Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма в країнах снд „Волонтери в агробізнесі"/"Фермер до фермера"

Програма в країнах снд „Волонтери в агробізнесі"/"Фермер до фермера"




Сторінка12/22
Дата конвертації10.03.2017
Розмір2.39 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22

8.7. МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНІ РЕСУРСИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА


8.7.1. ЗАСОБИ ЗАХИСТУ І ДОБРИВА (дані Комерційного Відділу посольства США в Україні)

Оціночно розмір ринку пестицидів (включно з усіма хімічними препаратами по боротьбі зі шкідниками та хворобами в тваринництві та рослинництві) становить 130-150 мільйонів доларів США, потенційно він може досягти в 1 мільярда доларів США.


На ринку засобів захисту все ще спостерігається зростання та є можливості для продажу іноземними виробниками препаратів з незначним вмістом хімічних речовин та малим ступенем ризику.
Речовина́ - вид матерії, яка характеризується масою та складається з елементарних частинок (електронів, протонів, нейтронів, мезонів тощо). Характерною властивістю таких частинок є відмінні від нуля баріонний заряд або лептонний заряд.
Ринок пестицидів в Україні є досить значним: сьогодні загальний річний попит на пестициди складає від 30 до 35 тисяч тонн для використання на площі в 20 мільйонів гектарів. Шкідники, грибкові хвороби рослин та бур’яни є причиною втрати значної частини врожаю, і відсутність пестицидів призводить до втрати понад 30 % щорічного врожаю.
Хвороби рослин - порушення нормальної життєдіяльності рослинного організму, яке проявляється в розладі його фізіологічних функцій і структури. X. р. призводять до ураження окремих органів або загибелі всієї рослини, отже - до зниження урожаю і якості рослинницької продукції.

Приблизно 70-80 % пестицидів, які зараз реалізуються в Україні, є імпортними. Оскільки у вітчизняних виробників пестицидів немає сировини, високий рівень попиту на хімічні засоби захисту рослин створює реальні стимули для імпортерів засобів захисту. Більшість компаній, котрі займаються збутом пестицидів в Україні, є європейськими дочірніми компаніями іноземних мультинаціональних компаній.
Обсяги виробництва мінеральних добрив в Україні зростає: у 2002 році в країні було вироблено 2,4 мільйони тонн мінеральних добрив.
Штучні (мінеральні) добрива, - вироби однієї з галузей хімічної промисловості, що містять поживні елементи, потрібні для сільського господарства. Застосування штучних добрив сприяє збільшенню врожайності сільсько-господарських культур, покращенню якості продукції та спричиняється до підвищення стійкості рослин у несприятливих кліматичних умовах.
Однак з огляду на нестачу обігових та готівкових коштів в українських сільгоспвиробників лише 16 % від загальної кількості вироблених добрив було реалізовано на внутрішньому ринку. У 2002 році в обсяги імпорту мінеральних добрив значно збільшились – приблизно у 7,5 разів. Однією з головних причин такого зростання було збільшення обсягів використання мінеральних добрив сільгосппідприємствами (дані Міністерства аграрної політики).




Джерело: Проект АМР США/CNFA „Фермер до фермера”



Вітчизняне виробництво пестицидів та агрохімічної продукції задовольняє лише 20% річних потреб України, та навіть цей обмежений рівень виробництва залежить від імпорту сировини. За оцінками експертів вітчизняне виробництво пестицидів з використанням місцевих інгредієнтів могло в 2004 році задовольнити лише четверту частину їхнього попиту, тому Україна вимушена використовувати імпортні складові хімічних препаратів для покриття дефіциту пестицидів.
На цей момент близько тридцяти компаній займаються постачанням агрохімічної продукції на український ринок. Основною стратегією збуту є реалізація продукції посередникам і дистриб’юторам, які мають місцеві ліцензії та дозволи.

На українському ринку агрохімічної продукції ситуація є складною внаслідок наявності численних іноземних компаній, які займаються розповсюдженням продукції як безпосередньо, так і за допомогою місцевих дистриб’юторів. У групі фунгіцидних препаратів, як і раніше, домінують швейцарські та українські компанії.

Завданням проекту АМР США/CNFA „Фермер до фермера” є прискорити створення системи розповсюдження матеріально-технічних ресурсів серед дрібних виробників за допомогою Програми тренінгів агродилерів в галузі бізнес-менеджменту. CNFA має на меті підготувати в межах цієї програми фахівців з надання послуг в галузі розвитку бізнесу по всій території України та надати їм право просувати, продавати та проводити курс для агродилерів в приватному порядку на комерційній основі. CNFA також проводить роботу із залучення до цієї програми в Україні 150 мультинаціональних та регіональних оптових дистриб’юторів (див. список основних постачальників первинних ресурсів у додатку). Для цього у 2004 році були розроблені чотири модулі тренінгів агродилерів, присвячені питанням складання бізнес-планів, фінансового менеджменту та маркетингу, а також було підготовлено 24 незалежних комерційних тренери, які отримають сертифікати в 2005 році. Все це сприятиме збільшенню до моменту завершення реалізації проекту обсягів продажів та надходжень від продажів 300 агродилерів програми.

