Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка23/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   68

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ ПЕДАГОГІКИ У ВИЩИХ МИСТЕЦЬКИХ ШКОЛАХ



CURRENT CHALLENGES PEDAGOGY IN HIGHER ART SCHOOLS
Наталка Дядюх-Богатько

Natalka Dyadyukh-Bohatko
Анотація

Сучасні виклики з якими стикається педагогіка у вищих мистецьких навчальних закладах є наслідком викликів сучасного суспільства. Найважливіші п’ять з них пропонується до уваги та розглядаються можливі шляхи їх рішень. По-перше, це загальне бажання отримати знання з інтернету, не читаючи при цьому першоджерела. По-друге, особливості сучасного навчального середовища. Третє, це часто однобокість мистецького спрямування. Четвертим виділяємо, виснажливість щоденних занять. І п’ятим звертаємо увагу на особливості системи оцінювання у вищих мистецьких школах.



Annotation

Modern challenges facing higher education in art schools is the result of the challenges of modern society. The most important five of them offered for consideration and examined possible ways of their solutions. First, a general desire to gain knowledge from the internet without reading with the source. Second, the features of modern learning environment. Third, it is often one-sided artistic direction. The fourth highlight, grueling daily lessons. And the fifth draw attention to the features of assessment in higher art schools.



Ключові слова: мистецька освіта, проблеми педагогіки, рішення.

Keywords: art education, problems of pedagogy, solutions.

Вступ
Виходячи з загально відомих фактів: а саме, що відбір у мистецькі навчальні заклади відбувається на конкурсній основі. Окрім того, люди з мистецьким відчуттям світу є більш емоційними, наділені гострішими відчуттями навколишнього, вразливіші до зовнішнього впливу і можуть відтворити те, що відчувають [1]. Педагоги сучасної школи стикаються з викликами, які потрібно долати.

Метою нашої статті є зазначити сучасні педагогічні виклики у вищих навчальних мистецьких закладах та визначити шляхи їх вирішення. Яким чином можна стимулювати студентську творчу активність? Які педагогічні прийоми найвдаліші у подібній практиці? Як навчати? Ці запитання і відповіді розглянемо у статті.


1. Стимулювання студентської творчої активності
Наукові джерела дають різноманітні рекомендації щодо подібних дій.

Проте більшість педагогів у технічних ВНЗах, дотримуються думки, що лекцію студент має законспектувати, а потім зрозуміти та здати. А що робити з мистецтвом?

Є на сьогоднішній момент, на нашу думку, декілька суттєвих прогалин.


  1. Знання з Інтернету?

Загальне бажання отримати знання з Інтернету, не читаючи при цьому першоджерела. Студенти в шаленому потоці інформації до якого мають доступ (у порівняні 50 років тому) – значно менше читають, більше переглядають картинки. Розлого зупинятись на цьому не вважаю потрібним, бо проблема надто є поширеною.

Тому зазначу лише свою пропозицію, щодо вирішення: давати більше переглядати картинок на потрібну тематику, завдання мають стосуватися не назви лекції, а так як її можна задати у пошуку картинки, та написати власну рефлексію, а для цього студенту прийдеться ще щось і прочитати. Тому конспектування лекцій та їх заучування є вже застарілим педагогічним методом, який має поступитись розумінню матеріалу та емоційному засвоєнню на основі власного досвіду, демонстрації зразків, роздумів про аналогії.



  1. Навчальне середовище.

Колись поступивши до Вишу – середовище часто змінювало людину. Усі студенти що гуртувались наволоко стін Університетів, бібліотек – створювали певне середовище, які підсвідомо закладали певні естетичні цінності. Зараз студент більше часу проводить у віртуальному світі, з друзями із соціальних мереж, що часто мають значно більший вплив на студента.

За останні 20 років інформаційний і комунікативний світ дуже змінився. Коли діти навчаються у школі їм заборонено включати телефони. На парах – ми також до цього категоричні. Навіть у багатьох сучасних компаніях, де дбають про високу продуктивність працівників – вихід з робочого місця в Інтернет суворо регламентується виключно на необхідні адреси.

