Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Розвиток професійної компетентності сучасного вчителя у процесі підвищення кваліфікації у статті розкривається суть та специфіка поняття «професійна компетентність педагога»

Скачати 122.94 Kb.

Розвиток професійної компетентності сучасного вчителя у процесі підвищення кваліфікації у статті розкривається суть та специфіка поняття «професійна компетентність педагога»




Скачати 122.94 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір122.94 Kb.

УДК 371.13:37.018.46:371.14 Мирослава МАЗУРОК,

методист кабінету редакційно-видавничої діяльності

Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ У ПРОЦЕСІ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ
У статті розкривається суть та специфіка поняття «професійна компетентність педагога»;
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
аналізуються теоретичні аспекти розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у процесі підвищення їх кваліфікації; розглядаються
умови забезпечення ефективного розвитку їх професійної компетентності як показника професійного зростання у процесі підвищення кваліфікації.

Ключові слова: професійна компетентність; формування і розвиток професійної компетентності педагога; процес підвищення кваліфікації; післядипломна педагогічна освіта.
Педагогічна освіта - одна з традиційних форм взаємодії педагогів закладів освіти і батьків (розділ методики роботи з батьками), батьківський всеобуч. Різноманітні форми роботи з батьками повинні бути взаємопов'язані і представляти єдину струнку систему (лекції, практикуми, семінари, бесіди, консультації та ін) передбачають ознайомлення батьків з основами теоретичних знань, з новаторськими ідеями в галузі педагогіки і психології, більшою мірою з практикою роботи з дітьми.

В статье раскрывается сущность и специфика понятия «профессиональная компетентность педагога»; анализируются теоретические аспекты развития профессиональной компетентности педагогических работников в процессе повышения их квалификации; рассматриваются условия обеспечения эффективного развития их профессиональной компетентности как показателя профессионального роста в процессе повышения квалификации.

Ключевые слова: профессиональная компетентность; формирование и развитие профессиональной компетентности педагога; процесс повышения квалификации; последипломное педагогическое образование.
The article reveals the essence and specificity of the concept of professional competence of a teacher"; examines the theoretical aspects of the development of professional competence of teachers in improving their skills; focuses on the conditions for the effective development of their professional competence as a measure of professional growth in the process of training.

Key words: professional competence; formation and development of professional competence of the teacher; professional development; postgraduate pedagogical education.
Постановка проблеми. В умовах, коли змінюється освітня стратегія, професійна компетентність учителя набуває надзвичайної актуальності. А це першочергово підвищує вимоги до якості підготовки майбутнього вчителя та подальшого вдосконалення його професійних компетенцій у педагогічній діяльності. Адже необхідною умовою сьогодення є не лише глибокі знання у професійній сфері та високий рівень освіченості, а й постійне поповнення та поновлення знань, високий рівень професіоналізму.

Означена місія, у першу чергу, покладається саме на систему післядипломної педагогічної освіти, яка є органічною складовою системи безперервної освіти і спрямована на приведення професійного рівня педагогічних працівників у відповідність до світових стандартів, вимог часу, індивідуально-особистісних та виробничих потреб.

Структурним елементом післядипломної освіти педагогів є процес підвищення їх кваліфікації. Означений компонент має свою мету – оновлення, відновлення та поглиблення професійних знань, умінь та навичок, – що визначає специфічність його існування, особливості змісту, форм та методів навчання.

Післядипло́мна осві́та, ад'юнктура (Вищі академічні курси і т.п.) - це система підвищення кваліфікації осіб, котрі вже мають вищу освіту. Хоча за назвою ця система є частиною освіти, за змістом вона являє собою багато в чому або виключно науково-дослідну роботу, за результатами якої присуджується науковий ступінь.
Навчання Навча́ння - це організована, двостороння діяльність, спрямована на максимальне засвоєння та усвідомлення навчального матеріалу і подальшого застосування отриманих знань, умінь та навичок на практиці. Цілеспрямований процес передачі і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини.
Але в той же час мета процесу підвищення кваліфікації спрямована на виконання загальної мети післядипломної освіти – збагачення професійної і загальної культури педагога, знаходження ефективних шляхів навчання дорослої людини.

