Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка49/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   68

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ І ВИКЛИКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

ТА РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ



TENDENCIES OF DEVELOPMENT AND CHALLENGES

IN INFORMATION SOCIETY AND EDUCATION REFORM
Володимир Маслов

Volodymyr Maslov
Анотація

Нинішній період розвитку сучасного суспільства характеризується переходом від постіндустріального до інформаційного суспільства, а в подальшому - до суспільства знань, що потребує реформування системи освіти. Позитивні тенденції розвитку суспільства супроводжуються певними викликами, які перешкоджають цьому процесу. Зокрема, виникнення інформаційних війн як складових гібридних війн, інформаційні технології сприяють терористичної активності, інтенсифікація навчання викликає необхідність додаткових заходів забезпечення здоров'я молодого покоління, необхідність посилення екологічної освіти.



Abstract

The current period of development of modern society characterized by the transition from post-industrial to an information society, and further – to the knowledge society, which requires reform of the education system. Positive trends of society accompanied by some challenges prevented this process. In particular, the emergence of information war as components of hybrid war, information technology promote terrorist activity, intensification of training necessitates additional measures to ensure the health of the younger generation, need to strengthen environmental education.



Ключові слова: інформаційне суспільство, суспільство знань, реформування системи освіти, тенденції та виклики.

Keywords: information society, knowledge society, education reform, trends and challenges.

Вступ
Збільшення доданої вартості в економіці високорозвинених країн і окремих країн, що розвиваються (азіатські нові індустріальні країни та ін.) Відбувається сьогодні в значній мірі за рахунок інтелектуальної діяльності, підвищення технологічного рівня виробництва та використання сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій. Сучасний етап розвитку суспільства прийнято характеризувати як етап «інформаційного суспільства», однією з основоположних характеристик якого є його глобальний характер. Галузі технології знань (Knowledge-Technology Industry) включають наукомісткі і високотехнологічні галузі виробництва, на які припадає майже 30% глобального обсягу виробництва і для яких властиво: використання новітніх матеріалів і способів виробництв, забезпечення стрибкоподібного досягнення результатів, висока частка витрат на НДДКР, короткий життєвий цикл продукції, високі темпи морального старіння і оновлення продукції, високі ризики [1-11].

Необхідно відзначити, що інформаційне суспільство і сучасне виробництво в великій мірі пов'язано з впровадженням сенсорів, які суттєво збільшують можливості контролю різних технологічних процесів. Навіть у побутовій сфері за останній час завдяки сенсорам відбулися значні зміни так, наприклад, автомобілі самостійно паркуються, проводять діагностування, дають водієві інформацію про стан доріг і інтенсивність руху, може здійснювати аварійне гальмування. Вся побутова техніка сьогодні містить велику кількість сенсорів і може працювати практично без участі людини. Завдяки сенсорним технологіям поїзда метро в Сінгапурі працюють без машиністів і, під'їжджаючи до станції, сенсори поїзда обмінюються інформацією з сенсорами, встановленими на пероні, про стан безпеки на платформі. Дрони і безпілотники стають реальністю сучасності.

Сьогодні розвиток сенсорів має тенденцію створення «розумного пилу» на основі «нанотехніки», слово яке ввів у науковий обіг в 1974 р японський фізик Норіо Танігучі, запропонувавши описувати механізми розміром менше одного мікрона. «Розумна пил» - це невеликі бездротові мікроелектромеханічні датчики (MEMS), які можуть реєструвати всі, від світла до вібрації. Поняття розумного пилу (англ. smartdust) було введено Kristofer S. J. Pister (університет Каліфорнії) в 2001 році [12], хоча раніше ті ж самі ідеї були запропоновані в науковій фантастиці (повість Станіслава Лема «Непереможний», 1964 рік).

Вельми перспективні розробки квантового комп'ютера, створеного на основі поєднання принципів традиційної обчислювальної техніки і квантової фізики. Квантовий комп'ютер допоможе вирішити математичні завдання, недоступні звичайним обчислювальним методам і досягти істотного прогресу в створенні штучного інтелекту. Тому аналіз етапів побудови, тенденцій та викликів розвитку інформаційного суспільства і пов’язане з цим удосконалення управління освітою є актуальним.


1. Принципи побудови інформаційного суспільства
У Женеві 10-12 грудня 2003 року за егідою ООН країнами світової спільноти була підписана Декларація принципів «Побудова інформаційного суспільства – глобальне завдання в новому тисячолітті» [13]. Основна концепція Декларації орієнтована на інтереси людей, воно повинно бути відкритим для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними, з тим щоб дати окремим особам, громадам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищуючи якість свого життя. У процесі формування такого суспільства молодь є майбутнім трудовим ресурсом, відіграє провідну роль у створенні інформаційних технологій і швидше за інших освоює ці технології. Тому молоді необхідно надати можливість вчитися, творити, вносити свій вклад, займатися підприємницькою діяльністю і брати участь в ухваленні рішень.
2. Початковий етап створення в Україні інформаційного суспільства
9 січня 2007 року було прийнято Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [14].

