Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Рівненська державна обласна бібліотека пам’ять століть: Магдебурзькому праву Дубна 500 років Науково-допоміжний покажчик Рівне 2008

Рівненська державна обласна бібліотека пам’ять століть: Магдебурзькому праву Дубна 500 років Науково-допоміжний покажчик Рівне 2008




Сторінка1/15
Дата конвертації16.06.2017
Розмір1.92 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


РІВНЕНСЬКА ДЕРЖАВНА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА






Рівненська державна обласна бібліотека

Пам’ять століть:

Магдебурзькому праву Дубна 500 років

Науково-допоміжний покажчик

Рівне 2008

ББК 91.9:63.

Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека (акр. РОУНБ) - головна книгозбірня регіону, депозитарій краєзнавчих ресурсів, культурно-освітній, науково-методичний та навчальний центр. Розташована в центрі міста - вулиця Короленка, 6.
3(4 Укр-4 Рів)

П 157
Пам'ять століть: Магдебурзькому праву Дубна 500 років: Науково-допоміжний покажчик / Уклад.: П.І. Демчук; Н.М. Кожан; Наук. ред.: І.В. Мілясевич; ред.: Л.Г. Сахнюк. – Рівне, 2008. – 143 с.
Науково-допоміжний покажчик підготовлений до 500-річчя надання м. Дубну Магдебурзького права. У виданні представлено документи, що в комплексі розкривають історію та сучасне становище древнього міста.

Покажчик адресований науковцям та краєзнавцям на допомогу у пошуковій роботі та дослідженнях. Також стане в нагоді музейним працівникам, викладачам, студентам вузів, всім, хто зацікавлений історією України.


Відповідальний за випуск:

Ярощук В.П.кандидат історичних наук, директор Рівненської державної бібліотеки
Укладачі:

Кожан Н.М. – зав. відділом акумуляції краєзнавчих документів та бібліографії Рівненської державної бібліотеки

Демчук П.І. – бібліотекар відділу акумуляції краєзнавчих документів та бібліографії Рівненської державної бібліотеки
Науково-бібліографічне редагування:

Мілясевич І.В. – кандидат педагогічних наук, доцент Рівненського державного гуманітарного університету

Редактор:

Сахнюк Л.Г. – завідуюча редакційно-видавничим відділом Рівненської державної бібліотеки

Комп'ютерний набір: Давидчук І.В. – бібліотекар редакційно-видавничого відділу Рівненської державної бібліотеки

ISBN © Рівненська державна обласна бібліотека
ВІД УКЛАДАЧІВ
Літописне Дубно відоме з 1100 року як одне з найдревніших міст Волині. В усі часи місто знаходилось на перехресті важливих історичних і політичних подій та було центром духовного життя краю.

Його історію протягом останніх століть досліджували українські, російські, польські, радянські вчені та краєзнавці, з-під пера яких вийшли численні праці, присвячені різним періодам та аспектам життя міста.

У 2007 році виповнилось 500 років від часу надання місту Дубну Магдебурзького права. Відзначення цієї пам’ятної дати пожвавило пошукову роботу дослідників. Опрацьовано чимало рідкісних видань, які раніше не потрапляли в поле зору фахівців. Побачили світ нові публікації, присвячені різним сторонам суспільно-політичного, соціально-економічного, культурного життя міста: книги, окремі статті, тези конференцій, т. ін.

Виникла потреба в акумуляції, впорядкуванні, систематизації таких документів та у створенні загального джерела інформації про них.

Рівненська державна обласна бібліотека виступила ініціатором укладання науково-допоміжного покажчика про місто Дубно.

У покажчику відображено документи, опубліковані у ХІХ – ХХI століттях. Усі матеріали переглянуті de Viso. Відбір документів закінчено 1 вересня 2008 року.

У посібник включено книги, брошури, статті із видань, що продовжуються, збірників, журналів, газет, які опубліковані українською, російською, польською мовами.

