Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Розділ електропостачання гірничих підприємств загальні відомості

Скачати 461.33 Kb.

Розділ електропостачання гірничих підприємств загальні відомості




Скачати 461.33 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації07.04.2017
Розмір461.33 Kb.
  1   2

РОЗДІЛ 8.

ЕЛЕКТРОПОСТАЧАННЯ ГІРНИЧИХ ПІДПРИЄМСТВ
8.1. Загальні відомості

8.1.1. Система електропостачання - складна технічна

система.
В теорії систем системою називають об’єкт будь-якої природи або сукупність взаємодіючих об’єктів, що утворюють цільову єдність.
Гірни́че підприє́мство - промислове підприємство, призначене для розвідування або розробки родовищ корисних копалин.
Теорія систем (загальна теорія систем) - спеціально-наукова і логіко-методологічна концепція дослідження об'єктів, які є системами. З розвитком системології теорія систем набула необхідної уніфікації та універсальності, вичерпної однозначності та завершеності.
При цьому головною властивістю, яку має кожна система, є те, що система складається з окремо взаємопов`язанних елементів і кожний елемент системи може розглядатися як система більш нижчого порядку (підсистема), а система є елементом (підсистемою) більш високого порядку.

Системи електропостачання підприємств (СЕП) володіють рядом властивостей, що дозволяють їх віднести до складних техніко-ергатичних систем:



  • унікальністю - кожна СЕП не має повних аналогів за кількістю елементів, структурою та поведінкою;

  • слабкою передбачуваністю - ніяке найбільш докладне знання функцій елементів та структури мережі не дозволяє формально описати функцію системи, а скільки завгодно точний опис поведінки СЕП на інтервалі часу (-Т, 0] не дозволяє точно передбачити поведінку системи на довільному інтервалі [0, );

  • цілеспрямованістю - здатністю СЕП усувати наслідки зовнішнього та внутрішнього впливу, досягти обумовленої мети.

Системи електропостачання гірничих підприємств являються частиною електроенергетичних систем: відрізняються від інших технічних систем складним характером взаємозв”язків між окремими елементами та зовнішнім середовищем, а також між об’єктами виробництва та використання електроенергії.
Техні́чна систе́ма (ТС) - це штучно створена сукупність елементів і відношень (зв'язків) між ними, які утворюють цілісну структуру об'єкта, що має властивості, які не зводяться до властивостей елементів і призначена для виконання корисних функцій.

Властивість слабкої передбачуваності для СЕП заключається в проблемі відповідності розрахункових електричних навантажень їх фактичним значенням. Як відомо, часто спостерігається значне недовантаження дільничних підстанцій та трансформаторів ГПП. Так як синтез схеми електропостачання та визначення оптимальних параметрів елементів СЕП повністю ґрунтується на розрахункових значеннях електричних навантажень, недостатня достовірність методів їх визначення становиться здержуючим фактором в розвитку методів оптимізації та САПР електропостачання.

Оптиміза́ція (англ. optimization, optimisation) - процес надання будь-чому найвигідніших характеристик, співвідношень (наприклад, оптимізація виробничих процесів і виробництва). Задача оптимізації сформульована, якщо задані: критерій оптимальності (економічний - тощо; технологічні вимоги - вихід продукту, вміст домішок в ньому та ін.)

В системотехніці існує три принципи, на яких ґрунтуються дослідження, створення та використання складних систем: фізичність, моделюємість, цілеспрямованість.

Складна́ систе́ма - система, поняття, що широко використовується в сучасній науковій літературі і вказує на специфічні особливості об'єктів дослідження практично в усіх розділах природничих та гуманітарних наук.

Принципи фізичності опираються на постулат цілісності, який гласить: складна система повинна розглядатися як єдине ціле, при цьому ні при композиції, тобто об’єднанні підсистем в систему, ні при декомпозиції, тобто при будь-якому варіанті поділу системи, недопустима втрата понять. Одним із аспектів постулату цілісності являється нерозривність в часі процесів виробництва та використання електроенергії, що обумовлена відсутністю способів та засобів акумуляції її в промислових масштабах. Це призводить до того, що параметри режиму СЕП, які визначають її поведінку: активні та реактивні потужності, струми, напруги у вузлах, частота і т.п., характеризуються великою швидкістю зміни в часі і залежать від параметрів режиму живлячої енергосистеми. Особливістю поведінки СЕП являється надзвичайно мала її інерційність в перехідних режимах, наприклад при коротких замиканнях. При цьому швидкість зміни режиму набагато перевищує швидкість реакції людини (диспетчера), що заставляє використовувати автоматичні пристрої протиаварійної автоматики і керування з великою швидкодією.

