Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма теоретичного туру

Скачати 318.06 Kb.

Програма теоретичного туру




Скачати 318.06 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації28.04.2017
Розмір318.06 Kb.
ТипПрограма
  1   2

Орієнтовна програма підготовки учнів

до Всеукраїнської олімпіади з базової дисципліни «Хімія»


ЗАГАЛЬНА ТА НЕОРГАНІЧНА ХІМІЯ

8 клас

Програма теоретичного туру:



1. Фізичні й хімічні процеси. Класифікація речовин. Прості і складні речовини. Суміші. Способи розділення сумішей (седиментація, флотація, просіювання, екстракція, магнітна сепарація, декантація, центрифугування, дистиляція, фільтрування, сорбція, хроматографія). Вираження кількісного складу сумішей (с(х), χ(х), ρ (х), w(х), φ(x) та їх взаємозв'язок). Фізико-хімічні властивості речовин. Стандартні фізичні умови (273К) та стандартні термодинамічні умови (298К) (нормальні) при 101,325 кПа.

2. Закон Пруста (бертоліди, дальтоніди), закон еквівалентів І.Ріхтера для знаходження молярних мас.

3. Будова атома. Субатомні частинки. Ядерні реакції і період напіврозпаду. Радіоактивність (типи α, β, γ - розпаду, правила Фаянса – Соді), нукліди. Дефект маси. Біологічна дія радіоактивного випромінювання.

Розміри атомів та іонів, їх радіуси. Енергії іонізації, спорідненість до електрона, електронегативність. Взаємодія світла з речовиною. Будова електронної оболонки атома.

Радіоакти́вність (від лат. radio - «випромінюю» radius - «промінь» і activus - «дієвий») - явище мимовільного перетворення нестійкого ізотопа хімічного елементу в інший ізотоп (зазвичай іншого елемента) (радіоактивний розпад) шляхом випромінювання гамма-квантів, елементарних частинок або ядерних фрагментів.

Дефе́кт ма́си - різниця між масою спокою атомного ядра даного ізотопу, вираженої в атомних одиницях маси, і сумою мас спокою складових його нуклонів (масовим числом). Позначається Δ m .

Ядерна реакція - явище перетворення ядер атомів хімічних елементів і елементарних частинок. Ядерні реакції можуть відбуватися спонтанно, або у зіткненнях частинок речовини з високою енергією. Спонтанні ядерні перетворення є причиною природної радіоактивності.

Енергія іонізації Енéргія іонізáціі - найменша енергія потрібна для того, щоб вирвати електрон із фізичної системи й віднести його на нескінченну віддаль.

Пері́од напівро́зпаду (T1/2) - час, протягом якого квантовомеханічна система (ядро атома, елементарна частинка, енергетичний рівень тощо) розпадається з імовірністю 1/2. Якщо розглядається ансамбль незалежних частинок, то протягом одного періоду напіврозпаду кількість частинок, що залишилися, зменшується в середньому вдвічі.

Електро́н (грец. Ηλεκτρόνιο, англ. electron, нім. Elektron) - стабільна, негативно заряджена елементарна частинка, що входить до складу всіх атомів. Має електричний заряд (-е= −1,6021892(46)×10−19 Кл) і масу (9,109554(906)×10−31 кг).

Енергетичні рівні й підрівні, послідовність їх заповнення електронами. Принцип мінімальної енергії. Правило Клєчковського, принцип Паулі, правило Хунда. Електронна конфігурація атомів, кількість нейтронів, протонів, електронів, масове число.

Енергетичний рівень - дозволене значення енергії в квантовій механіці. Сукупність енергетичних рівнів називають енергетичним спектром. Математично енергетичний рівень є власним значенням оператора енергії - гамільтоніана.

При́нцип Па́улі (принцип заборони Паулі, принцип виключення Паулі) - квантово-механічний принцип, згідно з яким у багаточастинковій системі невзаємодіючих ферміонів ніякі дві частинки не можуть описуватися хвильовими функціями з однаковим набором усіх квантових чисел.

Ма́сове число́ або нукло́нне число́ - властивість атома (атомного ядра, нукліда), яка вказує на загальну кількість нуклонів (тобто сумарну кількість протонів та нейтронів (Z + N)), які містяться у ядрі атома.

Електро́нна конфігура́ція - формула розташування електронів на різних електронних оболонках атома хімічного елемента.

Розрахунок енергії зв’язку двохатомних молекул.



4. Хімічний зв'язок, його характеристики. Ковалентний та іонний типи зв'язку. Орбіталі та їх гібридизація. Просторова будова молекул та іонів. Модель Гіллеспі. Гібридизація. Просторова (геометрична) будова молекул та йонів (теорія Гілеспі – Сіджвіка), наприклад: CO2, SO2, SO3, BHal3, ClF3, NF3, SO3, XeO2, PH3, H2O, XeF4, BeH2, SiH4, SOCl2, SO2Cl2, CH4, PF5, SF6. Будова речовини у конденсованому стані. Кристалічні гратки – молекулярні, атомні, іонні, металічні. Дипольний момент, кратність зв’язку, визначення порядку зв’язку. Ізоелектронність. Координаційне число, елементарна комірка. Залежність властивостей речовин від типів кристалічних ґраток. Кількість речовини, моль. Розрахунки з використанням сталої Авогадро. Масові частки елементів у сполуках. Визначення хімічної формули речовини за даними про його кількісний елементний склад.

Координаці́йне число́ (рос. координационное число, англ. coordination number, нім. Koordinationszahl) - кількість атомів (йонів, молекул), найближчих до даного атома (йона, молекули). Для координаційних сполук таким числом є кількість атомів у лігандах, що безпосередньо зв'язані з центральним атомом.

Кі́лькість речови́ни - фізична величина, що характеризує кількість специфічних однотипних структурних одиниць-елементів (частинок), з котрих складається речовина. Під структурними одиницями розуміються будь-які частинки, з яких складається речовина (атоми, молекули, іони, електрони, протони, нейтрони або будь-які інші частинки).

Елементарна комірка кристала - одинична комірка (паралелепіпед), об'єм якої кратний об'ємові примітивного паралелепіпеда. Характеризується величинами ребер (а, в, с), які збігаються з осями кристалів певної установки, і величинами кутів між цими ребрами (α, β, γ).

Елеме́нтний склад (рос. элементный состав, англ. elementary composition; нім. Zusammensetzung f) - показник, що характеризує наявність та кількість хімічних елементів, які входять до складу речовини. Для визначення елементного складу речовини проводять елементний аналіз.

Хімі́чна фо́рмула - скорочене позначення складу молекул речовини за допомогою хімічних символів. Синонім - молекулярна формула.

Розрахунки за рівняннями хімічних реакцій. Розрахунки за рівняннями реакцій, якщо реагенти містять домішки. Розрахунки за рівняннями паралельних реакцій. Розрахунки за рівняннями послідовних реакцій.

5. Молярний об’єм ідеального газу. Закон Дальтона. Закон об’ємних відношень, закон Гей-Люссака, рівняння Менделєєва-Клапейрона. Розрахунки складу газових сумішей, в яких відбуваються хімічні реакції. Гранично допустима концентрація (ГДК).

6.Основні класи неорганічних сполук та генетичний зв’язок між ними. Уявлення про координаційні сполуки, кристалогідрати.

