Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Розмова двох п’яниць про туші Насичений концерт подаровано вечором середи, 3 жовтня, на фестивалі «Київ Музик Фест-2012». В рамках чергової імпрези в колонному залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України до уваги слухачів представлено сім

Скачати 47.98 Kb.

Розмова двох п’яниць про туші Насичений концерт подаровано вечором середи, 3 жовтня, на фестивалі «Київ Музик Фест-2012». В рамках чергової імпрези в колонному залі ім. М. В. Лисенка Національної філармонії України до уваги слухачів представлено сім




Скачати 47.98 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір47.98 Kb.

Розмова двох п’яниць про туші
Насичений концерт подаровано вечором середи, 3 жовтня, на фестивалі «Київ Музик Фест-2012». В рамках чергової імпрези в колонному залі ім. М.В.Лисенка Національної філармонії України до уваги слухачів представлено сім творів. Більше в цих стінах на цьому фестивалі не звучало. Програма і справді насичена, тому після концерту слухачі виглядали дещо стомлено. Але…
Тонко і не без темних плям в черговий раз відчутий світ у «Смиренній пасторалі» для скрипки, альта і віолончелі Є.
Фестиваль (фр. festival - свято, лат. festivus - святковий, веселий) - масове святкове дійство, що включає огляд чи демонстрацію досягнень у певних видах мистецтва (музика, театр, кіно, естрада); вид подієвих туристичних ресурсів.
Віолонче́ль - струнний смичковий музичний інструмент, родини скрипкових, басо-тенорового регістру. Музиканта, що грає на віолончелі називають віолончелі́стом. Слово походить від італійського violoncello, зменшувальне від violone - контрабас.
Станковича
. Контраст компліментарності плетіння та граней синхронних кроків.
Компліме́нт (фр. compliment) - це особлива форма похвали, вираз схвалення, поваги, визнання або захоплення; люб'язності, приємні слова, утішний відгук, відфільтровані лестощі.

Головне, що можна сказати про камерну симфонію для струнних «У потоці пульсуючої Ліри» Ю.Гомельської – це також тонкий твір. Він так починається – надзвичайно теситурно близькими співзвуччями, з піднебесної гущі яких додолу періодично спускається контрабас, своїми каскадами встановлюючи опору. Ця хмарина звучання тримає все вкупі і сама «переливається» – спадів, кроків нема. Кульмінація відбувається шляхом частотниого приросту і призводить до динамічного зникання… На фоні сталої неартикульованої вертикалі зринають сольні фразки альта – чи то питання, чи трикрап’я – і Ліра припиняє пульсувати.

Хордофо́ни (від грец. χορδη - струна і грец. φωνη - звук) - група музичних інструментів, джерелом звуку яких є вібруюча струна, натягнута між двома фіксованими точками. Термін «хордофон» з'явився в класифікації Е. М.
Теситура (італ. tessitura - тканина) - переважне розташування звуків за висотою в музичному творі відповідно до діапазону голосу (вокалу) або до музичного інструменту. Розрізняють високу, середню і низьку теситури, відповідні можливостям високих, середніх і низьких співочих голосів і різновидів музичних інструментів.
Пері́од (грец. περίοδος - кружний шлях, обертання, чергування) може означати: Проміжок часу, протягом якого повторюється якийсь циклічний процес: Період коливання Період обертання Горизонтальний ряд хімічних елементів, розміщених у порядку зростання їх атомних мас, що розпочинається лужним металічним елементом, та закінчується інертним газом.
Піднебесна (кит.天下 tiān-xià - тянь ся, «під Небом») - термін китаєцентричної філософії, під яким розуміється весь світ, тобто все, що є «під Небом». У широкому сенсі цього слова розуміється безмежний (світ), а у вузькому сенсі - певний географічний обмежений простір (держава імператора).
Дина́міка (грец. δύναμις - сила) - розділ механіки,в якому вивчаються причини виникнення механічного руху. Динаміка оперує такими поняттями, як маса, сила, імпульс, момент імпульсу, енергія.

В наступному творі слухач не розчиняється у сценічному звучанні, а навпаки виступає як спостерігач. Адже це «по-циганськи чадно» звучить Камерна симфонія №2 «Розмова двох п’яниць про сенс буття» із З.Алмаші в головній ролі. «Розмова» («Камерна…») «двох… про сенс буття» («…симфонія №2»), тільки от «п’яниць». Тут можна і Боккаччо згадати. Ідею ж можна інтерпретувати як розрив площин, зміну свідомості через деяке емоційне «рвання рубахи», що неможливе в «нормативному» суспільстві.