Компетентнісна парадигма в освіті — виклик, потреба, проблема сучасності. Розвиток професійної компетентності вчителя є неодмінною умовою й обов’язковою складовою його професіоналізму. Саме тому одним із шляхів оновлення і підвищення якості освіти є впровадження компетентнісного підходу в процес підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Компете́нтнісний підхі́д - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є такі ієрархічно підпорядковані компетентності учнів, як ключова, загальнопредметна і предметна.
Шко́ла (від грец. σχολή - «відпочинок», пізніше «ті, кого повчають») - навчальний заклад, зазвичай початкової або середньої освіти, але також іноді й вищої (наприклад, Вища школа бізнесу) або спеціальної (наприклад, Київська школа економіки) освіти.

Термін «компетентність» (від латинського competentіs, що означає належний, здібний) ще недостатньо визначений психолого-педагогічною літературою. Його розглядають як готовність на високому професійному рівні виконувати свої посадові та фахові обов’язки відповідно до сучасних теоретичних і практичних надбань і досвіду, наближених до світових вимог та стандартів. При цьому поняття компетентності містить набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дає змогу педагогу досягати професіоналізму.

Професійна компетентність аналізується багатьма дослідниками як сукупність особистісних якостей, знань, умінь, що забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності, її результатів, самопізнання та саморозвиток;

Професі́йна дія́льність - діяльність людини за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків (робіт), які виконує фахівець. Функції професійної діяльності полягають у тому, щоб матеріально забезпечити робітника, який працює.
як складне системне утворення, що є складовою професійної діяльності вчителя і основою його майстерності та творчості. На думку І. Зязюна, „складниками професіоналізму у будь-якій професії є компетентність та озброєння системою вмінь” [6, c.112]. А. Деркач визначає професійну компетентність як головний когнітивний компонент підсистеми професіоналізму діяльності, сферу професійного ведення, систему знань, яка постійно поширюється і дозволяє здійснювати професійну діяльність з високою продуктивністю. [14,с.253].

Компетентний – це особа, яка має достатні знання в якій-небудь галузі, яка з чим-небуть добре обізнана; ґрунтується на знанні, кваліфікована [3, с.445].

В основі поняття компетентності – ідея виховання особистості педагога, яка має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, уміє діяти адекватно у відповідних ситуаціях, застосовувати знання та брати на себе відповідальність за певну діяльність.

Проблеми компетентності розглядали вітчизняні й зарубіжні науковці на різних рівнях і під різними кутами зору.

Так, концептуальною основою професійної підготовки педагогів у вищій школі, формування їх професійної компетентності стали роботи Г. О.

Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
 Балла, Є. О. Клiмова; професійної компетентності педагога і педагогічної майстерності – О. М. Алексюка, І. А. Зязюна, В. Н. Кузьмiної, А. К. Маркової, В. О. Сластьонiна.

Змістовну характеристику компетентності вчителів знаходимо в працях Л. Безгласної, І. Титаренко, В. Демиденко, В. Перепилиці.

Розвиток професійної компетентності педагогів у системі методичної роботи досліджували А. Бодальов, Г. Данілова, Л. Даниленко, І. Жерносек, В. Олійник, М. Кравцов, І. Лернер, А. Маркова, М. Поташник, М. Скаткін, О. Щербаков.

Однак, огляд науково-теоретичних джерел свідчить, що проблема розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у системі підвищення їх кваліфікації розроблена недостатньо, що і зумовило вибір теми запропонованого дослідження.

Актуальність дослідження викликана появою високих вимог до сучасних фахівців, пов’язаних із розвитком науки, техніки, технологій та гуманістичними змінами у суспільстві. Сучасне динамічне середовище потребує підготовки фахівців, здатних адаптуватися до його особливостей, працювати за умов, коли інформація оновлюється з небаченою раніше швидкістю. Це потребує зміни пріоритетів у сфері освіти, теоретичної і методичної підготовки кадрів до реалізації компетентнісного підходу в системі педагогічної освіти, в тому числі в інститутах післядипломної освіти. Компетентність фахівця об’єктивно набуває все більшої актуальності завдяки ускладненню і постійному розширенню соціального досвіду, сфери освітніх послуг, появі інноваційних технологій, зростаючому рівню запитів соціуму.

Іннова́ція - ідея, новітній продукт в галузі техніки, технології, організації праці, управління, а також у інших сферах наукової та соціальної діяльності, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду, є кінцевим результатом інноваційної діяльності.
Саме тому система підвищення кваліфікації повинна динамічно реагувати на нові тенденції, прогнозувати їх майбутнє і допомогти вчителю в його професійному зростанні.

