Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



«Реалізація шляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички»

«Реалізація шляхів естетичного виховання першокласників у процесі формування каліграфічної навички»




Сторінка6/7
Дата конвертації16.06.2017
Розмір0.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
дидактичних матеріалів на уроках грамоти // Початкова школа. – 1990. - №9. – С. 28-30.
Дидактичний матеріал - особливий тип наочного навчального посібника, переважно карти, таблиці, набори карток з текстом, цифрами або малюнками, реактиви, рослини тощо, які роздаються учням для самостійної роботи в класі і вдома або демонструються вчителем перед усім класом.

2. Антипець В.П. Використання динамічних карток-завдань у добукварний період // Початкова школа. – 1989. - №10. – С. 48-50.

3. Балютіна К.М., Горобієвська В.М. Демонстраційні картки друкованих та рукописних букв: Навчально-наочний посібник з каліграфії для дітей 6 – 7 років. – К., 2001. – 41 с.

4. Бастун Н.А. Індивідуальний підхід до дітей з труднощами у засвоєнні письма // Початкова школа. – 1984. - №6. – С. 34-40.

5. Безруких М.М., Хохлова Т.Е. Как писать буквы. – М.: Просвещение, 1993. – 48с.

6. Блінова Г.Й., Пічугіна Т.В. Дидактичний матеріал для подолання вад письма у дітей: Посібник для вчителя. - К.: Радянська школа, 1999. - 111 с.

7. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах. – К.: Вища школа, 1993. – 327 с.

8. Бордочева А.Я. Дидактические игры на уроках обучения грамоте // Начальная школа. – 1988. - №8. – С. 23-26.

9. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф., Прищепа О. Ю. Навчання письма й читання шестирічних школярів // Поч. шк.— 1986.— №8. – С. 18-22.

10. Вашуленко М.С., Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в початкових класах: Посібник для вчителів. – К.: Рад. школа, 1982. – 174 с.

11. Вікова психологія / За ред. Г.С.

Психологія розвитку або вікова психологія - галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя. Психологія розвитку вивчає стадії розвитку, закономірності їх зміни, періодизацію психічного розвитку та розвитку особистості, залежність психічного розвитку від культурно-історичних і соціальних умов тощо.
Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270с.

12. Ворона М.О. Особливості вияву естетичних почуттів у дітей //

13. Початкова школа. - 1990. - №4. - С. 64-66.

14. Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.

15. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237с.

16. Гончаренко С. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

17. Гончаров И.Ф. Эстетическое воспитание школьников средствами искусства и действительности. – М.: Педагогика, 1986. – 126 с.

18. Горбушина Л.А. Обучение письму по традиционной системе // Начальная школа.—1979. — № 7. – С. 12-17.

19. Горецкий В.Г. Уроки обучения грамоте / Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1988. – 142 с.

20. Городівський В.М., Ужгіна З.С. Невідкладні завдання каліграфії // Початкова школа.—1970.—№2. – С. 33-37.

21. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. – 1993. – №2. – С. 39-43.

22. Дорошенко М.І. Наочність при навчанні грамоти. – К.: Рад. школа, 1961. – 72 с.

23. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч.

Мето́дика виклада́ння украї́нської мо́ви - розділ педагогіки, який вивчає форми, методи і зміст навчання української мови у початкових, середніх та старших класах загальноосвітньої школи. Методика викладання тісно пов'язана з такими напрямками мовознавства, як соціолінгвістика, діалектологія, а також із загальною дидактикою та психологією.
пос. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.

24. Зеленков Н.П. Дидактический материал в период обучения грамоте // Начальная школа. – 1974. - №9. – С. 28-30.

25. Зубалій Н.П. Педагогічна оцінка шестирічних учнів. – К.: Знання, 1991. – 29 с.

26. Капырина Н.И. Чистописанию повседневное внимание // Начальная школа.— 1983.—№5. – С. 45- 49.

27. Кауч М. Творческая каллиграфия. Искусство красивого письма. – Минск: Белфакс, 1998. – 127 с.

