Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка26/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   68

ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

ДО ВИКОРИСТАННЯ ЕТНОПЕДАГОГІЧНИХ ЗАСОБІВ У РОБОТІ

З ДЕЗАДАПТОВАНИМИ ДІТЬМИ ТА МОЛОДДЮ



PROFESSIONAL TRAINING OF FUTURE SPECIALISTS OF SOCIAL SPHERE

FOR USING THE ETHNO-PEDAGOGICAL MEANS IN WORKING

WITH MALADJUSTED CHILDREN AND YOUTH
Валентина Костіна

Valentina Kostina
Анотація

У статті проаналізовано можливості використання етнопедагогічних засобів у соціальній роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю, визначено сутність їх соціально-виховного впливу на формування особистості та особливості використання в умовах різних соціальних інституцій;розкрито основні компоненти готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю;наведено зміст та практичні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю.



Annotation

The paper analyzes the possibilities of using ethno-pedagogical means in social work with maladjusted children and youth, defines the essence of their social and educational influence on the formation of the personality and variations of use in different social institutions; disclosed the main components of readiness of the future specialists of social sphere for the use of ethno-pedagogical means in working with maladjusted children and youth; given the content and the practical aspects of professional training of the future specialists of social sphere in use of ethno-pedagogical means while working with maladjusted children and youth.



Ключові слова: фахівець соціальної сфери, дезадаптовані діти та молодь, етнопедагогічні засоби.

Keywords: specialist of social sphere, maladjusted children and youth, ethno-pedagogical means.
Вступ
У зв’язку зі змінами, що відбулися у всіх сферах життя суспільства процес підготовки фахівців у сучасних умовах теж потребує врахування новітніх тенденцій. Особисті якості і риси громадянина формуються у процесі засвоєння духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання, що має здійснюватися фахівцями різних освітньо-виховних установ. Як зазначено у концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді сьогодні « потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості» [1, с.1]. Відтак, на сучасному етапі реформування освіти особливого значення набуває підготовка майбутніх фахівців соціальноїсфери до реалізації виховних та навчальних завдань засобами української народної педагогіки.

Аналіз науково-педагогічної літератури (В. Ликов, В. Мосіяшенко, А. Кузьменський, В. Омел’яненко, С. Стефанюк та ін.) показав, що українська етнопедагогіка сповідує такі ідеї]: формування у молоді національного світогляду з поглядами українця на світ, переконаннями, менталітетом, самоповагою та самопізнанням; усвідомлення людиною ролі рідної мови та народної мудрості; реалізації аксіологічного аспекту, тобто цінностей світу (національного та загальнолюдського у розвитку індивіда); виховання засобами фамілістики, тобто знань про сім’ю, як сполучну ланку між суспільством та людиною, що забезпечує неперервність спадковості між поколіннями; підготовки нової генерації вихователів засобами української етнопедагогіки.



Аналіз психолого-педагогічних досліджень з проблеми підготовки майбутніх фахівців до роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю показав, що теоретико-методологічні засади професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів розроблено О. Беспалько, І. Звєрєвою, А. Капською, Г. Лактіоновою, Л. Міщик, В. Поліщук, С. Харченком та ін.; окремі аспекти професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до означеного виду діяльності розкрито у працях М. Васильєвої, О. Денисюка, О. Михайленко, Л. Ткаченко, Т. Шанскової, О. Остапчук, Г. Першко, Т. Лесіної, О. Гуренко, І. Фірсової, О. Яворської, та ін. Питання професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів до роботи з дітьми та молоддю з девіантною поведінкою розглянуто в роботах О. Чусової, О. Тютюнник, Р. Новгородського та ін. Теоретичні основи загальної та спеціальної професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів та працівників до означеного виду діяльності визначено у працях О. Білоліпцевої, Л. Горбань, О. Карпенко, А. Кулікової, М. Малькової, Л. Міщик, Р. Чубук та ін. Разом з тим, попри велику різноманітність дослідницьких праць, проблема визначення специфічних особливостей професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю в умовах різних соціальних інституцій з використанням засобів етнопедагогіки є недостатньо розробленою. Тому метою статті є визначення змісту професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю у різних соціальних інституціях. Завданнями статті є: визначення сутності та особливостей у роботі з попередження та подолання дезадаптацій у дітей та молоді з використанням засобів етнопедагогіки, аналіз та узагальнення досвіду етнокультурної діяльності у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю у різних освітньо-виховних осередках та розробка критеріїв та показників професійної готовності майбутніх фахівців до роботи в означеному напрямі.
1. Теоретичні питання професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю

