Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Рекреаційнагеографі я письмові консультації

Рекреаційнагеографі я письмові консультації




Сторінка1/12
Дата конвертації28.04.2017
Розмір1.25 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Підлягає поверненню на кафедру


Р Е К Р Е А Ц І Й Н А Г Е О Г Р А Ф І Я

Письмові консультації

Чернівці


Чернівецький національний університет

2012



УДК [91:379.85] (075.8)

ББК 26.8 77я73

Р 364


Друкується за ухвалою редакційно-видавничої ради

Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича

Р 364 Рекреаційна географія: письмові консультації / Укл.: Л.А.

Рекреаці́йна геогра́фія - галузь географічної науки, яка вивчає закономірності формування, функціонування і поширення територіальних рекреаційних систем, що складаються з природних і культурних комплексів, інженерних споруд, які використовуються для рекреації, а також із обслуговуючого персоналу, органу управління та рекреантів.

 Савранчук, В.Г. Явкін. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т, 2012. – 110 с.

ISBN 978-966-423-078-7

Дисципліна «Рекреаційна географія» є складовою частиною низки рекреаційних предметів, що читаються у вузі: «Рекреалогія», «Рекреаційні комплекси». У письмових консультаціях висвітлюються теоретичні засади рекреаційної географії; характеристика стереотипів рекреаційної діяльності, що відображає західні рекреаційні потреби у щорічному відпочинку;

Рекреаці́йна дія́льність - управлінські та економічні заходи, що спрямовані на використанні вільного часу для оздоровчої, лікувальної та культурної діяльності.

передумови і сучасний стан регіональної рекреаційної географії світу. Особлива увага приділяється основам формування рекреаційного середовища, планувальній організації рекреаційної зони, регіону, району.

Для студентів спеціальності «Міжнародний туризм», «Менеджмент туристичної індустрії» заочної форми навчання.

УДК [91:379.85] (075.8)

ББК 26.8 77я73

ISBN 978-966-423-078-7 © Чернівецький національний університет, 2012




З М І С Т


  1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ……

    1. Рекреаційна географія як наука………………………….

      Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича - державний вищий заклад освіти 4-го рівня акредитації у місті Чернівці.



    2. Територіальна рекреаційна система як предмет дослідження рекреаційної географії…………………….

    3. Рекреаційні потреби в Україні та світі…………………




  1. СТЕРЕОТИПИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАХІДНОГО ВІДПОЧИНКУ…………………………………

    1. Відвідини великих міст………………………………….

    2. Відвідини міст, що пережили свою славу та розквіт…

    3. Відвідини мініатюрних держав…………………………

    4. Поїздки до унікальних географічних об’єктів…………

    5. Торговий туризм………………………………………….

    6. Екскурсії в екзотичні місця з розкішною природою…

    7. Поїздки до теплого моря в літній час……………………

    8. Подорож у регіони з екстремальними умовами………

    9. Тематичні парки США……………………………………

    10. Відвідини рідкісних історичних і культурних об’єктів……………………………………………………..

    11. Тематичні парки за межами США………………………

    12. Сафарі……………………………………………………..

    13. Світовікурорти…………………………………………….

    14. «Винні» тури………………………………………………

    15. Круїзиі туристичні потяги………………………………




  1. РЕГІОНАЛЬНА РЕКРЕАЦІЙНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ…

    1. Рекреаційне районування світу та України…………….

    2. Рекреація і туризм регіонів світу ………………………

      1. Європа………………………………………………….

      2. Азія……………………………………………………..

      3. Америка…………………………………………………

      4. Африка………………………………………………….

      5. Австралія й Океанія…………………………………..




  1. ПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ СЕРЕДОВИЩА, ЗОНИ, РЕГІОНУ, РАЙОНУ……………

    1. Основи формування рекреаційного середовища………

    2. Планувальна організація рекреаційної зони…………

    3. Планувальна організація рекреаційного регіону………

    4. Планувальна організація рекреаційного району………


ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………

Стор.
4

4
7


13

16

17



20

22

24



25

26

27



29

30
32

34

35

38



40

42
45

45

56

56



65

71

75



79

82

82



88

95

101


109

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ГЕОГРАФІЇ

1.1. Рекреаційна географія як наука

Рекреаційна географіягалузь географічної науки, що вивчає закономірності формування, функціонування, динаміки та розміщення територіальних рекреаційних систем усіх типів і рангів (Бейдик О.О., 1997).

