Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка13/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   68

КОМПАРАТИВІЗМ ТА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНІСТЬ ЯК МЕТОДИ ТЕКСТОВОГО АНАЛІЗУ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СТАРШИХ КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ



KOMPARATYVIZM AND INTERTEXTUALITY AS METHODS OF TEXT ANALYSIS AT UKRAINIAN LITERATURE LESSONS AT SENIOR CLASSES OF

GENERAL EDUCATION INSTITUTIONS
Оксана Бабенко, Марина Калмикова

Oksana Babenko, Marina Kalmykova
Анотація

У статті розглянуто теоретичний і практичний аспекти використання елементів компаративного й інтертекстуального аналізу як продуктивних методів навчання української літератури в старших класах, що є необхідною складовою розвитку критичного мислення учнів. Зосереджено увагу на використанні таких методів у вивченні творчості Т.Шевченка, М.Петренка, В.Стуса, що дає змогу більш ґрунтовно розкрити ідейно-естетичну сутність кожного з порівнюваних творів, сприяти розумінню духовної єдності авторів, національної своєрідності української літератури, формувати гуманістичний світогляд учня.



Annotation

The article deals with the theoretical and practical aspects of using elements of comparative and intertextual analysis as productive methods of teaching Ukrainian literature at senior classes, which is a necessary component of critical thinking of pupils. The emphasis is put on the use of such methods in the study of works by T. Shevchenko, M.Petrenko, and Vasyl Stus. It allows more thoroughly revealing the ideological and aesthetic essence of each comparable work and helps to promote understanding of the spiritual unity of the authors, of the national identity of Ukrainian literature and to form student‘s humanistic outlook.

Ключові слова: компаративний аналіз, інтертекстуальний аналіз, продуктивні методи навчання

Keywords: comparative analysis, intertextual analysis, productive teaching methods.
Вступ
Глибоке самоусвідомлення українською молоддю власної національно-культурної належності неможливе без ґрунтовного вивчення набутків, дослідження взаємозв'язків національної і світової літератури.

У Концепції літературної освіти [4], зокрема, зазначено, що «поміж складовими літературної освіти в системі загальноосвітньої школи повинна існувати тісна взаємодія, адже всі разом вони забезпечують цілісність літературного розвитку школярів, формують компетенції творчого читача. Хронологічний принцип у процесі розгляду історико-літературного процесу (або його окремих явищ), акцентуація генетичних, типологічних, контактних, інтертекстуальних та інших видів зв’язків у межах дисциплін, що забезпечують літературну освіту, дозволить учням краще зрозуміти самобутність кожної національної літератури в суцвітті культур і традицій».

Аналіз науково-педагогічної літератури (В.Бабенко, А. Градовський [2], Р.Гром’як [8], О.Криворучко, О.Куцевол [6], І.Маранська [9], Б.Шаланінов) дає змогу зазначити, що використання компаративного аналізу художніх творів допомагає підвищити загальнокультурний рівень розвитку учнів, учить їх уважно ставитися до художнього слова, розуміти його, усвідомити цілісність світового літературного процесу. Це відповідає головній меті літературної освіти – виховання творчого читача із самостійним критичним мисленням, формування гуманістичного світогляду, загальної культури, естетичних смаків особистості.

Важливою в руслі нашого дослідження є також проблема запровадження інтертекстуального аналізу як інноваційного методу навчання літератури в школі, що знайшло свого відображення І.Гринишиної, Т.Марченко, О.Чиркова. Зокрема, О.Чирков зазначає, що такий метод дає змогу зосередити увагу на тексті як феномені мистецтва, позбавляє аналіз творів міфологемних та ідеологемних позалітературних нашарувань, дає можливість по-новому побачити текст та відкрити у ньому абсолютно несподівані глибини і змісти [10].