В той же час при відсутності потужних електроприймачів (ЕП) з різкозмінним характером навантаження та стабільному виробничому процесі, режими СЕП змінюються значно повільніше і дозволяють виявити стабільні та характерні добові, тижневі, місячні та річні компоненти в графіках навантаження P(t) і Q(t).

Таким чином, СЕП підприємств слід розглядати як складні технічні системи кібернетичного типу, що виділяються з більш складних систем промислового виробництва (СПВ) за функціональною ознакою та з електроенергетичної системи (ЕС) за територіально-економічними ознаками (мал. 1.1).

Виробни́чий проце́с (англ. manufacturing_process) - систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили, для отримання готової продукції, з вихідної сировини, згідно із заданою програмою.
Промисло́вість - технічно найдосконаліша галузь матеріального виробництва, основа індустріалізації економіки, яка має вирішальний вплив на розвиток продуктивних сил; сукупність підприємств з виробництва електроенергії, знарядь праці для галузей економіки, видобутку сировини, палива, заготівлі лісу, переробки продукції, випущеної промисловістю або виробленої сільським господарством, видобуток і переробка сировини, виробництво товарів і послуг.
СЕП підприємства знаходиться під впливом двох груп керуючих факторів: Uв - від виробничих систем; Uс - від енергосистем. З позиції СПВ можна розглянути ЕС як постачальника, а СЕП як транспортну систему одного з видів виробничих ресурсів - електроенергії.

Межа розділу СЕП як підсистеми СПВ знаходиться на рівні перетворювачів виду енергії (П1,...,Пf) з електричної в механічну, теплову і ін. у відповідності з потребами технологічного процесу.

Транспортна система - це система взаємопов’язаних складових (людей, які задіяні в транспортному процесі; інфраструктури; транспортних засобів тощо), яка призначена для транспортування будь-кого (будь-чого).
Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) - ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал).
Техноло́гія (від грец. τεχνολογια, що походить від грец. τεχνολογος; грец. τεχνη - майстерність, техніка; грец. λογος - (тут) передавати) - наука («корпус знань») про способи (набір і послідовність операцій, їх режими) забезпечення потреб людства за допомогою (шляхом застосування) технічних засобів (знарядь праці).
В СПВ окрім основних технологічних процесів (ОТП1-ОТПf), наприклад, виїмка корисної копалини, її транспортування, збагачення та переробка і інші, існує також ряд сервісних технологічних процесів (СП1-СПп).
Ко́рисні копáлини - мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.
Технологі́чний проце́с - це впорядкована послідовність взаємопов'язаних дій та операцій, що виконуються над початковими даними до отримання необхідного результату.
Такими допоміжними процесами є виробництво стисненого повітря, провітрювання, водовідлив і інші.
Сти́снене пові́тря - повітря, що знаходиться під тиском, який зазвичай перевищує атмосферний тиск. Широко використовується в промисловості, на транспорті, побуті, спорті тощо для накопичення енергії, створення запасу повітря в малому об'ємі, як пневматична пружина тощо.

В реальних СПВ кількість ОТП, СП та взаємозв”язків між ними настільки велика, що прослідкувати за зміною в часі електроспоживання окремих Пf не представляється можливим, що визначає проблему слабкої спостереженності СЕП.

Сьогодні розрахунок електричних навантажень в СЕП починають з рівня електроспоживачів (П1,...,Пf), описуючи їх середнє електроспоживання статистичними оцінками коефіцієнтів використання (Кв), а нерівномірність групового електроспоживання - граничними моделями коефіцієнта форми (Кф) та максимуму (Км), чи коефіцієнта попиту (Кп). При цьому ігноруються структура технологічних процесів і взаємозв’язки між ОТП та СП. На характер процесів в СЕП впливають також узагальнені часові характеристики трудової діяльності людей, організаційні, соціальні фактори, тижневий та добовий графіки роботи, встановлення зимового чи літнього часу в країні та інше.

