Artist as a Young Man) - роман Джеймса Джойса, належить до числа шедеврів світової літератури XX століття.

Улісс.

Р. Олдінгтон. Смерть героя.

Т. С. Еліот. Спустошена земля.

Е. Гемінгвей. І сонце сходить. Прощавай, зброє.

Ф.С. Фіцджеральд. Великий Гетсбі. Ніч лагідна.

Т. Вулф. Подивись на дім свій, ангеле.

В. Фолкнер Галас і шаленство. Світло в серпні.

Дж. Дос Пассос. Манхеттен.

М. Пруст. У пошуках втраченого часу. (роман на вибір).

Ф. Моріак. Тереза Дескейру. Фарисейка. Підліток минулих часів.

А. Жід. Фальшивомонетники.

Я. Гашек. Пригоди бравого вояка Швейка.

Акутагава. Новели.

Л. фон Захер-Мазох. Дон Жуан з Коломиї. Венера у хутрі.
Література 2 пол. ХХ ст.

Т. Манн. Чарівна гора. Доктор Фаустус.

Б. Брехт. Матінка Кураж та її діти. Життя Галілея.

Г. Гессе. Степовий вовк. Гра в бісер.

Г. Е. Носсак. Спіраль. Справа д`Артеза.

Г. Белль. Очима клоуна. Груповий портрет з дамою.

М. Фріш. Штіллер. Homo Fabez. Назвуся Гантенбайн.

П. Зюскінд. Аромат. Повісті.

К. Рансмайр. Останній світ.

Дж. Оруелл. 1984. Ферма тварин.

В. Голдінг. Володар мух. Шпиль.

Дж. Осборн. Озирнися у гніві.

Дж. Фаулз. Волхв. Колекціонер. Вежа з чорного дерева.

Колгосп тварин (англ. Animal Farm; в інших українських перекладах також: «Ферма „Рай для тварин“», «Скотоферма», «Скотохутір», «Хутір тварин») - повість-антиутопія Джорджа Орвелла, написана у 1943-1944 роках, вперше видана 17 серпня 1945 р.

Степовий вовк (нім. Der Steppenwolf ) - роман Германа Гессе, вперше опублікований у 1927 році у Німеччині.

Чорне дерево - деякі види дерев, головним чином тропічні, частіше всього види роду діоспірос родини ебенові (зі Шрі-Ланки, Індії, Мадагаскару, Західної Африки і Південно-Східної Азії), а також Акація чорнодеревна (Acacia melanoxylon) родини мімозових (з Австралії), Дальбергія чорнодеревна (Dalbergia melanoxylon) родини метеликових (з Африки) і деякі інші.

Дж. Барнс. Історія світу в 10 ½ розділах.

Дж. Д. Селінджер. Над прірвою у житі. Повісті. Оповідання.

К. Кізі. Політ над зозулиним гніздом.

Дж. Апдайк. Кролику, біжи. Кентавр. Ферма.

Ж. П. Сартр. Нудота. Мухи. Слова.

А. Камю. Сторонній. Калігула. Чума. Падіння.

Е. Йонеско. Голомоза співачка. Стільці. Носороги.

С. Беккет. Чекаючи на Годо.

Ж. Жене. Покоївки.

М. Бютор. Модифікація.

Наталі Саррот. Золоті плоди.

А. Роб – Грійє. У лабіринті.

Б. Віан. Шумовиння днів. Осінь у Пекіні. Оповідання.

К. Чапек. Війна з саламандрами. Біла пошесть.

М. Кундера. Нестерпна легкість буття.

С. Дигат. Прощання. Подорож.

М. Павич. Хазарський словник.

Я. Кавабата. Стогін гори. Снігова країна.

Кобо Абе. Людина-коробка. Жінка в пісках.

Г. Гарсія Маркес. Сто років самотності. Полковникові не пишуть та ін.

Х. Л. Борхес. Оповідання.

Х. Кортасар. Виграші. Гра в класики.

У. Еко. Ім’я троянди, “Маятник Фуко”.

Шоу Ірвін. “Хліб по воді”, “Молоді леви”, “Вечір у Візантії”,

“Нічний порт’є”, “Вершина пагорба”.

Гакслі Олдос. “ Дивний новий світ”, “Контрапункт”, “Блазенське коло”.

Вольф Кріста. “Розколоте небо”.

Вейн Джон. “Узимку в горах”.