Подальшу інформацію про компанії, які займаються матеріально-технічними ресурсами, можна дізнатися в додатку 2 цієї книги, а також з таких джерел:

Веб-сторінка „Пасаж” : http://www.passage.com.ua/traders/pest.htm

Міністерство аграрної політики України: http://www.minagro.kiev.ua/newenglish/index.html

Агрохімічний комітет Європейської Бізнес-Асоціації http://eba.com.ua/activities/committees/agrochemical/

Українська асоціація захисту рослин: http://ucpa.org.ua/ (лише українською мовою)

Новини агробізнесу: http://www.agriukraine.com/; http://www.agroperspectiva.com/en/; http://eridon/kiev/ua



8.7.2. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА ТЕХНІКА

За оцінками проекту аграрної політики АМР США/ПРООН, зробленими в 2003 році, товаровиробникам належать близько 30 % тракторів та 20 % зернозбиральних комбайнів.

Зернозбиральний комбайн - складна зернозбиральна машина, що виконує послідовно безперервним потоком і водночас: зрізання хліба, подання його до молотильного апарату, обмолот зерна з колосся, відділення його від купи й інших домішок, транспортування чистого зерна в бункер і механічне вивантаження з нього.
За різними даними в Україні існує нагальна потреба в заміні фізично зношеної сільськогосподарської техніки та обладнання для переробки продукції, для чого необхідноп’ять-десять мільярдів доларів США інвестицій при щорічній поставці сільськогосподарської техніки на суму в один-два мільярди доларів США.



Таблиця 13. Наявність основних видів сільськогосподарської техніки в сільському господарстві у 2003 році, тис. одиниць




Сільгосппідприємства

МТС

Кількість техніки у приватних особистих селянських господарствах

Разом

Трактори

259,6

5,2

120,0

384,8

Зернозбиральні комбайни

58,3

2,3

15,0

75,6

Кормозбиральні комбайни та силосозбиральні машини

26,3

0,3

2,0

28,6

Бурякозбиральні комбайни

13,0

0,14

1,5

14,6

Джерело: проект аграрної політики АМР США/ПРООН

За оцінками експертів, на даний момент фізичний знос сільськогосподарської техніки та обладнання становить 70-80 % (для порівняння у 1999 році – 55-60 %). Сорок процентів усього тракторного парку це трактори, випущені 15–25 років тому.

Років тому - шкала часу, що широко використовується в археології, геології та інших науках для датування подій в минулому. Оскільки час відрахунку змінюється, стандартна практика пропонує використання 1950 року як еталонної точки «сучасності».
Нині існує значний попит на надійну сільськогосподарську техніку, який зумовлений відсутністю належного вітчизняного виробництва. Високоякісне іноземне обладнання може позитивно вплинути на продуктивність сільського господарства України. Присутність в Україні може забезпечити іноземним компаніям блискучі можливості для виходу на ринки сусідніх країн, зокрема Росії та інших країн СНД. Щороку до України ввозиться до однієї тисячі зернозбиральних комбайнів за цінами, які коливаються в межах від 5 тис. доларів США (віком понад 15 років) до 17 тис. доларів США (9-12 років). Потреба в заміні існуючого парку сільськогосподарської техніки є критичною. (Джерело: Комерційний довідник Комерційного Відділу посольства США (FCS Commercial Guide), 2004 рік).


В Україні є приблизно 40 виробників сільськогосподарської техніки, які все ще постачають значну частину сільськогосподарської техніки в країні, зокрема плуги, борони, культиватори, сіялки та оприскувачі.
Фактичний рівень виробництва на більшості діючих заводах сільськогосподарської техніки коливається від 15 до 30 % від загальної потужності. Ціна на сільськогосподарську техніку вітчизняного виробництва є недешевою, що пов’язано з неефективністю та застарілістю технологій. Все це знижує привабливість вітчизняної техніки для сільськогосподарських підприємств.
Нову вітчизняну техніку в основному продають “Украгролізинг” та СП лізингова компанія “Украгромашінвест”. У зв’язку з незадовільним станом машинно-тракторного парку, що є у розпорядженні сільськогосподарських підприємств, протягом декількох останніх років у державному бюджеті було передбачено кошти на субсидії для придбання складної сільськогосподарської техніки у розмірі 30 % ціни, запропонованої заводом-виробником. Завдяки цьому значно підвищився попит на вітчизняну техніку та було надано поштовх для подальшого розвитку вітчизняного виробництва сільськогосподарської техніки та її продажу. Урядова програма часткової дотації покупок користується значно більшою популярністю порівняно з придбанням техніки через державні лізингові компанії.
Згідно з даними проекту аграрної політики АМР США/ПРООН в 2003 році фактична сума бюджетних коштів, асигнованих на фінансування лізингових операцій, становила 113,4 мільйонів гривень. Ці кошти було використано для придбання 437 тракторів та 40 зернозбиральних комбайнів.
Водночас для часткової компенсації вартості складної сільськогосподарської техніки було використано лише 34 мільйони гривень, що внаслідок мультиплікаційному ефекту забезпечило сільськогосподарським підприємствам значну суму приватних інвестицій у вигляді придбаної техніки, в тому числі 781 тракторів та 51 зернозбиральних комбайнів.
На українському ринку активно працюють західноєвропейські компанії, які усвідомлюють, що попри існування перешкод для ведення бізнесу в Україні потенціал експорту агробізнесу є значним. Зернозбиральні комбайни на територію України імпортуються в основному з Німеччини, Росії, США, Італії та Данії. Представники іноземних виробників техніки здебільшого продають свої машини на умовах повної передоплати.
В 1895 році відбулися автомобільні перегони за маршрутом Париж-Бордо-Париж на відстань 1150 кілометрів. З-поміж учасників першим прибув на фініш через 48 годин і 47 хвилин двомісний «Папар-Лавассор» (3,5 к.с.). За кермом сидів його конструктор Еміль Лавассор. Коли він виліз із машини, то вигукнув: «Яке то було божевілля! Я летів із швидкістю 30 кілометрів за годину!».