1.1. Етнопедагогіка як джерело соціально-виховного впливу на дезадаптованих дітей та молодь
Етнопедагогіка є основою національної культури та духовності народу, без яких неможливо виховати сучасну молодь. У державних документах про освіту, навчання та виховання зазначається, що формування громадянина повинне спрямовуватися на виховання національної свідомості особистості, її досконалості та культури [1]. У сучасного громадянина України має бути розвиненою повага до свого народу, його історії, культури, моралі, національних та загальнолюдських цінностей, а також бажання до їх глибокого пізнання та осмислення. Виховати справжніх громадян можливо за умови розвитку національної освіти, в якій система виховання та навчання обов’язково ґрунтуватиметься на ідеї народної світоглядної філософії, на засадах української етнопедагогіки, народного фольклору, а також кращих здобутках вітчизняної наукової педагогічної думки. Виховання, яке спирається на етнокультурні традиції пов’язане з глибоким та всебічним вивченням особливостей національно-психологічних аспектів етносу, його виховних можливостей та засобів етнокультурного впливу.

Важливими у роботі фахівців соціальної сфери, що працюють у різних інституціях освіти та виховання є використання методів та засобів етнопедагогіки. Так, шляхом визначення незалежних характеристик соціальний педагог, психолог, педагог-організатор, вихователь чи класний керівник, які працюють у загальноосвітніх навчальних закладах, можуть визначити рівень спілкування у родині школяра, вплив кожного із членів родини на розвиток та національну свідомість учня, зміст родинних традицій, свят, звичаїв, а також роль народних засобів (пісні, фольклору, свят, народного календаря, книги, праці, родоводу, природи) на формування майбутнього громадянина України. Використані методи досліджень дають можливість учителям та вихователям визначити рівень національного виховання учнів, їх ставлення до своєї та інших націй, виокремити характерні риси етносу, національні ознаки особистості з метою формування в учнів, можливостей розвитку власної громадянськості та толерантного ставлення до інших етносів.

Аналіз робіт Г. Волкова, А. Ізмайлова, В. Ликова, В. Мосіяшенко дозволив дійти висновку про те, щоголовною причиною занедбаності виховання в народній педагогіці вважається відсутність вимогливості до дітей, потакання їхнім примхам [4, 6, 9, 10]. Це яскраво підтверджують народні прислів’я: «Причина – у батькові, а результати – у дітях»; «М’якосердий батько – сину воля»; «У домі, де діти, бувають і злодії»; «Сміх без причини – ознака дурного виховання» та ін. Дослідники у галузі народної педагогіки доводять, що виховання дітей – складний процес. Виховувати дітей не так-то й легко про що свідчить народна мудрість: «Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий», «Легше нанизати на нитку цілу мірку пшона, ніж виховати одного сина»; «Що виховаєш, те й матимеш», «І у дурних батьків бувають розумні діти», «Здібності від народження – тільки половина, інша половина – виховання». Тому, у народній педагогіці наголошують, у разі необхідності, на доречності перевиховання дітей: «Невихованість – виліковна хвороба, а дурість – безнадійна»; «Навіть у потоптаній траві розквітають квіти».
1.2. Складники професійної готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю
З метою виокремлення складників професійної готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у соціальному вихованні дезадаптованих дітей та молоді слід визначити суть та особливості соціальної роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю, а також можливості використання етнопедагогічних засобів у їхньому соціальному вихованні в різних соціокультурних осередках.