Ступінь розбудови інформаційного суспільства в Україні порівняно із світовими тенденціями є недостатнім і не відповідає потенціалу та можливостям України, оскільки:



  • відсутня координація зусиль державного і приватного секторів економіки з метою ефективного використання наявних ресурсів;

  • ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, спрямованих на інформатизацію, впровадження ІКТ у соціально-економічну сферу, зокрема в сільське господарство, є низькою;

  • наявне відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових розрахунків за товари і послуги тощо;

  • рівень інформатизації окремих галузей економіки, деяких регіонів держави є низьким;

  • розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери недостатній;

  • створення інфраструктури для надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним і фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет відбувається повільно;

  • рівень комп'ютерної та інформаційної грамотності населення є недостатнім, впровадження нових методів навчання із застосуванням сучасних ІКТ – повільним;

  • рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі є низьким, а присутність україномовних інформаційних ресурсів – недостатньою;

  • рівень державної підтримки виробництва засобів інформатизації, програмних засобів та впровадження ІКТ є недостатнім, що не забезпечує всіх потреб економіки і суспільного життя;

  • спостерігаються нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, поглиблення "інформаційної нерівності" між окремими регіонами, галузями економіки та різними верствами населення;

  • не вирішуються у повному обсязі питання захисту авторських прав на комп'ютерні програми, відсутні системні державні рішення, спрямовані на створення національних інноваційних структур (центрів, технополісів і технопарків) з розробки конкурентоспроможного програмного забезпечення.

Водночас склалися такі передумови, які вимагають прискореного розвитку інформаційного суспільства в Україні. Насамперед це пов'язано із соціально-економічною нерівністю, яка виникає між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, внаслідок суттєвої різниці в темпах зростання обсягів та номенклатури товарів і послуг, які виробляються та надаються за допомогою ІКТ. Така нерівність негативно впливає на конкурентоспроможність країн і життєвий рівень людей.

До основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні цим законом було віднесено:



  • прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя, зокрема в економіку України і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

  • забезпечення комп'ютерної та інформаційної грамотності населення, насамперед шляхом створення системи освіти, орієнтованої на використання новітніх ІКТ у формуванні всебічно розвиненої особистості;

  • розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;

  • державна підтримка нових "електронних" секторів економіки (торгівлі, надання фінансових і банківських послуг тощо);

  • створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;

  • збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування;

  • державна підтримка використання новітніх ІКТ засобами масової інформації;

  • використання ІКТ для вдосконалення державного управління, відносин між державою і громадянами, становлення електронних форм взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами;

  • досягнення ефективної участі всіх регіонів у процесах становлення інформаційного суспільства шляхом децентралізації та підтримки регіональних і місцевих ініціатив;

  • захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту інформації про особу, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику "інформаційної нерівності";

  • вдосконалення законодавства з регулювання інформаційних відносин;

  • покращення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТ.

Для досягнення поставлених задач важливо забезпечити нову якість навчального процесу та підготувати фахівців високого рівня.

Для розвитку нанотехнологій, наноматериалів и наноелектроніки в Україні була створена Програма, яка фінансується Національною академією наук с 2010 року, а по сенсориці – Програму, яка фінансується з 2008 року безпосередньо Кабінетом міністрів України.

У міру того, як концепція сенсорної «розумного пилу» буде отримувати все більш широке поширення, виробники стануть оснащувати датчиками буквально кожну деталь, пристрій і кожне приміщення, що відкриє можливість отримання великого обсягу інформації, контролю і управління за широким спектром технологічних процесів або, наприклад, за енергоспоживанням, в режимі реального часу. Це дозволить, зокрема, підвищити ефективність виробництва, створити більш надійні охоронні системи (оснастити датчиками вібрації весь периметр) і поліпшити врожайність полів (розмістивши датчики вологості і кислотності в ґрунті біля кожної рослини, або дронів з сенсорами контролю цих параметрів). Використання сенсорних технологій в сільському господарстві дозволить скоротити кількість працівників, необхідних для обробки одиниці посівної площі, а так само дозволить підвищити врожайність за рахунок автоматизації поливу, дозування добрив і гербіцидів в залежності від освітленості, температури і вологості навколишнього середовища. Сенсорні та інформаційно-комунікаційні технології викликають прискорення технічного та економічного прогресу. У зв'язку з цим виникає необхідність прискорення трансферу результатів наукових інноваційних розробок в промисловість. Інформаційні технології сприяють вирішенню і цієї проблеми [15].

Такі зміни в структурі економіки викликають зміни в структурі продуктивних сил і нові тенденції в розвитку освіти і підготовки кадрів.


3. «Суспільство знань» і необхідність реформування системи освіти
Суспільство, в якому вся система технологій детермінується і стимулюється випереджальним розвитком знання, яке включає знання природничо-наукові, соціальні, економічні, політичні, правові, психологічні, антропологічні та інші, може закономірно називатися knowledge-based society (К-суспільство) [16].