Сільськогосподарська техніка виробництва США здобула в Україні гарну репутацію. До списку американських виробників входять: AGCO Corporation, Massey Ferguson, John Deere, Caterpillar та Case/New Holland. Американські компанії з виробництва сільськогосподарської техніки пропонують усі види обладнання та деталей до неї, у т.ч. запчастини, що використовуються для обробітку грунту, догляду за рослинами, збирання врожаю та транспортування, а також обладнання для годівлі тварин.
Збирання врожаю - сукупність робіт на завершальній стадії землеробства. Включає збір врожаю, доставку його до місця післязбиральної обробки, саму післязбиральну обробку, доставку врожаю в місця зберігання або продажу.



Веб-ресурси та контакти:

Основні постачальники сільськогосподарської техніки: http://agrosouz.ua; http://amacoint.com; http://rise.kiev.ua; http://www.agcocorp.com; http://avtek/com/ua; http://eridon/kiev/ua ; http://www.magnus/kiev/ua; http://www.ukrfood/com/ua; http://www/united-agro/com/ua; (див. також додаток 7).

Міністерство аграрної політики України: http://www.minagro.kiev.ua/newenglish/index.html;
Американська торговельна палата в Україні: http://www.amcham.ua

Інформація в галузі агробізнесу: http://dorada.org.ua; http://www.agriukraine.com/; http://www.agroperspectiva.com/en/; http://www.lol.org.ua


Виставки у сфері сільського господарства та харчової промисловості: Київ АгроХорт (сільськогосподарська техніка та агрохімічні засоби) та УкрПродМаш (технології виробництва продуктів харчування та напоїв, пакувальні технології та обладнання), Веб-сайти організаторів виставок: www.bto-і exhibitions.nl та www.pe.com.ua

8.8. ДОСТУП ДО СВІТОВИХ РИНКІВ ДЛЯ НЕВЕЛИКИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ УКРАЇНИ


8.8.1. Конкурентноздатність української продукції, експорт високоприбуткової сільськогосподарської продукції та цільові ринки

Конкурентні переваги

Україна має декілька основних конкурентних переваг щодо розвитку експорту високоприбуткової продукції сільського господарства: сприятливі кліматичні умови, багаті сільськогосподарські ресурси (у т.ч. високопродуктивні ґрунти та придатні для зрошення землі), наявність у великій кількості водних ресурсів, досягнутий останнім часом прогрес в галузі сільськогосподарської торгівлі та розвитку підприємництва, а також близькість до основних іноземних ринків із постійно зростаючим попитом на сільгосппродукцію.

Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

Проте водночас існують декілька значних негативних тенденцій та проблем, які перешкоджають виходу України на зовнішні ринки сільгосппродукції:


  • Низька продуктивність та ефективність аграрного сектора (як землі, так і робочої сили).

  • Скорочення площ під високодоходними культурами перешкоджатиме зростанню рентабельності і продуктивності сільськогосподарських виробників та призведе до зменшення обсягів виробництва валової продукції сільського господарства.
    Ва́лова проду́кція - сумарний обсяг у вартісному вираженні закінчених і незакінчених промислових виробів та робіт, призначених для реалізації, включно з товарною продукцією, залишками незавершеного виробництва, інструментами та технологічним оснащенням власного виробництва.


  • Недостатні обсяги довгострокових українських та іноземних інвестицій у сільському господарстві призводить до того, що основні проблеми галузі залишаються невирішеними, у т.ч. розвиток ринкової інфраструктури (сучасні складські приміщення, холодильне обладнання, упаковка, технології гідроохолодження, зрошення тощо).

  • Відсутність оптової ринкової інфраструктури, яка сприяла б створенню та розширенню експортних ринків а також поліпшенню якості продукції.

  • Неузгодженість стандартів якості продукції, які існують в Україні, з міжнародними стандартами (ISO, HAССР); підтвердження цих стандартів забезпечило б зростання експортного потенціалу ринку.

  • Нерозвинена інформаційна система та система збуту сільськогосподарської продукції для потреб переробної галузі та експортерів.

  • Низькі темпи запровадження нових видів продукції та технологій переробки, у т.ч. розробки нових продуктів, контролю якості, маркування та дизайну упаковки.
    Контроль якості продукції - встановлення відповідності продукції та процесів вимогам нормативно-технічної документації, зразкам-еталонам; інформація про перебіг виробничого процесу та підтримання його стабільності; захист підприємства від постачань недоброякісних матеріалів, енергоносіїв та ін.
    (Дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції Молдови не експортних ринках, 2004 р.).

Експорт високодоходної сільгосппродукції

Розміри агропродовольчого сектора, в якому, створюється додана вартість, значною мірою визначаються попитом на міжнародних ринках. Основними факторами, котрі впливають на зміну моделей харчування в світі, є: збільшення доходів, більша увага до здоров’я та урбанізація. Внаслідок цього в усьому світі можна спостерігати загальне збільшення споживання високоцінних продуктів (HVP). До цієї групи HVP, як правило, включають фрукти та овочі, вино, тютюн та всю тваринницьку продукцію, у т.ч. м’ясо, птицю та молочні продукти. Упродовж останніх декількох десятиліть найбільше зростання було зафіксоване в групі світових імпортерів свіжих фруктів і овочів, заморожених овочів, сухофруктів та фруктових соків.

Масло вершкове

Від виробництва високодоходних продуктів зазвичай отримують більші надходження з гектара, більший чистий дохід на одиницю продукції при реалізації як у свіжому, так і переробленому вигляді, або більшу додану вартість після переробки у порівнянні з іншими культурами чи продуктами їх переробки (Молдавське дослідження конкурентноздатності високоцінної продукції, 2004 рік).