У дослідженні І. Звєрєвої обґрунтовано такі педагогічні умови ефективності соціальної роботи з дітьми та молоддю [5 с.6]: гуманістичний, особистісно орієнтований, кордоцентричний і культурологічний підходи, педагогічне стимулювання самодопомоги у процесах соціалізації та самовизначення, організаційно-педагогічна взаємодія підсистем соціальної роботи та управління діяльністю соціальних служб для молоді в Україні. На основі історико-теоретичного аналізу підходів до організації соціально-педагогічної роботи з різними категоріями молоді автором доведено, що: «провідним соціальним інститутом, який протягом багатьох десятиліть справляв на неї виховний вплив, залишається школа» [5, с. 29]. Автором «встановлено особливо вразливі категорії дітей та молоді (діти-сироти, діти, які залишились без піклування батьків, діти-інваліди, діти-жертви екологічних та техногенних катастроф, діти з асоціальних сімей, неповнолітні, які порушили закон, наркомани та ті, що зловживають спиртним)» [5, с. 31].

Аналіз досліджень С. Харченка дає підстави стверджувати, що серед вразливих контингентів, що потребують соціально-педагогічної допомоги в процесі соціалізації є: сім’ї групи «соціального ризику», діти-сироти, неповнолітні засуджені [11]. Так, автор доводить, що «адаптаційні розлади в дітей-сиріт виявляються на всіх основних векторах життєвого простору: сімейному, соціальному, шкільному та всіх рівнях нервово-психічного реагування: сомато-вегетативному; психомоторному та сімейно-ідеаторному» [11, с.146]. Цілком поділяємо позицію дослідника та вважаємо за потрібне з метою підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх працівників соціальної сфери до роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю з використанням етнокультурних засобів у межах професійно-спрямованого освітнього середовища введення у змісті варіативної підготовки спецкурсів «Опіка та піклування», «Проектування соціально-виховуючого середовища» а також організацію можливості для студентів в межах волонтерських ініціатив та навчального практикуму на молодших курсах проходити практичну підготовку до виконання професійної діяльності на базах соціально-психологічних центрів для дітей та інших соціальних інституцій, що здійснюють соціальну роботу з дітьми сиротами та дітьми, що позбавлені батьківського піклування.

С. Харченко стверджує, що «адаптивна школа виховної колонії – це ЗНЗ, у якому створене певне освітнє середовище, що максимально сприяє ресоціалізації учнів на основі їхніх індивідуально-психологічних особливостей і навчальних можливостей» [11, с 180]. Автор основу створення такого освітнього середовища вбачає у реалізації таких функцій [11, с.180-183]: реабілітаційної (через створення ситуації успіху), коригувальної (шляхом медико-педагогічної корекції за досвідом В. Кащенко), орієнтовної (через надання допомоги у життєвому самовизначенні, розвиток інтересу до майбутньої професії), а також стимулюючої, пропедевтичної, коопераційної та збереження та зміцнення здоров’я.

У дослідженні О. Безпалько побудовано структурно-функціональну модель організації соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю у територіальній громаді та у ході дослідно-експериментальної роботи доведено, що соціально-педагогічна робота з дітьми та учнівською молоддю у територіальній громаді має бути спрямована на «надання соціальних послуг, впровадження необхідних соціально-педагогічних технологій та форм роботи, які зможуть забезпечити в умовах кожної громади… соціально-педагогічну підтримку дітей та учнівської молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах» [3, с.24-25], Відомий український науковець доводить, що «результативність соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді обумовлюється: перш за все її ресурсним забезпеченням, наявні ресурси можуть бути доповнені залученими ресурсами, а також потенціалом неурядових організацій» [3, с. 32].

У контексті загальної теорії соціальної адаптації, стосовно якої це процес активного пристосування індивіда до умов соціального середовища, О.Безпалько зауважує, що «важливим компонентом соціальної адаптації є узгодженість оцінок, особистих можливостей і домагань індивіда з цілями та цінностями соціального середовища» [2, с.21], також автор зазначає, що «важливу роль у процесі соціальної адаптації відіграє адаптаційний потенціал людини, який можна визначити як ступінь можливостей особистості ввійти в нові умови соціального середовища або в умови, що постійно змінюються. Враховуючи вищезазначене, вважаємо необхідним у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до соціально-адаптаційної діяльності з дітьми та молоддю ввести тренінгові заняття «Практика соціально-педагогічної роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю з використанням етнокультурних засобів» в межах соціально-педагогічної практики у загальноосвітніх навчальних закладах та соціальних службах на четвертому курсі, які допоможуть їм у набутті професійної готовності до роботи в означеному напрямі.

