Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Програма вступного іспиту зі спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт» спеціалізація (освітня програма) «Експлуатація суднових енергетичних установок»

Скачати 174.16 Kb.

Програма вступного іспиту зі спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт» спеціалізація (освітня програма) «Експлуатація суднових енергетичних установок»




Скачати 174.16 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації28.03.2017
Розмір174.16 Kb.
ТипПрограма
  1   2

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»


Затверджую

Ректор НУ «ОМА», професор
________________Міюсов М.В.
«____» ______________2017 р.


ПРОГРАМА

вступного іспиту зі спеціальності 271 «Річковий та морський транспорт» спеціалізація (освітня програма) «Експлуатація суднових енергетичних установок» для одержання ступеня «магістра» (для абітурієнтів, які одержали диплом бакалавра за спеціальністю: «Експлуатація суднових енергетичних установок»)

Одеса-2017

Вступ

Зміст програми вступних іспитів витікає з того, що здобувач володіє знаннями у обсязі, який відповідає навчальним програмам ВНЗ, і тому має дати відповідь на будь-яке запитання з комплексу наведених нижче дисциплін:



  • Базових для спеціальності – теоретичної механіки, технічної термодинаміки, теплопередачі, гідромеханіки, електротехніки;

  • Фахових, пов’язаних з будовою та технічною експлуатацією суднових енергетичних установок – дизельних, паро- та газотурбінних, їх систем і елементів машин, допоміжного обладнання, природоохоронного устаткування.
    Техні́чна термодина́міка (англ. engineering thermodynamics) - розділ термодинаміки, що займається застосуванням законів термодинаміки у теплотехніці. Основним об'єктом розгляду технічної термодинаміки є закономірності взаємного перетворення теплоти і роботи.
    Механіка (від грец. Μηχανική, mechane - знаряддя, споруда, мистецтво побудови машин) - в загальному розумінні наука про механічний рух та рівновагу тіл і взаємодію, що виникає при цьому між тілами. Належить до природничих наук.
    Головна енергетична установка, також Суднова енергетична установка - комплекс машин, механізмів, теплообмінних апаратів, джерел енергії, пристроїв і трубопроводів та інших систем - призначених для забезпечення руху судна, а також постачання енергією різних його механізмів.



Розділ 1. Склад, призначення, класифікація та основні показники суднових енергетичних установок

Суднова енергетична установка, функціональний зв'язок елементів енергетичного обладнання, машин, механізмів, гідравлічних та газових систем.

Двигу́н (або мото́р, руші́й, також силова установка) - енергосилова машина, що перетворює який-небудь вид енергії на механічну роботу.
Суднова пропульсивна установка і пропульсивний комплекс. Показники динамічної взаємодії головного двигуна головної передачі, валопроводу, рушія і корпусу судна.

Показники СЕУ: стандартизації та уніфікації, патентно-правові, ергономічні, естетичні та екологічні.
Розділ 2. Прикладні питання технічної термодинаміки, гідромеханіки та теплопередачі в суднових енергетичних установка та їх елементах

Методи аналізу ефективності прямих та зворотних термодинамічних циклів.

Термодинамі́чний ци́кл (англ. thermodynamic cycle) - замкнений круговий процес, який здійснює термодинамічна система, тобто такий процес, у якому початкові й кінцеві параметри, що визначають стан робочого тіла системи (тиск, об'єм, температура, ентропія), збігаються.
Методи порівняння термічних ККД і коефіцієнтів трансформації енергії оборотних циклів. Теоретичні цикли СЕУ.

Загальні умови переходу дозвукової течії до напівзвукової і навпаки. Основні закономірності течії в просторових частинах турбін і компресорних решітках.

Теорiя подібності. Способи інтенсифікації теплообмінного процесу.

Теплообмін у середовищах, які поглинають енергію випромінювання. Рівняння переносу енергії. Рівняння випромінювання.

Основні положення розрахунку змішувальних, регенеративних і рекуперативних теплообмінників.