Інтерпретатор мови програмування (interpreter) - програма чи технічні засоби, необхідні для виконання інших програм, вид транслятора, який здійснює пооператорну (покомандну, построкову) обробку, перетворення у машинні коди та виконання програми або запиту (на відміну від компілятора, який транслює у машинні коди всю програму без її виконання).
І кожен момент того звучання дуже чітко реалізує «програму» твору: gliss-зависання (чи може «засинання»?..) наприкінці речень, дисонування, детонація, гарячкова танцювальна моторика і забуття в тому танку. Окремо можна говорити про структуру головних тем: у першому випадку – це спрямований рух (fedc), у другому – заплітання (chedefedchah). Такий матеріал має певну гнучкість, бо ці дві фігури наявні як в розмові, так і в танці. А це вже, власне, і є план драматургії – зміна плану від початкового п’яного діалогу до його чадного фону наприкінці – гуцульського танку (тобто зрозуміла навіть етнічна приналежність героїв).
Гуцу́ли - субетнос українців, нащадки найстародавнішого племені літописних уличів, що живуть у Карпатах: Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області України (Верховинський, південна частина Косівського й Надвірнянського районів Івано-Франківської області, Путильський та південна частина Вижницького району Чернівецької області й у більшій частині Рахівського району Закарпатської області).
Драматургі́я (від грец. dramaturgein складати драму) - означає як теоретичні принципи створення сценічних образів, так і мистецтво створення емоційного переживання у літературних, театральних, музичних, кінематографічних або телевізійних творах та постановках.
Дійсно, якщо шукати тут «сенс буття» – оркестр інколи звучить так, що, видається, ніби персонажі таки в ньому тямлять.
Орке́стр (від грец. ορχηστρα - майданчик античного театру, від ορχηομαι - танцюю), в сучасному значенні, - колектив музикантів, призначений для сумісного виконання музичних творів.
І те, що в «розмові» інколи чуються «блюзові» тони – то є загальні корені «чадної» тематики. І епізод такого-собі «протверезіння», і унікальна інструментальна «сценка», де пара героїв «плететься» вулицею, тримаючи один одного під руки (як же це наочно!); і заключний вигук в забутті танку: «Е-ех!». Можна впевнено стверджувати, що все це – не лише звукові картини, а й неабиякий зміст, «сенс…» під оригінальним кутом зору.

В Камерній симфонії №4 для струнного оркестру “Semper fidelis” поруч із латинською назвою В.Рунчак задіює імітаційну поліфонію – давня мова науки активізує давню мову музики.

Поліфоні́я (від грец. poly - багато і phone - звук) - вид багатоголосся, у якому окремі мелодії, або групи мелодій мають самостійне значення і самостійний інтонаційно-ритмічний розвиток, зберігаючи рівноправність голосів та незбігання в різних голосах каденцій, цезур, кульмінацій, акцентів та ін.
Компози́тор (ж.р. композиторка, від лат. componere - складати в ціле) - автор музичних творів: особа, що займається створенням музики.
Ліричний монолог альта згодом обростає оркестром, в якому хльосткою артикуляцією виділяється контрабас. Скрипка з альтом артикулюють натужно, з нервовою концентрацією і напруженням – з призвуком від притискання, тертя струни об деку.
Напрýження (механі́чне напру́ження) - міра інтенсивності внутрішніх сил, розподілених по перетинах, тобто зусилля, що припадають на одиницю площі перетину тіла. В Міжнародній системі одиниць напруження обчислюють у паскалях, Па.
Концентра́ція (рос. концентрация; англ. concentration; нім. Konzentration f, Konzentrierung f) -
Вітер піднімає листя з землі, то волочить його по струнних, то колишучи в повітрі. Вітер в листі – вітер без слів – вітер поза часами. Дивним чином композитору в цьому творі вдається поєднати відстороненість з особистою драмою.
Композитор Ігнацій Ян Падеревський був прем'єр-міністром Польщі, Верді та Шостакович були депутатами.

Тендітною, якоюсь нерішучою і безопорною темою починається Концерт для скрипки, альта і струнних Е.Айрапетяна. Історія двох починається «компліментарно» - побігами та обплітанням одне одного. Продовжується істерикою почуттів, коли фон в оркестрі вхоплює і затаїв в собі конфліктність. Наступає сірість, стає похмуріше і поміж двох відбуваються чвари. Це викликає «підняття температури» в оркестрі, котрий у войовничому настрої коментує розжареність атмосфери. В наступному епізоді персонажі солістів вдвох опиняються на прийомі у психолога/диригента. Глибокі хвилі змивають цю картину, обертаючи звучання в сферу ідеального. В нім поволі наростає темне, але затинається акуратною паузою. Ближче до кінця як знак рефлексії з’являється характерний штрих повільної атаки звуку, а в коді звучить запитання.

Запитальність – це точка дотику попереднього опусу із наступним.