Моем Сомерсет. “Тягар пристрастей людських”, “Пироги і пиво”, “Місяць і мідяк

“Театр”.“Розмальована завіса”, ”, “На лезі бритви”,

Берджес Ентоні. “Механічний апельсин”.

Зюскінд Патрік. “Парфумер”.

Стайрон Вільям. “Вибір Софі”, “І спалив цей дім”.


Питання


  1. Поняття “античної літератури”, її історичне значення. Періодизація грецької літератури.

  2. Грецька міфологія, її зміст, значення, використання в літературі та мистецтві.

  3. Історична і міфологічна основа, композиція, проблематика поеми Гомера “Іліада”.

  4. Історична та міфологічна основа, композиція, проблематика поеми Гомера “Одіссея”. Образи богів в поемі Гомера “Одіссея”. Образ Одіссея – людини нової доби.

  5. Байки Езопа, езопівська мова.

    Езо́пова мо́ва - замаскований спосіб думок з натяками, недомовками (інакомовлення, алюзії, іронії, алегорії) задля уникнення цензурних чи будь-яких інших заборон, переслідувань. Поняття "езопова мова" виникло в ХІХст.

    Доля езопівської байки на Заході та в Україні.

  6. Періодизація творчості Есхіла. Трагедія Есхіла “Перси”, “Семеро проти Фів”, трилогія “Орестея”. Історична основа, політична, філософська, релігійно-моральна концепція вказаних творів.

  7. Трагедія Есхіла “Прометей закутий”. Внесок О.Білецького в її дослідження.

  8. Проблема зіткнення волі людини та долі в трагедіях Софокла “Цар Едіп” та “Антігона”.

  9. Проблема кризи сім’ї як основи держави в трагедії Евріпіда “Медея”. Кризові проблеми доби в трагедіях Евріпіда „Іпполіт” та „Іфігенія в Авліді”.

  10. Проблематика комедій Арістофана “Ахарняни”, “Вершники” та “Хмари”. Особливості стародавньої аттичної комедії.

  11. Драма Менандра “Відлюдник” як комедія характерів. Особливості нової аттичної комедії.

  12. Періодизація римської літератури, її історична роль та особливості.

  13. Творчість Плавта. Тема розтлінного впливу золота в комедії “Скарб”.

  14. “Золотий вік” римської літератури. Політика і релігійно-моральні реформи Октавіана Августа.

    Аттична комедія - давньогрецький драматичний жанр, за допомогою якого в гостросатиричній, дотепній формі висміювалися людські пороки. Назву отримав від Аттики, осереддям якої були Афіни.

    Латинська література (лат. Litterae Latinae) - література, написана латинською мовою.

    Октавіа́н А́вгуст (лат. Octavianus Augustus), Гай Юлій Цезар Октавіан Август (*23 вересня 63 до н. е. - †19 серпня 14 н. е.) - перший римський імператор (з 27 до н. е.), засновник юліансько-клавдіанської династії.

    Літературі гуртки.

  15. Поема Вергілія “Енеїда”, її композиція, зміст, основна ідея, образи.

  16. Поетична творчість Горація (“Послання”). Значення послання “Мистецтво поезії”.

  17. Поема Овідія “Метаморфози”, її джерела, зміст, особливості, значення.

  18. Роман Апулея “Метаморфози, або Золотий осел”. Вплив Апулея в нові часи.

  19. Періодизація середньовічної літератури.

    Нові часи (англ. Modern Times) - частково німий кінофільм Чарлі Чапліна. Дітям рекомендується перегляд спільно з батьками.

    Середньові́чна літерату́ра - це період в історії світової літератури, що розпочинається приблизно в пізню античність (4-5 століття), а завершується у 15 столітті. Першими ознаками середньовічної літератури стали поява християнських євангелій (1 століття), релігійних гімнів Амвросія Медіоланського (340–397), творів Августина Блаженного («Сповідь», 400 рік; «Про Град Божий», 410–428 роки), переклад Біблії латинською мовою, здійснений Єронімом (до 410 року).

    Термін „Середні віки”. Основні риси, значення середньовічної культури.

  20. Особливості французького епосу. Історична основа, тема, ідея, конфлікт “Пісні про Роланда”.

  21. Іспанський героїчний епос. Історична основа, тенденції, особливості “Пісні про Сіда”. Сід як герой реконкісти.

  22. Історична основа, сюжетні джерела, тема, ідеї, образи “Пісні про Нібелунгів”.

