Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Рекомендації по організації мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку з до років на виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні

Скачати 170.64 Kb.

Рекомендації по організації мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку з до років на виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні




Скачати 170.64 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації31.03.2017
Розмір170.64 Kb.
  1   2



Рекомендації

по організації мовленнєвого розвитку



дітей дошкільного віку з 3до 6 років на виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти в Україні

Розвиток мовлення дітей дошкільного віку відбувається у повсяк денному житті та на спеціально організованих мовленнєвих заняттях. Саме мовленнєві заняття є однією з важливих форм навчання дітей дошкільного віку рідної мови, розвитку мовлення й мовленнєвого виховання.

Компоне́нт (від лат. componens, родовий відмінок componentis - складаючий) - складова частина, елемент чого-небудь.

Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.

Мовленнєві заняття радимо проводити в усіх вікових групах один раз на тиждень лише з групами дітей (до 15 осіб) (А. Богуш, Ф. Сохін, О. Ушакова). Якщо у групі 20 і більше дітей, то їх бажано розподілити на дві чи більше підгруп. Окрім групових занять, у зручний для педагога час можливе проведення індивідувально-групових (4—8 осіб) та індивідуальних (1-4 особи) занять. Тільки за цієї умови можна забезпечити максимальну мовленнєву та пізнавальну активність дітей з урахуванням їхніх вікових та індивідуальних особливостей на кожному занятті.

Активність - поняття, яке визначає темп руху і інтенсивність дій речовин, явищ і живих організмів. Активність визначається в порівнянні

Мовленнєві заняття бувають комплексними та спеціальними (тематичними). Комплексне мовленнєве заняття (від. латин.- поєднання, зв’язок) проводиться тричі на місяць. Цей вид заняття поєднує завдання щонайменше з трьох компонентів (сторін) мовлення, серед яких: звукова культура, лексика, граматика та зв’язне мовлення. При чому останнє є обов’язковою складовою такого заняття. Спеціальне (тематичне, або «домінантне») охоплює лише один компонент мовлення (наприклад: лише звукова культура мовлення або тільки лексика чи лише граматика) і проводиться один раз на місяць.

Задача - проблемна ситуація з чітко визначеною метою, яку необхідно досягти; в більш вузькому сенсі задачею називають також цю саму мету, що дана в рамках проблемної ситуації, тобто те, що необхідно виконати.

Граматика Грама́тика (грец. γραμματική, від γράμμα - «літера», «написання») - термін, який вживається в двох пов'язаних значеннях: як будова мови і як розділ мовознавства, що вивчає граматичну будову мови.

Культу́ра мо́влення - це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Таким чином, традиційно протягом місяця плануються три комплексні й одне спеціальне заняття з мовленнєвого спілкування наступним чином: на перші три тижні місяця плануються по одному комплексному, а на останній тиждень — спеціальне (тематичне) заняття .

Тради́ція - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки і т. ін., що склалися історично і передаються з покоління в покоління; звичайна, прийнята норма, манера поведінки, усталені погляди, переконання когось; узвичаєння, узвичаєність, неписаний закон.



Розподіл комплексних та спеціальних мовленнєвих занять протягом місяця та кварталу:

Місяць кварталу

Вид мовленнєвого заняття та складові програмового змісту

тижні

1-й

2-й

3-й

4-й

І

Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Словник



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Словник

3. Звукова культура мовлення



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Звукова культура мовлення



Спеціальне (тематичне):

1.Звукова культура мовлення



ІІ

Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Словник



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Словник

3. Звукова культура мовлення



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Звукова культура мовлення



Спеціальне (тематичне):

1. Граматика



ІІІ

Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Словник



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Словник

3. Звукова культура мовлення



Комплексне:

1.Звязне мовлення

2. Граматика

3. Звукова культура мовлення



Спеціальне (тематичне):

1. Словник



----------------

Складаючи програмовий зміст комплексного заняття з розвитку мовлення, необхідно до кожної сторони мовлення, яка виноситься на заняття, дібрати з Програми конкретні навчальні завдання (виховні завдання визначаються залежно від змісту заняття, віку й індивідуальних особливостей дітей)



Програмовий зміст мовленнєвого комплексного заняття у середній групі (дослідники-чомусики):

1) Зв’язне мовлення: продовжувати вчити дітей складати описові розповіді про іграшки за зразком вихователя.

