Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма вступного іспиту з географії

Програма вступного іспиту з географії




Сторінка1/3
Дата конвертації28.05.2017
Розмір0.5 Mb.
ТипПрограма
  1   2   3


Програма вступного іспиту з географії

Програму вступного іспиту з географії розроблено на основі чинної програми з географії для 6-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів (основна школа) та програми з географії рівня стандарту, академічного рівня для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів (старша школа).

Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.
Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.
Обсяг знань географічної номенклатури, термінів і понять визначається в межах діючої програми чинних підручників.



Мета вступного іспиту з географії - оцінити ступінь підготовленості вступників до навчання в університеті.

Завдання вступного іспиту з географії:

  • визначити рівень набутих знань і умінь;

  • оцінити сформованість комплексного, просторового, соціально орієнтованого уявлення про Землю на основі краєзнавчого, регіонального та планетарного підходів;

  • перевірити здатність застосовувати географічні знання та набуті уміння для аналізу природних, суспільних і господарських процесів, подій, явищ;

  • встановити ступінь сформованості географічних компетенцій, географічної культури.

Програма зовнішнього незалежного оцінювання має у своєму складі всі розділи курсів з географії відповідно до рівня стандарту та академічного рівня.
Зовнішнє незалежне оцінювання Зо́внішнє незале́жне оці́нювання (ЗНО, раніше також Зовнішнє тестування, ЗТ) - іспити для вступу до ВНЗ в Україні.
Окремі теми розділу «Загальна географія», а саме «Географічні дослідження» включає розширене питання дослідження території України.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.
Тема «Способи зображення Землі» доповнена картографічним знаннями і уміннями за темами 8 класу. Тема «Атмосфера і клімат» висвітлює питання, що за змістом є логічним продовження вивчення її в географічних курсах «Географії материків і океанів» та «Фізичної географії України». Питання екологічних проблем окремих материків слід розглядати в темі «Глобальні проблеми людства» в складі переліку екологічних проблем. Особливої уваги в програмі заслуговує розділ «Загальні положення економічної та соціальної географії», у який винесено всі програмові терміни, поняття економічної і соціальної географії. В розділах «Економічна і соціальна географія України» та «Соціальна і економічна географія світу» головна увага акцентована на просторовому характері розміщення економічних і соціальних явищ, причинах і наслідках їх формування і розвитку.
Соціа́льне я́вище (англ. social phenomenon, нім. soziale Erscheinung, рос. социальное явление) - одне із засадничих понять соціології та соціальної філософії, яке означає елемент соціальної реальності, що володіє всією повнотою соціальних властивостей та ознак; це будь-який вияв відносин чи взаємодії людей або навіть окрема подія чи випадок; все те в соціальній дійсності, що проявляє себе, існує, є. Соціальні явища - це явища взаємодії людей, здійснювані в соціальному просторі: безпосередньо в контактній групі або опосередковано, через причетність індивідів до спільнот, через соціальні організації, інститути.
Соціа́льна геогра́фія - суспільна географічна наука, що вивчає закономірності територіальної організації соціальної інфраструктури у зв'язку із способом виробництва та особливостями географічного середовища (побутове, культосвітнє, медичне обслуговування населення, народна освіта тощо).
Економі́чна геогра́фія - розділ соціально-економічної географії, наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів.
Стосовно завдань, що пов'язані з програмовими вимогами до знань номенклатури з усіх розділів географії, та у випадках детальнішої конкретизації з окремих питань необхідно звертатись до шкільних програм та підручників.




Назва розділу, теми

Знання

Предметні вміння та способи навчальної діяльності

І. Загальна географія

1.1

Географія як наука, розвиток географічних досліджень


Об'єкт та предмет вивчення географії. Місце географічних дисциплін у системі наук. Джерела географічних знань. Методи географічних досліджень. Розвиток уявлень про форму, розміри та рухи Землі. Найвизначніші географічні відкриття, видатні мандрівники. Географічні дослідження світу та України в різні історичні епохи. Вітчизняні вчені- географи. Сучасні географічні дослідження та їх значення.

Знати об'єкт та предмет вивчення географії, місце географічних дисциплін у системі наук, видатних дослідників території України. Розрізняти методи географічних досліджень Порівнювати та виділяти відмінності між джерелами географічних знань.

