Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма в країнах снд „Волонтери в агробізнесі"/"Фермер до фермера"

Програма в країнах снд „Волонтери в агробізнесі"/"Фермер до фермера"




Сторінка10/22
Дата конвертації10.03.2017
Розмір2.39 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22

8.4. ПОДАТКИ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ


У 1999 році було спрощено механізм сплати податків. Запровадження фіксованої ставки податку зменшило податкове навантаження порівняно з попередніми податковими періодами майже на один мільярд гривень на рік.

Оподаткування приватних фермерів та невеликих сільськогосподарських товаровиробників

Нині фіксована ставка податку на одиниці сільськогосподарських угідь (гектар) встановлюється як певний відсоток від грошової оцінки або ринкової вартості угідь. Ця ставка становить 0,5 % для ріллі, луків та пасовищ; і 0,3 % для багаторічних насаджень. У середньому сільськогосподарські виробники платять 20-23 гривні (4-5 доларів США) фіксованого сільськогосподарського податку за один гектар. У 2004 році надходження в бюджет від фіксованого сільськогосподарського податку становили приблизно 450 млн. гривень.



Оподаткування особистих селянських господарств

Особисті селянські господарства сплачують податок за власну та орендовану землю у розмірі в середньому 50 гривень за гектар.



Оподаткування сільськогосподарських кооперативів

Чинний Податковий Кодекс містить багато перешкод для створення фермерами сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, у т.ч. завищені ставки ПДВ для посередників, які надають послуги з реалізації врожаю, ніж для окремих виробників, які самостійно реалізують власну продукцію. Крім того, існує подвійне оподаткування, при якому в кооперативах податок на прибуток визначається до розподілу дивідендів, як це має місце в інших компаніях, а після цього їх члени ще повинні додатково сплачувати податок на дивіденди, отримані при розподілі чистого прибутку кооперативу. Більшість фермерів надають перевагу неформальним способам спільної роботи, обміну інформацією та ресурсами, власну продукцію натомість вони продають окремо для уникнення додаткового оподаткування.

Подвійне оподаткування - оподаткування одного об'єкта податку окремого платника податків одним і тим же (аналогічним) податком за один і той же проміжок часу або оподаткування у різних осіб однієї і тієї ж податкової бази зіставними податками.
Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.


Оподаткування посередників
Широкого розповсюдження набула діяльність із закупівлі сільськогосподарської продукції та її подальший перепродаж переробним підприємствам, що в принципі і належить до функцій посередників. Такі посередники реєструються як приватні підприємці та стають на облік у податкових органах як платники єдиного податку, сплачуючи щомісяця 20-200 гривень – суму, котра встановлюється місцевими органами влади.
Приватні підприємці, тж індивідуальні підприємці - фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни чи особи без громадянства) з повною цивільною дієздатністю, не обмежені законом у правоздатності, які зареєстровані в установленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та безпосередньо виконують таку діяльність (виробляють продукцію, виконують роботи, надають послуги тощо) і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями усім майном, що належить їм на праві власності.

8.5. ЗБУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ


Все більшу частку фермерських господарств становлять в основному невеликі приватні господарства розміром в 5-50 гектарів, рівень товарності яких постійно зростає. Ці виробники почали об’єднуватися в асоціації та групи, кооперуючись для організації ефективних збутових мереж , насамперед для задоволення потреб мереж супермаркетів, що швидко розширюються.

Перед цими невеликими виробниками постає низка серйозних економічних проблем, зокрема:



  • Відсутність інформації про ринки

  • Низькі реалізаційні ціни та низький споживчий попит

  • Нездатність організувати виробничий процес у часі таким чином, щоб максимально відповідати потребам ринку

  • Обмежена конкурентоспроможність на ринку

  • Незначний досвід у галузі створення кооперативів

  • Недостатня поінформованість про системи планування бізнесу та маркетинг

  • Відсутність впевненості у точному виконанні угод, що перешкоджає налагодженню довгострокових стосунків із покупцямиклієнтами

  • Відсутність ефективно організованих оптових ринків та біржової торгівлі у великих містах; незначна кількість приватних оптовиків у збутових мережах; незначна кількість закупівельних організацій

  • Обмежений доступ до конкурентних пропозицій щодо постачання продукції та нерозвинена інфраструктура, яка може забезпечити збереження належної якості продукції, зокрема відповідне транспортування, складування, обробку, пакування та інші послуги.

