Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка25/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   68

ВИКЛАДАЧ СУСПІЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН В УКРАЇНІ:

ФАХОВИЙ ТА ОСОБИСТІСНИЙ ВИМІР



THE PROFESSOR OF SOCIAL SCIENCES IN UKRAINE:

EXPERT AND PERSONAL DIMENSION
Альона Гарбарук, Ірина Ковальчук

Alyona Garbaruk, Iryna Kovalchuk

Анотація

Стаття присвячена особливостям образу викладача суспільних дисциплін у сьогоденні. Визначено фактори, які впливають на фахову та особистісну еволюцію педагога у вказаній галузі знань. Проаналізовано психолого-педагогічні характеристики суспільствознавця, зокрема толерантність, професіоналізм, гуманізм, демократизм, особиста культура. Пояснено, чому показником ефективності роботи викладача суспільних дисциплін є формування громадянськості. Розглянуто Концепцію національно-патріотичного виховання дітей та молоді в Україні.



Annotation

The article is devoted to the features of the image of social sciences lecturer at present. The factors that affect the personal and professional evolution of teacher are defined. Psychological and pedagogical characteristics of social sciences lecturer, including tolerance, professionalism, humanism, democracy, personal culture are analyzed. Here is explained why the formation of citizenship we call the indicator of the effectiveness of professor’s work. Also the Concept of national-patriotic education of children and youth in Ukraine is considered.



Ключові слова: викладач суспільних дисциплін, громадянськість, Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Keywords: the professor of social sciences, citizenship, Concept of national-patriotic education of children and youth.
Вступ
Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають удосконалюватись одночасно з нею, це педагоги, тим паче у вищій школі. З розпадом СРСР утворилась незалежна Україна, яка почала створювати свою науку, насамперед історичну, а за тим формувати й інші відростки суспільствознавства. Дослідники, за походженням із радянських часів, пристосовуючись до реалій, в короткі терміни писали і укладали нові підручники, концепції, засади. Викладачам лишалося вчасно реагувати на ці перетворення, щоби правильно зорієнтувати молоде покоління.

Здобутком попередньої чверті століття для України стала кристалізація державотворчої ідеї, що засвідчено у крайні роки ствердним бажанням українцям жити у своїй країні за власними правилами. В особливий для держави період важливо, щоб кожен навчальний заклад став для молодої людини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Чільне місце в утвердженні цих істин для нової генерації посідають викладачі-суспільствознавці. Їхнє завдання – незалежно від регіону проживання, національності батьків своїх вихованців та багатьох інших факторів – спонукати студентство до роздумів, в якій країні воно хотіло би жити. Не про державний лад лише йдеться, а про соціальні, культурні, політичні, правові, релігійні, естетичні характеристики суспільства. Так, функція викладача відповідальна, а тому актуально на сьогодні наголосити на оновленні ролі гуманітарія у житті країни. Мета даної статті – розглянути образ новочасного викладача суспільних дисциплін – як особистості, і як фахівця.
1. Новий час – нові педагогічні виклики

1.1. Суспільні тенденції як фарватер у роботі освітян-гуманітаріїв
Формування демократичної держави і громадянського суспільства визначають нові завдання суспільствознавчих курсів. В умовах сьогодення вони мають оновити принципи поведінки особистості і відносини між людиною й державою. Суспільні дисципліни покликані дати студентству не лише базу кардинально нових знань, але й спонукати до внутрішньої роботи з формування власного ставлення до цінностей громадянського суспільства і правової держави. Вивчення такого роду наук повинно допомогти молоді відповісти на ключові питання розвитку, що криються у взаємозв’язках особи, суспільства і держави.