Р. Козубовським визначено такі критерії та показники готовності до волонтерської діяльності з учнями, схильними до девіантної поведінки [7, с.14]: когнітивний (знання основ профілактики девіантної поведінки і волонтерської діяльності); ціннісно-мотиваційний (інтерес до волонтерської роботи з учнями, схильними до девіацій, потреба у волонтерській діяльності); суб’єктний (здатність встановлювати партнерські взаємовідносини, активізувати особистісні ресурси учнів, враховувати їхні індивідуальні властивості); технологічний ( конструктивні, комунікативні, організаційні, проективні уміння).

Беручи за основу розроблену Р. Козубовським та С. Харченком моделі системи критеріїв та показників дослідження нами розроблено таку систему критеріїв та показників професійної готовності майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю з використанням етнокультурних традицій: когнітивний (знання основ соціального виховання дезадаптованих дітей та молоді з використанням етнопедагогічних засобів та основ проектування соціально-адаптаційного етнокультурного виховуючого середовища); ціннісно-мотиваційний (інтерес до роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю з використанням етнокультурних традицій, потреба у здійсненні відповідної професійної діяльності); суб’єктний (здатність встановлювати партнерські взаємовідносини в середовищі життєдіяльності дезадаптоаних дітей та молоді, активізувати їхні особистісні ресурси, враховувати їхні індивідуальні властивості за допомогою використання засобів етнокультурних традицій); технологічний (спеціальні уміння у майбутніх фахівців соціальної сфери щодо використання різних технік (виготовлення ляльок, виготовлення поробок з природних матеріалів, виготовлення виробів з солоного тіста, створення робіт за технікоюцумаміканзаші тощо) у виготовленні оберегів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю).


2. Практичні аспекти професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до використання етнопедагогічних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю

2.1. Зміст та особливості професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з використання засобів етнопедагогіки у соціальному вихованні дезадаптованих дітей та молоді
Ознайомлення майбутніх фахівців соціальної сфери під час вивчення дисципліни «Етнопедагогіка» з основами народного досвіду виховання та перевиховання дітей дозволяє сформувати когнітивний компонент готовності майбутніх фахівців до використання етнокультурних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю. Під час лекцій студенти ознайомлюються з системою виховання народів світу та українськими етнокультурними традиціями, визначають спільні риси та можливості етнокультурних традицій різних народів, а також засвоюють особливості менталітету представників різних етносів формуючи фундамент розвитку їхньої професійної майстерності у соціальному вихованні дезадаптованихдітей та молоді. На семінарських заняттях студенти виконують низку цікавих завдань, що дозволяє їм самостійно поглибити отримані під час лекцій знання та розвинути важливі уміння:наведіть та проаналізуйте фрагмент впливу народної педагогіки на ваше власне виховання (настанови бабусі, поради матері або батька, побажання дорослих тощо); користуючись моделлю Беррі, визначте власну етнічну ідентичність;наведіть казку або оповідання, що розкриває виховні традиції певного народу;підготуйте доповідь і покажіть фрагмент певного заходу з використанням етнокультурних традицій певного народу у вихованні дітей;розробіть засіб української обрядовості, що можна використовувати у соціальному вихованні особистості в умовах школи, сім’ї або спеціалізованого закладу;підберіть засіб української обрядовості, що можна використовувати в корекційно-реабілітаційній роботі або в профілактиці дезадаптацій неповнолітніх. У ході практичних занять студенти мають можливості набути практичного досвіду виготовлення етнопедгогічних засобів та їх використання під час організації модельних виховних ситуацій у власній академічній групі.

Для закріплення вмінь та вироблення практичних навичок у роботі з використання етнопедагогічних засобів у соціальному вихованні дезадаптованих дітей та молоді майбутні працівники соціальної сфери мають виконати такі індивідуальні науково-дослідні завдання:

1) написання навчального проекту історії або теорії етнопедагогічної діяльності (під час виконання завдання студент має зібрати матеріал певного досвіду етнопедагогічної діяльності, зробити його аналіз, а також передбачити можливості його використання у сучасних умовах розвитку України;

2) розробка сценарію етнопедагогічного заходу, пов’язаного з навчальним проектом (студент має на основі матеріалу, зібраного під час виконання проекту, підібрати етнопедагогічні засоби та розробити сценарій відповідного виховного заходу, який має бути реалізований в умовах певної соціальної установи (притулку для неповнолітніх, школі-інтернаті, позашкільній установі тощо).

