Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма комплексного державного іспиту з циклу соціально-економічних та професійно-орієнтованих дисциплін для студентів, що здобувають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем

Програма комплексного державного іспиту з циклу соціально-економічних та професійно-орієнтованих дисциплін для студентів, що здобувають вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем




Сторінка1/3
Дата конвертації08.05.2017
Розмір0.65 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра СТРАХУВАННЯ ТА РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ





ЗАТВЕРДЖЕНО

Вчена рада економічного факультету,

протокол № 5 від «18» грудня 2014 р.
Голова Вченої ради, декан факультету,

_________________ проф. В.Д. Базилевич



ПРОГРАМА

комплексного державного іспиту

з циклу соціально-економічних та професійно-орієнтованих дисциплін

для студентів, що здобувають вищу освіту

за освітньо–кваліфікаційним рівнем «магістр»

спеціальності 8.03050801 «Фінанси і кредит»

спеціалізованої програми «Управління ризиками та страхування»


ПОГОДЖЕНО

науково-методична комісія економічного факультету

протокол № 3 від «18» листопада 2014 р.

Голова НМК

_______________доц. Т.М.Литвиненко





СХВАЛЕНО

кафедра страхування та ризик-менеджменту

протокол № 4 від «07» листопада 2014 р.

Зав. кафедри

_________________проф. Р.В. Пікус





КИЇВ – 2014

ЗМІСТ ПРОГРАМИ


Еволюція концепції торгової марки и бренду.
Знак для товарів і послуг, також товарний знак, торгова марка, торговельна марка, англ. trademark - позначення, знак за яким товари та послуги одних осіб відрізняються від товарів та послуг інших осіб.
Взаємозв’язок і відмінності понять про бренд та торгову марку. Строк життя бренду. Основні поняття бренд-менеджменту. Зміст і сутність бренда. Створення бренда. Архітектура бренда. Управління брендом. Глобальні й локальні бренди, приватні ярлики. Бренд-Медіа: основні канали й способи в марочних комунікацій. Марочний капітал, його оцінка й захист. Стратегії розвитку торговельної марки. Брендінг в Україні: особливості застосування. 29

1. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Комплексний державний екзамен, що передбачає виконання певних атестаційних кваліфікаційних завдань, є адекватною формою кваліфікаційних випробувань, яка об’єктивно і надійно визначає рівень освітньої та професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів.
Управлі́ння бре́ндом, також бренд-менеджмент, бре́ндинг - застосування маркетингових технологій до конкретного продукту, продуктової лінійки чи бренду.
Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Вищий навчальний заклад (ВНЗ,, виш, вуз) - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.
Програма державного іспиту є міждисциплінарною, вона охоплює основну проблематику навчальних дисциплін, що вивчають студенти в межах навчального плану освітньо-кваліфікаційного рівня «Магістр».
Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.
Комплексний кваліфікаційний державний екзамен дозволяє студентам узагальнити знання, здобуті під час навчання і довести свою готовність самостійно вирішувати практичні проблеми. До програми включені лише ті проблеми, що відповідають змісту програм навчальних дисциплін, що вивчались студентами в процесі навчання, а також висвітлені в навчальній та методичній літературі, яка є в бібліотеці і доступна для студентів.

Програма комплексного кваліфікаційного державного екзамену відповідає змістовним модулям комплексу дисциплін:

1. Актуальні проблеми економічної теорії.

2. Методологія наукових досліджень.

Економі́чна тео́рія - наука, що вивчає проблему вибору в умовах обмеженості ресурсів для максимального задоволення потреб людей. Складається з багатьох шкіл і направлень. Економічна теорія розвивається і доповнюється новими даними з часом, тому її розвитком в історичній перспективі займається такий напрямок, як історія економічних вчень.
Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

3. Актуальні проблеми теорії і практики фінансів.

4. Менеджмент у страхових організаціях

5. Страховий маркетинг

6. Соціальне страхування

Комплексний кваліфікаційний державний іспит проводиться за білетами, складеними у повній відповідності до програми державного іспиту за методикою, розробленою кафедрою фінансів та затвердженою Вченою радою факультету.

