Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Пропозиції стосовно реформування

Скачати 214.99 Kb.

Пропозиції стосовно реформування




Скачати 214.99 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації18.05.2017
Розмір214.99 Kb.
  1   2

Пропозиції стосовно реформування


На сьогодні виробництва, які належать до 5-го технологічного укладу, не демонструють характеристики, які б свідчили про активні інноваційні процеси в цьому виді економічної діяльності, зокрема, інноваційні інвестиції в основний капітал становлять лише 17% загальних таких інвестицій, а обсяг фінансування всієї інноваційної діяльності – 34% у цих інвестиціях.
Інноваційна діяльність - вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт введений на ринок, в оновлений чи вдосконалений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до реалізації соціальних послуг, їх адаптацію до актуальних вимог суспільства.
Основні́ за́соби (ОЗ) - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року, або одного оборотного періоду.
Еконо́міка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos - «дім» та дав.-гр. νόμος - «закон») - комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме - про організацію та управління матеріальним виробництвом, ефективне використання ресурсів, розподіл, обмін, збут і споживання товарів та послуг.
Проте інші машинобудівні виробництва, які належать до 4-го технологічного укладу, демонструють значно більшу інноваційність. Так, співвідношення інноваційних і загальних інвестицій у цій групі становило 49%, а всього інноваційного фінансування до всіх інвестицій в основний капітал – 154%. За показником частки інноваційних інвестицій в основний капітал у загальних інвестиціях група 5-го технологічного укладу поступається ще шести виділеним групам виробництв, які мають такі частки: легка промисловість – 59%, хімія та нафтохімія – 22%, металургія – 21%, інші виробництва – 20%, целюлозно-паперова та поліграфія – 18% і харчова промисловость – 18%. Наведені дані свідчать про те, що інноваційний процес у промисловості України ще не відповідає сучасним вимогам реалізації інноваційної моделі економічного зростання.
Економі́чне зроста́ння - збільшення обсягу виробленої продукції в порівнянні з минулим роком, збільшення її реальної (корегованої на інфляцію) вартості.
Такий стан речей не може вважатися нормальним.

Технологічні зміни‚ особливо на теренах впровадження базових та інфраструктурних науково-технічних інновацій, є безпосередньо пов'язаними з виробництвом нових наукомістких інвестиційних товарів, які потребують значних цілеспрямованих інноваційних капітальних витрат.

Капіта́льні вкла́дення - частина інвестицій, спрямована на відтворення основних засобів виробничого і не виробничого призначення, на створення нових, реконструкцію і розвиток наявних основних засобів, включаючи об'єкти соціальної сфери.
Тому за низького рівня інноваційного інвестування країна втрачає потенційні можливості динамічного розвитку, навіть маючи чималі наукові та проектно-конструкторські розробки своєї науково-технічної сфери.



Ефективна інноваційна політика має забезпечити дієвий механізм інвестування масштабних структурних змін на користь виробництв 5-го технологічного укладу, ключовими технологіями якого є інформаційні. Існуючі державні науково-технічні програми сьогодні не забезпечують досягнення такого кінцевого результату. Формування стимулюючої інвестиційно-інноваційної політики‚ орієнтованої на економічне зростання‚ має здійснюватися з урахуванням комплексного підходу, який охоплює елементи як загальної макроекономічної політики щодо розбудови сприятливого інвестиційного середовища для реалізації інноваційних проектів‚ так і спеціальних стимулів для інвестування інноваційних технологічних змін‚ які слід запроваджувати на державному рівні.

Здійснення такої політики повинно включати реалізацію таких управлінських заходів.

  1. Пряме державне фінансування інноваційних інвестицій з реалізації програм структурної перебудови економіки: підтримка утворення та розвитку нових конкурентоспроможних наукомістких галузей та виробництв‚ які складуть основу матеріально-технічної бази довгострокового економічного зростання країни: насамперед це стосується таких галузей, як біотехнологія‚ аерокосмічний комплекс‚ інформаційні технології‚ виробництво нових матеріалів тощо.