Під час проведення практичних занять з майбутніми фахівцями соціальної сфери ми ознайомлюємо їх з поширеними народними обережними техніками (виготовлення ляльок, виготовлення обережних символів, створення предметів вжитку, оберегів-вишиванок тощо), володіння якими дає можливості урізноманітнити їхні виховні впливи на дезадаптованих дітей та молодь, допомагаючи їм подолати проблеми та труднощі їхньої соціалізації більш природним шляхом з використанням народної мудрості.

Як зазначає вихователь соціально-реабілітаційного центру для неповнолітніх м. Татарська С. Лаптєва, майстр-клас з виготовлення традиційної народної ляльки-оберегу для щасливого материнства є корисним для дітей середнього та старшого віку, що виховуються в умовах центру, що дозволяє: навчити виконувати ганчір’яну народну ляльку за традиційною технологією; залучати до опанування народних традицій через знайомство з ляльками-закрутками; виховувати любов до народної культури, шанування і повагу народних традицій; прищеплювати навички культури праці і акуратності; виховувати дбайливе ставлення до предметів своєї праці. Саме виготовлення ляльки несе в собі цілющий вплив - допомагає відпочити душею, відчути радість від народження краси у власних руках [8].

Призначення обережних люльок у народній педагогіці є різним: лялька«подарунок у відповідь» (для висловлення вдячності); лялька «зайчик на пальчик» (для забавляння малюка); лялька «дзвіночок» (для хороших та радісних новин у дім); лялька «кубишка-травниця» (для здоров’я у домі); лялька «день та ніч» (для збереження радощів у день та нічного спокою); лялька «круп’яничка» (для добробуту в домі); лялька«домовик» (для спокою, злагоди та охорони домівки) тощо. Оскільки найважливішим при виготовленні обережної ляльки є створення образу, то дана техніка передбачає, що майстриня має спочатку налаштуватися на образ того, для кого її виготовляє, подумки побажати йому добра, здоров’я та благополуччя, а тільки потім вже починати роботу. Тому така діяльність є дуже корисною особливо для роботи з дезадаптованими дітьми та молоддю, бо не тільки надає їм певні художньо-творчі навички, а й навчає доброму та гуманному ставленню до близьких людей, привчає до наполегливості та терпіння. Якщо в процесі роботи над лялькою щось йде не так (нитка не там обірветься раптом, або ніяк рівно не виходить розправити якусь складку) у народі говорили так: «нещастя на лялечку прийде, а мене (або ім'я того, кому робився оберіг) обійде».Усі вищезазначені техніки виготовлення ляльок засвоюють майбутні соціальні працівники та соціальні педагоги під час проведення практичних занять з дисципліни «Етнопедагогіка».

Ще однією цікавою обережною технікою з якою ознайомлюються студенти є виготовлення ароматичних обережних мішечків із запашними травами. За стародавніми повір'ями такі мішечки не тільки ароматизували приміщення або одежу, а й захищали будинок від злих духів, пристріту, недобрих людей. Ретельно підібрані поєднання трав в мішечку слугували енергетичним оберегом для дому та сімейного благополуччя, сприяли появі любові, достатку, покращували самопочуття, відновлювали гармонію стосунків мешканців житла.

Для урізноманітнення видів художньої діяльності цікаво опановувати різноманітні техніки виготовлення народних іграшок із природних матеріалів. Цікавим, на наш погляд є використання шпагату (пенькового, джутового). З його допомогою студенти ознайомлюються з виготовленням коників, домовиків та предметів вжитку (ромок для фото, ваз, підставок тощо). Не менш захоплюючою є робота з виготовлення обережних символів з паперу та картону (виготовлення янголів, прикрас для Різдва, Нового року, Пасхи тощо). Найбільш цікавими техніками є виготовлення: янголів В. Фаворського, вальдорфських янголів, новорічних ялинок з паперу та картону у техніці орігамі; різдвяного вінка з природних матеріалів; пасхальних сувенірів.