Вче́на ра́да - колегіальний орган у вищих навчальних закладах і науково-дослідних інститутах.
Держа́вні і́спити (кит.: 科舉; спрощ.: 科举; піньїнь: kējǔ; кор. 과거, МФА: [kwɑːgʌ]; яп. かきょ, МФА: [kakʲo]) - система централізованих екзаменів на отримання чиновницької посади в домодерному Китаї та країнах китаєцентричного світу - Кореї, В'єтнамі та Рюкю.
Соціа́льне страхува́ння - фундаментальна основа державної системи соціального захисту населення, що уможливлює матеріальне забезпечення і підтримку непрацездатних громадян за рахунок фондів, сформованих працездатними членами суспільства.

Об’єктом контролю знань студентів у формі комплексного кваліфікаційного державного іспиту є результати виконання письмових завдань п’яти типів:

– відповідь на теоретичні питання науково-аналітичного характеру;

– тестові завдання закритої форми, що передбачають конкретні питання з категорій та понять дисциплін, які входять до програми кваліфікаційного державного іспиту з варіантами відповідей, одна з яких є вірною.

– розв'язання ситуаційних задач з дисциплін, які формують магістра відповідної спеціалізації, що дозволяє перевірити сформованість відповідних умінь та навичок;

– виконання творчого завдання, що передбачає розгляд, аналіз та висновки щодо ситуації науково-дослідного характер;

– виконання творчого завдання, що передбачає розгляд, аналіз та висновки щодо ситуації навчально-методичного характеру.

Структура екзаменаційного білету:



  1. Теоретичне питання науково-аналітичного характеру (максимальна кількість балів ‒ 20 балів).

  2. Теоретичне питання науково-аналітичного характеру (максимальна кількість балів ‒ 20 балів).

  3. Тестові завдання закритої форми (20 тестових завдань, максимальна кількість балів ‒ 20 балів).

  4. Ситуаційна задача (максимальна кількість балів ‒ 20 балів).

  5. Творче завдання науково-дослідного характеру (максимальна кількість балів ‒ 20 балів).

На комплексний кваліфікаційний державний іспит виносяться вузлові питання, комплексні задачі, ситуації, завдання, які вимагають творчої відповіді та вміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при розв’язанні практичних задач. Перелік питань, що охоплюють зміст програми комплексного державного іспиту доводяться до відома студентів.

Завдання, що виносяться на комплексний кваліфікаційний державний іспит, спрямовані на визначення рівня володіння студентом категоріальним апаратом дисциплін, основними теоретичними концепціями та здатності студента застосовувати інструментарій дисциплін при вирішенні практичних завдань.

Добірка завдань кожного варіанту дозволяє комплексно оцінити досягнутий рівень підготовки магістрів напряму 0501 «Економіка і підприємництво» спеціальності 8.03050801 «Фінанси і кредит» за спеціалізованою програмою «Управління ризиками та страхування»» та оцінити їх спроможність самостійно розв’язувати виробничі задачі відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики, що вимагає застосування набутих знань, умінь, практичних навичок.

Основними критеріями оцінювання завдань екзаменаційного білету є:


  • вміння виділяти істотні положення навчальної дисципліни;

  • точність та конкретність відповіді на поставлене питання;

  • більш висока оцінка проявів самостійності студентів при виконанні екзаменаційного завдання, ніж стандартного підходу до питань, що розглядаються;

  • вміння застосовувати теоретичні знання для аналізу конкретних економічних ситуацій та вирішення прикладних проблем;

  • загальна та професійна мова відповіді.

При оцінюванні завдання з максимальною кількістю балів ‒ 20 балів (10 балів):

20 – 18 балів (10 ‒ 8 балів) ставиться студенту у випадку повної, обґрунтованої відповіді, підкріпленої аналізом ключових взаємозв’язків та належними висновками, якщо студент продемонстрував творчій підхід до викладення програмного матеріалу і здатність до самостійної його оцінки;

17 – 15 балів (7 – 5 балів) ставиться студенту в разі правильної, але не вичерпно повної відповіді, підсумованої правильним висновком, однак можуть бути пропущені деякі проміжні пояснення та обґрунтування, наявні неточності непринципового характеру при викладенні основних результатів, які не впливають на правильність подальшого ходу розкриття теоретичного питання або вирішення практичного завдання;

14 – 12 балів (4 – 2 балів) ставиться, якщо розкрито основний зміст питання, але подача матеріалу носить несистемний, поверхневий характер, відомості про суть питання обривчасті, демонструється нездатність проаналізувати всі ключові аспекти, особливості, чинники, які впливають на економічне явище чи процес, що розглядається, відповідь не підкріплена належно обґрунтованим кінцевим висновком;

11 – 0 балів (1 – 0 балів) ставиться студенту, який демонструє нерозуміння суті питання та взаємозв’язків між процесами, які розглядаються, та не здатний розкрити основний зміст проблеми.

