Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка10/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   68

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

ДЛЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З УРАХУВАННЯМ

ЇХ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОКАЗНИКІВ



The features of the application of sports and recreation activities for children of primary school based on their individual psychophysiological indicators
Олена Нєворова, Валентина Черній, Людмила Нєворова

Olena Nyevorova, Valentina Cherniy, Ludmila Nyevorova
Анотація

Особливості застосування фізкультурно-оздоровчої роботи для молодших школярів з урахуванням їх індивідуальних психофізіологічних показників. Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. В статті висвітлено деякі аспекти організації фізкультурно-оздоровчої роботи в початковій школі. Актуальність проблеми обумовлена гострою потребою у зміні підходів щодо спрямованості фізкультурно-оздоровчої роботи з урахуванням психофізіологічних особливостей школярів. В ході дослідження встановлено взаємозв’язок індивідуальних психофізіологічних особливостей організму з показниками стресостійкості у дітей молодшого шкільного віку; обґрунтовано ефективність організації процесу адаптації до фізичного навантаження у молодших школярів з урахуванням їх індивідуальних психофізіологічних особливостей з метою попередження розвитку в них стресових станів.



Annotation

The features of the application of sports and recreation activities for children of primary school based on their individual psychophysiological indicators. Kirovograd State Pedagogical University named after Volodimir Vinnychenko. This article says about some aspects of sports and recreation activities in elementary school. Actuality of the problem is due to an urgent need to change of approaches to the orientation of sports and recreation activities considering of psychophysiological characteristics of pupils. During the research installed correlation of individual of psychophysiological characteristics of the indicators of stress in children of primary school age. The efficiency of the organization process of adaptation to physical activity in primary school children based on their individual physiological characteristics to prevent development in these stressful conditions.



Ключові слова: фізкультурно-оздоровча робота, молодші школярі, психофізіологічні особливості, адаптація, нервова система, стресостійкість.

Keywords: sports and recreation activities, younger schoolchildren, physiological characteristics, adaptation, nervous system, resistance to stress.
Вступ
Актуальність пошуку ефективних шляхів вдосконалення фізкультурно-оздоровчої роботи у загальноосвітній школі обумовлена тим, що саме під час навчання в школі важливо навчити дитину самій піклуватися про власне здоров’я, сформувати в неї установку на його підтримку. Значне зниження рівня життя більшої частини населення, скорочення державної і особливо суспільної системи спортивних організацій для школярів та молоді, перехід фахівців в інші сфери діяльності, скорочення матеріально-технічної бази спорту і системи змагань, що відбулись в державі, значно вплинули на стан здоров’я школярів [1]. Так, за даними медико-педагогічних обстежень, по закінченні початкової школи у 18% занижені показники здоров’я, а «ураженість» сучасних школярів хронічними захворюваннями сягнула межі 90 %. Особливу тривогу викликає поширення серед учнів нервово-психічних дисфункцій. В практичній організації шкільного середовища, нажаль, не враховуються індивідуальні особливості психофізичного розвитку кожної дитини, що призводить до виникнення стресових станів [4].

Сучасна практика шкіл засвідчує падіння інтересу школярів до традиційних форм організації та заходів проведення фізкультурно-оздоровчої роботи, оскільки вони не відповідають сучасним вимогам і потребують зміни на більш ефективні. Інноваційні підходи в системі фізичного виховання розглянуті у працях О. Л. Благій, М. М. Булатової, Л.В. Волкова, Г. В. Дзяк, Т. Ю. Круцевич, Б. М. Москаленко, В. Н. Платонова, Б. М. Шияна та ін., впровадження сучасних оздоровчих занять зі школярами у навчальний процес представлено В. Ф. Базарним, О. І. Бичуком, О. І. Булгаковим, О. М. Ващенко, В.В. Золочевським, І. О. Когут, В. Л. Маринич, О. Г. Шалепою, В. С. Язловецьким та ін.

