Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма фахового вступного випробування

Програма фахового вступного випробування




Сторінка1/4
Дата конвертації03.06.2017
Розмір1.32 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3   4

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

ФАКУЛЬТЕТ КІНО І ТЕЛЕБАЧЕННЯ


ПРОГРАМА

фахового вступного випробування

при вступі на  ІІ (ІІІ) курс 
для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр 
за умови вступу на споріднений напрям підготовки за спеціальністю 

6.020203 «Кіно-, телемистецтво»


Затверджено

на засіданні ради

факультету кіно і телебачення

Протокол № 6

від 29 лютого 2016 р.

декан ФКіТБ __________

Котляр С.В.

Київ 2016



ВСТУП

Програма фахового вступного випробування призначена:

- для осіб, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за спеціальностями «Кіно-,телемистецтво», «Народна художня творчість», «Акторське мистецтво», «Виробництво та експлуатація відео-аудіотехніки та кіноустановок» і вступають на другий курс напряму підготовки 6.

Моло́дший спеціалі́ст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності².

Осві́тньо-кваліфікаці́йний рівень ви́щої осві́ти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

020203 «Кіно-,телемистецтво» для здобуття ОС бакалавра;

-для осіб, які здобули освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за спеціальностями «Кіно-,телемистецтво» і вступають на третій курс напряму підготовки 6.020203 «Кіно-,телемистецтво» для здобуття ОС бакалавра.

Мета – виявлення рівня теоретичних знань, набутих абітурієнтом під час проходження освітньо-професійної програми молодшого спеціаліста.

Для досягнення мети передбачається виявлення теоретичної підготовки абітурієнтів та їх обізнаності з питань мистецтва, кіно-,телемистецтва.

Фахове випробування включає три питання:


  1. базові знання історії мистецтв.

  2. базові знання історії та теорії кіно-телемистецтва;

  3. базові знання професійно-орієнтованих дисциплін в межах спеціалізації.


ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ

ІСТОРІЯ МИСТЕЦТВ



Мистецтво Давнього світу
Первісне мистецтво. Виникнення і розвиток художньої культури з первісної синкретичної цілісності. Образ звіра та людини в монументальному й мобільному мистецтві давньої людини. Особливості первісного «реалізму».

Мистецтво Давнього Сходу. Основні риси мистецтва Давнього Сходу. Образотворча система мистецтва Месопотамії. Шедеври пластичного мистецтва.

Мистецтво Давнього Єгипту.

Історія мистецтв - розділ мистецтвознавства, який вивчає процес розвитку мистецтв з часів їх появи до наших днів.

Єги́пет (араб. مصر‎, Miṣr), Ара́бська Респу́бліка Єги́пет (араб. جمهورية مصر العربية‎, Джумхуріят Маср аль-Арабійя) - держава на північному сході Африки та Синайському півострові в Азії. На півночі омивається Середземним морем, на сході - Червоним морем.

Періодизація художньої культури Давнього Єгипту.

Старода́вній Єги́пет - одна з найдавніших держав на Землі і колиска цивілізацій Середземномор'я. Країна-стрічка займала територію в нижній течії річки Ніл в північно-східній Африці

Роль мистецтва у поховальному і державному культі фараона. Міф і канон як основа синтезу просторових мистецтв Давнього Єгипту. Іконографія давньоєгипетських богів. Релігійно-філософська концепція пропорцій у мистецтві Давнього Єгипту. Символічність давньоєгипетської орнаментики. Особливості давньоєгипетської художньої системи. Типологія та художньо-стилістичні особливості скульптури Давнього царства. Сюжетне наповнення і становлення стилістичних особливостей монументального живопису.

Мистецтво Античності

Мистецтво Античної Греції. Основні періоди розвитку культури Античної Греції. Гуманістична сутність культури античної Греції. Значення міста-полісу в розвитку давньогрецької культури.

Монументалізм (від лат. monumentum - пам'ятник) - стиль у світовому мистецтві та архітектурі середини XX століття. Виник як альтернатива авангардизму та модернізму 10-20-х років в СРСР та нацистській Німеччині, але згодом набув поширення і в інших країнах.

Старода́вня Гре́ція - цивілізація в історії Греції, яка існувала на Балканському півострові від III тис. до н. е. до початку Середньовіччя бл. 600 р. нашої ери. Найбільший її розквіт припав на класичний період V-IV ст.

Проблеми гармонії, краси, істини, долі, свободи й доблесті в художній свідомості Античної Греції.

Давньогрецький храм як сакральна модель світобудови. Еволюція фронтонної композиції. Проблема руху в давньогрецькій скульптурі. Поняття мімесису в мистецтві.

Мистецтво грецької архаїки. Типологія давньогрецьких храмів. Формування ордерної системи. Скульптура архаїки: тема куроса й кори. Вазопис чорнофігурного та червонофігурного стилю. Мистецтво “строгого стилю”. Вплив історичних подій на тематику і художньо-стилістичні особливості мистецтва. Мистецтво високої класики. “Золоте століття” Перикла: афінська демократія і стиль Еллади.

Висока класика - період давньогрецької культури, давньогрецького мистецтва зокрема, наприкінці 5 століття до н. е.