Аналізувати зміни в уявленнях про форму, розміри та рухи Землі, географічні дослідження світу та України в різні історичні епохи

Оцінювати значення географічних відкриттів і досліджень у минулому і та на сучасному етапі розвитку

1.2

Способи зображення Землі

Зображення земної поверхні на малюнку, плані, карті, глобусі, аерофотознімку та космічному знімку.
Географічне відкриття - знаходження нових географічних об'єктів на планеті Земля, відкриття нових емпіричних і теоретичних закономірностей у географічній оболонці, поглиблення пізнання сутності географічних явищ та зв'язків.
Історична епоха - термін для позначення єдності якісного стану суспільної системи та історичного часу; категорія, в якій фокусується динамічний аспект соціального простору й часу, пов'язаного з діяльністю людей, їхньою соціальною активністю.
Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.
Поняття «план місцевості», «географічна карта», «топографічна карта», «азимут». Картографічні проекції та спотворення. Елементи градусної сітки. Легенда карт. Види масштабу. Класифікація карт. Топографічні карти та їх практичне використання. Визначення напрямків географічних координат об'єктів, абсолютної та відносної висоти місцевості, глибини морів і океанів.
Карти топографічні (рос. карты топографические, англ. topographic maps, англ. surface contour maps; нім. topographische Karten f pl) - докладні, єдині за змістом, оформленням і математичною основою географічні карти, на яких зображені природні і соціально-економічні об'єкти місцевості з властивими їм якісними і кількісними характеристиками і особливостями розміщення.
Відно́сна висота́ - топографічне перевищення однієї точки земної поверхні відносно іншої точки. Наприклад, висота гірської вершини над рівнем найближчої долини, сідловини.
Картографічні проекції (рос. картографические проекции, англ. cartographic projections, нім. kartographische Projektionen f pl) - способи зображення земного сфероїда на площині, при яких кожній точці M зображуваної поверхні відповідає точка M ′ , яка називається її зображенням на площині.
Географічні координати - величини, які визначають положення певної точки на місцевості (на плані чи на карті) відносно прийнятої системи координат. Система координат встановлює початкові (вихідні) точки поверхні або лінії відліку потрібних величин - початку відліку координат та одиниці їх обчислення.
Способи вимірювання відстаней на різних географічних і топографічних картах. Орієнтування на місцевості за місцевими ознаками. Значення карт у житті людини


Знати елементи градусної сітки карти, класифікацію карт, способи орієнтування на місцевості.

Розрізняти зображення земної поверхні на малюнку, плані, карті, глобусі, аерофотознімку та космічному знімку, картографічні проекції та види спотворень.

Користуватися легендою карт, різними видами масштабу. Визначати на картах напрямки, прямокутні і географічні координати об'єктів, абсолютну та відносну висоту місцевості.

Вимірювати відстані на картах за допомогою масштабу та градусної сітки.

Оцінювати значення карт у житті і господарській діяльності людини

1.3

Літосфера та рельєф

Внутрішня будова Землі.
Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Земля має в першому грубому наближенні форму сплюснутої кулі (екваторіальний радіус дорівнює 6377 км, полярний - близько 6355,5 км, середній - 6371 км) і складається з декількох оболонок. Ці шари можуть бути визначені або їх хімічними або їх реологічними властивостями.
Поняття «земна кора», «літосфера», «літосферна плита», «тектонічні структури», будова та типи земної кори, породи та мінерали що її складають. Геологічне літочислення, геологічний вік, геохронологічна таблиця. Внутрішні процеси
в літосфері. Рухи літосферних плит. Походження материків і океанів. Вулкани та землетруси, райони їх поширення. Зовнішні сили, що змінюють земну поверхню. Корисні копалини їх класифікація за походженням. Основні форми земної поверхні: гори і рівнини. Рельєф дна Світового океану.
Зо́внішні си́ли - сили взаємодії між розглядуваним елементом конструкції та пов'язаними з ним тілами. Зовнішні сили можуть бути класифіковані за декількома ознаками.
Геохронологі́чна шкала́ (англ. geological dating, geochronological scale, нім. geologische Zeitrechnung f) - послідовний ряд геохронологічних еквівалентів загальних стратиграфічних підрозділів та їх таксономічної підлеглості.
Літосфе́рні пли́ти - великі жорсткі блоки літосфери Землі, відокремлені одна від одної тектонічними розривами (швами) по осьових лініях сейсмічних поясів Землі. Згідно з уявленнями нової глобальної тектоніки літосферні плити перебувають у постійному русі, пересуваючись по шару астеносфери від зон розтягу (серединно-океанічні хребти) до зон стиску (зони Беньофа, зони всмоктування).
Літосфе́ра (від дав.-гр. Λίθος - камінь і дав.-гр. σφαίρα - куля, сфера) - верхня тверда оболонка земної кулі. До її складу входять земна кора та субстрат (верхня частина мантії Землі).
Океа́н - водний простір земної кулі за межами суходолу. Староруська назва - Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно походить від латинської назви oceanus або від аналогічної грецької.
Значення рельєфу в господарській діяльності людини та вплив діяльності людини на рельєф.


Знати внутрішню будову Землі, особливості руху літосферних плит, будову материкової та океанічної земної кори, види корисних копали за походженням, розташування основних форм рельєфу.