7.Хімія елементів першого, другого та третього періодів. Хімія Гідрогену, Карбону, Нітрогену, Оксигену, лужних та лужноземельних металів, галогенів, халькогенів, типових представників перехідних елементів.

Хімі́чна реа́кція - це перетворення речовин, при якому молекули одних речовин руйнуються і на їхньому місці утворюються молекули інших речовин з іншим атомним складом. Усі хімічні реакції зображують хімічними рівняннями.

Ко́мплексні сполу́ки або координаці́йні сполу́ки - складні хімічні сполуки, в яких можна виділити центральний атом (комплексоутворювач) і безпосередньо зв'язані з ним молекули або йони - так звані ліганди або аденти.

Неоргані́чні сполу́ки - хімічні сполуки, які не містять атомів Карбону, ковалентно пов'язаних із атомами Гідрогену. Прості карбоновмісні сполуки типу CO, CO2, HCN та ціаніди, карбіди розглядаються саме неорганічною хімією.

Лу́жноземе́льні мета́ли - елементи головної підгрупи другої групи періодичної системи. До них відносяться хімічні елементи: берилій, магній, кальцій, стронцій, барій та радій. За класифікацією IUPAC вони належать до групи 2 елементів.

Основні класи неорганічних сполук та генетичний зв’язок між ними (до прикладу, кристалогідрати, кислі, основні солі, змішані оксиди;

Неоргані́чна речовина́ - 1) у хімії є сукупним поняттям для термінів «неорганічна сполука» та проста речовина. В межах ряду інших дисциплін (геології, екології (environmental science)) має інше значення - 2) хімічні речовини не рослинного і не тваринного походження, а також речовини до складу яких входить одна або декілька неорганічних сполук.

особливості H2SO4, HNO3, HCl, HBr, HI, Cl2, NaCl, H2O2, KMnO4, KClO3, Al2O3, Al(OH)3, Cr 2, Cr 3, Mn 2, Mn 7, Ag 1, Fe 2, Fe 3, Co 2, Zn 2, Hg 1, Hg 2, Cu 1, Cu 2, Ni 2, сіль Мора (NH4)2Fe(SO4)2∙6H2O, розклад карбонатів, нітратів; пероксиди, гідриди, нітриди, карбіди, амфотерність сполук). Основні поняття про комплексні сполуки. Тривіальна назва сполук. Фізичні і хімічні властивості води. Водневий звязок.

8.Хімічний посуд. Основні операції хімічного синтезу та аналізу.

9.Основи аналітичної хімії. Гравіметрія. Якісний аналіз катіонів і аніонів у розчинах.

Сіль Мора - це тривіальна назва амоній залізо (ІІ) сульфату гексагідрату, що має формулу (NH4)2Fe(SO4)2·6H2O і є сіллю у формі кристалогідрату. Поширений лабораторний реактив, який, як і більшість солей заліза (II), добре розчиняється у воді, з утворенням розчину забарвленого у світло-зелений колір аква-комплексу [Fe(H2O)6]2+, що має октаедричну структуру.

Аналіти́чна хі́мія - розділ хімії, що розглядає принципи і методи розділення та визначення хімічного складу речовини. Виникла поряд із неорганічною хімією раніше від інших хімічних наук. Якісний аналіз визначає хімічний склад даної речовини або суміші; кількісний аналіз визначає скільки там є даної речовини.

Хімічні властивості - властивості речовин, що стосуються хімічних процесів, тобто це такі властивості, які проявляються в ході хімічної реакції. До хімічних властивостей відноситься здатність реагувати з іншими речовинами, а також схильність до розкладу.

Хімі́чний си́нтез - отримання хімічних сполук заданої структури, складу й властивостей з інших хімічних сполук за допомогою послідовності хімічних реакцій.

Я́кісний ана́ліз (рос. качественный анализ, англ. qualitative analysis; нім. qualitative Analyse f) в якому речовини ідентифікують або класифікують на основі їх хімічних або фізичних властивостей, таких, як хімічна реакційна здатність, розчинність, молекулярна вага, точка плавлення, випромінювальні властивості (емісія, абсорбція), мас-спектри, ядерний час напіврозпаду тощо Якісний аналіз - сукупність хім., фіз.-хім. та фіз. методів для визначення та ідентифікації компонентів - хім. елементів, молекул сполук, йонів, радикалів, функційних груп, мінералів тощо, які входять у досліджувану речовину або суміш речовин.



10. Кислотно-основні властивості речовин, наприклад, СН4, NH3, H2O, H2S; розчинність металів у розчинах кислот, наприклад, HCl: Cr, Mn, Fe, Co, Zn, Ni; добування H2SO4, NH3, Cl2, в лабораторії; визначення понять кислота та основа з прикладами властивостей за Бренстендом – Лоурі, Ареніусом; ідентифікація йонів, наприклад, Ag , Ba2 , Cl-, SO42-.

11. Колообіг елементів: Нітроген, Оксиген, Карбон та ін.

12. Перерахунки: мг – г – кг – т; мл (см3) – дм3 (л) – м3; с- хв. – год – доба – рік; стандартний вид числа.

13. Приклади практичних робіт: виділення речовин із суміші; комплексоутворення з солями арґентуму; титриметричне визначення складу розчину та визначення рН розчину; метод осаджування (метод Мора) з використанням поняття добутку розчинності;

До́буток розчи́нності, ДР - стала величина, яка є константою рівноваги гетерогенної хімічної реакції розчинення (або осадження) малорозчинного електроліту у певному розчиннику. Ця величина характеризує розчинність малорозчинних речовин - що менше значення ДР, то меншою є розчинність.

із поданих речовин синтезувати інші за певних умов; розрахунок масової частки металічного елемента у суміші, оцінка похибки, до прикладу, w(Na) в NaCl, CuSO4∙5H2O; розділення суміші, виділення солі та приготування з неї розчину певної концентрації; ідентифікація кристалогідратів, приготування з певного кристалогідрату розчину та проведення ідентифікаційних реакцій на катіон і аніон; приготування водного розчину соди і встановлення наявність домішок в розчині; експериментальне доведення Карбону, Купруму, Гідрогену в малахіті; ідентифікація металів за властивостями; пояснення пропису експерименту з розділення суміші, до прикладу, KCl, KI; хімічне обладнання та його призначення, до прикладу, лійка Бюхнера, пробірка Еппіндорфа, колба Ерленмеєра, В’юрца, холодильник Ліббіха, термометр Бекмана, рефрактометр Аббе тощо.

Рефракто́метр Аббе (або лабораторний рефрактометр) - візуальний оптичний пристрій, який дозволяє визначати показник заломлення середовищ рідин і твердих тіл. Принцип дії ґрунтується на вимірюванні кута повного внутрішнього відбиття (якщо досліджуться непрозоре середовище) або граничного кута заломлення на плоскій межі розділу двох прозорих середовищ (досліджуваного і відомого), якщо світло переходить із середовища з меншим показником заломлення n 1 } в середовище з більшим показником n 2 } . В обох випадках використовується закон заломлення світла n 1 sin ⁡ i 1 = n 2 sin ⁡ i 2 \sin }=n_\sin }} ( i 1 } - кут падіння i 2 } - кут заломлення). Складається рефрактометр Аббе з двох прямокутних скляних призм. Одна призма (вимірювальна - на малюнку під цифрою 3) має високий показник заломлення n 2 = 1 , 7 =1,7} ( λ D = 589 , 3 =589,3} для жовтої лінії емісійного спектру натрію) з полірованою гіпотенузною гранню. Інша призма (відкидна - на малюнку під цифрою 2) - з матовою гіпотенузною гранню. Крім того, рефрактометр Аббе містить зорову трубу, шкалу відліку, спеціальний компенсатор (на малюнку - 6). В поле зору труби можна побачити чітку лінію на межі світлого і темного полів, яка відповідає граничному куту.