Червонофігурний вазопис - один із найвідоміших стилів давньогрецького вазопису. З'явився приблизно в 530 р. до н. е. в Афінах і проіснував до кінця III ст. до н. е. За кілька десятиліть червонофігурний вазопис витіснив панівний до цього чорнофігурний вазопис.

Афінська демократія - етап в історії Стародавніх Афін, що охоплює період з 500 по 321 р. до н. е., коли у місті-державі Афіни існувала демократична форма правління.

Скульптура високої класики: творчість Мирона, Поліклета та Фідія. Архітектурно-скульптурний ансамбль Афінського акрополя – міфологізація просторового середовища.

Афінський акрополь - найвідоміший акрополь у світі, розташований у столиці Греції місті Афіни на пагорбі Акрополіс висотою 156 м над рівнем моря. Афінський акрополь був офіційно проголошений провідною пам'яткою загальноєвропейської культурної спадщини 26 березня 2007 року.

Мистецтво пізньої класики. Криза полісу й утвердження нових форм грецького мистецтва. Прагнення грандіозності та декоративізму в архітектурі. Художньо-стилістичні особливості скульптури пізньої класики: творчість Праксителя, Скопаса, Лісіппа, Леохара. Драматургія античного живопису: Полігнот, Аполодор, Зевкіс, Апелес. Мистецтво еллінізму: зіткнення і синтез культури античності з давніми афро-азійськими культурами.

Мистецтво давнього Риму.

Утвердження придворного мистецтва. Августівський класицизм. Становлення історичного рельєфу. Римський домус і чотири стилі помпейського живопису. Синтез мистецтв у “Золотому домі” Нерона. Типологія римської мозаїки. Основні пам’ятки давньоримської архітектури. Розвиток портретної скульптури. Принципи об’єднання мистецтв у творчості Аполодора Дамаського: форум Траяна, Пантеон, вілла Адріана в Триволі. Синтез античних та варварських начал у мистецтві пізньої імперії. Мистецтво римських провінцій.

Вілла Адріана (італ. Villa Adriana) - зруйнована імператорська вілла в Тіволі, поблизу Риму, основна заміська резиденція імператора Адріан, звідки він правив Римською імперією на схилі свого життя.

Старода́вній Рим (лат. Roma antiqua, також Древній Рим, старожитній, античний Рим) - одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста - Риму (лат. Roma), яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника - Ромула.

Провінція в Римській імперії (лат. provincia, мн.: лат. provinciae) - найбільша одиниця адміністративно-територіального поділу держави (до кінця III ст. н. е.) поза межами Італії. Спочатку римське поняття provincia означало завдання, обов'язок для управлінців з Риму.

Фаюмський портрет.

Значення мистецтва античного світу для європейської художньої культури.

Фаюмські портрети - створені в техніці енкаустики поховальні портрети в Елліністичному Єгипті I–III століть. Свою назву отримали за місцем першої великої знахідки в Фаюмській оазі в 1887 році британською експедицією на чолі з Фліндерсом Пітрі.

Антична культура - це культура держав, що сформувалися з 3 тисячоліття до н. е. по 5 століття нашої ери на теренах Середземноморського регіону періоду архаїчної Греції, класичної Греції, доби еллінізму та доби Римської республіки.



Мистецтво Середньовіччя

Формування художніх стилів у середньовічній культурі. Еволюція видів та жанрів мистецтва. Роль канону в середньовічному мистецтві. Ранньохристиянське мистецтво. Виникнення християнства і криза античної культури. Розписи римських катакомб: кристалізація художніх особливостей та утвердження символічної мови християнського мистецтва. Становлення культової християнської архітектури: базиліка та центричний тип храму. Складання християнської іконографії. Ранньохристиянські мозаїки Риму.


Середньовічне мистецтво Західної Європи.

Християнське мистецтво - мистецтво (живопис, скульптура, музика) християнської церкви, культури, як і християнського світу загалом.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.

Романське мистецтво. Синкретизм скульптурних й архітектурних форм романського храму. Архітектурні школи Франції. Романське мистецтво Італії. Романське мистецтво Німеччини.

Готичне мистецтво. Розвиток європейської міської культури. Конструктивні та художньо-стилістичні особливості готичної архітектури. Синтетичний ансамбль готичного собору. Традиційна періодизація готичного мистецтва. Куртуазний стиль у мистецтві пізнього Середньовіччя.

Романське мистецтво також Романіка - період розвитку мистецтва Західної Європи, що охопив хронологічно 11-13 ст. (у декотрих місцевостях дещо довше) і був поступово витіснений сформованою готикою. На території України романське мистецтво розвивається від початку ХІІ ст.

Мистецтво Італії - візуальні та витончені мистецтва, уславлена і важлива галузь історії і культури народів Аппенінського півострову.

Го́тика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний стиль - художній стиль, середньовічної культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським».

Середньові́ччя - період європейської історії від 5 століття (падіння Римської імперії і Велике переселення народів) до епохи Відродження та Реформації, кінець 15 століття - початок 16 століття. За усталеною періодизацією раннє середньовіччя швидше відбулося у Західній Європі, аніж у Східній (близько 9-11 ст.).

Готика у Франції. Основні етапи розвитку готичної архітектури Франції.