(Проект аграрного маркетингу АМР САШ/Land O’Lakes ( http://www.lol.org.ua та додаток 2),

Ринкова інфраструктура

Відповідно до інформації Міністерства аграрної політики України станом на 1 січня 2004 року закупівельна мережа нараховувала 24 400 закупівельних пунктів, у т.ч. 17 тис пунктів закупівлі молока, 2 200 – великої рогатої худоби та птиці; а 2,5 тис. пунктів було зарезервовано для фруктів та овочів.

На момент підготовки звіту в Україні працювали 35 сертифікованих товарних бірж, 437 торгових агрофірм, 1 432 оптових продуктових та плодоовочевих магазинів; крім того, було проведено 320 аукціонів живої великої рогатої худоби і 2 184 виставок та ярмарків. Однак ці дані відображають швидше кількість зареєстрованих, а не активно діючих структур.

Кількість обслуговуючих кооперативів становить 1 055: 70 з них є переробними підприємствами, 170 – постачальницькими та торговельними компаніями, 21 – споживчими кооперативами, 324 – кооперативами з надання послуг, а 424 – багатофункціональними кооперативами.



Канали збуту

  • Згідно з даними Державного комітету статистики України прямі продажі з сільськогосподарських підприємств та реалізація продукції посередникам є основними каналами збуту виробниками сільгосппродукції . Шістдесят відсотків приватних фермерів та реформованих господарств продають свою продукцію саме в такий спосіб. Великі та дрібні посередники досить активно та успішно здійснюють посередницькі операції по закупівлі у виробників сировини та реалізації її переробним підприємствам. Посередники контролюють більшість експортних товарних потоків, оптовий та роздрібний торговельний товарообіг, завдяки чому найбільша частина прибутку зосереджується у посередницьких структурах.

Переважають три такі форми розрахунків за реалізовану продукцію: оплата до посівної, оплата при отриманні врожаю та відстрочені платежі, коли оплата здійснюється після поставки продукції на ринок, причому дві останні форми є найтиповішими. Сьогодні більшість сільськогосподарських виробників продають свою продукцію в межах адміністративної одиниці, де розташоване їхнє господарство. Про це заявили 73 % опитаних сімейних фермерських господарств. Майже дві третини виробленого зерна продається в межах регіону. (Дослідження IFC: Розвиток фермерства та агробізнесу в Україні, 2003 рік (проведене в рамках Проекту розвитку українського аграрного бізнесу).

Лише четверта частина всіх українських виробників продає свою продукцію у позасезонний період, коли ціни починають зростати, і лише дуже маленький частина з них безпосередньо експортує свою продукцію. (Посилання: Проект аграрного маркетингу/АМР США Land O’Lakes “Стратегічні директиви агробізнесу та маркетингу”, 2003 рік).



  • З огляду на відносно низький рівень зарплат у сільській місцевості, відкриті (сільськогосподарські) ринки все ще продовжують бути основним постачальником продуктів харчування для українських споживачів. Більшість продавців на таких ринках є сільськими мешканцями, які продають власну продукцію, вирощену у власних господарствах. У 2003 році за даними офіційної урядової статистики існувало 597 відкритих ринків продуктів харчування (99 ринків знаходились у Києві, їхня загальна торговельна площа складала 599 000 кв. м.). Більшість споживачів, як і раніше, дотримуються думки, що продукти з відкритих ринків зазвичай дешевші, ніж ті, що продаються в супермаркетах. Споживачі старшого віку також вважають, що продукти харчування на оптових відкритих ринках є екологічно чистими та кращої якості.