28. Кирей I.Ф., Прищепа К.С. Зошит для каліграфічного письма для 3 класу шкіл з українською мовою навчання.— К., 1991. – 38 с.

Украї́нська мо́ва (МФА: [ukrɑˈjɪnʲsʲkɑ ˈmɔwɑ], історичні назви - ру́ська, руси́нська[* 2]) - національна мова українців. Належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім'ї[* 3]. Число мовців - близько 45 млн, більшість яких живе в Україні.

29. Кирей І.Ф. Вироблення початкових графічних навичок письма у першокласників // Початкова школа.— 1973.— №6. – С. 18-19.

30. Кирей І.Ф. Запобігання неуспішності з письма // Початкова школа.— 1980.— №6. – С. 14-15.

31. Кирей І.Ф. Методика викладання каліграфії: Навчальний посібник.— К.: Вища школа, 1994. – 164 с.

32. Кирей І.Ф. Письмо в підготовчих класах (підготовчий період) // Початкова школа.— 1982.— № 8. – С. 14-18.

33. Кирей І.Ф. Навчання каліграфії у підготовчих класах // Початкова школа. – 1978. - №11. – С. 17-22.

34. Кирей І.Ф. Таблиці “Пиши красиво і правильно”. – К., 1986. – 22 с.

35. Кирей І.Ф., Трунова В.А. Методика викладання каліграфії у початковій школі. – К., 1994. – 224 с.

36. Колісниченко В.І. Навчання грамоти – одне з головних завдань початкової школи // Початкова школа. – 1991. - №9. – С. 19-21.

37. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистостей. – К.: Рад. школа, 1989. – 475 с.

38. Крутецкий П.А. Эстетическое воспитание.- М.: Знание, 1987. – 234с.

39. Кушаев П.А. Основы эстетического воспитания.- М.: Педагогика, 1985.- 250с.

40. Лебедєва І. Формування навичок каліграфічно правильного письма // Початкова школа. – 2000. - №3. – С. 10-11.

41. Лернер М.Ж. Эстетические чуства. - М.: Знание, 1967.- 254с.

42. Лук’яненко В.Г. Навчання правопису // Початкова школа. – 1987. - №6. – С. 41-42.

43. Маркова Л. Гігієна зору під час читання і письма // Початкова школа. – 1998. - №8. – С. 43-44.

44. Матвеева А.М. Навчання письма // Початкова школа.— 1981.— № 11. – С. 11-13.

45. Наконечна О.П. Про роль естетичного в сучасній культурі // Актуальні проблеми історії, теорії та практики художньої культури: Вип. 4- 5: Зб. наук. праць: У 2- х ч. - Ч. ІІ. - К.: Вища школа, 2000.– С. 19-24.

46. Наумчук М.М. Зошит для письма і розвитку мовлення №1. – Тернопіль: Астон, 2004. – 48 с.

47. Небогатих Т.Г. Дидактичний матеріал для вивчення грамоти // Початкова школа. – 1993. - №3. – С. 8-15.

48. Перепелицина О. Розвивальне навчання і правильне письмо // Початкова школа. – 2000. - №1. – С. 21-23.

49. Полянова І. Шляхи удосконалення естетичного виховання // Наук. записки ТДПУ. Сер. Педагогіка. - 1999.- №2. - С. 15- 20.

50. Прищепа О. Підготовка до навчання письма // Початкова школа. – 2001. - №4. – С. 45-47.

51. Прищепа О. Труднощі у засвоєнні графічних навичок письма шести-літніми першокласниками та шляхи їх подолання // Початкова школа. – 2000. - №7. – С. 11-13.

52. Прищепа О. Шестилітнім першокласникам – графічні навички письма // Урок української. – 2001. - №1. – С. 40-42.

53. Прищепа О.Ю. Навички письма шестирічних першокласників як предмет психофізіологічних досліджень // Педагогіка і психологія. – 2001. - №1. – С. 61-66.

54. Проць Н. Особливості використання наочності і ТЗН у період навчання грамоти // Початкова школа. – 1987. - №9. – С. 26-33.

55. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Академія, 1999. – 360 с.