Маркетинг зі створення доданої вартості також відіграє дуже велику роль у розвитку експорту. Такий маркетинг передбачає переробку або зміну продукту шляхом приготування, поєднання, збивання, перемелювання, лущення, екстрагування, сушення, копчення, ремесел, прядіння, маркування та пакування. Серед інших способів збільшення вартості сільгосппродукції можна назвати: вирощування з використанням екологічно безпечних методів, або додавання інформаційної чи освітньої складової. Масштаби виробництва продукції з доданою вартістю відрізняються від масового виробництва, успіх у цьому значною мірою залежить від використаної виробником стратегії просування продукції та реклами (Проект аграрного маркетингу АМР США).

Безпере́рвне виробни́цтво - процес виготовлення продукції що здійснюється безперервно в умовах сукупності безперервних технологічних процесів, організованих в вигляді виробничої лінії, підрозділу, цеха або підприємства в цілому.

В Україні відсутній або недостатньо розвинутий увесь спектр технологій, завдяки яким створюється додана вартість, що перешкоджає створенню значних ринків для фермерів або забезпеченню конкурентноздатності АПК України на світових ринках, у т.ч. на внутрішньому ринку, який стає дедалі вимогливішим, та на найбільшому експортному ринку для української продукції – російському.



Цільові ринки СНД

Реалізація продукції на експорт залишається важкодосяжною метою для більшості виробників овочів та фруктів; продукцію, котра все ж таки йде на експорт (зазвичай на вітчизняні міські ринки) здебільшого купують прямо на місці випадкові перекупники (посередники), які з’являються в сезон врожаю. Нині основними експортерами виробленої дрібними та середніми виробниками України сільгосппродукції, в т.ч. овочів і фруктів, є країни Балтії, Росія та Білорусь.

Балтійські країни (ест. Balti riigid, Baltimaad, латис. Baltijas valstis, лит. Baltijos valstybės) - країни, що омиваються Балтійським морем. Найчастіше під Балтією розуміють Латвію, Литву і Естонію. З географічного погляду до Балтії іноді також зараховують Калінінградську область Російської Федерації.
Існують усі підстави сподіватися, що країни СНД, передусім Росія, в найближчому майбутньому залишатимуться основним пунктом призначення українських високодоходних продуктів. Хоча Україна офіційно і заявила про стратегію євроінтеграції, проте істотному доступу українських високоцінних продуктів на західні ринки, принаймні в короткостроковій перспективі, і надалі перешкоджатимуть вхідні бар’єри на сільськогосподарських ринках ЄС (у т.ч. високі митні тарифи, політика протекціонізму в галузі сільського господарства та субсидії, які ставлять у нерівне становище імпорт сільськогосподарської та харчової продукції з інших країн) разом з високими вимогами щодо якості продукції.

Поряд з цим, існує ще ціла низка факторів, які впливають на довгострокову співпрацю експортерів продукції сільського господарства, продуктів харчування з країнами СНД, зокрема:


  • Великий розмір ринків країн СНД та зростаючий попит на цих ринках на високоцінні продукти, насамперед, на російському ринку.

  • Знайоме бізнес-середовище, що спрощує налагодження партнерських відносин та торгових зв’язків (до початку 1990-х рр. переважна більшість високоцінної продукції експортувалася на ринки колишнього Радянського Союзу як у свіжому, так і в переробленому вигляді).

  • Наявність ринкової ніші для експорту української високодоходної продукції завдяки якості цієї продукції та відповідності місцевим стандартам на всій території СНД.

  • Цінова конкурентноздатність української високодохідної продукції завдяки підписанню договорів про вільну торгівлю з країнами СНД.

  • Існування в минулому позитивного іміджу української плодоовочевої продукції серед споживачів на цих ринках, причому цей імідж можна відновити.

  • Однак, слід зазначити, що на ринку СНД також існують фактори ризику, зокрема: нестабільність валюти, недостатня прозорість бізнесу, мінливе законодавство та нормативні акти, все більша конкуренція на ринку та зростаюча кількість конкурентів з країн Заходу та Сходу.
    Ві́льна торгі́вля (фритредерство)- зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торговельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створених урядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.
    Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
    (Молдавське дослідження конкурентноздатності високодоходної продукції, 2004 рік).

Цільові ринки ЄС

У цілому ряді низці країн Європи нині існують багатообіцяючі можливості для збільшення експорту таких овочів та фруктів: динь, яблук, солодкого перцю, ранньої капусти, ранніх та пізніх помідорів, салату-латуку, цукрової кукурудзи, гороху, слив, винограду, вишень і черешень, персиків і спаржі.

На думку спеціалістів Проекту аграрного маркетингу АМР США/LOL, впродовж наступних 3-5 років на світовому ринку домінувати в реалізації цієї продукції буде Німеччина, скандинавські країни, Бельгія, Нідерланди, Великобританія, Австрія, Чехія та Польща.

Скандина́вські краї́ни , Норди́чні краї́ни - загальна назва країн, розташованих на Скандинавському півострові - Норвегії, Швеції та Фінляндії а також Данії, Ісландії та Ґренландії, що зумовлено спільною історією і мовами північної германської групи мов, якими говорять в Данії, Норвегії, Швеції, Ісландії.
Виробники із вищезазначених країн вивчили та придбали обладнання для переробки, упаковки, маркування та просування на ринок високоякісної харчової продукції; однак зараз вони шукають менш дорогі джерела продуктів. Крім того, мережі супермаркетів в Україні також роблять акцент на якості продукції, вони навіть розпочали проводити навчання українських фермерів та робити інвестиції в поліпшення технологій переробки, почавши з фруктів, овочів, молочних продуктів та морепродуктів.
Ацидофілін

У 2004 році фермери Херсонської області, які входять до кооперативу “Південний Союз”, почали експортувати кавуни до країн ЄС, Швеції та Нідерландів без посередників.

