Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Розділ 15 інтернет як телекомунікаційне середовище для бізнесу

Скачати 150.92 Kb.

Розділ 15 інтернет як телекомунікаційне середовище для бізнесу




Скачати 150.92 Kb.
Дата конвертації16.03.2017
Розмір150.92 Kb.

РОЗДІЛ 15

ІНТЕРНЕТ як ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ БІЗНЕСУ

1. Web-технологія


Web (WWW, W3, World Wide Web — всесвітня павутина) — один із сервісів Інтернет. Цей сервіс, власне, не є комунікаційним — швидше інформаційним, але на його основі на сьогоднішній день виникла ціла низка застосувань телекомунікаційної інфраструктури Інтернет для бізнесу. І найяскравішим при-
кладом є електронна комерція. Цілий ряд телекомунікаційних систем використовують web-інтерфейс із користувачем. Тому цей розділ цілком присвячено web-технології.

Розроблялася web-технологія з 1989 по 1992 рік в CERN (Европейській лабораторії фізики елементарних частин). Причиною розробки була складність здійснення в Інтернет таких операцій, як перегляд деякого тексту чи графічного повідомлення. Для цього необхідно було спочатку знайти документ, установити з’єднання, перемістити документ на локальний комп’ютер. Для виконання цих дій потрібно було працювати з кількома різними прикладними програмами, такими як Telnet, FTP, програми перегляду графічних зображень. Тому було поставлено завдання розробити систему, яка уможливлювала б одноманітний спосіб доступу до всіх видів інформації і не вимагала б виконання багатьох проміжних кроків. Розробку web пов’язують з ім’ям Тіма Бернерса-Лі, який заклав три наріжних камені цієї технології:



  1. HTML — мову розмітки гіпертексту;

  2. URL — універсальний спосіб адресації ресурсів мережі;

  3. HTTP — протокол обміну гіпертекстовою інформацією.

Пізніше до цього переліку було додано CGI — універсальний інтерфейс шлюзів.
Мова HTML та створення web-сторінок

HTML

Web-системи надають можливість роботи з документами, в яких можуть об’єднуватися текст, ілюстрації, звукові фрагменти, анімація. В основі лежить використання документів спеціального формату — так званих гіпертекстових документів. Для створення гіпертекстових документів використовується спеціальна мова HTML (HyperText Markup Language — мова розмітки гіпертексту).

На рис. 15.1 зображено вигляд гіпертекстової сторінки.

Рис. 15.1. Вигляд гіпертекстової сторінки

Мова являє собою сукупність досить простих команд (тегів), які вставляються в початковий текстовий документ. На сьогодні стандартом є мова HTML 4.0.

Створення web-сторінок

Команди мови HTML можна набрати за допомогою звичайного текстового редактора. Проте текстовий файл повинен мати розширення «.html». У текстовому редакторі Microsoft Word є можливість зберігати будь-який документ у форматі HTML (вбудований конвертатор).

Для створення web-сторінок існують також спеціальні редактори. Сучасні потужні засоби створення web-сторінок дають змогу автоматизувати рутинні операції зі створення таблиць, вставляння рисунків, зміни шрифтів тощо відповідно до ідеології WYSIWYG (What You See Is What You Get). Web-дизайнер оперує об’єктами на сторінці, а редактор автоматично генерує HTML-код. Водночас за необхідності можна звернутися до HTML-вигляду сторінки і вручну написати бажані фрагменти коду.

Кінцевий вигляд сторінки можна побачити у броузері (спеціаль­на програма, яка інтерпретує команди мови HTML і використовується для доступу до web-сторінок).

Серед найпопулярніших редакторів HTML на сьогодні можна назвати: Macromedia Dreamweaver, WebEdit та ін.

Високоякісні мультимедійні зображення для web-сторінок (ані­мація, звук, дії при наведенні мишки) можна створювати за допомогою технології Macromedіa Flash.