  23. Європейський лицарський роман. Джерела, соціально-історичні завдання, особливості, класифікація. Романи про святий Грааль – спроба поєднання лицарських і релігійних ідеалів.

    Францу́зька літерату́ра - література Франції та франкомовна література Бельгії. Натомість франкомовна література Швейцарії відноситься до багатомовної швейцарської літератури, так само, як франкомовна література Канади є складовою канадської літератури.

    Ли́царський рома́н (фр. romanz) - оповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважно віршований.

    Середньові́чна культу́ра - яскравий відтінок культури, характерний для періоду Середньовіччя. Охоплює передусім, але не виключно, європейську культуру. Культури інших ареалів, хоч і розвивалися у межах часткової чи повної відособленості, несуть ті ж тенденції, що й європейська.

    Героїчний епос (з грец. «епос» - слово або оповідання) - збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення.

    Святи́й Гра́аль - гіпотетична християнська святиня, за легендою наділена надзвичайними силами. За деякими уявленнями грааль - не матеріальний предмет, а священний символ жінки і матері. Ватиканом визнано місце розташування його в катедральному соборі м.



  24. Французький лицарський роман. Бретонський цикл. “Трістан та Ізольда”.

  25. Причини та умови формування міської літератури, жанрова специфіка. Тематика, художні особливості, антиклерикальна спрямованість фабліо, шванків.

  26. Жанри середньовічної драми. Роль містерії у розвитку театру. Фарс як провідний народний жанр.

  27. Доба Відродження та її характерні риси. Сутність понять “гуманізм” і “Відродження”. Реформація. Особливості ренесансного реалізму.

  28. “Божественнна комедія” Данте як синтез середньовічної культури і як перший твір культури Відродження. Особливості поетики поеми. Ренесансно-гуманістичні й реалістичні риси у світогляді автора.

  29. Жанрова особливість збірки новел Боккаччо “Декамерон” як спроба психологічної розповіді. Специфіка її сюжетної побудови та тематика новел.

  30. Особливості та періодизація французького Ренесансу. Гурток Маргарити Наваррської і його місце у французькій літературі раннього Відродження.

    Маргари́та Нава́рська (фр. Marguerite de Navarre, *11 квітня 1492 - †21 грудня 1549) - французька письменниця, принцеса, сестра короля Франциска I.

    Відродження Відро́дження, або Ренеса́нс (фр. Renaissance - «Відродження») - культурно-філософський рух кінця Середньовіччя - початку Нового часу, що ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності.



  31. Фольклорні джерела та літературна історія роману Ф. Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель”. Своєрідність художнього методу Рабле. Головні образи роману.

  32. Роман Сервантеса “Дон Кіхот”, його задум, спрямованість, сюжетно-композиційні особливості. Ідейний зміст союзу Дон Кіхота і Санчо Панси.

    Са́нчо Па́нса (ісп. Sancho Panza)- вигаданий персонаж з роману Міґеля де Сервантеса «Хитромудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» (1605-1615 рр.). Кастільський селянин якого Дон Кіхот вмовив стати його особистим зброєносцем, пообіцявши йому незлічені багатства які він завоює в боях.

    Місце Сервантеса в іспанському історико-літературному процесі кінця ХVІ ст.

  33. Проблематика та образи народно-героїчної драми Лопе де Веги “Фуенте Овехуна”. Ключові ідеї трактату Лопе де Вега “Про нове мистецтво писати комедії”.

  34. Гуманістичний смисл і художні особливості комедії “Собака на сіні”.

  35. Новаторський характер збірки новел Чосера “Кентерберійські оповідання”.

  36. Шекспір та т.зв. “Шекспірівське питання”. Поетичне новаторство сонетів Шекспіра.

  37. Відображення політичних поглядів Шекспіра в історичних хроніках, їх проблематика, значення. (“Річард ІІІ”).

  38. Філософсько-світоглядна проблематика шекспірівської трагедії („Гамлет”, “Отелло”, “Король Лір”).

  39. Трагедія “Ромео і Джульєтта” В. Шекспіра – відображення конфлікту між старим і новим світом.

    Сонети Шекспіра (англ. Shakespeare's sonnets) - вірші Вільяма Шекспіра, написані у формі сонета.

    Нови́й світ - частина суші землі окрім Євразії та Африки, тобто перш за все Америка та Австралія.



  40. Культурно-історична специфіка літературного процесу ХVІІ ст.