Покажчик містить першоджерела, науково-дослідну, науково-популярну, навчальну, довідкову, публіцистичну, художню, мемуарну літературу, що в комплексі розкриває історію та сьогодення міста.

Покажчик складається з таких основних розділів:


  1. Загальні праці про місто.

  2. Археологічні дослідження.

  3. Перші писемні згадки про Дубно.

  4. Литовсько-польська доба (1340-1795).

  5. В складі Російської імперії (1795-лютий 1917).

  6. Визвольні змагання (1917-1921).

  7. Під владою Польщі (1921 - 1939).

  8. У складі Української РСР (вересень 1939-24 серпня 1991).

  9. Дубно після проголошення незалежності Української держави 24 серпня 1991 року.

  10. Державний історико-культурний заповідник м. Дубна.

  11. Пам'ятники архітектури.

  12. Пам'ятники історії і культури.

  13. Дубно в художніх творах.

  14. Дубно у творах мистецтва.

У розділах виокремлено підрозділи і окремі дрібніші ділення в залежності від значення та наявності документів.

Матеріал у межах розділів та підрозділів впорядковано за алфавітом авторів або назв творів.

Документи про персоналії розміщено в кінці розділів за зірочками (***) і впорядковано за алфавітом прізвищ осіб.

Відомості польською мовою подано в кінці розділів за алфавітом авторів та назв творів.

У розділ „Загальні праці про місто” увійшли документи, які охоплюють різні історичні періоди життя міста. В окремих підрозділах зібрані документи про символику, походження назви, історію вулиць, майданів Дубна, відомості про населення міста.

Розділ „Археологічні дослідження” містить документи про розвідки, які проводились у місті, та про видатних дослідників краю - Ю.Крашевського, І.Лозовського, І.Свєшнікова.

У розділі „Перші писемні згадки про Дубно” зібрано відомості з літописів та інших джерел, в яких міститься інформація про перше згадування міста 1100 року.

Розділ „Литовсько-польська доба (1340-1795)” представляє документи, що відображають весь спектр життя Дубна у вказаний історичний період: суспільно-політичного, релігійного, соціально-економічного, культурного.

Окремий підрозділ складають матеріали, що стосуються самоврядування м. Дубна та надання йому Магдебурзького права.

Після другого поділу Польщі 1795 р. східну частину Волині, в т.ч. і м. Дубно, було приєднано до Росії. Місто втратило своє торгове значення та набуло ваги як важливий військовий об'єкт. Відомості про суспільно-економічне, політичне, релігійне, культурне життя міста цього періоду відображено у розділі „У складі Російської імперії (1795-лютий 1917)”.

У розділі „Визвольні змагання (1917-1921)” зібрано документи про складні політичні процеси, що відбувались у місті.

Розділ „Під владою Польщі (1921-1939)” містить матеріали, які відображають соціально-економічне, суспільно-політичне, культурне життя Дубна. Окремий підрозділ присвячений діяльності товариства „Просвіта”.

Документи, які охоплюють історію міста в 1939-1941 рр., Дубно в період німецько-фашистської окупації, місто у другій половині 40-х – 80-х рр. ХХ ст. включено до розділу „У складі Української РСР (1939 - 24 серпня 1991)”

Дубно після проголошення незалежності Української держави 24 серпня 1991 року” – це назва розділу, до якого увійшли документи, що в комплексі висвічують різні сторони життя міста.

Окремими розділами представлені матеріали про Державний історико-культурний заповідник м. Дубна, пам’ятники архітектури, пам'ятники історії та культури.

Художні та мистецькі твори, присвячені історичним особам, подіям, пов’язаним з містом, відображено у розділах „Дубно в художніх творах” та „Дубно у творах мистецтва”.

Всі документи проанотовані. Анотації мають довідковий характер. Дати та власні назви подаються за першоджерелами.