56. Сальникова Т.П. Методика обучения грамоте. – М.: Сфера, 2000. – 140 с.

57. Сарапулова Є. Розвиток писемності і навчання письма як одна з важливих проблем усіх епох // Початкова школа. – 2000. - №6. – С. 48-52.

58. Свиридюк Т. П. Підготовка руки до письма // Початкова школа.— 1981.— №7. – С. 17-21.

59. Скрипченко Н. Ф., Скрипченко О. В. Проблема навчання дітей шестирічного віку // Початкова школа.— 1970.— №3. – С. 22-24.

60. Скрипченко Н.Ф., Прищепа О.Ю. Уроки письма в 1 класі чотирирічної початкової школи. – К., 1986. – 86 с.

61. Слабеняк Л. Уроки письма в період навчання грамоти // Початкова школа. – 2002. - №11. – С. 22-23.

62. Суховєєва М. Уроки навчання грамоти // Початкова школа. – 1999. - №11. – С. 28-29.

63. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У 5 т. - К.: Радянська школа, 1973. – Т 3. – 464 с.

64. Трунова В.А. Методика каліграфії: Методичні рекомендації для студентів, вчителів початкових класів.— Одеса, 1991. – 64 с.

65. Фонін Д.С. Запобігання виправленню почерку учнів // Початкова школа. – 1970. - №6. – С. 33-35.

66. Хорошковська О. Формування графіко-орфографічних умінь і навичок // Початкова школа. – 2001. - №2. – С. 16-18.

67. Шарапова Л.С. Навчання першокласників письма // Початкова школа. – 1981. - №10. – С. 19-21.

68. Шацька В.Н. Естетичне виховання. – К.: Освіта, 1987. - 564 с.

69. Шевченко Г.П. Естетичне виховання у школі. – К.: Рад. школа, 1986.- 178с.

70. Шевчук О. Як допомогти першокласнику оволодіти навиком письма? // Освітянин. – 2001. - №6. – С. 11-12.

71. Шпак В.П. Формування графічних навичок письма // Початкова школа. – 1991. - №11. – С. 24-25.

72. Шпак М. Змістове збагачення емоційності навчання учнів // Початкова школа. - 2000.- №5.- С. 6- 10.

73. Эльконин Д.Б. Особенности психологического развития детей 6-7 летнего возраста. – М.: Педагогика, 1988. – 135 с.

Додаток А. Урок письма в період навчання грамоти

Тема: Письмо малої букви о

Мета: Ознайомити учнів з рукописною буковою о, вчити писати її, з’єднувати з уже вивченими буквами. Розвивати зв’язне мовлення, увагу, логічне мислення, фонетичний слух, тренувати пам’ять.

Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.
Сприяти вихованню любові до рідної мови, її мелодійності, милозвучності.

Обладнання: фішки для звукових моделей, демонстраційні картки з рукописними і друкованими буквами, таблиці з’єднань, малюнки.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

– Діти, сьогодні я йшла до вас на урок і когось зустріла. Зараз мені хочеться, щоб ви відгадали, кого саме.

Спекла його бабуся

З борошна й яєць.

Такий він гарний вдався –

Ну просто молодець!

Кругленький, рум’яненький,

Веселий і меткий.

Хто він такий?

(виходить Колобок).

Я веселий Колобок,

Я усіх дітей дружок,

Від зайця я тікав,

Від вовка я тікав.

І до вас, малята любі,

На урок я завітав.

Хочу з вами повчитись. Приймаєте?

– Ну, якщо будеш чемним, то приймемо, правда?

– Скільки складів у слові Колобок? (3)

– Назвіть перший склад, другий, третій.

– А який склад наголошений?

– Викладіть фішками звукову модель слова „Колобок”.

– Подивіться, яких звіряток зустрів Колобок?

– Спробуємо розповісти про них якийсь віршик.

– До назви якої тварини підходить ця звукова модель [- о -] ?

– Назвіть звуки цього слова.

– Згадайте, як у казці називала лисичка Колобка, коли хотіла, щоб той ще раз заспівав? (Колобочок)?