2) Звукова культура мовлення: вправляти дітей у виокремленні першого звуку в словах.

3) Словник: збагачувати словник образними виразами, епітетами;

Вихова́тель - людина, яка здійснює цілеспрямований виховний вплив на іншу особу. У вузькому значенні - особа, яка обіймає цю посаду в навчально-виховних закладах.

Епітет (грец. ἐπίθετον - «прикладений, заданий») - це слово чи словосполучення, завдяки особливій ​​функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості, насиченості.

Словни́к - упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих.

продовжувати вчити відгадувати загадки;

4) Розвивально-виховні завдання: розвивати пам’ять, мислення, мовлення; виховувати інтерес до занять, позитивні риси характеру.

Послідовність, у якій на занятті розв’язуються поставлені завдання, вихователь визначає сам. Спеціальні (тематичні) мовленнєві заняття доцільно планувати раз на квартал.

Характер (термін «характер» - грецького походження, він означає «риса», «ознака», «відбиток»)- це сукупність відносно стійких індивідуально-своєрідних якостей особистості, що виявляються у поведінці, діяльності та ставленні до людей, колективу, до себе, речей, роботи і тощо.

Планування - це заздалегідь намічений порядок дій, необхідних для досягнення поставленої цілі. Планування - оптимальний розподіл ресурсів для досягнення поставленої мети.

Так, у першому місяці кварталу, скажімо, у вересні, завданням спеціального заняття може бути форму вання звукової культури мовлення. Наступного місяця спеціальне заняття варто присвятити виключно формуванню граматичної пра вильності мовлення, а в листопаді — словниковій роботі. Відповідно плануються мовленнєві заняття і в наступних кварталах. Оскільки програмовий зміст спеціального заняття містить завдання щодо роботи лише над однією стороною мовлення, слід закріпити матеріал, який подавався на комплексних заняттях стосовно цієї сторони мовлення, та додатково спланувати одне нове завдання з цієї ж сторони мовлення



Програмовий зміст спеціального заняття у середій групі(дослідники-чомусики).

Матеріа́л - речовина, або суміш речовин, первинний предмет праці, який використовують для виготовлення виробу (основний матеріал), або які сприяють якимось діям. У останньому випадку уточнюють, що це допоміжний, чи витратний матеріал.

(зразок)

Вправляти дітей у правильній вимові звука [р]; продовжувати вчити добирати слова із запропонованим звуком на початку та в кіпці їх; інтонаційно виділяти (інтонувати) звуки в словах; робити елементарний (частковий) звуковий аналіз слів, виділяючи та підраховуючи кількість звуків у слові за допомогою нейтральних фішок (білих квадратиків). Сприяти розвитку фонематичного слуху, чіткої артикуляції звуків мови, мовного дихання, мовлення, уваги, мислення, пам'яті, мовленнєвої й пізнавальної активності.

Фонема́тика - розділ сегментної фонології, що вивчає фонему як найменшу одиницю фонологічного рівня.

Кількість - в Арістотелівській логіці друга з 10 категорій (класів, розрядів, які спрощують процес розумового визначення будь-якої речі), побічна обставина матеріальних речей , за допомогою якої вони поширюються в просторі, вимірюються якоюсь математичною нормою і здатні бути поділеними на окремі частини.

Фоне́тика (грец. φωνητικός - звуковий) - це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.