Розгляд творів у контексті інтертекстуальності, на думку М.Зорій, сприяє об’єктивному засвоєнню тексту, дає можливість зрозуміти літературний процес, складне взаємне переплетіння на жанровому, лексичному, синтаксичному рівнях тексту [3]. О.Кучерук зауважує, що інтертекстуальний метод навчання сприяє розвитку різних аспектів мислення школяра: когнітивного, креативного; логічного, інтуїтивного, художньо-естетичного; продуктивного [7]. Тому метою статті є висвітлення практичних аспектів застосування компаративізму й інтертекстуального аналізу в процесі вивчення творчості Т.Шевченка, М.Петренка, В.Стуса на уроках української літератури в старших класах.
1. Теоретичні засади використання елементів компаративного й інтертекстуального аналізу як продуктивних методів навчання української літератури в старших класах

1.1. Теоретико-методичне підґрунтя компаративізму на уроках української літератури
Компаративізм, за визначенням української літературної енциклопедії за ред. І.Дзеверина, – це порівняльно-історичне літературознавство; …порівняльно-історичний метод, що обумовлює переважно емпіричне зіставлення окремих літературних фактів поза національно-історичним контекстом, світоглядом і стилем письменника. Появу метода в другій половині XIX століття пов’язують з ім’ям О.М. Веселовського. У практиці навчання української літератури елементи компаративізму використовуються в методичних концепцях Ю. Ковбасенка, О. Куцевол [6], Є. Волощук, О. Ісаєвої.

Зокрема, О. Куцевол виділено психолого-педагогічні та методичні умови проведення уроків компаративного аналізу:



  • достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, що є ґрунтом для порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;

  • встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивченим;

  • активне залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;

  • спрямування школярів на розв’язання проблемних завдань;

  • систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональних літератур, а не епізодичне звернення до зіставлення деяких творів;

  • урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних особливостей їхнього читацького сприйняття.

У процесі використання компаративного аналізу на уроках літератури завжди враховуються різні форми порівняльного методу:

  • природно-порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об’єктів;

  • історико-типологічне порівняння, яке пояснює подібність не зв’язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку;

  • історико-генетичне порівняння, у процесі якого подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;

  • порівняння, за якого фіксуються взаємовпливи різних явищ.

Найдоцільнішим, на думку І.Маранської [9], на уроках компаративного аналізу є використання методів творчого читання; проблемної ситуації; порівняння художніх творів; зіставлення твору з його генетичним джерелом; евристичної бесіди, диспуту, діалогу тощо. Такий підхід допомагає розкрити творчий потенціал особистості кожного учня, сформувати навички аналітичного мислення, полікультурної компетентності. Форми роботи можуть бути групові та індивідуальні, домашні завдання на таких уроках повинні мати творчий, диференційований характер, із застосуванням елементів інноваційних методів та прийомів навчання, цікавих для учнів. Найефективнішим засобом здійснення компаративного аналізу може бути складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм, створення «живих презентацій», ментальних карт, інфографіки, створення креолізованих текстів (тексти реклами, коміксів, афіш, плакатів), проектів, буктрейлерів, електронних бібліотек, словників, віртуальних літературних музеїв, екскурсій, веб-квести.
1.2. Інтертекстуальність як метод аналізу художнього твору
Основу інтертекстуальних досліджень становить проблема міжтекстової взаємодії у сфері художнього дискурсу. Існує низка трактувань цього терміна. Уперше його вжила Ю. Крістева у статті «Бахтін, слово, діалог і роман» (1967). Поштовхом для цього стала праця М. Бахтіна «Проблеми змісту, матеріалу і форми у словесній художній творчості» (1924). У ній учений розробив теорію поліфонічності тексту, у центр якої поставив поняття «чужого слова». Окрім цього, в основі досліджень М. Бахтіна лежать ідеї «неоднорідності тексту» і наявності декількох «текстів у тексті».

Канонічне формулювання поняття «інтертекстуальність» та «інтертекст» дав Ролан Барт: «Кожний текст є інтертекстом; інші тексти присутні в ньому на різних рівнях у більш чи менш упізнаних формах: тексти попередньої культури і тексти навколишньої культури. Кожен текст – це нова тканина, зіткана зі старих цитат». Із позиції інтертекстуальності текст «підлягає дослідженню не як закінчений, замкнений продукт, а як ... виробництво, підключене до інших текстів, інших кодів» [1, с. 424].