Ко́лба Е́рленме́єра, також відома як коні́чна ко́лба - широко використовуваний тип лабораторних колб, який характеризується плоским дном, конічним корпусом і циліндричним горлом. Колба названа за іменем німецького хіміка Еміля Ерленмеєра, який створив її в 1861 р.



ЗАГАЛЬНА, НЕОРГАНІЧНА, ФІЗИЧНА ТА АНАЛІТИЧНА ХІМІЯ

9 клас

Програма теоретичного туру (у т.ч. вимоги до 8 класу)



Для вивчення деяких питань необхідно базові знання про логарифми, похідні та інтеграли

  1. Ступінь окиснення. Окисники, відновники. Складання рівнянь окисно-відновних реакцій.

  2. Поняття про енергетику хімічних реакцій. Закон збереження енергії. Перетворення енергії під час хімічних реакцій. Внутрішня енергія і тепловий ефект, ентальпія. Екзо- та ендотермічні реакції. Термохімічні рівняння. Закон Гесса. Теплоти утворення та горіння речовин, наслідки із закону Гесса. Розрахунки за термохімічними рівняннями. Тепловий ефект розчинення.

  3. Початкові поняття хімічної кінетики.

    Енергоконсервація (або більш прийняте в Україні поняття - Енергозбереження) стосується зменшення споживання енергії за рахунок використання меншої кількості енергетичних послуг. Енергозбереження відрізняється від енергоефективності, яке стосується використання меншої кількості енергії за тої самої послуги.

    Зако́н Ге́сса - тепловий ефект хімічної реакції при постійному об'ємі або тиску (коли відсутня не пов'язана з розширенням робота) не залежить від шляху реакції, а лише від початкового й кінцевого станів системи.

    О́кисно-відно́вна реа́кція (заст. оки́снювально-відно́вна реа́кція) - хімічна реакція, яка відбувається із зміною ступеня окиснення атомів, що входять до складу реагентів, і реалізується перерозподілом електронів між атомом-окисником та атомом-відновником.

    Вн́утрішня ене́ргія тіла (позначається як E або U) - повна енергія термодинамічної системи за винятком її кінетичної енергії як цілого і потенціальної енергії тіла в полі зовнішніх сил.

    Хімічна кінетика - розділ хімії, що вивчає швидкість хімічних процесів. Ця наука включає в себе вивчення впливу різних експериментальних умов на швидкість хімічних реакцій та досліджує їх механізми, що включає в себе знаходження також і характеризацію перехідного стану.

    Швидкість хімічної реакції. Залежність швидкості реакції від концентрації реагуючих речовин. Закон діючих мас, поняття про порядок реакції.

    Поря́док реа́кції - це сума показників степенів біля концентрації усіх реагентів у рівнянні закону діючих мас.

    Залежність швидкості реакції від температури, правило Вант-Гоффа. Загальні відомості про каталіз.

  4. Початкові поняття про хімічну рівновагу. Оборотні (рівноважні) та необоротні (нерівноважні, спонтанні) процеси. Константи рівноваги (Ка, Кр, Кх, Кс) та звязок між ними. Розрахунки рівноважного складу. Основи термодинаміки. Стандартні стани.

  1. Ентальпія, ентропія, енергія Гіббса. Принцип Ле Шательє. Зв’язок константи рівноваги зі стандартною енергією Гіббса реакції.

    Хімічна рівновага - різновид термодинамічної рівноваги в системах, де відбуваються хімічні реакції, такий стан коли концентрації реагентів залишається незмінним. У стані хімічної рівноваги процеси утворення хімічних сполук та їхнього розпаду в прямих та зворотніх реаціях, відповідно, зрівноважені.

    Конста́нта рівнова́ги - кількісна характеристика хімічної рівноваги, що описує ймовірність перебігу реакції. Константа обчислюється як відношення добутку концентрації продуктів реакції (або їхніх парціальних тисків) до добутку концентрації вихідних речовин із їхніми стехіометричними коефіцієнтами у степенях.



  2. Закон Генрі. Розв’язування розрахункових задач, пов’язаних з розчинністю речовин і складом розчинів. Закон Рауля. Кріоскопія, ебуліоскопія. Осмос. Визначення молекулярної маси розчинних речовин.

  3. Електролітична дисоціація кислот, лугів, солей. Електроліти і неелектроліти. Механізми дисоціації речовин з іонним і полярним ковалентними зв’язками. Хімічні властивості кислот, основ, амфотерних сполук, солей у світлі уявлень про електролітичну дисоціацію. Іонні реакції у розчинах. Іонні рівняння реакцій. Поняття про ступінчасту дисоціацію. Ступінь дисоціації. Сильні та слабкі електроліти. Гідроліз. Константа рівноваги, виражена через молярні концентрації (Кс). Іонний добуток води.

    Іонні реакції - реакції між іонами в розчині. Обмінні реакції у водному розчині відбуваються майже миттєво, окисно-відновні, як і всі органічні, можуть перебігати повільно, потребуючи нагрівання, каталізу тощо.

    Сту́пінь дисоціа́ції або коефіціє́нт дисоціа́ції - кількісний показник, обчислений як відношення числа формульних одиниць розчиненої речовини, що розпалися на його йони, до їх загального числа дисоціації.

    Електроліти́чна дисоціа́ція - явище розпаду нейтральних молекул на іони, що відбувається в електролітах. Наприклад, молекула кислоти НCl розпадається при розчиненні на іони Н+ та Cl-.

    Іонний добуток води Іо́нний до́буток води́ - константа автопротолізу води, що визначається як добуток концентрацій протону H+ та гідроксид-іону OH- у воді або водних розчинах.

    Константи дисоціації кислот та протонування основ. рН розчину. Визначення рН розчину за допомогою індикаторів. Буферні розчини. Комплексоутворення у розчинах. Константи рівноваги реакцій комплексоутворення. Добуток розчинності. Розрахунки рівноваг у розчинах. Теорії кислот та основ Бренстеда-Лоурі та Льюїса.

  4. Початки електрохімії. Електрохімічні процеси. Поняття про електродний потенціал. Гальванічний елемент.

    Константа дисоціації в хімії та біохімії - специфічний тип константи рівноваги, що описує схильність хімічного об'єкта оборотно розпадатися на компоненти, наприклад, дисоціації комплексу на окремі молекули в його складі або розпаду солі на іони.

    Електродний потенціал - різниця електричних потенціалів між електродом та електролітом, в контакті з яким він знаходиться (найчастіше між металом і розчином електроліту).

    Гальвані́чний елеме́нт - хімічне джерело живлення, в якому використовується різниця електродних потенціалів двох металів, занурених у електроліт. Гальванічний елемент є непідзарядним хімічним джерелом електроенергії.