При оцінюванні тестових завдань закритої форми, що передбачають конкретні питання з категорій та понять дисциплін, які входять до програми кваліфікаційного державного іспиту з варіантами відповідей, одна з яких є вірною, максимальна кількість балів ‒ 10 балів. До варіанту екзаменаційного білету включено 10 тестових завдань, вірна відповідь оцінюється в 1 бал, невірна ‒ 0 балів.

Оцінка результатів складання державних іспитів здійснюється за 100-бальною системою контролю знань, прийнятою в університеті та національною шкалою, і відображаються у відповідних відомостях і протоколах роботи Державної екзаменаційної комісії (ДЕК)1.

Результатом комплексного кваліфікаційного державного іспиту є підсумкова оцінка, максимальний розмір якої складає 100 балів.


Шкала оцінювання

100-бальна шкала

Оцінка за національною шкалою та шкалою Університету

Визначення

90 – 100

відмінно

Відмінно – відмінна відповідь, виконання роботи лише з незначною кількістю помилок

85 – 89

добре

Дуже добре – вище середнього рівня з кількома помилками

75 – 84

Добре – в загальному правильна відповідь, робота з певною кількістю грубих помилок

65 – 74

задовільно

Задовільно – непогано, але зі великою кількістю недоліків

60 – 64

Достатньо – відповідь, робота задовольняє мінімальні критерії

1 – 59

незадовільно

Незадовільно

2. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
2.1. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Тема 1. Економічна теорія як наука.

Предмет економічної теорії. Сучасний погляд на предмет економічної теорії. Політична економія, економічна теорія та економікс: спільне та відмінне. Взаємозв’язок економічної теорії з іншими науками. Значення економічної науки для суспільства в цілому та для окремої людини.

Політи́чна еконо́мія або скор. Політеконо́мія - галузь економічної науки, сферою інтересів якої є соціально-економічні відносини, економічні закони, що складаються на різних щаблях розвитку людського суспільства в процесі виробництва, розподілу, обміну й споживання матеріальних благ.
Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.

Методи дослідження економічних явищ. Етапи економічних досліджень. Мікроекономіка. Мезоекономіка. Макроекономіка. Мегаекономіка. Позитивна економіка. Нормативна економіка.

Історія розвитку економічної науки. Меркантилізм. Маржиналізм. Неокласична школа. Новітні економічні теорії.


Тема 2. Трактування розвитку економічної теорії в сучасних моделях.

Марксистська теорія та її основні положення. Криза марксистської економічної теорії. Ревізіоністська та ортодоксальна течії марксизму.

Спільні та відмінні риси кумулятивної, фальсифікаційної моделей наукових революцій, конкуруючих програм дослідження та моделі циклічного розвитку.

Револю́ція в нау́ці - період розвитку науки, під час якого старі наукові уявлення заміщаються частково або повністю новими, з'являються нові теоретичні передумови, методи, матеріальні засоби, оцінки та інтерпретації, погано або повністю несумісні зі старими уявленнями.

Плюралізм і класифікація сучасних теорій і напрямків світової економічної думки. Вплив науково-технічних досягнень та інституціональних зрушень на зміст економічних теорій.


Тема 3. Кейнсіанство і неоконсервативні економічні теорії.

Ортодоксальне кейнсіанство. Новаторські ідеї і методологічна обмеженість кейнсіанства. Неокейнсіанство. Теорія економічної динаміки та зростання. Теорія економічного циклу.

Економі́чний ци́кл - періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Кейнсіансько-неокласичний синтез. Криза ортодоксального кейнсіанства. Посткейнсіанство. Нове кейнсіанство.

Неоконсервативне відродження. Структура неоконсерватизму. Теорія «економіки пропозиції». Крива А. Лаффера та її інтерпретації. Економічне та практичне значення теорії «економіки пропозиції».