Херсо́нська о́бласть - область у південній частині України, у межах Причорноморської низовини. На північному заході межує з Миколаївською, на півночі - з Дніпропетровською, на сході - із Запорізькою областями України, на півдні з Автономною Республікою Крим.
Кооператив запропонував доставляти кавуни до Швеції за ціною в 0,25 доларів США за кг, у той час як кавуни з Іспанії доставлялися за ціною 0,35 доларів США за кг. На думку покупців, смак українських кавунів кращий, ніж смакові якості кавунів з інших країн. Витрати на транспортування, упаковку та інші супутні витрати склали ще 0,16 доларів США за кг. Однак херсонські фермери після цих відрахувань все ще отримували 0,09 доларів США за кілограм, що було значно більше, ніж 0,02 доларів США за кілограм, тобто ціни, яку вони отримували на місцевих ринках.

У 2005 році кооператив постачав перші пробні партії перцю, цибулі, помідорів та динь на ринки Швеції. Крім того, планується збільшити принаймні втричі поставки кавунів – до 300 тон. У цьому році кооператив також планує поставити 100 тон кавунів до Нідерландів. На цей момент проводиться активне вивчення російського ринку на предмет виходу на нього зі своєю продукцією (Проект аграрного маркетингу АМР США/LOL).

Поінформованість фермерів щодо експортних вимог

(Дослідження IFC 2004 року “Фермерство та агробізнес в Україні”, здійснене в межах проекту розвитку агробізнесу в Україні)

1) Чи вирощені в Україні овочі достатньо якісні для того, щоб їх експортувати?

Згідно з думкою респондентів, огірки, як правило, мають найпридатнішу якість для експорту: 71 % виробників вважає, що огірки цілком можна експортувати. Стосовно інших типів продукції (помідори, капуста та цибуля) приблизно половина респондентів вважає, що якість їхньої продукції відповідає встановленим стандартам якості. Виробники не вважають, що українська картопля відповідає експортним стандартам. Сорок дев’ять відсотків респондентів дотримуються думки, що якість цієї культури уможливлює її експорт. Водночас майже третина виробників (29 %) скоріше поділяють протилежну думку.



2) Наскільки добре фермери поінформовані про вимоги до експортної продукції?

Для визначення ступеню поінформованості в дослідженні використовувалися такі характеристики: „повністю поінформований”, “частково поінформований” та “непоінформований”. Результати цього дослідження продемонстрували, що виробники найменше поінформовані про „правила гри”, тобто перелік основних вимог до експортної продукції. Майже дві третини сімейних ферм (62 %) незнайомі з цими правилами, 29 % – частково проінформовані, та лише 8 % – повністю проінформовані про вимоги щодо угод з продажу сільгосппродукції.



3) Як фермери ставляться до необхідності дотримуватися строків постачання та вимог щодо сортування та якості?

Згідно з результатами дослідження опитані порівну розподілилися між „неготовими”, „готовими” та „повністю готовими”.



4) Наскільки добре приватні фермери підготовлені до задоволення потреб покупців щодо упаковки продукції?

Як показують результати, переважна більшість фермерів (73 %) не були готовими до задоволення таких потреб (особливо це стосується овочів). Основними причинами цього є: (1) відсутність вітчизняних виробників високоякісних пакувальних матеріалів за прийнятною ціною; (2) виробники не можуть дозволити собі інвестувати значні кошти в пакувальне обладнання; (3) належним чином упакована сільгосппродукція не користується настільки великим попитом у покупців, щоб це могло забезпечити високу віддачу від капітальних інвестицій, які фермери можуть зробити в пакувальне обладнання.



8.8.2. Експортно-імпортні операції з сільгосппродукцією

Впродовж останніх шести років Україна була експортером сільськогосподарської продукції та продуктів харчування. Протягом цього періоду експорт становив приблизно 10,1 мільярдів доларів США, а імпорт – 6,5 мільярдів доларів США (HTRS 1-24 групи). У 2003 році було експортовано сільгосппродукції з України на 2,7 мільярдів доларів США (це більше на 17 % за цей показник у 2002 році та більше, ніж обсяг сільськогосподарського імпорту (2,2 мільярди доларів США).



Таблиця 14. Зовнішня торгівля у галузі сільгосппродукції (групи 1-24 Української класифікації товарів у зовнішньоекономічній діяльності), тис.
Міжнаро́дна торгі́вля - торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародного поділу праці.
доларів США


Продукція

Експорт

Імпорт

2002 р.

2003 р.

2004 р.

2002 р.

2003 р.

2004 р.