Мови сценаріїв

За допомогою HTML можна визначити зовнішній вигляд у вік­ні броузера таких елементів, як текст, таблиці, зображення. Однак ця мова працює тільки зі статичними елементами. Щоб оживити сторінку за допомогою динамічних елементів, додатково використовуються мови сценаріїв (scrіptіng language).

Так, компанія Netscape розробила мову створення сценаріїв JavaScrіpt, а компанія Mіcrosoft — VBScrіpt (VіsualBasіcScrіpt). JavaScrіpt на сьогодні є найчастіше використовуваною мовою сценаріїв, що підтримується всіма популярними броузерами. VBScrіpt підтримується тільки броузером MS Іnternet Explorer.

Оператори мови сценаріїв можуть бути додані у HTML-код web-сторінки або ж оформлені у вигляді окремого файла. В одному HTML-файлі може міститися будь-яка кількість сценаріїв.

Виконання сценаріїв відбувається при завантаженні web-сто­рінки через Інтернет у броузер, тобто на стороні клієнта.

Інтерактивні можливості мов сценаріїв дозволяють розробнику динамічно керувати елементами web-сторінок. Серед основних можливостей мов сценаріїв такі:



  • зміна графічних зображень та вмісту полів форм залежно від події (наведення мишки та ін.);

  • керування появою нових вікон та відображенням у них інформації (залежно від події);

  • часткова обробка інформації (введеної у форму) на стороні клієнта (без передачі на сервер) тощо.

Отже, за допомогою сценаріїв можна надавати сторінці деякої інтерактивності, проте зміст цієї сторінки залишатиметься статич­ним, тобто не змінюватиметься з моменту її створення.

У 2000 році World Wіde Web Consortіum (W3W) запропонував нові стандарти: XML (Extensіble Markup Language) — розширювана мова розмітки та XHTML — розширювана мова HTML. За допомогою XHTML можна створювати механізми взаємодії з нетрадиційними для Інтернет пристроями: факсом, телефоном, телевізором та ін., що є перспективним для використання Інтернет у бізнесі.



Гіпертекстові посилання (URL)

Документи у web-середовищі містять посилання на інші пов’я­зані за змістом документи, які можуть зберігатися на віддалених комп’ютерах. Зв’язок з цими документами забезпечується механізмом гіпертекстових посилань — ключових слів у тексті (зазвичай виділених). Гіпертекстове посилання може бути у вигляді не лише тексту, а й зображення.

У разі посилання на інший документ для пошуку інформації у web використовується універсальна адресація у вигляді адрес-визначників місцезнаходження ресурсів — URL (Uniform Resource Locator):

file://Local host[/шлях[/файл[#мітка]]].

У лівій частині адреси вказується тип зв’язку, який потрібно встановити (ftp:// — за протоколом ftp, http:// — за протоколом http, file:// — для виклику файлів з цієї самої ЕОМ).

У правій частині вказується, де саме розміщений файл, — доменна адреса сервера. Наприклад: http://www.ise.kiev.ua — посилання на сторінку кафедри інформаційних систем в економіці КНЕУ. Можуть також вказуватися шлях до файла на сервері та назва файла і навіть мітка на місце всередині файла.



Організація обміну інформацією через
web-протокол HTTP, web-сервери, броузери


HTTP

Для обміну інформацією у web-середовищі є протокол рівня додатків — HTTP (HyperText Transfer Protocol).

Робота за протоколом HTTP відбувається таким чином: прог­рама-клієнт (броузер) встановлює TCP-з’єднання із сервером (стан­дартний номер порту — 80) і видає йому HTTP-запит. Сервер обробляє цей запит і видає HTTP-відповідь клієнту.

Кожний запит клієнта і відповідь сервера складається з трьох частин:



  1. рядок запиту (відповіді);

  2. заголовок повідомлення;

  3. власне повідомлення.

У рядку запиту через пробіли вказуються: метод (HTTP-коман­да), адреса потрібного документа (URL) і номер версії HTTP.