– Скільки звуків [о] у цьому слові? (4)

– Послухаймо віршик.

Запишався Колобочок:

Аж чотири маю «о»!

Чи долинка, чи горбочок,

Не зловити вже його.

Круглі «о», мов коліщата,

Котять-вертять Колобка.

А лисичка хитра-хитра

Вже стоїть біля куща.

– Який звук зустрічається в цьому віршику?

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

– Отже, на сьогоднішньому уроці ми закріпимо звук [о] , навчимося писати букву «о».

ІІІ. Сприймання і усвідомлення нового матеріалу.

1. Робота в зошитах.

- Розгляньте малюнки.

- Назвіть, які предмети зображені.

- Який звук чуємо на початку цих слів?

- Назвіть слова, щоб звук [о] стояв у середині слова, в кінці.

- Поділіть на склади перше слово (о-лі-вець).

- Розмалюйте той предмет, що найбільше вам сподобався.

2. Хвилинка-цікавинка.

- А чи знаєте ви, що раніше писали паличкою без стержня. Один кінець був гострий, ним писали на табличках, покритих воском, другий – тупий і рівний, ним стирали написане. Потім писали гусячим пером, а згодом його замінила ще одна паличка, але вже свинцева, яка не дряпала, а залишала темні сліди. Згодом почали використовувати дерев’яні олівці, дуже схожі на сучасні, а серцевинку виготовляли з сплаву олова і цинку. Звідси походить назва олівця: олово – оливець – олівець. Пізніше такі олівці вийшли з ужитку, але назва залишилася.

3. Написання букви.

– Поглянемо, як пишеться друкована літера, писана. Яка в них різниця?

– Зараз ми писатимемо букву «о». Маленька буква «о» - це овал. Починаємо писати трохи нижче верхньої рядкової лінії, ведемо вгору до лінії, заокруглюючи ліворуч, потім униз, теж заокруглюємо ліворуч і ведемо вгору, до зустрічі з початком букви.

– Письмо вчителя на дошці.

– Письмо в повітрі.

– Писання в зошиті тильною стороною ручки. Обведення 4 букв «о».

– Письмо в прописах.

Фізкультхвилинка.

У країні казочок

Жив веселий Колобок.

Разом з ним усі звірятка

Вишикувались на зарядку.

Похитали головою,

Раз – притупнули ногою, два – руки вгору підвели,

Трішки ними потрясли.

Нахилились вліво, вправо,

Та цього іще замало:

Руки вгору, руки вниз,

Раз – присіли, два – встали…

Й працювати знов почали.

4. Робота за малюнком.

- Чи знаєте ви, для того, щоб зробити мультфільм, художник створює малюнок, а актор його озвучує – і отримують кадр мультфільму. Так частинка до частинки створюється малюнок. У нас художник намалював Лисичку і Колобка, а якщо хтось з вас озвучить його – матимемо кадр мультика.

- Розкажемо, що було в цій частині казки.

- Кого ми бачимо?

- Що робить Колобок, Лисичка?

- Що вона хоче зробити?

IV. Закріплення вивченого.

1. З’єднування букви «о» з іншими буквами.

- Пишемо букву «о», зупиняємося там, де почали писати, пишемо з’єднувальну лінію, доводимо її до верхньої рядкової лінії, звідки починаємо писати «а»

2. Скоромовка.

- Потренуємо язичок у вимові звуків.

Оленя одне блукало,

Оленя когось шукало.

- Який звук найчастіше зустрічається у скоромовці?

- Повторимо хором перший, другий рядок.

- Може, хтось хоче розповісти?

3. Запис нової літери в зошитах.

1. Запишемо рядок літери «о».

V. Підсумок уроку.

Додаток Б. З історії каліграфії (дидактичні матеріали для бесід з учнями)

Чи знаєте ви, що об'єднує слова графік, графа, розграфити, параграф, стенографія, орфографія, біографія, графоман? У них є спільна частина "граф". У давньогрецькій мові grapho означало "пишу, креслю, зображую".