    Запис схеми гальванічного елемента. Визначення рН розчину електрометричним методом. Електроліз. Закони Фарадея.

    Закóни Фарадéя (рос. законы Фарадея; англ. Faraday's laws of electrolysis; нім. Faradaysches Gesetze n pl) - основні закони електролізу. Встановлюють взаємозв’язок між кількістю електрики, яка проходить через електропровідний розчин (електроліт), і кількістю речовини, яка виділяється на електродах.

    Електрохімічний еквівалент речовини. Розрахунки на основі використання законів Фарадея.

  5. Хімія елементів.

  6. Основи титриметричного аналізу.

    Електрохімíчний еквівалéнт - це умовна чи реальна частинка, яка в окисно-відновній реакції віддає або приймає 1 електрон. Кількість електронів, що їх віддає чи приймає частинка (молекула, іон) у певній окисно-відновній реакції, називають числом еквівалентності z частинки або відповідної речовини в цій реакції.

    Титриметри́чний ана́ліз (титрува́ння) (рос. титриметрический анализ, англ. titrimetric analysis, analysis by titration; нім. Massanalyse f, Titration f, Titrimetrie f) - сукупність методів кількісного аналізу в аналітичній і фармацевтичній хімії, засновані на вимірі об'єму розчину реактиву відомої концентрації, що витрачається для реакції з визначуваною речовиною.

    Обладнання для здійснення титриметричного аналізу. Кислотно-основне титрування. Вибір індикатора для встановлення кінцевої точки титрування. Пряме й обернене титрування.

* Значущі цифри, похибки при аналітичних визначеннях та їх оцінка. Перенос похибок при непрямих вимірюваннях. Побудова графіків.

  1. Будова органічних сполук. Основні типи зв'язків в органічних сполуках; s- та p-зв'язки. Полярність зв'язків. Індуктивний та мезомерний взаємний вплив атомів та груп атомів у молекулах органічних сполук.

  2. Ізомерія. Типи ізомерії органічних сполук. Поняття про конфігурацію та конформацію. Хіральність. Типи хіральності органічних сполук. Енантіомери й діастереомери. Поняття про оптичну активність органічних сполук. Номенклатура органічних сполук, в тому числі цис-, транс- (Z-, E) та оптичних ізомерів (R, S-номенклатура).

  3. Основні класи органічних сполук та поняття про функціональні групи.

    Функціона́льні гру́пи (функці́йні гру́пи) - це специфічні групи атомів всередині молекул, які відповідають за властивості цих молекул в хімічних реакціях. Одна і та ж функціональна група однаково себе поводить в хімічних реакціях, незважаючи на розмір молекули, частиною якої є ця група..

    Органічні сполуки Органі́чні сполу́ки - клас сполук, в склад яких входить хімічний елемент Карбон (за винятком карбідів, карбонатної кислоти, карбонатів, оксидів Карбону і ціанідів). Окрім Карбону, вони майже завжди містять Гідроген, досить часто - Оксиген, Нітроген та галогени, рідше Фосфор, Сульфур та інші елементи.



  1. Приклади практичних робіт: дослідження кінетики реакції І і ІІ порядків на прикладі H2O2 2S2O32- 2H → S4O62- 2H2O за нахилом графіка залежності для визначення k за значенням tgα; ідентифікація вмісту пробірок з неорганічними речовинами без додаткових реактивів; визначення маси речовини, яку від титрували; розрахунок вмісту натрій гідроген карбонату в питній соді шляхом титрування; вміст натрій карбонату в натрій гідроксиді (спосіб Уордера) титруванням за фенолфталеїном і метилоранжем соляною кислотою;

    Хлоридна кислота, також: соляна кислота, хлороводнева кислота - розчин хлороводню (HCl) у воді. Соляна кислота є типовою кислотою. За своєю хімічною активністю вона належить до найсильніших кислот. Подібно до інших сильних кислот вона активно розчиняє більшість металів з виділенням водню, взаємодіє з оксидами металів тощо.

    Карбона́т на́трію Na2CO3, або кальцинована сода, - безбарвна кристалічна речовина. Добре розчиняється у воді. З водного розчину кристалізується у вигляді декагідрату Na2CO3 • 10H2O, який називають кристалічною содою.

    визначення концентрації речовини за титриметричним методом; титриментричне визначення складу розчину, до прикладу, NH4OH, NH4Cl, і визначення рН розчину; методом Мора визначити концентрацію амоній хлориду, розрахувати рН розчину, пояснити розбіжність між теоретичними розрахунками рН; визначення магній хлориду та натрій хлориду у їх суміші за методом Фаянса та комплексометричне визначення катіонів; кінетика розкладу N2O5; комплексометричне титрування Fe3 , Pb2 , Zn2 , Mg2 .

Старша школа 10-11 класи (у т.ч. вимоги до 8, 9 класу)

  1. Теорія хімічного зв'язку. Основи квантово-хімічного опису хімічного зв’язку. Резонанс та резонансні структури. Делокалізація електронів, хімічний зв'язок у полієнах та ароматичних сполуках. Використання методів валентних схем та молекулярних орбіталей для опису електронної будови.

    Аромати́чні сполу́ки (рос. ароматические соединения, англ. aromatics, нім. aromatische Verbindungen) - в загальному випадку - сполуки, які складені планарними циклічними системами, в яких всі атоми циклу беруть участь у створенні єдиної системи.

    Молекулярна орбіталь - наближена хвильова функція електронів молекули, утворена суперпозицією атомних орбіталей різних атомів.

    Кислоти та основи Льюїса. Жорсткі і мякі основи за Пірсоном.

  2. Основи термодинаміки. Система та її стани. Термодинамічні компоненти системи. Внутрішня енергія системи. Теплота та робота. Ентальпія, ентропія, енергія Гіббса. Ізохорний, ізотермічний, ізобарний, адіабатичний, процеси. Критерії самочинного перебігу спонтанних процесів. Термодинаміка фазових переходів. Рівняння Клапейрона–Клаузіуса. Фазові діаграми стану. Правило фаз Гіббса, умови рівноваги між фазами. Ізотерма хімічної реакції Вант-Гоффа. Залежність констант рівноваги від температури.

  3. Розподіл речовини між двома рідкими фазами, що не змішуються. Константа і коефіцієнт розподілу. Екстракція. Рівноваги в екстракційних системах.

  4. Поверхневі явища та наноситеми. Вплив розмірів частинок на особливості їх хімічних властивостей та реакційну здатність. Колоїдні розчини. Поверхнево активні речовини.

    Коло́їд - речовина, що складається з дуже маленьких часток матерії (дисперсна фаза), які присутні в іншому матеріалі.

    Реакці́йна зда́тність (англ. reactivity; нім. Reaktivität f) - здатність до реакції певних атомів чи груп у молекулі, віднесена до здатності реагування їх у еталонній сполуці; кількісно характеризується відношенням констант швидкості чи констант рівноваги відповідних реакцій.

    Поверхне́во-акти́вні речови́ни (ПАР, сурфактанти, детергенти) - хімічні речовини, які знижують поверхневий натяг рідини, полегшуючи розтікання, у тому числі знижуючи поверхневий натяг на межі двох рідин.

    Міцели та міцелоутворення.

  5. Фізична та хімічна адсорбція. Адсорбційна рівновага. Ізотерма Ленгмюра.

