Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка34/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   68

СТРУКТУРА І ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНО-ПРИКЛАДНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ



STRUCTURE AND PECULIARITIES OF THE PROCESS OF PROFESSIONAL AND APPLICATIVE PHYSICAL TRAINING OF STUDENTS IN INSTITUTIONS OF HIGHER EDUCATION
Олексій Стасенко

Oleksii Stasenko
Анотація

В статті висвітлено проблему підготовки студентської молоді до майбутньої професійної діяльності. Розкрито сутність та структуру професійно-прикладної фізичної підготовки, а також фактори, завдання, умови та особливості її організації. Виділено і обґрунтовано основні вимоги до даної підготовки на основі показників професійної діяльності, а саме: загальні відомості про професію, умови праці та її психофізіологічна характеристика. Визначено основні форми проведення професійно-прикладної фізичної підготовки у вищому навчальному закладі. Окреслено основні напрямки щодо перспектив удосконалення зазначеного процесу.



Abstract

The article highlights the problem of university students’ preparation for the future professional activity. The essence and structure of professional and applicative physical training as well as factors, tasks, conditions and peculiarities of its organization have been disclosed. There have been singled out and grounded the basic requirements to the physical activity based on the characteristics of professional activity, namely, general information on the profession, work conditions and its psychophysiological characteristics. Main forms of holding the professional and applicative physical training in institutions of higher education have been determined. Principal directions as for perspectives of improving of the indicated process have been outlined.



Ключові слова: студенти, професійно-прикладна фізична підготовка.

Keywords: students, professional and applicative physical training.

Вступ
На сучасному етапі національно-культурного і державного відродження України визначальним завданням вищої школи є підвищення якості підготовки фахівців, здатних до активної творчої діяльності в різних галузях громадського та суспільного життя. Прискорення темпів розвитку науки і культури, швидка зміна характеру та поява нових видів діяльності, притаманна роботі сучасного фахівця, вимагають від нього постійного професійного зростання, самовдосконалення.

Державна політика щодо вищої освіти визначає соціальний запит на майбутнього фахівця і ступінь його фізичної готовності. На цей час, перед студентською молоддю суспільством поставлене глобальне соціально-економічне завдання, в зв’язку з інтеграцією вітчизняного культурного потенціалу у світове співтовариство. Крім глибоких професійних знань з обраної спеціальності у молодого фахівця має бути високий рівень фізичної кондиції, працездатності і фізичної культури.

Пильна увага суспільства до фізичного виховання і спорту у вищих навчальних закладах освіти вимагає науково-обґрунтованого підходу до управління навчальним процесом з фізичного виховання, який враховував би морфофункціональні можливості, психофізичні особливості, структуру захворюваності студентів, специфіку майбутньої професійної діяльності [10].
1. Аналіз останніх досліджень і публікацій
Ідеологічною основою національної системи фізичного виховання є визначення фізичного виховання молоді в Україні невід’ємною частиною системи народної освіти, важливим компонентом гуманітарного виховання, формування патріотичних почуттів, фізичного й морального здоров’я, вдосконалення фізичної і психологічної підготовленості до активного життя та професійної діяльності [2].

Розв’язанню цих питань сприяє фізичне виховання студентів, метою якого є підготовка гармонійно розвинених висококваліфікованих фахівців [4, 8].

Законодавча база, що вказує на значущість фізичного виховання молоді, не тільки в системі освіти, а й загалом у житті суспільства, здебільшого, не дає відчутних результатів, а іноді й зовсім ігнорується [3].

На думку фахівців С.І.Присяжнюка, В.П.Краснова, В.Й.Кійко та Р.Т.Раєвського реальна система фізичного виховання студентів, що склалася сьогодні в нашій країні є малоефективною. Науковці стверджують, що вона не забезпечує повною мірою психофізичну готовність випускників вищих навчальних закладів до життєдіяльності та професійної роботи і потребує подальшого удосконалення. Майже 60% молодих фахівців, які поступають на роботу у виробничу сферу, фізично не готові працювати в тому ритмі і з такою інтенсивністю, котрої вимагає сучасне ринкове господарство. Це здебільшого призводить до порушень технологічного процесу, браку, виробничих травм [5, 7].

На фоні реформування системи освіти, процес професійно-прикладної фізичної підготовки студентської молоді – науково-технічного потенціалу держави потребує вдосконалення теоретико-методичних основ та контрольно-нормативної бази, що забезпечуватиме високий рівень розвитку професійних здібностей студентської молоді у процесі фізичного виховання [1].
2. Виклад основного матеріалу
Одним з головних завдань фізичного виховання студентської молоді є фізичне вдосконалення особистості, котре найуспішніше вирішується в процесі фізичної підготовки і має два напрями: загальний і спеціальний.