В телевізорі, Інтернеті діти часто не від надзвичайності подій, а від зайнятості батьків, та не вірному самостійному пошуку кола інтересів.

Рекомендую для творчих груп при навчанні у Вишах обов’язково об’єднуватись у соціальних групах рівних до реальних. 1) це вирівнює реальність і віртуальність кола спілкування і друзів; 2) спрощує уточнення і коментарі до завдань – які часто кожний розуміє по-різному; 3) допомагає сформувати творчі вподобання у колі рівних собі, формує певний творчий смак.



  1. Однобокість мистецького спрямування.

Виші мають вузьку спрямованість і обмеженість у кількості аудиторних годин. Отримуючи диплом про певну кваліфікацію це зовсім не означає про мистецьку освіченість випускника. Нажаль, дедалі не поодинокими є випадки, що випускники образотворчих вузів ні разу не були у театрі опери та балету, не знають сучасних вітчизняних композиторів чи виконавців. І навпаки, випускники консерваторії не знають класики образотворчого мистецтва, не відвідують виставки, галереї. Звісно, це не є проблемою для більшості, проте навіть поодинокі випадки змушують бити на сполох.

Які є можливі рішення, як проти діяти подібній тенденції? Звісно, мистецький розвиток має бути різнобічним. Проблему, ми вбачаємо у загальній непопулярності в суспільстві та відсутності державної промоції. Бо ж немає жодного студента який би за роки навчання жодного разу не був у кінотеатрі, чи не дивився би фільм в он-лайні. Спільним завданням для мистецьких вишів є побудова взаємодоповнюючих курсів, які б були розширювали світогляд студентів. А саме, у властивий сучасній манері студентам – перегляд он-лайн, подавати списки необхідних додаткових фільмів, вистав, балетів, опери, що мають розширити їх світогляд. Перекласти, із дотриманням авторських прав, ряд навчальних науково-популярних фільмів про світове мистецтво. Та популяризувати необхідні мистецькі інтернет-канали у місцях відпочинку та скупчення студентів.



  1. Виснажливість занять.

Відомо, що творча праця – це часто щоденні виснажливі заняття. Якщо робота у танці багатьма так і сприймається, то хіба може бути важко малювати? Це перша помилка, яку допускають абітурієнти при виборі навчального закладу. Рисунок – це заняття стоячи перед мольбертом, іноді триває три пари підряд. І дуже багатьом студентам важко на п’ятій-шостій годині зберігати зосередженість, спостережливість та високу активність. Те ж саме стосується і лекційного матеріалу.

Які ми бачимо сучасні рішення? Всім відомо про спеціальну вольову стимуляцію у спортсменів, групи психологів, що допомагають сформувати стратегію для гри команди. Чим досвідченіший тренер, тим більшої уваги він надає психологічній підготовці своїх підопічних. Також, на вищому щаблі покладена ця справа у військових структурах. До широкого загалу доходять лише чутки про наукові інститути у яких досліджувались людська свідомість та її можливості.

У мистецькій сфері, нажаль, ця галузь знань абсолютно не була застосована, бо загалом віра тоталітарної системи те що мистецтво має служити народу – дуже буквально втілювалась і контролювалась бо ж мистецтво і здатне змінити певні уявлення, заставити сумніватись, ставити питання.

На наш погляд, художників, як і спортсменів. Можна поділити на дві категорії: спринтери і марафонці. Одні за годину можуть почати і викласти локальними плямами основні маси натури, ще пару штрихів у деталях і робота виходить жива і не замучена, іншим для цього не обхідно довготривала і кропітка праця. Проте змучуються всі.