Ще одним важливим матеріалом для виготовлення оберегів є солоне тісто. Фігурки з тіста мали обрядове значення. З давніх-давен відомі обряди, пов'язані з зерном і хлібом бути традиційними для народів України, Росії, Білорусі, Польщі, Болгарії, Чехії. Відповідно до цих обрядів навесні, перед прильотом птахів, випікалися фігурні вироби з тіста, що найчастіше мали вигляд стилізованої птиці. Фігурки називалися «жайворонками».З тіста також виготовляли бублики, пряникові «козулі», якими обдаровували своїх друзів і родичів під Новий рік і на Різдво, або до дня народження в знак любові і поваги. Вироби з солоного тіста використовувалися і як дитячі іграшки.

Під час занять студенти оволодівають технікою виготовлення солоного тіста, а також засвоюють елементи його обробки під час виготовлення певних обережних символів до різних свят народного календаря (різдвяних обережних символів, обережних символів до дня прильоту птахів тощо). Це дає можливість майбутнім працівникам соціальної сфери опанувати елементи етнокультурних традицій та поповнити власну педагогічну скарбничку досвіду роботи в громаді.

Окремим підрозділом практичної роботи, що дозволяє опанувати стародавнє японське мистецтво виготовлення прикрас є техніка цумаміканзаші. Виготовлення оберегів за цією технікою потребує від майбутніх працівників соціальної сфери розвитку таких важливих професійних якостей: зосередженості, наполегливості, охайності, виваженості рухів, терпіння тощо. Але оволодіння цим мистецтвом дасть їм можливість опанувати техніку виготовлення справжніх шедеврів художньої творчості, що можливо використовувати для прикрас як дома так і у одежі, а також як джерело педагогічної творчості у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю.


2.2. Особливості практичної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери до роботи з використання засобів етнопедагогіки у соціальному вихованні дезадаптованих дітей та молоді
Окремими шляхами набуття практичного досвіду використання засобів етнопедагогіки у соціальному вихованні дезадаптованих дітей та молодіє підготовка та проведення тематичних майстер-класів, засідань наукового товариства студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота» ХНПУ імені Г. Сковороди та участь гуртківців у міжвузівських наукових конференціях та семінарах за відповідною тематикою, що дозволяють студентам в межах творчого науково-педагогічного середовища фахівців соціальної сфери продемонструвати результати власних творчих пошуків та збагатити скарбничку професійного досвіду.

Під час підготовки та проведення вищеозначених заходів майбутні фахівці мають здійснити власне наукове дослідження, під час якого відібрати цікаві практичні наробки, науково обґрунтувати доцільність їх використання, створити етнокультурне соціально-виховне середовище для попередження або подолання дезадаптацій у дитячому чи молодіжному середовищі з використанням етнопедагогічних засобів, які мають бути експериментально перевірені в умовах певної соціальної інституції. Досвід організації відповідної діяльності дозволяє стверджувати, що ці шляхи є вельми результативними та дозволяють підвищити рівні мотиваційної та особистісної готовності майбутніх фахівців до означеного виду професійної діяльності як у студентів стаціонарного так і особливо у студентів заочного відділення.