Розділ 3. Будова, теорія та експлуатація, характеристики

СЕУ та її елементів

Робочі процеси і теплові схеми ПТУ. Теорія й основні положення розрахунку турбін, зубчастих передач та конденсаторів. Мастила, які використовуються ПТУ.

Тепловий і ексергетичний баланс парового котла. Основи розрахунку котлів. Циркуляція робочого тіла. Газодинамічні процеси.

Спеціальні системи СЕУ. Механізми, апарати та обладнання систем. Допоміжні енергетичні установки. Суднові системи комфортного та технологічного кондиціонування повітря, газодихальних сумішей та осушених інертних газів.

Зу́бчаста переда́ча - механізм або частина механізму в складі якого є зубчасті колеса, що використовуються для зміни швидкості й напряму руху ведучої частини при відповідних змінах обертового моменту, коли необхідне точне відношення швидкостей ведучого і веденого вала в будь-який момент часу.
Бла́горо́дні га́зи (також іне́ртні або рі́дкісні гази) (англ. noble gases; нім. іnertgase) - хімічні елементи VIII групи головної підгрупи періодичної системи елементів, або за новою номенклатурою IUPAC групи 18 періодичної таблиці, які мають схожі властивості та за нормальних умов є одноатомними газами без кольору, запаху та смаку з дуже низькою хімічною реактивністю, котра зумовлена наявністю у атомів стійкої зовнішньої електронної оболонки, де у He знаходиться 2 електрони та у решти інертних газів по 8. До благородних газів відносяться гелій (Не), неон (Ne), аргон (Ar), криптон (Kr), ксенон (Хе) та радіоактивний радон (Rn). Останнім часом до цієї групи також зараховують унуноктій.
Кліматиза́ція, клі́мат-контро́ль або кондиціонува́ння пові́тря (скорочується як AC від англ. air conditioning та англ. climate control) - створення і підтримка параметрів повітряного середовища (температури, відносної вологості, складу, швидкості руху і тиску повітря), найсприятливіших для роботи персоналу, обладнання і приладів.

Суднові природоохоронні технічні засоби і пристрої.

Розділ 4. Проектування суднових енергетичних установок

Математичне та імітаційне моделювання СЕУ.

Імітаці́йне моделюва́ння - це метод, що дозволяє будувати моделі процесів, що описують, як ці процеси проходили б насправді.
Експлуатація та управління СЕУ.



Розділ 5. Випробування, експлуатація, управління, діагностика, надійність СЕУ та технічних засобів (ТЗ)

Методики випробування установок та технічних засобів на сталих та перехідних режимах. Способи та засоби здійснення експлуатаційних випробувань СЕУ та ТЗ.

Режими роботи СЕУ в різних умовах експлуатації. Ескплуатаційні режими роботи СЕУ та ТЗ.

Основні положення теорії надійності.

Умо́ви експлуата́ції - сукупність факторів, що діють на виріб при його експлуатації і впливають на функціювання й працездатність цього виробу.
Тео́рія наді́йності - наука, що вивчає закономірності розподілу відмов технічних пристроїв, причини і моделі їх виникнення.
Оцінки надійності при змінних навантаженнях. Безпечна експлуатація СЕУ та ТЗ.



Література

  1. Артемов Г.А., Горбов В.М., Романовский Г.Ф. Судовые установки с газотурбинными двигателями. Учебное пособие для вузов. –Николаев: УГМТУ, 1997. -233 с.

  2. Беляев Н.М. Основы теплопередачи. Учебник. -К.: Вища школа, Головное изд-во. 1989. -343с.

  3. Беляев И.Г. и др. Дизельные автоматизированные установки

морских судов: Учебник для морских колледжей.- М.: Транспорт, 2003.

  1. Беляев И.Г. и др. Автоматизация процессов в судовой энергетике. Учебник для вузов, — М.: Транспорт, 2000.