2. Засоби стимулювання творчої активності студентів
Які можливі засоби стимуляції у таких ситуаціях? Назву хоча б п’ять! Це звук, рух, емоція, інтерес та гедонізм! І так, по-перше стимуляція звуком. Пригадую, що в школі коли на уроці хтось відволікався, було нормою для вчителя «стимульнути» голосним звуком до уваги . Що ж, коли ми маємо на увазі стимуляцію творчості на уроках мистецтва, то маємо на увазі, перш за все музику. В залежності від стилю, жанру, темпу – можна налаштувати студентів на необхідний настрій, переключити з зорового сприйняття на образне. Навіть під час лекції варто місцями включати музичні мініатюри для кращого розуміння стилю архітектури – образотворчого мистецтва – музики. По-друге рух, довготривале перебування в одній позі – це виснажливо, особливо для студентів, тому придумати вдалу причину для коротких активних рухів під час занять це педагогічний талант!

Третє, емоція! Як вже зазначалось творчі люди тонко відчувають емоції і часто на хвилі емоції можу перебувати в творчому підйомі. Тому відчувати емоційну налаштованість студентської групи необхідно, але ще важливіше це допомагати їм у цьому, підтримувати їх позитивний настрій жартами, приказками, анекдотами, щоб за приємними веселощами не втрачати ритм наполегливої праці. Та четвертим є підігрівати інтерес до справи додатковими відомостями. Чомусь всі студенти дуже добре пам’ятають твори художника, який обрізав собі вухо. А чи всі знають, хто ніяк не міг отримати прізвище і благословення на творчий шлях свого художника-батька, яке принесло йому славу, аж до другого курсу академії мистецтв, а хто хвацько відбив наречену свого найкращого товариша і так до смерті і не був ним прощений, а хтось запросто ділив квартиру і жінок. Когось з дівчат не пускали до школи, а хтось визнали лише на чужині. Ці пікантні історії – зовсім не академічний виклад. Проте вони допомагають забарвити сіре і нудне у емоційно-жваве. Поєднання третього і четвертого стимулів виконують по-суті функцію психологічної розрядки на уроках мистецтва.

І п’ятим стимулом, у тривалому вправлянні мистецтву є гедоністичний фактор. Отримати задоволення від виконаної роботи! Відчуття краси, переживання гармонії, доскона­лості, усвідомлення прекрасного як духовного піднесення — неодмінні характеристики естетичного пізнання [2, с. 23]. Значення естетичної насолоди неможливо переоцінити дітям, які пізнають мистецтво. Їм необхідна підтримка і похвала, щоб вони тішились від того, що роблять. І викладачі часто намагаються підтримати першокурсників кажучи добре-добре, в тебе виходить… І з цього часто виникає наступна проблема.


  1. Система оцінювання!

Є багато суперечок стосовно потрібно чи ні оцінки. Їх вже відмінили в перших класах українських шкіл. Проте, так часто після перших семестрових переглядів частина студентів плаче і в розпачі від оцінок. Чому? Бо критерії оцінювання у середній школі дуже відрізняються від вищої. Якщо в загальноосвітніх школах ти сидів під час уроку слухняно, старався, акуратно записав, вивчив відповідь або зрозумів логіку розв’язку та повторив це – то в більшості випадків – це успішний результат. У мистецтві – інакше. Навіть, якщо дуже старався, то (в більшості випадків) це може бути задовільний результат.

Рішення бачимо у наступному. Логічною є необхідність побудувати систему чіткої градації у оцінюванні. Але саме в цьому і є проблема в мистецтві чітка градація часто відсутня.

Як зазначає у своїй монографії «Мистецтво і природа» французький дослідник мистецтва та член академії мистецтв Віктор Шербюльє, ще 120 років тому, що досконалість є поняття абстрактне, створення нашого розуму, і не підлягає нашим зовнішнім почуттям. Досконала істота, з цього погляду, повинна бути індивідуумом (особиною), подібною до свого роду; ця особа повинна представляти собою сутність, ідею свого роду у всій її повноті; але ж рід складається з мільйонів індивідуумів, що відрізняються один від одного. З усіх троянд, квітучих на землі, жодна не може бути названа справжньою, типовий Трояндою; жодна, з усіх красивих жінок не може бути названа правдивою красунею… [3, с. 3-4]

Викладач несе у своїй пам’яті естетичний еталон, відносно якого і вимірює студентські роботи. Не завжди є можливість продемонструвати цей еталонний результат. Навіть якщо студент розуміє, що до еталону робота недотягнута, то виникає суперечка між оцінкою в «добре» і «задовільно». А сльози і емоції підігріваються ще впливом цих оцінок на майбутню стипендію.