Всього

2 388 934

2 732 287

3 467 721

1 113 761

2 173 704

1 908 026

Живі тварини та продукція тваринництва

379 667

523 367

645 437

142 072

189 188

314 981

живі тварини

4 902

8 605

3 976

6 079

11 549

13 181

м’ясо та м’ясні субпродукти

209 494

242 179

177 450

35 509

52 585

158 403

риба та рибні продукти

13 510

11 402

6 437

71 072

88 447

103 304

молоко, молочні продукти та яйця

144 775

250 582

445 426

28 438

34 176

37 846

продукція тваринного походження

6 985

10 600

12 148

975

2 431

2 247

Продукція рослинного походження:

1 120 705

745 809

1 137 458

220 340

776 318

439 582

саджанці та інші дерева

202

133

339

10 216

13 308

18 573

овочі та коренеплоди

27 373

13 107

33 860

7 973

5 678

5 727

фрукти та горіхи, цитрусові

35 944

44 136

58 950

64 860

74 046

80 725

кава, чай та прянощі

1 478

1 857

1 907

60 064

69 352

80 331

зернові

997 706

402 300

844 318

24 353

522 527

167 102

борошно та продукція з нього

14 570

19 035

27 798

12 664

43 391

24 978

насіння олійних культур

42 489

263 560

168 407

30 404

37 618

48 356

лаки та смоли

587

474

395

9 547

10 122

13 454

матеріали рослинного походження

355

1 206

1 484

260

276

336

Жири/олії рослинного та тваринного походження

342 195

558 800

544 445

110 729

109 370

148 951

Продукти харчування:

546 366

904 311

1 140 381

640 620

1 098 828

1 004 512

м’ясні та рибні продукти

13 399

19 650

25 711

25 220

28 023

38 572

цукор

112 225

199 164

119 589

98 496

338 848

103 481

какао та какао продукти

120 119

158 402

203 127

88 495

109 900

145 797

крупи

28 584

50 723

82 455

13 912

25 738

40 435

продукти переробки фруктів та овочів

41 987

81 656

92 038

33 291

46 557

56 942

комбіновані продукти харчування

16 337

68 231

103 819

92 164

136 621

193 795

алкогольні напої та безалкогольні напої, оцет

85 934

164 045

266 567

43 558

117 653

64 140

залишки та відходи

82 371

108 445

177 845

55 001

62 102

86 568

тютюн

45 411

53 995

69 230

190 482

233 388

274 782























Рис. 13. Динаміка імпорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів доларів США

Джерело: Державний комітет статистики України (2004 рік – попередні дані)



Імпорт

У період з 2000 по 2003 роки зростав імпорт таких товарів як харчові добавки;

Харчові́ додáтки (адити́ви) (рос. добавки) - природні, ідентичні природнім або штучно синтезовані речовини, які додають у їжу як інгредієнт з технологічних міркувань: подовжити термін зберігання (консерванти), перетворити їжу в відношенні кольору, смаку (щоб зберегти і підвищити смак), текстури, консистенції, зовнішнього вигляду.
птиця та риба; овочеві та фруктові пюре, сухі концентрати; сухофрукти, спеції; інгредієнти какао та горіхи. Деякі з імпортованих соєвих продуктів використовувалися як складники у харчовій промисловості та виробництві комбікормів.

Україна не є членом СОТ та утримує на відносно високому рівні імпортні мита на імпортовані продукти харчування, особливо на продукти, що виробляються в межах країни. Крім того, зберігається власна система ветеринарного та санітарного контролю, державних стандартів та сертифікації імпортних товарів. Всі ці нетарифні бар’єри на шляху торгівлі поглиблюються через існування високих витрат на розповсюдження та перевезення. Після підписання Україною торговельних угод з Македонією, Росією та іншими країнами СНД харчові продукти та сільгосппродукція з цих країн користується ціновими перевагами порівняно з продукцією, імпортованою зі США. Станом на 2003 рік частка США в загальному імпорті продуктів харчування (HS 1-24 групи) становила 2,3 % (29,6 мільйонів доларів США).

Експортна торгівля

Найбільшу частку експорту в 2003 році становили товари, які входять до групи класифікації 1-24: соняшникова олія – 20 %; зернові – 15 %; насіння соняшника – 8 %; молочні та м’ясні продукти – по 9 %; цукор та кондитерські вироби на основі цукру – 7 %.

Конди́терські ви́роби (солодощі, ласощі) - висококалорійні та легкі у засвоюванні харчові продукти із великим вмістом цукру, чи фруктози, що вживаються завдяки приємному смаку та запаху. Основними продуктами для приготування солодощів служать тісто, молокопродукти, цукор, мед або фруктоза, желатин, сухофрукти та різноманітні ароматизатори.

У 2003 році напрями експорту змінилися: частка сільгосппродукції, відправленої до країн ЄС, зменшилася з 24 до 14 %, у той час як частка країн СНД у валовому сільськогосподарському експорті зростала з 38 % до 48 %.

Експортні мита. На цей момент в Україні існує ціла низка експортних обмежень у вигляді мит. Експортним митам підлягають жива велика рогата худоба, шкіра та хутро. Крім того, зараз стягується 17 % мито при експорті насіння соняшника, насіння льону та насіння червоного льону.

Індикативні ціни. Міністерство економіки та євроінтеграції України затвердило список мінімальних розмірів індикативних цін на сільгосппродукцію, по відношенню до яких застосовуються експортні мита. До цієї продукції належать: жива велика рогата худоба, живі вівці та барани, шкіра великої рогатої худоби, овочі, насіння соняшника, льону та червоного льону. Ці ціни підлягають щомісячному перегляду. Станом на січень 2003 року мінімальні ціни на живу велику рогату худобу вагою понад 350 кг за голову були встановлені на рівні 1 200-1 300 доларів США за тону (FOB українські порти), на насіння соняшника – на рівні 275 доларів США за тону (FOB українські порти). Згідно з цим нормативним положенням, під час експорту не дозволяється встановлювати ціни на рівні, нижчому від мінімального розміру, а також забезпечується ефективність чинного експортного мита.