Згідно з деякими оцінками в 2003 році від 40 до 50 % усіх угод купівлі-продажу продуктів харчування були здійснені на відкритих роздрібних ринках. Для деяких груп товарів, наприклад м’яса та субпродуктів, обсяг продажів на таких ринках становив 90 %. Крім того, на відкритих ринках здійснюється основний продаж свіжих овочів, фруктів, меду та сухофруктів. (звіт UDSA UP2041).

  • Два відсотка усіх виробників сільськогосподарської продукції (у т.ч. невеликі господарства) реалізують свою продукцію на товарних біржах (http://www.minagro.kiev.ua/newenglish/exchange/index.php3)

  • У країні існують лише два великі оптові ринки і, крім цього, приблизно 20 невеликих і приватних оптових ринків, які перебувають у початковій стадії формування та сезонним режимом роботи, в основному на півдні та заході країни, а також у деяких великих містах. Ці ринки пропонують незначну кількість послуг, розміщуються на невеликій площі та майже не надають послуг по поліпшенню якості продукції. Крім того, теплиці пропонують незначну кількість овочів, обслуговуючи нині здебільшого місцеві ринки. Більша частина цієї продукції виробляється у невеликих господарствах на підсобних ділянках і продається на базарах (ринках).

  • Роздрібна торгівля в Україні здебільшого співпрацює безпосередньо з виробниками, укладаючи велику кількість дрібних, дорогих угод, або ж покладається на трейдерів та товарні біржі, котрим бракує організованості та спектру послуг.
    Това́рна бі́ржа - організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які проводять виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.
    При цьому роздрібні торгівці часто бувають вимушені сортувати та класифікувати продукцію та вкладати значні кошти в неефективні системи приймання, які без потреби дублюються в межах сектора. Загалом видається, що існують реальні можливості для того, щоб групи виробників надавали певні послуги, ефективніше організували свою роботу та збільшили доходи завдяки підвищенню конкурентноздатності. Згідно з даними польових досліджень Land O’Lakes, найперспективнішим для комерційних фермерів сьогодні є одночасно скорочувати теперішні високі витрати на збут та розробляти вигідні ринкові ніші, своєчасно постачаючи продукцію вищої якості.

Зростання місцевого сектора роздрібної торгівлі та збільшення присутності на ринку європейських роздрібних мереж призвело до підвищення рівня конкуренції. У 2003 році у роздрібній мережі працювали 660 гіпермаркетів та супермаркетів, розташованих у великих містах, водночас значна частина продуктів харчування і надалі продавалася на відкритих ринках та у маленьких магазинах. Валовий обсяг продажів у роздрібній торгівлі в 2003 році досяг 41,5 мільярдів гривень (7,7 мільярдів доларів США), попри те що лише 55 % усіх продуктів харчування продавалося через 38 442 гастрономів та супермаркетів. На думку спеціалістів з роздрібної торгівлі, оптовий продаж десяти провідних роздрібних мереж в Україні досяг рівня в приблизно 1,0-1,2 мільярди гривень (188-225 мільйонів доларів США). У середньому супермаркеті виставлено десь 25-30 тисяч артикулів товарів, біля 80-90 % проданої продукції вироблено в Україні. У супермаркетах представлений широкий асортимент молочних продуктів, риби, м’яса, хлібобулочних виробів та алкогольних напоїв.
Хлібобу́лочні ви́роби - харчові продукти, які випікаються з борошна, дріжджів, солі, води та додаткової сировини для хлібобулочних виробів.
Сметана
Спиртні́ напо́ї, або алкогольні напо́ї - п'янкі рідини, основою яких є етанол (етиловий спирт), безбарвна рідина C2Н5OH. Вино, сидр, херес містять спирт, отриманий шляхом прямої ферментації цукру фруктів дріжджами.
Великі мережі співпрацюють з майже 1 000 різних постачальників, серед яких є великі оптові компанії, компанії-виробники та імпортери. Місцеві мережі активно запроваджують західні стандарти та механізми забезпечення якості. У 2001-2003 роках на український ринок прийшли іноземні мережі: австрійська Білла (www.billa.co.at) та єдина повноцінна дисконтна мережа – німецька компанія „Метро Кеш енд Кері”, а також нідерландська SPAR (доповідь USDA UP 4021).