По-перше, найкращим мірилом вправності у мистецтві є не певний еталон-шаблон, а продемонстрована педагогом віртуозність у вправі, рисунку, композиції і можливість наслідувати їх на парі наживо студентами. Тоді вони бачать процес-результат, і розуміють важливість досвіду і вправляння. Звичайно, кадрове забезпечення Вишів має бути блискучим.

По-друге, оцінка є відносним мірилом у виконаному завданні, не оцінює старанність, чемність чи зовсім не свідчить про успіх творчої кар’єри у майбутньому.

На нашу думку, поточна успішність студента та його матеріальне забезпечення ніяк не мають бути пов’язані. Так, для найкращий це добрий стимул, іменні стипендії – це приємна винагорода за старанність та успіхи у навчанні. Для слабо захищених соціальних груп – стипендія це є обов’язок держави. Та для широкого загалу, діти, які приходять здобувати сюди фах, мають мати додатковий стимул у вигляді страху втратити свої гроші за оплачене навчання (чи здобуте у кредит). Тоді і мистецьким академіям, буде легше мати блискучий педагогічний склад бо зможуть оперувати більшою грошовою амплітудою.
Висновки
Із зазначених нами тенденцій та проблем у розвитку сучасної педагогіки у мистецьких навчальних закладах можемо підсумувати, що:


  1. конспектування лекцій та їх заучування є вже застарілим педагогічним методом, який має поступитись розумінню матеріалу та емоційному засвоєнню на основі власного досвіду, демонстрації зразків, роздумів про аналогії;

  2. важливо для творчих груп при навчанні у Вишах об’єднуватись у соціальних мережах групи рівних до реальних, бо це по-перше, допомагає вирівняти реальність і віртуальність кола спілкування; по-друге, спрощує навчальний процес, бо завдання, часто кожний студент розуміє по-своєму; по-третє, допомагає сформувати творчі вподобання у колі рівних собі, формує певний естетичний смак;

  3. популяризувати необхідну інформацію, задля розширення світогляду студентів про музику, літературу, театр, образотворче мистецтво через перегляд он-лайн відео-курсів, Інтернет каналів у місцях відпочинку та скупчення творчої молоді;

  4. засоби стимуляції ефективні при фізичній втомі на уроках мистецтва – це звук, рух, емоція, інтерес та гедонізм;

  5. система оцінювання для мистецьких закладів має бути відокремленою від стипендії і стверджувати про вірно обраний напрям підготовки.

Загалом, загальні педагогічні норми для викладання у мистецьких навчальних закладах можна застосовувати вибірково, щоразу зважаючи на особливості студента який приходить, що вимагає від кожного педагога неабиякої універсальності та вправності.
Література


  1. Дорфман Л. Я. Эмоции в искусстве: теоретические подходи и эмпиреческие исследования. – М.: Смысл, 1997. – 424 с. УДК: 159.942:7.01.

  2. Падалка Г. М. Педагогіка мистецтва (Теорія і методика викладання мистецьких дисциплін). – К. : Освіта України, 2008. – 274 с.

  3. Шербюлье В. Искусство и природа: новая теория изящных искусств. / Перевод с франц. М. Калмыкова. – С.-Петербург: Г.Л. Купевърова, 1894. – 216 с.



Information about author:

Natalka Dyadyukh-Bohatko – Ph.D., Associate Professor, Ukrainian Academy of Printing, Lviv, Ukraine. E-mail: nbogatko@yandex.ua



1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   68



  • Ключові слова
  • 1. Стимулювання студентської творчої активності
  • 2. Засоби стимулювання творчої активності студентів
  • Information about author