Бібліографічні записи пронумеровані та містять сигли бібліотек-фондоутримувачів:

Рівненська державна обласна бібліотека – 1

Державний історико-культурний заповідник – 2

Рівненський обласний краєзнавчий музей – 3

Центральна районна бібліотека м. Дубна – 4



Допоміжний апарат складається з покажчиків авторів, редакторів, укладачів; назв праць; персоналій; підприємств, установ, організацій та інших об’єктів.

Посібник розрахований на науковців, викладачів, краєзнавців, студентів.

У підготовці покажчика брали участь завідувач відділу історії Державного історико-культурного заповідника м. Дубна Т. Дмитренко, завідувач відділу історії Рівненського обласного краєзнавчого музею Н.

Рівненський обласний краєзнавчий музей - обласний краєзнавчий музей у місті Рівному; науково-просвітницький і культурний осередок міста та регіону, головне зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини.
Кожушко, завідувач бібліотеки Рівненського обласного краєзнавчого музею Т. Радюк, бібліограф Центральної районної бібліотеки м. Дубна Л. Відміш.

З ДАВНІХ-ДАВЕН

Замість передмови
Волинська земля – праслов’янська, на якій мешкало тамтешнє плем’я дулібів. У VI-VII ст. вони поширили свої володіння на захід і схід. "Повість минулих літ" засвідчує, що до складу княжої України входило плем’я дулібів "кде нині волиняне". У VІІ ст. авари напали на них і, як говорить літописець, "примучили". В X ст. налагоджуються тісніші зв’язки Волині з Києвом. У поході київського князя Олега на Візантію у 907 р. брали участь дуліби. Волинь виступала як торговельний міст між заходом і сходом.

У серпні 1100 р. відбувся черговий з'їзд руських князів у Витичеві, де вперше згадується поселення Дубень, яке передавалося Давиду Ігоревичу в управління як помістя. Дубно і навколишня територія була заселена давним-давно. Археологічні знахідки підтверджують це. З 1199 р. Дубно входить до складу Галицько-Волинського князівства. Близько 1271 р. воно разом з Луцьком належало Мстиславу, сину Данила Галицького.

У ХІV ст. власниками Дубна на довгі століття стають князі Острозькі. У 1337 р. ним володіє Данило Острозький, а в 1386 р. - польський король Ягайло і великий князь Литовський Вітовт знову підтвердили належність його сину Данила. Коли у 1438 р. відійшов у пустинь Київської лаври князь Федір, Дубно перейшло його синові Василю.

У 1498 р. населеному пункту Дубно надається статус міста, а шість років раніше тут стали споруджувати мурований замок. Місту спочатку надали права литовського статуту, а в 1507 р. - магдебурзьке право. Князі всіляко сприяли розвитку краю і міста. Сюди вільно привозили товари "без усяких перешкод" зі Львова, Києва, Волощини, Литовського князівства. Усе більше волинян вливалось у козацький стан, у 1581 р. на службі в польського короля перебувало 15 козаків з Дубенщини.

Князь надавав привілеї торговим людям. Для схову товарів до торгів будували склепи, камери. Окремо торгували приїжджі і місцеві купці, розвивалося шинкарство, зводили корчми.

Місцеві володарі вживали заходів щодо відсічі зовнішніх ворогів. У 70-ті pp. XVI ст. двічі на Дубенщину нападали татари. В 1577 р. загін козаків на чолі з Сулганом П'ятигорцем знищив коло Дубна 600 татарів. Козаки загинули майже всі, але місто ворог не взяв (Галицько-Волинський літопис. -Львів, 1994. - С. 206, 238).

