Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Робоча навчальна програма

Робоча навчальна програма




Сторінка5/6
Дата конвертації03.04.2017
Розмір0.6 Mb.
ТипПротокол
1   2   3   4   5   6
Альтернативні джерела води. Для забезпечення водою невпинно зростаючу кількість населення та потреби економічного розвитку країн в багатьох маловодних районах змушені вдаватися до різних шляхів вирішення проблеми водопостачання: регулювання річкового стоку та міжбасейновий перерозподіл водних ресурсів; передавання води з сусідніх областей каналами та трубопроводами; акумуляція (збір) атмосферних опадів; штучне поповнення підземних вод; очищення забруднених вод; опріснення мінералізованих вод. Дефіцит прісної води відчувається на території більш ніж 40 країн, які розташовані переважно в аридних, а також посушливих регіонах і становлять близько 60% всієї поверхні земної суші.
Економічний розвиток - поняття економічної науки, що позначає перехід від одного етапу економіки до іншого, при якому в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з попереднім періодом.
Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.
Прісні води (англ. fresh (sweet) water; нім. Süsswasser n) - природні води з мінералізацією до 1 ‰ (проміле), вода з вмістом солі, меншим за 1‰ (1 г/дм³ або 1000 мг/дм³). Крижані масиви в полярних регіонах і льодовики містять в собі найбільшу частину прісної води землі.
За підрахунками вчених, на початок
XXI ст. цей дефіцит досягне 120-150 млрд. м3 на рік [2, с.143-144] і може бути покритим шляхом опріснення солоних (понад 10 г/дм3) і солонуватих (2-10 г/дм3) океанічних, морських і підземних вод, запаси яких становлять 98% всієї води на земній кулі.

Методи опріснення. Методи опріснення поділяються наступним чином: 1)знесолення води дистиляцією; 2) геліоопріснення; 3) опріснення води методом виморожування; 4) іонітний метод опріснення води; 5) електрохімічний метод опріснення води; 6) метод зворотного осмосу (гіперфільтрація).
Література [1, 2, 7]

Завдання для самостійної роботи (1 год.):

1. Практика використання морських вод в Україні.

В 1972 році в селищі Ново-Миколаївка Запорізької області була облаштована у той час найбільша в сільському господарстві електродіалізна опріснювальна станція потужністю 720 м3/добу.

Запорі́зька о́бласть - адміністративна одиниця на півдні України. Утворена 10 січня 1939 року. Розташована на південному сході України, займає головним чином лівобережну частину басейну нижньої течії Дніпра.
Сільське́ господа́рство (с.-г.) - галузь народного господарства, направлена на забезпечення населення продовольством і отримання сировини для цілого ряду галузей промисловості. Галузь є однією з найважливіших, представлена практично у всіх країнах.
На станції змонтовано 6 електродіалізоторів конструкції Інституту ВОДГЕО “ЭХО-5000-200». Вони опріснювали воду з 2,79 до 0,9 г/дм3. Раніше водопостачання селища здійснювалося привізною водою.
Література [1, 2, 7]
Тема 13 Діюче природоохоронне законодавство. (2год.)

Лекція18 Діюче природоохоронне законодавство. – 2 години.

План лекції:



  • Водне законодавство України.
    Зако́нода́вство Украї́ни - сукупність чинних в Україні нормативно-правових актів.


  • Упорядкування водоохоронних зон річок України



Водне законодавство України. Правові засади екологічної політики закладено в Конституції України, яка визначає обов’язком держави забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, а також гарантує громадянам право на безпечне життя і здоров’я довкілля.
Екологічна рівновага - це відносний баланс стійкості видового складу живих організмів, їх чисельності, продуктивності, просторового розміщення, сезонних змін, біотичного кругообігу речовин та інших біологічних процесів у природних або змінених людиною екологічних системах.
Охоро́на довкі́лля (англ. environmental protection / control / conservation, нім. Umweltwissenschaften) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.
Конститу́ція Украї́ни - Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято - День Конституції України.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.

Підґрунтям екологічних правовідносин виступають норми екологічного законодавства, які регулює Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розроблені відповідно до нього Водний, Земельний, Лісовий кодекси, Кодекс про надра, Закони України “Про природно-заповідний фонд України”, “Про охорону атмосферного повітря”, “Про тваринний світ”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про поводження з радіоактивними відходами”, “Про відходи”.

Я́дерна ене́ргія (атомна енергія) - внутрішня енергія атомних ядер, що виділяється при деяких ядерних перетвореннях.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).

Важлива роль у забезпеченні здійснення цих заходів належить водному законодавству, яке регулює водні відносини в Україні.

Дія водного законодавства поширюється на всі види водних об’єктів, що є на території України, на весь її водний фонд, тобто на всі поверхневі води – річки, озера, водосховища, ставки та інші природні чи штучні водойми;

Во́дний фо́нд - усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд (Водний кодекс України, 1995 р.).
на всі підземні води і джерела; на внутрішні морські води.

Водне законодавство забезпечує здійснення широкого комплексу заходів щодо охорони вод від забруднення, вичерпання, засмічення, запобігання шкідливій дії води та ліквідації їх наслідків.

Водне законодавство забороняє введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, які впливають на стан вод, не забезпечених пристроями й очисними спорудами необхідної потужності, що запобігають забрудненню і засміченню вод, а також забороняє скидання у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів, сміття.