Мати просторове уявлення про сейсмічні пояси, різні форми поверхні суходолу та океанічного дна, їх географічне положення, та геологічний вік за загальногеографічними та тематичними картами .

Пояснювати вплив внутрішніх і зовнішніх процесів літосфери на формування рельєфу, закономірності розміщення основних форм рельєфу та родовищ корисних копалин.
Сейсмічний пояс - це місце розташування або зіткнення літосферних плит, де найчастіше трапляються землетруси.
Форма рельєфу - спотворення поверхні літосфери. Форма рельєфу - це одиниця геоморфології.
Географі́чне поло́ження - геопросторове відношення певного об'єкта до зовнішнього середовища, елементи якого мають або можуть мати на нього істотний вплив.
Родовище Родо́вище корисних копалин (англ. mineral deposit, occurrence, field; нім. Lagerstätte f nutzbarer Mineralien n pl) - це накопичення мінеральної речовини на певній площі в земній корі, що утворилось під впливом геологічних процесів, яке в якісному та кількісному відношенні задовольняє вимогам промисловості при даному стані техніки і в даних економіко-географічних умовах.


Оцінювати значення надр і рельєфу в житті та господарській діяльності людини, вплив на їхні зміни

1.4

Атмосфера та клімат

Поняття «атмосфера», її склад та будова, значення. Сонячна радіація та її розподіл в атмосфері й на земній поверхні.
Со́нячна радіа́ція - електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.
Теплові пояси та їх межі (тропіки і полярні кола). Температура земної поверхні та повітря, її зміни з висотою і розподіл залежно від кута падіння сонячних променів. Атмосферний тиск його вимірювання. Основні пояси атмосферного тиску Землі. Загальна циркуляція атмосфери. Постійні вітри. Циклони й антициклони. Сезонні та місцеві вітри. Вода в атмосфері. Вологість повітря. Хмари. Атмосферні опади та їх утворення. Розподіл опадів на поверхні земної кулі. Повітряні маси й атмосферні фронти. Поняття «клімат». Кліматичні пояси та області.
Зало́млення, або рефракція або залом - зміна напрямку поширення випромінювання при проходженні межі розділу двох середовищ з різною оптичною густиною (наприклад, повітря-скло, скло-вода).
Теплові пояси́ - території на земній поверхні, які різняться кількістю сонячної енергії, яка потрапляє на їхню поверхню. Виділяють п'ять теплових поясів: спекотний (жаркий), два помірні і два холодні.
Фро́нт атмосфе́рний - перехідна зона між двома повітряними масами з відмінними фізичними властивостями (головним чином температурою та вологістю). Також, умовно, поверхня поділу між двома повітряними масами в атмосфері.
Циркуля́ція атмосфе́ри - система замкнутих течій, що проявляються в масштабах значних частин атмосфери Землі. Подібні течії призводять до перенесення повітряних мас і енергії як в широтному, так і в меридіональному напрямках, через що є найважливішим процесом кліматотворення, впливаючи на погоду в будь-якому місці планети.
Вологість повітря - вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси, - є одним з найважливіших параметрів атмосфери, що визначає погоду, а також те, наскільки комфортно почуває себе людина в цей момент часу.
Атмосферний тиск - тиск, з яким атмосфера Землі діє на земну поверхню і всі тіла, що на ній розташовані.
Місце́ві вітри́ - вітри, що утворюють характерний для даного регіону режим погоди і мають велику повторюваність (фен, сироко, самум, хамсин, чинук, баргузин, бора тощо).
Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.
Клімати́чні пояси́ - великі смуги земної поверхні, які виділяють за кліматичними умовами і які мають характер широтних поясів (виділяють за особливостями режиму температури і опадів).
Кліматична карта Залежність клімату від широти місцевості, морських течій, близькості до морів, рельєфу, антропогенного впливу.
Антропогенний вплив на природу - в буквальному перекладі «породжений людиною» вплив на біосферу.
Морські течії - поступальні рухи водних мас в певному напрямку на великі відстані в океанах і морях, обумовлені вітром, гравітаційними причинами, різною щільністю води.
Погода, добові та сезонні коливання її метеорологічних елементів.
Метеорологічні елементи - характеристики стану нижнього шару атмосфери, до яких відносяться: температура і вологість повітря, атмосферний тиск, видимість (прозорість атмосфери), швидкість і напрям вітру, хмарність, а також температура ґрунту і поверхні води, сонячна радіація, довгохвильове випромінювання Землі і атмосфери.
Спостереження за погодою та її прогнозування. Вплив клімату та погоди на господарську діяльність


Знати будову і склад атмосфери, компоненти погоди їх характеристику, кліматотвірні чинники, просторове розташування кліматичних поясів та областей за кліматичною картою.