До 1578 р. Дубно було центральним містом князівства. Особливо полюбляв тут жити князь Костянтин-Василь Костянтинович Острозький. У місті князі заснували три монастирі, в т.ч. Хрестовоздвиженський, в якому він часто перебував як паломник. У 1593 р. у Дубні князь вручив проїзну грамоту представникам Львівської ставропігії, які їхали за його дорученням до московського царя Федора Івановича. Через місто проліг шлях представників Печського патріархату, які направлялись у Московію. Після смерті Костянтина-Василя Острозького 23 лютого 1608 р., фундатором Острозької ординації, яка складалася з 603 сіл, 23 міст і містечок, 1 кам'яниці, став його син Януш. Ординація повинна була утримувати на потреби Речі Посполитої дві лінійні хоругви, по 300 вершників кожна, піший полк з 600 людей з постійним перебуванням у Дубенському замку та прилеглих селах. Полк і хоругви мали належну вогнепальну зброю і сучасне спорядження.

Після смерті князя Януша Острозького ординацію-майорат перебрав його зять, волинський каштелянин князь Олександр Заславський. З 1629 р. маєтками правив його син князь Владислав-Домінік Заславський (1618-1655 pp.) - онук по жіночій лінії засновника майорату Януша Острозького (помер у 1620р.), згідно з його заповітом про родинне успадкування. Наступний володар майорату князь Олександр-Януш Заславський помер у 1682 р., не залишивши нащадка. У цьому році спадкоємцями Дубенщини вперше стали Любомирські. Останнім власником Острозького майорату, який мав резиденцію в Дубні, був Януш-Олександр Сангушко. Не маючи власних нащадків, князь на підставі Кольбушовської угоди 1753 р. роздав багатства, так звані ключі, родичам – головним чином представникам роду Любомирських.

До Дубна, після першого поділу Польщі, зі Львова були перенесені знамениті ярмарки, під час яких, на багатолюдних зібраннях зем'ян і банкірів, укладалися мільйонні угоди. Місто розквітало. Добрим господарем великих володінь проявив себе Міхал Любомирський. У 1780 р. він заснував у місті масонську ложу "Досконала таємниця". Двічі приймав у себе короля Станіслава Августа, між іншим організував полювання з гончими на вовків і ведмедів.

На початку ХVІ ст. у Волинському воєводстві, зокрема у Дубенській волості, землі переходять у володіння великих власників. У 1629 р. дідич м. Дубно Домінік Хризостом Заславський мав 488 димів, у т.ч. 58 єврейських, без шляхти та духовних осіб. Ще 15 димів знаходилось у передмісті Знесення. Як зазначав Ол. Барановський, коли дідич мав 300 димів, його вважали таким, що міг провадити господарство ключа. Церковний діяч Юрій Пузина в селі Страклів володів 42 димами (Баранович Ол. Залюднення України перед Хмельниччиною. -К., 1931.-С. 35,61).

Визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького охопила і Дубенщину. Козаки неодноразово намагалися заволодіти Дубенським замком. У краї діяв козацький ватажок Максим Кривоніс. В акті від 31 липня 1648 р. зазначалося, що Луцький владика Афанасій Пузина прислав Кривоносу 70 гаківниць, 8 напівбочок пороху, значну кількість куль і 7 тис. грішми, щоб козаки захопили Дубно і Олику. В повіті відбулися народні заворушення проти шляхти. Так, близько півтора десятка міщан, керовані Федором Пчілкою, напали на маєток шляхтича Криштофа Петроконського, розграбували і повністю зруйнували подвір'я. Щоб стримати поповнення козацьких сил, поляки створили загін з 3 тис. вояків, направили їх під Дубно, щоб перемкнули шлях до Б.Хмельницького. Поблизу міста вели розвідку польські загони чисельністю 4 тис. чоловік під проводом Конєцпольського. З Дубенського замку поляки вивезли під Сокаль 15 великих гармат. Після битви під Берестечком козаки відходили через Дубенщину. Між селами Плоска і Семидуби відбувся бій між козаками і шляхтою. З різних джерел відомо, що тут загинуло до 300 козаків. На цьому місці збереглися кам'яні хрести.