Лі́тній час (відомий також як Daylight Saving Time (DST), згідно з його назвою в американському варіанті англійської мови) - місцевий час, який встановлюється на певній території на літній період року.


Рис. 8.1. СЕП підприємства як підсистема енергосистеми

(ЕС, контур І) та системи промислового виробництва

(СПВ, контур ІІ).


Для СЕП як складної технічної системи додатково виділяють загальні, структурні та режимні властивості. До головних загальних властивостей відносять ієрархічність, керованість, спостереженність, ідентифікованість, різноманітність збурення.

Групу структурних властивостей складають: багатозв’язаність, багатомірність, неоднорідність та дискретність структури, безперервність у розвитку структури.

Режимні властивості СЕП - це безперервність процесу електроспоживання, випадковість, динамічність, нестаціонарність та нелінійність параметрів режиму.

Сучасні СЕП підприємств характеризуються настільки високим ступенем складності, що не завжди можуть бути сприйняті та оцінені людиною у межах єдиного опису об’єкту. Тому з’являється необхідність у структуруванні опису та відповідному розчленуванню представлення про об’єкт на ієрархічні рівні та аспекти.

На кожному ієрархічному рівні використовують свої поняття системи та елементів. Елементом системи являється її частина з однозначно визначеними відомими властивостями, істотної для поставленої мети (аналізу чи синтезу). На верхньому рівні (рівень 1) об’єкт розглядається як система із n взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів Sі, які в свою чергу є достатньо складними об’єктами, що дозволяє їх розглядати (рівень 2) як систему з елементами Sіj. Виділення елементів Sіj звичайно проводиться за функціональною ознакою і продовжується до одержання на якомусь базовому рівні опису елементів, які більш не конкретизуються, (мал. 1.2.). Частини системи, що мають аналогічні властивості, називають підсистемами.

Рис. 8.2. Ієрархічні рівні опису системи.






ГПП

ЦПП

РПП

Рис. 8.3. Ієрархія функцій і рівні структури СЕП шахти.

Принцип ієрархічності означає структурування опису об’єктів за ступенем їх детальності, а принцип декомпозиції (блочності) - розбивка зображення на кожному рівні на ряд блоків з можливістю поблочного розгляду (проектування і т.п.) об’єктів: Sі на рівні 1; Sіj на рівні 2 і т.д.

За функціональною ознакою на базовому рівні виділяють елементи СЕП, опис яких приймається остаточним (трансформатори, комплектні пристрої, комутаційні апарати, кабельні, повітряні лінії, шинопроводи, шафи, зборки, конденсаторні установки, приймачі електроенергії і інше).

Ієрархія функцій підсистем у відповідності з ієрархічною структурою СЕП гірничого підприємства показана на мал. 8.3.

Комутаці́йний апара́т - електричний апарат, який призначено для комутації електричного кола та проведення струму шляхом подачі або зняття напруги з електроустановки або її частини.
Ієрархічна структура - множина будь-чого, частково упорядкована так, що існує тільки один елемент цієї множини, який не має попереднього, а всі інші елементи мають тільки один попередній; багаторівнева форма організації об'єктів з чіткою приналежністю об'єктів нижнього рівня певному об'єкту верхнього рівня.
Функціям, що виділені на малюнку, відповідають елементи:

Т - транспортування енергії (мережі всіх класів напруги);

К - комутація (роз’єднувачі, відокремлювачі, вимикачі, автомати, контактори, рубильники і ін.);

Р - розподіл енергії (розподільчі пристрої різних типів та класів напруги);

ППЕ - перетворювання параметрів потоку енергії (трансформатори та підстанції, перетворювальні апарати);

ПВЕ - перетворення виду енергії (електричну у механічну, світлову, теплову та інші);

КРН - компенсація реактивних навантажень.

Всі вище зазначені властивості повинні прийматися до уваги та знайти своє відбиття в різних описах СЕП при її моделюванні та проектуванні. Складну систему представляють кінечною множиною моделей, кожна із котрих відбиває зумовлену грань сутності цієї системи. При цьому модель завжди простіше самої системи.

Опису СЕП досягають за допомогою процедур структурного та параметричного синтезу. Метою першого є визначення структури СЕП, тобто переліку елементів, що складають систему, та способу зв’язку цих елементів між собою в системі.