Давньогре́цька мо́ва (дав.-гр. ἡ Ἑλληνικὴ γλῶττα та ἡ Ἑλληνικὴ φωνή)) - мова індоєвропейської групи, «пращур» сучасної грецької мови, поширена на території грецької ойкумени в епоху з кінця 2-ге тисячоліття до н. е.
Отже, ці терміни пов'язані з відтворенням якихось зображень.

А чи знайоме вам слово каліграфія? Якщо перекласти буквально, каліграфія — це красиве письмо, або краснопис. Коли ж зазирнемо в історію слова письмо, побачимо чимало цікавого. У давнину писати означало "прикрашати що-небудь, робити його строкатим". Та й зараз ми кажемо: писати картину, розписувати стелю, писати писанку, писана врода (тобто гарна, як намальована). Отже, спочатку люди навчилися малювати, а потім зображення стали виконувати роль письма. А, як відомо, малюнок призначений для того, щоб милувати наше око. Тому зрозуміло, що і письмо повинно бути красивим.

Каліграфією називають мистецтво писати гарно і чітко. Ваші бабусі й дідусі вам, напевно, розповідали, як вони вчилися у школі. Тоді була навчальна дисципліна — чистописання, тобто каліграфія.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.
І це чистописання давалося школярам нелегко! Учні носили з собою наповнені чорнилом чорнильниці та дерев'яні ручки, у які вставлялися металеві пера. З таким письмовим приладдям зошити не досить старанних учнів рясніли ляпками.

А якої точності вимагало перо! Нахилиш його так — пише товсто, а нахилиш інакше — виходить тоненька лінія. Сучасним ручкам цей вищий пілотаж недоступний! Та й ми самі все менше уваги приділяємо нашому почерку. Мабуть, тому, що в людському житті панує друковане слово. Навіть спілкуємося на відстані все частіше не листами, написаними від руки, а надсилаючи факси, повідомлення електронною поштою чи есемески на мобільний телефон...

Стільниковий телефон - автономний мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв'язку; використовує приймач радіодіапазону і традиційну телефонну комутацію для здійснення телефонного зв'язку на території зони покриття мережі.
Електро́нна по́шта або е-пошта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) - спосіб обміну цифровими повідомленнями між людьми використовуючи цифрові пристрої, такі як комп'ютери та мобільні телефони, що робить можливим пересилання даних будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-, відеофайли, архіви, програми).

Історична довідка

Металеве перо винайшли в XIX столітті. На його основі пізніше розробили пера різноманітної конструкції — для письма, для креслення, для оформлення плакатів...

Також з XIX століття почали користуватися розлінованими зошитами. Графічна сітка №1 мала лінії для обмеження малих і заголовних літер, а також густі похилі лінії для написання кожної букви. Це заважало учням розвивати окомір і гальмувало перехід до письма у звичайному зошиті. Графічна сітка №2 мала робочі рядки однакової ширини, але з такими ж густими похилими лініями — здавалося, що зошит розграфлений на косі клітинки. Графічна сітка №3 — розліновка, знайома і зараз учням молодших класів, її запровадили наприкінці 70-х років XX століття. Графічна сітка №4 простіша – вона має робочий рядок завширшки 3 мм, а допоміжні і контрольні лінії відсутні. Графічна сітка №5 — звичайний зошит в одну лінію.

Красне письмо в усі часи й у всіх народів вважалося необхідною складовою культури. Відтоді, як винайшли письмо, люди прагнули оволодіти ним досконало. У древніх державах — Шумері, Єгипті — навіть влаштовувалися конкурси каліграфів. Найшановніша професія давніх єгиптян — професія писаря.

Єгиптяни, єгипетські араби (єгипет. rmṯnkm.t; копт.: ⲛⲓⲣⲉⲙⲛⲭⲏⲙⲓ ni.ramenkīmi; араб. مِصريّون‎, miṣriyūn; єгипетське арабське مَصريين, maṣreyyīn) - основне населення Єгипту. Загальна чисельність - приблизно 79 мільйонів осіб (2007, оцінка).
А ось що читаємо в документі тих далеких часів: "Щодо письма, то для знавців корисніше воно за будь-яку посаду. Солодше воно, ніж хліб і пиття, ніж одяг".