  6. Наночастинки, наноструктури, наноматеріали. Засоби стабілізації наночастинок та їх асоціатів.

  7. Електрохімія. Термодинамічні параметри хімічної реакції, що відбувається в гальванічному елементі. Робота гальванічного елемента. Класифікація електродів (І та ІІ роду, газові, окисно-відновні) та електрохімічних кіл (хімічні, концентраційні). Залежність електрорушійної сили та потенціалів електродів від концентрації (активності) потенціаловизначаючих іонів, рівняння Нернста.

    Хемосо́рбція (або Хемосорбційний процес) - це хімічний процес, частинний випадок адсорбції. На відміну від фізичної адсорбції під час хемосорбції не зберігається індивідуальність адсорбтива і адсорбента.

    Рівня́ння Не́рнста - рівняння, що описує залежність рівноважного потенціалу електрода від термодинамічної активності (концентрації) потенціал-визначальних компонентів розчину електроліту.



  8. Хімічна кінетика. Механізм реакції, прості та складні реакції.

    Механі́зм реа́кції - сукупність елементарних взаємодій, якими описується хімічна реакція. Визначений механізм має послідовно описувати порядок утворення та руйнування хімічних зв'язків, а також швидкість перебігу цих процесів.

    Кінетичні криві, кінетичні рівняння. Порядок реакції та методи його визначення. Константа швидкості реакції, період напівперетворення. Молекулярність елементарних реакцій та її зв'язок із порядком реакції. Інтегрування кінетичних рівнянь для реакцій різних порядків. Складні реакції. Паралельні реакції. Послідовні реакції. Оборотні реакції. Аналіз механізмів реакцій із використанням квазістаціонарного наближення.

  9. Поняття про енергетичний бар’єр, активований комплекс, енергію активації. Залежність швидкості реакції від наявності каталізатора і від площі поверхні зіткнення реагуючих речовин.

    Енергія активації - характерний параметр процесів, зокрема хімічних реакцій, кінетика яких описується рівнянням Арреніуса.

    Пло́ща пове́рхні - площа заданої поверхні. Грубо кажучи, є числовою характеристикою «кількості» поверхні. Вимірюється в квадратних одиницях довжини.

    Поняття про ланцюгові реакції.

    Ланцюго́ва реа́кція - хімічна або ядерна реакція в якій поява проміжної активної частинки (радикала, атома або збудженої молекули - у хімічних, нейтрона - у ядерних процесах) викликає велику кількість (ланцюг) перетворень початкових молекул або ядер внаслідок регенерації активної частинки в кожному елементарному акті реакції (у кожній ланці).

    Каталіз. Каталізатори та інгібітори. Теорія проміжних сполук.

  10. Ферменти, їх склад і механізм дії. Кінетичні схеми і механізми ферментативних реакцій. Багатосубстратні реакції. Вплив температури і рН на швидкість ферментативної реакції. Індуктори й інгібітори; інактивація ферментів. Використання іммобілізованих ферментів.

  11. Фізичні і фізико-хімічні методи дослідження й аналізу: електрохімічні методи аналізу: потенціометрія, кондуктометрія, амперометрія.

Оптичні методи аналізу.

Принципи і види хроматографії.

Інфрачервона спектроскопія, інтерпретація ІЧ-спектрів.

Спектроскопія магнітного резонансу. Поняття про ЕПР-спектри. ЯМР-спектроскопія: причини виникнення сигналу, інтенсивність та хімічний зсув, тонка структура ЯМР-спектрів; спін-спінова взаємодія (константи спін-спінової взаємодії та мультиплетність сигналу).



Мас-спектрометрія (принцип методу, молекулярні іони, фрагментація). Рентгеноструктурний аналіз. Закон Брегга.

  1. Принципи функціонування хімічних виробництв. Хімічна та металургійна промисловість.

    Бреггівська дифракція - явище сильного розсіювання хвиль на періодичній ґратці розсіювачів при певних кутах падіння й довжинах хвиль.

    Хімічна промисло́вість - це галузь важкої промисловості, до якої належить продукція мінеральних добрив, пластмас і хім. композитів, штучного і синтетичного волокна й текстилю, органічних і неорганічних хімікатів, гербіцидів, хімікатів для презервування продуктів харчової промисловості, фото- і кіноплівки та реактивів для упакування, штучної гуми, засобів для миття та дезинфектантів, отрутохімікатів воєнного призначення, а також деяких експозитів.

    Магні́тний резона́нс (англ. magnetic resonance) - явище резонансного поглинання радіочастотного випромінювання на частотах, які відповідають частотам переходів між розщепленими в магнітному полі квантовомеханічними станами.

    Тонка структура - поняття в атомній фізиці, що описує розщеплення спектральних ліній атомів.

    Рентгенострукту́рний ана́ліз - метод дослідження структури речовини, в основі якого лежить явище дифракції рентгенівського випромінювання на тривимірних кристалічних ґратках.

    Металу́ргія (англ. Metallurgy) - наука, техніка і галузь промисловості, які пов'язані з одержанням металів з руд або металовмісних речовин з наданням їм необхідних властивостей. У прикладному плані - сукупність зв'язаних між собою галузей і стадій виробничого процесу від видобутку сировини до випуску готової продукції - чорних і кольорових металів та їх сплавів (стопів).

    Виробництво сульфатної, фосфатної, нітратної кислот, лугів, содових продуктів, металів, добрив.

    Азотна кислота, нітратна кислота (HNO3) - сильна одноосновна кислота. Висококорозійна кислота, реагує з більшістю металів, сильний окисник. Має тенденцію набувати жовтого відтінку через накопичення оксидів азоту, при довгому зберіганні.

    Основні поняття та принципи „зеленої хімії”.

  2. Окисно-відновне титрування, комплексометрія, осаджувальне та рН-метричне титрування. Закон Ламберта-Бера. Спектрофотометричний аналіз.

  3. Будова, ізомерія та електронні властивості координаційних сполук. Поняття про швидкість заміщення лігандів. Транс-ефект. Поняття про металокомплексний каталіз. Темплатний синтез.

    Темплатний синтез (англ. template synthesis) - синтез макроциклiв, в яких атом металу (нульового чи iншого заряду або у виглядi комплексу з вигiдними для реакцiї вiльними чи зайнятими лігандами позицiями) вiдiграє роль матрицi, що визначає будову утворюваної сполуки, орiєнтуючи й активуючи за рахунок комплексоутворення молекули, якi конденсуються.



15. Приклади практичних робіт: ідентифікація органічних сполук, катіонів і аніонів; синтез йодоформу, кольорова реакція на галогени, виявлення домішок хлороводню в йодоформі; розділення суміші двох неорганічних речовин; визначення кислотності молока; пояснення прописів синтезу, до прикладу, мідного купоросу; пояснення процедур визначення домішок у кристалогідраті, до прикладу, залізний купорос; пояснення визначення складу невідомого кристалогідрату; пояснення процесів при титруванні, побудова графіку, визначення точки еквівалентності; визначення кінетики окиснення I- йонами Fe3 (порядок реакції та константу швидкості); дослідження електролізу водного розчину калій йодиду з інертними електродами; потенціометричне титрування оцтової кислоти натрій гідроксидом;

То́чка еквівале́нтності - момент у титриметричному аналізі, коли кількість доданого титранту є хімічно еквівалентною до кількості визначуваного компонента. Наприклад, для кислотно-основного титрування така точка досягається в момент [H+] = [OH-].