Пере́лік елеме́нтів - текстовий документ конструкторської документації у який записують дані про елементи і пристрої, зображені на схемі.
Параметричний синтез полягає в визначені числових значень параметрів елементів для заданої структури та умов працездатності.

Властивості системи, її елементів та зовнішнього середовища характеризуються відповідно вихідними, внутрішніми та зовнішніми параметрами. Так, кількість та потужність трансформаторів в СЕП - це внутрішні параметри, а умови приєднання до енергосистеми - зовнішні. Для численних параметрів, що описують СЕП, позначаючи вектори параметрів вихідних Y= (y1,y2,...,ym); внутрішніх Х= (х12,...,хп); зовнішніх Z= (z1,z2,...,zk) можна представити функціональну залежність:

Y= F(X,Z), (8.1)

що являє собою узагальнену математичну модель СЕП.

Функціональна залежність (далі часто ФЗ) - концепція, що лежить в основі багатьох питань, пов'язаних з реляційними базами даних, включаючи, зокрема, їхнє проектування. Математично являє собою бінарне відношення між множинами атрибутів даного відношення і є, по суті, зв'язком типу «один-до-багатьох».
Математи́чна моде́ль - система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Математична модель має важливе значення для таких наук, як: економіка, екологія, соціологія, фізика, хімія, механіка, інформатика, біологія та ін.
Однак, розмірність векторів X, Z настільки велика, що опис цієї моделі в явному, відносно вектора Y, виді не вдається. Вирішуючи практично кожну проектну задачу необхідно вважати, що деякі вихідні параметри yі, з практично достатньою точністю, залежать лише від невеликої кількості суттєвих внутрішніх та зовнішніх параметрів. При цьому вектори параметрів можна розбити на групи:



де - вектори суттєвих параметрів;



- вектори інших параметрів.

Тоді (8.1) можна записати у вигляді часткової системи відношень:



(1.2)

де  - малий параметр, що забезпечує приблизну рівність (1.2) з практично достатньою точністю.

Можливість побудови (8.2) не з ідеальною, а з практично достатньою точністю виявляє сутність блочно-ієрархічного підходу.

Особливостями параметрів в модулях об’єктів, що проектуються є:



  • внутрішні параметри (параметри елементів) в межах к-го рівня становляться вихідними параметрами в межах більш низького (к 1)-го рівня;

  • вихідні параметри в моделі однієї з підсистем часто виявляються зовнішніми параметрами в описі інших підсистем;

  • більшість вихідних параметрів об’єкту є функціональними.

Дослідження працездатності СЕП за її описом та визначення її властивостей проводиться за допомогою процедур одно- і багатоваріантного аналізу. При одноваріантному аналізі для заданих значень внутрішніх Х та зовнішніх Z параметрів знаходять значення вихідних параметрів. Багатоваріантний аналіз заключається в дослідженні властивостей моделі об’єкту в деякій області простору внутрішніх параметрів і вимагає багаторазового рішення системи рівнянь (8.1) чи (8.2), тобто багаторазового виконання одноваріантного аналізу.

Таким чином, при моделюванні, проектуванні, побудові та експлуатації СЕП підприємства її слід розглядати як складну систему, використовуючи широко системний підхід та процедури системного аналізу та синтезу.

Систе́мний підхі́д (англ. Systems thinking - системне мислення) - напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об'єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв'язків між ними, тобто розгляд об'єкта як модель системи.


8.1.2 Вимоги до СЕП та принципи їх формування
Головними вимогами до систем електропостачання будь-якого промислового підприємства є:

  • забезпечення високої якості електроенергії, тобто нормованих значень напруги та частоти і їх відхилень на затискачах споживачів;

  • забезпечення потрібної підприємству кількості електроенергії та необхідної надійності електропостачання;

  • економічність роботи та безпека всіх елементів СЕП, їх зручність в експлуатації.

Однією з основних характеристик СЕП являється надійність, яка визначає економічну ефективність як самої СЕП, так і обслуговуючого нею технологічного процесу.
Економі́чна ефекти́вність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).
Що стосується СЕП, то під її надійністю розуміють здатність забезпечення приймачів електроенергією заданою кількістю в межах допустимих показників її якості. Сама надійність СЕП також являється одним з показників її якості. Але цей показник суттєво відрізняється від інших, тому що, якщо система не відповідає необхідній ступені надійності, то всі інші показники якості втрачають своє практичне значення, так як не можуть бути використані повністю в експлуатації.