    Літерату́рний проце́с - різноманітне історико-мистецьке явище, яке характеризується змінами у стилях і напрямах художньої творчості, у виражально-зображувальній системі художніх засобів, у тематичній і жанровій своєрідності творів тощо.

    Протистояння філософської та естетичної програми бароко та класицизму.

  41. Драматургія Педро Кальдерона в аспекті літературного процесу в Іспанії ХVІІ ст. (твори “Саламейський алькальд”, “Життя – це сон”).

  42. Історико-літературне значення трактату Н. Буало “Поетичне мистецтво”.

  43. Ідейне та художнє новаторство драматургії П`єра Корнеля. Основні класицистичні конфлікти в трагедіях “Сід”, “Горацій”.

  44. Етична та моральна проблематика творів Ж. Расіна (трагедії “Федра” та “Андромаха”).

  45. Антифеодальні, матеріалістичні та антирелігійні тенденції в творах Мольєра. Новаторський сенс п’єс “Дон Жуан”, “Тартюф”, “Скупий”, “Мізантроп”, “Міщанин-шляхтич”.

  46. Поема Дж. Мільтона “Втрачений рай” як зразок англійського релігійно-філософського епосу ХVІІ ст.

  47. Роман Г. Гріммельсгаузена “Сімпліцій” як енциклопедія життя Німеччини ХVІІ ст. Барочні тенден­ції в романі, специфіка худож­нього стилю.

  48. Ідейно-художня своєрідність та основні принципи терміну “Просвітництво”.

  49. Література французького Просвітництва, його соціально-політична та естетична спрямованість, основні етапи розвитку.

    Просві́тництво - широка ідейна течія, яка відображала антифеодальний, антиабсолютистський настрій освіченої частини населення у другій половині XVII -XVIII століття. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, - вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого - переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.

    Вольтер і Монтеск’є як ідейні керівники просвітницького руху. Характеристика твору Монтеск’є „Персидські листи”.

  50. Ідейний зміст та естетична своєрідність творів Вольтера “Кандід” та “Простодушний”. Антиклерикальна спрямова­ність ірої-комічної поеми “Орлеанська діва”.

  51. Новаторство і суперечності світогляду Дідро. Викривальний характер творів „Черниця” та „Небіж Рамо”.

  52. Проблема „руссоїзму” та ідея “природної людини” в естетиці Ж.-Ж. Руссо. Новаторський сенс роману „Юлія, або Нова Елоіза”.

  53. Основні літературні напрями німецької просвітницької літератури, жанро­ва своєрідність, представники. Література періоду „Бурі й натиску”.

  54. Внесок Г. Лессінга в розвиток нової просвітницької літератури другої половини ХVІІІ ст. (естетичні концепти „Лаокоона” та „Гамбурзької драматургії”).

  55. Життєвий та творчий шлях Ф. Шіллера. Ідейна спрямованість і художні особливості штюрмерської драми Шіллера „Розбійники” (образ Карла Моора).

  56. Міщанська драма Шіллера „Підступність та кохання” та її новаторський характер.

  57. Життєвий та творчий шлях Гете. Новаторська своєрідність роману Гете „Страждання молодого Вертера”. Образ Вертера.

  58. Історія написання, філософсько-утопічна тема, жанрові особливості поеми Гете „Фауст”. Образ Фауста як традиційний образ світової літератури.

  59. Вплив Великої французької революції на становлення європейського романтизму.

    Світова́ літерату́ра- сукупність літератур усіх народів світу від давнини до сьогодення. Зародження літератури в кожній країні пов’язане з виникненням писемності і художньої творчості в царині мистецтва слова, що відбувалося неодночасно в різних регіонах, державах тощо.

    Велика французька революція Вели́ка францу́зька револю́ція (1789–1799) - одна з найважливіших подій в історії Франції. Протягом цього часу республіканський устрій замінив абсолютну монархію у Франції і спричинив радикальні зміни у французькому суспільстві.

    Формування романтичного світогляду, його естетичні парадигми, національні варіанти.

  60. Німецький романтизм. Особливості становлення і розвитку. Класична теоретична база романтизму.

  61. Новаторський характер творчого доробку Е. Т. А. Гофмана. Своєрідність повісті “Золотий горщик”, роману “Життєві погляди кота Мурра”.

  62. Новаторство жанрових пошуків Д.Г.Н. Байрона. Поема “Паломництво Чайльд Гарольда”. Драматургічна спадщина поета.

  63. В. Скотт – засновник жанру історичного роману в європейській літературі.