Поте́нціометричне титрува́ння - титриметричний метод, що використовує електрохімічний елемент як детектор, за допомогою чого реєструється вся крива титрування (у вигляді залежності електрорушійної сили ΔE від доданого об'єму ΔVR) чи сама кінцева точка.

Сульфа́т залі́за(II), фе́рум(II) сульфа́т - сіль сульфатної кислоти складу FeSO4. Речовина є білим порошком, добре розчинним у воді. Також поширена у формі гептагідрату FeSO4·7Н2О - ясно-зеленої кристалічної речовини, котра з давніх часів відома під назвами «залізний купорос», шевський купорос і лат.

О́цтова кислота́ - органічна сполука, одноосновна карбонова кислота складу CH3COOH. За звичайних умов є безбарвною рідиною із різким запахом. Температура плавлення чистої кислоти дещо нижча від кімнатної температури, при замерзанні вона перетворюється на безбарвні кристали - це дало їй технічне найменування льодяна оцтова кислота.

визначення рН в розчині лугу та пояснення розбіжності до теоретично розрахованого рН; визначення концентрації сахарози рефрактометром, побудова графіка; ідентифікація неорганічних і органічних речовин;

Органі́чні речови́ни (рос. органические вещества, англ. organic matter; нім. organische Stoffe m pl) - речовини, що виникли прямо або непрямо з живої речовини або продуктів їх життєдіяльності; присутні в атмосфері, поверхневих і підземних водах, осадах, ґрунтах і гірських породах.

визначення міді в латуні титруванням S2O32-, розрахунок похибки; синтез β-нафтолоранжу з поясненням механізму азосполучення; визначення якісного складу парафіну; синтез купрум(ІІ) ацетилацетонату; кінетичний аналіз гідролізу аспірину; визначення Fe2 , Fe3 візуальною колориметрією за допомогою 2,2-біпіриділом; визначення масової частки амоній нітрату в аміачній селітрі формальдегідним методом (NH4NO3 CH2O → (CH2)6N4 HNO3 H2O); визначення кількісного складу трикомпонентної суміші; синтез калій алюмінієвих галунів; титриметричне визначення соляної кислоти; аналіз водного розчину ортофосфатної кислоти;

О́ртофосфа́тна кислота́, фосфа́тна кислота - неорганічна сполука, кислота складу Н3PO4, яка утворює ряд солей ортофосфатів (фосфатів). За кімнатної температури є білою кристалічною речовиною, а при нагріванні до 42,35 °C перетворюється на безбарвну в'язку рідину.

визначення вмісту карбонату та гідрогенкарбонату натрію у суміші; визначення кальцій хлориду та натрій броміду рефрактометрією.

ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

10 клас

  1. Алкани, алкени, алкіни та спряжені дієни. Методи синтезу та хімічні властивості.

  2. Галогенопохідні неароматичних вуглеводнів. Будова галогенопохідних вуглеводнів; полярність зв’язку карбон – галоген. Добування, хімічні властивості галогенопохідних вуглеводнів. Застосування галогенопохідних вуглеводнів.

  3. Циклоалкани. Неароматичні поліциклічні та каркасні вуглеводні. Методи синтезу та хімічні властивості.

  4. Механізми органічних реакцій. Реакції заміщення.

    Реа́кції замі́щення - хімічні реакції, що полягають у заміні в молекулі одного чи більше атомів (або груп) на інші. Такі реакції можуть відбуватись за гетеролітичним або гомолітичними механізмами.

    Утворення та стабільність карбокатіонів. Нуклеофільне заміщення біля насиченого атома вуглецю. Механізми SN1 та SN2. Електрофiльне приєднання до кратного зв’язку. Електрофiльне приєднання до спряжених дiєнiв. Механізм нуклеофiльного приєднання до кратного зв’язку.

Радикали та iх реакцiї. Методи утворення вiльних радикалiв. Просторова будова й стабiльнiсть радикалiв.

Реакцiї, що контролюються симетрiєю. Реакцiї циклоприєднання. Реакцiя Дiльса-Альдера. Реакцiї 1,3-бiполярного приєднання. Сигматропнi перегрупування.



  1. Ароматичні вуглеводні (арени). Поняття ароматичності та антиароматичності. Небензоїдні ароматичні системи. Номенклатура ароматичних вуглеводнів.

    Аре́ни (також аромати́чні вуглево́дні) - органічні сполуки, які належать до класу карбоциклічних сполук. У складі молекули ароматичних вуглеводнів є одна або кілька груп з 6 атомів вуглецю(Карбону), сполучених у кільце (бензенове ядро) замкненою системою супряжених пі-зв'язків (див.формула Кекуле)

    Хімічні властивості аренів. Нуклеофiльне та електрофiльне заміщення в ароматичних сполуках. Добування та застосування ароматичних вуглеводнів. Взаємоперетворення насичених, ненасичених та ароматичних вуглеводнів. Галогенпохідні аренів.

  2. Уявлення про високомолекулярні органічні сполуки. Поняття мономеру та елементарної ланки полімеру. Добування полімерів методом полімеризації. Монофункціональні похідні алканів: спирти, аміни, тіоли. Будова, синтез і хімічні властивості. Феноли. Взаємний вплив атомів у молекулі фенолу і пов’язані з цим його хімічні властивості. Кислотність фенолів. Добування фенолів.

9. Приклади практичних робіт: синтез стрептоциду, азосполук (метилоранжу), кінетика процесу окиснення I- йонів йонами Fe3 , визначення аскорбінової кислоти шляхом окиснення IO3-, протеоліз малеїнової кислоти; приготування буферних розчинів; дослідження властивостей комплексних сполук Хрому, Купруму; кінетика SN реакцій; визначення ортофосфатної кислоти в Coca – Cola; синтез ацетофенону; синтез і аналіз солей Нікелю; добування NaH2PO4∙2H2O; спектроскопічне визначення рКа; гальванічні елементи; кінетика йодування ацетону; визначення чистоти ацетилсаліцилової кислоти;

Малеї́нова кислота́, цис-2-буте́ндіо́ва кислота́ - двоосновна ненасичена карбонова кислота. Разом зі своїм транс-ізомером, фумаровою кислотою, малеїнова є найпростішим представником цього ряду сполук.

Ацетилсаліцилова кислота (аспірин) - безбарвні голчасті кристали моноклінної структури, у чистому вигляді без запаху, але у вологому середовищі (наприклад при контакті з повітрям) набуває запаху оцтової кислоти.

визначення комплексометричним титруванням нікелю в сплаві з міддю, заліза в сплаві з хромом і цинком; титриметричне визначення свинцю і срібла в сплаві; дослідження кінетики автокаталітичної реакції окиснення щавлевої кислоти перманганат – іоном;

Щавле́ва кислота́ (Оксала́тна кислота́) - тверда кристалічна речовина, легко розчинна у воді (80г/л). В природі найчастіше міститься у вигляді кальцієвих солей (оксалати). Міститься у щавлі, шпинаті, бегонії - 10-16 %.

