Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Робоча навчальна програма

Робоча навчальна програма




Сторінка4/6
Дата конвертації03.04.2017
Розмір0.6 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6
Знезараження води хлором, озоном, сріблом та йодом. Хлорування води – один із поширених методів знезараження води на водопроводах.
Хлор (Cl) - елемент 17-ї групи періодичної таблиці хімічних елементів (за застарілою класифікацією - елемент головної підгрупи VII групи) з атомним номером 17.
Ця процедура виконується в усіх випадках забору води з поверхневих водойм, а також при отриманні води з підземних джерел, бактеріальні показники яких не відповідають вимогам стандарту. Хлорування води відбувається газоподібним хлором, або ж речовинами, що містять активний хлор: хлорне вапно, хлорит, діоксид хлору.
Хло́рне вапно́ - технічна суміш гіпохлориту кальцію, хлориду кальцію та гідроксиду кальцію із варійованим вмістом води. Умовно суміш описується формулою Ca(ClO)Cl, яка показує наявність у речовині її складових - хлориду та гіпохлориту, проте суміш предсталяє собою комплекси солей, гідроксиду та кристалізаційної води.
Збудники тифу, дизентерії, холери й бруцельозу є дуже чутливими до дії хлору. Навіть сильно заражена бактеріями вода значною мірою дезінфікується порівняно невеликими дозами хлору. Але все одно – при хлоруванні повної стерилізації води не відбувається.
Бактерицидний ефект хлору значною мірою залежить від його початкової дози і тривалості контакту з водою. Частіше за все на руйнування клітин витрачається лише незначна частина хлору. Більша частина хлору йде на реакцію з різноманітними органічними і мінеральними домішками, які містяться у воді.
Хлорування є заходом, який постійно здійснюється на комунальних водопроводах та станціях з очистки господарсько-побутових і деяких категорій промислових стічних вод. Крім того, хлорування проводиться як короткочасний чи періодичний захід, необхідний для дезінфекції ділянок водопроводу, що вводяться в експлуатацію, фільтрів, резервуарів чистої води.
Постхлорування – це процес знезараження води, який проводиться після всіх інших способів її обробки і є завершальним етапом очистки води. Постхлорування може здійснюватися як невеликими дозами (нормальне хлорування), так і підвищеними (перехлорування). Використовується воно і спільно з іншими речовинами для знешкодження мікроорганізмів (комбіноване хлорування).
Практичне використання процесу хлорування в основному зводиться до пре- та постхлорування. Застосовується також подвійне хлорування (пре- та постхлорування). Подвійне хлорування використовується за високої колірності води та за підвищеного вмісту в ній органічних речовин.
Озонування води – один із ефективних методів знезараження води. Озон, як відомо, є алотропічною модифікацією кисню, і молекула його на відміну від молекули кисню (O2) складається не з двох, а з трьох атомів (O3). Озонування води ґрунтується на властивості озону розкладатися у воді з утворенням атомарного кисню (O3 → O2 O), який руйнує ферментні системи мікробних клітин, окиснює деякі сполуки, що надають воді неприємного запаху (наприклад, гумінові основи).
Оксиге́н (О) - хімічний елемент головної підгрупи 6 групи періодичної системи групи з атомним номером 8, простими речовинами якого є гази кисень та озон.
З позиції гігієни озонування є одним з найкращих способів знезараження води. Вода при цьому не збагачується додатковими домішками. Залишковий невикористаний озон через короткий проміжок часу розпадається і перетворюється на кисень.

Треба зазначити, що озонування води є відповідальним технологічним процесом, який вимагає великих витрат електроенергії, застосування складних приладів і висококваліфікованого технагляду, оскільки концентрований озон – отруйний газ. Це до певної міри є стримуючим фактором для його широкого застосування.

Знезараження води іонами срібла. Срібло навіть у малих концентраціях має властивість знищувати мікроорганізми, що пояснюється властивістю його іонів руйнувати протоплазму мікроорганізмів.