    Істори́чний рома́н - роман, побудований на історичному сюжеті, який відтворює у художній формі якусь епоху, певний період історії. В історичному романі історична правда поєднується з художньою правдою, історичний факт - з художнім вимислом, справжні історичні особи - з особами вигаданими, вимисел уміщений в межі зображуваної епохи.

    Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.

    Тематичний діапазон романів В. Скотта (“Айвенго”, “Абат”, “Вудсток”).

  64. Японська класична поетична традиція. Поезія Мацуо Басьо та Ісікава Такубоку.

    Ісікава Такубоку (яп. 石川 啄木 Ісікава Такубоку?, 20 лютого 1886, село Сібутамі, префектура Івате, Японія - 13 квітня 1912) - японський поет, літературний критик. Поезія Такубоку мала значний вплив на розвиток жанру танка.

    Мацуо́ Басьо́ (яп. 松尾芭蕉, まつお ばしょう, МФА: [mat͡su.o baɕoː]; 1644 - 28 листопада, 1694) - японський поет періоду Едо. За життя Мацуо Басьо отримав визнання через свої твори у жанрі спільної творчості хайкай но ренґа; нині, після століть досліджень і коментарів, він є визнаним як найвеличніший майстер коротких та чітких хайку, або, як вони звались у минулому, хокку.



  65. Передмова В. Гюго до драми “Кромвель” як маніфест романтизму.

  66. Проблематика романів В. Гюго “Собор Паризької богоматері” та “Знедолені”.

  67. Проблеми емансипації та світоглядна основа творчості Ж. Санд в романах “Індіана”, „Валентина”.

  68. Своєрідність американського романтизму. Творчість Ф. Купера.

  69. Поезія та новелістика Е. По, основні мотиви та новаторство. Своєрідність новелістики Е. По.

  70. Польський романтизм, особливості його зародження та розвитку. Своєрідність творчої практики А. Міцкевича.

  71. Філософія та естетика Г. Флобера. Художнє новаторство роману „Мадам Боварі”.

  72. Реалізм, натуралізм та декаданс у романі братів Гонкурів „Жерміні Ласерте”.

  73. Натуралізм як метод та літературний напрям.

    Літерату́рний на́прям - відносно монолітна і внутрішньо упорядкована сукупність літературних (ідейно-художніх) тенденцій, усталена в ряді визначних чи епохальних творів, що з'явилися приблизно в один і той самий час.

    Риси натуралізму у творчості Е. Золя. Поняття „експериментального роману”.

  74. Апологія буття в романі Мопассана “Життя”.

  75. Особливості “бодлерівського символізму”. Збірка Ш. Бодлера “Квіти зла”.

  76. Принципи символізму як літературного напряму. Лірика П. Верлена та А. Рембо.

  77. Загальна характеристика європейської “нової драми”. Вплив Ібсена на розвиток світової драматургії. Художні особливості та морально-етична проблематика п’єси „Ляльковий дім”.

  78. Дитячий погляд на дорослий світ в романі Марка Твена “Пригоди Тома Сойєра”.

    Марк Твен (англ. Mark Twain), справжнє ім'я: Семюель Ленгхорн Клеменс (англ. Samuel Langhorne Clemens; 30 листопада 1835 Флорида, штат Міссурі - 21 квітня 1910, Реддінг, штат Коннектикут) - американський письменник, гуморист, сатирик, публіцист, видавець.

    Художні особливості роману Марка Твена “Пригоди Гекльберрі Фінна”.

  79. Риси естетизму те неоромантизму в романі “Портрет Доріана Грея” Оскара Уайльда.

    О́скар Фі́нґал О'Фла́герті Вілс Вайлд (або Уайльд), (Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde; 16 жовтня 1854, Дублін, Ірландія, Сполучене королівство - 30 листопада 1900, Париж, Франція) - видатний ірландський англомовний поет, драматург, письменник, есеїст.



  80. Взаємодія східних і західних культурних традицій у творчості Р. Кіплінга.

  81. Драматургія Г. Гауптмана. Натуралізм, соціально-психологічні мотиви, поетика символізму у його творах (“Перед сходом сонця”, “Самотні”, “Затоплений дзвін”).

  82. Проблематика роману Т. Манна «Будденброки». Автобіографічність твору.

  83. „Чарівна гора” як конструктивно-розгорнута метафора. Ключові мотиви творчості Т. Манна у новелі «Смерть у Венеції».

