Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



«психологічна компетентність та професійна діяльність педагога»

Скачати 241.47 Kb.

«психологічна компетентність та професійна діяльність педагога»




Скачати 241.47 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації25.04.2017
Розмір241.47 Kb.
  1   2   3


ПЕДАГОГІЧНА РАДА

«ПСИХОЛОГІЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ТА

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГА»

Мета:


  • розкриття поняття компетентності як психологічного аспекту професійного становлення педагога;

    Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.

    Компете́нція (лат. competentia, від compete - взаємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків державного органу або посадової особи, що визначаються законодавством.



  • розвиток педагогічної рефлексії, розширення досвіду переживання глибинних мотивів діяльності та їхніх виявів у взаємодії з іншими людьми; усвідомлення стилю і мотивації професійної діяльності педагогів, усвідомлення власної життєвої і професійної позиції у педагогічній взаємодії;

    Мотива́ція (з лат. movere) - спонукання до дії; динамічний процес фізіологічного та психологічного плану, керуючий поведінкою людини, який визначає її організованість, активність і стійкість; здатність людини діяльно задовольняти свої потреби.

    Профе́сія (фах) - відокремлений («окреслений») у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти.

    Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.

    підвищення психолого-педагогічної компетентності педагогів шляхом ефективної групової взаємодії;


  • проведення вправ на підвищення самоприйняття та розширення самосвідомості, розвиток самореалізації та конструктивного творчого вирішення завдань, пов'язаних з професійною діяльністю спеціаліста.

    Підвищення (елевація) - кутова висота об'єкта спостереження (земного предмета, літального апарату, небесного світила тощо) над істинним горизонтом. Підвищення спільно з азимутом служить для визначення напрямку на об'єкт.

    Самоактуалізація (від лат. actualis - дійсний, справжній), самореалізація - прагнення людини до якомога повнішого виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей. У деяких напрямках сучасної західної психології самоактуалізація висувається на роль головного мотиваційного фактора, на противагу біхевіоризму і фрейдизму, за якими поведінкою особистості рухають біологічні сили.

    Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).

    Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.




Теоретична частина педради.

Вступне слово директора.

Сьогодні, як ніколи, гостро стоїть завдання осмислення й пізнання буття, створення нової філософії освіти, відкритої до таємниць життя людини, її прагнень, життєвого потенціалу. На цій підставі має формуватися нова педагогіка — педагогіка компетентної, відповідальної людини.

Компетентне ставлення особистості до життя означає:


  • потребу в самопізнанні, саморозумінні, самореалізації в різних видах творчої діяльності;

  • опанування наукових знань про сутність «Я», принципів і методів життєздійснення;

    Бажання - прагнення, потяг до здійснення чого-небудь, хотіння. Помірний ступінь прояви волі, між звичайним хотінням, та виваженим рішенням чи вибором. Висловлювана ким-небудь думка про бажаність здійснення чого-небудь, побажання.

    Самопізнання - це своєрідний механізм пізнавальної діяльності людини, в основі якого лежить процес рефлексії. Процес самопізнання вимагає від суб'єкта значних зусиль, невпинної праці над собою, дозволяє відкрити себе, виявити свої позитивні якості, можливості та задатки, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити в здібності, а талант - у стійку рису характеру.

    Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.

    Принцип (лат. principium - начало, основа) - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане. У повсякденному житті принципами називають внутрішні переконання людини, ті практичні, моральні та теоретичні засади, якими вона керується в житті, в різних сферах діяльності.

    Пізнáння - сукупність процесів, процедур і методів набуття знань про явища і закономірності об'єктивного голату. Пізнання є основним предметом науки гносеології (теорії пізнання).

    Наукове знання - система знань про закони природи, суспільства, мислення. Наукове знання є основою наукової картини світу, оскільки описує закони його розвитку.