Окрім вказаної площини, не менш важливим є вимір глобалізації. Неоднозначність викликає ситуація, як викладачеві-суспільнику практично підходити до цієї царини. Для трактування явищ глобалізаційного забарвлення педагогу слід вносити глобальний рівень й в освітнє середовище. Іншими словами, як діяти, приміром, історику? Йдеться про викладання курсів не тільки загалом з новітньої історії (Америки, Європи, України), а й про потребу вміщувати національну (як і етнонаціональну) й локальну історію в єдиний простір, щоб осягнути зв’язки між ними. Аби студенти вміли розуміти такі процеси, як глобалізація і взаємозалежність в сучасному та історичному контексті, потрібно, по-перше, корегувати структуру курсів, а по-друге, варіювати у методах подачі матеріалу. Поза сумнівом, це лягає на плечі самого педагога, адже міністерські послання на місця визначають лише напрям руху тієї чи іншої дисципліни.

Оновлена місія суспільствознавців на цьому не вичерпується. Усі ми спостерігаємо, як нині нормою стало з-поміж молоді (й не тільки) широке використання у виші і поза ним інформаційно-комунікаційних «помічників». Беручи до уваги ці реалії, доречно наголосити на вазі спрямованості методів викладання на те, щоб технології XXI століття доповнювали процес вивчення суспільних дисциплін новими ресурсними можливостями, збагачували можливості обміну та контакту між студентами на різноманітних рівнях.

Принагідно варто вказати на доцільність використання освітнього потенціалу міждисциплінарного підходу. Кристалізація зв’язків між предметами «Культурологія», «Соціологія», «Філософія», «Історія», «Релігієзнавство», «Політологія», «Правознавство» постає запорукою формування синтезного бачення світового цивілізаційного процесу. Слід зважати на те, що предметна розрізненість може стати причиною уривковості світогляду випускника вишу, в той час, як у світі переважають інтеграційні тенденції – політичної, культурної, інформаційної сфери. Засвоєння окремих тем на міксованих заняттях може слугувати каталізатором якості освітнього процесу, що в підсумку продукує цілісну картину світу. Варто врахувати користь від того й для педагогів, адже партнерство фахівців із різних галузей знань має усі підстави набути характеру взаємозбагачення та взаємопідтримки.

Мусимо акцентувати й на тому, що стрімкий поступ сучасної освіти, її інтернаціоналізація, перетворення у пріоритетах неминуче ведуть до зміни ролі, яку традиційно виконував викладач суспільних дисциплін. Сучасний виш, навіть високого ґатунку, потроху втрачає осібне право на освіту, а педагог перестає бути єдиним носієм знань. Звісно, виховують майбутніх громадян не лише освітяни, проте їхня функція постає вкрай важливою. Щоби зберегти за собою цю нішу, викладач повинен приймати виклик часу, зростати згідно з його вимогами.

Важливо й те, за якого ладу не довелося би жити, а особистість суспільствознавця має втілювати належним чином цінності громадянського суспільства. Відповідно це передбачає наявність в педагога таких якостей, як чітка громадянська позиція, визнання багатоманітності світу, терпимість у всіх її проявах, ліберальний стиль роботи, висока комунікативна культура, менеджерський потенціал (здатність залучати своїх вихованців до планування і регулювання освітнього процесу).


1.2. Психолого-педагогічні основи діяльності викладача суспільних дисциплін
Освітянська сфера належить до творчих площин діяльності, адже поєднує елементи науки та мистецтва. На відміну від попереднього періоду в історії України – радянського, де панували «рамки», у 2016 році сміливо можна говорити про дійсність взаємозв’язку тла наукового з власними методичними розробками педагога. Відрадно, що суспільствознавчі курси звільнилися від ідеологічних упереджень і підходів. Новочасний навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети дослідництва, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє оптимальне поєднання зі здобутками педагогіки народної.

Вказані (та інші) перетворення зумовили закріплення у свідомості освітянських кіл нового уявлення про викладача суспільних дисциплін. Схильні вважати, що в умовах праці на теренах вільної незалежної України, яка зробила свій цивілізаційний європейський вибір, педагог окресленої вище ділянки знань повинен володіти певним психолого-педагогічним наповненням.