Метод повідомляє сервер про мету запиту. Для HTTP визначені три основні методи: GET, HEAD і POST, а також інші (PUT, DELETE, LІNK, UNLІNK, OPTІONS), але вони не настільки широко підтримуються серверами.

GET — це запит інформації, розміщеної на сервері по зазначеному URL; використовується також для передачі вхідної інфор­мації в CGІ-програми за допомогою тегів форм.

HEAD — аналогічний методу GET, але запитується тільки інформація заголовка про файл чи ресурс. Цей метод використовується, коли клієнт хоче знайти інформацію про документ, не одер­жуючи його.

POST — дозволяє посилати на сервер дані в запиті клієнта. Ці дані направляються в програму обробки даних, до якої сервер має доступ (наприклад, у CGІ-сценарій).

У заголовку повідомлення (необов’язково) вказується інформація про конфігурацію клієнта і дані про формати документів, які він може приймати. Завершується заголовок порожнім рядком.

Власне повідомлення може містити додаткові дані (наприклад, для методу POST).

Отже, запит броузера може мати вигляд, як на рис. 15.2.


Рис. 15.2. Запит броузера

Сервер відповідає на запит клієнта таким чином:

У рядку стану вказуються: версія HTTP, код стану й опис.

Поле версії містить номер версії HTTP, яку даний сервер використовує для передачі відповідей.

Код стану — це трирозрядне число, що визначає результат обробки сервером запиту клієнта. Коди станів зазвичай генеруються web-серверами, але іноді це можуть робити і CGІ-сценарії. Групи кодів станів подано в таблиці 15.1.

Таблиця 15.1
Діапазон кодів значення відповідЕЙ

Діапазон кодів

Тип відповіді

100—199

інформаційний

200—299

запит клієнта успішний

300—399

запит клієнта переадресовано, необхідні подальші дії

400—499

запит клієнта є неповним

500—599

помилки сервера

У HTTP в кожному діапазоні визначені лише кілька кодів, хоча для сервера за потреби можуть визначатися власні коди. Клієнт при одержанні коду, який не може розпізнати, інтерпретує його відповідно до діапазону, до якого цей код належить. Коди в діапазонах 100—199, 200—299 і 300—399 більшість броузерів обробляють без повідомлення користувача, а деякі коди помилок з діапазонів 400—499 і 500—599 відображаються для користувача (наприклад, 404 — Not Found, тобто опис, зрозумілий для людини текст, що пояснює код стану).

Заголовок містить дані про сервер і запитуваний документ.

Власне повідомлення містить запитувані дані. Це може бути копія файла або результат виконання CGІ-програми.

Отже, відповідь сервера може мати вигляд, як на рис. 15.3.


Рис. 15.3. Відповідь сервера за протоколом НТТР



Web-сервери

До основних функцій web-серверів належать: збереження і пересилка документів у форматі HTML (та в інших форматах) за протоколом HTTP, забезпечення роботи з інформацією, що міститься в базах даних, обробка запитів користувачів за допомогою спеціально розроблених програм. Клієнтське ж програмне забезпечення (броузер) посилає запити користувача та отримує від сервера необхідну інформацію, яку відображає у своєму вікні.

Сучасне програмне забезпечення web-серверів відрізняється великими потужностями, низькими цінами, зростаючою кількістю додаткових інструментів і постійно розширюваними можливостями.

Вибираючи серверне програмне забезпечення, необхідно насамперед вирішити, яка використовуватиметься операційна система. Для різних платформ можуть використовуватися різні програми — сервери web.

Вибір програмного забезпечення для web-сервера залежить також від очікуваних обсягів трафіка web-вузла. Так, для невеликих обсягів трафіка підходять недорогі продукти на зразок безкоштовного пакета Personal Web Server (Mіcrosoft), для середніх корпоративних і загальнодоступних вузлів можуть використовуватися WebSіte Professіonal (O’Reіlly and Assocіates) чи FastTrack Server (Netscape Communіcatіons). Для вузлів з великим трафіком необхідно використовувати такі продукти, як Apache, Enterprіse Server (Netscape), Іnternet Іnformatіon Server (Mіcrosoft) і Web Server (Novell).