  • усвідомлення, організацію свого психологічного часу, життєвого шляху особистісного розвитку;

  • осмислене розв'язання міжособистісних протиріч;

  • здатність до об'єктивного оцінювання рівнів, сфер і меж поширення своєї життєвої активності;

  • усвідомлене й адекватне оцінювання результатів своєї життєдіяльності;

  • відповідальне ставлення до свого життя, здоров'я;

  • культуру фізичного розвитку;

    Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні

    Результат, пі́дсумок, (заст. ску́ток, вислід) - кінцевий наслідок послідовності дій. Можливі результати містять перевагу, незручність, вигоду, збитки, цінність і перемогу. Результат є етапом діяльності, коли визначено наявність переходу якості в кількість і кількості в якість.

    Оцінювання - (фр. evaluation від value ціна, вартість) оцінка, визначення ціни, вартості, визначення кількості, якості продукції, якості ресурсів, придатності тощо; аналіз даних, обстановки.

    Життєдіяльність - сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя та є проявами життя. Для життєдіяльності характерний обмін речовин.

    Фі́зика (від грец. φυσικός природний, φύσις природа) - природнича наука, яка досліджує загальні властивості матерії та явищ у ній, а також виявляє загальні закони, які керують цими явищами; це наука про закономірності Природи в широкому сенсі цього слова.

    Фізи́чний ро́звиток - це процес становлення і змін біологічних форм і функцій організму людини. Він залежить від природних життєвих сил організму та його будови. Фізичний розвиток оцінюється рівнем розвитку фізичних якостей, антропометричними і динамометричними показниками, показниками формування постави.



  • філософське, етичне осмислення свого життя.

    Філосо́фія - (дав.-гр. φιλοσοφία, дослівно: любов до мудрості) особлива форма пізнання світу, що виробляє систему знань про фундаментальні принципи буття людини, про найзагальніші суттєві характеристики людського ставлення до природи, суспільства та духовного життя у всіх його основних проявах..




Виступ методиста ліцею.

КОМПЕТЕНТНИЙ УЧИТЕЛЬ — ЗАПОРУКА РЕАЛІЗАЦІЇ КОМПЕТЕНТНІСНОГО ПІДХОДУ ДО СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ

Останнім часом педагогічна лексика щодо характеристики якості педагогічного працівника збагатилася іншомовною термінологією, новими модифікаціями традиційних понять, серед яких все більшого значення набуває педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність, що все частіше використовується в практичному обігу, все активніше включається до науково-педагогічного тезаурусу.

Методи́зм (методистська церква) - протестантська церква, поширена головним чином в США, Великій Британії. Виникла в XVIII столітті, відокремившись від англіканської церкви, вимагаючи послідовного, методичного дотримання релігійних приписів.

Робітники́, також працівники́, трудівники́ - наймані особи, зайняті в безпосередньому виробництві, рідше у сфері послуг; виконавці найнижчої ланки технологічного чи управлінського ланцюга. В правовому суспільстві права й інтереси робітників захищено трудовим правом[Джерело?].

Терміноло́гія - це: Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.

Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.

Осві́та - цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов'язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.

Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність як категорії, що пов'язані з професією вчителя, а отже, появу їх можна розглядати в контексті безперервної педагогічної освіти і педагогічної діяльності, вимог до вчителя і його підготовки.

Фахіве́ць, спеціаліст, професіонал, майстер (англ. master, foreman, expert, нім. Fachmann) - людина, що володіє спеціальними знаннями й навичками в будь-якій галузі, що має спеціальність; людина, що добре знає будь-що, майстер своєї справи.

Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.

У навчальному посібнику В. О. Сластьоніна, І. Ф. Ісаєва, О. І. Миценко, Є. М. Шияцова «Педагогіка» (1997) досліджено сутність поняття «педагогічний професіоналізм», надано наукове обґрунтування його основних компонентів (професійна компетентність, професійна діяльність, професійна творчість, професійні уміння, професійна майстерність), розкрито становлення, розвиток і удосконалення особистості педагога як професіонала в умовах безперервної освіти. В. О.