  2. Пряме державне фінансування інвестицій у розвиток сучасної інноваційної інфраструктури: активна підтримка процесів розвитку транспортних та комунікаційних мереж‚ особливо інформаційних, які є інфраструктурою бізнесу;
    Інноваці́йна інфраструкту́ра - весь необхідний спектр державних і приватних установ та організацій, які забезпечують розвиток і підтримку всіх стадій інноваційного циклу.
    важливими елементами інноваційної інфраструктури є забезпечення умов для підвищення мобільності робочої сили та її інноваційної перекваліфікації.

  3. Застосування системи пільг щодо податку на прибуток за умови його використання на інноваційні інвестиції. При цьому слід запроваджувати галузеву диференціацію податкових пільг та їх гнучкість залежно від цілей та завдань національної політики технологічних змін. Важлива чітка спрямованість інноваційних податкових пільг на реальний кінцевий результат виробництва – випуск та реалізацію конкурентоспроможної інноваційної продукції. У цьому контексті є необхідність запровадження статистичного обліку щодо обсягів та результатів використання інновацій.
    Пода′ткові пі́льги (англ. Tax Benefits) - переваги, що надаються окремим платникам податків, включаючи можливість не сплачувати податок або сплачувати його у меншому розмірі. Норми законодавства, що визначають підстави, порядок і умови застосування пільг з податків і зборів, не можуть мати індивідуального характеру.
    Стати́стика - наука, що вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів. А також власне кількісний облік масових явищ. Зокрема, облік у будь-якій галузі господарства, суспільного життя, що здійснюється методами цієї науки, а також дані цього обліку.


  4. Введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження та розробки: інвестування технологічних інновацій неможливе без зростання обсягів науково-дослідних робіт‚ пов’язаних з адаптуванням новітньої технології до конкретних умов виробництва‚ де вони впроваджуються. Підвищені витрати такого роду на стадії впровадження та перших років випуску нової продукції потребують створення нормативної бази для можливості більш рівномірного розподілення їх обсягів на весь період життєвого циклу інновації.

  5. Запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі: встановлення пільгового режиму оподаткування та норм утворення і припинення діяльності організаційних форм‚ які здійснюють кооперативні науково-дослідні та впроваджувальні роботи спільною діяльністю науково-дослідних установ та виробничих підприємств‚ банківських і фінансових організацій‚ які інвестують наукоємні технологічні зміни.
    Технологічні зміни (ТЗ) - термін, який використовується для опису загального процесу створення, раціоналізації та поширення технологій або процесів. Термін є синонімом технологічного розвитку, технологічних досягнень і технічного прогресу.
    Науково-дослідна установа - установа, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основою і становить понад 70 % загального річного обсягу виконаних робіт. Діє на підставі статуту, що затверджується у встановленому порядку.


  6. Забезпечення сприятливих торговельних умов для розвитку процесів ефективного формування конкурентоспроможного національного товаровиробника інноваційних продуктів: проведення відповідної торговельної політики з елементами підтримуючого протекціонізму‚ заохочення проектів спільних досліджень та розробок‚ які надають доступ до високих сучасних технологій‚ заохочення іноземного інвестора утворювати спільні підприємства‚ які виробляють наукоємну продукцію‚ зокрема з найбільш перспективних інноваційних напрямів – інформаційні технології та біотехнології‚ впровадження міжнародних стандартів для вітчизняних виробництв.
    Національний товаровиробник - сукупність виробників подібного товару або тих із них, сукупне виробництво яких становить основну частину всього обсягу виробництва цього товару в Україні.


  7. Стимулювання інвестицій у технопарки, інкубатори, інноваційні центриінші трансферні та інфраструктурні фірми, які сприяють впровадженню нових технологій у виробництво.
    Інноваційний бізнес-інкубатор - спеціалізований бізнес-інкубатор, в якому створенні умови для розроблення і застосування суб’єктами малого та середнього підприємництва інноваційних технологій.
    Міжнародний стандарт - стандарт розроблений міжнародною організацією стандартизації. Найвідомішою з них є International Organization for Standardization. Міжнародний стандарт можна застосовувати прямо, чи модифікувати для кращої відповідності місцевим умовам.
    Інформаці́йні техноло́гії, ІТ (використовується також загальніший / вищий за ієрархією термін інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, опрацювання, зберігання, розповсюдження, показу і використання інформації в інтересах її користувачів.
    Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).