У науковий обіг введено поняття "суспільство знань" (knowledge society), яке визначає тип економіки, де знання відіграють вирішальну роль, а їх виробництво стає джерелом розвитку, ввів в 1996 р Пітер Друкер, засновник менеджменту, професор ряду американських університетів. У такому суспільстві знання посідають перше місце серед інших чинників суспільного розвитку.

Процес переоцінки рушійних сил економіки почався в 70-х роках ХХ століття. Саме тоді людський фактор висувається на перший план серед інших факторів виробництва. У цей час американський економіст Г.Беккер розробив теорію людського капіталу, в якій мова йде про те, що вкладення в людський капітал дають значні за обсягом, тривалі за часом, інтегральні за характером економічний і соціальний ефекти.

Одним з перших визнав ключову роль знань в економічних процесах засновник сучасної неокласичної економіки А. Маршалл. Й. Шумпетер підкреслював, що поява нових товарів, методів виробництва, ринків, матеріалів і організацій – це результат нових "комбінацій" знання.

З бурхливим технологічним прогресом, формуванням інформаційного суспільства проблема ролі знання привернула ще більше уваги. У цей час зацікавленість даною проблемою спостерігалася у таких відомих теоретиків, як П. Друкер, М. Кастельс, П.Ромер, Е. Тоффлер та інших. Так, на думку Е. Тоффлера, сфера знань – це вісь, навколо якої "організовуються" нові технології, економічне зростання, соціальна стратифікація. У нових умовах на кожен долар, який вкладається в економіку Третьої хвилі, необхідно кілька доларів вкладати в людський капітал – в навчання, освіту. Найголовніше при цьому трансформація машин, а людей, переозброєння їх свідомості, перехід до розуміння первинної значущості культури в житті людських спільнот. Одночасно з перебудовою техносфери відбувається революционізація інфосфері. Світ в цілому перестає представлятися як машина; він заповнюється інноваціями, для сприйняття і розуміння яких необхідний постійний розвиток здібностей, безперервна освіта, широкомасштабне мислення [17]. На специфіку знання як визначального фактора розвитку вказує М. Кастельс: "У новому, інформаційного способі розвитку джерело продуктивності полягає в технології генерування знань, обробки інформації та символічної комунікації. Зрозуміло, знання та інформація є критично важливими елементами у всіх способах розвитку, так як процес виробництва завжди заснований на деякому рівні знань і на обробці інформації. Однак специфічним для інформаційного способу розвитку є вплив знання на саме знання як головне джерело продуктивності" [17, 18, 19].

За оцінками Світового банку, сьогодні фізичний капітал в сучасній економіці формує 16% загального обсягу багатства кожної країни, природний – 20%, а людський – 64%. У таких країнах, як Японія і Німеччина частка людського капіталу становить до 80% національного багатства [17, 20]. Таким чином, найбільш ефективною формою накопичення сьогодні стає розвиток людьми власних здібностей, а найбільш вигідними інвестиціями – інвестиції в людину, його знання і таланти. Тому однією з основних проблем традиційної освіти, що вимагає безумовного вирішений під час реформування освіти, є його масовість, при якій весь освітній процес в цілому орієнтований на «середнього» учня або студента. Якщо планка освітніх стандартів піднімається, цей «середній» випадає з процесу, але, в той же час, на цьому середньому рівні не може досягати визначних результатів сильна і талановита людина.

У 2005 році ЮНЕСКО підготувала "Всесвітній доповідь 2005: На шляху до суспільства знання", в якому обґрунтовувалася необхідність і значення переходу від концепції інформаційного суспільства до концепції суспільства знання. У ньому зверталась увага на те, що можливості і ресурси глобальної інформатизації лише в незначній мірі використовуються в процесі продукування і поширення знань - велика їх частина сприяє розквіту явищ, які нічого спільного з суспільством знань не мають: беззмістовні інтернетівські "чати", "шопінги" і тому подібне. Тому суспільство знань саме по собі з інформаційного суспільства не сформується, оскільки збільшення обсягу інформації не обов'язково призводить до приросту знань. Потрібно, щоб кошти принципи відбору, обробки, осмислення та використання цієї інформації також були адекватними завданням продукування і використання знань для розвитку людського суспільства як в духовній, так і в матеріальній сферах. Поняття "інформаційне суспільство" визначається досягненням технології. Поняття ж "суспільство знань" передбачає більш широкі соціальні, психологічні, етичні, аксіологічні та інші параметри. Тому ЮНЕСКО рекомендувало вживати термін "суспільство знань" замість терміна "інформаційне суспільство" [21].