Умови використання вод, оцінка їхнього стану визначається системою спеціальних нормативів. Вона включає в себе: нормативи екологічної безпеки водокористування; екологічний норматив якості води водних об’єктів; нормативи гранично-допустимого скидання забруднюючих речовин; галузеві технологічні норми утворення речовин, які скидаються у водні об’єкти, тобто нормативи граничнодопустимих концентрацій у стічних водах речовин, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції у разі використання однієї й тієї ж сировини. Зазначені нормативи визначають дію вимог і правил, спрямованих на забезпечення охорони і раціонального використання вод у процесі спеціального водокористування і задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення і галузей економіки.

Упорядкування водоохоронних зон річок України. До складу водоохоронних зон обов’язково входять: заплави річки, перша надзаплавна тераса, брівки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за дотриманням режиму використання їхніх територій здійснюється місцевими органами влади, організаціями з охорони навколишнього природного середовища, як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р.

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.
Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.
№486 зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2002 р. №72 .
Кабінет Міністрів України Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Підтримання спеціального режиму природокористування та господарської діяльності у межах водоохоронних зон річок покладається на юридичних і фізичних осіб, у віданні яких перебувають природні ресурси.


Література [1, 6]

Завдання для самостійної роботи (1 год.):

  1. Встановлення меж водоохоронної зони річок України


Межі водоохоронної зони. Межі водоохоронної зони встановлюють з урахуванням: рельєфу місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності руйнування берегів, конструкції інженерного захисту берега; цільового призначення земель, що входять до складу водоохоронної зони.

Водоохоронна зона має внутрішню і зовнішню межі. Внутрішня межа водоохоронної зони збігається з меженним рівнем (МР) води в річці. Зовнішня – прив’язується до наявних контурів сільського-господарських угідь, шляхів, лісосмуг, меж заплав надзаплавних терас, брівок схилів, балок та ярів і визначається найбільш віддаленою від річки лініює: затоплення в разі максимального повеневого (паводкового) рівня води; берегоруйнування, меандрування; тимчасово та постійно підтоплених земель; ерозійної активності; берегових схилів і сильно еродованих земель.

Зовнішня межа водоохоронної зони на землях сільських населених пунктів, землях сільського-господарського призначення, лісового фонду, на території водогосподарських, лісогосподарських, рибогосподарських підприємств, а також на землях інших власників та користувачів визначається з урахуванням: зони санітарної хорони джерел питного водопостачання; розрахункової зони переробки берегів; лісових насаджень, що найбільше сприяють охороні вод із зовнішньою межею не менш як 1000 м від урізу МР води;

Лісове насадження - це ділянка лісу однорідна за деревною, чагарниковою рослинністю та живим надґрунтовим вкриттям. Є головним складовим елементом лісу.
усіх земель відведення на існуючих меліоративних системах, але не ближче як 200 м від брівки каналів чи дамб; якщо паралельно річці побудована захисна дамба чи дорога, яка перешкоджає прямому потраплянню забруднених вод у річку, то вони є зовнішньою межею водоохоронної зони; якщо за захисною дамбою є дренажний канал, то зовнішня межа водоохоронної зони встановлюється на відстані 30 м за каналом.

Ширина водоохоронної зони на низинних пологих берегах визначається межею підтоплених земель, до якої додається мінімальний розмір протиерозійної смуги завширшки не менш як 50м.

Водоохоронна зона у межах території ерозійної активності збільшується на протиерозійну смугу завширшки до 150 м, що відраховується від лінії переробки берега або смуги ерозійної активності.

На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюють відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови, але не ближче ніж 10 м від брівки берега, виходячи з умов експлуатації річки.

Умо́ви експлуата́ції - сукупність факторів, що діють на виріб при його експлуатації і впливають на функціювання й працездатність цього виробу.
Се́лище місько́го ти́пу - міське поселення (місте́чко), яке за функціональним призначенням у загальній системі адміністративно-територіального устрою України посідає проміжне місце між сільським населеним пунктом і містом, але в обліку населення належить до міського.

Внутрішньою межею прибережної захисної смуги є рубіж від меженного рівня води у річці.

Зовнішньою межею прибережної захисної смуги є рубіж найбільш інтенсивного розвитку несприятливих процесів взаємовпливу річки і берега.

Мінімальні розміри прибережної захисної смуги встановлюють обидва береги річок уздовж урізу води (у меженний період) з шириною згідно з Водним кодексом України (стаття 88): для малих річок, струмків і потоків – 25 м, водозбірна площа до 2 тис.

Ме́жень - період (не менше 10 днів) внутрішньорічного циклу, протягом якого в річці спостерігаються найменші рівні й витрати води. Річки живляться в цей час переважно ґрунтовими водами.
Водний кодекс України - кодифікований закон України. Кодекс введено в дію з дня опублікування - 13 червня 1995 року - згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року N 214/95-ВР.
км2; для середніх річок – 50 м, водозбірна площа до 50 тис. км2; для великих річок – 100м, водозбірна площа понад 50 тис. км2.

Водоохоронна зона є природною територією господарської діяльності, що регулюється. Межі водоохоронних зон і прибережних смуг закріплюються в натурі водоохоронними знаками.



Література [6,11]

1   2   3   4   5   6



  • Методи опріснення.
  • Завдання для самостійної роботи (1
  • [ 1, 2, 7 ] Тема
  • Упорядкування водоохоронних зон річок України Водне законодавство України.
  • Конституції України
  • Упорядкування водоохоронних зон річок України.
  • Кабінету Міністрів України
  • [ 1, 6 ] Завдання для самостійної роботи (1