Геогра́фія або земле́пис (грец. γεωγραφία, опис Землі, походить від двох еллінських слів: γεια - Земля і γραφειν - писати, описувати) - наука, що вивчає географічну оболонку Землі (епігеосферу), її просторову природну і соціально-економічну різноманітність, а також зв'язки між природним середовищем і діяльністю людини.

Територіа́льна рекреаці́йна систе́ма (ТРС) - це система взаємопов'язаних, природних, природно-соціальних, і соціальних компонентів, функціонування яких спрямоване на забезпечення рекреаційного попиту населення.

Рекреаційна географія є новітньою галуззю знання, яка сформувалася після введення в 1974 році в навчальні плани Таврійського (м. Сімферополь) і Московського університетів курсу «Рекреаційна географія».

Навча́льний план - основний нормативний документ закладу освіти, за допомогою якого здійснюється організація навчального процесу. Навчальний план містить у собі розподіл залікових кредитів між дисциплінами, графік навчального процесу, а також план навчального процесу за семестрами, який визначає перелік та обсяг вивчення навчальних дисциплін, форми проведення навчальних занять та їх обсяг, форми проведення поточного та підсумкового контролю, державної атестації.

Моско́вський держа́вний університе́т і́мені М. В. Ломоно́сова, МДУ (Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова, МГУ) - найбільший та найстаріший університет Росії.

Однак до середини 80-х років можна говорити лише про допредметний етап розвитку рекреаційної географії, що була, за висловом Б. Родомана, «наукою навколо ... та біля відпочинку» (Родоман Б.А., 1985).



Об’єктом рекреаційної географії виступає рекреаційна система (М. Мироненко ототожнює поняття «рекреаційна система» та «рекреаційний район») як об’єктивне і соціальне утворення, яка охоплює рекреантів, природні комплекси, технічну інфраструктуру, сферу обслуговування, виробничу сферу, трудові ресурси, систему розселення.

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Трудові́ ресу́рси (або також трудові резерви) - поняття «марксистсько-ленінської» (комуністичної, сталінської або так званої «лагерної») політичної економії.

Отже, рекреаційна система – це комплексна геосистема, що поєднує в собі соціальні, техногенні та природні комплекси і має на меті відтворення психофізіологічних сил людини. Рекреаційна система одночасно може розглядатись як складова суспільної системи, суспільного життя, суспільного виробництва, певної сфери людської діяльності. Інтеграція різних напрямів рекреаційної діяльності в єдину систему відновлення здоров’я зумовлена рівнем суспільних відносин [10].

Соціа́льні стосу́нки або суспі́льні стосу́нки - різні взаємодії та зв'язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.



Предметом рекреалогії є різноманітні аспекти й об’єктивні закономірності становлення, функціонування та перспективного розвитку рекреаційних систем загалом та їх підсистем, зокрема, включаючи основні поняття рекреаційної географії. Предмет рекреалогії змінюється залежно від зміни об’єкта в різних соціокультурних системах. З кінця 90-х років предметом дослідження рекреаційної географії стало вивчення просторових закономірностей розміщення рекреаційних об’єктів і особливостей поведінки людей у процесі рекреаційної діяльності.

Рекреаційний – призначений для відпочинку та лікування.

Рекреаційні умови являють собою сукупність компонентів і властивостей природного середовища, які сприяють рекреаційній діяльності (характер ландшафту і кліматичні особливості, наявність мінеральних джерел, біорізноманіття, можливості для занять тими чи іншими видами спорту і т.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.

 ін.), але при цьому не є її матеріальною базою.

Рекреаційною територією називається територія, що використовується для оздоровлення людей. При цьому розрізняють рекреаційні території для короткочасної (лісопарки, зелені зони міст, водні об’єкти тощо) і тривалої (приморські райони, лікувально-санаторні комплекси і т. ін.) рекреаційної діяльності.

Рекреаційний об’єкт – місце з обмеженою площею, що використовується для відпочинку (лісова галявина, пам'ятка природи, пляж, тощо).

Вивчення рекреаційних систем і первинне накопичення фактичного матеріалу започатковане саме географією. При цьому становлення рекреаційної географії як самостійної наукової дисципліни відбувалося на базі фізичної, економічної та медичної географії населення.