Джерело: Державний комітет статистики України

Рис. 14. Динаміка експорту сільгосппродукції в Україні, мільйонів доларів США

Подальшу інформацію про нормативизі та стандарти можна знайти в наступних джерелах:

1) Доповідь USDA UP4010 „Доповідь про українську нормативну базу при імпорті харчових та сільськогосподарських продуктів, 2004 р. [Ukraine Food and Agricultural Import Regulations and Standards Country Report 2004]”;

Доповідь USDA UP4021 „Довідник українських експортерів: Українські ринки продуктів харчування 2004 р.” [Ukraine Exporter Guide Ukrainian Food Markets in 2004], які можна знайти на домашній сторінці Комітету сільськогосподарського відділу посольства США: http://www.fas.usda.gov/scriptsw/attacherep/default.asp

2) http://www.buyusainfo.net/body2.cfm?dbf=ccg1@search type2 =int @country=Ukraine @logic=and @ loadnav =no



Інші веб-ресурси:

Міністерство економіки України: http://www.me.gov.ua

Державна митна служба України: http://www.

Ми́тна слу́жба Украї́ни - складова частина системи органів виконавчої влади України, на яку покладалося безпосереднє здійснення державної митної справи до утворення Міністерства доходів і зборів у 2013 році.
customs.gov.ua

Американська торгова палата в Україні http://www.amcham.ua



Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживацької політики: http://www/dssu.gov.ua/control/en/index

Державний департамент продуктів харчування Міністерства аграрної політики України: http://www.fooddept.gov.ua

Міністерство аграрної політики України: http://www.minagro.kiev.ua

Державний комітет статистики України: http://www.ukratat.gov.ua

Українська зернова асоціація: http://www.uga-port.org.ua

Експортно-імпортний банк США: http://www.exim.gov

Перелік обмежень у країні: http://exim.gov/tools/country/country_limits.html

Агентство з торгівлі та розвитку: http://www.tda.gov/

Офіс SBA з питань міжнародної торгівлі: http://www.sba.gov/oit/

Корпорація Міністерства сільського господарства Америки з товарних кредитів: http://www.fsa.usda.gov/ccc/default.htm

Бібліотека Міністерства сільського господарства Америки з питань безпеки та експортного контролю: http://www.fsis.usda.gov/OFO/export/ukraine.htm

Українське законодавство та нормативні акти, що стосуються зовнішньої торгівлі:

http://www.welcometo.kievua/pls/ili/ilic.frame_law_result2.show?p_arg_names=law-id@p-arg-values=242

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

Усю інформацію, яка має відношення до СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТОРГІВЛІ, у т.ч. до логістики, транспорту, фінансових та юридичних послуг, інфраструктури, виробників у розрізі галузей та регіонів, торговельних компаній та комерційних новин, інтернет-магазинів, товарних бірж, можна знайти за адресою: http://www.passage.com.ua.



8.8.3. Прямі іноземні інвестиції

Обсяг надходження прямих іноземних інвестицій в Україну є незначним порівняно з інвестиціями, які надходять до Східної Європи та Росії.

Прямі́ інозе́мні інвести́ції (ПІІ; англ. Foreign direct investment (FDI)) - за визначенням «інвестиція, що викликає тривалий інтерес до підприємства, яке діє за межами економіки інвестора». Згідно з методологією МВФ ПІІ - це закордонні інвестиції, величиною у понад як 10 відсотків статутного капіталу, що дає зацікавленій стороні право на участь в управлінні підприємством.
Протягом останніх трьох років надходження прямих іноземних інвестицій в Україну стабілізувалося на середньорічному рівні в 700 мільйонів доларів США. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій до України станом на 1 січня 2004 року склав 6 568 мільярдів доларів США. Чистий приріст іноземного капіталу в 2003 році становив 1 319 мільярди доларів США, що майже вдвічі перевищує зафіксований в 2002 році показник.

Прямі іноземні інвестиції в українську економіку в 2004 році збільшилися на 1,56 мільярдів доларів США, річне зростання становить 31,5 %, що є свідченням того, що більше іноземних бізнесменів розпочинають свою діяльність у країні. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій за даними Держкомстату (http://www.ukrstat.gov.ua), станом на 1 січня 2005 року перевищив 8,35 мільярдів доларів США, що становить 177 доларів США на душу населення. Традиційно харчова промисловість та галузь переробки продукції сільського господарства є одними з найпривабливіших сфер для інвестицій: 17 % від загальної суми прямих іноземних інвестицій, або 852,3 мільйонів доларів США спрямовано у цю сферу. Прямі іноземні інвестиції надійшли до таких галузей економіки України: тютюнова промисловість, виробництво пива, напоїв, кондитерська промисловість, виробництво харчових концентратів (сухі товари та приправи) та виробництво соняшникової олії. Крім того, значно зріс обсяг інвестицій у виробництво та переробку цукру, морозива, м’яса, риби, молочних продуктів, овочів та фруктів.

Йогурт
Основними інвесторами були компанії з Нідерландів, США, Великобританії, Кіпру, та Німеччини. У сферу сільського та мисливського господарства надійшло прямих іноземних інвестицій на загальну суму 100 млн.
Тютюно́ва промисло́вість - галузь харчової промисловості, що виготовляє тютюнові і махоркові вироби (цигарки, цигарковий тютюн, махорку).
Мисливство - спеціальне використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь.
доларів США, що становить 2,5 % від загального обсягу інвестицій в країну. (Комерційний гід по країні, підготовлений Комерційним Відділом посольства США та звіт Комерційного сільськогосподарського Відділу США).