Найповніший, на нашу думку, аналіз підходів до трактування цього поняття здійснено Д. Кузьменком у статті «Сучасні підходи до тлумачення поняття «інтертекстуальності» [5]. Детально проаналізувавши літературознавчі дослідження з означеної проблеми, учений виділив такі значення терміна «інтертекстуальність».

  1. Властивість, характерна для всіх видів мистецтва, незалежно від епохи; основа всього літературного процесу: "Кожний текст є інтертекстом… і являє собою нову тканину, зіткану зі старих цитат. Уривки культурних кодів, формул, ритмічних структур, фрагменти соціальних ідіом тощо – усі вони поглинені текстом і змішані у ньому, оскільки завжди до тексту і навколо нього існує мова. Таке розуміння інтертекстуальності ґрунтується на працях Михайла Бахтіна і Юлії Крістевої і є спробою знайти для інтертекстуальності найбільш широке, всеохопне визначення, надати йому онтологічного змісту. Крістева і Барт уважають, що інтертекстуальність, перш за все, зводиться до автоматичних і несвідомих цитат.

  2. Інтертекстуальність як синонім постмодернізму: "означає вже не лише спосіб існування твору в культурі, а й людини в оточуючій дійсності" [Современный словарь-справочник по литературе, 1999], коли весь світ ототожнюється з єдиним текстом-інтертекстом.

  3. Специфічна особливість поетики постмодернізму, що має яскраво виражену ігрову природу, на відміну від інтертекстуальності минулих віків: "Постмодерна чуттєвість", поєднана з уявленням про світ як про хаотичний, позбавлений цінності і змісту, що відкриває привабливу перспективу безкінечним мовним іграм: абсолютно вільному, нічим не обмеженому, самодостатньому і при цьому іронічному оперуванню текстами, дискурсами, мовними кодами" [Хализев 1998].

  4. Інтертекстуальність як спосіб аналізу тексту "означає виявлення зв’язків на різних рівнях художнього твору... визначення джерел ремінісценцій, смислових зсувів, що відбуваються при переході з одного контексту в інший, а також цілей, з якими автор звертається до інших текстів" [Хализев 1998]. Цей варіант відстоюють деякі російські дослідники, наприклад, Н.Фатєєва [Фатеева 2006], яка вважає інтертекстуальність "механізмом метатекстової рефлексії", котра дає змогу автору простежити генезис свого тексту, а читачеві – досягти глибинних рівнів інтерпретації за рахунок виявлення зв’язків з іншими текстами.

  5. Спосіб тексту повністю або частково формувати свій зміст шляхом посилань до інших текстів [Смирнов 1997].

  6. Взаємодія внутрішньотекстових дискурсів: дискурсу оповідача з дискурсами персонажів, одного персонажу з іншим і т.д. (І.Делленбах, П. Ван ден Хейвель);

  7. Співприсутність у одному тексті двох або більше текстів (Ж.Женетт, У.Бройх, А.Жолковський, М.Ямпольський).

  8. Особливий літературний прийом; "вид побудови художнього тексту, коли текст будується з цитат і ремінісценцій до інших текстів" [Руднєв 1997].


2. Елементи компаративного й інтертекстуального аналізу в практиці навчання української літератури в старших класах
Особливо перспективною в контексті запровадження методів компаративного й інтертекстуального аналізу є творчість Т.Г.Шевченка – класика, яскравого представника романтичного напряму літератури, що справив величезний вплив як на подальший розвиток української літератури, так і на творчість українських митців – представників різних літературних епох і напрямів.
2.1. Використання елементів інтертекстуального аналізу й компаративізму під час вивчення творчості М.Петренка як українського поета-романтика
Початок ознайомлення учнів із методикою компаративного й інтертекстуального аналізу, на нашу думку, доцільно розпочинати в 9 класі під час вивчення творчості Т.Г.Шевченка та поетів-романтиків, зокрема, М.Петренка, на якого Шевченків геній справив неабиякий вплив.