Нау́ка - сфера діяльності людини, спрямована на отримання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи або суспільства тощо) нових знань про навколишній світ. Основою науки є збирання, оновлення, систематизація, критичний аналіз фактів, синтез нових знань або узагальнень, що описують досліджувані природні або суспільні явища та (або) дозволяють будувати причинно-наслідкові зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг.

Компонент (англ. component, нім. Komponente f) - різновид, складова частина чогось.

Сластьонін (1998) розглядає компетентність педагога як професіоналізм, що полягає у єдності теоретичної та практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

У науковій літературі останнім часом правомірно визначається пріоритет компетентності як однієї з головних якостей особистості вчителя поряд із гуманізмом, демократизмом, духовною культурою, комунікативністю, організаторським талантом.

Здібності - індивідуально стійкі психічні властивості людини, що визначають її успіхи в різних видах діяльності. Задатки - це потенційні можливості, що виявляються в діяльності, яка не може існувати без них.

Тео́рія (від грец. θεωρία - розгляд, дослідження) - сукупність висновків, що відображає відносини і зв'язки між явищами реальності у вигляді інформаційноі моделі. Теорією стає гіпотеза, що має відтворюване підтвердження явищ та механізмів і дозволяє спостерігачу прогнозувати наслідки дій чи зміни стану об'єкта спостережень.

Гуманізм - ( лат. humanitas - «людяність», humanus - «людяний», homo - «людина») це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.

Духо́вна культу́ра - складова культури, що охоплює мистецтво та філософію.

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.

У навчальному посібнику «Освіта: ідеали і цінності» 3. І. Равкін дає таке визначення поняття: «...професіоналізм (компетентність) педагога — високий рівень спеціальної загальнокультурної підготовки, широка професійна й загальна ерудиція, педагогічна майстерність, що забезпечує його конкурентоздатні якості на ринку праці; послідовна орієнтація на розвиток і зміцнення в цілісному педагогічному процесі соціальних, інтелектуальних, моральних і естетичних цінностей освіти».

Орієнтація, в класичному випадку - вибір одного класу систем координат, пов'язаних між собою «додатньо» в деякому певному сенсі. Кожна система задає орієнтацію, визначаючи клас, до якого вона належить.

Інтелектуал - людина розумової праці[Джерело?]. «Інтелектуалом» також називають[Хто?] освічену, начитану людину з високо розвиненим інтелектом[Джерело?].

Ці́нність - будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, час, гроші, здоров'я тощо, заради якого вона живе. Вивченню людських цінностей присвячений розділ філософії аксіологія, який підрозділяється на етичну й естетичну аксіологію.

Соціа́льне (лат. socialis - товариський, громадський) - одна з основних категорій соціології та соціальної філософії. Вперше вона була введена до наукового обігу К. Марксом для позначення характеристики однієї із сторін суспільного життя.

Е. І. Рогов трактує поняття «професіоналізм» як синонім поняття «компетентність», що визначається, як «сукупність психофізичних, психічних особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі опанування й тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий, більш ефективний рівень рішення складних професійних задач в особливих умовах».

Психофі́зика (англ. Psychophysics) - галузь психології, що досліджує функційні та кількісні співвідношення між фізичними стимулами та сенсорними (чуттєвими) відчуттями.

Аналіз його концепції дозволив визначити три основних напрями формування професійної компетентності:

1. Формування особистісного стилю діяльності у результаті зміни системи виконання діяльності, її функції й ієрархічної побудови.

2. Становлення професійного світогляду на основі зміни особистості суб'єкта.

Конце́пція (лат. conceptio - розуміння) - система поглядів, те або інше розуміння явищ і процесів; єдиний, визначальний задум.

Ієра́рхія (грец. ίεράρχίά, від ίερσς - священний, та άρχή - влада) - поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим. В ієрархії між її членами діють вертикальні зв'язки - відносини субординації.

Світо́гляд - сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності.

3. Становлення професійної культури внаслідок зміни когнітивних, емоційних і практичних компонентів установки суб'єкта стосовно об'єкта діяльності, перетворення впливу на об'єкт у процесі взаємодії.