  2. Буров Н.И., Голубев В.К. и др. Справочник по информатике и

эксплуатации судовой электроники. Одесса: Маяк, 1990,— 179с.

  1. Брыль А.И. Переменные режимы судовых турбин. Учебное пособие.-Одесса, 2002.

  2. Вилисов Д.В. и др. Электрооборудование судов. СПб.: Элморфонд СЭТ, 1996г.— 412с.

  3. Воскобович В.Ю., Королева Т.Н., Павлова В.А.

«Энергетические установки и силовая электроника транспортных средств». СПб., «Элмор», 2001г. — 383с.

  1. Войткунский Я.И., Фадеев Ю.И., Федяев К.Д. Гидромеханика. Учебник, 2-е изд. -Л.; Судостроение, 1982.-456 с.

  2. Голиков В.А. Научные основы управления микроклиматом судна. -Одесса: ОГМА, 1999.-32IC.

  3. Голиков А.А., Логишев И.В., Холчев Е.С. Технологии использования смазочных материалов в судовых энергетических установках: Учебное пособие.— Одеса: ОНМА, 2005.

  4. Голубев В.К. Суднова електротехніка: Учбовий пособник.

ОДМА.-Одеса.1993.-181с.

  1. Гречко Н.Ф. Судовые турбинные установки. Справочное пособие. Одесса, 2005.

  2. Завадський В.А., Михайлов С.А. Элементная база судовой

электронной аппаратуры: Учебное пособие .— Одеса: ОНМА,

2006. — 312с.



  1. Захаров Ю.В. Судовые установки кондиционирования воздуха и холодильные машины. Учебник для вузов. -Л.: Судостроение, 1972. -566с.; 1979. -584с.; СПб: Судостроение, 1994.-504с.

  2. Иванов Б.Н., Колегаев М.О., Касілов Ю.I., Iванов О.І. Основи

охорони праці на морському транспорті. Подручник для

студентов вищих навчальних закладів.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
-Одеса: Компас, 2003. -416 с.



  1. Исаченко В.П., Осипов В.А., Сукомел А.С. Теплопередача.

Учебник для вузов, 4-е изд. -М.: Энергоиздат, 1981. -417с.

  1. Кириллин В. А., Сычев В.В., Шейдлин А.Е. Техническая термодинамика. -М.: Энергоатомиздат, 1983. -416с.

  2. Кирис А.В. Термогидродинамические процессы: учебник/А.В.Кирис, Б.А.Гарагуля.- Одесса: НУ «ОМА», 2016. -287 с.

  3. Колегаев М.А., Иванов Б.Н., Басанец Н.Г. Безопасность жизнедеятельности и выживания на море. Одесса: Гор. типогр. 2007.

  4. Конвенция о Международной спутниковой связи, 1976 (INMARCAT).Одесса: Астропринт, 1998.

  5. Константинов Ю.М. Гидравлика. Учебник, 2-е изд. — Киев: Вища школа, 1988. -398с.

  6. Коруд В.І., Гамола О.Е., Малинівський С.М. Електротехніка: Підручник.-3-тє вид., перероб. і дор.— Львов: «Магнолия плюс»; 2006.-447с.

  7. Крымов И.С. Основы борьбы за живучесть судна. М.: РосКонсульт, 2006.

  8. Ланчуковский В.И., Козьминых А.В. Автоматизированные системы управления судовыми дизельными и газотурбинными установками. Учебное пособие для вузов, 2-е изд.-М.: Транспорт, 1990.-328с.

  9. Логишев И.В., Голиков А.А. Завьялов А.А. Технологии использования топлив в судовых энергетических установках: Учебное пособие.— Одесса: ОНМА, 2005.-125 с.

  10. Международная конвенция по охране человеческой жизни на море (СОЛАС-74). Изд. Центр «Студия» Негоциант», 2004.

  11. Международная конвенция по поиску и спасению на море, 1979 (SAR) Одесса: Астропринт, 1998.