Готична архітектура - період розвитку західноєвропейської архітектури з XII по XVI століття. Готична архітектура замінила архітектуру романської доби і своєю чергою поступилася архітектурі доби відродження.

Готична скульптура Франції: основні пам’ятки, іконографія та стиль.

Готична скульптура - скульптура стилю середньовіччя - готики (XI–XII століття і ХІІІ-XIV століття (в окремих країнах - до XVI ст.).

Еволюція вітражного мистецтва. Ранній період французького станкового живопису.

Станко́вий живо́пис - рід малярства, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально - живопис, створений на станку (мольберті).

Паризька школа мініатюри. Готика в Німеччині. Архітектура та монументальна скульптура Бамберга, Магдебурга, Наумбурга. Готика в Англії. Основні етапи розвитку готичної архітектури Англії. Англійська меморіальна пластика. Мистецтво треченто в Італії. Творчість Чімабуе. Живописна реформа Джотто.


Мистецтво Візантії.

Християнство як ідеологічна основа візантійської культури. Античність і Візантія. Символізм середньовічного мислення. Релігійно-філософські аспекти синтезу в мистецтві Візантії. Основні етапи розвитку візантійського мистецтва.

Паризька школа - умовна назва художників і скульпторів, що працювали в Парижі у 1900-1960-х роках і ніколи не були єдиним угрупованням з єдиною ідейною художньою патформою.

Візанті́йська культу́ра - історичний етап розвитку європейської культури епохи Середньовіччя; оригінальна культура, що склалася після розпаду Римської імперії на Західну й Східну. Спадкоємиця культури Стародавньої Греції, що водночас увібрала в себе багато із культур східних народів, що населяли території Візантії.

Візанті́йська імпе́рія (грецькою: Βασιλεία τῶν Ῥωμαίων - Basileia tōn Rōmaiōn, царство Ромеїв, царство Римське, Римська імперія, 395-1453) - середньовічна держава, східна частина Римської імперії. У староруських і старослов'янських літописах також вживаються назви Християнське і Грецьке царство.

Мистецтво ранньовізантійського періоду. Формування самобутнього візантійського художнього стилю. Розробка купольного типу храму. Софія Константинопольська: конструктивні особливості та символіка візантійського храму. Мозаїки Равенни V – VII cт. Іконоборство та його естетичний вплив на художню культуру Візантійської імперії. Утвердження і конструктивний принцип хрестово-купольної церкви. Візантійський іконографічний канон. «Палеологівське Відродження» та особливості художньої системи візантійського живопису.

Вплив візантійської культури на мистецтво Західної Європи і Київської Русі.



Мистецтво італійського Ренесансу.

Передумови розвитку італійського мистецтва Відродження. Міський характер ренесансної культури. Відродження й Античність. Відродження і Середньовіччя. Нова концепція історії та природи. Гуманізм та індивідуалізм як визначальні риси культури Відродження. Людина в мистецтві Відродження.

Мистецтво кватроченто. Полеміка з готикою: діяльність Філіппо Брунелескі. Характерні риси ренесансної архітектури. Італійський ренесансний палаццо. Основні тенденції у живописі Флоренції XV ст. Новаторство Мазаччо. Синтез раціональних та ідеальних істин у творчості П’єро делла Франческа. “Куртуазний” ідеал Беноццо Гоццолі. Видовищність релігійного живопису Доменіко Гірландайо. Творчість Сандро Ботічеллі. Живопис Центральної Італії. Гуманізм в образотворчому мистецтві Північної Італії. Живопис кватроченто у Венеції. Міф і реальність у творчості Джованні Белліні. Скульптура кватроченто: впливи античної та готичної скульптури, розширення тематичного діапазону. Поява нових жанрів і видів пластичного мистецтва. Творчість Лоренцо Гіберті. Становлення стилістичних особливостей ренесансної скульптури: творчість Донателло. Кругла статуя у творчості Андреа Вероккіо.

Мистецтво високого Відродження. Універсалізм Леонардо да Вінчі. Поєднання традицій античності та християнської благодаті у творчості Рафаеля Санті. Різносторонній геній Мікеланджело Буонаротті.

Проблема стилю в образотворчому мистецтві чінквіченто в Італії. Живопис чінквіченто у Венеції. Новаторство Джорджоне. Перший живописець Венеціанської республіки – Тиціан Вечеллі. Маньєризм у Венеції: Тінторетто і Паоло Веронезе. Цілісна структура архітектури Андреа Палладіо.

Італійське мистецтво і маньєризм Іспанії: творчість Ель Греко в Толедо.

Просторово-образна система ренесансного художнього синтезу. Принципи об’єднання монументального живопису й архітектури в мистецтві італійського Відродження.

Стіно́пис або му́рал (англ. mural - «фреска»; ісп. muro - «стіна», «мур») - різновид монументального і декоративного малярства, що виконувалося безпосередньо на стіні або на штукатурці, закріпленій на стіні, в якому фігуративні образи й декоративні орнаменти підпорядковуються архітектурним формам.

Теорія перспективи. Типологія композиційної побудови живописних творів: “архітектонічна” композиція, “килимова” композиція, композиція “театральної сцени”, композиція “крупного плану”. Еволюція композиційної побудови портрета. “Закони краси” людини: ренесансні пропорції. Колір і світло в живописі Відродження.