В умовах напруженого енергетичного балансу цілі енергопостачаючої організації (ЕС) та промислового підприємства часто стають конфліктними. ЕС намагається забезпечити свою стійкість за рахунок введення обмежень потужності в період максимуму її навантаження, а в передаварійній ситуації і обмежень споживання електроенергії. При цьому підприємства змушені відключати частину своїх приймачів.

Всі обмеження в електропостачанні можна розділити на чотири види.

Перший вид обмежень відноситься до неминучих, економічно недоцільних, що обумовлені фізичними відмовами елементів системи електропостачання.

Другий вид обмежень - економічно доцільні, обумовлені нерівномірністю добових графіків електричного навантаження енергосистеми. Економічна доцільність таких обмежень визначається зниженням заявленої потужності підприємством і відповідної оплати за електроенергію.

Третій вид обмежень відноситься до економічно недоцільних, що визвані недостатністю генеруючих потужностей в енергосистемі в результаті різного впливу на енергосистему, або її стану. Причинами такого впливу можуть бути: системні аварії, дефіцит генеруючих потужностей, стихійні лиха тощо.

Четвертий вид обмежень відноситься до недоцільних повних, або дуже значних і тривалих. Вони можуть з”являтись в основному в результаті розв’язання війн або в особливо екстремальних ситуаціях, спричинених землетрусом, паводком тощо.

При вирішенні питань обмеження електропостачання гірничих підприємств необхідно приймати до уваги характер технологічного процесу, можливість виникнення аварій, нещасних випадків, втрату дієздатності підприємства та інших явищ при повному відключенні підприємства від енергосистеми.

Неща́сний ви́падок (подія) - тілесні пошкодження або смерть, інколи пошкодження майна, причиною яких є несподіваний збіг обставин. При цьому зазвичай мається на увазі, що негативного імовірнісного результату можливо було уникнути або запобігти, якщо причини, що привели до нещасного випадку, були би розпізнані раніше.
Тому ряд електроспоживачів повинні мати можливість роботи при обмеженнях в електропостачанні, тобто гірниче підприємство повинно мати аварійну броню.

Взагалі потужність аварійної броні є дискретно зростаюча в часі функція. Менше значення потужності аварійної броні, чим цього вимагають технічні та технологічні умови, веде до збитку виробництва. Значення потужності аварійної броні залежить від тривалості повного обмеження централізованого електропостачання. Для другого та третього видів обмежень потужність аварійної броні загалом складається з потужності водовідливу та вентилятора, а для четвертого виду обмеження додатково необхідно приймати до уваги потужність електроприймачів технологічного процесу добування корисної копалини та доставки її на поверхню.

Для забезпечення потужності аварійної броні при четвертому типі обмеження електропостачання слід мати автономне джерело електропостачання та проводити активне регулювання режиму електроспоживання, вирівнюючи графік навантаження цього джерела.

Вимоги до електропостачання підприємства загалом залежать від споживаючої ним потужності, існуючої технології виробництва та вимог до надійності електропостачання окремих споживачів. Більшість сучасних гірничих підприємств відносяться до середніх та крупних. Для таких підприємств найбільш економічною та надійною є система глибоких вводів, за якої мережі напруги 35-220 кВ максимально наближаються до споживачів, часто підстанції “глибокого вводу” будуються на території підприємства. При цьому приймаються до уваги особливості даного підприємства, наявність зон з агресивним середовищем, режими роботи окремих споживачів, їх категорійність за надійністю живлення електроенергією.

СЕП повинна будуватися таким чином, щоб всі її елементи знаходилися під навантаженням. “Холодний” резерв в лініях та трансформаторах не допускається. При такому режимі роботи зменшуються втрати електроенергії та підвищується надійність тому, що “холодний” резервний елемент може при включенні під навантаження відмовити наслідок вчасно непомічених несправностей.

Втрати електроенергії в електромережі - це витрати електричної потужності при проходженні електричного струму через ЛЕП та електрообладнання системи електропостачання споживачів.