Д
жерело: Державний комітет статистики України


Рис. 15. Прямі іноземні інвестиції у сільське господарство України у розрізі країн-інвесторів(на початок року), мільйонів доларів США

8.8.4. Зовнішньоекономічна діяльність

Процес вступу України до ФАО

У 2003 році Україна стала членом ФАО - Організації ООН з питань продуктів харчування та сільського господарства.

Відповідно до Закону України від 16 квітня 1991 року «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономі́чна дія́льність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами (п.8 ст. 1)
Країна отримала доступ до системи інформації та статистики, яка стосується міжнародного ринку, а також до автоматичних систем сучасної наукової та технічної інформації в галузі продуктів харчування та сільського господарства. Зараз Україна отримала змогу брати участь у:



  • розробці ефективних систем використання земельних, водних, лісових та рибних ресурсів;

  • захисті довкілля;

  • створенні всесвітнього фонду рослинних і тваринних генетичних ресурсів;

  • встановленні міжнародних стандартів якості сільгосппродукції, які слід розробляти з дотриманням вимог СОТ;

  • наданні допомоги у сфері захисту рослин;

  • розробці та запровадженні заходів, спрямованих на боротьбу з особливо економічно небезпечними захворюваннями тварин;

  • встановленні всесвітньої системи спостереження та передачі інформації про агро-кліматичні умови, поточний стан врожаю, біомасу та ерозію ґрунтів (Проект аграрної політики АМР США/ПРООН).

Процес вступу України до Світової організації торгівлі

Нині Україною реалізуються заходи, спрямовані на виконання ряду важливих завдань щодо завершення процесу вступу до СОТ.

Світова організація торгівлі (СОТ) (англ. World Trade Organization, WTO) - це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 161 країна, на долю яких припадає більше 96 % обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань -членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації.
Уряд перебуває в стані підписання протоколів про надання доступу до українських ринків товарів і послуг. Перед цим відповідні департаменти повинні узгодити процес поступового зниження тарифів до початку та протягом перехідного періоду після вступу країни до СОТ.

Українську сільгосппродукцію включено до кількох категорій вразливих товарів. СОТ та Україна повинні досягти домовленості щодо тарифних ставок для таких товарів, навколо яких точиться суперечка: рибні субпродукти, морепродукти, цукор, соняшникова олія, пиво та тютюнові вироби.

Тютюно́ві ви́роби - поняття, яким на споживчому ринку окреслюють регулярно обновлювані асортименти наступних типів виробів з тютюну: сигарети (овальні, круглі, з фільтром, без фільтра); цигарки; сигари й сигарили (ручні, машинні, з різаного тютюну й з аркуша, з натуральним покривом і покривом з відновленого тютюну); люльковий; нюхальний; смоктальний; жувальний тютюн; тютюн для самокруток; тютюнова суміш для кальянів; тютюновий пил, тютюнові есенції і екстракти, промислові замінники тютюну: тютюнові відходи, тютюн «гомогенізований» або «відновлений», тютюнові листи та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування. В цілому, доповнюється непопулярними в Україні тютюновими виробами, як біді, насвай і т.д. і поділяються на дві основні групи - димові (включає в себе люльковий, сигарний (сигариловий), сигаретний, самокруточний тютюни та тютюн для біді) і бездимові (жувальний, нюхальний, смоктальний, снюс та насвай) в залежності від способу застосування.
Крім того, Україна повинна внести зміни та модернізувати свої санітарні та фіто-санітарні стандарти й пом’якшити або зняти технічні бар’єри в торгівлі (TBT).

У межах програми безпеки продуктів харчування, здійснюваної Місією АМР США в Україні, було створено Інститут безпеки та якості продуктів харчування, який надає допомогу Україні, Молдові, Грузії та Азербайджану в розвитку нормативної бази, законодавства з питань безпеки харчових продуктів та їх узгодження з вимогами СОТ та ЄС. У рамках проекту пройшли підготовку 1 000 осіб, які працюють в українській промисловості та в державних регуляторних органах, 111 з них отримали сертифікати з аналізу ризиків та критичних контрольних точок (HACCP) Управління з контролю за продуктами та лікарськими препаратам США та Департаменту США з сільського господарства. Українською та російською мовами було перекладено п’ять посібників із тренінгів в галузі безпечності продуктів харчування, плани HACCP було впроваджено та виконано на двох українських переробних заводах.

Росі́йська мова (рос. русский язык) - слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами; одна з шести офіційних мов ООН.
Крім того, було налагоджено співпрацю між українськими та американськими регуляторними органами, зокрема з FDA (Управління з контролю за продуктами та лікарськими препаратами), що має на меті узгодження законодавства в галузі безпечності продуктів харчування з міжнародними вимогами.
Ліка́рські за́соби (лікувальні препарати, ліки, медикаменти) - речовини або суміші речовин, що вживають для профілактики, діагностики, лікування захворювань, запобігання вагітності, усунення болю; отримані з крові, плазми крові, органів і тканин людини або тварин, рослин, мінералів, хімічного синтезу (фармацевтичні засоби, ліки або медикаменти) або із застосуванням біотехнологій (вакцини).
http://pfid.ubwlab.org; http://www.agro-iks.org.

Україна повинна взяти на себе зобов’язання щодо скорочення державної підтримки, яка надається сільському господарству країни. І нарешті, для того, щоб Україна стала повноправним членом СОТ потрібно внести зміни до відповідного законодавства.

Веб-ресурси: Міністерство економіки: (http://www.me.gov.ua)

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22



  • 8.8. ДОСТУП ДО СВІТОВИХ РИНКІВ ДЛЯ НЕВЕЛИКИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИКІВ УКРАЇНИ