  • Переробна галузь також є вирішальною ланкою в ланцюгу збуту. У 2001 році існувало 700 компаній у сфері аграрного бізнесу. Згідно з аналізом LOL лише деякі з них покладаються на існуючі виробництво овочів і фруктів та ланцюги збуту або можуть створити системи постійного приймання продукції у фермерів на контрактній основі. Більшість великих компаній, як і раніше, воліють зменшувати ступінь невизначеності ситуації шляхом організації власного виробництва сировини або придбання розташованих поруч сільськогосподарських підприємств. Однак, багато хто з них був вимушений з труднощами отримувати сировину у сільськогосподарських підприємств за теперішніх умов для забезпечення зростаючого споживчого попиту на свіжу продукцію. Згідно з даними Держкомстату України протягом дев’яти місяців 2003 року значно скоротилися обсяги продажу основних типів сільгосппродукції безпосередньо переробним підприємствам у таких розмірах: зернові – 4 % від загального обсягу, цукровий буряк – 80 %, насіння соняшника – 2 %, молоко та молочні продукти – 79 %, велика рогата худоба та птиця – 29 %.
    Бик свійськи́й, або коро́ва (Bos taurus) - вид ссавців роду Бик родини бикових (Bovidae). Слово «корова» позначає самицю виду, а «свійський бик» або «домашній бик» - самця.
    Сир
    Розводять для здобуття м'яса, шкіри та молока.
    Основною причиною цього є те, що у переробних підприємств відсутня достатня кількіость оборотних коштів для збільшення обсягів закупівлі сировини. З огляду на це вони часто вимушені працювати за давальницькими схемами, насамперед це стосується цукрового буряка.


Основні результати дослідження IFC „Специфіка переробки та маркетингу сільськогосподарської продукції в Україні,” 2003 р., розділ ”Постачання сировини переробним підприємствам” (дослідження було проведено в рамках Проекту розвитку агробізнесу України) у сфері маркетингу сільгосппродукції

  • Переробні підприємства працюють з різними категоріями постачальників сировини, проте до основних категорій постачальників сировини належать, насамперед, сільгоспвиробники (сільськогосподарські підприємства, фермерські та особисті селянські господарства). В цілому по вибірці 60 % підприємств купували сировину в сільгосппідприємствах, 58 % – у фермерських господарств і 45 % – в особистих селянських господарств.

  • Сімдесят один процент обстежених молокозаводів купували молоко в особистих селянських господарств; частка цієї категорії постачальників становить 27 % від загального обсягу придбаної сировини.

  • Особисті селянські господарства є основними постачальниками сировини для консервної промисловості (32 %).

  • Плодоовочеві переробні підприємства, як і молокозаводи, в основному використовують власні транспортні засоби для доставки сировини на переробку: про це заявили відповідно 91 % та 95 % таких підприємств.
    Тра́нспортний за́сіб - пристрій, призначений для перевезення людей і вантажу.


  • Якість сировини, яка постачається для переробки, відіграє вирішальну роль при виборі постачальника.

  • Ціна купівлі у більшості випадків формується під впливом двох основних факторів: ринкової ціни на сировину на момент купівлі та витрат на виробництво сировини.
    Ри́нкова ціна́ - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.


Веб-ресурси з питань цін на сільгосппродукцію та маркетингу в сільському господарстві:

http://www.agro-iks.org; http://www.agrimarket.info; http://www.agroperspectiva.com; http://www.proagro.com.ua; http://www.artukraine.com/agrinews; http://www.passage.com.ua; http://www.ukragroconsult.com; http://www.lol.org.ua; http://www.uga-port.oeg.ua; http://www.blackseagrain.net; http://www.minagro.kiev.ua; http://www.ukrstat.gov.ua
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   22



  • 8.5. ЗБУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