Необхідно відзначити, що в науковому співтоваристві однозначного прийняття цієї рекомендації немає. І хоча ряд дослідників вважають справедливим ототожнювати ці поняття, а деякі використовують і таке поняття, як "інформаційне суспільство, засноване на знаннях", все ж більшість дослідників розглядають суспільство знань як вищу стадію інформаційного суспільства, становлення якого стало можливим завдяки розвитку інформаційних технологій [19, 22; 23]. До числа останніх ставимося і ми, вважаємо, що інформаційне суспільство, тобто суспільство глобальних інформаційних зв'язків, – це лише необхідна умова, середовище для формування суспільства знань. Інформатизація суспільства розглядається лише як інструмент для побудови суспільства знань.

Доступ до якісної і безперервної освіти для всіх, збереження культурного та мовного розмаїття і відкритий для всіх Інтернет, заснований на дотриманні прав людини, зокрема свободи слова, ефективна інноваційна система, яка об'єднує в єдиний комплекс економіку, наукові та різного роду дослідні центри і навчальні закладу, держава як ініціатор і координатор становлення і розвитку суспільства знань – такі базові засади, на яких має будуватися суспільство знань. На сучасному етапі освітня парадигма визначає навчання як керовану навчально-пізнавальну діяльність, яка призводить не тільки і не стільки до збільшення багажу знань, умінь і навичок, а й до важливих змін особистості учня: підвищення інтелекту, психологічному зміни особистості в напрямку її повнішої самореалізації.

Рада Культурної Кооперації при Раді Європи (Страсбург, Франція) визначив ключові компетентності, які повинні освоїти випускники освітніх установ. це:



  • Соціально-політичні, що дозволяють людині реалізувати активну життєву позицію в житті в багатокультурному суспільстві;

  • Комунікативні, що розглядаються як здатність ефективно спілкуватися, встановлювати ділові контакти, співпрацювати, взаємодіяти в команді і так далі, тобто забезпечують ефективну усну і письмову комунікацію;

  • Інформаційні, що включають в себе вміння пошуку, відбору, подання інформації, вирішення професійних завдань за допомогою ІКТ та обумовлені виникненням і розвитком інформаційного суспільства;

  • Особистісні, пов'язані з самоврядуванням – вміння ставити і реалізовувати життєві цілі, організаційно-управлінський потенціал, ефективно використовувати власні ресурси і ресурси інших, рефлексивні вміння;

  • Окремо виділений елемент пізнавальної компетентності – «здатність вчитися все життя».

Становлення інформаційного суспільства ґрунтується на розвитку і системній взаємодії науки, освіти та інновацій. Тому людина, яка хоче бути успішним в суспільстві знань, повинен вміти в першу чергу: гнучко адаптуватися до швидко мінливих життєвих ситуацій, самостійно набуваючи необхідні знання, вміло застосовувати їх на практиці для вирішення різноманітних проблем, щоб протягом усього життя знайти в ній своє місце; самостійно, критично мислити, вміти бачити виникаючі в реальному світі проблеми, труднощі і шукати шляхи їх вирішення і подолання, використовуючи новітні знання і технології; чітко усвідомлювати, як ефективно ці знання можна застосувати на практиці; бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити; самостійно розвивати і вдосконалювати інтелект, культурний рівень; бути людиною високої моральності.

Сьогодні визначальним фактором успіху в становленні суспільства знань є готовність і здатність людей адекватно сприймати, розуміти і творити новації. Звідси, головне завдання освітньої сфери полягає в формуванні інноваційного мислення, орієнтованого на ефективне створення новацій і конструктивне ставлення до нововведень як особливо важливої особистої і суспільної цінності.

У такому суспільстві зростає значення міждисциплінарного, системного знання, яке дозволяє самостійно знаходити і приймати відповідальні рішення в умовах невизначеності, в критичних і стресових ситуаціях, в тих випадках, коли людина стикається з новими вельми складними природними і соціальними явищами і процесами.

В українському суспільстві є розуміння того, що сьогодні необхідно зробити рішучі кроки в напрямку формування суспільства знань. Основні акценти сьогодні повинні бути перенесені на завдання прискореного інноваційного розвитку, переходу до стратегії економіки, яка базується на знаннях. В її основі лежать інтелектуальні ресурси, інтелектуальний капітал, наука, процеси трансферу результатів творчої діяльності у виробництво матеріальних та духовних благ.

Усвідомлення нових світових реалій знайшло відображення і в Універсалі Національної Єдності, підписаному в серпні 2006 р. керівниками центральних органів влади та представниками провідних політичних сил України. У документі одним із пріоритетів проголошується "конкурентоспроможна, заснована на знаннях, економіка". Серед засобів досягнення цього пріоритету названо "підвищення доступності та якості освіти".

Виходячи з нових можливостей, які несе з собою суспільство знань, і нових ризиків, які виникають в результаті "віддалення" від цього типу суспільства, актуальним завданням, на думку ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», академіка НАН України М.З.Згуровського, є визначення, наскільки Україна наблизилася до цього типу суспільства, або навпаки, ще віддалена від нього.