Каліграфія — не лише майстерність; це — справжнє мистецтво! Так вважають східні народи — араби, японці, китайці. Видатні арабські каліграфи минулого роками виробляли довершений почерк і цінували майстрів письма нарівні з письменниками та художниками. Древні мудреці стверджували: красиво писати вміють лише люди з високими моральними якостями.

Мусульманська традиція забороняла малювати живих істот, і тому всю фантазію митці втілювали у вибагливих орнаментах. Саме арабське письмо нагадує прекрасний візерунок.

Ара́бська абе́тка (іноді арабиця або в'язь) - абетка, яка використовується для запису арабської мови і (у дещо зміненому вигляді) деяких інших мов, зокрема перської і певних тюркських мов. Вона складається з 28 букв.
Каліграфи створили більше ста видів почерку. А які незвичайні назви цих почерків: весна, кучері нареченої, повномісячний, колосистий. Літери набували то круглої, то квадратної, то шестикутної форми, навіть були схожими на квіти, плоди, на птахів. Уміло вималювані цитати і афоризми служили оздобою палаців, мусульманських храмів. Мудрі вислови ткали на килимах, хустинах і поясах.

Китайці мали більше ста орнаментальних стилів письма. Назви їхні теж були поетичними: коштовні камені, письмо зірок, письмо хмаринок, письмо драконів, письмо птахів, письмо дзвіночків і ваз...

Коштовне камі́ння (рос. драгоценные камни, англ. gemstones, precious stones, нім. Edelsteine m pl) - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Ієрогліфи мали вигляд листочків, маленьких дракончиків і навіть складалися з намальованих дрібнесеньких черепах,

Колекція повчальних історій

У сучасному арабському алфавіті кожна буква має варіанти. Слід зображати по-різному літери, що пишуться окремо або в поєднанні з іншими, та ще зважати на те, де ця літера у слові — на його початку, у середині чи в кінці.

Найлегше вправлятися в каліграфії було, напевне, давньому населенню Британських островів — кельтам. Їхній алфавіт (зараз уже забутий) досить одноманітний: голосні звуки позначалися крапками, приголосні — прямими або похилими рисками.

Напівлегендарний пророк Мані, який жив у ІІІ столітті, створив свій власний алфавіт. Мані був справжнім художником і писав напрочуд гарно. Для письма він використовував кольорове чорнило, а також золоті і срібні фарби. Мані брав лише найкращий папір, а палітурки робив зі шкіри, шовку, парчі або вставляв сувої у футляри зі слонової кістки.

Слонова кістка - матеріал, що формується з дентину і утворює велику частину зубів і бивнів таких тварин, як, наприклад, слонів, гіпопотамів, моржів, мамутів і нарвалів.
Та противники релігії, яку заснував Мані, спалили майже всі витвори каліграфічного мистецтва, що вийшли з-під руки пророка.

Італійський поет Петрарка залишив свій слід і в каліграфії. Сучасний шрифт, що називається "латинський курсив", вважається наслідуванням його почерку.

Японці, китайці і корейці здавна прагнули творити мистецтво, у якому зливаються воєдино живопис, поезія і каліграфія. Уявіть типовий японський малюнок: порослий осокою берег, водне плесо, по якому пливуть качки. Малюнок буде неповний без рівних стовпчиків ієрогліфів, нанесених прямо на пейзаж:

Подує вітер — і хвиля встає.

Стихає вітер — і спадає хвиля.

Вони, напевне, давні друзі,

Коли так легко один одного розуміють.

Художник Далекого Сходу навіть природу сприймає через каліграфію. Ось як він радить малювати дику сливу: "Суцвіття схоже на графічний малюнок ієрогліфа пінь, гілки, що перехрещуються, нагадують ієрогліф по, перехрещені дерева подібні до ієрогліфа я, а верхівки із зав'яззю пишуться як ієрогліф аго. Ієрогліф може нагадувати струмування цівочок або язиків полум'я, рух хмаринок або туману, нарешті гру

1   2   3   4   5   6   7



  • Методика викладання української мови