Значення мистецтва італійського Відродження для формування європейського мистецтва нового часу.



Мистецтво північного Відродження.

Північний тип культури Відродження. Збереження національних середньовічних традицій та вплив італійського Відродження. Засади протестантської моралі. Великі географічні та наукові відкриття та їхній вплив на розвиток європейської культури і мистецтва.

Ренесансний живопис Нідерландів. Вівтарні композиції XV ст. Ренесансні ідеали та середньовічний спіритуалізм у творчість Губерта і Яна ван Ейків. Творчість Рогіра ван дер Вейдена. Теми й образи Ієронімуса Босха. Проблема стилю в нідерландському мистецтві XVI ст. Інтелектуалізм живопису Пітера Брейгеля Мужицького.

Ренесансний живопис Німеччини. “Синтетична” особистість Альбрехта Дюрера: теоретичні трактати, живописна спадщина, гравюри, рисунок. Художня мова Альбрехта Альтдорфера. Ізенгеймський вівтар Матіаса Ґрюневальда. Портрети Ганса Гольбайна. Особливості образної системи Лукаса Кранаха.

Ренесансна художня культура Франції. Утвердження ренесансних форм в архітетктурі: французьке шато. Перший великий художник французького Відродження – Жан Фуке. Портретна галерея Жана Клуе. Принципи взаємодії мистецтв у стилістиці маньєризму. Школа Фонтебло.

Мистецтво XVII століття

Соціально-економічний та моральний контекст європейської культури XVII ст. Вплив філософського раціоналізму на культуру Нового часу. Ідеологія абсолютизму на її вплив на всі сфери художньої культури XVII ст. Проблема стилю в мистецтві XVII ст. Відображення суспільної поляризації в художніх стилях. Теорія жанрів.

Мистецтво Італії. Зародження та розвиток архітектури бароко в Італії: собор Іль Джезу в Римі. Експерименти з простором в архітектурі Л.Берніні та Ф.Борроміні. Станкова та монументально-декоративна скульптура Л.Борніні. Новаторство Караваджо. Караваджизм: учні і послідовники. Болонська академія братів Каррачі.

Мистецтво Фландрії. Провідна роль малярства в системі образотворчих мистецтв. Франко-фламандська школа живопису: П.П.Рубенс. Портрети Яна Ван Дейка. Побутовий жанр у творчості Я.Йорданса. Натюрморти Ф.Снайдерса.

Мистецтво Голандії. Демократизація та багатожанровість голландського живопису. „Сніданки” та „десерти” у творчості В.Хеди, П.Класа, В.Кальфа. Створення національного реалістичного пейзажу. Побутовий живопис художників дельфтської школи: Вермеєр Дельфтський. Ф.Гальс і розвиток портретного живопису в Голандії. Мистецтво Рембрандта в історії європейської гравюри й станкового живопису.

Мистецтво Іспанії. «Золотий вік» розвитку іспанського живопису. Образ людини у творчості Рібери. Відображення життя іспанських монастирів у творчості Ф.Сурбарана. Теми й образи живопису Д.Веласкеса.

Мистецтво Франції. Особливості розвитку французької художньої культури в епоху утвердження національної держави і абсолютної монархії. Синтез мистецтв у палацовій архітектурі стилю Людовика XIV. Жанровий реалістичний живопис та графіка: Ж.Калло, Л.Ленен, Ж. де ля Тур. Н.Пуссена та формування класицизму у французькому живописі. Розвиток традицій героїчного пейзажу Пуссена у творах К.Лорена.

Мистецтво XVIIІ ст.

Становлення художньої системи Просвітництва. Людина, природа, цивілізація у світогляді доби Просвітництва. Просвітницька концепція мистецтва. Художня творчість та філософські концепції XVIII ст.: особливості взаємодії. Структура художньої культури XVIII ст. Просвітницький реалізм в образотворчому мистецтві.

Мистецтво Франції. Стиль Людовика XV. Ідилістичні полотна А.Ватто. Особливості стилю рококо в архітектурі (готель Субіз), живописі (пасторалі Ф.Буше), скульптурі (салонна порцеляна Ф.Буше й Е.М.Фальконе). Гімн третьому стану в творчості Ж.Шардена. Мистецтво революційного класицизму: Паризький Пантеон (церква св. Женев’єви). Портрети в мистецтві просвітницького реалізму: А.Гудон. Теми, ідеї, образи живопису Ж.Л.Давіда.

Мистецтво Італії. Рим як центр європейського мистецького життя. Життєвість і художня виразність образів у творах Дж.Креспі й А.Маньяско. Монументальні квадратури Дж.Тьєполо. Розвиток пейзажного живопису (Ф.Гварді, Дж.Каналетто). «Архітектурні фантазії» графічних циклів Дж.Піранезе.

Мистецтво Англії. Особливості розвитку англійської художньої культури XVIII ст. Сатиричні та моралізаторські серії Хогарта. Аристократична велич та втілення героїчного ідеалу в образах Дж.Рейнольдса. Поетична настроєвість портретів Т.Гейнсборо. Принципи пленерного живопису Дж.Констебля.