Зважаючи на актуальність та недостатній стан розробки зазначеної проблеми, основна мета статті полягає в аналізі теоретичних підходів щодо сутності та визначення професійної компетентності педагогічних працівників у процесі підвищення їх кваліфікації.

Виклад основного матеріалу. Найважливішою проблемою побудови цілісної системи безперервної освіти на даному етапі є формування і розвиток професійної компетентності педагогічного працівника. Її актуальність пояснюється необхідністю розв’язання суперечностей між традиційною консервативністю системи підготовки і фахового зростання педагогічних працівників і необхідністю постійної модернізації знань, умінь, реальним рівнем професійної компетентності вчителя, його готовності вирішувати освітні завдання.

У зв’язку з цим сучасне суспільство вимагає змінити характер післядипломної педагогічної освіти, зорієнтувати зміст і методи на формування умінь оперувати інформацією, володіти комп’ютерними технологіями, мислити професійно-прагматично, формувати новий тип інтелекту, мислення, відношення до педагогічної професії. Компетентнісний підхід, за твердженням Л. Ніколенко, «потребує трансформації змісту післядипломної педагогічної освіти, перетворення його з моделі , яка об’єктивно існує для «всіх» педагогів, на суб’єктивні надбання кожного педагога, що їх можна виміряти» [8, с.23].

Усе це актуалізує проблему професійного розвитку педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів у системі підвищення кваліфікації через оновлення цілей, змісту, методів і форм навчання, створення оптимальних педагогічних умов, спрямованих на те, щоб професійне зростання педагогічних працівників базувалося на засвоєнні ними необхідних компетентностей.

Загальноосві́тня шко́ла - масовий тип навчально-виховних закладів, які дають загальну освіту.

О. Владиславлев стверджує, що „чим вищий освітній рівень особистості, тим активніше вона прагне до продовження освіти.

Осві́тній рівень середньої осві́ти - рівень середньої освіти, який учень здобуває після успішного завершення 4-ьох, 9-ти чи 11-ти класів у загальній середній школі в Україні.
При цьому освіта не тільки вдовольняє і розвиває професійні та духовні потреби фахівця, а й стимулює розвиток нових. Таким чином, у галузі освіти проявляється закон збільшування освітніх потреб, що виявляється потужним механізмом розвитку системи післядипломної освіти взагалі та підвищення кваліфікації зокрема” [12, с.26].

Підготовка компетентних педагогічних кадрів у рамках підвищення кваліфікації може реалізовуватися більш інтенсивно при умові її модернізації. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблені — перехід до особистісно зорієнтованого навчання на курсах, де реалізовано діяльнісно-компетентнісний підхід. Проте, як зазначає вчена В.О.Семиченко, існує проблема недостатнього рівня зацікавленості в особистісному і професійному розвитку педагогів у системі підвищеня кваліфікації [9].

Варто підкреслити, що потреба в зміні структури, змісту, видів навчальної діяльності, форм роботи в системі підвищення кваліфікації, яка покликана надавати реальну професійну допомогу, навчати умінню находити, засвоювати, творчо використовувати інновації в професійній діяльності, відзначається багатьма вченими. Так, за словами Л. Шевчук „для вільного просування фахівця у професійному освітньому просторі необхідно забезпечити максимальну гнучкість і різноманітність форм навчання”[11, с.10]. Важливим стає залучення кожного педагогічного працівника в активний пізнавальний процес, що передбачає застосування ним на практиці теоретичних знань, чіткого усвідомлення того, де, з якою метою і яким чином знання, які він має, можуть бути використані в навчально-виховному процесі.

Ці та інші погляди вчених та педагогів орієнтують заклади післядипломної педагогічної освіти на забезпечення змісту, форм, методів, технологій та засобів підвищення кваліфікації педагогічних працівників у сучасних умовах.

Проте за стрімких змін у системі освіти, організація процесу навчання в системі підвищення кваліфікації – задача складна за багатьма факторами: циклічність навчання, неоднорідний склад слухачів за віковими, фізіологічними та психологічними характеристиками, стаж роботи, загальна культура, рівень професійної підготовки тощо.

