Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Рідний край. 2001. №2 (5). С. 116- 120. Дем’янко Н

Скачати 145.48 Kb.

Рідний край. 2001. №2 (5). С. 116- 120. Дем’янко Н




Скачати 145.48 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації07.06.2017
Розмір145.48 Kb.
  1   2

/Рідний край. – 2001. – № 2 (5). – С. 116– 120.

Дем’янко Н.

Тарасова Н.
ХОРЕОГРАФІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ В.М.ВЕРХОВИНЦЯ: ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ
Демьянко Наталия Юрьевна. Хореографическая деятельность В.Н. Верховинца: педагогический аспект.В статье раскрывается педагогический аспект хореографической деятельности выдающегося украинского педагога и деятеля искусств В.Н. Верховинца, обосновывается воспитательное значение украинской хореографии как средства формирования национальной культури молодёжи в его наследии, характеризуются теоретические достижения педагога в области танцевального искусства и определяется специфика его практической хореографической работы в школах, высших учебных заведениях и художественных коллективах.
Demyanko Nataliya Yuriyvna. Choreographic activitпy of V.M. Verhovinets: pedagogical aspect. Pedagogical aspect of the choreographic activity of a prominent Ukrainian teacher and Art Worker V.M. Verhovinets is shown in this article. Educational importance of Ukrainian choreography as means of formation of national culture of youth in his heritage is substantiated. The theoretical achievements of V.M. Verhovinets in the direction of art of dancing are described. Specific character of his practical choreographic work in schools providing general education, institutes of higher education and artistic groups is defined.
У сучасних умовах реформування і розвитку національної системи освіти в Україні з особливою гостротою постають проблеми пізнання, всебічного осмислення і раціонального застосування у навчально-виховному процесі усіх найкращих пластів вітчизняної педагогіки, забороненої чи навмисно забутої спадщини її провідних творців. Серед них – видатний український педагог, музикознавець, етнограф, хореограф, диригент і композитор Василь Миколайович Верховинець (Костів) ( 1880 – 1938 ).

Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.
Учи́тель/вчитель (педагог)- людина, яка навчає інших людей (своїх учнів), передає їм певні знання про життя. У вузькому розумінні - спеціаліст, який проводить навчальну та виховну роботу з учнями в загальноосвітніх школах різних типів.
Верхови́нець Васи́ль Микола́йович (справжнє прізвище Костів; нар. 5 січня 1880, Старий Мізунь - пом. 11 квітня 1938) - український композитор, диригент і хореограф, перший теоретик українського народного танцю.
Його спіткала трагічна доля багатьох талановитих представників національної інтелігенції, репресованих у тридцяті роки.

Найважливішою особливістю всієї багатогранної творчості В.М. Верхо­винця є її підпорядкованість педагогічній меті – формуванню національної культури молоді: передачі їй багатої духовної спадщини і соціально-історичного досвіду українського народу, вихованню національної самосвідомості, гідності, патріотизму, рис національного характеру.

Національний характер - сукупність психологічно-ментальних та поведінкових ознак, особливостей, притаманних певній етнонаціональній спільності.
Самосвідомість Самосвідо́мість (англ. Self-consciousness, рос. Самосознание, нім. Selbstbewusstsein) - рефлекторна (відображувана) свідомість, за допомогою якої особа конкретно усвідомлює себе у своїх власних розумових діях і станах; самоусвідомлення.
Українці Украї́нці - східнослов'янський етнос, основне і корінне населення України. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частині земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини і Росії.

Неоціненним є внесок Василя Миколайовича Верховинця у розви­ток українського хореографічного мистецтва. Як видатний балетмей­стер і талановитий педагог-хореограф, він усвідомлював важливе виховне значення народного танцю та використовував його як засіб формування національної культури молоді. Це пов’язано з тим, що танець є невід’ємним компонентом культури українського народу.

Народний танець - фольклорний танець, який побутуює у своєму природному середовищі і має певні традиційні для даної місцевості рухи, ритми, костюми тощо. Фольклорний танець - це стихійний вияв почуттів, настрою, емоцій і виконується в першу чергу для себе, а потім - для глядача (товариства, гурту, громади).
Українська культура Українська культура - сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.
У ньому відтворюється вся розмаїтість народного життя, звичаї, кар­тини побуту, трудові традиції, світоглядні уявлення, мрії і спо­дівання українців. Як у пісні виливаються жарти, радощі й страж­дання народні, так і в танці народ проявляє свої почуття, – писав педагог. – У танцях є весняний подих вітру, тепле лагідне літо, багата, щедра осінь і холодна зимова задумливість. Наш народ, який одвічно зжився з чистою незайманою природою, передає в них усю її незрівняну красу [2, с. 121].

Велику етнографічно-дослідницьку роботу в царині народної хореографії В.М. Верховинець провів під час численних гастрольних подорожей по Україні з театральними трупами львівського товарист­ва Руська бесіда, Миколи Карповича Садовського, Товариства українських артистів, де працював як актор-співак, хормейстер, хореограф, диригент. Він грунтовно студіював побут, традиції, об­ряди українського народу, записував хореографічний фольклор у Галичині, Буковині , на Київщині, Полтавщині, Херсонщині, Поділлі. Досліджуючи народні танці, педагог помітив, що одні з них про­ходять легко й мило, другі – з шумом, бурхливо, а деякі – грізно, войовничо. Таке розмаїття настроїв і почуттів передаєть­ся за допомогою особливої мови українського танцю, яка завжди свіжа, нова і мила, мальовничих фігур і широкої, нічим не обмеже­ної фантазії думок [2, с. 124].

Слід зауважити, що в той час до народної хореографії зверта­лись не лише справжні знавці й цінителі українського мистецт­ва, а й так звані вуль­га­ри­затори, у виступах яких воно подавалось у спотвореному вигляді. 3 критикою на їх адресу виступали прогресивні діячі української культури. В.М. Верхо­ви­нець з цього приводу писав: За винятком трупи Садовського, в інших трупах все зводилося до смішного. І сміх, і плач були обернені на дикий безглуздий регіт та неправдоподібне ревіння. Костюм – величезний вінок на голові з безліччю стьожок, буси замість намиста, півпу­да стеклярусу, нашитого на вбрання, все це не мало нічого спіль­ного з тим народним костюмом, який ми завжди можемо бачити чи то на селі, чи в кожному першому-ліпшому музеї. Танок, не танок, а

  1   2


Скачати 145.48 Kb.

  • Demyanko Nataliya Yuriyvna. Choreographic activitпy of V.M. Verhovinets: pedagogical aspect.