Загальна фізична підготовка – це процес, який спрямований на: гармонійний розвиток м’язів та тіла, їхньої сили; досягнення загальної витривалості; підвищення швидкості виконання різноманітних рухів та загальних швидкісних якостей; збільшення рухливості суглобів та еластичності м’язів; підвищення спритності у різноманітних рухових діях і вміння координувати прості та складні рухи. Отже, загальна фізична підготовленість – це насамперед, результат гармонійного та всебічного фізичного розвитку людини.

Спеціальна фізична підготовка – це процес виховання фізичних здібностей, котрі забезпечують розвиток рухових якостей, необхідних для конкретної діяльності. СФП за своєю спрямованістю має два основних напрями – спортивна підготовка та професійно-прикладна фізична підготовка.

Такі види спорту як гімнастика, легка атлетика, спортивні ігри, атлетизм та інші, що мають місце у навчальній програмі ВНЗ, відображають спортивну спрямованість фізичної підготовки.

Інший напрям – професійно-прикладна фізична підготовка, який спрямований на розвиток тих здібностей і якостей особистості студента, котрі необхідні йому в майбутній професійній діяльності.

Призначенням професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП) є спрямований розвиток та підтримка на оптимальному рівні тих властивостей та якостей людини, до яких ставить підвищені вимоги конкретна професійна діяльність, а також видобуток функціональної стійкості організму до умов цієї діяльності і формування прикладних рухових умінь та навичок.



Професійно-прикладна фізична підготовка найбільш суттєво втілює один з найважливіших принципів педагогічної системи, а саме принцип органічного зв’язку фізичного виховання з практикою трудової діяльності. Науково-теоретичне обґрунтування ППФП, в тому числі і визначення завдань, насамперед, пов’язане з визначенням факторів професійної діяльності та її умов. До таких факторів слід віднести:

  1. Особливості інформаційного забезпечення діяльності.

  2. Характер основаних робочих рухів.

  3. Особливості зовнішніх умов діяльності.

Найбільш аргументовано завдання ППФП сформульовані авторами Ж.К. Холодовим і В.С. Кузнєцовим [9]. Їх можна викласти у такому порядку:

    • подання спеціальних знань для успішного засвоєння практичного розділу ППФП;

    • формування та вдосконалення професійно-прикладних вмінь і навичок;

    • спрямований розвиток фізичних здібностей, специфічних для обраної професійної діяльності;

    • виховання професійно важливих для даної діяльності психофізіологічних якостей (швидкість сприйняття, швидкість переробки інформації тощо);

    • підвищення функціональної стійкості до несприятливого впливу факторів специфічних умов трудової діяльності.

Для побудови конкретних методик і технологій фізкультурної оптимізації професійної діяльності на основі результатів спеціалізованої професіограми, складається структура професійних здібностей. Найбільш досконало цю проблему розв’язав професор Р.Т. Раєвський [6], а до спеціалізованої професіограми, на його думку, необхідно включати такі показники:

  1. Загальні відомості про професію. Повна назва професії, спеціальності, посади, рівень необхідної кваліфікації, галузь народного господарства, соціально-економічне значення професії. Підприємства, відділи, цехи, де працюють представники даної професії, географічне місце знаходження основних промислових підприємств.

Що виробляє цей фахівець, чи хто є об’єктом його праці?

Сфера діяльності та вид праці: матеріальне виробництво; нематеріальне виробництво; виховання та обслуговування; керування об’єктами.

Типи діяльності, які визначають професійно важливі якості особистості: спостереження, контроль; вирішення оперативно-промислових завдань; графічні дії; обробка матеріалів і виробів; управління механізмами, машинами, апаратами; монтаж, збірка, ремонт; керівництво колективами і виховання людей.

Знаряддя праці: переносне чи стаціонарне обладнання та ін.

Форми організації праці і характер соціальних зв’язків у роботі.

  1. Умови праці. Мікрокліматичні умови, ритм і режим праці, переважні робочі пози, зони робочого місця, основні види професійних шкідливостей.

  2. Психофізіологічна характеристика діяльності. Розвиток яких аналізаторів необхідний для праці (зорового, слухового, м’язово-рухового, вестибулярного, тактильного)?

Ступінь завантаження аналізаторів і вимоги до рівня функціонування на надійності.

Особливості пам’яті: образна (зорові картинки, звук, дотики, запах); рухова; емоційна (пам’ять на почуття); довгострокова; тимчасова; оперативна.

Стратегія вибору варіанта рішення: алгоритмічна; евристична.

Переважні рухові акти: моторні; сенсомоторні.

Робочі органи, що переважно беруть участь у моторних діях: руки, ноги, кисть та ін. Навантаження на ці органи.

Вимоги до дій: точність, швидкість, спритність пальців та ін.

Емоційний стан: переважно емоційне збудження, емоційне напруження, стреси та ін.

Стомлення та динаміка працездатності – на протязі дня, тижня: мала, середня, велика; яких систем та органів.