  12. Международная конвенция и кодекс о подготовке и дипломированию и несению вахты ПДНВ-78/95. Одесса: Изд. Центр «Судия» Негоциант», 2005.

  13. Международная конвенция по предотвращению загрязнения с судов (МАРПОЛ 73/78). Одесса: Изд. Центр «Студия» Негоциант», 2005.

  14. Международный кодекс по управлению безопасной эксплуатацией судов и предупреждению загрязнений/МКУБ (СОЛАС — 74) ISM Code. Одесса: Изд. Центр «Студия» Негоциант», 2005.

  15. Международное руководство по судовой медицине. Женева: ВОЗ, 1992.

  16. Миюсов М.В. Режимы работы и автоматизация пропульсивного комплекса теплохода с ветродвижителями.- Одесса: ОГМА. ОКФА, 1996. -256с.

  17. Нунупаров С.М. Предотвращение загрязнения моря с судов.

Учебное пособие для вузов. -М: Транспорт, 1985. -288с.

  1. Овсянников М.К. Петухов В.А. Судовые дизельные установки. Справочник. -Л.: Судостроение, 1986. -424с.

  2. Павленко В.Г. Основы механики жидкости. -Л.: Судостроение, 1988.- 240 с.

  3. Паначевний Б.І., Свергун Ю.Ф. Загальна електротехніка: теория i практикум. Навчальний пособник для студентов вищих закладів освіти. -К.
    Навча́льний заклад (осві́тній заклад) - організація, що на постійній і безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості.
    : Каравела, 2003.-440с.

  4. Паначевний Б.И. Курс электротехники: Учебник для студентов механических специальностей вузов.-Х.: Торсин, 2002.-288 с.

  5. Положение о технической эксплуатации морских и речных судов- Одеса: Министерство транспорта Украины/ЮжНИМФ, 1996.

  6. Романовский Г.Ф. Плазменное воспламенение и сжигание

топлив в судовых установках. -Л.: Судостроение, 1986. -185с.

  1. Самсонов В.И., Худов Н.И. Двигатели внутреннего сгорания морских судов. Учебник для вузов. -М.: Транспорт, 1990.— 368с.

  2. Селиверстов В.М., Бажан П.И. Термодинамика, теплопередача и теплообменные аппараты. Учебник для вузов. -М.: Транспорт. 1988.-287с;

  3. Слободянюк Л.И., Поляков В.И. Судовые паровые и газовые турбины и их эксплуатация. -Л.: Судостроение, 1983. -358с.

  4. Суворов П.С. Судовые двигатели внутреннего сгорания: учебник. –Одесса: ОНМА, 2011. -600 с.

  5. Судовые вспомогательные механизмы и системы. Учебное

пособие для вузов. -М.: Транспорт, 1992. -319с.

  1. Судовые электрические приводы. Учебник, 2-е изд., -М.: Транспорт, 1990.-326с.

  2. Фомин Ю.А. Судовые двигатели внутреннего сгорания/Фомин Ю.Я., Горбань А.И., Добровольский В.В., Лукин А.И. и др. -Л.: Судостроение, 1989. - 343 с.

  3. Шостак В.П. та інш. Проектування пропульсивної установки

суден з прямою передачею потужності на гвинт. Навчальний пособник, Миколаїв УДМТУ,-2003.

  1. Эксплуатация судовых котельных установок /Федоренко В.М.,

Залетов В.М., Руденко В.И., Беляев И.Г. — М.: Транспорт, 1991.

-272 с.


Питання

до вступного іспиту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», спеціальність 8.07010402 «Експлуатація суднових енергетичних установок»


  1. Теоретичний цикл дизеля з газотурбінним наддуванням при постійному тиску газів перед газовою турбіною.
    Газова турбіна Газова турбіна ( фр. Turbine від лат. Turbo - вихор, обертання) - це тепловий двигун безперервної дії, на лопатках якого енергія стисненого і нагрітого газу перетворюється в механічну роботу на валу.