У процесі огляду творчості українських поетів-романтиків учитель має дати учням загальне уявлення про інтертекст та компаративізм, їх значення у процесі ґрунтовного дослідження творчості порівнюваних авторів.

Зокрема, учням пропонується:

1) здійснити порівняльний аналіз біографій Т.Шевченка і М.Петренка;

2) схарактеризувати творчість поетів на основі рекомендованих Інтернет-джерел та довідкової літератури;

3) відновити послідовність появи друкованих видань творів Тараса Шевченка й Михайла Петренка з метою дослідження їх взаємовпливу;

4) здійснити текстологічний аналіз поданих творів – текстів ранньої лірики Т.Г. Шевченка, зокрема «Перебендя» (1839), «Думка» («Нащо мені чорні брови»)(1838), «Тризна» (1843), «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами» (1839), «Думи мої, думи мої, ви мої єдині» (1847);

текстів лірики М. Петренка, зокрема «Думи мої, думи мої», «По небу блакитнім очима блукаю», «Весна», «Небо» – на предмет наявності «проявів інтертекстуальності» (за Д.Кузьменком):



  • запозичення і переробка тем і сюжетів;

  • явне та приховане цитування;

  • переклад;

  • плагіат;

  • алюзія;

  • парафраза;

  • наслідування;

  • пародія;

  • інсценування;

  • екранізація;

  • використання епіграфів;

  • ремінісценція.

Учитель спрямовує дослідницьку діяльність учнів у русло пошуку спорідненості тем і сюжетів, наслідування, використання подібних чи однакових художніх засобів тощо.

Під час роботи учні формулюють основні спільні мотиви творчості поетів –



  • сирітство і суспільна несправедливість (”Думка (Тяжко-важко в світі жити…)” «Думка (Нащо мені чорні брови…)», «Тризна», «Вітер з гаєм розмовляє» Шевченка, «Далеко од родини», «Дивлюсь я на небо», «Схилившись на руку, дивлюся я», «Батьківська могила», «Весна» у Петренка);

  • героїчне минуле України (”Іван Підкова”, “До Основ’яненка”, “Гайдамаки”, “Гамалія”, «Н. Маркевичу» Шевченка; «Гей, Іване, пора…», «Іван Кучерявий» Петренка);

  • нерозділене або трагічне кохання («Причинна», «Катерина», «Тополя» Шевченка; «Взяв би я бандуру», «Тебе не стане в сих містах», «Туди мої очі…», «Недуг», «Минулися мої ходи…» у Петренка;

  • пошуків долі («Думка (Тече вода в синє море)», «Думка (Тяжко-важко в світі жити…)” Т.Шевченка; «Думи мої, думи мої», «По небу блакитнім очима блукаю» у Петренка.

Школярі знаходять зразки наслідування поетичних прийомів Т.Шевченка:

Т.Г. Шевченко

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,



Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

…….

Прилітайте ж, мої любі,

Тихими речами

Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами







М.М.Петренко:

Думи мої, думи мої,

Де ви подівались,

Нащо мене покинули,

Чому одцурались?

…….

Думи мої давні, любі,



Думи мої милі!

Прибувайте, прилітайте,

Мої жалісливі!



Т.Г. Шевченко («Перебендя»):

…А думка край світа на хмарі ґуля.


Орлом сизокрилим літає, ширяє,
Аж небо блакитне широкими

б'є…






М.М.Петренко:

По небу блакитнім очима блукаю

За думкою думку туди посилаю;

Тону там душею, тону там очами

Глибоко, глибоко попід зіроньками.






Т.Г. Шевченко

…И на земле он всем чужой.



Взглянул на небо: «О, как ясно,

Как упоительно-прекрасно!

О, как там вольно будет мне!..»

……

Но он бедняк, он всем не свой,

И тут, и там. Планета наша,

Прекрасный мир наш, рай земной,



Во всех концах ему – чужой.

……

Здесь нету мне пары, я нищий меж ними,



Я бедный поденщик, работник простой

(«Тризна»)






М.М.Петренко:

Дивлюся на небо та й думку гадаю:

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав!