ідентифікація полімерів, до прикладу, три етиленгліколь, поліетиленоксид, натрій поліметакрилат, полі-4-стиренсульфонат натрію, полі (диалілдиметиламонію) хлорид. Аналіз ЯМР (ПМР), мас – спектрів; визначення кінетики «формальдегідного годинника»; визначення концентрації глюкози у розчині йодометричним титруванням; якісний аналіз суміші KNO3, NH4Cl і NaCl, NH4NO3; визначення в розчині Mn2 , Mg2 ; визначення швидкості окиснення етанолу йонами Cr6 ; комплексонометричне титрування (Ca2 , Na2 , Mg2 ) ЕДТА; визначення Fe2 1,10-фенантролыном за утвореннямчервоного комплексу; добування Сu(NH3)4SO4∙H2O; визначення масової частки K3PO4 у суміші з K2HPO4.

ОРГАНІЧНА ХІМІЯ ТА БІОХІМІЯ

11 клас

  1. Альдегіди та кетони. Номенклатура альдегідів та кетонів, будова їх молекул. Хімічні властивості альдегідів та кетонів. Синтез і застосування альдегідів і кетонів.

  2. Карбонові кислоти та їх похідні. Номенклатура карбонових кислот, будова їх молекул; карбоксильна група.

    Карбо́нові кисло́ти - органічні сполуки, що містять одну або декілька карбоксильних груп COOH. За кількістю цих груп розрізняють одноосновні (бензойна, оцтова кислота), двоосновні (щавлева, малонова, фталева, азелаїнова кислота) та багатоосновні (лимонна кислота).

    Карбокси́льна гру́па (карбоксил) - функціональна група -COOH, що входить до складу карбонових кислот і визначає їхні кислотні властивості.

    Хімічні властивості карбонових кислот. Мурашина, оцтова, стеаринова, бензойна, щавлева, янтарна та лимонна кислоти. Синтез і застосування карбонових кислот. Аспірин.

  3. Похідні карбонових кислот: ангідриди, хлорангідриди, естери та аміди, їх добування й хімічні властивості. Солі карбонових кислот. Мила та мийні засоби.

  4. Нітрогеновмісні органічні сполуки. Нітроалкани та нітроарени, їх хімічні властивості та застосування. Оксими, гідразони, нітрили, гідроксамові кислоти, азиди та гідразиди.

  5. Сульфуровмісні органічні сполуки. Тіоли і меркаптани, їх хімічні властивості й добування. Алкіл- і арилсульфокислоти та їх естери. Хімічні властивості й добування.

  6. Гетероциклічні сполуки. Поширеність гетероциклічних сполук у природі, їх застосування.

    Мийний засіб (також, миючий засіб) - поверхнево-активна речовина або суміш поверхнево-активних речовин з «очисними властивостями в розведених розчинах». У більшості контекстів побутовий термін «миючий засіб» сам по собі відноситься або конкретно до прального порошку або до засобу для миття посуду чи ін.

    Ге́тероциклі́чні сполу́ки - органічні сполуки циклічної будови, де в одній або декількох ланках циклу вуглець замінено на інші атоми.

    Ароматичні п’яти- та шестичленні гетероцикли з одним гетероатомом. Їх синтез та хімічні властивості. Порівняння їх електронної будови і хімічних властивостей з бензеном.

  7. Макроцикли: порфірини, краун-етери, криптанди, карцеранди, каліксарени, катенани, ротоксани тощо. Принципи темплатного синтезу.

  8. Синтетичні та природні барвники, їх основні класи та застосування. Індиго, метилоранж, флуоресцеїн, флавоноли й халкони. Ціанінові барвники. Принципи залежності кольору органічної сполуки від її будови.

  9. Цiанетилювання. Реакція Міхаеля. Реакції по карбонільній групі.

    Карбоні́льна гру́па - група >С=О, яка є складовою частиною альдегідів, кетонів, хітонів, ацилсиланів та багатьох інших.

    Приклади приєднання до карбонільної групи спиртів, тіолів, цiановодню, HSO3-, гiдрид-iону. Реакція Мейeрвейна-Понндорфа. Реакція Каннiцаро. Ацилоїнова конденсацiя. Приклади реакцій приєднання-вiдщеплення. Реакцiї з похiдними амiаку. Гiдролiз естерів. Приєднання нуклеофiлiв із вуглецевим центром. Взаємодія з металоорганічними сполуками.

    Мета́лооргані́чні сполу́ки (англ. organometallic compounds) - органічні сполуки, в яких реалізується безпосередній зв'язок атома металу з вуглецем. Зважаючи на незначну поширеність металоорганічних сполук у живій природі, цей тип речовин можна розглядати як поєднувальну ланку між неорганічною та органічною галузями хімії.

    Приєднання ацетилiд-iонiв. Альдольна конденсацiя. Реакцiя Перкiна. Реакцiя Кневенагеля та Штоббе. Естерна конденсацiя Кляйзена. Бензоїнова конденсацiя. Бензилове перегрупування. Реакцiя Вiттiга. Стереоселективнiсть реакцiй приєднання до карбонiльної групи.

  10. Реакцiї елiмiнацiї та їх механiзми. Стереохiмiя процесiв елiмiнацiї. Правила Зайцева та Гофмана. Стабiльнiсть, структура й перегрупування карбокатiонiв. Секстетнi перегрупування. Реакцiї карбанiонiв. Тавтомернi перетворення. Реакції приєднання та елiмiнацiї: карбоксилювання i декарбоксилювання. Приклади реакцiй замiщення: дейтеро-водневий обмiн, реакцiя Раймера-Тiмана. Реакцiї окиснення.

  11. Основні класи природних органічних сполук. Амінокислоти, пептиди, білки, склад їх молекул. Структури двадцяти природних амінокислот. Поширеність у природі. Хроматографія та електрофорез амінокислот. Взаємозв’язок будови молекул із фізичними властивостями. Хімічні властивості амінокислот. Синтез L-амінокислот та пептидів. Аналіз амінокислотної послідовності в пептидах. Структурні рівні організації білкових молекул. Денатурація і ренатурація білків. Методи виділення білків. Метаболізм білків. Чотири шляхи перетворення амінокислот у живих організмах. Практичне застосування амінокислот, пептидів та білків.

    Фіз́ичні власт́ивості - властивості будь якої речовини, які вона проявляє поза хімічною взаємодією: температура плавлення, температура кипіння, в'язкість, густина, розчинність, діелектрична проникність, теплоємність, теплопровідність, електропровідність, абсорбція, колір, концентрація, емісія, текучість, індуктивність, радіоактивність, гідрофільність і гідрофобність, теплота змочування та ін.

    Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

    Аспартам. Желатин. Роль АТФ у механізмах дії ферментів.

  12. Вуглеводи. Поширеність у природі та застосування. Основні принципи процесу фотосинтезу вуглеводів, стадії темнова та світлова. Шляхи перетворення вуглеводів в організмі до молочної кислоти та етанолу. АТФ-баланс. Моносахариди, олігосахариди, полісахариди. a-D- i b-D-Глюкопіранози. Фруктоза. Три типи проекцій моносахаридів: Фішера, Хеуорта і сучасний тип. Дисахариди: мальтоза, целобіоза, лактоза й сахароза, склад їх молекул. Крохмаль і целюлоза.

  13. Нуклеїнові кислоти. ДНК, РНК та їх складові. Рибоза та дезоксирибоза. Піримідинові та пуринові основи. Компліментарність основ і будова молекули ДНК.