Для визначення якісної і кількісної характеристик стану К-суспільства і фундаментальних умов для його розвитку пропонується скористатися індексом К-суспільства (Ік), розробленим і застосованим ООН до своїх членів. Цей індекс є синтетичним і визначається трьома головними показниками:

- Індексом інтелектуальних активів суспільства (Ііа), який формується за допомогою таких індикаторів, як повний термін шкільного навчання в країні, кількість молоді віком до 15 років, яка здобуває освіту, рівень надання населенню інформації за допомогою ІКТ та преси, зокрема Інтернету, телефонного зв'язку, газет, журналів;

- Індексом перспективності розвитку суспільства (Іпр), що визначається державними витратами на охорону здоров'я, на дослідження та інноваційний розвиток країни, зниженням витрат на оборону країни, кількістю дітей на одного вчителя в початковій школі, рівнем свободи від корупції;

- Індексом якості розвитку суспільства (Іяр), який характеризує якість і безпеку життя людей шляхом обліку таких чинників, як рівень дитячої смертності (індикатор, що відображає бідність і маргіналізацію суспільства), нерівність розподілу соціальних і матеріальних благ між громадянами суспільства (GINI Index), співвідношення захищеної в екологічному відношенні території до загальної території країни, кількість викидів вуглекислого газу на душу населення.

За даними ООН, яка визначила 45 найкращих країн світу з 191 члена, за індексом К-суспільства (на кінець 2005 р.) Україна займає 40 місце. Аналізуючи особливості наближення України до суспільства знань, М.З. Згуровський приходить до такого висновку: виходячи з того, що Україна ще не завершила побудову першої фази К-суспільства – інформаційного суспільства та економіки знань (відсутня розвинена телекомунікаційна інфраструктура країни, існує невідповідність інформаційного середовища України базовим міжнародним індикаторам, практично відсутня ефективна інноваційна політика держави), доцільно діяти паралельно в двох напрямках, а саме:

- Прискорити розвиток першої фази шляхом залучення зовнішніх та внутрішніх інвестицій і здійснення принципово важливих інституційних перетворень;

- Мобілізувати в єдиному комплексі політичні та громадські інститути держави на пріоритетний розвиток наступної фази – суспільства, заснованого на знаннях, головною метою якого має стати забезпечення високої якості і безпеки життя всіх громадян України. Ця стратегія була б привабливою, амбіційною і затребуваною з боку світового співтовариства [21].

Отже, освітня стратегія повинна бути орієнтована на забезпечення переходу до інноваційної моделі, яка передбачає випереджаючий характер розвитку системи освіти з тим, щоб підготувати людину до життя в суспільстві знань, де визначальну роль відіграють інтелектуальні ресурси та інновації. Дана модель орієнтована на максимальний розвиток творчих здібностей людини, формування сильної мотивації до самоосвіти і саморозвитку, до створення новацій. Найважливішим активом в такому суспільстві стають не матеріальні ресурси, а інтелект, інформація, знання. Відповідно до цього освітня сфера та повинна здійснити процеси модернізації. Істотну допомогу їй нададуть філософсько-наукові дослідження, які всебічно і глибоко покликані осмислити світоглядні, методологічні та інші аспекти формування К-суспільства.



Однак подальше більш глибоке осмислення навіть деяких аспектів впливу інформаційно-організованого суспільства на процес утворення і самої людини в цілому призвело до висновків про передчасність і помилковості однозначних оцінок цього впливу. Наслідки взаємодії людини з новою віртуальним середовищем і новітніми технологіями виявилися суперечливими. З одного боку, становлення інформаційного суспільства відкриває нові перспективи для інтенсифікації та розширення культурної комунікації, взаємодії, реалізації сутнісних сил людини. Але разом з тим, породжує небезпеку маніпулювання індивідуальним, груповим і масовою свідомістю, трансформації соціально-психологічного клімату, інформаційної залежності, формування одновимірної людини. Глобальне комунікативний простір зумовлює панування інтеграційних мовних тенденцій, розширює "псевдокультурного" поле спілкування, порушує співвідношення між високою і масової культурами на користь останньої. Став збільшуватися цифровий розрив як між державами, так і між різними соціальними групами всередині країн, що зумовило зростання економічного і цифрової нерівності. Все частіше фахівці стали говорити про виникнення кризових явищ в сфері моралі, культури, психологічного здоров'я суспільства.
4. Виклики та проблеми, супутні процесу розвитку інформаційного суспільства
Наукове співтовариство звернуло увагу на нові виклики і проблеми, які несе бурхливий економічний і технологічний розвиток інформаційного суспільства. Було встановлено, що збільшення обсягу інформації не обов'язково призводить до приросту знань. Все більш очевидним ставав той факт, що таке суспільство не гарантує якості та безпеки життя своїх громадян. Як результат критичного аналізу цивілізаційних процесів, обумовлених принципово новою роллю інформаційних технологій в сучасному світі, стали з'являтися фундаментальні роботи відомих соціальних теоретиків і футурологів з вельми симптоматичними назвами: "Наше постлюдське майбутнє" (Ф. Фукуяма), "Шок майбутнього" (Е. Тоффлер), "Суспільство ризику" (У.Бек) та інші. В роботі [16] узагальнені відомі виклики (табл.1).
Таблиця 1