Меди́чна геогра́фія - суміжна галузь географічної науки, що сформувалася на межі медицини та географії і вивчає вплив умов ландшафтної оболонки та суспільних факторів на здоров'я населення.



Рекреаційний вузол – група рекреаційних центрів, розміщених на локальній території та пов’язаних певним чином між собою. Рекреаційний підрайон – один або декілька курортів одного профілю з відповідними рекреаційно-туристичними зонами. Рекреаційний пункт – окремий санаторій, будинок відпочинку, готель, кемпінг тощо. Рекреаційний район – цілісна у транспортному плані територія з однаковим профілем курортів, центрів туризму і зон відпочинку, які базуються на певному типі природно-географічних умов. Рекреаційний регіон – територіальний елемент ТРС найвищого рангу, що має наднаціональний статус. Рекреаційний центрнаселений пункт, основною сферою господарської діяльності якого є рекреація і туризм.

Населений пункт - населене місце (оселище, селище, поселення), первинна одиниця розселення людей у межах однієї забудованої земельної межі (городище (град), місто, містечко, селище міського типу, село, хутір, станиця та ін.).

Рекреаційні заняття – виокремлена в просторі і часі рекреаційна діяльність людини у межах однієї доби (купання, сонячні ванни, катання на яхті, катері, віндсерфінг, польоти на паропланах, відвідання музею, екскурсія по місту, ін.

Діяльність - це процес взаємодії людини з довкіллям, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, яка виникла внаслідок появи потреби.

Рекреаційні потреби – необхідність людей у відновленні, зміцненні та розширенні власних фізичних і духовних сил. Інші рекреаційні терміни і поняття висвітлені у посібниках «Рекреаційно-територіальні комплекси» [с. 11-16], «Рекреалогія» [с. 7-15].

Основні завдання рекреаційних досліджень в Україні такі:

  • оцінка рекреаційних ресурсів та ефективності їх використання;

  • визначення рекреаційної ємності території та максимально допустимих рекреаційних навантажень;

  • рекреаційне районування території країни;

  • прогнозування розвитку й оптимізації функціонування туристично-рекреаційного господарства України;

  • розробка та впровадження комплексу заходів, спрямованих на збільшення територіального рекреаційного потенціалу;

  • вивчення внутрішнього та зовнішнього попиту на рекреаційні послуги [22].

Тобто рекреаційна географія – це комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

Предметом рекреаційної географії є територіальна організація рекреаційного господарства, розгляд будь-якої рекреаційної території як єдиної системи, що складається з ріднорядних, але просторово взаємопов’язаних елементів, які діють, як єдине ціле.

Завдання рекреаційної географіїдослідження територіальної організації рекреаційного господарства з метою її удосконалення, розробки моделей «ідеальних» територіальних рекреаційних систем.

Навча́льна дисциплі́на - згідно з визначенням в українському законодавстві: педагогічно адаптована система понять про явища, закономірності, закони, теорії, методи тощо будь-якої галузі діяльності (або сукупності різних галузей діяльності) із визначенням потрібного рівня сформованості у тих, хто навчається, певної сукупності умінь і навичок.

Теритóрія (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю.

Рекреаційна географія є географічною наукою, яка тісно пов’язана з економікою, соціологією й екологією [1].



1.2. Територіально-рекреаційна система

як предмет вивчення рекреаційної географії

Не кожна рекреаційна територія є рекреаційною системою. Даного статусу вона набуває лише тоді, коли починає задовольняти усі вимоги щодо базової моделі рекреаційної системи. Як об’єкт вивчення рекреаційної географії вона має соціальний характер і є складною керованою (частково – самокерованою) системою [10]. У більшості теоретичних досліджень рекреаційних систем [22] за основу взято базову модель рекреаційної системи В. Преображенського. За його концепцією, рекреаційна система охоплює такі підсистеми:



- природні та культурні комплекси, включає рекреаційні ресурси і умови і виступає як субстрат розвитку системи;

- технічні системи для забезпечення нормальної життєдіяльності відпочиваючих та обслуговуючого персоналу.

Теорети́чні дослі́дження - висунення і розвиток наукових гіпотез і теорій, формулювання законів та виведення з них логічних наслідків, зіставлення різних гіпотез і теорій.

Техні́чна систе́ма (ТС) - це штучно створена сукупність елементів і відношень (зв'язків) між ними, які утворюють цілісну структуру об'єкта, що має властивості, які не зводяться до властивостей елементів і призначена для виконання корисних функцій.