Після національно-визвольної війни Дубно і далі знаходиться в центрі подій. У 1660 р. польський король з татарами і Ю. Хмельницький з козаками разом напали поблизу Дубна на російську армію В.Б.Шереметьева і змусили його підписати важкі умови миру. Колишній гетьман України Іван Виговський захопив біля міста у полон Тимоша Цюцюру, ватажка ніжинських козаків, і скарав його на горло в Дубні.

У 1666 р. у місті працювало чотири цехи. Деякі з них користувалися широкою автономією. Ремісники мали зброю, часто брали участь в обороні міста від ворогів. На початку ХVIII ст. у Речі Посполитій з'являються різні проекти знищення українства. У 1733 р. всі українці і православні депутати були виключені з сейму, сенату та інших урядів. Панщина сягнула 194 дні на рік, а оброк - 12,3 злотих. Шляхетське гноблення переросло у свавілля. А тому вже в 30-ті pp. особливого розмаху набрали селянські виступи. В околицях міста діяли загони Верлана. Дикі розправи над селянами на підставі універсалу волинського маршалка не змогли загасити вогнище повстання.

У середині ХVIII ст. активно розвиваються центр і передмістя Дубна. В 1755 р. на Сурмичах налічувалося 172 двори. Жителі займалися землеробством і ремісництвом. Населення передмістя сплачувало чинш грішми у сумі 214 злотих, відробляло 63 дні на користь власників міста. За Луцькою брамою було 126 дворів, на Забрамі - 68 ¾ осідлих дворів і 28 74 - фільварочних. Центр міста розподілявся на квартали. Тут налічувалося 410 християнських та 2300 ½ єврейських дворів (Львівський державний історичний архів, ф. 199, оп. 1, спр. 4, арк. 2-14. Підрахунки автора).

У 1775 р. Дубно стало найбільшим містом Волині. Тут налічувалося 1127 будівель, переважно одноповерхових. До категорії міщан належало 59 відсотків міського населення. У кінці століття починають випускати продукцію невеликі мануфактури і продавати її в місті та за його межами. Тут реалізовували також товари з азійських держав. Місто одержує від польського короля право на щорічне проведення чотирьох ярмарків, діяли контрактові ярмарки. На виручені кошти будували нові крамниці, склади, міські резиденції, так звані "дворики". Продавались цукор, матерія, посуд, ювелірні вироби, галантерея, меблі, книги, ноти, картини. Для приїжджих влаштовували бали, концерти, спектаклі (Полонська-Василенко Н. Історія України, т. 2. - К., 1992. - С. 347). Найвідоміші варшавські банкіри Теппер, Кабріт мали в Дубні свої контори, в яких здійснювали обмін на червоне золото або голландські дукати. У 1786р. через неврожай загострилось цінове питання. Для його вирішення було створено так звані фуражні комісії, яким надано слідчі функції. Невдовзі розпочато арешти селян і духовенства. У Дубно 13 чоловік засудили на смерть. Багато арештованих вмерло від голоду та тортур.

Контрактові ярмарки в Дубні проіснували два десятиліття, 1794 р. вони були розділені на два - Дубно і Заславль, а з 1797 р. перенесені в Київ. Місто почало втрачати своє торгове значення: залишили його грецькі та вірменські купці, вся торгівля тепер опинилась у руках євреїв. У 1808 р. у Волинській губернії були затверджені квартирні комісії генерального штабу. В Дубні мала квартиру піхотна дивізія Литовського корпусу, а Волинський полк цієї дивізії розташувався в місті. Дещо підтримували попередній статус міста водохрещенські ярмарки, комісаріатське депо та оберпровіантмейстерство, а також німецькі фабриканти, прикликані власником міста князем Йосипом Любомирським. Проте з 50-х pp. ХІХ ст. Дубно почало зовсім занепадати. Залишили місто багато іноземних купців. У Дубні працювало лише три тютюнові, дві суконні фабрики, шкіряний, пивоварний, цукровий заводи. Вони виробляли продукції на 31280 крб. У книжній крамниці продавали навчальні книги, періодичну пресу. У 1866 р. Дубно охопила страшна епідемія холери і виморила значну частину населення.