Державницька свідомість та україноцентризм. За умов буремних перипетій в українському суспільстві – переходу від тоталітаризму до демократичної держави, громадянського суспільства викладач-суспільствознавець постає ні ким інакше, як носієм державницьких ідей. Курси суспільних дисциплін мають найбільші потенційні можливості для розвитку особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, необхідність збереження українських культурно-історичних традицій, збагачення політичного досвіду, шанобливого ставлення до національних святинь, духовно-релігійної організації, філософської спадщини, правової звичаєвості, формування культури міжетнічних і міжособистісних відносин.

Толерантність. Під цим поняттям даний контекст ретранслює вміння розуміти та поважати світ «по-українськи», «по-слов’янськи», «по-християнськи», «по-європейськи» і, водночас, сприймати інакшість у різноманітних її проявах. Нерідко педагоги стикаються з емоційною настороженістю (ба більше, індивідуальним несприйняттям) стосовно ідей, явищ, процесів, про які розповідають. Однак за таких обставин для толерантної людини спрацьовує сигнал. Він сповіщає про багатоманітність планети Земля й непередбачуваність прийдешніх перетворень, за яких кожен може опинитися серед катаклізмів (релігійних, світоглядних, соціальних, національних, політичних, етичних, культурних), що здавалися донедавна неприйнятними. Місія суспільствознавця – навчити толерантності молоде покоління, не дозволити йому в юні роки закрити для себе ще не повністю відкритий світ.

Фахова вправність. Дана характеристика вміщує у собі три складові, поєднання яких дієво творить образ професіонала своєї справи. Перша стосується вільного володіння матеріалом. Видається доцільним зробити наголос не на здатності деталізованого подання загальновідомої інформації, радше на вмінні здійснювати компактний публічний аналіз явищ, про які йде мова. Чому саме так? Річ у тім, що загальноосвітні предмети, які мали би сформувати мінімальну базу знань у підлітка, вивчаються в школі. Специфіка вишу (незалежно від профілю, лише за умови, що суспільні дисципліни не належать до фахових) криється у довершенні світогляду молодої людини. Звідси й неодмінна умова якісної роботи «суспільника» у вищому навчальному закладі – побудова логічно-наслідкових ланцюжків у свідомісно-знаннєвій площині студента.

Друга складова пов’язана з постійною самоосвітою педагогів. Недалеко у минуле відійшов час доленосного рішення про приєднання України до Болонського процесу. Левова частка освітян ще довго не могли звикнути до вказівок у методичній ділянці, корегування структури курсів, а особливо до вимог в оцінюванні. Направду, не до кінця обґрунтованою видається розпорошеність балів за певними видами роботи для суспільних дисциплін, де важлива не так фрагментарна звітність, як цілісне розуміння процесу, що розглядається. Однак викладачі знаходять вихід і з такої ситуації – досконаліше вивчають своїх вихованців, їхній потенціал, рівень навчальних досягнень, намагаються бути більш об'єктивними і справедливими.

Застосування сучасних технічних та інформаційних можливостей – третій елемент професійної майстерності педагога у сьогоденні. Чи мова йде про проведення заняття з використанням інновацій, чи говоримо про самовдосконалення викладача шляхом долучення до тренінгової он-лайн-комунікації з вибраних аспектів профільного предмету або додаткової сфери інтересів – вміння «розмовляти» з технікою та мережею Інтернет на сьогодні з-поміж пріоритетних.

Акцент на гуманізмі у викладанні. Названий компонент – якісно новий у розробці суспільствознавчих курсів. В центрі уваги на заняттях із суспільних дисциплін постають конкретні люди з їхніми постійними життєвими потребами. У добу, в якій українському суспільству довелося жити більшу частину ХХ століття, ядром навчальної розмови були ідейні течії, постанови, класовість, суспільні настрої і політичні рішення (лише вибрані – на догоду владі) тощо. Здобутком новочасним є свідоме, позбавлене заборон та застережень звернення до особистості, загальнолюдських цінностей, утвердження високих моральних норм. У свою чергу, це відповідає засадам нинішнього державотворення в Україні.