Студентами досліджено такі цікаві теми курсових та дипломних робіт: «Формування толерантності дітей-сиріт молодшого шкільного віку з вадами розумового розвитку з використанням потенціалу етнокультурних традицій» (Ю. Кайденко – призер Всеукраїнської олімпіади у номінації «наукове дослідження», учасник всеукраїнських та міжнародних студентськихнаукових конференцій), «Підготовка майбутніх соціальних педагогів до соціальної адаптації дітей молодшого дошкільного віку до умов дошкільного навчального закладу етнопедагогічними засобами» (Н. Удовенко – учасник регіональних, всеукраїнських та міжнародних студентських наукових конференцій),«Соціально-педагогічна діяльність з профілактики алкогольної залежності підлітків у загальноосвітньому закладі, з використанням етнопедагогічних засобів» (І. Задоя – переможець всеукраїнських конкурсів наукових робіт, учасник регіональних, всеукраїнських та міжнародних студентських наукових конференцій); «Соціально-педагогічна діяльність з адаптації молодших дошкільників до дитячого садка з використанням засобів етнопедагогіки» (Д. Ситнікова – учасник регіональних, всеукраїнських та міжнародних студентських наукових конференцій); «Соціально-педагогічна діяльність з адаптації першокурсників у професійно-технічних навчальних закладах з використанням засобів етнокультурних традицій» (В. Колєснік – учасник регіональних студентських наукових конференцій); «Соціально-педагогічна діяльність з профілактики тютюнопаління серед підлітків здоров’язберігаючими методами в загальноосвітньому навчальному закладі» (К. Шевцова – учасник регіональних студентських наукових конференцій), «Соціально-педагогічна діяльність з соціального виховання молодших школярів засобами етнокультурних традицій у загальноосвітніх навчальних закладах» (А. Тимошенко – учасник регіональних студентських наукових конференцій); «Використання етнокультурних засобів у соціальному вихованні молодших школярів в умовах дитячого будинку сімейного типу» (Т. Саданова – учасник регіональних студентських наукових конференцій); «Казка, як засіб соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки молодших школярів» (А. Собчук – дипломант Всеукраїнської олімпіади з соціальної педагогіки в номінації «Наукове дослідження», учасник регіональних студентських наукових конференцій).
Висновки
Враховуючи вищезазначені ідеї науковців, нами розроблено в межах організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери навчально-методичне забезпечення для дисципліннормативного та варіативного циклу підготовки: «Етнопедагогіка», «Опіка та піклування», «Проектування соціально-виховного середовища», що передбачає організацію творчих лекцій, виконання майбутніми фахівцями практико-орієнтованих навчальних завдань, індивідуальних науково-дослідних завдань, підготовки майстер-класів, що дозволяють шляхом занурення їх у національно-культурне освітнє середовище створити умови для набуття студентами професійних практичних умінь та навичок, підвищити їхній інтерес до використання етнокультурних засобів у роботі з дезадаптованими дітьми та молоддю.

Перспективним напрямом подальших досліджень є створення засобів підготовки працівників соціальної сфери до роботи з оточенням дезадаптованих дітей та молоді з використанням етнопедагогічних засобів в умовах громади.


Література


  1. Наказ МОН Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах № 641 від 16.06.15 року //http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

  2. Безпалько О.В Організація соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю у територіальній громаді: теоретико-методичні основи: Монографія. – К. Наук. світ, 2006. – 363 с.

  3. Безпалько О.В Теорія і практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та учнівською молоддю в територіальній громаді: автореф. дис. док. пед. наук…13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганськ: Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка, 2007. – 44 с.

  4. Волков Г.Н. Этнопедагогика: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр «Академия», 1999. – 168 с.

  5. Звєрєва І.Д. Теорія та практика соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю в Україні: автореф. дис. док. пед. наук…13.00.05 – соціальна педагогіка. – Київ: Київський університет імені Тараса Шевченка, 1998. – 40 с.

  6. Измайлов А.Э. Народная педагогика: педагогические воззрения народов Средней Азии и Казахстана. – М.: Профиздат, 2001. – 252 с.

  7. Козубовський Р.В. Підготовка майбутніх соціальних працівників до профілактики девіантної поведінки серед учнівської молоді в процесі волонтерської практики : автореф. дис. канд. пед. наук…13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Тернопіль: ТНПУ імені Володимира Гнатюка, 2014. – 20 с.

  8. Лаптева С.Х. Мастер-класс с пошаговым фото «Традиционнаянароднаякукла-оберег для счастливого материнства»// http://ped-kopilka.ru/blogs/lapteva-svetlana/tradicionaja-narodnaja-kukla.html

  9. Ликов В.Н. Етнопедагогіка: Навч. посіб. – Кіровоград: РВВ КДПУ, 2003. – 208 с.

  10. Мосіяшенко В.А. Українська етнопедагогіка: Навч. посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 176 с.

  11. Харченко С.Я соціалізація дітей та молоді у процесі соціально-педагогічної діяльності: теорія і практика: Монографія. – Луганськ: Альма-матер, 2006. – 320 с.


Information about author:

Valentina Kostina – Ph.D., Associate Professor, H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Kharkiv, Ukraine. E-mail: vkostina@bigmir.net, vkostina2014@gmail.com



1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   ...   68