  8. Удосконалення інвестиційної політики щодо міжнародного трансферу технологій: підвищення ефективності організаційно-економічного механізму, що створює політичні, правові та економічні умови для зростання притоку виробничого іноземного капіталу для забезпечення досягнення державних цілей інноваційного розвитку, а також активізує експорт вітчизняних технологій.
    Інвести́ція, капіта́льні вкла́дення (від лат. invest, вкладення коштів) - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно.


Для здійснення науково-технічної та інноваційної політики в галузі реалізації науково-технічних програм у найближчі два роки доцільним є:

– інтенсивніший розвиток партнерства держави і приватного сектора. Слід відзначити, що дотепер лише близько 13% приватизованих підприємств беруть участь у реалізації державних науково-технічних програм за пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки;

– активніше залучення до забезпечення програм необхідними ресурсами джерел позабюджетного фінансування, у тому числі іноземних;

– створення мережі недержавних фондів;

– зміни в податковій політиці на користь зацікавленості в ефективній реалізації державних науково-технічних програм у секторах вітчизняної економіки на основі диференціації пільг, пов'язаних із досягнутим ефектом та вкладеннями власних коштів замовників в інноваційне використання результатів пріоритетних науково-технічних розробок;

– удосконалення системи фінансування державних науково-технічних програм з відмовою від залишкового принципу забезпечення їх фінансовими ресурсами та на основі підвищення частки цільових науково-технічних програм у бюджетному фінансуванні відповідно до положень Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”;

Фінансові ресурси - це кошти, що перебувають у розпорядженні підприємств і призначені для виконання ними певних фінансових зобов'язань.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.

– поєднання принципів формування та фінансування державних науково-технічних програм на основі довгострокових планів їх фінансового забезпечення та соціально-економічного обгрунтування необхідності витрат на їх реалізацію, не виключаючи індикативне планування;

– уточнення функцій відповідних владних структур, що мають відношення до управління й фінансування державних науково-технічних програм, а також посилення взаємозв'язків між ними в галузі забезпечення науково-технічними розробками реальних замовників науково-технічної продукції;

– розширення масштабів інтеграції науки і виробництва в процесі реалізації науково-технічних програм на основі використання таких її форм, як наукові центри, технопарки, технополіси, посередницькі організації та торгові біржі для продажу науково-технічної продукції.

Фінансування інноваційної діяльності. Ефективною формою використання власних коштів підприємств на інноваційну діяльність може бути розширення масштабів застосування корпоративної системи управління науково-підприємницькими об’єднаннями з відповідними державними гарантіями щодо надання привілеїв і пільг. З цим напрямом фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності тісно пов’язане залучення венчурного капіталу, що широко використовується в зарубіжній практиці і може позитивно вплинути на структуру фінансування цих сфер економіки в майбутньому.

Система керування, також Система управління (англ. control system) - систематизований набір засобів впливу на підконтрольний об'єкт для досягнення цим об'єктом певної мети. Об'єктом системи керування можуть бути як технічні об'єкти так і люди.
Венчурний капітал (англ. Venture capital) - гроші інвестиційних фондів чи фірм, що спеціалізуються на фінансуванні росту молодих компаній, звичайно за винагороду у вигляді доходу на акціонерний капітал.


Подальший розвиток венчурного фінансування потребує більш чіткої державної політики сприяння в галузі вдосконалення відповідного чинного законодавства, створення інноваційного конкурентного середовища, у тому числі за рахунок залучення до нього малих та середніх підприємств, підвищення кваліфікаційного рівня підприємців та управлінського персоналу, їх фірм, а також багатьох інших організаційно-економічних заходів щодо використання цього джерела фінансування в умовах нестачі коштів державного бюджету.