Для вірного вирішення питань надійності електропостачання необхідно чітко розрізнять аварійний та післяаварійний режими. Під аварійним режимом розуміють короткочасний перехідний режим, спричинений порушенням нормального режиму системи чи її окремих ланок і триваючий до відключення пошкодженої ланки релейним захистом.

Під післяаварійним режимом слід розуміти режим, що виникає після відключення пошкоджених елементів. Він продовжується до відновлення нормальних умов роботи.

Норма́льні умо́ви (скорочено н. у.) - значення тиску й температури, для яких заведено приводити результати фізичних і хімічних експериментів з метою спрощення порівняння між ними. IUPAC визначає нормальний тиск у 100,0 кПа і температуру 0 °C (273,15 К).
При цьому використовується так званий “прихований” резерв схеми електропостачання. СЕП в післяаварійному режимі повинна бути в змозі прийняти на себе навантаження тимчасово вибувших елементів шляхом перерозподілу його між залишившимися в роботі частинами мережі з використанням перенавантажувальних властивостей обладнання. В цей період можуть використовуватися всі можливості резервування, навіть ті, що при нормальному режимі є нерентабельними (різні перемички зв’язку на вторинній напрузі і ін.) В післяаварійному режимі допустиме часткове обмеження потужності, можливі короткочасні перерви живлення споживачів третьої та частково другої категорій, дозволяється відступ від нормальних рівнів, відхилень та коливань напруги і частоти.

Для гірничих підприємств, що мають значну кількість споживачів першої та другої категорій обов’язковим є наявність двох вводів живлення.

Надійність електропостачання в СЕП повинна підвищуватися при наближенні до джерела живлення (ГПП) та по мірі росту потужності відповідних ланок так як аварії в потужних ланках приводять до більш тяжких наслідків і охоплюють більшу зону підприємства.

Джерело живлення - елемент електричного кола, в якому зосереджена електрорушійна сила.

В СЕП застосовують глибоке секціювання всіх ланок електрообладнання. На секційних апаратах при необхідності передбачається автоматичне введення резерву (АВР).

При проектуванні СЕП слід, як правило, виходити з роздільної роботи ліній та трансформаторів тому що при цьому знижуються струми короткого замикання, спрощуються та здешевлюються схеми комутації та релейного захисту.

Необхідно намагатися використовувати розкрупнення вузлів живлення (ГПП, РП), будуючи декілька ГПП, РП на підприємстві наближаючи їх до споживачів. Для потужних споживачів доцільно використовувати блоки: лінія - трансформатор; лінія - двигун.

Живлення електроприймачів паралельних технологічних потоків слід здійснювати від різних підстанцій, РП, магістралей або від різних секцій шин однієї підстанції. Всі взаємозв’язані технологічні агрегати одного потоку доцільно живити від однієї секції шин, одного РП, магістралі і т.п.

Так як мережі і підстанції входять в єдиний комплекс підприємства нарівні з іншими виробничими спорудами, то вони повинні ув”язуватись з будівельною та технологічною частинами і генеральним планом підприємства.

Генера́льний план - вид містобудівної документації, що регулює містобудівну діяльність в містах і інших поселеннях, визначає умови безпеки мешкання населення, забезпечення необхідних санітарно-гігієнічних і екологічних вимог, раціональне визначення меж землекористувань, зон житлової, суспільної, промислової забудови, територій, що особливо охороняються, зон різної містобудівної цінності, розміщення місць прикладення праці, розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, впорядкування територій, збереження історико-культурної спадщини і антропогенних ландшафтів.
Схеми електропостачання повинні забезпечувати можливість росту навантажень на найближчі 10 років.

При проектуванні СЕП слід передбачати раціональні заходи з оптимізації електроспоживання та вирівнювання графіку навантаження. Разом з технологами на час максимуму навантаження в енергосистемі необхідно шукати споживачі - регулятори для можливого їх вибіркового відключення в розумних межах технічної та економічної доцільності.

В СЕП підприємств бажано прагнути до максимально можливої уніфікації схемних та конструктивних рішень електричної частини як на підприємстві, що проектується, так і на всіх гірничих і інших підприємствах даного територіально-промислового комплексу. В цьому випадку можна об’єднати трансформаторно-масляне господарство мати загальне для всіх підприємств резервування потужного електрообладнання і ін.

  1   2


Скачати 461.33 Kb.

  • 8.1.2 Вимоги до СЕП та принципи їх формування