Мистецтво Росії. Реформи Петра І та їх вплив на формування художньої культури європейського типу. Розвиток містобудування та столиця Петра. Діяльність Д.Трезіні. Становлення світського образотворчого мистецтва. Творчість А.Матвеєва, І.Нікітіна, О.Антропова. Художньо-стилістичний синтез класицизму, бароко і сентименталізму в мистетцькій культурі Росії другої половини XVIII ст. Соціальна диференціація художньої культури. Бароко в російській архітектурі: творчість Б.Растреллі. Класицизм в російській архітектурі (В.Баженов, М.Казаков, Дж.Кваренгі, Ч.Камерон). Класицистичні тенденції у розвитку російського образотворчого мистецтва другої половини XVIII ст.



Мистецтво першої половини ХІХ ст.

Загальна характеристика й періодизація західноєвропейського мистецтва ХІХ ст. Формування національних шкіл образотворчого мистецтва. Романтизм як світоглядна система першої третини ХІХ ст. Конфлікт з дійсністю в образотворчому мистецтві романтизму. Естетичні концепції романтизму. Полеміка з ідеологією Просвітництва. Ідейно-художні завдання романтизму. Національна специфіка й загальні риси. Проблема синтезу мистецтв. Виникнення нових форм і жанрів мистецтва. Живописна мова романтиків.

Мистецтво Франції. Класицистична школа Давіда: творчість А.Гро та Ф. Жерара. Академічний класицизм Ж.Д.Енгра. Живопис французького романтизму: творчість Т.Жеріко й Е.Делакруа. Ф.Рюд і романтизм у французькій скульптурі.

Мистецтво Іспанії. Філософські узагальнення у творчості Ф.Гойї.

Мистецтво Німеччини. Типологічні паралелі в літературі та живописі німецького романтизму. Романтичне вікно у творчості К.Д.Фридриха, Ф.О.Рунге, Г.Т.Керстінга. Братство «Назарейців» та його послідовники.

Мистецтво Англії. В.Тернер – нове слово в мариністиці. Романтизм у Англії – В.Блейк, Братство «Прерафаелітів».

Мистецтво Росії. Архітектура російського класицизму першої третини ХІХ ст.: розбудова Петербурга, реконструкція Москви. Класицизм та реалістичні традиції російської скульптури. Меморіальна пластика у творчісті І.Мартоса. Ф.Щедрін як майстер монументально-декоративної скульптури. Поєднання романтизму з реалістичними пошуками в російському живописі. Психологізм і національна своєрідність портретів О.Кіпренського. Риси реалізму в романтичних творах В.Тропініна. Традиції класицизму і риси романтизму в творчості К.Брюллова. Побутовий жанр в творчості О.Венеціанова. Новаторство змісту та засобів художньо-образної виразності в творчості О.Іванова. Автопортрети російських художників-романтиків – історія духовного життя суспільства.
Мистецтво другої половини ХІХ ст.

Проблема демократизації культури та мистецтва. Метод критичного реалізму. Різновиди реалістичного методу в образотворчому мистецтві 70-80-х років ХІХ ст. Стилі та художні напрями у мистецтві другої половини ХІХ ст.

Мистецтво Франції. Активізація реалістичних тенденцій у французькому живописі: творчість О.Дом’є К.Коро і «барбізонська школа». Демократична спрямованість живописних полотен Г.Курбе. Всесвітня виставка 1855 р. в Парижі. Зародження бунтарського мислення в живописі: новаторство Е.Мане. Мистецтво імпресіонізму: історія виникнення, загальна характеристика та періодизація. Пейзажний живопис імпресіоністів. Роль пленеру у творчості К.Моне. Пленер у творчості А.Сіслея та К.Піссаро. Творчий метод Е.Дега. Колір і світло в картинах О.Ренуара. Скульптура імпресіонізму: творчість О.Родена. Постімпресіонізм – полеміка з імпресіонізмом. Особливість художньої манери П.Сезана. Метод „клуазонізму” та синтетичного декоративізму в творах П.Гогена. Експресивний колоризм живопису В.Ван Гога. Живопис і графіка А.Тулуз-Лотрека. Символізм в образотворчому мистецтві Франції. Містичний образ у творах П.Пюві де Шаванна, О.Редона. Група Набі.

Мистецтво Росії. Зародження методу критичного реалізму в творчості П.Федотова. Пейзажний живопис С.Щедріна. Російське селянство у творах В.Перова. І.Крамський та створення „Товариства пересувних художніх виставок” (1871 р.). Психологізм образів у творах І.Крамського. Розвиток побутового жанру у творчості В.Максимова, В.Маковського, М.Ярошенка. Стиль і художній метод І. Рєпіна. Історичні полотна В.Сурикова. Естетика нового реалістичного пейзажу в творчості передвижників (О.Саврасов, Ф.Васильєв, І.Шишкін, В.Полєнов, І.Левітан, І.Айвазовський, А.Куїнджі).

Мистецтво Польщі. Історична тематика в творчості Я.Матейка та Ю.Брандта. Розвиток побутового жанру в творах Г.Родаковського, А.Гроттгера, Ю.Хелмонського, Ю.Коссака, ТОксентовича. Відображення природи в краєвидах Н.Орди та Ю.Хелмонського.