Теорія раціональних очікувань та межі її застосування. Теорія «адаптивних очікувань». Можливості застосування неоконсервативних теорій для сучасної економіки України.
Тема 4. Сучасний монетаризм.

Традиційний монетаризм. Монетаристське рівняння. Інструменти традиційного монетаризму.

Сучасний монетаризм. Методологія сучасного монета риму. Інструменти сучасного монетаризму. Особливості сучасного монетаризму.

Нові монетаристи про роль держави в сучасних умовах. Можливості та обмеження застосування монетаризму в сучасних умовах України.


Тема 5. Неоінституціоналізм.

Традиційний соціально-інституційний напрямок. Причини виникнення соціально-інституційного напрямку. Предмет дослідження та методологія соціально-інституційного напрямку. Відмінності інституціоналізму від неокласицизму. Соціально-психологічний напрямок. Соціально-правовий напрямок. Кон’юнктурно-статистичний напрямок.

Новий інституціоналізм. Теорії технократичного детермінізму. Теорія системної трансформації капіталу. Соціологічна теорія. Нова інституційна економіка. Теорія ігор. Теорія неповної раціональності. Теорія економіки угод.

Неоінституціоналізм. Теорія суспільного вибору. Теорія прав власності.

Тео́рія і́гор - теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту. Оскільки сторони, що беруть участь в більшості конфліктів, зацікавлені в тому, щоб приховати від супротивника власні наміри, прийняття рішень в умовах конфлікту, зазвичай, відбувається в умовах невизначеності.
Пра́во вла́сності (в об'єктивному розумінні) - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов'язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.
Теорія агентських відносин.


Тема 6. Проблеми теорії перехідної економіки.
Перехідна економіка - це економічна система, яка здійснює перехід від централізованої планової до ринкової системи. Країни з перехідною економікою зазнають ряду структурних перетворень, спрямованих на розвиток ринкових інститутів.

Формаційний та цивілізаційний підходи до періодизації суспільного розвитку. Горизонтальний та вертикальний аспект розвитку цивілізації. Характеристика доіндустріального та постіндустріального суспільства. Зарубіжна економічна наука (Дж. Гелбрейт, Р. Арон та інші) про стадії індустріальної цивілізації.

Характеристика теорій трансформації суспільства та економіки. Ідеї науково-технічної революції та їх використання в теоріях перехідної економіки. Сучасні трансформаційні процеси у перехідних економіках та в Україні. Проблема вибору моделі трансформації суспільства та економіки. Теорія сталого розвитку та її відображення в діяльності Римського клубу.

Інституціональні індикатори сталого розвитку.

Ри́мський клуб - міжнародна неурядова організація, що об'єднує в своїх рядах вчених, громадських діячів і ділових людей більш, ніж з 30 країн світу, стурбованих перспективами розвитку людства. Зусилля членів Римського клубу націлені на вирішення актуальних проблем сучасності шляхом розробки нового напрямку в їх вивченні, що отримав назву глобальне моделювання.
Ста́лий ро́звиток (англ. Sustainable development) - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їх потребу в безпечному і здоровому довкіллі.
Постіндустріалізм - теорія нової стадії розвитку суспільства, що слідує за індустріальним суспільством. Провідну роль у такому суспільстві відводиться галузі послуг, науці, освіті, а основним об'єктом діяльності стає торгівля інформацією.
Науко́во-техні́чна револю́ція - якісний стрибок у структурі і динаміці розвитку продуктивних сил, корінна перебудова технічних основ матеріального виробництва на основі перетворення науки в провідний чинник виробництва, в результаті якого відбувається трансформація індустріального суспільства у постіндустріальне.
Індікáтор сталого розвитку (англ. index of sustainable development) - показник (виведений з первинних даних, які зазвичай не можна використовувати для інтерпретації змін); який дозволяє судити про стан або зміни економічної, соціальної або екологічної змінної.
Переваги інноваційної моделі трансформації економічних систем. Цілі української концепції перехідної економіки та механізми її реалізації. Переваги та недоліки реформування власності в Україні.


Тема 7. Теорія інноваційного розвитку економіки.

Теоретичні погляди на роль інновацій в економічному розвитку.