Демократична налаштованість. Такий компонент дозволяє педагогу знайти індивідуальний підхід до аудиторії у ході співпраці. Погодьмося, викладач не лише сприймає, а й підтримує право кожного студента на власне бачення окремих аспектів предмета, яке може відрізнятися від власної позиції. Плюралізм, багатоманіття наукових підходів відкривають перед молоддю шляхи до подальшої пізнавальної діяльності, а не до поглинання енциклопедичних знань. Поза тим, демократизм вимагає від викладача товаришувати з педагогікою співробітництва, створення комфортного психологічного клімату у взаємовідносинах з групами.

Гідна особиста культура педагога. Новочасний наставник передовсім має бачити у своїх вихованцях особистість і лише згодом – того, хто прийшов навчатися. Емоційність мовлення, доброзичливість, привітність, спілкування рівного з рівними формують надважливий позитивний образ, який часто стає прикладом для студентства. Відкритість, принагідна увага до внутрішнього світу молодої людини, подекуди розумінняїїхвилювань – сприяють появі поваги й довіри до педагога.

У сьогоденні варто констатувати і те, що у сприйнятті педагога має значення й зовнішній вигляд мовця. Зрозуміло, що нинішнє покоління не таке, приміром, як після Другої світової війни. Для тих повоєнних спудеїв здавалося щастям навчатись хоча б чомусь й хоча б десь, і зовнішність була останнім, на що зважали.

Однак, можна припустити, що подібні віяння XXI століття мають і свої плюси. Особливо це стосується осіб жіночого роду. Педагогині розуміють, що вони не запрограмовані машини, призначення яких ототожнюється з роботою. Більше уваги вділяти вигляду, пізнавати себе дорівнює розвиватися як особистість. За таких умов жінка-викладач оптимально синтезує роботу і час поза нею. Коли ж людина щаслива, вона досягне ще більших успіхів. Такий педагог захоплює студентів, уміє подати, а не нав'язати знання. Як наслідок – на заняттях ледь не стовідсоткова присутність – не тому, що лякає помітка «нб», а тому, що є зацікавлення.

Саме гармонійне поєднання перелічених вище якостей пробуджують у студентів інтерес до навчального предмета, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницьких спроб.
2. Громадянськість – якісний показник діяльності суспільствознавця

2.1.Значення соціо-гуманітарної освіти для молодої людини
Кожен із причетних до викладацької справи розуміє, що педагогіка сьогодення спрямована на досягнення українською освітою міжнародних стандартів, відродження національного виховання, формування демократичного світогляду і культури. Система освіти має орієнтуватися на формування особистості, здатної накопичувати і зберігати знання, які ґрунтуються на основі народних звичаїв, традицій, сприяють утвердженню міжетнічних культурних відносин.

Почесне місце у ході становлення такої особистості посідає гуманітарна освіта як сукупність знань у галузі суспільних (та деяких інших) наук і пов'язаних із ними практичних вмінь й навичок. Саме вона сприяє духовній єдності громади, допомагає у професійно-культурному поступі кожного, у набутті людських якостей та формуванні творчої особистості, здатної зробити внесок у розвиток суспільства.

Маємо переконання, що без пізнання та усвідомлення свого генеалогічного коріння, історичних традицій, філософської спадщини, правової культури, релігійно-звичаєвих тенденцій, суспільно-політичних засад розвитку та формування своєї держави та народу, не можна говорити про успіх навчально-виховного процесу.

Солідаризуємось із думкою дослідниці С. Григор’євої, що саме тому велику увагу освіта приділяє вивченню суспільно-гуманітарних дисциплін, адже метою їх виступає формування в студентства сучасного світогляду, якостей, які сприяють зростанню порядності, відповідальності, наполегливості, співчутливості, людяності [1, с. 29]. Спрямування освіти на гуманізацію дає можливість молодому поколінню ознайомитись із науковими та культурними здобутками нації. Сьогодні важливу роль відіграє зв'язок професійної підготовки з культурологічною, яка сприяє розвитку культури мислення, формуванню професійної культури, впливає на поведінку та розвиток особистості, – наголошує у доробку Л. Руденко [2, с. 71].