На основі відповідей на ці запитання має формуватися структура бажаної підготовленості фахівця. До неї повинні увійти: сенсорні та рухові навички; педагогічні та наукові вміння. Також необхідно визначити рівень функціонування і надійності організму та окремих його систем, рівень розвитку спеціальних фізичних здібностей.

У вищих навчальних закладах переважно проводяться наступні форми професійно-прикладної фізичної підготовки:


  1. Академічні навчальні заняття (комплексні та спеціалізовані). Комплексні заняття можуть включати: а) засоби загальної фізичної підготовки та професійно-прикладної; б) тільки засоби професійно-прикладної фізичної підготовки з різних її розділів. Спеціалізовані заняття мають вужчу переважну спрямованість (навчання прикладних дій, удосконалення окремих якостей).

  2. Заняття у період навчальної практики.

  3. Спортивно-прикладні змагання між групами, курсами, вузами однієї спрямованості.

  4. Самостійні тренувальні заняття.

Перевірка та оцінка професійно-прикладної фізичної підготовленості є обов’язковою умовою здійснення професійної підготовки. На її початковому етапі визначається вихідний рівень розвитку професійно важливих якостей та навичок у студентів. Ефективність рішення завдань ППФП може оцінюватися часом, використаним на навчання трудових рухових дій і отримання якісного результату їх засвоєння, або показниками професійної працездатності.
Висновки
Отже, підсумки узагальнення досвіду вітчизняної теорії професійно-прикладної фізичної підготовки свідчать про те, що система даного процесу є невід’ємною частиною фізичного виховання студентства, спрямованою на розвиток та удосконалення професійно важливих здібностей майбутнього фахівця. Спрямованість змісту професійно-прикладної фізичної підготовки та засобів її контролю може змінюватись залежно від характеру майбутньої професійної діяльності. Найбільш ефективно визначати необхідний напрям слід за допомогою складання спеціалізованої програми.

Проведений теоретичний аналіз і узагальнення досвіду практики свідчать, що подальше удосконалення системи професійно-прикладної фізичної підготовки студентської молоді потребує розробки науково-обґрунтованого технологій для різних спеціальностей з чітко диференційованою оцінкою професійних здібностей і компонентів, що формують структуру особистості майбутнього фахівця.


Література


  1. Закорко І. П. Спеціальна фізична підготовка: Організаційно-метод. вказівки до викладання курсу / І. П. Закорко. – К. : РВВ КІВС, 2001. – 33 с.

  2. Канішевський С. М. Науково-методичні та організаційні основи фізичного самовдосконалення студентства / С. М. Канішевський. – К. : ІЗМН, 1997. – 270 с.

  3. Кожевнікова Л. Вплив занять з фізичного виховання на зв’язок між фізичною підготовленістю і професійно-прикладною педагогічною спрямованістю студентів педагогічного факультету // Мат. міжнародної наук. практ. конф. “Фізична культура, спорт та здоров’я нації – нова епоха, нова генерація”. – Миколаїв, МДПУ, 2002. – С. 100–105.

  4. Основы теории и методики физической культуры / Под ред. А. А. Гужаловского. – М.: Физкультура и спорт, 1986. – 352 с.

  5. Присяжнюк С. І. Студенти і здоров’я: фізична, психологічна підготовленість і біологічний вік / С. І. Присяжнюк, В. П. Краснов, В. Й. Краснов // Реформування системи аграрної вищої освіти в Україні: досвід і перспективи. Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. – Ч.2. – К. : НАУ, 2005. – С. 30–32.

  6. Раевский Р. Т. Профессионально-прикладная физическая подготовка студентов вузов / Р. Т. Раевский. – М. : Высш. шк., 1985. – 136 с.

  7. Раевский Р. Т. Физическое воспитание как действенный фактор обеспечения здоровья студенческой молодежи // Спорт для всіх: Наук.-метод. журнал. – № 1. – 2000. – С.5–10.

  8. Физическая культура студента / Под ред. В. И. Ильинича. – М. : Гардарики, 2003. – 448 с.

  9. Холодов Ж. К. Теория и методика физического воспитания и спорта / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнецов. – М. : Изд. центр «Академия», 2000. – 480 с.

  10. Язловецький В. С. Спортивно-масова та фізкультурно-оздоровча робота у вищій школі: навч. посібн. / В. С. Язловецький, А. Л. Турчак, Г. А. Лещенко. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2014. – 300 с.



Information about author:

Oleksii Stasenko – Ph.D. in Pedagogical Science, Kirovohrad State Pedagogical University named after Volodymyr Vynnychenko, Faculty of Physical Education, Kropivnickiy, Ukraine.

E-mail: Stasenkool@i.ua

1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   68



  • Ключові слова
  • 1. Аналіз останніх досліджень і публікацій
  • 2. Виклад основного матеріалу
  • Загальні відомості про професію.
  • Умови праці.
  • Information about author