Ступінь активності срібла тим більший, чим вища концентрація його іонів у розчині. Збагачення води іонами срібла досягається кількома способами: методом контактування води з розвинутою поверхнею металу (посріблені кільця Рашига, пісок Краузе тощо), методом безпосереднього розчинення у воді препаратів срібла електролітичними способами (метод А.Л.

Кільця Рашига - шматки труби (приблизно рівні за довжиною і діаметром), використовувані у великих кількостях, як ущільнювальний шар в колонках для дистиляції та інших інженерних хімічних процесах. Вони, як правило, керамічні або металеві і забезпечують велику площу поверхні в межах робочих об’ємів апаратів і насадних колон для взаємодії між рідиною і газом або парою.
Кульського).

«Срібна вода», яка готується електролітичним розчиненням, має високі бактерицидні властивості і з успіхом може бути використана для очистки води від шкідливих мікроорганізмів, дезинфекції та консервування продуктів харчування, для лікувальних цілей тощо.

Камбоджійці та філіппінці вживають качині яйця із 19-20-денними зародками, в яких проглядаються сформовані дзьоб і кістки. Страва вважається делікатесом. Назва страви - балут.
Завдяки мізерним дозам срібла вона є зовсім не шкідливою.

Йодування води. З галогенів, окрім хлору, для знезараження води використовуються також йод і бром. Але в практиці водопостачання знайшло застосування лише йодування води. Йодування має ряд суттєвих переваг порівняно з хлоруванням: менша тривалість контакту з водою; більший бактерицидний ефект; розширення діапазону бактерицидної дії; йод не є елементом, чужим для людського організму; концентрація йоду в обробленій воді нерідко не перевищує фонових значень вихідної води. В нашій країні йодування у виробничих масштабах було здійснено на водному транспорті.
Література [1, 2]
Лекція15. Безагрегатні методи знезараження води – 2 години.

План лекції:



  • Безагрегатні методи знезараження води.

Безагрегатні методи знезараження води. Знезараження води ультрафіолетовим промінням. Ультрафіолетове проміння впливає на білкові молекули і ферменти цитоплазми клітин.
Білки́ - складні високомолекулярні природні органічні речовини, що складаються з амінокислот, сполучених пептидними зв'язками. В однині (білок) термін найчастіше використовують для посилання на білок як речовину, коли неважливий її конкретний склад, та на окремі молекули або типи білків, у множині (білки) - для посилання на певну кількість білків, коли точний склад важливий.
Знезараженню ультрафіолетовим промінням краще за все піддається очищена прозора вода, колірність якої не перевищує 20º, оскільки завислі та колоїдні частинки розсіюють світло і заважають проникненню ультрафіолетового проміння.

Джерелами ультрафіолетового проміння є ртутні лампи, виготовлені з кварцового скла (оскільки звичайне скло не пропускає ультрафіолетову радіацію). Під дією електричного струму ртутні пари дають яскраве зеленувато-біле світло, багате на ультрафіолетове проміння.

Електри́чний струм (англ. electric current) - упорядкований, спрямований рух електрично заряджених частинок у просторі.
Існують два основні види апаратів для опромінення: апарати із зануреними і незануреними джерелами ультрафіолетових променів.

Знезараження опроміненням не вимагає додавання у воду хімічних реагентів, не змінює фізико-хімічних властивостей домішок і не впливає на смакові якості води.

Але використання методу обмежується високою вартістю обробки води й відсутністю післядії. Короткочасність знезаражуючого ефекту виключає застосування методу, якщо існує небезпека повторного зараження води.