Стратегічним джерелом збільшення фінансових ресурсів для інноваційної діяльності має бути використання з цією метою заощаджень населення і головним чином активної їх частини. Як свідчать результати спеціальних досліджень цієї проблеми вітчизняними економістами, за зростання обсягу таких заощаджень у країні норма активної їх частини є ще досить низькою і становить близько 5%. При цьому необхідно відзначити, що за зростання абсолютної суми заощаджень у 2000 р. порівняно з 1995 р. майже у 2,5 раза норма активного заощадження з 1996 р. не підвищувалась, а навпаки, знизилась на 18%.

Особливої уваги заслуговують перспективи фінансування інноваційної діяльності окремих галузей промисловості.
Галузь промисловості - сукупність споріднених підприємств, продукція яких має однакове економічне призначення, характеризується однотипністю використовуваної сировини, технологічних процесів, технічної бази, професійного складу кадрів і умов праці (електроенергетична, паливна, чорна та кольорова металургія, хімічна і нафтохімічна, машинобудівна, металообробна, лісова, деревообробна, легка, харчова та інші).
Перехід на інноваційний шлях розвитку країни означає забезпечення конкурентоспроможності всіх секторів її економіки на основі використання ефективних результатів галузевих науково-технічних розробок та прискорення темпів їх використання.

Характерними в цьому відношенні є позиції розвинених країн світу, а також Російської Федерації, політика уряду яких спрямована насамперед на випереджаючий розвиток обробних наукоємних галузей промисловості:

– зменшення виробництва сировини традиційних матеріалів на користь збільшення обсягу продукції машинобудування та його високотехнологічних виробництв;

Розвинені країни Розвинені країни - країни з найбільшим розвитком економіки, в яких домінує третинний і четвертинний сектори. Цей рівень економічного розвитку зазвичай характеризується високим прибутком на душу населення і максимальним індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП).

– звуження обсягів закупівель енергоносіїв за рахунок налагодження власного виробництва та енергозбереження;

– розширення закупівель прогресивних технологій, що мають забезпечити ефективне технологічне оновлення виробництва;

– реконструкцію виробництва з переходом до ресурсозберігаючих технологій;

– розширення масштабів міжнародної кооперації в технологічному розвитку авіаційної промисловості, якісної металургії, суднобудування, сільськогосподарського машинобудування, переробки нафти та газу, виробництва і переробки агропродукції.

У нашій країні цими привілеями користуються сировинні галузі промисловості і, зокрема, добувна галузь, де інноваційна діяльність видається занадто коштовною, бо на одну гривню реалізованої продукції припадає 12,8 грн витрат, пов’язаних з інноваційною діяльністю, у тої час як в галузях обробної промисловості лише близько 0,2 грн.

Сільськогосподарське машинобудування - галузь машинобудування, підприємства якої виробляють різні машини та устаткування для потреб сільського господарства.
Переробка нафти - складний багатоступеневий технологічний процес, в результаті якого отримують широкий асортимент товарних продуктів, що відрізняються структурою, фізико-хімічними властивостями, складом і сферами використання.
Авіаці́йна промисло́вість - галузь машинобудування, що виробляє літаки, вертольоти, авіаційні двигуни, прилади і устаткування для авіації.
Украї́на (МФА: [ukrɑˈjinɑ]опис файлу) - держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі, друга на європейському континенті, якщо враховувати Росію.

Слід при цьому відзначити, що для активізації інноваційної діяльності ця галузь промисловості користується головним чином придбанням технологій, а також машин і обладнання. В середньому на рік у галузях промислового виробництва інноваційні витрати, що припадають на активне інноваційне підприємство, становлять 1 317 грн, у металургії – 2 640 грн, у хімічній і нафтохімічній – 1 985 грн, а в таких наукоємних галузях, як виробництво залізничних і трамвайних локомотивів – 2 969 грн, повітряних і космічних апаратів – 5 691 грн, автомобілів – 5 521 грн.