Мистецтво кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Символізм і модерн у західноєвропейському мистецтві межі ХІХ – ХХ ст. Національні особливості модерну в країнах Європи. Теорія синтезу і реалізація «гезамткунстверку». Формування нового типу художника-універсала. Культ художнього ремесла. Стиль модерн у журнальній графіці й афіші межі століть.

Стиль Арт Нуво в Бельгії. Ідеї В. Орта. «Нещадний» модерн А. Ван де Вельде.

Мистецтво Англії. Творчість О.Бердслі. В.Морріс і рух «Мистецтва і ремесла».

Мистецтво Австрії. Проекти споруд та інтер’єрів Й.Гофмана, О.Вагнера. Г.Клімт та Віденський Сецессіон. Творчість А.Мухи.

Мистецтво Іспанії. Образотворча символічність архітектурної форми А.Гауді.

Мистецтво Німеччини. Ф.фон Штук та Мюнхенський Сецессіон.

Мистецтво Франції. Стиль ар-нуво в архітектурі Франції (Г.Гімар, А.Соваж, Ш.Плюме).

Мистецтво Росії. Абрамцівський художній гурток С.Мамонтова. Творчість В.Васнєцова. М.Нестерова. Риси імпресіонізму в творах ККоровіна та І.Грабаря. Творчість М.Врубеля: синтез проблематики символізму та модерну. Творчий шлях В.Сєрова та поєднання художніх методів – від імпресіонізму до модерну. Діяльність товариства «Світ мистецтва». Історичні стилізації та естетизм у творчості О.Бенуа, К.Сомова, Л.Бакста, І.Білібіна, Б.Кустодієва. Національна тематика в творах учасників „Союзу російських художників”(Ф.Малявін, К.Юон). Творчість В.Борисова-Мусатова і проблеми символізму в російському живописі.

Мистецтво першої половини ХХ ст.

Основні історико-культурні тенденції першої половини ХХ ст. Поява нових видів мистецтва. Зміна й паралельне існування низки художніх напрямів, течій та шкіл. Програмні маніфести художніх напрямів ХХ ст. Особистість митця в культурі ХХ ст.

Проблема «наївного живопису». Мистецтво офіційне та неофіційне. А.Руссо та проблема примітивізму в мистецтві початку ХХ ст. Джерела творчості Н.Піросмані.

Живопис фовізму: творчість А.Матіса, А.Марке, А.Дерене, Ж.Брака. Поєднання інтенсивної колористики зі спрощеною формою.

Експресіонізм у західноєвропейському мистецтві. «Крик» як категорія естетики Е.Мунка й еспресіонізму. Німеччина: група «Міст». Пошуки живописної виразності у творчості Е.Кірхнера, Е.Хеккеля, Е.Нольде. Група „Синій вершник” у Мюнхені: В.Кандинський, Ф.Марк, О.Явленський, П.Клее. Експресіоністичні тенденції в російському живописі (П. Філонов, М.Шагал).

Неовізантизм у Парижі. «Школа візантійського відродження» М.Бойчука. Пошуки національного монументального стилю: синтез традицій українського іконопису з засадами мистецтва Проторенесансу. Виставка 1910 р. в Салоні Незалежних – М.Бойчук, М.Касперович, С.Налепінська, С.Сегно, С. Бодуен де Куртоне. Реакція паризької критики (Г.Аполінер, А.Сальмон) на новаторські пошуки майбутніх бойчукістів.

Кубізм – джерела й становлення. Виставка групи „Бато-Лавуар” (П.Пікасо, Ж.Брак, Х.Гріс, О.Архипенко). Теоретичні засади стилю (Г.Аполінер, Г.Стайн). Відмова від реалістично – чуттєвого відображення світу та світло-тіньового моделювання об’ємів, перехід до площинної геометризації форм, контрастного локального колориту. Аналітичний, синтетичний та декоративний кубізм. Своєрідність кубізму Ф.Леже. Кубістична скульптура – колористичні контррельєфи О.Архипенка. Кубізм у російському мистецтві: об’єднання „Бубновий валет” (П.Кончаловський, І.Машков, Р.Фальк, М.Лєнтулов).

Футуризм: апологія техніки та швидкості. „Маніфест” Ф.Марінетті та його втілення у творчості У.Боччоні, К.Карра, Д.Северіні, Л.Руссоло, Дж. Балла. Кінетизм в пластичному формотворенні: Л.Руссоло і Л. Сюрваж. Поширення ідей футуризму в російському мистецтві. Угрупування „Ослиний хвіст” (М.Ларіонов, О.Розанова, Н.Гончарова, Д.Бурлюк).

Орфізм. Музичні асоціації вільних форм і кольорів. Творчість Р. і С.Делоне.

Геометричні абстракції та функціоналізм у мистецтві 20-30-х рр. ХХ ст. Неопластицизм П.Мондріана й групи «Де Стейл». Система професійного навчання та теоретичні праці Баугаузу. Пуризм як антикубізм та живописна творчість Ле Корбюзьє.

Дадаїзм у Європі та США. Абсурдизм у мистецтві та літературі. Джерера та становлення руху Дада. Т.Тцара і кабаре «Вольтер» у Цюриху. Акції дадаїстів у Німеччині та Франції. Творчість М.Дюшана й абсурдні об’єкти «реді-мейд». Особливості самопрезентації дадаїстів (колажі, об’єкти, скандальні виставки).