Знезараження води ультразвуковими хвилями. Єдиної теорії, яка б пояснювала досконалу бактерицидну дію ультразвуку, на даний час немає. Найбільш вірогідною є гіпотеза, що пояснює дію ультразвуку на бактерії у воді явищем кавітації, тобто утворенням у рідині порожнини та бульбашок, миттєве «закривання» яких підвищує тиск до десятків тисяч атмосфер. До сьогоднішнього часу дослідження ультразвукових хвиль з метою використання їх в практиці на вітчизняних водопроводах не вийшло із стадії експериментів. За кордоном існують промислові установки.

Термічне знезараження. Термічний метод знезараження застосовується для невеликих об’ємів води. Цим методом користуються в побутових умовах, в санаторіях, в лікарнях, на суднах, у потягах. Знезараження досягається 5-10 хвилинним кип’ятінням. Термічний метод знезараження води не знайшов застосування навіть на малих водопроводах через його високу вартість, пов’язану з великими витратами палива, та через малу продуктивність установок.

Література [1, 2]

Завдання для самостійної роботи (2 год.):

1.Утворення токсичних хлорорганічних сполук при хлоруванні води.



Утворення токсичних хлорорганічних сполук при хлоруванні води. За певних умов при обробці води активним хлором можуть утворюватися небезпечні для здоров’я людини речовини, зокрема: хлороформ (має канцерогенну активність); дихлорбромметан, хлоридбромметан, трибромметан (мають мутагенні властивості); 2, 4, 6-трихлорфенол, 2-хлорфенол, дихлорацетонітрил, хлорпіридин, поліхлоровані біфеніли (є імунотоксичними та канцерогенними).

Гранично-допустимі концентрації таких токсичних сполук, як тригалогенметани (ТГМ), у національних і міжнародних стандартах якості питної води коливаються в широких межах (від 1 до 100 мкг/л), оскільки це питання ще мало вивчено. Так, стандарти ЄЕС вимагають вилучення ТГМ до 1 мкг/л, рекомендації ВООЗ – до 10-30 мкг/л, стандарт США – до 100 мкг/л, а рекомендації нашого Міністерства охорони здоров’я – до 60 мкг/л.

В результаті проведених за останні 10 років досліджень було встановлено, що у воді можуть бути присутніми токсичні леткі галогенорганічні сполуки (ЛГС). Це в основному сполуки, що відносяться до групи ТГМ: хлороформ, дихлорбромметан, дибромхлорметан, бромоформ та інші, які мають канцерогенну і мутагенну активність.

Медиками виявлено взаємозв’язок між кількістю онкологічних захворювань і споживанням населенням хлорованої води, яка містила галогенорганічні сполуки.

Онкологія (від дав.-гр. όγκος - пухлина та дав.-гр. lógos - вчення) - розділ медицини, присвячений діагностиці та лікуванню новоутворень (пухлин - раків, сарком).

У концепції поліпшення якості питної води в Україні, яку було створено згідно з прийнятою Урядом в 1991 р. науково-соціальною програмою «Питна вода», передбачено розробку і впровадження сучасних технологій отримання якісної питної води з використанням озону, пероксиду водню, що виключає застосування хлору в технології очистки і запобігає утворенню високотоксичних хлорорганічних сполук.

Гідроге́н перокси́д, пере́кис во́дню - бінарна сполука гідрогену з оксигеном складу Н2О2. В молекулі наявний ковалентний зв'язок між атомами оксигену.

Але в найближчий час, як вважає ряд учених (зокрема, О.В. Сліпченко, Л.А. Кульський, Є.С. Мацкевич, 1990), за умов масового централізованого водопостачання відмовитися від знезараження води методом хлорування буде складно з економічних і технологічних причин.


Література [1, 2]
Тема 10 Побутові пристрої для очистки води. Виробництво природної столової води

(3 год самостійної роботи)

1. Побутові пристрої для очистки води.