  2. Теоретичний цикл дизеля з газотурбінним наддуванням при змінному тиску газів перед газовою турбіною.

  3. Аналіз характеристик теоретичних циклів комбінованих ДВЗ.

  4. Аналіз характеристик палив для СДВЗ.

  5. Вплив властивостей палив на роботу СДВЗ.

  6. Склад і властивості повітряного заряду.

  7. Робочий процес дизеля (розрахункова модель).

  8. Визначення індикаторних показників суднового дизеля в експлуатації.

  9. Аналіз індикаторного КПД.

  10. Контроль ефективних показників СДВЗ в експлуатації.

  11. Регулювання ТНВД і форсунок.

  12. Процеси упорскування.

  13. Вплив конструктивних і експлуатаційних факторів на параметри паливоподачі.

  14. Вплив конструктивних і експлуатаційних факторів на характеристики розпилювання палива.

  15. Аналіз способів сумішоутворення в дизелях.

  16. Аналіз процесу згоряння.

  17. Аналіз процесу газообміну двотактних дизелів.

  18. Помпаж ГТН.

  19. Сили, що діють у КШМ.

  20. Зрівноважування сил інерції.

  21. Крутильні коливання.

  22. Усунення небезпечних крутильних коливань.

  23. Вплив конструктивних і експлуатаційних факторів на теплонапругу.

  24. Зовнішні характеристики суднових дизелів.

  25. Гвинтові характеристики.

  26. Обмежувальні характеристики.

  27. Регуляторні характеристики.

  28. Навантажувальні характеристики.

  29. Робота двигуна на гребний гвинт фіксованого кроку.
    Гребни́й гвинт - судновий рушій, який складається з двох або більше лопатей, розташованих радіально на маточині.


  30. Робота двигуна на гребний гвинт регульованого кроку.

  31. Контроль і діагностування дизеля.

  32. Екологічні характеристики СДВЗ. Склад відпрацьованих газів (ВГ).

  33. Шляхи зниження змісту шкідливих речовин у відпрацьованих газах.

  34. Метод каталітичного редукування обробки ВГ СДВЗ.

  35. Коректування робочого процесу СДВЗ із метою поліпшення екологічних показників.

  36. Основна мета й завдання технічного діагностування (ТД).

  37. Організаційні й технічні принципи ТД.

  38. Тестова й функціональна схеми ТД.

  39. Крітеріальні способи ТД, їх структура.

  40. Параметричні способи ТД, їх структура.

  41. Еталонні характеристики в ТД.

  42. Характеристика діагностичних параметрів. Інформативність, чутливість.

  43. Алгоритми діагностування, математичні моделі.
    Техні́чне діагностува́ння (контроль технічного стану) - визначення технічного стану об'єкта з означеною (заданою) точністю.
    Математи́чна моде́ль - система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель має важливе значення для таких наук, як: економіка, екологія, соціологія, фізика, хімія, механіка, інформатика, біологія та ін.


  44. Загальна характеристика вібраційного контролю для оцінки технічного стану об’єктів, параметри вібрації, їх взаємозв’язок.

  45. Частотний (спектральний) аналіз вібраційних характеристик, його основна мета при ідентифікації джерел коливань. Нормативні величини вібрації.

  46. Віброперетворювачі (п’єзоелектричні й індуктивні), їхні переваги й недоліки, загальні вимоги до установки віброперетворювачів на об’єктах діагностування.

  47. Голографічні способи виміру вібрації.

  48. Термографічні методи діагностування.

  49. Безконтактні методи вимірів лінійних переміщень для контролю зносів.

  50. Оптичні засоби діагностування.

  51. Діагностування по аналізу включень у маслах.

  52. Порівняльна оцінка економічності різних типів СЕУ.

  53. Показники економічності та методи їх підвищення.

  54. Фізичний сенс теплового балансу СДУ. Його основні складові.

  55. Співвідношення складових теплового балансу СДУ. Шляхи їх визначення.

  56. Способи утилізації теплоти.