  84. Критика англійського буржуазного суспільства у творах Б.Шоу (на прикладі п’єс «Будинки вдівця», «Професія місіс Воррен», «Пігмаліон», «Дім, де розбиваються серця»).

  85. Модернізм як течія та стильовий напрям європейської літератури. Його основні представники та філософсько-естетичні позиції.

  86. Особливості експресіоністичної поетики. Тематика та проблематика «лірики великого міста» (на прикладі поезій Ґ.Бенна, Ґ.Гайма, Ґ.Тракля та ін.)

  87. Особливості символістської поетики ранніх п’єс М. Метерлінка (на прикладі «Принцеса Мален», «Сліпі», «Непрохана», «Блакитний птах»)

  88. Новизна психологічного аналізу у романістиці Кнута Гамсуна (“Голод”, “Містерії”).

    Кнут Га́мсун (норв. Knut Hamsun; *4 серпня 1859 - †19 лютого 1952, Нергольм) - норвезький письменник, що жив на межі XIX і XX століть (справжнє ім'я - Кнут Педерсен), лауреат Нобелівської премії з літератури за 1920 рік.

    Лірична сугестивність його прози (“Пан”, “Вікторія”).

  89. Дж. Джойс як модерніст-експериментатор та новатор. Особливості композиції та стилю роману «Улісс».

  90. Автобіографічність творів Ф.Кафки (на прикладі повісті «Перевтілення», романів «Процес», «Замок»). Відчуження як основний принцип стосунків між людиною та світом.

  91. Художня новизна “суб’єктивної епопеї” М. Пруста “У пошуках втраченого часу”.

  92. Тема втраченого покоління в романі Е.М. Ремарка „На Західному фронті без змін”. Образ Пауля Боймера як типового представника своєї епохи.

  93. Тема втраченого покоління в романі Р. Олдінгтона „Смерть героя”. Критика буржуазної культури та образи її представників. Образ Дж. Вінтерборна як типового представника своєї епохи.

  94. Тематичний спектр творчої спадщини Е. Хемінгуея. Особливості техніки письма автора, відомої як «стиль айсберга» (theory of iceberg).

  95. Роман Ж.П. Сартра “Нудота” як “біблія екзистенціалізму”. Принципи інтелектуальної драми в “Мухах”.

  96. Абсурдистські мотиви у творчості А. Камю: “Міф про Сізіфа”. Ідейний зміст роману „Чума”. Символіка і реальність у ньому.

  97. Творчість Г. Бьолля у контексті “літератури руїн” (на прикладі одного з романів: „Очима клоуна”, „Більярд о пів на десяту”).

  98. Романи В. Голдінга “Володар мух” та “Шпиль”. Притчевість прози письменника.

  99. Проблема ідентичності у творчості М. Фріша. Роман „Homo Faber”

  100. Загальна характеристика філософії та поетики драми абсурду.

  101. “Чекаючи на Годо” С. Беккета як зразок “антидрами”.

  102. Новаторство драматургії Б. Брехта („Матінка Кураж та її діти”, „Життя Галілео Галілея”).

  103. Синтез східних і західних традицій у романах-притчах Кобо Абе (на прикладі одного з романів: “Людина-коробка”, “Чуже лице”, “Жінка в пісках”).

  104. Нонконформістський пафос роману Дж.Д. Селінджера “Над прірвою в житі”.

  105. Роман К. Кізі “Хтось пролетів над зозулиним гніздом” як маніфест “бунтівного покоління” у США. Соціальний та символічний зміст роману.

  106. “Магічний реалізм” у латиноамериканській літературі.

  107. Роман Г. Гарсія Маркеса “Сто років самотності” як міфологізована історія Нового Світу та зразок жанрового синтезу.

  108. Наскрізні “культурні метафори” у новелістиці Х.Л. Борхеса.

  109. Постмодерн як стан культури наприкінці ХХ ст., його основні концепції та представники.

  110. “Хазарський словник” М. Павича як зразковий постмодерністський текст. Принцип інтерактивності у творчості Павича.

  111. Специфіка та естетичний сенс роману П. Зюскінда “Парфумер” (“Аромат”). Морально-філософський зміст образу Гренуя.

  112. Трагедія мови в “Голомозій співачці” Е. Йонеско.

  113. Принцип “гри в грі” у театрі Ж. Жене (“Покоївки”).

  114. Принцип “роману в романі” у Наталі Саррот (“Золоті плоди”).