Систе́ма осві́ти - реальна сукупністьфакторів, спеціально створених для реалізації соціальних функцій освіти.
Однак сьогодні у навчанні використовуються переважно методи традиційної педагогіки, яка не в змозі запропонувати ефективні технології навчання дорослих з адекватним урахуванням специфіки освіти саме цієї категорії слухачів. Процес навчання має носити пролонгований характер; бути індивідуалізованим, тобто зорієнтованим на інтереси та потреби конкретної людини; практико орієнтованим; будуватися за принципом, коли доросла людина розглядається як суб’єкт освітньої діяльності з її правом на вибір змісту освіти, з її очікуваннями отримати в ході навчання способи позитивної самореалізації, покращити соціальне самопочуття, набути впевненість у досягненні своєї мети – професійній самореалізації.

Звідси виникає потреба визначення та ґрунтовної ідентифікації професійної компетентності педагога, сформованість якої визначає сутність повноцінної педагогічної діяльності.

 Основою формування професійної компетентності педагогічного працівника загальноосвітнього навчального закладу має стати андрагогічний підхід, який передбачає взаємодію тих, хто навчається, на всіх етапах процесу навчання, враховує психологічні особливості та професійний досвід, націлює на розвиток творчості, сприяє її проявленню не тільки в період навчання, але і в подальшій професійній діяльності. Такий підхід до навчання в системі підвищення кваліфікації дозволяє кожному спеціалісту окреслювати власну освітню траєкторію, формувати свою особисту позицію через самоаналіз, самооцінку, самоорганізацію в подальшій професійній діяльності, усвідомлено прагнути до саморозвитку та професійного самовдосконалення.

 Формування та розвиток професійної компетентності педагогічних працівників у ході навчання в системі підвищення кваліфікації має розглядатися як цілісний процес їх особистісного і професійного зростання. Догматичний тип навчання, лекційна форма проведення занять, відсутність зв’язку з життям, орієнтацій на засвоєння готових знань вже не відповідають очікуванням дорослої людини, яка свідомо налаштована на професійне зростання. Досвід свідчить, що навчання, орієнтоване на формування та розвиток професійної компетентності спеціаліста, здійснюється ефективно лише за умови налагодження в навчальній групі продуктивного взаємозв’язку між викладачем та слухачами, позитивного психологічного клімату, рівноправного партнерства, побудованого на діалозі, спільній розвивальній діяльності.

 Пріоритетними методами навчання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників стають інтерактивні методи, які головну увагу приділяють практичному закріпленню набутих знань, умінь і навичок. Сьогодні найбільш поширеними є такі методи активного навчання, як тренінги, навчальні групові дискусії, ділові ігри,  програмоване навчання.

Ділова гра - метод пошуку рішень в умовній проблемній ситуації. Елементи ділової гри: розподіл за ролями, змагання, особливі правила тощо. Ділова гра застосовується як метод активного навчання її учасників з метою вироблення у них навичок прийняття рішень в нестандартних ситуаціях, а також як засіб тестування здібностей.
Вони сприяють формуванню ефективних навичок ділового спілкування, міжособистісної взаємодії і тим самим підвищують загальну компетентність вчителя.

Розвиток професійної компетентності педагога, як і спеціаліста іншої галузі, відбувається за індивідуальною траєкторією, що залежить у великій мірі від особистих якостей педагога: вольової сфери особистості, особливостей характеру, темпераменту, акцентуацій, потреб, рівня готовності педагога до впровадження змін у педагогічному процесі тощо.

Важливою умовою забезпечення ефективного розвитку професійної компетентності педагогічного працівника як показника професійного зростання у процесі підвищення кваліфікації є проектування освітнього процесу на основі:



  • організації навчання на основі діяльнісного підходу (тренінги, ділові ігри, диспути, дискусії, діалоги, використання новітніх технологій);

  • орієнтації навчальних модулів програми курсового підвищення кваліфікації на конкретну кваліфікаційну категорію спеціалістів;

  • використання конкретних педагогічних ситуацій як метод відпрацювання ключових компетентностей;

  • формування груп з максимальним урахуванням запитів щодо висвітлення окремої проблематики;

  • використання різних форм проходження курсового підвищення кваліфікації (очна, заочна, індивідуальна, пролонгована);

  • здійснення системи навчальної роботи з кадрами на місцях (консультування, проведення семінарів-практикумів, теоретичних семінарів);

  • організація виїзних практичних занять, практики та практикумів, де слухачі набувають практичного досвіду, реалізуючи власні потреби.