2. Виробництво природної столової води.
Побутові пристрої для очистки води. Зростаюче забруднення природних вод і відповідно джерел водопостачання, не завжди якісна водопідготовка на централізованих водогонах поставили таке актуальне питання, як доочистки водопровідної води у побуті. Тому в останні роки в Україні досить інтенсивно розробляються і реалізуються населенню побутові компактні пристрої для доочистки водопровідної води такі, як фільтр сорбційно-коагуляційний побутовий “Аква”, фільтр побутовий “Джерело”, фільтр побутовий “Джерело-1”, водоочисник побутовий автономний ВПА “Аквавіт -С1”, водоочисник “Водозор”. Основними технологічними процесами очистки води цими пристроями є сорбція і фільтрація. З матеріалів, які використовуються, в першу чергу треба назвати активоване вугілля і сотову кераміку. В якості наповнювача може застосовуватися річковий пісок. Фільтри як правило, є змінними.

Виробництво питної природної столової води регулюється державним стандартом України ДСТУ-878-93 “Води мінеральні питні”, який уведено в дію з 1.01.95.

Державні стандарти України Державні стандарти України (ДСТУ) - стандарти, розроблені відповідно до чинного законодавства України, що встановлюють для загального і багаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, які стосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимального ступеня впорядкованості, розроблені на основі консенсусу та затверджені уповноваженим органом.
Згідно з цим стандартом, залежно від мінералізації, наявності специфічних (біологічно активних) компонентів і застосування мінеральні питні води поділяються на такі класи: 1) лікувально-столові; 2) лікувально-столові змішаного типу; 3) природні столові. До питних природних столових вод відносяться води з мінералізацією менше 1,0 г/дм3. Використовуються без обмежень як столовий напій і для приготування їжі. У кожному регіоні України випускаються природні столові води.
Література [1, 8]
Тема 11 Санітарний догляд за джерелами водопостачання. (2год.)

Лекція16 Санітарний догляд за джерелами водопостачання. – 2 години.

План лекції:



  • Організація зон санітарної охорони.

  • Стан зон санітарної охорони.

Джерело водопостачання та водозабірні споруди водопроводу повинні бути захищені від забруднення шляхом організації зон санітарної охорони (ЗСО) відповідно до “Положення про порядок проектування і експлуатації зон санітарної охорони джерел водопостачання і водопроводів господарсько-питного призначення”.

Зона санітарної охорони водопроводу охоплює джерело водопостачання, водозабірні споруди й майданчики, на яких розташовано головні споруди (насосні й водоочисні станції, ємності тощо), а також передбачена санітарно-захисна смуга для водогонів.

Організація зон санітарної охорони. Межі зон санітарної охорони, санітарні заходи і обов’язковий для дотримання санітарний режим узгоджуються з органами державного санітарного нагляду і залежать від типу джерела водопостачання, а також типу водопровідних споруд.

Для поверхневих джерел водопостачання границі першого поясу встановлюють на відстанях від водозабору:


  • для водостоків (річок, каналів): територія уверх проти течії (від водозабору) на відстань не менше, ніж 200м, вниз - не менше, ніж на 100м; при ширині річки менше 100м – уся територія на цьому відрізку і протилежний берег шириною 50 м від урізу води;
    Урі́з води́ - лінія перетину водної поверхні водотоку або водойми (озера, річки, моря) з поверхнею суші (берегом). Положення урізу води непостійне, воно залежить від коливань рівня води, які обумовлюються, наприклад, повенями, припливами, діяльністю людини тощо.
    при ширині річки понад 100 м – смуга акваторії шириною не менше 100м.

  • При водозаборі з непроточних водойм (озера, водосховища) до першого поясу входять берегова смуга не менше, ніж на 100 м в обидва боки від лінії урізу води і акваторія не менше 100 м від водозабору в усіх напрямках. Акваторія першого поясу має бути позначена бакенами. Крім акваторії та її берегів, до першого поясу повинна увійти вся територія, зайнята головними водопровідними спорудами, смуга захисних зелених насаджень за периметром зони і резервна територія на випадок розширення водопроводу.
    Зеле́ні наса́дження - це сукупність деревних, чагарникових і трав'янистих рослин на визначеній території. До них належать дерева, кущі, газони, квітники в парках, скверах, лісових масивах, вздовж вулиць і доріг, а також на земельних ділянках приватних будинків, підприємств, навчальних і лікувальних закладів, військових частин.
    При цьому треба врахувати, що відстань від складу хлору до найближчих житлових і громадських споруд повинна бути не менше 300 м.