Космічний апарат (КА) - технічний пристрій, що використовується для виконання різноманітних завдань у космічному просторі, а також проведення дослідницьких та іншого роду робіт на поверхні різних небесних тіл.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
При цьому рівень реалізації інноваційної продукції в них досить високий, досягає 19% і поступається лише чорній металургії.
Чо́рна металургі́я - одна з найважливіших галузей важкої промисловості, яка охоплює виробництво чорних металів та спорідненої сировини і напівфабрикатів.
Це порівняння дає підстави для висновку про необхідність посилення уваги до фінансового забезпечення наукоємних галузей обробної промисловості, спроможних до прискорення темпів реалізації інноваційної продукції як тенденції, що склалася в останні роки:

– 2005 і подальші роки довгострокового розвитку економіки України характеризуватимуться підвищенням продуктивності, що супроводжуватиметься зростанням валового внутрішнього продукту, обсягу виробництва, прибутку та рентабельності його галузей;

– зростання економіки сприятиме зміцненню самостійності підприємств щодо розв’язання проблеми інноваційного розвитку. Тобто обсяг власних коштів господарських суб’єктів, спрямованих на впровадження інновацій у виробництво, поступово підвищуватиметься. Ця закономірність знайшла свій прояв уже в останні п’ять років (1998–2003 рр.) порівняно з 1998 р. Разом з тим частка їх у структурі цих коштів дещо зменшилась у 2003 р. у зв’язку зі зростанням ролі банківського кредитування, що становить у загальній структурі витрат на інноваційну діяльність – 14% і збільшилось порівняно з 2000 р. удвічі, а з 1998 – у 4 рази;

– у зв’язку з цим частка бюджетних коштів, що використовується для інноваційної діяльності, у загальному їх обсязі зазнаватиме тенденції зниження, хоча абсолютні суми бюджетних асигнувань на науку та інноваційну діяльність збільшуватимуться.

Державні асигнування - це певні суми коштів, виділені із централізованих і децентралізованих джерел, фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі.
Це збільшення буде основою для державної підтримки пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційних її напрямів та створення дієвої інфраструктури інноваційної діяльності;

– джерелом збільшення обсягу коштів, усунення їх дефіциту має бути подальше зростання ролі банківських кредитів у розвитку інноваційної діяльності як за дольовою участю їх у загальних обсягах фінансування та інновацій, так і за збільшенням обсягу кредитування у зв’язку зі зниженням ставки кредитного рефінансування, що, за даними Міністерства фінансів України, має знизитись з 25% в 2002 р.

Банкíвський кред́ит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (Ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»)
Міністерство фінансів України Міністе́рство фіна́нсів Украї́ни (Мінфін України) - головний орган у системі центральних органів виконавчої влади України з фінансових питань. Місією Міністерства є формування оптимальної державної політики у сфері надходжень до бюджету та забезпечення виконання його видатків.
до 11,3% у 2006 р. Можна передбачити у зв’язку з цим, що вона досягне в перспективному періоді рівня розвинених


  1   2


Скачати 214.99 Kb.

  • Існуючі державні науково-технічні програми сьогодні не забезпечують досягнення такого кінцевого результату .
  • Здійснення такої політики повинно включати реалізацію таких управлінських заходів.
  • Пряме державне фінансування інвестицій у розвиток сучасної інноваційної інфраструктури
  • Застосування системи пільг щодо податку на прибуток за умови його використання на інноваційні інвестиції .
  • Введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження та розробки
  • Запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі
  • Забезпечення сприятливих торговельних умов для розвитку процесів ефективного формування конкурентоспроможного національного товаровиробника
  • Стимулювання інвестицій у технопарки, інкубатори, інноваційні центри
  • Удосконалення інвестиційної політики
  • Для здійснення науково-технічної та інноваційної політики в галузі реалізації науково-технічних програм у найближчі два роки доцільним є
  • Фінансування інноваційної діяльності.
  • Подальший розвиток венчурного фінансування
  • Особливої уваги заслуговують перспективи фінансування інноваційної діяльності окремих галузей промисловості
  • Міністерства фінансів України