Фонематичний слух (від грець. phonema - слово, звук, голос) - вид слуху, який забезпечує розрізнення звуків мовлення як фонем і правильну вимову, а також сприйняття та розуміння змісту слів. Фонематичний слух є тонким систематизованим слухом, що має здатність здійснювати операції розрізнення і вирізнення (розпізнавання) фонем, які складають звукову оболонку слова.

Виховувати позитивні риси характеру, інтерес до мовленнєвих занять.

Як бачимо, у наведеному зразку програмового змісту спеціального заняття винесені завдання з розвитку звукової культури мовлення (рубрика Програми «У світі звуків») (формування фонетичної компетентності) щоб успішно реалізувати заплановані завдання, слід до кожного і них підібрати відповідний метод (або кілька методів), визначитися і прийомами навчання. Реалізації одного і того ж поставленого зав дання можуть сприяти кілька методів (так, скажімо, навчаючи дітей опису, вихователь може обрати описову розповідь або дидактичну гру).

Про́даж - це оплатна передача майна однією особою у власність іншій особі.

Дида́ктика (дав.-гр. διδακτικός - повчаючий) - один із розділів педагогіки, який вивчає закономірності засвоєння знань, умінь і навичок, формування переконань; визначає обсяг і структуру змісту освіти, вдосконалює методи й організаційні форми навчання, вплив навчального процесу на особу.

Перевагу тому чи іншому методу надає вихователь, виходячи зі змісту заняття, особливостей мовленнєвого розвитку дітей, їх  нього віку. Для успішної реалізації програмового змісту занять та ефективності роботи вихователя з дітьми у повсякденному житті слід добре орієнтуватися в методах та прийомах, що сприяють реалізації поставлених завдань з розвитку кожної сторони мовлення.

Методи навчання

Прийоми навчання

Звукова культура мовлення (фонетика)

  • Промовляння чистомовок;

  • Читання з пам’яті чистомовок;

  • Заучування та читання з пам’яті невеликих віршів, які містять найчастіше повторювальний звук;

  • Дидактичні ігри та вправи:

на розвиток фонематичного слуху;

на формування правильної звуковимови;

на розвиток мовного дихання;

розповідь із звуконаслідуванням;

артикуляційні вправи;

рухливі ігри зі звконаслідуванням, словами, піснями.



Зразок мовлення вихователя; артикуляція звуків мови; імітація правильної звковимови; вказівка; заохочення; відображене та сумісне мовлення; ігрові прийоми, доручення …

Словник (лексика)

Дидактичні ігри з лексики:

  • на закріплення назв предметів

  • на закріплення назв якостей, властивостей, матеріалу

  • на закріплення назв професій

  • на узагальнення

Лексичні вправи:

  • добір епітетів до предмета («Який? Яка? Яке? Які?;

  • відгадування та загадування загадок;

  • дидактична розповідь вихователя, що передбачає вставлення у речення пропущенних слів за запитаннями дорослого

Мовленнєвий зразок вихователя; активне вимовляння слів дітьми; вказівка; заохочення; командне змагання та ін.

Граматика

Дидактичні ігри з граматики:

  • на формування вміння відмінювати іменники;

  • на вживання невідмінюваних іменників;

  • на правильне вживання роду, числа іменників;

  • на вживання прийменників;

  • на вживання дієслівних форм;

  • на виправлення граматичних помилок;

Дидактичні вправи:

  • утворення іменників за допомогою суфіксів;

  • утворення вищого ступеня порівняння прикметників;

    Порівняння (лат. comparatio) - це троп, у якому один предмет, подія зіставляються з іншими, у яких ці особливості виявлені різко, яскраво. Порівняння виконують зображальну і емоційно-оціночну роль.

    Прийме́нник - службова частина мови, яка разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні. Прийменники не мають самостійного лексичного значення, тому членами речення не виступають.