Про необхідність посилення ролі суспільствознавчих курсів маємо говорити і з урахуванням проблем, пов'язаних з інтелектуальною діяльністю суспільства. Ця ділянка освіти відіграє велику роль у загальному розвитку людини. Молодь працює і розвивається в світі комп'ютерних технологій, внаслідок чого її внутрішній духовний світ може змінитись в силу обставин. Тому сучасна гуманітарна освіта має також важливе завдання зберегти цілісний моральний стан людини, її цінності та традиції народу.
2.2. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді
Як особи, котрі беруть участь в освітньому процесі, маємо підстави стверджувати – суспільствознавча підготовка є обов'язковою і невід'ємною умовою громадянського становлення особистості, одним із важелів патріотичного та національного виховання молоді.

Ключові шляхи розвитку цієї системи з урахуванням досвіду і досягнень минулого, сучасних реалій та проблем, тенденцій розвитку українського суспільства викладені в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді, затвердженої 2015 року.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Мета такого виховання конкретизується через:

√ утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

√ виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

√ підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

√ усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

√ сприяння набуттю молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

√ формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

√ утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

√ культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

√ формування мовленнєвої культури;

√ спонукання особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму [3].

Погодьмося, роль викладача суспільних дисциплін у реалізації окреслених завдань беззаперечна. На заняттях закладаються підвалини уявлень молодих громадян про минуле українського народу, культуру, ментальні риси характеру, основу світогляду спільноти, специфіку державно-політичного життя, як невід’ємної складової формування європейської цивілізації. У контексті вивчення суспільних дисциплін студенти мають поріднитися з ідеєю української державності як консолідуючого чинника розвитку суспільства й нації в цілому. Русь-Україна, Литовсько-Руська держава, Запорозька Січ, Гетьманщина, УНР, ЗУНР – яскравий приклад тривалих державницьких традицій України. За кожного з цих утворень переважали різні політичні, соціальні, економічні, духовно-культурні, правові норми, які в підсумку й склали базу того, що сьогодні називаємо «українськістю», кристалізація якої є надбудовою усіх предметів суспільствознавчого циклу.

Однією із рекомендацій профільного міністерства у площині національно-патріотичного виховання є свідоме уособлення процесів та явищ, що вивчаються [4, с. 17]. Вважаємо за необхідне наголосити на цьому, адже кому, як не гуманітаріям, належить місія розглядати людину крізь призми – культурну, соціальну, економічну, етичну, естетичну, філософську, політико-правову, духовну тощо. На прикладах життя, діяльності, а часто й жертовності окремих спільнот і постатей викладач має демонструвати свідомісні орієнтири та національну гідність нашого народу, його віковічне прагнення мати власну державу.

На заняттях із суспільних дисциплін відбувається виховання громадянськості в гармонійному поєднанні національних і загальнолюдських цінностей, утвердження ідеалів гуманізму, демократії, добра й справедливості. Педагог має домогтися також усвідомлення студентством спільності інтересів усіх етносів в розбудові України, формування міжнаціональної толерантності, необхідності розвитку духовної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової культури тощо.

Як влучно зауважено в рекомендаціях, важливо пам’ятати про максимальне використання потенціалу творчих здібностей та обдарувань молоді. Інтелектуальні ігри, дискусії, диспути, прес-конференції, засідання «круглого столу», тематичні діалоги, ділові ігри та інші інтерактивні форми роботи емоційно збагатять заняття. Доцільно широко використовувати кіно- і фотоматеріали, звукозаписи, художні твори, які допоможуть створити відповідну емоційну атмосферу, підсилять виховний вплив навчального матеріалу [5, с. 18].