Економі́чна систе́ма - сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованої на
Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Вчення Й. Шумпетера про інноваційний розвиток. Взаємозв’язок теорій підприємництва та інноваційного розвитку.

Необхідність і принципи розбудови моделі інноваційного розвитку економіки. Основні елементи національної інноваційної системи. Погляди зарубіжних та вітчизняних економістів на роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності національної економіки.

Інноваці́йна інфраструкту́ра - весь необхідний спектр державних і приватних установ та організацій, які забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного циклу.
Націона́льна еконо́міка - це структурно і організаційно єдина система взаємозв'язаних галузей і сфер діяльності людей, якій властива відповідна пропорційність, взаємозумовленість розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Критерії ефективності моделі інноваційного розвитку економіки. Механізм активізації інноваційної діяльності.


Тема 8. Теорії макроекономічного регулювання.

Концепція соціально-ринкового господарства і теорія господарського порядку. Мейнстрим економічної теорії. Теоретичне обґрунтування необхідності державного втручання в економіку. Економічний лібералізм. Економічний дирижизм.

Напрямки державного регулювання економіки. Підтримка конкуренції і обмеження монополізму. Раціональний перерозподіл виробничих ресурсів. Раціональний перерозподіл доходів. Підтримка стабільних темпів економічного зростання.

Економічний лібералізм - це ідеологія, що є складовою частиною класичного лібералізму. В економічній філософії економічний лібералізм підтримує і пропагує економіку Laissez-faire. Послідовники економічного лібералізму вірять, що політична свобода і соціальна справедливість невіддільні від економічної свободи і використовують філософські аргументи на підтримку економічного лібералізму і вільного ринку. Ідеологія засуджує втручання уряду в вільний ринок і підтримує максимальну свободу торгівлі і конкуренції, на відміну від меркантилізму, кейнсіанства, соціалізму, і фашизму.
Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) - ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал).
Держа́вне регулюва́ння - це сукупність інструментів, за допомогою яких держава встановлює вимоги до підприємств і громадян. Воно включає закони, формальні і неформальні розпорядження і допоміжні правила, що встановлюються державою, а також недержавними організаціями або організаціями саморегулювання, яким держава делегувала регуляторні повноваження; - це набір здійснюваних державними структурами заходів, направленими на контроль за поведінкою індивідів або груп, які потрапляють під контроль цих структур. Воно включає закони і допоміжні інструменти, що створюються державою, а також правила, що встановлюються державними і недержавними агентствами в рамках делегованих повноважень.
Економі́чне зроста́ння - збільшення обсягу виробленої продукції в порівнянні з минулим роком, збільшення її реальної (корегованої на інфляцію) вартості.

Інструменти державного регулювання економіки (ДРЕ).

Регулюва́ння (економі́чне) - державні правила і закони, призначені для контролю за поведінкою фірм, підприємств та інших суб'єктів економіки.
Сучасні моделі ДРЕ: американська, японська, шведська, німецька, східноазійська. Особливості державного регулювання економіки в економіці Україні.


Тема 9. Актуальні проблеми циклічного розвитку економіки.

Загальноекономічна рівновага. Циклічність економічного розвитку. Сучасна класифікація циклічних коливань: проциклічні, контрциклічні та ациклічні коливання; параметри випереджаючи; ті, що запізнюються; ті, що збігаються.

Фази промислових циклів: криза, депресія, пожвавлення, підйом. Види циклічних коливань. Причини циклічних коливань. Екстернальні (зовнішні) та інтернальні (внутрішні) теорії циклічних коливань.

Економічні коливання. Спад. Рецесія. Структурні кризи. Характеристика економічних коливань. Роль сучасної держави у регулюванні економічних коливань. Моделі економічних коливань: Самуельсона-Хікса, Калдора, модель політично-кон’юнктурного циклу.

Особливості циклічного розвитку економіки України. Державне антициклічне регулювання в Україні.
Тема 10. Сучасні методи державного регулювання економіки.

Способи та моделі державного регулювання економіки. Теоретичні основи застосування специфічних методів державного регулювання економіки.

Автоматичні регулятори. Антициклічне регулювання. Державне замовлення та державний контракт.

Прогнозування та його методи та моделі. Програмування в системі державного регулювання. Оцінка ефективності варіантів програми. Планування та види планів. Індикативне планування.