Виклики, необхідні реакції системи освіти та загрози

інформаційного суспільства освіті [16]


Зміст виклику

Реакції системи освіти

Загрози інформаційного суспільства освіті

1

2

3

1 Технологічні виклики

науково-технічний прогрес, розвиток інформаційних технологій

інформатизація освіти і впровадження у навчальний процес інформаційних технологій

поява у молодих людей Інтернет-залежності; дегуманізація освіти

2 Інформаційні виклики

значне збільшення кількості інформації

можливість більш зваженого вибору інформації завдяки мережі Інтернет

зростання обсягів інформаційного шуму надлишкової інформації, не відповідної інформаційним потребам користувача

3 Суспільно-політичні виклики

інформаційна політика держави

прозорість, відкритість, публічність та наявність діалогових стосунків між освітянами і суспільством, прийняття нових законів, які визначають нові пріоритети інформаційної політики у сфері освіти

порушення безпеки комунікацій та інформації, порушення прав інтелектуальної власності, кіберзлочинність

4 Глобалізаційні виклики

створення загального освітнього та наукового інформаційного простору

інтернаціоналізація, стандартизація знань, формування єдиної системи цінностей, новий рівень відкритості та міжнародної кооперації в освітній сфері

втрата власної ідентичності освітньої системи, національних традицій та стандартів

5 Соціально-економічні виклики

створення нових професій, нових ринків праці, які тісно пов’язані із застосування інформаційних технологій, нестабільність економіки

реалізація компетентнісного підходу в освіті, що передбачає формування “компетентного фахівця”, конкурентоспроможного на ринку праці

зменшення фінансування освітньої галузі; міграція робочої сили, “витік мізків” з України

Продовження таблиці 1

1

2

3

6 Полікультурні виклики

інтенсифікація культурних, освітніх та наукових міжнародних зв’язків між вищими навчальними закладами, міжкультурний діалог

створення полікультурного освітнього середовища, усунення міжкультурних бар’єрів, сприяння доброзичливим відносинам між людьми, боротьба проти всіх форм нетолерантності та насильства

недостатня увага політичних еліт до проблематики полікультурності й меншин

7 Моральні виклики

ідея інформаційного суспільства та глобалізації неминуче містить у собі ідеологічний компонент

вибір морально-етичного напрямку подальшого розвитку України

інформація перетворюється на досить ефективну зброю, яка знищує соціокультурні та моральні механізми регуляції людини й суспільства

Додатково до визначених викликів, на мою думку, потрібно додати ще кілька чинників. Сьогодні ми стали свідками інформаційної війни, як складової гібридної війни, яка організована та підтримується Росією на території південного сходу України в зоні антитерористичної операції (АТО). Певне можливості глобальних інформаційних контактів сприяють збільшенню терористичної діяльності в Європі, наприклад, в Німеччині і Франції в 2016 р. Цей виклик надзвичайно небезпечний і вимагає пошуку ефективних методів протидії поширенню тероризму.

Другим викликом є інтенсифікація процесу навчання пов'язана з прискоренням наукових досліджень і отриманням нових знань. Мабуть, необхідно ще на початковому етапі навчання виявляти схильності дитини і індивідуально для кожного школяра, а в подальшому, студента формувати списки обов'язкових і додаткових дисциплін. Крім того, така інтенсифікація процесу навчання призводить до збільшення психологічного навантаження при зменшенні фізичної. Така ситуація може призвести до створення проблеми забезпечення здоров'я молодого покоління. Ця проблема повинна вже зараз вирішуватися в Державних органах управління охороною здоров'я.

Крім того, в інформаційному суспільстві все більше функцій буде перекладатися на «машини», що призведе до меншої трудової зайнятості людей. Зокрема на Міжнародному економічному форумі, який пройшов в Давосі в 2016 році, Шаран Барроу, Генеральний секретар Міжнародної конфедерації профспілок, зазначила, що незабаром робітники не зможуть знайти роботу, що призведе до напруження соціальної обстановки в суспільстві. У той же час, широке впровадження сенсорних технологій в процес виробництва звільняє людині час для освіти і творчості. Так як машини не здатні до творчим процесам, конкурентна перевага на ринку праці матимуть люди, здатні генерувати ідеї, знаходити нові рішення, створювати оригінальний, унікальний продукт. Цей чинник повинен бути врахований при реформуванні освіти.

Одним із викликів сучасного розвитку суспільства є поєднання двох тенденцій, одна з яких – інтенсифікація виробництва на основі інформаційних технологій і прогресуючий зростання населення Землі. Ці два фактори при своїй взаємодії викликають негативні наслідки в екології (вирубка лісів, які образно називають легкими Землі, проблема ресурсозбереження та утилізації відходів виробництва і життєдіяльності людини, зменшення запасів прісної води, в тому числі, і за рахунок вироблення сланцевого газу і т.д.).