  14. Будова й склад хромосоми. Реплікація ДНК, транскрипція генів, механізм синтезу білка. Мутації генів. Генна інженерія.

    Пуриновi основи (рос. пуриновые основания, [пурины], англ. purine bases) - пурин (iмiдазо[5,4-d]пiримидин) та його похідні. До них відносяться сполуки природного походження, котрі входять у склад нуклеїнових кислот, нуклеотидiв і деяких коферментiв тваринних, рослинних тканин і мiкроорганiзмiв (аденiн (I), гуанiн (II), гiпоксантин (III), ксантин (IV)).

    Моло́чна кислота́ - α-оксіпропіонова одноосновна оксикарбонова кислота, хімічна формула СН3СН(ОН)СООН. Важливий проміжний продукт обміну живих організмів. Була відкрита шведським хіміком Карлом Шеєле у 1780 році.

    Ге́нна інжене́рія - це біотехнологічний прийом, спрямований на конструювання рекомбінантних молекул ДНК на основі ДНК, взятої з різних джерел, сукупність прийомів, методів і технологій одержання рекомбінантних РНК і ДНК, виділення генів з організму (клітин), здійснення маніпуляцій з генами і введення їх в інші організми.



  15. Жири та ліпіди. Тригліцериди, фосфоліпіди, гліколіпіди. Гліцеро- та сфінголіпіди. Хімічний синтез і біосинтез ліпідів. Метаболізм ліпідів. Ліпосоми й ліпопротеїни. Будова клітинної мембрани. Транспорт речовин через мембрану.

  16. Вітаміни А-Е, Р та їх роль у життєдіяльності організмів. Стероїди: статеві гормони, жовчні кислоти, преднізолон.

    Жо́вчні кисло́ти - група стероїдних кислот, що входять до складу жовчі. Жовч людини містить переважно холеву, хенодезоксихолеву і дезоксихолеву кислоти і в дуже малих кількостях - літохолеву, алохолеву й урсодезоксихолеву.

    Терпени: камфора, ментол, валідол. Складові парфум. Антибіотики: пеніциліни, тетрацикліни. Алкалоїди груп хініну, кофеїну та нікотину. Їх практичне використання. Простагландини і їх практичне значення. Інсектициди та гербіциди. Репеленти й аттрактанти. Регулятори росту рослин.

  17. Високомолекулярні сполуки. Синтетичні, природні та штучні полімери. Полімеризація і поліконденсація – основні методи синтезу полімерів. Регулярні та нерегулярні полімери. Типові представники полімерів різних класів. Синтетичні волокна. Проблеми утилізації відпрацьованих полімерних матеріалів та відходів.

    Синтетичне волокно - це хімічне волокно, яке формують із синтетичних полімерів. У промисловості для одержання синтетичних волокон застосовують: поліаміди, поліефіри, поліакрилонітрил, поліолефіни, полівінілхлорид, полівініловий спирт.

    Поліме́ри (грец. πολύ- - багато (poli); μέρος - частина (meres) - «складається з багатьох частин») - природні та штучні високомолекулярні сполуки, молекули яких складаються з великої кількості повторюваних однакових або різних за будовою атомних угруповань, з'єднаних між собою хімічними або координаційними зв'язками в довгі лінійні або розгалужені ланцюги.



  18. Промислове виробництво органічних сполук. Природні джерела органічної сировини. Нафта, її склад, переробка та застосування нафтопродуктів. Паливно-мастильні матеріали. Природний та супутній нафтовий гази, їх склад, переробка та застосування продуктів переробки. Синтез-газ. Вугілля та його хімічне використання. Кокс.

  19. Рослинна сировина в хімічних виробництвах. Біотехнології у виробництві хімічних сполук. Біосинтези етанолу, сахарози, фруктози та пеніциліну.

  20. Якісний елементний аналіз.

    Па́льно-масти́льні матеріа́ли (скорочено - ПММ) - синтетичні та мінеральні нафтопродукти, до яких відносять різні види пального і мастила: паливо (бензин, дизельне пальне, скраплений природний газ, скраплені нафтові гази), мастильні матеріали - (моторні, трансмісійні та спеціальні оливи, мінеральні мастила, пластичні мастила), рідини на нафтовій основі та спеціальні рідини (гальмівні та охолоджувальні).

    Хімі́чна сполу́ка - речовина, молекули якої складаються з атомів двох або більше різних хімічних елементів, сполучених між собою тим чи іншим типом хімічного зв'язку. Сполука має певний хімічний склад і їй можна приписати точну хімічну формулу.

    Елеме́нтний ана́ліз (від лат. elementum - первісна речовина) (рос. элементный анализ, англ. ultimate analysis, нім. Elementaranalyse f, нім. Verbrennungsanalyse f) - сукупність методів, за допомогою яких визначають якісний та кількісний склад органічних сполук.

    Реакції на функціональні групи. Визначення температури плавлення.

    Температу́ра плáвлення і затверді́ння - температура, при якій тверде кристалічне тіло здійснює перехід у рідкий стан і навпаки. За іншим визначенням - температура, за якої тверда фаза речовини знаходиться в рівновазі з рідкою.

    Використання тонкошарової хроматографії, вибір елюентів.

21. Приклади практичних робіт: якісне розпізнавання органічних речовин за даними ПМР та ІЧ спектрів (анілін, гідрохінон, бензойна кислота, саліцилова кислота;

Бензо́йна кислота́ - органічна сполука, найпростіша ароматична одноосновна карбонова кислота складу С6Н5СООН. За звичайних умов кислота є безбарвними кристалами, добре розчинними в етерах, спиртах, хлороформі, мало розчинними у воді.

кінетика хімічних реакцій: фотометричне вивчення і аналіз експериментальних даних за допомогою англомовної версії Excel, до прикладу, кінетика окиснення норфлоксацину перманганат-іоном в лужному середовищі; синтез діетилового естеру янтарної кислоти; синтез 3-(4-метилбензоїл)-пропанової кислоти, 3-(4-метилфеніл)-4-гідроксибутанової кислоти; визначення води в органічному середовищі за методом К.Фішера на основі реакції Р.Бунзена: I2 SO2 H2O HI H2SO4.

Визначення йоду в етанолі; синтез бензімідазолу з щ-фенілендіаміну; визначення загальної кислотності вина і вмісту цукру в ньому (титруваня лігом і визначення за Фелінгом); ідентифікація метилкетону за температурою плавлення його семикарбозону; синтез 1-фенілазо-2-нафолу (судан І); синтез 2-йодбензойної кислоти через діазотування; титрування малеїнової кислоти (цис-бутендіової); ферментативний гідроліз N-ацетилаланіну ацилазою; синтез бензилгідантоїну з S-фенілаланіну; синтез 2,5-диметил-1-фенілпірролу з аніліну і 2,5-гександіону; синтез репеленту N,N-диметил-м-толуаміду з м-метилбензойної кислоти (м-толуїлової); синтез і кількісне визначення n-бензохінону з гідрохінону; кількісне визначення мурашиної та оцтової кислоти у їх суміші.

Ацета́ти (рос. ацетаты, англ. acetates, нім. Azetate n pl) - солі та естери оцтової кислоти - CH3COOH.



Вибрана література для підготовки до ІV етапу Всеукраїнської олімпіади з хімії
  1   2


Скачати 318.06 Kb.