Компанія Netcraft (http://www.netcraft.com/Survey/) опублікувала статистистичні дані щодо використання програмного забезпечення web-серверів та їхніх операційних систем. Було обстежено 35 543 105 сайтів. Лідерів серед програмного забезпечення для web-серверів (за результатами цього дослідження) подано в табл. 15.2.


Таблиця 15.2

Web-сервер

Відсоток використання

Apache

62,02

Mіcrosoft

27,58

Zeus

2,12

іPlanet

1,35


Броузери

Для перегляду гіпертекстових web-сторінок використовуються спеціальні програми — броузери. Ці програми інтерпретують команди мови HTML і подають документ у відповідному вигляді. Перший броузер був розроблений 1993 року студентом Іллінойського університету Марком Андриссеном — програма називалась Mosaic. Незабаром (1994 року) розробники Mosaic почали працювати в іншій фірмі — Netscape Communications. Результатом цієї праці стала поява броузера Netscape Navigator, який донедавна був найпопулярнішим із броузерів у світі і складав конкуренцію продукту Internet Explorer від Microsoft. Проте почи­наючи з версії 6.0 утратив свої позиції.

На сьогоднішній день безперечним лідером серед броузерів є Internet Explorer. Так, за даними статистичної компанії OneStat.com, близько 97% користувачів Інтернет використовують Internet
Explorer різних версій, 2,1% — Netscape Navigator, 0,5% — Opera.

Інші засоби розробки web-сторінок
(CGІ, Java, ASP, PHP)


CGІ-програми

Загальний інтерфейс шлюзів (CGI — Common Gateway Іnterface) визначає спосіб взаємодії web-програм із броузером користувача.

Під CGІ-програмами розуміють програми, що написані будь-якою мовою програмування (C, C++, Vіsual Basіc та ін.) і виконуються на сервері у відповідь на запит, зроблений користувачем. Сервер є посередником між Інтернет-броузером і CGІ-моду­лем — він передає програмі запит броузера і потім повертає інформацію, видану нею.

Більшість CGІ-програм на сьогоднішній день пишуться мовою Perl.

Perl (Practіcal Extractіon and Report Language) початково призначалася для обробки великих обсягів даних і генерації звітів з обробки цих даних. Нині Perl — повнофункціональна мова програмування (інтерпретатор), що працює під різними операційними системами. Одним з головних факторів, що забезпечують популярність мови Perl, є наявність великої кількості бібліотек та готових програм, які полегшують програмування.

Технологія Java

У 1994 році фахівці компанії Sun Mіcrosystems розробили технологію створення динамічних інтерактивних web-сторінок — Java (http://java.sun.com/). Програми, написані мовою Java, називаються аплетами (lіttle applіcatіons).

Істотною перевагою Java є незалежність програм від платформ, на яких вони виконуються. Фактично програма, написана мовою Java, транслюється Java-компілятором у спеціальний код, що називається байтовим (bytecode). Через web (як і HTML-файли) код пересилається броузеру і виконується за допомогою інтерпретатора мови Java. Для кожної конкретної платформи
існує свій інтерпретатор мови, що називається віртуальною машиною Java (Java Vіrtual Machіne). Це і дає змогу забезпечувати цілковиту незалежність Java-коду від кінцевої платформи, на якій він виконуватиметься.

Є також можливість виконання програм, написаних мовою Java, сервером (Java-servlet). Java-сервлет — це програма, що виконується на сервері у відповідь на HTTP-запит через web-бро­узер. Програмне забезпечення web-сервера використовує Java Vіrtual Machіne, щоб запустити сервлет, обробити за його допомогою дані та згенерувати HTML-сторінку.

Основна сфера застосування технологій Java на сьогодні — розробка серверних додатків, що включають доступ до баз даних, а також мережевих додатків.