Царський уряд з метою зміцнення західних державних кордонів у 1841р. дарував купцям, міщанам і людям вільного стану пільги і привілеї. Для керівництва міським господарством і повсякденним життям Дубна було створено магістрат, який очолював голова, два бургомістри, чотири ротмани. Через шість років тут проживало 279 дворян, у т.ч. 219 спадкових, 55 різних чинів духовенства, 193 купці 1-3 гільдій, 7482 міщан і посадських, 527 різних категорій селян, 238 військових чинів, а також 678 колоністів. У серпні 1847 р. запроваджено посаду городничого.

У місті діяло приватне парафіяльне училище, у 1869 р. відкрито чоловіче і жіноче училища, земську лікарню, дім для сиріт і людей похилого віку, єврейську лікарню. Згідно з міським положенням 1870 р. у Дубні шестигласна замінюється міською думою (розпорядчий орган) і міською управою (виконавчий орган). Голова в одній особі очолював і думу, і міську управу. В 1894 р. у місті стало діяти спрощене громадське управління.

У 1897 р. здійснено перепис населення, за яким у місті проживало 13785 громадян. Майже половину жителів становили євреї. В 1899 р. зареєстровано 83 шлюби, народилося 387 дітей, 204 жителі померло. У місті працювали дві лікарні, богодільня, дві типографії, дві книжкові крамниці. Розгалуженою була мережа релігійних закладів: працювало два монастирі, шість православних церков, дві каплиці, костел, синагога.

Дубно відігравало роль важливого військового об'єкта Росії. Біля міста, на горі коло села Тараканів, споруджено форт. У самому місті розташували війська. Під час російсько-японської війни в Дубні було проведено мобілізацію запасних нижніх чинів. Революція 1905-1907 рр. торкнулася і міста: у жовтні 1905 р. залізничники оголосили страйк, селяни вимагали землі, солдати гарнізонів – демократизації армії, відмовлялись виконувати накази офіцерів.

На початку XX ст. змінилася структура населення міста. У 1912 р. тут проживало вже 22977 жителів. Дубно стає крупним центром хмелярства на Волині. Хміль експортували в Чехію, Польщу. Перед Першою світовою війною розширилась інфраструктура міста. Діяла чоловіча і жіноча гімназії, а також сім трактирів, 20 пивних крамниць, п'ять оптових пивних складів, чотири чеських винних погреби і один погреб російських вин і буфет.

З початком Першої світової війни в місті оголошено мобілізацію. Вирішувалося питання про відкриття госпіталю для поранених на фронті воїнів. Незабаром такий на 100 ліжок відкрили і назвали іменем графині Є.В.Шувалової. Вона щомісяця виділяла на його утримання 500 крб. У Дубні була сформована 642-а піша Волинська ополченська дружина, якій 16 червня 1915 р. дубенчани передали ікону із зображенням Почаївської Божої Матері, святителя Миколая, преподобного Іова Почаївського і прапор, виготовлені за кошти міста і земства. В умовах воєнного лихоліття у місті стали зменшуватись запаси продовольства, зростала антисанітарія. Через Дубно щоденно проходило до 7 тисяч військових (ДАРО, ф. 539, оп. 1, спр. 13, арк. 87).

17 серпня 1915 р. проведено останнє засідання міської управи перед її евакуацією у Прилуки. У період окупації 75 відсотків будинків згоріло або було зруйновано і пошкоджено. Тут функціонував обивательський комітет, який виконував функції міськуправи. Внаслідок прориву фронту російською армією під командуванням О.О. Брусилова, австро-німецькі війська залишили місто і повіт. 10 червня 1916 р. міське управління зібралося на засідання, щоб визначити об'єм руйнувань і збиток.