Дослідження, проведене Організацією з економічної співпраці і розвитку (ОЕСР), показало, що через брудне повітря у наступні 45 років передчасно помиратимуть від 6 до 9 млн. людей, а світовій економіці це коштуватиме близько 1% зростання. Експерти організації підрахували, що до 2060 р. пов'язані із забрудненням повітря загальні витрати на медицину зростуть до 179 млрд. дол. порівняно із 21 млрд. дол. у 2015 р., а вартість витрат на душу населення зросте із 500 доларів у 2015 р. до 2,8 тис. доларів у 2060 році. Смог над Делі. Індія – країна, у якій, за підрахунками ОЕСР, дочасна смертність від брудного повітря зростатиме найстрімкіше. Кількість вкорочених життів через брудне повітря вже є жахливою, а потенційне зростання цього показника у найближчі десятиріччя є ще жахливішим. У 2010 р. брудне повітря було причиною близько 3 млн. дочасних смертей. При цьому найбільш вразливі категорії – діти і люди похилого віку. Якщо прогнози ОЕСР справдяться, то ця кількість потроїться до 2060 р., коли від брудного повітря помиратимуть кожні 4 чи 5 секунд. Найстрімкіше зростання передчасної смертності від забруднення атмосфери передбачається в Індії, Китаї, Кореї та центрально-азійських республіках, таких, як Узбекистан, де зростання населення міст, повітря яких перенасичене викидами від промислових підприємств та транспорту. Зокрема, прогнозують, що до 2060 р. кількість передчасних смертей в Індії зросте у чотири рази, а у Китаї – у три рази порівняно із 2010 р. Водночас у США та Європі кількість смертей, пов'язаних із брудним повітрям, не зростатиме завдяки зусиллям щодо використання чистішої енергії і транспорту. У ОЕСР також прогнозують, що показники кількості випадків захворювання на бронхіт суттєво зростуть: від 12 (у 2010 році) до 36 (у 2060 р.) мільйонів нових випадків серед дітей у віці від 6 до 12 років, і від 3,5 до 10 млн. нових випадків серед дорослих. Експерти ОЕСР також відзначають, що брудне повітря шкодить не тільки здоров'ю людей, але й впливає на якість харчів. Наслідки брудного повітря для економіки:

- зростання пропусків роботи через хворобу,

- зростання витрат на медицину праці,

- зниження якості сільгосппродукції,

- передчасна смертність.

У ОЕСР кажуть, що якогось одного рецепту, як зробити повітря чистішим не існує, і кожна країна має запроваджувати свої заходи. Проте серед цих заходів мають бути інвестиції у чистіші технології, запровадження жорсткіших стандартів контролю за повітрям та обмеженню викидів від авто, а також запровадження вищих податків на викиди.

Одне з можливих і необхідних шляхів вирішення цієї проблеми лежить в сфері екологічної освіти на всіх рівнях. Можна виділити наступні принципи [24], які можуть бути основою організації змісту екологічної освіти: цілісність навколишнього середовища, безперервність, взаємозв'язок краєзнавчого, національного, регіонального та глобального підходів до розкриття проблем навколишнього середовища, спрямованість освіти на розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості.


Висновки
Нинішній період розвитку сучасного суспільства характеризується переходом від постіндустріального до інформаційного суспільства, а в подальшому – до суспільства знань. Міжнародне співтовариство виробило концепції і підходи гармонійного розвитку цього процесу. Основна концепція Декларації орієнтована на інтереси людей, воно повинно бути відкритим для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мати до них доступ, користуватися і обмінюватися ними, з тим, щоб дати окремим особам, громадам і народам можливість повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму сталому розвитку і підвищуючи якість свого життя.

Однак позитивні тенденції розвитку суспільства супроводжуються певними викликами, які перешкоджають цьому процесу. Встановлено, що збільшення обсягу інформації не обов'язково призводить до приросту знань. Все більш очевидним ставав той факт, що таке суспільство не гарантує якості та безпеки життя своїх громадян. На думку автора, до нових викликів на шляху формування інформаційного суспільства можна так само віднести наступне:

- Виникнення інформаційних воєн, як складових гібридної війни;

- Розвиток інформаційних технологій сприяє терористичної активності;

- Інтенсифікація навчання пов'язана з прискоренням наукових досліджень і отриманням нових знань викликає необхідність додаткових заходів щодо забезпечення здоров'я молодого покоління, так як збільшується психологічне навантаження при зменшенні фізичної. Мабуть, необхідно ще на початковому етапі навчання виявляти схильності дитини і індивідуально для кожного школяра, а в подальшому, студента формувати списки обов'язкових і додаткових дисциплін;

- Одним із викликів сучасного розвитку суспільства є поєднання двох тенденцій, одна з яких – інтенсифікація виробництва на основі інформаційних технологій і прогресуючий зростання населення Землі. Ці два фактори при своїй взаємодії викликають негативні наслідки в екології (вирубка лісів, які образно називають легкими Землі, проблема утилізації відходів виробництва і життєдіяльності людини, зменшення запасів прісної води, в тому числі, і за рахунок вироблення сланцевого газу і т.д.). Одне з можливих і необхідних шляхів вирішення цього виклику лежить в сфері екологічної освіти на всіх рівнях. Можна виділити наступні принципи, які можуть бути основою організації змісту екологічної освіти: цілісність навколишнього середовища, безперервність, взаємозв'язок краєзнавчого, національного, регіонального та глобального підходів до розкриття проблем навколишнього середовища, спрямованість освіти на розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості.