ASP

ASP (Actіve Server Pages — активні серверні сторінки) — це web-сторінки, що містять скрипти, які виконуються на сервері. Такі сторінки мають розширення «.asp».

Після того як «серверний» код обробиться сервером, результуюча сторінка, яка посилається клієнту, міститиме тільки клієнт­ський код (з HTML, JavaScrіpt, VBScrіpt). Код, що виконувався на стороні сервера, побачити у вікні броузера неможливо — мож­на бачити лише результат його виконання.

Такий механізм є досконалішим, ніж CGI, оскільки для кожного запиту клієнта вже не виконується окрема копія програми, що різко скорочує продуктивність сервера за значних навантажень (як у CGI), а лише породжуються нові сесії одного й того самого додатка.

Технологія ASP орієнтована на створення гнучких і зручних інтерфейсів до баз даних. Вона підтримує роботу з усіма базами даних, що відповідають стандарту ODBC. Підтримка структурованої мови запитів до баз даних SQL дає змогу розробнику працювати з базами даних у звичний спосіб. Крім цього, ASP підтримує ActіveХ.

ASP працюють під керуванням як Wіndows NT Server (необхідно встановити Wіndows NT Server і Mіcrosoft’s Іnternet Іnfor­matіon Server — web-сервер з підтримкою ASP), так і інших операційних систем.



PHP

Мова PHP (Personal Home Pages) була розроблена у 1994 році Расмусом Лердорфом. Проте 1997 року інтерпретатор був переписаний іншими програмістами. З’явилася мова PHP3 з ширшими можливостями, яка здобула досить велику популярність. Крім цього, абревіатура PHP стала офіційно розшифровуватись як Hypertext Preprocessor (препроцесор гіпертексту PHP). На сьогод­нішній день використовується мова PHP4, розробкою якої займалася компанія Zend Technologіes. Програмне забезпечення поширюється безкоштовно (freeware), і його можна вільно скачати із сайта www.php.net.

PHP є серверною (виконується на стороні сервера) мультиплат­формною мовою опису сценаріїв, яка вбудовується безпосередньо в HTML-код. За допомогою PHP можна здійснювати динаміч­не формування сторінок, а також досить легко організувати інтерфейс до бази даних. Мова має простий синтаксис і малий розмір вихідного коду.

Використання PHP доцільне при створенні часто оновлюваних або громіздких у написанні програм, швидкість виконання для яких не є критичним параметром (PHP-скрипт працює досить швидко, але не настільки, як заздалегідь скомпільована програма). Якщо необхідне створення високопродуктивних додатків, що обробляють багато запитів у секунду, то варто використовувати мови-компілятори. Це стосується й ASP.


2. Електронна комерція


Під електронною комерцією розуміють надання товарів та послуг за допомогою електронних каналів зв’язку. Найбільше поширення електронна комерція отримала завдяки мережі Інтернет та web-технологіям.

Ідея полягає в тому, що будь-яка організація чи підприємство може створити свій web-сайт, розмістити його на web-сервері в Інтернет. При цьому можуть бути забезпечені:



  • он-лайнове надання інформації про товари та послуги;

  • он-лайнове оформлення замовлення і видача рахунка;

  • он-лайнова оплата й обробка транзакцій.

На сьогоднішній день в Україні функціонує понад 100 електронних магазинів. Он-лайнова оплата за товари та послуги підтримується багатьма платіжними системами, серед яких: «Интер­нет. Деньги» (www.imoney.com.ua) — система на основі електронних грошей; WebMoney (www.webmoney.com.ua) — також використовує електронні гроші; Interplat (www.interplat.com.ua) — на основі смарт-карток НСМЕП; Portmone (www.portmone.com) — на основі кредитних карток та ін.

Багато банків надають послуги інформаційного Інтернет-банкінгу, а деякі навіть дозволяють клієнтам здійснювати активні операції через сайт банку в Інтернет. Так, першими такими системами Інтернет-банкінгу були система Міжнародного комерційного банку (Bank On-Line V3.0), що використо­вується в межах платіжної системи ICB-net (http://www.icbua. com/ interbanking/), а також система Приватбанку, яка складається з двох підсистем — «PRIVAT-24» та «Інтернет-клієнт-банк», доступ до яких здійснюється через офіційний сайт Приватбанку (www.pbank.dp.ua).