  57. Кількісні показники ступені утилізації.

  58. Основні складові опору руху судна.

  59. Залежність між швидкістю судна та потужністю суднової пропульсивної установки.

  60. Вплив швидкості судна на ефективність морських перевозок.

  61. Вплив швидкості судна на дальність плавання.

  62. Взаємодія гребного гвинта, корпусу судна і головного двигуна на стаціонарних режимах роботи.

  63. Ходова характеристика судна.

  64. Поле можливих режимів роботи суднових дизелів.

  65. Поле допустимих тривалих навантажень двигуна. Основні етапи побудови паспортної діаграми ГРК.

  66. Вибір головного двигуна для прототипу судна.

  67. Оцінка узгодженості головного двигуна з гребним гвинтом.

  68. Гвинтова характеристика. Її різновиди.

  69. Особливості взаємодії елементів СПУ на режимах з перевантаженою гвинтовою характеристикою.

  70. Причини підвищеного опору руху судна на малих глибинах.

  71. Режими роботи ГД в умовах малих глибин води.

  72. Режими роботи ГД на швартовах.

  73. Умови функціонування пропульсивної установки судна при буксируванні.

  74. Взаємодія корпусу судна, гребного гвинта та двигуна на штормову погоду.

  75. Режим роботи головного двигуна (дизеля) при оброслому корпусі судна.

  76. Взаємодія елементів СПУ при маневруванні.

  77. Вивід головного двигуна (дизеля) на режим повного ходу після маневрування.

  78. Режим роботи ГД при реверсі судна.

  79. Нормальний та екстрений реверс судна.

  80. Основні вимоги до систем СЕУ.

  81. Особливості технічного використання систем СЕУ.

  82. Основні вимоги до паливної системи СЕУ.
    Па́ливна систе́ма (англ. fuel system) або систе́ма подава́ння пально́го або систе́ма жи́влення ДВЗ - комплекс апаратури в двигунах внутрішнього згоряння, що призначений для живлення двигуна пальним, а також його зберігання й очищення.


  83. Основні вимоги до системи змащення СЕУ.

  84. Основні вимоги до системи охолодження СЕУ.

  85. Основні вимоги до системи стиснутого повітря СЕУ.

  86. Основні вимоги до системи газовипуску СЕУ.

  87. Вплив параметрів навколишнього середовища на показники роботи дизельних двигунів.
    Ди́зельний двигу́н - двигун внутрішнього згорання, у якому використовується легке нафтове пальне. Це поршневий двигун типу бензинового, але тільки повітря (а не пально-повітряна суміш) заходить у циліндр при першому такті поршня.


  88. Комплектація суднової паротурбінної установки (СПТУ).

  89. Показники економічності суднової паротурбінної установки (СПТУ).

  90. Регенерація тепла в суднової паротурбінної установки (СПТУ).

  91. Особливості експлуатації суднової паротурбінної установки (СПТУ) при характерних відмовах її елементів.

  92. Основні схеми суднової газотурбінної установки (СГТУ).

  93. Методи підвищення ККД (суднової газотурбінної установки) СГТУ.

  94. Комбіновані суднові газопаротурбінні установки (СГПТУ).

  95. Особливості робочих речовин, що застосовуються в суднової газотурбінної установки (СГТУ).

  96. Особливості систем суднової газотурбінної установки (СГТУ).

  97. Підготовка до дії та пуск суднової газотурбінної установки (СГТУ).

  98. Основні типи випробувань СЕУ.

  99. Теплотехнічний контроль СЕУ.

100.Технічна експлуатація – основна частина процесу виробництва на морському транспорті.

101Склад й характеристика елементів системи ТЕФ. Показники технічного стану судна.

102.Процеси технічного використання.

103.Процеси технічного обслуговування й ремонту.

104.Фізичне зношування суднових технічних засобів (СТЗ).

105.Моральне зношування СТЗ. Засоби протидії моральному зношуванню.

106.Основні поняття й визначення теорії надійності.