Так, класифікуючи форми занять з фізичного виховання, основним напрямом реформування навчально-виховного процесу з фізичного виховання вчена Н. В. Москаленко вважає за доцільне втілення традиційних форм фізкультурно-оздоровчої роботи з використанням сучасних оздоровчих технологій, а саме: оздоровчі системи, що мають коріння в давньосхідній культурній традиції; авторські оздоровчі системи; сучасні технології, що будуються на основі наукових досягнень; нові форми рухової активності та нові види спорту; національні види спорту і народні ігри; нові форми фізкультурно-оздоровчої роботи, які істотно трансформують її зміст, тобто об’єднують рухову активність з формуванням світоглядних орієнтацій та морально-етичних норм [5].

Вчені І. О. Когут, В. Л. Маринич наполягають на якісному впровадженні традиційних форм організації фізкультурно-оздоровчої роботи та водночас на необхідності використання тих методів і засобів, які б були цікаві сьогоднішньому поколінню. Дослідниці визначають традиції та інновації, ідентичність та модернізацію як ключові виміри освітніх перетворень [4].

У пошуках підходів до організації фізкультурно-оздоровчої роботи з учнями науковці (О. М. Ващенко, Е. С. Вільчковський, О. О. Власюк, О. Д. Дубогай, І. Л. Коваленко, І. Я. Коцан, В. С. Язловецький та ін.) одностайно наголошують на необхідності створення програм фізкультурно-оздоровчої роботи, які повинні враховувати мотиви та інтереси школярів і сприяти: зниженню показників захворюваності дітей; підвищенню рівня їхньої фізичної підготовленості; стабільності фізичної і розумової працездатності; успішному розвитку основних психічних процесів, творчих здібностей, особистісних рис; сформованості потреби в рухах; наявності знань основ збереження і зміцнення здоров’я; створенню умов для формування в учнів індивідуальних ціннісних орієнтацій на заняття фізичним вправами.

Сучасні фахівці у галузі фізичної культури і спорту наполягають на врахуванні психофізіологічних особливостей школярів, знання яких необхідно для організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі, а саме: особливості організації пізнавальних процесів, статевих особливостей, динаміка працездатності [2].

Цілком очевидно, що фахівці в галузі фізичного виховання повинні бути добре обізнані з індивідуальними анатомо-фізіологічними особливостями організму дітей, специфікою їх пристосувальних реакцій, впливом фізичних навантажень на їх організм. На жаль, під час підготовки вчителів з фізичної культури недостатньо приділяється уваги вивченню впливу індивідуальних особливостей основних нервових процесів – функціональної рухливості та сили – на формування реакцій адаптації організму до фізичного навантаження. Тому, вчителі фізичної культури, які вже працюють з дітьми, нерідко відчувають труднощі, пов’язані з виникненням у дітей стресових станів, внаслідок постійних невдач під час виконання фізичних нормативів, страху одержати низьку оцінку, що проявляється у негативному ставленні дітей до уроків фізкультури, небажанні їх відвідувати.

Психофізіологічні особливості адаптації до фізичного навантаження молодших школярів обумовлені впливом нервової системи на регуляцію функцій систем організму, які забезпечують киснево-транспортну функцію. Наведена у наукових джерелах інформація про регуляцію функціональної системи забезпечення організму киснем у дітей молодшого шкільного віку, недостатня для оцінки індивідуальних резервів і механізму пристосування до фізичного навантаження. В роботах [3; 6] відмічено необхідність враховування рухливості нервових процесів при відборі дітей до спортивних шкіл та подальшого вивчення питання регуляції серцево-судинної системи у осіб, які мають різну силу нервових процесів, що дає можливість використовувати ці дані під час розробки режимів фізичних навантажень.