Далеко за хмари, подальше од світу,

Шукать собі долі, на горе привіту,

І ласки у зірок, у сонця просить,

У світі їх яснім все горе втопить;



Бо долі ще змалу здаюся не любий,

Я наймит у неї, хлопцюга приблудний;

Чужий я у долі, чужий у людей:

Хіба ж хто кохає нерідних дітей?

(«Небо»)


Учні порівнюють найпоширеніші засоби художнього увиразнення текстів ліричних творів в обох авторів – епітети, метафори – на означення спільних для обох авторів образів: думки, світу, козака, дівчини.

епітети:

у Т.Г. Шевченка:

небо блакитне;

світ божий;
думки єдині, жалісливі, сизокрилі, квіти мої, діти;

дівчина молода, молоденька, чорнобрива, сердешная;

козак молодий;

Я – одинокий, чужий, сирота,



нищий, бедный, простой.




у М.М.Петренка:

небо блакитне;

світ нудний, сумний, слізьми облитий, темніше темної тюрми;

думи давні, любі, милі, жалісливі, козацька;

дівчина молода, сердешна;
козак сердешний;

Я – молодий, нелюбий, чужий, наймит, хлопцюга приблудний.




метафори:

у Т.Г. Шевченка:

Дніпр стогне;

вітер буйний, буйнесенький

Вітер завива, з морем говорить, розмовляє (персоніфікація);

серце жить не хоче, любить (синекдоха);

думка каже, говорить (персоніфікація)






у М.М.Петренка:

море стогне;

вітер буйний;

ой, вітру-вітру, скажи… (персоніфікація)

серце чує лихо, тоскує, тьохка, щось віщує (синекдоха);

думка далеко, високо літа



Порівнявши поетичні тексти Т. Шевченка і М. Петренка, учні доходять висновку що певною мірою досліджувані твори є інтертекстами – проявами впливів – що виявилося в наслідуванні, переосмисленні тем і сюжетів і було обумовлено єдиним для обох авторів світовідчуттям, впливом на обох поетів ідей романтизму, і, безумовно, величезним впливом творчості Т.Г. Шевченка на українських поетів-романтиків, у тому числі на М.М. Петренка.

Процес роботи з текстами таким чином перетворюється для учнів у цікаву гру, що дає їм можливість знаходити й пояснювати подібні явища у творчості досліджуваних авторів, давати їм визначення й отримувати насолоду від пошуку.


2.2. Інтертекстуальний аналіз як складова процесу вивчення творчості В.Стуса
Шевченкові ідеї мали великий вплив на багатьох українських письменників, серед яких є і Василь Стус. Справді, мабуть, немає двох інших українських поетів, які б за силою патріотизму, любові до України, незламністю духу були такими близькими.

З поетичною спадщиною Василя Стуса учні ґрунтовно знайомляться в 11 класі. Тож у процесі роботи над темою вчитель поглиблює знання школярів про компаративізм та інтертекстуальність на рівні тематики, образів, проблематики, літературних прийомів, використаних авторами. У процесі розкриття теми доречно буде використати літературознавчі розвідки Б.Рубчака, Ю.Шевельова [11], досліджуючи парафрази В.Стуса:




у Т.Г. Шевченка:

«караюсь, мучуся... але не каюсь!» («N.N.»);

«і без сокири... козак безверхий упаде» («Бували войни»);

«на нашій не своїй землі» («Мені однаково»);

«голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки» («І день іде»);

«а ми малі були і голі» («Якби ви знали, паничі»).






у В.Стуса:

«де не стоятиму – вистою»;


«і царство це — минеться без клятв і без карань»;

«нестерпна рідна чужина», «на цій пахкій, а не своїй землі»;

«А ти все ждеш. А ждеш – кого ти? А начуваєшся – чого?»;
«Мале й зелене — недоросток літ».