Програми економічного і соціального розвитку України. Теоретичні основи використання програмування та планування в розвинутій ринковій економіці.

Ринкова економіка - економічна система, заснована на принципах вільного підприємництва, у якій роль основного регулятора економічних відносин відіграє ринок.

Державне регулювання зайнятості та ринку праці. Державна підтримка підприємницької діяльності.

Підприє́мництво, підприє́мницька дія́льність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність із метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку.


Тема 11. Сучасні оцінки фінансово-кредитного регулювання економіки.

Фінансова політика держави та використання фінансових ресурсів. Державний бюджет як інструмент регулювання економіки. Погляди Е. Хансена та Дж. Кларка на роль державного бюджету. Р. Мастрейв про функції суспільних фінансів. «Оптимум Паретто».

Податкове регулювання економіки. Види фіскальної політики та механізми її реалізації. Проблеми перерозподілу валового внутрішнього продукту через бюджетну систему.

Грошово-кредитне і валютне регулювання економіки.

Фіска́льна полі́тика - це регулювання доходів і витрат держави. Заходи фіскальної політики визначаються поставленою метою (боротьба з інфляцією, згладжування циклічних коливань економіки, зниження рівня безробіття).
Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Валю́тне регулюва́ння (англ. Exchange control) - це діяльність держави та уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів та їх діяльності на валютному ринку.
Інституціональне та законодавче забезпечення функцій національного банку України. Цінове регулювання. Регулювання міжбюджетних відносин.


Тема 12. Новітні механізми регулювання інноваційно-інвестиційних процесів.

Науково-технічна та інноваційна політика держави. Форми регулювання науково-технічної діяльності. Державне регулювання інноваційних процесів. Пріоритетні напрямки інноваційної діяльності та ї вплив на структурні перетворення в економіці.

Економічна кон’юнктура і механізм кон’юнктурної політики держави. Механізми активізації інноваційно-інвестиційних процесів та ї вплив на конкурентоспроможність національної економіки.

Формування ринкової інноваційної інфраструктури: світовий досвід і реалії України. Фінансове та інституціональне-правове забезпечення інвестиційних процесів.


Тема 13. Вплив глобалізаційних процесів на національний економічний розвиток.

Тенденції розвитку світового господарства. Глобалізаційні процеси та їх вплив на країни з різним рівнем економічного розвитку. Форми міжнародних економічних відносин, концепції трансформації.

Світове́ господа́рство- глобальна система господарств держав та недержавних утворень, що пов'язані міжнародним поділом праці і взаємодіють між собою у різних формах.
Міжнародні економічні відносини Міжнаро́дні економі́чні відно́сини - відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн із приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей на основі міжнародного поділу праці, в умовах безмежності людських потреб і обмеженості ресурсів.

Класичні та сучасні теорії зовнішньої торгівлі.

Міжнаро́дна торгі́вля - торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.
Структура платіжного балансу за методикою МВФ.
Бала́нс платі́жний (англ. balance of Payments) - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою платежів за кордон протягом певного періоду (рік, квартал, місяць).
Зміст і структура світової валютної системи. Причини і наслідки міграції робочої сили.

Концепції інтеграції національної економіки у світове господарство. Проблеми інтеграції економіки України у світовий економічний простір. Сучасні інтеграційні утворення.


Список рекомендованої літератури

  1. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка. Навчальний посібник / За ред. В.Д.
    Навчальний посібник - видання, яке частково доповнює або замінює підручник у викладі навчального матеріалу з певного предмета, курсу, дисципліни або окремого його розділу, офіційно затверджений як такий.
    Базилевича. – вид. 2-ге, доп.; К.: Атака, 2009. – 368с.

  2. Базилевич В.Д., Попов В.М., Базилевич К.С., Гражевська Н.І. Економічна теорія. Політекономія: підручник / Віктор Дмитрович Базилевич (ред.). ‒ 7-ме вид., стер. ‒ К.: Знання-Прес, 2008. – 719с.

  3. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Ринкова економіка: основні поняття і категорії. ‒ К.: Знання, 2008. ‒ 263с.

  4. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: навчальний посібник. ‒ К.: Атіка, 2009. ‒ 368с.

  5. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі. ‒ К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. ‒ 670с.
    Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (15 грудня 1958, Львів - 31 грудня 1999, Київ) - письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з теорії літератури, історії фемінізму. Донька Дмитра Павличка.