    Наталі Саррот (* 18 липня 1900, Іваново-Вознесенськ, нині Іваново, Росія - † 19 жовтня 1999, Париж) - французька письменниця російського походження (при народженні - Наталія Іванівна Черняк).



  115. Поняття “шозизму” у А. Роб-Грійє (на прикладі роману “В лабіринті”).

  116. Художня специфіка роману М .Бютора „Переміна”

  117. “Ім’я рози” У. Еко як зразковий постмодерністський роман.

    Постмодерні́зм (фр. postmodernisme - після модернізму) - світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття XX століття приходить на зміну модернізму. Цей напрям - продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем - світоглядно-філософських, економічних, політичних.



  118. Постструктуралістська концепція світу як тексту та її модифікація в романі К. Рансмайра “Останній світ”.

  119. Принципи постмодерністського роману в „Історії світу в 10 ½ розділах” Дж. Барнса.

  120. Проблема мистецтва в романі Дж. Фаулза „Вежа з чорного дерева”.




  1. Антична література. Греція. Рим : хрестоматія для ВНЗ / Укл. Т.В. Михед. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 952 с.

    Навчальне видання - це видання систематизованих відомостей наукового або прикладного характеру, викладених у зручній для вивчення і викладання формі.



  2. Баррі П. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія. Навчальне видання. – К. : Смолоскип, 2008. – 360 с.

  3. Безпечний І. Теорія літератури. – К.: Смолоскип, 2009 . – 388 с.

  4. Галич О.А., Назарець В. Васильєв Є. Теорія літератури. Підручник. – К. : Либідь, 2005. – 488 с.

  5. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XIX ст. Навчальний посібник. – К.

    Навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.

    : Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.

  6. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XVII-XVIII ст. Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2009. – 296 с.

  7. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури XX ст. Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 504 с.

  8. Давиденко Г.Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та доби відродження. Навчальний посібник. – К. : Центр навчальної літератури, 2007. – 248 с.

  9. Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: навчальний посібник для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів. – К.

    Література США, американська література (англ. American literature) - англомовна література, створена на теренах США та колишніх британських колоній, до їхнього об'єднання в Сполучені Штати Америки. Література США остаточно виокремилася з англійської літератури в XIX ст.

    Вищий навчальний заклад (ВНЗ,, виш, вуз) - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

    : Довіра, 2002. – 318 с.

  10. Елліністична поезія: Антологія / Передмова, упор., коментар, примітки І.П.Мегели. – К. : Видавець Карпенко В.М., 2007. – 380 с.

  11. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2003. – 503 с.

    Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (15 грудня 1958, Львів - 31 грудня 1999, Київ) - письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з теорії літератури, історії фемінізму. Донька Дмитра Павличка.



  12. Ернст Роберт Курціус. Європейська література і латинське Середньовіччя / Пер. з нім. А. Онишко. – Львів: Літопис, 2007. – 752 с.

  13. Зарубіжна література ранніх епох. Античність. Середні віки. Відродження. Навч. посібник / Ф.І. Прокаєв, Б.В. Кучинський, Ю.Л. Булаховська, І.В. Долганов. – К. : Вища шк., 1994. – 407 с.

  14. Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Хрестоматія / Упоряд. Л. В. Грицик. – Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2006. – 689 с.

  15. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. Т. 1: А-К / За ред. Н Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 824 с.

  16. Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник. У 2 т. Т. 2: Л-Я / За ред. Н Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2006. – 864 с.

  17. Кун М.А. Легенди і міфи Давньої Греції. – К.

    Давньогрецька міфологія була основою розвитку однієї з найдавніших цивілізацій світу - Стародавньої Греції, колиски сучасної цивілізації. Розглядаючи богів, божеств та героїв давньогрецьких міфів, можна побачити розвиток сучасного суспільства: як воно змінювало своє ставлення до сил природи, до суспільного та індивідуального.

    : Академвидав, 2007. – 448 с.

  18. Лексикон загального та порівняльного літературознавства.

    Компаративізм, компоратизм - порівняльний, порівняльно-історичний методи, які застосовуються при вивченні споріднених предметів і явищ (наприклад, мов - у літературознавчій теорії і практиці).

    – Чернівці: Золоті литаври, 2001. – 636 с.

  19. Література західноєвропейського Середньовіччя / За заг. ред. Н.О. Висоцької. Навч. посіб. – 2-е вид. «Історія зарубіжної літератури». – Вінниця: Нова книга, 2005. – 464 с.