107.Безвідмовність. Основні показники безвідмовності суднової техніки.

108.Основні показники безвідмовності відновлюваних елементів суднової техніки.

109.Збір і аналіз експлуатаційної інформації про надійність суднової техніки. Визначення характеристик надійності за статистичними даними.

Техні́чне обслуго́вування озброєння та військової техніки - полягає у перевірці його укомплектованості і справності (працездатності), чистці і митті, налагодженні і регулюванні, змащуванні і заправленні (дозаправленні) експлуатаційними матеріалами, усуванні несправностей і недоліків, заміні деталей з обмеженими термінами служби і зберігання, перевірці засобів вимірювання, технічному огляді вантажопідйомних машин і посудин, які працюють під тиском.
Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.

110.Довговічність. Визначення показників довговічності.

111.Оптимальна довговічність судна і його елементів. Вплив технічного обслуговування на надійність суднового встаткування.

112.Експлуатаційна й ремонтна технологічність суднової техніки. Ремонтопридатність судне. Показники ремонтопридатності.

113.Схоронність. Властивості схоронності.

114.Комплексні показники надійності.

115.Принципи планово-попереджувальної системи технічного обслуговування та ремонту (ТО та Р).

116.Методи технічного обслуговування та ремонту (ТО та Р).

117.Комплексна система технічного обслуговування та ремонту (ТО та Р).

118.Види технічного обслуговування та ремонту (ТО та Р). Класифікація видів ТО та Р суден.

119.Класифікація видів ремонтів суден.

120.Схеми (технічного обслуговування та ремонту) ТО та ремонту. Експлуатаційно-ремонтні цикли судна.

121.Технічний нагляд за суднами.

122.Вимоги до технічного стану основних елементів СЕУ.

123.Протипожежний нагляд за суднами.

124.Санітарний нагляд за суднами.

125.Нагляд за станом техніки безпеки й охорони праці на судні.

Охорóна прáці (рос. охрана труда; англ. labour protection; нім. Arbeitsschutz m) - це: система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності; діюча на підставі відповідних законодавчих та інших нормативних актів система соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. дозвіл на початок робіт підвищеної небезпеки, який необхідний організації чи підприємству, хто працює в будівництві.

126.Наглядова діяльність класифікаційних товариств. Функції класифікаційного товариства.

127.Система нагляду. Документи Морського Регістру або іншого класифікаційного товариства, при проведенні технічного нагляду за суднами в експлуатації.

128.Символ класу судна.

129.Нагляд судновласника за технічним станом суден. Система інспекторських оглядів суден. Функції суперінтендантів по нагляду за технічним станом суден. Аналіз суднової документації.

130.Основні положення теорії керування виробництвом і складними організаційними системами.

Техні́чний контро́ль - це перевірка відповідності об'єкта (продукції або процесу, від якого залежить її якість) встановленим технічним вимогам.
Класифікаці́йне товари́ство або реєстраці́йне товари́ство - установа, що займається реєстрацією суден та оцінюванням їх характеристик за допомогою інституту сюрвеєрів на основі розроблених товариством правил побудови суден різних типів.
Теорія керування (управління) (англ. Control theory) - наука про принципи і методи керування різними системами, процесами і об'єктами.

131.Принцип побудови й функціонування

  1   2


Скачати 174.16 Kb.

  • Розділ 1. Склад, призначення, класифікація та основні показники суднових енергетичних установок
  • Розділ 2. Прикладні питання технічної термодинаміки, гідромеханіки та теплопередачі в суднових енергетичних установка та їх елементах
  • Розділ 3. Будова, теорія та експлуатація, характеристики СЕУ та її елементів
  • Розділ 4. Проектування суднових енергетичних установок
  • Розділ 5. Випробування, експлуатація, управління, діагностика, надійність СЕУ та технічних засобів (ТЗ)
  • Питання до вступного іспиту за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр», спеціальність 8.07010402 «Експлуатація суднових енергетичних установок»