Таким чином, компетентнісний підхід полягає в зміщенні акценту з накопичування знань, умінь і навичок на формування й розвиток у слухачів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки у ситуаціях педагогічної діяльності. У процесі підвищення кваліфікації педагогічних працівників на сучасному етапі особливе місце посідає стратегія розвитку особистості педагога; його професіоналізм, готовність і уміння створити таку атмосферу, яка забезпечувала б розвиток критичного мислення, творчості, виховувала б соціально відповідальних людей.
Критичне мислення Крити́чне ми́слення - (дав.-гр. κριτική τέχνη - «мистецтво аналізувати, судження») - це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.


Висновки. Отже, процес розвитку професійної компетентності педагогічних працівників є цілісним і водночас динамічним, оскільки передбачає адаптивність у підходах до змісту та вибору форм і методів у організації навчального процесу. Органічною складовою розвитку професійної компетентності педагогічних працівників у процесі підвищення їх кваліфікації є особистісне та практичне спрямування навчання в системі підвищення кваліфікації на основі андрагогічного підходу. Результатом навчання в системі підвищення кваліфікації є динаміка фахової компетентності, яка виражається в прирості знань, умінь, навичок, досвіду особистісного саморозвитку, творчої діяльності, емоційно-ціннісних відносин, ціннісно-світоглядної спрямованості.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Бондарчук О. І. Зміст, форми і методи підвищення психологічної компетентності керівників шкіл / О. І. Бондарчук, Я. І. Шкурко // Педагогічний пошук : наук.-метод. вісник. – Вип. 2 (14). – Луцьк, 1997. – С. 26—28.

  2. Бондарчук О.І. Проблеми підвищення психологічної компетентності керівників шкіл / О. І. Бондарчук, Я. І. Шкурко // Освіта і управління. – 1997. – Т. 1. – № 2. – С. 114-122.

  3. Великий тлумачний словник сучасної української мови / гол.
    Тлумачний словник - словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.
    ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.

  4. Життєва компетентність особистості : науково-методичний посібник / за ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова [та ін.]. – К. : Богдан, 2003. – 520 с.

  5. Зубко А. М. Організація навчального процесу в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів : монографія / А. М. Зубко. – Херсон : Айлант, 2006. – 124 с.

  6. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи [колектив авторів : Н. М. Бібік, Л. С. Ващенко та ін]. – С.111.

  7. Педагогічна майстерність / [І. А. Зязюн, Л. В. Карамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.] ; за ред. І. А. Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.

  8. Ніколенко Л. Т. Особистісно орієнтована освіта та шляхи її реалізації в системі підвищення кваліфікації / Л. Т. Ніколенко // Учебные записки. – 2005. – №3. – С. 23-27.

  9. Семиченко В. А. Психологічні аспекти професійної підготовки і післядипломної освіти педагогічних кадрів / В. А. Семиченко // Післядипломна освіта в Україні. – 2001. – №2. – С. 54-57.

  10. Скрипник М. Мистецтво бути педагогом / М. Скрипник. – К., 2006.

  11. Шевчук Л. І. Методологічні основи підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників у системі професійної освіти : посібник для керівників, педагогічних працівників професійної освіти / Л. І.
    Професі́йно-техні́чний навча́льний за́клад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
    Шевчук. – Хмельницький (видавець А. Цюпак). – 2006. – 178 с. 

  12. Владиславлев О. П. Непрерывное образование. Проблемы и перспективы / О. П. Владиславлев. – М. : Мол.гвардия, 1978. – 176 с.

  13. Гильмеева Р. Развитие профессиональной компетентности учителя в системе повышения квалификации / Р.Гильмеева // Методист. – 2002.

  14. Деркач А. А. Акмеологические основы развития профессионала /А. А. Деркач. – М. : Издательство Московського психолого-социального института ; Воронеж : НПО „МОДЭК”, 2004. – 752 с.

  15. Зимняя И. Ключевые компетентности / И. Зимняя. – Высшее образование. –2003. – №6.

  16. Змеёв С. И. Технология обучения взрослых : учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. Заведений / С. И. Змеёв. – М. : Академия, 2002. – 128 с.

  17. Мурованая Н. Компетентность педагога как важное условие успешности его профессиональной деятельности / Н. Мурованая. – Севастополь, 2006.

  18. Олейник В. Професиональный рост педагогических работников : организационно-педагогический аспект / В. Олейник, Л. Даниленко // Методист. – 2003.


Скачати 122.94 Kb.

  • Ключові слова
  • Актуальність дослідження
  • Виклад основного матеріалу.
  • СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