    Відмі́нок - граматична словозмінна категорія, характерна для іменних частин мови (іменника, прикметника, числівника, займенника). Відмінок як категорія також притаманний дієприкметнику (особлива форма дієслова, яка поєднує ознаки і дієслова, і прикметника).

    Іме́нник - самостійна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто? або що?. В українській мові, яка належить до флективних синтетичних мов, іменник є змінною частиною мови, загалом, в інших мовах іменник може не змінюватися.

    Прикме́тник - самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?



  • утворення дієприкметника;

    Дієприкме́тник (рос. причастие, англ. participle) - форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? Дієприкметники можуть виражати ознаку предмета за дією, яку виконує предмет (активні дієприкметники) або яка на нього спрямована (пасивні дієприкметники).



  • утворення прикметників з двох слів

  • розповіді зі словами, в яких діти допускають помилки, самостійне складання дітьми розповідей із використанням групи слів на тему, запропоновану вихователем.

Мовленнєвий зразок вихователя для наслідування дітьми; запитання та відповіді дітей за малюнками; вказівка; повторення; ігрові ситуації…

Зв'язне монологічне та діалогічне мовлення

• Дидактичні ігри, що сприяють розвиткові діалогічного мовлення («Гостини», «Запитай — відповідай», «Крамниця»);

• рухливі ігри з діалогом — в ході занять та у по всякденному житті;

• ігрові вправи — в ході занять та у повсякденному житті;

• моделювання ситуацій спілкування на заняттях і в інших видах дитячої діяльності («Добери пару», «Телефонна розмова», «Зустріч друзів»);

• бесіди (вступна, супроводжувальна або за ключна) на мовленнєвих занятях використову ються як його фрагмент. Як правило, бесіда передує складанню монологу (бесіда за картиною передує складанню розповіді, бесіда про власний досвід — розповіді з власного досвіду, бесіда за змістом твору — переказу цього твору й ін.);


Зразок виконання словесного доручення; вказівка; прийом створення спеціальних мовленнєвих ситуацій; запитання вихователя (залежно від характеру розумових завдань: репродуктивні, які потребують простої констатації фактів: «Хто це? Що це? Де? Коли?» та ін;

евристичні (пошукові, проблемні), що спря мовані на встанов лення зв’язків між



Плануючи мовленнєві заняття, необхідно дбати про їх зв’язок із заняттями з інших тематичних підрозділів Програми, насамперед з художньою літературою («Художня література»), ознайомленням з навколишнім світом («Дитина у довкіллі»), природою («Віконечко у природу»), зображувальною діяльністю тощо.

Підро́зділ - у військовій справі - військова одиниця постійної організації, головним чином однорідного складу в кожному роді військ та у спеціальних військах, що організаційно входить до складу більшого підрозділу або військової частини.

Художня література Худо́жня літерату́ра, також кра́сне письме́нство - складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Адже, як правило, .(зміст занять з інших підрозділів Програми забезпечує пізнавальний матеріал, що визначає зміст мовлення дітей; це дає можливість вихователю забезпечити мовленнєву активність дітей на мовленнєвому занятті. Так, наприклад, для складання розповіді на мовленнєвому занятті дітям слід запропонувати вже знайому картину, яку вонии розглядали під час заняття з природи чи ознайомлення з довкіллям; для переказу можна пропонувати твір, з яким дітей вже ознайомили на занятті з художньої літератури;

Можливість - це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності.

Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.

Література Літерату́ра (від лат. litterae - буква, літера), іноді книжництво, письменство - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду.

змістом розповіді і власного досвіду може виступати екскурсія-огляд, що була проведена на занятті з ознайомлення з навколишнім.
  1   2


Скачати 170.64 Kb.

  • Розподіл комплексних та спеціальних мовленнєвих занять протягом місяця та кварталу
  • Комплексне
  • Програмовий зміст мовленнєвого комплексного заняття у середній групі (дослідники-чомусики)
  • Програмовий зміст спеціального заняття у середій груп
  • Реалізації