Характер і рівень розвитку інфраструктури рекреаційних територій має велику амплітуду: від міст-курортів і курортополісів до місць відпочинку з мало зміненою природою;

- обслуговуючий персонал, завдання якого – професійне та якісне обслуговування рекреантів;

- орган управління, який здійснює контроль за оптимальним співвідношенням усіх підсистем;

- рекреанти (група відпочиваючих) – основний елемент системи, який визначає вимоги до всіх інших, виходячи з соціальної, вікової, національної, професійної, релігійної належності певних груп людей, а також умов і ресурсів рекреації. Рекреанти є не лише суб’єктом, а й об’єктом рекреаційної діяльності, що вимагає індивідуального підходу в наданні послуг (бажання відпочивати з друзями, сім’єю, одинаком). Група відпочиваючих характеризується особливостями поведінки, що вступають у цикли рекреаційної діяльності.

Прихильники функціонального підходу О. Толчієв і Ван Ціншен вважають, що дана схема, з огляду на прогрес науки і практичний досвід, має бути доповнена принаймні такими елементами (рис. 1):



  • рекреаційні послуги як основна продукція територіально-рекреаційних систем;

  • рекреаційний менеджмент і маркетинг [24; 25].

Аналіз внутрішніх зв’язків рекреаційної системи здійснюється на прикладі моделей, похідних від базової. За М. Долішнім, рекреаційна система – це сукупність субгалузей рекреаційного господарства. Такий погляд на рекреаційну систему має місце у вертикальному (галузевому) підході.

Територіальний характер рекреаційних систем визначається просторовою нерівномірністю розміщення рекреаційних ресурсів, різною місткістю територій, їх придатністю для різних видів рекреаційних занять тощо. Уявлення про територіальну рекреаційну систему (ТРС) почало формуватися у сфері географічних наук, де ТРС визнано предметом дослідження рекреаційної географії [22]. ТРС можна розглядати також як об’єкт вивчення економічної географії, медичної географії, рекреалогії.

Економі́чна геогра́фія - розділ соціально-економічної географії, наука про територіальну організацію суспільного виробництва, вивчає закономірності, принципи та фактори формування територіальної структури господарства різних країн і регіонів.

Специфіка останньої дає змогу досліджувати ТРС у соціально-психологічному, фізіологічному, етичному аспектах, що не властиво географічним наукам.



Територіальна рекреаційна система характеризується єдиною територією, що має значний рекреаційний потенціал, сукупністю рекреаційних установ, які функціонують на основі тісних виробничих контактів, єдністю організаційних форм управління, які забезпечують ефективне використання природних рекреаційних ресурсів і соціально-економічних умов, що склалися на даній території.

Отже, ТРС – це соціально керована (частково самокерована) геосистема, гетерогенна за складом, що характеризується функціональною і територіальною цілісністю (Бейдик О.О., 1997).


У ТРС провідною системоутворюючою галуззю виступає невиробнича сфера. Зміст поняття «ТРС» ширший порівняно з рекреаційною системою, оскільки містить територіальну прив’язку. Частина рекреаційних систем не входить до ТРС, що звужує обсяг останньої. ТРС відіграє значну роль у інтенсивному освоєнні певної території з рекреаційною метою. На території України І.

Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

 Родічкіним виділено 9 ТРС [16]: Київсько-Дніпровська, Волинська, Сіверсько-Донецька, Придніпровська, Приазовська, Одесько-Чорноморська, Дністровсько-Бузька, Карпатська, Кримська.

Основні функції ТРС – економічна, бюджетна, соціальна. Проблеми можуть бути розв’язані шляхом створення спеціальних вільних туристичних зон, офшорних та еколого-економічних зон, курортополісів тощо. Матеріальною базою для ефективного функціонування рекреаційних систем виступають передусім рекреаційні ресурси. Характеристики, завдяки яким ТРС сприймається як цілісна система, прийнято вважати її властивостями (рис. 2). На макрорівні спеціалізації серед рекреаційних підприємств України виділяють три основні групи: лікувальні (санаторії-пансіонати, курортні поліклініки, грязе- та водолікарні; оздоровчі (будинки відпочинку, пансіонати, бази відпочинку, дитячі оздоровчі табори, спортивно-оздоровчі табори);

Відпочи́нок, дозвілля - проведення часу, метою якого є відновлення нормального стану організму.