  20. Літературознавство. Словник основних понять. / Пер. з нім. видання. – Тернопіль: Богдан, 2008. – 280 с.

  21. Літературознавча енциклопедія. У 2 т. Т. 1. / Авт.-укл. Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ “Академія”, 2007. – 608 с.

  22. Літературознавча енциклопедія. У 2 т. Т. 2. / Авт.-укл. Ю.І. Ковалів. – К.: ВЦ “Академія”, 2007. – 624 с.


Додаткова:

  1. Мегела І. Історія давньогрецької літератури. – К.

    Анти́чна літерату́ра (від лат. antiquus - «стародавній,древній») - література стародавніх греків і римлян, яка розвивалася в басейні Середземного моря (на Балканському та Апеннінському півостровах та на прилеглих островах і узбережжях).

    : Видавець Вадим Карпенко, 2007. – 340 с.

  2. Наливайко Д., Шахова К. Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: підручник. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 416 с.

  3. Пiдлiсна Г.Н. Антична лiтература для всiх i кожного. – К. : Технiка, 2003. – 384 с.

  4. Павличко С. Теорія літератури / Передм. Зубрицької М. – К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи”, 2002. – 679 с.

  5. Пащенко В.I., Пащенко Н.I. Антична лiтература: Пiдручник для студентiв вузiв. – К. : Либiдь, 2001. – 718с.

  6. Пригодій С., Горенко О. Американський романтизм. Полікритика: Навч. пос. – К. : Либідь, 2006. – 440 с.

  7. Рубанова Г.Л. Історія світової літератури. Західноєвропейське середньовіччя (ІІІ-ХІV ст.). – Львів : ПАІС, 2004. – 144 с.

  8. Стабрила С. Міфологія для дорослих: Боги, герої, люди. – К. : Юніверс, 2000. – 544 с.

  9. Ткаченко А.О. Мистецтво слова: (Вступ до літературознавства): підручник. – К. : Київський університет, 2003. – 448 с.

  10. Шалагінов Б. Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. нарис. – К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2007. – 360 с.

Програма розглянута і затверджена на засіданні кафедри зарубіжної літератури та теорії літератури (протокол № __ від ______________ 2014 р.)


Завідувач кафедри проф. Червінська О.В.



Критерії оцінювання

усної відповіді на фаховому вступному випробуванні у 2014 році

за ОКР «спеціаліст»

зі спеціальності

«Філологія (зарубіжна література та теорія літератури

Абітурієнт отримує білет, який складається з трьох питань за відповідною програмою з теорії літератури та зарубіжної літератури. Відповіді оцінюються за таким чином:

максимальна кількість балів за усну відповідь – 100;

максимальна кількість балів за кожне з наявних у білеті:

за перше питання – 40 балів, за друге та третє – по 35 балів.

1. 30 – 40 балів ставиться, якщо абітурієнт ґрунтовно і повно викладає матеріал, виявляє повне розуміння матеріалу, обґрунтовує свої думки, застосовує знання на практиці, наводить необхідні приклади не тільки за підручником, а й самостійно складені, викладає матеріал послідовно і правильно з точки зору норм літературної мови.

Аспект (лат. aspectus - вигляд, погляд) - поняття філософії (онтології, теорії пізнання). У філософії аспект розглядається

2. 22 – 29 балів ставиться, якщо абітурієнт дає відповідь, що задовольняє ті ж вимоги, що й на 30 – 40 балів, але допускає деякі помилки, які сам виправляє після зауваження викладача, та поодинокі недоліки в послідовності викладання матеріалу і мовленнєвому оформленні.

3. 15 – 21 балів ставиться, якщо вступник виявляє знання і розуміння основних положень даної теми, але викладає матеріал не досить повно і допускає помилки у формулюванні правил, не вміє глибоко і переконливо обґрунтувати свої помилки і відчуває труднощі під час добору прикладів, викладає матеріал непослідовно і допускає помилки у мовленнєвому оформленні.

4. 0 – 14 балів ставиться, якщо абітурієнт виявляє повне незнання матеріалу відповідного питання.
Підсумкова оцінка за іспит виставляється за шкалою від 100 до 200 балів і дорівнює сумі балів за кожне з трьох питань білета плюс 100 балів.

Голова фахової комісії проф. Червінська О.В.




Декан філологічного факультету проф. Бунчук Б.І.


Скачати 217.33 Kb.

  • Програма
  • Чернівці - 2014