Межа другого поясу (зона обмежень) для водозабору повинна бути віддалена уверх проти течії настільки, щоб мікробна самоочистка при проходженні води від цієї межі до водозабору (за витрати води у річці 90% забезпеченості) відбувалося за три-п’ять діб (залежно від кліматичних умов).
Ви́трати води́ (стік) - кількість води, яка протікає за одиницю часу через поперечний переріз водотоку, наприклад, через живий переріз річки.

Межі третього поясу поверхневих джерел водопостачання вверх і вниз за течією збігаються з межами другого поясу, бокові межі проходять до лінії вододілів у межах 3-5 км, включаючи притоки.



Зона санітарної охорони підземних джерел. Межі ЗСО перш за все залежать від гідрогеологічних умов району водозабору.

Стан зон санітарної охорони для поверхневих джерел водопостачання. Територія першого поясу ЗСО повинна бути спланована, огороджена і озеленена. На ній організовується сторожова охорона. Тут забороняються всі види будівництва, проживання людей, випускання стоків, купання, водопій, випасання худоби, прання білизни, рибна ловля, застосування для рослин отрутохімікатів та добрив.
Риба́льство - приватна або промислова ловля риби та інших водних тварин. Під рибальством також розуміють полювання інших водних тварин - молюсків, кальмарів, восьминогів, морських черепах, жаб, ракоподібних.

На території другого поясу ЗСО джерела водопостачання, а також на території санітарної охорони водогонів і водопровідних каналів організується патрульна охорона.

В другому і третьому поясах зони санітарної охорони необхідно: провести благоустрій підприємств, населених пунктів; застосовувати лише санітарну вирубку лісу; виявляти, тампонувати або відновлювати старі недіючі і дефектні свердловини й шахтні колодязі, які становлять загрозу забруднення водоносних горизонтів; забороняти закачування відпрацьованих вод в підземні верстви і підземне складування твердих відходів.
Література [1, 3, 4, 6]
Завдання для самостійної роботи (2 год.):


  1. Дослідження джерел водопостачання.


Дослідження джерел водопостачання. Контроль за якістю води повинен бути організований на всіх стадіях очищення, забору води, подачі та розподілу води, а також при прийманні виробничих стічних вод в комунальну систему каналізації.

Організація лабораторно-виробничого контролю покладається на відповідні служби, підпорядковані управлінням водопровідно-каналізаційного господарства. Нагляд за санітарним станом також здійснює санітарно-епідеміологічна служба (СЕС).



Література [1, 3, 4, 6]
Тема 12 Альтернативні джерела води. (2год.)

Лекція17 Альтернативні джерела води. – 2 години.

План лекції:



  • Альтернативні джерела води.

  • Технології опріснення.
1   2   3   4   5   6



  • Знезараження води іонами срібла
  • [ 1, 2 ] Лекція15. Безагрегатні методи знезараження води
  • [ 1, 2 ] Завдання для самостійної роботи (2
  • [ 1, 2 ] Тема 10 Побутові пристрої для очистки води. Виробництво природної столової води (3
  • Виробництво питної природної столової води
  • [ 1, 8 ] Тема
  • Стан зон санітарної охорони. Джерело водопостачання та водозабірні споруди водопроводу повинні бути захищені від забруднення шляхом організації зон санітарної охорони
  • Для поверхневих джерел водопостачання
  • Зона санітарної охорони підземних джерел.
  • [ 1, 3, 4, 6 ] Завдання для самостійної роботи (2
  • [ 1, 3, 4, 6 ] Тема