Точка дотику множини - це така точка, будь-який окіл якої містить принаймі одну точку даної множини.
Адже одна з особливостей творів С.Зажитька полягає в тому, що після прослуховування хочеться якось «розшифрувати» для себе «те, що сталося». Опуси цього композитора викликають якийсь логічний дискомфорт, який прагнеш подолати шляхом з’ясування законів, встановлення порядку в думках – принаймні для себе.
Серед радянських композиторів є Герої Соціалістичної Праці, наприклад, Кабалевський.
Все сказане стосується і представленої роботи автора «Туші» для струнних, туби, фортепіано та баритона: ну, так – до-мажор, найвідоміший туш, вальс, мендельсонів весільний марш, Россіні etc. – а де зв'язок?.. В порядку маячні зринають думки про туші на сцені і в залі, про «Я стверджуюсь» Є.Станковича (бо вокаліст виголошує щось подібне до «я!»), про хаотичний порядок вручення державних премій в сфері мистецтва, про цьогорічні ювілеї та ювілярів (Дж.Кейдж, Ф.Стравінський, В.Сильвестров, знову Є.Станкович)… Врешті, коли почали аплодувати, дійшло: а «туші»-то мало того, що граються перед чи паралельно з аплодисментами (себто, ототожнюються з ними), так ще й представлені у формі твору(!
Географічна паралель або рівнобі́жник (грец. παράλληλος - уздовж одне одного) - лінія перетину поверхні земної кулі площиною, паралельною (рівнобіжною) до площини екватора.
) наприкінці(!) всього концерту(!). Виходить майже геніальна рекурсія: твір є «аплодисментами» по відношенню до всього попереднього,… * …Особливо ж до кантати пані К.Цепколенко “Ausgang”, про яку тут доречно згадати, бо цей твір виступає ідеальною симетрією до твору С.Зажитька; адже в даному випадку корелюють назви творів (зливається значення «вихід/підсумок/початок»), перегукуються склади виконавців (сопрано, кларнет, акордеон, фортепіано / баритон, туба, струнні, фортепіано), автори і їхні голоси протиставляються за гендерною ознакою (авторка і спів сопрано / автор і «не-спів» баритона), розмаїттю відповідає одноманітність (вірші П.
Симетрíя (від грец.
Серед українських композиторів є «герої України» - Євген Станкович та Мирослав Скорик.
συμμετρεῖν - міряти разом) - властивість об'єкта відтворювати себе при певних змінах, перетвореннях чи трансформаціях, які називаються операціями симетрії. Розрізняють симетрію тіл, симетрію властивостей і симетрію відношень.
Гендер (англ. gender - «стать», від лат. genus - «рід») - соціально-біологічна характеристика, через яку визначаються поняття «чоловік» і «жінка», психосоціальні, соціокультурні ролі чоловіка і жінки як особистостей, а також психо-біологічні особливості, на які впливає біологічна стать, цілісна психічна репрезентація статі, сповнена неповторним динамічним глибинним, когнітивним та поведінковим поняттям жіночого та чоловічого, здобута індивідом у результаті набуття індивідуального гендерного досвіду. Тобто деякий соціальний конструктор, що визначає соціальну стать людини.
Тичини, Т.Фонтане, Г.Аполінера, Е.Камінгса / усе, що поєднується з до-мажорним тризвуком), програмні нюанси (“sleep well”, «ночь», спокій, самотність / урочистість, світло, піднесеність, масовість). Тож, «туші» як сутність мають унікальну «генетику» і при тому є інертною річчю: вони переводять те, що слідує в часі перед ними в модус «ура!»… * …по завершенні якого лунають аплодисменти з залу; поруч із тим «туші» як такі в музичній практиці – це прикладна річ, а ніяк не «твір»;
Само́тність - соціально-психологічне явище, емоційний стан, пов'язане з відсутністю близьких, позитивних емоційних зв'язків з людьми та / або зі страхом їх втрати в результаті вимушеної або наявної психологічної причини соціальної ізоляції.
Му́зика (від грец. μουσική - мистецтво муз) - мистецтво організації музичних звуків, передусім у часовій (ритмічній), звуковисотній і тембровій шкалі. Музичним може бути практично будь-який звук з певними акустичними характеристиками, які відповідають естетиці тої чи іншої епохи, та може бути відтвореним при виконанні музики.
тоді виходить після аплодисментів попередньому авторові звучить «не-твір»/«аплодисменти», за яким звучать аплодисменти слухачів.

Абсурд (зв’язки на рівні репрезентації не мають значення), симулякр (твір як пуста форма), аплодисменти аплодисментам аплодисментів – ось вона, ідеальна концепція геніального Нічого: не заумно, а кмітливо.

Геніа́льність - це набір здібностей, який визначає появу творців, що мають історичне значення в житті суспільства, засвідчують нову епоху в розвитку культури, науки та науково-технічного прогресу.
Композитор С.Зажитько не працює з нотами, темами чи звичною композицією – він працює з ідеєю та інформацією, і є представником епохи не просто композиторів—(звучання)—середовища—спостерігача, але режисерів_свідомості_залученого.
Компози́ція (лат. compositio - складання, зв'язування, з'єднання).

Отакою вийшла київська камерна розмова двох п’яниць про туші, коли говорити загально. Гадаю, можна сміливо стверджувати, що девіантний присмак творчості частини авторів цього вечора врятував сприйняття концерту від місцями неясних чи затягнутих епізодів іншої частини авторів. Твори ж ще частини авторів постали «на рівні». А це пречудово, коли є такий баланс.
v.offerdinck

Фото Романа РАТУШНОГО



Матеріал надано редакцією журналу «Музика»


Скачати 47.98 Kb.

  • З.Алмаші
  • В.Рунчак
  • С.Зажитька
  • К.Цепколенко