Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Розробка веб-додатку з імітаційного моделювання обчислювальних систем

Розробка веб-додатку з імітаційного моделювання обчислювальних систем




Сторінка10/16
Дата конвертації10.03.2017
Розмір0.82 Mb.
ТипПояснювальна записка
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

2.5 Висновок


В даному розділі було проаналізовано принципи роботи web-додатків, розглянуто найбільш поширені фреймворки для розробки веб-додатків. Також було проведено аналіз особливостей розробки веб-додатків. Були зазначені особливості розробки веб-додатків з використанням мови програмування JavaScripts. За проведеним аналізом було обгрунтовано вибір середовища розробки веб-додатку.


  1. РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ ВЕБ-ДОДАТКУ



    1. Розробка моделі користувацького інтерфейсу веб-додатку


Інтерфейс користувача – засіб зручної взаємодії користувача з інформаційною системою. Сукупність засобів для обробки та відображення інформації, максимально пристосованих для зручності користувача; у графічних системах інтерфейс користувача реалізовується багатовіконним режимом, змінами кольору, розміру, видимості (прозорість, напівпрозорість, невидимість) вікон, їхнім розташуванням, сортуванням елементів вікон, гнучкими налаштовуваннями як самих вікон, так і окремих їхніх елементів (файли, папки, ярлики, шрифти тощо), доступністю багатокористувацьких налаштувань.

Графічний інтерфейс користувача – тип інтерфейсу, який дозволяє користувачам взаємодіяти з електронними пристроями через графічні зображення та візуальні вказівки, на відміну від текстових інтерфейсів, заснованих на використанні тексту, текстовому наборі команд та текстовій навігації.

Виконання дій в ГІК – це безпосередня маніпуляція з графічними елементами. Окрім комп'ютерів, GUI використовується в мобільних пристроях, таких, як мобільні телефони, планшети, електронні книги, портативні медіаплеєри тощо. Термін ГІК зазвичай не вживають стосовно інтерфейсів з низькою роздільною здатністю. Наприклад, в відеоіграх використовують інтерфейс HUD.

Вперше концепція ГІК була запропонована вченими з дослідницької лабораторії Xerox PARC в 1970-х, але отримала комерційне втілення лише в продуктах корпорації Apple Computer.

Відеогра́ - це електронна гра, в ігровому процесі якої гравець використовує інтерфейс користувача, щоб отримати зворотну інформацію з відеопристрою. Електронні пристрої, які використовуються для того щоб грати, називаються ігровими платформами.
Маніпуляція (фр. manipulation) - складний прийом, операція, витівка.
Лабораторія (середньовічна лат. laboratorium, від лат. laboro - працюю, лат. labor - праця, робота) - багатозначний термін, що залежно від контексту, може означати: Спеціально обладнане та устатковане приладами, пристроями, мережами приміщення або транспортний засіб (наприклад, автомобіль, вагон потягу, літак, гелікоптер, субмарина тощо) для наукових досліджень, навчальних робіт, контрольних аналізів та випробувань (див. лабораторне устаткування). Установу або її відділ, що проводить експериментальну науково-дослідницьку та навчальну роботу. Внутрішні творчі процеси, внутрішню діяльність кого-небудь. Наприклад, творча лабораторія дослідника, митця тощо.
Мобільна телефонія (англ. mobile telephony) - Впровадження переносних телефонних пристроїв у сучасний побут. Дослідження вказують, що мобільна телефонія суттєво впливає на зміни у способі життя і мисленні сучасних людей.
Apple Inc. (колишня Apple Computer, Inc.) - американська технологічна компанія з офісом у Купертіно, Каліфорнія яка проектує та розробляє побутову електроніку, програмне забезпечення та онлайн-сервіси.
У операційній системі AMIGAOS ГІК з багатозадачністю був використаний 1985 року.
Багатозадачність (англ. multitasking) - властивість операційної системи або середовища програмування забезпечувати можливість паралельної (або псевдопаралельною) обробки декількох процесів. На комп'ютерах із одним одноядерним процесором одночасно може виконуватись лише одна задача, тому багатозадачність організовується через розподілення часу виконання задачі на процесорі.
Зараз цей інтерфейс – стандартна складова частина більшості доступних на ринку операційних систем і застосунків [18].

Користувацький інтерфейс веб-додатку складається з двох основних модулів:


  1. Головне меню

  2. Робоча область

Головне меню містить перемикач режиму роботи веб-додатку. В додатку є три режими моделювання роботи обчислювальних системи:

  1. CPU – режим моделювання роботи центрального процессора

  2. RAM – режим моделювання роботи оперативної пам’яті

  3. DISK – режим моделювання роботи жорсткого диску

Робоча область веб-додатку містить різноманітні оцінки та показники продуктивності імітованої обчислювальної системи.