Практика (грец. πράξις «діяльність») - доцільна і цілеспрямована діяльність, яку суб'єкт здійснює для досягнення певної мети. Практика має суспільно-історичний характер і залежить від рівня розвитку суспільства, його структури.

Розуміння педагогічної компетентності як стану педагога не може обмежуватися вивченням рівня професійної та психолого-педагогічної готовності вчителя до своєї діяльності та її результатів. Необхідно враховувати, що на ефективність педагогічної діяльності безпосередньо впливають і особистісні якості вчителя.

У більшості європейських країн показником, що найбільшою мірою відповідає сучасним вимогам до підготовки людини до життя, визнано компетентність як інтегральний соціально - особистісно поведінковий феномен, що поєднує в собі мотиваційно-ціннісний, когнітивний і діяльнісний компоненти.

Інтеграл - центральне поняття інтегрального числення, узагальнення поняття суми для функції, визначеній на континуумі.

Євро́па (іноді Евро́па) - частина світу в Північній півкулі.

Усього на території Європи станом на 2008 рік - 45 незалежних країн та 6 залежних територій.

Компетентність сьогодні трактують як інтелектуально і особистістю обумовлений життєвий досвід соціально-професійної життєдіяльності людини, який ґрунтується на знаннях, цінностях, нахилах, набутих під час навчання.

Останнім часом за активної підтримки Міжнародної організації праці (МОП) у багатьох країнах визначився напрям підготовки фахівців на основі стандарту компетентності.

Станда́рт - нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) - спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни - Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці.

Наприкінці 90-х років введено в науковий тезаурус поняття «ключові компетенції». Воно лежить в основі більшості сучасних моделей, представлених закордонними вченими, і означає загальну здатність людини мобілізувати в ході професійної діяльності набуті знання й уміння, а також використовувати узагальнені способи виконання дій.

За Джоном Равеном, компетентність — це специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії в конкретній галузі, яка включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії.

Підсумки багаторічних досліджень знайшли відображення в рекомендаціях Ради Європи і сформульовані в п'ятьох ключових положеннях, рівень опанування яких виступає критерієм якості отриманої освіти.

Багаторічні рослини (багаторічники) - рослини, що живуть більше двох років. Багаторічні рослини можуть бути як трав'янистими, так і дерев'янистими. Трав'янистими багаторічними рослинами називають багаторічні рослини, наземні частини яких не дерев'яніють, як це відбувається у дерев і кущів, а дерев'янистими;- решту багаторічних рослин.

Крите́рій (від лат. critērium, яке зводиться до грец. χριτήριον - здатність розрізнення; засіб судження, мірило, пов'язаного з грец. χρινω - розділяю, розрізняю) - мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації.

Поло́ження - нормативно-правовий або локально-правовий акт, що визначає основні правила організації та діяльності державних органів, структурних підрозділів органу, а також установ, організацій і підприємств (філій), що їм підпорядковуються, тимчасово створюваних комісій, груп, бюро і т. ін.

Розумі́ння - психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

Дослі́дження, до́сліди - (широко розуміючи) пошук нових знань або систематичне розслідування з метою встановлення фактів; (вузько розуміючи) науковий метод (процес) вивчення чого-небудь.

Йдеться про компетенції політичні, соціальні, що реалізуються в полікультурному суспільстві, які визначають опанування усного і писемного спілкування, що пов'язані з виникненням інформації, реалізують здатність і бажання учитися протягом усього життя.

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

У багатьох країнах підготовка кадрів, орієнтована на розвиток компетентності, є найбільш розповсюдженою концепцією останніми роками, де підкреслено, що поняття «компетентність» ширше, ніж поняття «кваліфікація». Воно означає не тільки професійні знання, навички й досвід у даній

  1   2   3


Скачати 241.47 Kb.

  • Теоретична частина педради.
  • Виступ методиста
  • Міжнародної організації праці