Актуальність дослідження обумовлена гострою потребою у зміні підходів до проблеми спрямованості фізкультурно-оздоровчої роботи з урахуванням індивідуальних психофізіологічних особливостей їх організму та визначенні пріоритетних напрямків попередження виникнення стресових станів у дітей. Вкрай необхідно спрямовувати організацію уроку фізичної культури на подолання стресових станів в учнів, а не на створення додаткової стресової ситуації. Стресостійкість розглядають як самооцінку здатності та можливості людини сприймати ситуації, що пов’язані з фізіологічними резервами організму людини, які забезпечують життєдіяльність та специфічні форми поведінки, реагування, адаптації і впливає на успішність діяльності. Тісний взаємозв’язок між стійкістю до стресу, працездатністю та втомою обумовлений тим, що всі вони мають єдину генотипово обумовлену основу – силу нервової системи відносно збудження [3].
1. Завдання роботи, методи та організація дослідження
Завданням роботи було охарактеризувати взаємозв’язок індивідуальних психофізіологічних особливостей організму з показниками стресостійкості у дітей молодшого шкільного віку та виокремити аспекти спрямованості фізкультурно-оздоровчої роботи з урахуванням індивідуальних психофізіологічних особливостей з метою попередження розвитку в них стресових станів. Експериментальною базою обрали Катеринівську ЗШ I-III ст. – школу сприяння здоров’ю, Кіровоградського району, Кіровоградської області. Для дослідження були відібрані хлопчики 10 років, що відносились до основної групи здоров’я. Вибірка склала 36 осіб. Для виявлення рівня функціональної рухливості й сили основних нервових процесів нами було використано методику визначення індивідуальних особливостей розумової працездатності учнів за літерними коректурними таблицями В.Я. Анфімова в модифікації НДІ фізіології дітей та підлітків (підтверджено високу кореляцію кількісного і якісного показників розумової працездатності, визначених за допомогою літерних коректурних таблиць з рівнями функціональної рухливості (ФРНП) і сили нервових процесів (СНП), одержаних за допомогою апаратних методик) [3]. З метою визначення рівня стресостійкості учнів використовували тестову методику. Обробку даних проводили за сумарною кількістю балів і визначали рівень стресостійкості за запропонованою шкалою. Чим меншою була сумарна кількість балів, тим вищою вважали стресостійкість, і навпаки [6].
2. Виклад основного матеріалу дослідження
Проведений аналіз індивідуальних психофізіологічних особливостей у хлопчиків 10 років дозволив виявити різні поєднання рівнів кількісного (ФРНП) та якісного (СНП) показників працездатності. Так, виявилось, що 9% хлопчиків 10 років мають високий рівень кількісного і якісного показників працездатності (ФРНП(в), СНП(в)), 29% – середній (ФРНП(с), СНП(с)), 11% – низький (ФРНП(н), СНП(н)). Однак, в інших хлопчиків виявились різні поєднання рівнів кількісного (ФРНП) та якісного (СНП) показників працездатності. Наприклад, 9% мали низький кількісний показник, але при цьому середній якісний (ФРНП(н), СНП(с)); 11% – середній кількісний показник і низький якісний (ФРНП(с), СНП(н)); 4% високий кількісний показник і середній якісний (ФРНП(в), СНП(с)); 11% – середній кількісний показник і високий якісний (ФРНП(с), СНП(в)); 5% – високий кількісний показник і низький якісний (ФРНП(в), СНП(н)) та 11% – низький кількісний і високий якісний показники (ФРНП(н), СНП(в)).

Таким чином, одержані дані дозволяють зробити висновок про те, що в межах однієї вікової групи хлопчиків 10 років спостерігались різні поєднання функціональної рухливості і сили нервових процесів, що вказує на різну швидкість сприймання навчального матеріалу та його засвоєння. З огляду на це, можна зробити припущення, що у хлопчиків з різними поєднаннями кількісного і якісного показників працездатності буде відрізнятись і швидкість розвитку втоми. При випадковому відборі груп, без урахування властивостей нервових процесів, основну частину досліджуваних дітей можуть представляти діти з середніми рівнями ФРНП і СНП.