  6. Бунге М. Сучасний дискурс / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2005. – 697с.

  7. Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики. ‒ К.: Знання, 2008. ‒ 302с.

  8. Верандський. Витоки. Творча Спадщина у контексті історії економічної думки в Україні / За ред. В.Д. Базилевича. ‒ К.: Знання, 2009. ‒ 862с.

  9. Гайдай Т.В. Парадигма інституціоналізму: методологічний контекст: монографія. ‒ К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. ‒ 295с.

  10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С. Економічна теорія: підручник. ‒ К.: Вища школа, 2007.

  11. Геєц В.М., Кремень В.Г., Семиноженко В.П., Мельник Л.Г., Чухно А.А. Социально-экономические проблемы информационного общества / Л.Г. Мельник (ред.). ‒ Сумы: Университетская книга, 2005. ‒ 430с.

  12. Гражевська Н.І. Економічна система епохи глобальних змін: монографія. ‒ К.: Знання, 2008. ‒ 431с.

  13. Долан Э.Дж., Кэмпбелл К.Д., Кэмпбелл Р.Ж. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пер.с англ. ‒ М., 1996. ‒ 448с.

  14. Економічна теорія: політекономія: підручник / За ред. В.Д. Базилевича. ‒ К.: Знання-Прес, 2008. ‒ 719с.

  15. Климко Г.Н., Каніщенко Л.О., Пригода В.М., Чухно А.А., Черваньов Д.М. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник для студ. екон. спец. вищ. закладів освіти / Г.Н.
    Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
    Климко (ред.). ‒ 4-те вид., перероб. і доп. ‒ К.: Знання-Прес, 2002. – 615с.

  16. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / Е.С. Иванова (пер.). ‒ К.: ХаГар, 1998. ‒ 785с.

  17. Маркс К. Капітал // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. ‒ Т.23. ‒ Розд. «Товар», «Гроші».

  18. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Д.Д. Современные деньги и банковское дело: Учебник для вузов: Пер. 3-го англ. изд. – М.: Инфра – М, 2000.

  19. Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи та фінансових ринків / Пер.
    Фіна́нсовий ри́нок - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої та фінансової діяльності. Відносини обміну пов'язані з переданням одним суб'єктом іншому за відповідну плату (проценти, дивіденди, дисконтні знижки тощо) права на тимчасове чи постійне використання фінансових ресурсів.
    Банківська справа (від італ. banco - лава), також грошово-кредитна справа, концентрує свою увагу на структуру та процеси в банківській (фінансовій) сфері. Головним суб'єктом банківської справи є банк, який є, насамперед, фінансовим посередником між позикодавцем та позичальником.
    з англ. С. Панчишин, А. Стасишин, Г. Стеблій. – К.: Основи, 1999.

  20. Мікроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. ‒ 2-ге вид. – К.: Знання, 2008. – 679с.

  21. Практикум із мікроекономіки: Навчальний посібник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2009. – 303с.

  22. Чухно А. Розвиток теорії грошей та практики регулювання грошового обігу. – К., 1994.

  23. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України // Економіка України. – 2001. ‒ №11. – С.42-50.

  24. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України. ‒ К.: Логос, 2003. ‒ 631с.

  25. Чухно А.А. Твори: У 3 т. / НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України ‒ К., 2006. Т.
    Грошови́й о́біг - це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі в господарстві.
    Міністерство фінансів України Міністе́рство фіна́нсів Украї́ни (Мінфін України) - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади України з фінансових питань. Місією Міністерства є формування оптимальної державної політики у сфері надходжень до бюджету та забезпечення виконання його видатків.
    1: Становлення і розвиток ринкової економіки. ‒ К., 2006. – 592с.

  26. Чухно А.А. Твори: У 3 т. / НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України ‒ К., 2006. Т.2: Інформаційна постіндустріальна економіка: теорія і практика. ‒ К., 2006. – 512с.

  27. Чухно А.А. Твори: У 3 т. / НАН України; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Науково-дослідний фінансовий ін-т при Міністерстві фінансів України ‒ К., 2007. Т.3: Становлення еволюційної парадигми економічної теорії. ‒ К., 2007. – 710с.

2.2. МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

  1   2   3