На рисунку 3.1 наведено розроблену модель інтерфейсу веб-додатку.


c:\users\oleh\appdata\local\microsoft\windows\inetcachecontent.word\interface.png

Рисунок 3.1 – Модель інтерфейсу веб-додатку



    1. Розробка моделі генератора даних


Одним з сновних елементів веб-додатку з іміаційного моделювання обчислювальних систем є генератов випадкових значень продуктивності компонентів обчислювальної системи, наприклад, центрального процессора чи оперативної пам’яті. На рисунках 3.2 та 3.3 наведені реальні оціцки продуктивності центрального процессора та оперативної пам’яті відповідно.

Рисунок 3.2 – Реальна оцінка продуктивності центрального процессора


Рисунок 3.3 – Рельна оцінка продуктивності оперативної пам'яті


Головною ціллю розробки моделі генератора є імітування наведених вище реальних оцінок продуктивності.

Для імітування оцінки роботи центрального процессора необхідно використати генератор псевдовипадкових чисел.

Генератор псевдовипадкових чисел (ГПВЧ) – алгоритм, який породжує послідовність чисел, елементи якої майже незалежні один від одного і підкоряються заданому розподілу (зазвичай рівномірному).

В основі програмних генераторів як правило лежать рекурентні формули. Як правило, вони генерують цілі числа рівномірно розподілені на відрізку від 0, до деякого максимального m.

Ці́лі чи́сла - в математиці елементи множини Z = =\lbrace \ldots -3,\,-2,\,-1,\,0,\,1,\,2,\,3\,\ldots \rbrace } яка утворюється замиканням натуральних чисел відносно віднімання. Таким чином, цілі числа замкнуті відносно додавання, віднімання та множення.
Щоб отримати числа з плаваючою комою, рівномірно розподілені на [0,1), кожен отриманий результат ділять на m [19].

На кожному кроці робоці генератор повинен повертати значення оцінки продуктивності конкретного компонента обчислювальної системи. Для початку за допомогою ГПВЧ визначаються координати початкової точки x1 і y1 та координати кінцевої точки x2 і y2. Виконавши елементарні алгебраїчні перетворення до рівняння прямої на площині (формула 3.1) отримуємо формулу для знаходження значення координати y точки на відрізку (формула 3.2).
(3.1)

(3.2)
Координата y являє собою значення оцінки продуктивності в момент часу x.

Компоне́нт (від лат. componens, родовий відмінок componentis - складаючий) - складова частина, елемент чого-небудь.
Система координат - спосіб задання точок простору за допомогою чисел. Кількість чисел, необхідних для однозначного визначення будь-якої точки простору, визначає його вимірність. Обов'язковим елементом системи координат є початок координат - точка, від якої ведеться відлік відстаней.
Алгебра (від араб. الجبر‎ аль-джебр - відновлення) - розділ математики, що вивчає математичні операції і відношення, та утворення, що базуються на них: многочлени, алгебраїчні рівняння, алгебраїчні структури.
Момент часу - точка на часовій осі. Про події, що відповідають одному моменту часу, говорять як про одночасні.
Слідуючим кроком є генерація координат xn та yn наступної точки n. За домопогою наведеної вище формули 3.2 знаходяться значення оцінки для кожного моменту часу x і так далі поки необхідно генерувати дані. Блок-схема роботи алгоритму наведена на рисунку 3.4.
Блок-схема (рос. блок-схема, англ. block scheme, flowchart, block diagram, flow diagram; нім. Block-schema) - Представлення задачі для її аналізу або розв'язування за допомогою спеціальних символів (геометричних образів), які позначають такі елементи, як операції, потік, дані тощо.


c:\users\oleh\appdata\local\microsoft\windows\inetcachecontent.word\block1.png

Рисунок 3.4 – Блок-схема алгоритму генератора


Для того щоб отримати дані максимально схожі на реальні, необхідно об'єднати виихідні дані декількох генераторів з різними параметрами частоти з якою генеруються нова точка на площині. На рисунках 3.5 та 3.6 наведені приклади вихідних даних таких генераторів.

c:\users\oleh\appdata\local\microsoft\windows\inetcachecontent.word\chart1.png

Рисунок 3.5 – Приклад вихідних даних генератора з малою частотою


c:\users\oleh\appdata\local\microsoft\windows\inetcachecontent.word\chart2.png

Рисунок 3.6 – Приклад вихідних даних генератора з великою частотою


Для кожного генератора вихідні дані якого об'єднуються необхідно ввести параметр ваги w. Результат генерації даних декількох генераторів розраховується як сума кожного з них з урахуванням ваги (формула 3.3).
, (3.3)

де D – кінцева оцінка генератора

diоцінка генератора i

wi – вага генератора i


На рисунку 3.7 наведено блок-схему алгоритму роботи загального генератора.
c:\users\oleh\appdata\local\microsoft\windows\inetcachecontent.word\block2.png

Рисунок 3.7 – Блок-схема алгоритму роботи загального генератора



1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16



  • Розробка моделі користувацького інтерфейсу веб-додатку
  • Розробка моделі генератора даних