Учні аналізують подібне та відмінне в цих творах на рівні теми, сюжету, системи образів, поетики та жанрової специфіки. Вони не роблять докладний аналіз, а зосереджують увагу на розгляді окремих, найсуттєвіших елементів, розкриваючи причинно-наслідкові зв'язки виявлених паралелей та відмінностей двох художніх явищ.


Висновки
Ефективність введення у практику навчання компаративного й інтертекстуального аналізу забезпечується системною роботою. Учителі мають добре знати зміст чинних програм та підручників, за якими навчаються школярі, щоб умотивовано обрати найбільш компарабельні твори, образи чи жанри.

Результатом реалізації навчання є зростання рівня розвитку критичного мислення дитини, збагачення її словникового запасу, зв’язного мовлення, уміння відстоювати і доводити власне бачення проблеми, оволодіння основними навчальними компетентностями. У школярів розвивається інтерес до літератури, формується розуміння духовної єдності авторів, уявлення про загальнолюдське, національне; виховуються життєві, морально-етичні пріоритети та стійкий інтерес до літературного твору і його постійного аналізу.


Література


  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Пер. с фр. / Р. Барт – Москва, 1989. – 615 с.

  2. Градовський А. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури: методологія та методика. – Черкаси: Брама, 2003. – 243 с.

  3. Зорій М. Аналіз інтертекстуальної основи твору Оси Ґан Шведер «Сни шовкопряда» як шлях до розуміння тексту читачем [Електронний ресурс] / М.Зорій. – Режим доступу: http://sultanivskichytannia.if.ua/Zoriy3.pdf.

  4. Концепція літературної освіти в 11-річній загальноосвітній школі [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/13508/.

  5. Кузьменко Д. Сучасні підходи до тлумачення поняття «інтертекстуальності» / Д. Кузьменко // Літературознавчі студії. Випуск 21, частина 1. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2008. – С.347-351.

  6. Куцевол О.М. Методика уроку компаративного аналізу // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 10. – С.2-7.

  7. Кучерук О. А. Система методів навчання української мови в основній школі: теорія і практика: Монографія [Текст] / О. А. Кучерук. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – 420 с.

  8. Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник / Упор. Р.Т. Гром'як, І.В.Папуша. – Тернопіль, 2002. – 334 с.

  9. Маранська І. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://timso.koippo.kr.ua/ hmura10/teoretychni-aspekty-komparatyvnoho-vyvchennya-shkilnoho-kursu-literatury/.

  10. Чирков О. Текстуальний, інтертекстуальний, контекстуальний аналізи [Текст] / О.С.Чирков // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України : Щомісячний науково-методичний журнал. – 2004. – N6. – С. 42-44.

  11. Шевельов Ю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrcenter.com/ Література/Василь-Стус/57775-3/Трунок-і-трутизна-авт-Юрій-Шевельов.


Information about authors:

Oksana Babenko – Ph.D. in Pedagogical Sciences, Slavyansk Pedagogical Lyceum of Slavyansk City of Donetsk Region, Slavyansk, Ukraine. E-mail: babenko2002@yandex.ru

Marina Kalmykova – Slavyansk Pedagogical Lyceum of Slavyansk City of Donetsk Region, Slavyansk, Ukraine. E-mail: slavpedlicey@ukr.net

1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   68



  • KOMPARATYVIZM AND INTERTEXTUALITY AS METHODS OF TEXT ANALYSIS AT UKRAINIAN LITERATURE LESSONS AT SENIOR CLASSES OF GENERAL EDUCATION INSTITUTIONS
  • Ключові слова
  • 1. Теоретичні засади використання елементів компаративного й інтертекстуального аналізу як продуктивних методів навчання української літератури в старших класах
  • 1.1. Теоретико-методичне підґрунтя компаративізму на уроках української літератури
  • 1.2. Інтертекстуальність як метод аналізу художнього твору
  • 2.1. Використання елементів інтертекстуального аналізу й компаративізму під час вивчення творчості М.Петренка як українського поета-романтика
  • 2.2. Інтертекстуальний аналіз як складова процесу вивчення творчості В.Ст
  • Літературознавчі студії. Випуск 21, частина 1. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2008. – С.347-351.
  • Information about authors