В нашій групі, всіх досліджуваних дітей, 29% складали діти з середніми рівнями властивостей нервових процесів, 11% – діти з низькими і 9% – з високими рівнями. Якщо проаналізувати склад окремих навчальних класів за індивідуальними показниками властивостей нервових процесів, то наведене вище співвідношення не спостерігається, оскільки в деяких класах кількість дітей з низькими або високими рівнями властивостей нервових процесів значно більша. Тому, якщо оцінити дані, що наводяться в літературі за величиною частоти серцевих скорочень, то можна сказати, що великий розкид показників всередині однієї вікової групи, відмічений в роботі [5], пов’язаний, можливо, з неоднорідністю досліджуваної групи за індивідуальними властивостями нервових процесів.

Дослідження взаємозв’язку властивостей нервових процесів з показниками стресостійкості показало, що нижче за середній рівень стресостійкості спостерігався у 36% хлопчиків, серед яких: 9% мали низький кількісний (ФРНП(н)) і середній якісний (СНП(с)) показники розумової працездатності; 11% – низький кількісний (ФРНП(н)) і високий якісний (СНП(в)) показники працездатності; 11% – з середнім кількісним (ФРНП(с)) і низьким якісним (СНП(н)) показниками, 5% з високим кількісним (ФРНП(в)) і низьким якісним (СНП(н)) показниками розумової працездатності.

Низький рівень стресостійкості мали 11% молодших школярів, до яких увійшли хлопчики з низькими рівнями кількісного (ФРНП(н)) і якісного (СНП(н)) показників розумової працездатності. Саме вони становлять групу ризику, оскільки є більш вразливими до стресових чинників, які можуть створити серйозну загрозу для їх здоров’я (рис 1.).

Рис. 1. Відсоткове співвідношення кількості хлопчиків 10 років за рівнями стресостійкості
На основі проведених нами досліджень та враховуючи досвід впровадження шляхів оздоровчої спрямованості й оптимізації фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку рекомендуємо низку порад для вчителів фізичної культури, яких доцільно дотримуватись у фізичному вихованні дітей на уроках фізичної культури та в позаурочний час з метою запобігання розвитку стресових станів у дітей:

1. На думку багатьох фахівців у галузі освіти, рухливий, здоровий спосіб життя має бути ще більш актуальним [2]. Нормативи – не є покликанням фізичного виховання. Завдання уроків фізичної культури – допомагати усувати стреси, а учні мають йти на урок без страху одержати низьку оцінку. Урахування психофізіологічних особливостей адаптації молодших школярів до фізичного навантаження дозволить на уроці фізичної культури активно долати негативні емоційні стани, проводити корекцію стресових та агресивних станів за допомогою фізичної активності, і тим самим, активно протидіяти їх розвитку. Учні відчувають надлишок не тільки психоемоційної напруги, але і гормонального фону в крові, який вимагає виходу у вигляді психічної напруги, агресивності, конфліктності, оскільки він вже перевищує оптимальні нормативи психоемоційного стану. Постійний прояв негативних емоцій, агресивності призводить до ослаблення функціональних систем організму. В більшому ступені в дітей страждає імунна система, наприклад, гормон кортизол викидається в кров під час підвищення тривожності, а гормони ендорфіни – під час виникнення позитивних емоцій. Під дією фізичної активності руйнування гормонального фону відбувається без нанесення шкоди організму. Таким чином, фізична активність – необхідний і дієвий захист проти вияву конфліктності, агресивності, психічної напруги школярів [6].