Уміти розв’язувати задачі на визначення висоти Сонця над горизонтом, зміни температури та атмосферного тиску з висотою, абсолютної і відносної вологості повітря, читати графічні зображення (моделі) показників погоди Визначати типи клімату за кліматичними діаграмами

Пояснювати причини та наслідки змін компонентів погоди та клімату, закономірності розподілу температури, атмосферного тиску й опадів на Землі; особливості атмосферної циркуляції та умови формування циклонів й антициклонів, постійні та сезонні вітри, дію кліматотвірних чинників на формування типів клімату

Аналізувати взаємозв'язки між компонентами погоди та клімату та причини їхніх добових і річних змін, наслідки цих змін для природи і людини в різних кліматичних поясах та областях

Прогнозувати погоду за описом місцевих ознак та синоптичною картою.

Оцінювати вплив господарської діяльності людини на атмосферу та наслідки зміни клімату

1.5

Гідросфера

Поняття «гідросфера» та її основні частини. Світовий океан та його частини: океани, моря. затоки, протоки. Суходіл в океані. Властивості вод Світового океану та причини її неоднорідності. Водні маси. Рух води в Світовому океані. Морські течії. Води суходолу. Річка та її частини. Елементи річкової долини. Річкові басейни. Живлення та режим річок. Озера, їх походження. Болота. Льодовики, багаторічна мерзлота. Підземні води. Джерела. Штучні водойми. Використання Світового океану та вод суходолу в господарській діяльності людини.

Знати частини Світового океану та вод суходолу, просторове розміщення найважливіших гідрографічних об’єктів за картою, властивості вод.
Змі́на клі́мату - суттєва та тривала зміна у статистичному розподілі погодних умов протягом тривалих проміжків часу: від десятиліть до мільйонів років. Це може бути зміна в середніх погодних умовах, або у розподілі погоди навколо середніх умов (наприклад, часті або рідкі екстремальні погодні явища).
Світови́й океа́н (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) - водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.


Визначати за картою географічне положення водних об'єктів, падіння, похил, витрати води в річці.

Розрізняти способи зображення вод суходолу на плані місцевості і на карті водні маси за їхніми характеристиками.

Аналізувати схему світового кругообігу води, роль Світового океану в географічній оболонці;
Во́дні ма́си - маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками.
Ви́трати води́ (стік) - кількість води, яка протікає за одиницю часу через поперечний переріз водотоку, наприклад, через живий переріз річки.
Кругообіг води́ - безперервний замкнутий процес переміщення води на земній кулі, що відбувається під впливом сонячної радіації і дії сили тяжіння.
причини та наслідки рухів води в океані, річці, залежність напрямку і характеру течії річок від рельєфу, особливості живлення і режиму вод суходолу.


Оцінювати роль води в природі та господарській діяльності людини, її вплив на зміни, що відбуваються в гідросфері.

1.6

Біосфера

Поняття «біосфера», її складові та межі. Ґрунти, їхні властивості та відмінності. Рослинність суходолу і океану. Тваринний світ суходолу і океану. Вплив біосфери на інші оболонки. Вплив людини на біосферу. Охорона біосфери

Знати поняття «біосфера», «ґрунт», рослинність, тваринний світ, межі та складові біосфери.

Порівнювати закономірності поширення ґрунтів і живих організмів на Землі.

Оцінювати вплив біосфери на інші оболонки, роль людини в біосфері.

1.7


Географічна оболонка Загальні закономірності природи Землі

Поняття «географічна оболонка». Загальні закономірності географічної оболонки: цілісність, кругообіг речовин та енергії, ритмічність, комплексність. Зональні та азональні природні комплекси. Зміна природних комплексів під впливом господарської діяльності людини.

Знати суттєві ознаки понять «географічна оболонка», «природний комплекс», «географічний пояс», «природна зона».

Розрізняти характеристики просторової організації географічної оболонки, компонентний склад природного комплексу.

Виділяти особливості географічних поясів і природних зон, висотних поясів.

Пояснювати загальні закономірності географічної оболонки: зміну часу, поширення стійких і рухомих ділянок земної кори та відповідних їм форм рельєфу, кругообігу речовин і енергії, цілісності, ритмічності.
Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.
Цикл біогеохімі́чний, кругообіг речовин - система незамкнутих і незворотних кругообігів хімічних речовин у неорганічній природі через рослин і тварин в органічну природу. Це повторюваний процес взаємопов'язаного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер, відбувається за обов'язкової участі живих організмів і часто порушується людською діяльністю.


Аналізувати взаємодію компонентів природи у природному комплексі на суходолі та океані, наслідки взаємодії оболонок Землі.

Оцінювати вплив загальних географічних закономірностей на життєдіяльність людини та людини та людини на географічну оболонку
  1   2   3