У процесі формування інформаційного суспільства молодь є майбутнім трудовим ресурсом, відіграє провідну роль у створенні інформаційних технологій і швидше за інших освоює в процесі навчання ці технології. Тому молоді необхідно надати можливість вчитися, творити, займатися підприємницькою діяльністю і брати участь в ухваленні важливих соціально-економічних та політичних рішень і вносити свій вклад в розвиток суспільства.
Література


  1. Гилбрейт Д. Экономические теории и цели общества / Под ред. акад. Н.Н.Иноземцева. – М.: Прогресс, 1979.

  2. Абрамова А.В: Информационные: технологии в мировой экономике // Российский внешнеэкономический вестник. 2007. – №101.

  3. Антохонова H.B., Полухина О.А. Об использовании информационных технологий и их влиянии на развитие экономики России // Вопросы статистики. 2010. №5.

  4. Брукинг Э; Интеллектуальный капитал: ключ к успеху в новом тысячелетии / Пер. с англ, под ред. Л. Н. Ковачин // Питер, 2001.

  5. Брусакова, И. А. Информационные системы и технологии в экономике / И.А.Брусакова, В. Д. Чертовской. – М: Финансы и статистика, 2007.

  6. Волынкина М.В. Инновации и предпринимательство // «Закон». – 2006. – №4.

  7. Гасанов М.А. Влияние технологических сдвигов на структурные трансформации мировой и российской экономики // «Экономика», 6 мая 2009.

  8. Гордеева А. С. Информационные технологии как фактор экономического роста стран в условиях глобализации. // автореферат диссертации на соискание степени кандидат экономических наук. – Российский университет дружбы народов. Москва. – 2011 г. – 24 с.

  9. Давыдов А.Ю. «Большие циклы» американской экономики // США и Канада: экономика, политика, культура. 2010. № 2. С. 15-17.

  10. Drucker P. A Survey of the New Future // Economist. 2001. Nov.3.

  11. Indjikian R., Siegel S. Donald The Impact of Investment in IT On Economic Performance: Implications for Developing Countries //World Development. 2005, Vol. 33, No. 5

  12. Brett Warneke, Matt Last, Brian Liebowitz, and Kristofer S.J. Pister Smart Dust: Communicating with a Cubic-Millimeter//Computer. – 2001. – vol. 34. – pp. 44-51.

  13. Декларация принципов «Построение информационного общества – глобальная задача в новом тысячелетии» 12 декабря 2003 года. Доступна on-line: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/995_c57

  14. Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 12, с.102 Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/537-16

  15. Фесенко О. М., Тищенко В. В., Маслов В. П., Скляренко О. О., Рагуля А. В., Луговська Г. Г., Андросюк Г. М., Кияк Ю. П. Спосіб створення електронного центру віртуального офісу (віртуальних офісів) трансферу технологій // патент України на корисну модель № 62271, опубл. 25.08.2011, бюл. № 16/2011

  16. Наумкина Е.А. От информационного общества к обществу знаний: образовательный аспект // Філос. науки: зб. наук. пр. – Суми: СумДПУ ім.А.С.Макаренка, 2009. – С. 30-37.

  17. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К.: Вид. дім “Всесвіт”, 2000. – 480 с.

  18. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.

  19. Карпенко М.М. Модернізація вищої освіти як чинник розбудови суспільства знань в Україні // Стратегічні пріоритети. – 2006. – № 1. – С. 57-63.

  20. Сучасні концепції менеджменту / За ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І.Федулової. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 536 с.

  21. К обществам знания: Всемирный доклад ЮНЕСКО 2005. – Режим доступа: http//unesdoc.unesco.org/smages/0014/001418/141843.

  22. Згуровский М. Путь к обществу, основанному на знаниях. – Режим доступа: http://www.zn.ua/3000/3300/52340

  23. Кремень В.Г. К обществу знаний – через совершенствование системы образования // Социально-экономические проблемы информационного общества. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2005. – С. 34-48.

  24. Е.А. Писаренко «Информационные технологии в экологическом образовании студентов экономических специальностей вузов» / Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук, Ставрополь, 2004. – 177 с.


Information about author:

Volodymyr Maslov – Doctor of Science, Professor of the Scientific, Analytical and Ecological Devices and Systems Department of National Technical University of Ukraine ‘Kiev Polytechnic Institute’, V. Lashkaryov Institute of Semiconductor Physics NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine. E-mail: vpmaslov@ukr.net


1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   68