Надаються в Україні електронні брокерські послуги. Існують системи, що надають можливість Інтернет-трейдингу цінними паперами, а також системи, через які можна здійснювати валютні операції на ринку FOREX.

Страхові компанії також широко представлені на Інтернет-ринку, і деякі з них окрім інформаційних послуг надають можливості здійснювати замовлення страхового поліса через сайт.


3. Віртуальні організації


Переваги Інтернет можна використовувати не лише для розширення можливостей традиційного бізнесу — електронної комерції, а й для створення нових організаційних форм бізнесу.

Такими формами є мережеві організації, віртуальні офіси та віртуальні організації.



Мережеві організації можуть утворюватися за рахунок винесення в Інтернет взаємозв’язків підрозділів однієї компанії (Nike) або ж можуть бути об’єднаннями кількох компаній (мережі постачальників, мережі виробників, споживчі мережі, коаліції зі стандартів і технологічної кооперації). Об’єднання організацій в мережі дозволяє їм зібрати свої ресурси, потужності, розширити охоплення ринку.

Прикладом української реально функціонуючої мережевої організації є компанія «Квазар-Мікро», яка об’єднала віддалені підрозділи компанії та партнерів зі збуту через Інтернет на основі системи KME-Business. Для роботи з системою як клієнтське ПЗ використовується спеціальний Windows-додаток (аналог броузера).



Віртуальний офіс (Vіrtual offіce) — web-ресурс чи його частина, що дозволяє географічно роз’єднаним працівникам компанії організаційно взаємодіяти за допомогою єдиної системи обміну, збереження, обробки і передачі інформації.

Використання віртуальних офісів різко скорочує потребу у виробничих площах, дає можливість працівникам виконувати свої обов’язки в будь-який час доби і з будь-якої точки земної кулі. Єдина умова — наявність доступу до Інтернет.

У розвинених країнах віртуальні офіси досить поширені, технології їх створення добре відпрацьовані. В Україні вони лише починають входити у щоденну практику роботи підприємств.

Віртуальна організація — це організація, яка існує і виконує свої функції лише на основі використання мережі Інтернет.

На сьогодні існує декілька типів віртуальних організацій:



  • Віртуальна корпорація — це організація, яка створюється для виконання якої-небудь роботи чи реалізації певної потреби і об’єднує на тимчасовій основі за допомогою телекомунікаційних технологій ряд компаній для досягнення загальних цілей. При цьому вона існує як єдине ціле лише в мережі Інтернет — за рахунок комунікаційно-інформаційної структури. Координація дій компаній здійснюється центральним офісом (фірмою), що володіє брендом (ідеєю). Як приклад віртуальних корпорацій можна навести Cisco.

  • Віртуальна установа, підприємство, банк, біржа тощо — постійно діючі організації, що надають свої послуги виключно через мережу Інтернет.

Наприклад, віртуальний банк (Vіrtual bank) — це банк, що працює з клієнтами тільки через Інтернет і, на відміну від традиційних банків, не має мережі філій.

Першим віртуальним банком вважається американський Securіty Fіrst Network Bank (www.sfnb.com), що відкрився 18 жовтня


1995 року. За перші півтора року існування середній приріст капіталу банку становив 20 % за місяць, активи зросли до $40 млн, було відкрито більше ніж 10 тис. клієнтських рахунків. У Європі першим віртуальним банком був Advance Bank (www.advance­bank.com), дочірня структура Дрезденської банківської групи (Німеччина).







Скачати 150.92 Kb.

  • Таблиця 15.1
  • Таблиця 15.2
  • І нші засоби розробки web-сторінок (CGІ, Java, ASP, PHP)
  • 2. Електронна комерція
  • 3. Віртуальні організації