Лютнева революція в Росії вплинула на стан дубенського гарнізону. Тюрма була переповнена революційно настроєними солдатами. Під слідством перебувало 11 офіцерів і майже 200 рядових. Було створено раду солдатських депутатів. 20-21 вересня 1917 р. відбувся збройний виступ солдатів. У лютому 1918 р. край окупували австро-німецькі війська. 22 грудня загони українського війська Головного отамана Симона Петлюри вступили в Дубно.

Дубенський ревком при підтримці Таращанської бригади під командуванням В.Н. Боженка захопив владу в місті 27 травня 1919 р. Розпочалась націоналізація землі, промисловості. При повітвійськкомісарі знаходилась караульна команда з 95 чол., об'єднаних у два взводи. На території повіту було зареєстровано 11 військових частин. У маєтку графині Є.В. Шувалової розміщався 133 етап у складі 239 чол., який супроводжував військовополонених. Спроба мобілізувати до червоної армії місцеве населення закінчилася провалом. Черговий раз радянська влада спробувала закріпитися в місті через рік. 20-21 липня 1920 р. у районі Дубна розгорілись жорстокі бої. Радянські війська одержали перемогу, але вже у жовтні вони відступили через місто на схід.

За Ризьким мирним договором 1921р. Дубенщина відійшла до складу Польщі. Тут майже два десятиліття йшла посилена колонізація краю. Населення виступало проти соціального, національного гніту. В місті створювалися осередки цілого ряду політичних партій. Активно працювали організації "Просвіта", "Січ", "Гарт", "Сокіл", "Луг", "Пласт", молодіжна організація "Основа". Бурхливо розвивалося церковне життя. Однак усе національне переслідувалося польською владою. А тому робітники, селяни, інтелігенція протестували.

Після подій вересня 1939 р. розпочалася радянізація території. Було націоналізовано банки, промислові підприємства. Розпочинається насильницька колективізація, переслідуються колишні лідери і члени політичних партій і громадських організацій. Дубно стало райцентром, а 26 лютого 1940 р. створено міську раду.

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина напала на Радянський Союз. У районі Броди-Дубно-Луцьк-Рівне розгорілася величезна битва початку німецько-радянської війни. Ці бої затримали швидке просування фашистських військ на схід. 26 червня було окуповано Дубно. Загарбники створили Дубенський гебітскомісаріат, який об'єднував сім районів, встановлено жорстокий окупаційний режим. У місті було знищено 23295 чоловік. Населення чинило опір окупантам. 17 березня 1944 р. стало днем звільнення Дубна від фашистів.

Розпочалась відбудова зруйнованого господарства, культосвітніх установ: стали до ладу промартілі "8 березня", "Комуніст", "Зірка", пущено молокозавод. За четверту п'ятирічку введено 14950 кв.м. житлової площі. Відкрито три технікуми, чотири середні школи, відновлено зруйновані краєзнавчий музей, бібліотеки. Дубно стало значним торгово-промисловим і культурним центром.

З 1991 р. робляться зусилля провести реформування промисловості, відновлення самобутньої української культури. Увіковічнено пам'ять жертв фашизму, сталінізму, учасників національно-визвольних змагань. Дубне велично відзначило 900-річний ювілей і ввійшло в ХХІ ст.


Савчук П. Дубенський Хретовоздвиженський монастир.

Рівне: Волинські обереги, 2002. – С. 6 – 15



ЗАГАЛЬНІ ПРАЦІ ПРО МІСТО
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15



  • Рівненська державна обласна бібліотека Пам’ять століть: Магдебурзькому праву Дубна 500 років Науково-допоміжний покажчик
  • Відповідальний за випуск: Ярощук В.П.
  • Демчук П.І.
  • Мілясевич І.В.
  • ВІД УКЛАДАЧІВ
  • Рівненського обласного краєзнавчого музею
  • З ДАВНІХ-ДАВЕН
  • ЗАГАЛЬНІ ПРАЦІ ПРО МІСТО