«Паризька школа» (А.Модільяні, Д.Рівера, М.Шагал, Х.Сутін) та проблеми художньої еміграції з України.

Абстракціонізм. Колористичний абстракціонізм В.Кандінського. Теоретичні праці та педагогічна діяльність художника в Баугаузі. Геометричний абстракціонізм (супрематизм) К.Малевича. Променизм М.Ларіонова та Н.Гончарової. Синхронізм М.Русселя, М.Райта.

Сюрреалізм. „Маніфест сюрреалізму” А.Бретона. Філософія інтуїтивізму та повний автоматизм дії у живописних творах Х.Арпа, М.Ернста. Друга хвиля сюрреалізму та творчі пошуки С.Далі. Творчість Р. Магріта, І.Тангі. Сюрреалізм і скульптура (Г.Мур, А.Джакометті, Х.Міро).

Колективна розробка нового національного монументального стилю Мексики. Завдання художнього синтезу в мистецтві тоталітарних режимів Європи 30-х років ХХ ст.

Західноєвропейська художня культура після другої світової війни. Мистецтво неореалізму. Творчість А.Фужерона, П.Пікассо, Р.Гуттузо, Ф.Леже. Графічні серії Ф.Мазареля, сатирична графіка Ж.Еффеля. Скульптура. Гострота образно-пластичної мови творів А.Майоля, О.Цадкіна, Дж.Манцу.



Мистецтво другої половини ХХ ст.

Візуальна естетика постмодернізму. Мистецтво у засобах масової інформації.

Засоби масової інформації Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) - преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку.

Масовий спосіб існування мистецтва.

Абстрактний експресіонізм і Дж.Поллок. Варіанти безпредметної експресії в творчості групи «КОБРА». Поп-арт і використання шаблонів масової культури. Творчість Е.Ворхола, Дж.Джонса, Р.Раушенбаха, Р.Ліхтенштейна. Вплив поп-арту та гіпереалізм. Фотографія та сучасне мистецтво. Оп-арт: використання оптичних ефектів у творчості В.Вазарелі. Концептуалізм і мистецтво як текст (Дж.Кошут). Кітч. Соц-арт.

Мистецтво сьогодення – „нова хвиля” художнього авангарду в мистецтві процесу (ленд-арт, графіті, татуаж, пірсінг, гепенінг, інсталяція та перформенс).

Твори мистецтва 20 ст. в збірках музеїв світу – Музей сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Національний музей сучасного мистецтва Центру Помпіду в Парижі, Нова Пінакотека в Мюнхені.

Мистецтво України доби Київської Русі

Запровадження християнства у Київській Русі та його вплив на культурний розвиток країни. Входження Київської Русі до візантійського культурного кола.

Становлення самобутньої архітектури Київської Русі. Руська дерев’яна архітектура: оборонне будівництво, типологія житлової архітектури.

Розвиток кам’яного монументального будівництва. Оригінальна розробка принципів візантійської синестезії у мистецтві Русі-України: архітектура і декорування Десятинної церкви. Спаський собор у Чернігові. Ранній період становлення християнської пластики України. Скульптурні деталі з Десятинної церкви у Києві та Спасо-Преображенського собору в Чернігові.

Ідея новаторства в архітектурному вирішенні Софії Київської. Мозаїки та фрески Софійського собору. Особливості композиційної побудови та іконографія святих образів. Стінопис веж: історико-оповідні та орнаментальні композиції. Скульптурне оздоблення Софії Київської: архітектурні деталі, шиферні плити, реконструкція темплона. Уявлення про Всесвіт втілені в орнаментиці мармурового саркофага князя Ярослава. Скульптура ХІ ст. Типологія орнаментальних плит з парапетів київських і чернігівських храмів.

Становлення “другої київської художньої школи” у Печерському монастирі. Печерська архітектурна школа: особливості архітектурного вирішення Успенського собору (1072 р.), Троїцької надбрамної церкви Печерського монастиря, Михайлівського Золотоверхого собору (1108-1113 рр.).

Тро́їцька Надбра́мна це́рква - церква над Святою брамою Києво-Печерської лаври у Києві, побудована у 1106-1108 роках. Єдина серед наземних споруд Лаври, яка збереглася неушкодженою з часів Київської Русі, одна з визначних пам'яток архітектури, культури та історії українського народу.

Михайлівський Золотоверхий монастир - споруджений у 1108–1113 роках онуком Ярослава Мудрого київським князем Святополком Ізяславичем на базі Михайлівського Золотоверхого собору.

Споруди Київської архітектурної школи другої половини ХІ ст. Будівельна діяльність Володимира Мономаха і єпископа Єфрема в Переяславі.

Монументальні сюжетні рельєфи Києва – плити Києво-Печерської лаври і Михайлівського Золотоверхого монастиря. Давньоруський монументальний живопис другої половини ХІ – початку ХІІ ст. Мозаїчні композиції та фрески Михайлівського Золотоверхого собору. Давньоруський іконопис ХІ – ХІІ ст. Джерела і розвиток іконописання Київської Русі. Напівлегендарна постать Алімпія. Особливості художньої системи давньоруського живопису. Початки книжної мініатюри. Ошатність рукописної книги. Мініатюри “Остромирового євангелія”, “Ізборника Святослава”, “Кодексу Гертруди”.