У методичній побудові співпраці зі студентством, окрім означених вище зауваг, викладач суспільних дисциплін має бути обізнаним, а при нагоді й долучатися до загальнодержавних заходів з реалізації Концепції національно-патріотичного виховання. Метою розроблених Міністерством поетапних заходів визначено формування здатності критично і незалежно мислити, бути активним у відстоюванні своєї позиції та готовим до захисту незалежності й територіальної цілісності держави [6].

Продуктом різносторонньої та цілеспрямованої педагогічної роботи викладача суспільних дисциплін вважаємо формування мистецтва громадянськості. Воно, за висловлюванням Ю. Колісник-Гуменюк, полягає у здатності бути там, де зможеш принести найбільшу користь собі й людям, відчуваючи відповідальність за майбутнє сім'ї, родини, держави, народу [7, с. 278].
Висновки
Вивчення суспільних дисциплін – один із чинників формування національної свідомості молоді. Впродовж крайніх років у життєписі нашої держави переважають різні за характером катаклізми. До тих, хто має розставити акценти у сприйнятті цих процесів молодою людиною, відносимо насамперед освітян. З-поміж них, в першу чергу, сподівання покладаються на викладачів історії, соціології, правознавства, філософії, політології, релігієзнавства, етики тощо. Аналіз сучасного образу суспільствознавців, здійснений у даному доробку, спонукає до таких висновків:

• на фахову та особистісну еволюцію викладача вказаної галузі знань впливають два визначальні фактори: суспільні тенденції в країні проживання (зокрема, формування громадянського суспільства в Україні) та світові інтеграційні процеси (головним чином глобалізація);

• психолого-педагогічні характеристики суспільствознавця криються в україноцентризмі, державницькій свідомості, толерантності, професійній майстерності, гуманізмі, демократизмі та належній особистій культурі;

• показником ефективності роботи викладача суспільних дисциплін є формування громадянськості – усвідомлення відповідальності за майбутнє сім'ї, родини, держави, народу;

• допоміжним інструментом у справі громадянського становлення особистості студента постає Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, положення якої увиразнюють напрямки роботи педагога.
Література


  1. Григор'єва С. В. Гуманітаризація вищої освіти як шлях формування спеціаліста XXI століття / С.В.Григор’єва // Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи. – Харків, 2000. – С. 29–30.

  2. Руденко Л. А. Роль української філософської та культурологічної думки в розвитку національної ідеї / Л.А.Руденко // Товариство «Рідна школа»: історія і сучасність: наук. альм. Ч. 4. – Львів: Вид-во Львів. край. т-ва «Рідна школа», каф. загальної та соціальної педагогіки ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. – С. 71–80.

  3. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді від 16 червня 2015 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/06/16/naczionalno-patriotichne-vixovannya/

  4. Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання дітей та молоді, 2015 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/06/16/naczionalno-patriotichne-vixovannya/

  5. Там само.

  6. Заходи щодо реалізації національно-патріотичного виховання дітей та молоді, 2015 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mon.gov.ua/usi-novivni/novini/2015/06/16/naczionalno-patriotichne-vixovannya/

  7. Колісник-Гуменюк Ю. І. Роль соціогумантарних дисциплін у вихованні патріотизму і національної свідомості особистості / Ю. І. Колісник-Гуменюк // Зб. наук. праць інституту психології імені Г. С. Костюка АПН України / заг. ред. С. Д. Максименка. – К., 2008. – Т. Х, Ч. 4. – С. 272–279.



Information about authors:

Alyona Garbaruk – Ph.D. in Historical Sciences, Lecturer of Social Sciences, Lutsk Pedagogical College, Lutsk, Ukraine. E-mail: alyona_garbaruk@mail.ru

Iryna Kovalchuk – Ph.D. in Philosophical Sciences, Associate Professor, Lecturer of Social Sciences, Lutsk Pedagogical College Lutsk, Ukraine. E-mail: kira92@mail.ru

1   ...   21   22   23   24   25   26   27   28   ...   68