туристичні (пізнавальні): готелі, туристичні бази, мотелі, кемпінги, бюро подорожей та екскурсій, туристичні поїзди, теплоходи тощо.

На основі поєднання функціонально-галузевого та функціонально-територіального підходів Стафійчуком В.І. у 2006 р. виділено такі таксономічні ранги рекреаційних територій: рекреаційні пункт, центр, вузол, підрайон, район, регіон. Більш поширена характеристика рангів подана у підрозділі 3.1. Рекреаційне районування світу та України.



Різноманітність рекреаційних систем дозволяє класифікувати їх за просторовою та функціональною ознакою. Якщо основні типи рекреаційних систем, виділені відповідно до видів рекреаційної діяльності ще в 70-х

роках ХХ ст. [3] (лікувальні, оздоровчі, спортивні, пізнавальні), залишаються в цілому незмінними, то динамічні зміни в рекреаційному господарстві актуалізували виокремлення нових підтипів. Так, В. Павлов і Л. Черчик пропонують поділ лікувальних рекреаційних систем на кліматолікувальні, бальнеолікувальні, грязе- та озокеритолікувальні, водолікувальні, фітолікувальні [22].

Критеріальний підхід до типізації зумовлює таксономічний ранг рекреаційної системи і, відповідно, рівень її спеціалізації – універсальність – є характеристикою більших за площею і набором функцій рекреаційних систем.

Таксономі́чна катего́рія (також, таксономічний ранг) - поняття, що застосовується в систематиці для позначення підпорядкування різних груп живих організмів, що відрізняються одна від одної ступенем спорідненості.

Оцінка результативності функціонування рекреаційних систем виходить із їх медико-біологічної, соціокультурної, економічної ефективності [6]. Отже, об’єктом вивчення рекреаційної географії слугує рекреаційне господарство певної території, країни чи всього світу. Предмет рекреаційної географії – територіальна організація рекреаційного господарства на певній ділянці Землі, тобто дослідження територіальних рекреаційних систем (ТРС).

ТРС – це просторово організована на території певного таксономічного рангу сукупність рекреаційних установ, які функціонують на основі використання ресурсів цієї території і просторово-територіально між собою поєднані. Рекреаційні об’єкти в одній ТРС можуть пов’язувати: а) безпосередні зв’язки виробничо-технологічного характеру; б) спільне управління; в) участь у спільному наданні кінцевих послуг; г) належність до однієї галузі чи підгалузі; д) знаходження рекреаційних установ у межах будь-якої самоврядної території; е) використання спільних ресурсів певної території; є) наявність потенційних можливостей для ефективних взаємозв’язків [10].

Виокремлюють такі типи ТРС: а) спеціалізовані; б) інтегральні; в) елементарні (ЕТРС); г) територіальні рекреаційні комплекси (ТРК).

У наш час в Україні ТРК формуються переважно на основі територіальних зв’язків. У рекреаційно-туристичному господарстві України утворюються різні спеціалізовані ТРС. Найвищий рівень територіальної організації і сезонної стабільності мають ТРС, які базуються на використанні певних видів бальнеологічних ресурсів. До середньосформованих спеціалізованих систем належать ті, які ґрунтуються на використанні переважно сезонних природних умов і ресурсів, наприклад рекреаційні системи узбережжя морів. Спеціалізовані ТРС, що об’єднуються спільністю використання одного виду рекреаційного ресурсу або одним призначенням їх послуг, розвиваються переважно відособлено. Інтегральні ТРС в Україні все ще недостатньо сформовані. Нині найвищий рівень сформованості інтегральних ТРС мають лише три: Одесько-Чорноморська, Карпатська і Кримська [9].

Теперішній етап розвитку рекреаційно-туристичного господарства України характеризується тим, що найповніше ідентифікуються елементарні ТРС. Це свідчить про початковий період формування у нас різних типів ТРС. У наш час і Україні найінтенсивніше розвиваються ТРК. ТРК, які формуються у великих містах, розвиваються нині випереджальними темпами. Тому найбільший ТРК України сформувався у Києві як найбільшому місті та столиці держави. Такі саме комплекси, тільки іншого масштабу, формуються в усіх обласних центрах і містах з чисельністю населення понад 100 тисяч жителів [10].

Важливою прикладною проблемою в Україні залишається територіальне розміщення рекреаційного господарства.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12