Мистецтво України другої половини ХІІ – ХІІІ ст. Культурно-політичний сенс роздрібненості. Зростання незалежності удільних князівств.

Архітектура Русі-України 30-80-х рр. ХІІ ст. Становлення рис нового стилістичного напряму: церква Пирогощі в Києві на Подолі. Найхарактерніша збережена споруда Києва ХІІ ст. – Кирилівська церква. Археологічні джерела до реконструкції переяславської архітектури. Стольне місто Чернігів: особливості забудови та храмове будівництво ХІІ ст. Архітектура Волині часів Ізяслава Мстиславовича: Успенський собор у Володимирі-Волинському. Архітектура Русі-України кінця ХІІ – першої половини ХІІІ ст. Архітектори Коров Якович і Петро Милонєг. Становлення нового стилістичного напряму – церква Василя в Овручі. Собор Апостолів у Білгороді під Києвом і П’ятницька церква в Чернігові як типові зразки архітектури кінця ХІІ – першої половини ХІІІ ст.

Художньо-стилістичні риси українського монументального мистецтва ХІІ ст. Фресковий розпис Кирилівської церкви. Розписи Успенського собору Єлецького монастиря в Чернігові. Білокам’яне різьблення Чернігова – тератологічна орнаментація капітелей колон. “Юр’єве євангеліє” і “Добрилово євангеліє” як яскраві зразки руської книжкової мініатюри ХІІ ст.

Мистецтво Галицько-Волинського князівства. Джерела реконструкції мистецтва Давнього Галича. “Звоніння в прадідову славу” – Успенський собор Ярослава Осмомисла. Архітектурно-скульптурний ансамбль церкви Пантелеймона. Скульптура Давнього Галича: різьблений декор Успенського собору в Галичі, літописної церкви св. Іоана Златоустого в Холмі, церкви Пантелеймона.

Мистецтво України пізнього середньовіччя.

Пі́знє Середньові́ччя - термін, використовуваний істориками для опису періоду європейської історії в XIV-XVI століттях.

Передумови та основні напрями розвитку пізньосередньовічної культури України. Люблінська унія та її наслідки. Духовна культура України ХІІІ – XIV ст. Цехові об’єднання та розвиток міських ремесел. «Народження гуманізму» та перші меценатські двори.

Архітектура України другої половини XIII – першої половини XVІ ст. Містобудівні програми ХІІІ – XV ст. Типологія планувальної структури міст. Розпланування королівських і приватних міст. Вплив Маґдебурзького права на планувальну структуру Львова, Кам’янець-Подільського, Рогатина, Бережан. «Волинські вежі» та дерев’яні наскальні оборонні комплекси в Уричі, Підкамені, Розгірчу та Бубнищі. Українська оборонна архітектура XIV – першої половини XV ст. Типологія пізньосередньовічних замків. Однобаштові замки, замки з компактним планом і однією баштою, нерегулярні у плані багатобаштові оборонні комплекси Оборонна архітектура другої половини XV – першої половини XVI ст. Зміни у фортифікації: поява багатобаштових регулярних замків і оборонної гідротехнічної системи.

Образотворче мистецтво України другої половини XIII – першої половини XVІ ст. Система декорування православних і католицьких храмів. Фрагменти поліхромії церков у Сутківцях, Збручанському, Бакоті. Розписи Вірменського собору у Львові. Тематика акафісту Богородиці та Вселенських Соборів у малярських композиціях притвору Онуфріївської церкви в Лаврові. Малярські ансамблі, виконані під патронатом Владислава ІІ Ягайла у Польщі. Фресковий ансамбль Троїцької каплиці замку в Любліні (1418 р.). Фрески Горянської ротонди (XIV – XV ст.), виконані на замовлення родини Другетів.

Іконопис пізнього Середньовіччя. Станкове малярство XIV – першої половини XVІ ст.: типологія, іконографія та художньо-стилістичні особливості. Житійні ікони. Ікони з елементами готики. Група ікон з Радружа: еволюція стилю. Діяльність митрополита Петра Ратенського та «Богородиця Петрівська». Борисо-Глібські ікони як втілення державотворчих ідеалів. Майстер ікон з Ванівки. Ікони з Дальови та пошуки нової образності.

Мистецтво України другої половини XVI – першої половини XVII ст.

Стилістичні особливості українського мистецтва ХVІ – початку ХVІІ ст. Естетичні погляди українського Ренесансу.


  1   2   3   4



  • ВСТУП
  • ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ
  • Мистецтво Давнього Сходу.
  • Мистецтво давнього Риму .
  • Фаюмський портрет
  • Середньовічне мистецтво Західної Європи
  • Мистецтво Візантії.
  • Мистецтво італійського Ренесансу.
  • Мистецтво північного Відродження.
  • Мистецтво першої половини ХІХ ст.
  • Мистецтво другої половини ХІХ ст.
  • Мистецтво кінця ХІХ – початку ХХ ст.
  • Мистецтво першої половини ХХ ст.
  • Мистецтво другої половини ХХ ст.
  • Мистецтво України доби Київської Русі
  • Троїцької надбрамної церкви
  • Мистецтво України пізнього середньовіччя
  • Мистецтво України другої половини XVI – першої половини XVII ст.