Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Прояви соціальної компетентності її структури та функції

Скачати 31.06 Kb.

Прояви соціальної компетентності її структури та функції




Скачати 31.06 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір31.06 Kb.

Прояви соціальної компетентності її структури та функції.

Розвиток суспільства значною мірою впливає на рівень соціальної компетентності особистості. Тому вивчення змісту та структури соціальної компетентності дасть можливість розкрити механізми адаптації та ефективної взаємодії особистості в соціокультурних умовах інформаційного суспільства, що постійно змінюються.

Механі́зм (грец. μηχανή mechané - машина) - система тіл, що призначена для перетворення руху одного або декількох тіл у потрібний рух інших тіл. Механізм складає основу більшості машин і застосовується в різноманітних технічних об'єктах.
Можливість Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.

В той же час не є виділеними функції та структура соціальної компетентності, не розкритті механізми ефективної взаємодії особистості в соціокультурних умовах інформаційного суспільства.

Розглянемо соціальну компетентність, її структуру і функції.

М. Аргайл називає такі компоненти соціальної компетентності:


  • соціальна сенситивність (мається на увазі точність соціальної перцепції);
    Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.
    Соціальна перцепція - це багатофункціональний процес, який передбачає сприйняття зовнішніх ознак людини, співвіднесення їх з її особистісними характеристиками, інтерпретацію і прогнозування на цій основі її вчинків.


  • основні навики взаємодії (репертуар умінь, особливо важливий для професіоналів);

  • навики схвалення і винагороди, що є істотними для всіх соціальних ситуацій;

  • рівновага, спокій як антитеза соціальної тривожності [1, с. 18].

Отже, на сьогодні немає усталеного погляду на природу соціальної компетентності. Серед дослідників існують певні протиріччя: одні вважають, що компетентність має фізіологічне походження і на її становлення впливає генетичний фактор (К.
Соціа́льне (лат. socialis - товариський, громадський) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом для позначення характеристики однієї із сторін суспільного життя.
Фізіоло́гія (грец. φυσιολογία - природознавство)- це наука про життєві процеси, діяльність окремих органів та їх системи і в цілому всього організму. Основним у фізіології є експериментальний метод дослідження, який обґрунтував англійський учений Френсіс Бекон.
Гене́тика (грец. γεννώ - породжувати) - це наука про спадковість і мінливість ознак організмів, методи управління ними та організацію спадкового матеріалу; розділ біології. Через універсальність генетичного коду генетика лежить в основі вивчення всіх форм життя від вірусів до людини.
Дослі́дник - людина, яка веде дослідження, займається науковими дослідженнями, вивченням, спостереженням, аналізом чого-небудь, сприяє отриманню нових знань.
Скайє, О.Гиндина), інші – що компетентність має соціальний характер та формується під впливом соціуму (А.Бодалев, Л.Лєпіхова, Н.Бєлоцерковець).

У кандидатській роботі М. Докторович виділяє структуру соціальної компетентності, що включає комунікативну і вербальну компетентність, соціально-психологічну компетентність і міжособову орієнтацію, его-компетентність і власне соціальну компетентність (оперативну компетентність). Пропонуються такі види соціальної компетентності:



  • оперативна соціальна компетентність — знання про соціальні інститути і структури, їхніх представників в суспільстві;
    Інститут - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.


  • вербальна компетентність — доцільність висловів, облік контексту і підтексту вислову, відсутність труднощів в письмовій мові, варіативність інтерпретації інформації, хороша орієнтація у сфері оцінних стереотипів і шаблонів, множинність сенсів понять, що вживаються, метафорична мова;

  • комунікативна компетентність — володіння складними комунікативними навиками та вміннями формування адекватних умінь в нових соціальних структурах, знання культурних норм і обмежень в спілкуванні, знання звичаїв, традицій, етикету у сфері спілкування, дотримання пристойності, вихованість;
    Мета́фора (грец. μεταφορά - «перенесення») - один із основних тропів поетичного мовлення. У метафорі певні слова та словосполучення розкривають сутність одних явищ та предметів через інші за схожістю чи контрастністю.
    Письмо Письмо́ - знакова система фіксації мови на площині за допомогою умовних ідеографічних елементів двох вимірів для передачі інформації на відстані й закріплення її в часі. Найперші спроби письмової фіксації думок і повідомлень виникли ще в первіснообщинному суспільстві (кінець кам'яної доби).
    Культу́рні но́рми - норми, які підтримують стійкі принципи комунікації, взаємодії між індивідами і різними групами. Різке відхилення від прийнятих норм може розглядатися як ненормальна поведінка, якщо, звичайно, воно не отримає статус оригінальності або талановитості.
    Соціальна структура - внутрішній устрій суспільства або соціальної групи, що складається з певним чином розташованих, впорядкованих частин (в групі - соціальних індивидів, осіб), що знаходяться у соціальному зв'язку, взаємодіють між собою.


  • соціально-психологічна компетентність — міжособова орієнтація; уявлення про різноманітність соціальних ролей і способів взаємодії;

  • его-компетентність — важлива складова соціальної компетентності: усвідомлення своєї національної, статевої, станової, групової приналежності, знання своїх сильних і слабких сторін.

Ми можемо помітити, що вербальна і комунікативна компетентність виступають в єдності, обумовлюючи кращу пристосованість до важких ситуацій.
Комунікати́вна компете́нтність - здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.
Соціальна компетентність — основне поняття, яке має тимчасові, історичні рамки. Застосовується для вироблення поведінкових сценаріїв, що відповідають новій соціальній дійсності і очікуванням партнерів у взаємодії.
Поведінка Поведі́нка - родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів.
Отже можемо зробити підсумок структура соціальної компетентності включає комунікативну і вербальну компетентність, соціально-психологічну компетентність і міжособову орієнтацію, его-компетентність і власне соціальну компетентність (оперативну компетентність).
Література

  1. Аргайл М. Психология счастья. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с.


Заявка

Прізвище, Ім'я

По-батькові



Павленко Ольга Миколаївна

Науковий ступінь, вчене звання

аспірантка

Місце роботи, посада

Київський національний університет імені Тараса Шевченка факультет психології

Адреса для листування:

opavlenko2008@ukr.net

Телефон



096-162-96-64

563-61-90



Повна назва доповіді:

Прояви соціальної компетентності її структури та функції.








Скачати 31.06 Kb.

  • Література Аргайл М. Психология счастья. – СПб.: Питер, 2004. – 272 с. Заявка
  • Прояви соціальної компетентності її структури та функції.