2. Існує думка, що короткотривалий стрес позитивно впливає на збільшення кількості імунних клітин. А якщо стрес триває напружено і довго, то кількість цих клітин зменшується. Уроки фізичної культури в цьoму випадку можуть виконати профілактичну, запобігальну і оздоровчу функції. Оскільки виконання вправ без бажання, з похмурим виразом обличчя сприяє виділенню адреналіну, що, в свою чергу, викликає тривогу, пригнічення, а з посмішкою – налаштовує викид норадреналіну, а з ним і відчуття впевненості, спокою [2]. Неоптимальний психоемоційний стан необхідно усувати, якщо він виникає. В цьому випадку засоби фізичної культури будуть дієвим чинником. Крім того, сприяють запобіганню негативних психоемоційних станів психологічні тренінги, а також бесіди, які можна проводити з цієї тематики на уроках фізкультури [6].

3. Під час проведення уроків фізкультури вчителю доцільно використовувати педагогічні прийоми заохочення, позитивного емоційного насичення, шляхом демонстрації учням позитивної динаміки у виконанні ними нормативів з метою підвищення самооцінки їх власних фізичних можливостей.


Висновки та перспективи подальших досліджень
У ході проведеного дослідження встановлено взаємозв’язок індивідуальних психофізіологічних особливостей організму з показниками стресостійкості у дітей молодшого шкільного віку; обґрунтовано ефективність організації процесу адаптації до фізичного навантаження у молодших школярів з урахуванням їх індивідуальних психофізіологічних особливостей з метою попередження розвитку в них стресових станів; розроблено рекомендації для вчителя фізичної культури щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи, спрямованої на попередження виникнення стресових станів у молодших школярів. Вдосконаленню фізкультурно-оздоровчої роботи у школі значно сприяють: використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя дітей, створення програм фізкультурно-оздоровчої роботи з урахуванням мотивів та інтересів учнів, забезпечення диференційованого та індивідуального підходу, врахування психофізіологічних особливостей школярів, використання сучасних здоров’язбережувальних технологій.

Література


  1. Khudoleeva, O. V. (1993), “Innovative forms and methods of sanitation of schoolchildren”, Fizicheskaia kultura v shkole, no. 6, pp. 15–19.

  2. Krutsevich, T. Yu. (2003), Teorіia і metodyka fіzychnoho vihovannia [Theory and methods of physical education], Olimpiiska literatura, Kyiv, Ukraine.

  3. Makarenko, М. V. (2002), “The functional state of central nervous system at persons with different levels of mobility of nervous processes”, Journal of physiology, Vol. 48, no. 1, pp. 9–14.

  4. Marynych, V. (2013), “Analysis of innovative approaches organization of athletic-health work in educational establishment”, Sportyvnyi visnyk Prydniprovia, no. 1, available at: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/svp_2013_1_5.pdf. (accessed March 29, 2015).

  5. Moskalenko, N. V. (2009), “Theoretical methodical principies of innovative technologies in physical education system of junior schoolchildren”, Thesis abstract for Dr.Sc. (Physical Education and Sport), 24.00.02, Ukrainian National University of Physical Culture and Sport, Kyiv, Ukraine.

  6. Nyevorova, O.V. (2007), Оzdorovchа spryamovanist і shlyahy optimizatzyy physychnogo vyhovannya ditey molodshogo shkilnogo viku [Health-orientation and ways to optimize the physical education of children of primary school age], RVV КDPU іmеny Volodimira Vinnychenka, Кіrovograd, Ukraine.

Information about authors:

Nyevorova Olena – Ph.D. in Physical Culture and Sports, Associate Professor, Kirovohrad State Pedagogical University named after V.Vynnychenko, Kropyvnytskyi, Ukraine. E-mail: nevelen@mail.ru

Valentina Cherniy – Ph.D. in Pedagogical Sciences, Kirovohrad State Pedagogical University named after V.Vynnychenko, Kropyvnytskyi, Ukraine. E-mail: valcher_72@mail.ru

Ludmila Nyevorova – Ph.D. in Biology Sciences, Associate Professor, Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko, Ukraine. E-mail: nevelen@mail.ru


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   68