Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка53/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   68

ПОЗАШКІЛЬНІ ЗАКЛАДИ ЯК ІНСТИТУТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДЕРЖАВНИЦЬКОГО ВИХОВАННЯ: ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ



OUT-OF-SCHOOL ESTABLISHMENTS AS INSTITUTE OF PROVIDING OF

STATE EDUCATION: EXPERIMENTAL RESEARCH
Алла Сеник

Alla Senik

Анотація

Одним з головних завдань розвитку сучасного українського суспільства є пошук нових форм, методів і систем формування державницьких поглядів учнівської молоді. Тема статті висвітлює окремі аспекти експериментальної роботи відповідно до державницького виховання, проведеної в умовах позашкільних закладів Мелітополя. Матеріали статті відображають поняття державницького виховання учнівської молоді в умовах позашкільних закладів як систематичну цілеспрямовану діяльність щодо формування державницької свідомості, почуття вірності своїй країні, готовності до виконання державницьких зобов’язань.



Annotation

One of main tasks to development of modern Ukrainian society there is a search of new forms, methods and systems of forming of state looks. The theme of the article lights up the separate aspects of the experimental work in accordance with state education, conducted in the conditions of out-of-school establishments of Melitopol. Materials of the article light up the concept of state education of student's young people in the conditions of out-of-school establishments as systematic purposeful activity in relation to forming of state consciousness, sense of loyalty to the country, to readiness to implementation of state.

Ключові слова: позашкільний заклад, державницьке виховання, учнівська молодь

Keywords: out-of-school establishment, state education, student's young people
Вступ
Питання розвитку особистості як високоморального представника держави набуває актуальності особливо у сучасні часи, коли соціально-економічний розвиток країни перебуває у стані постійних коливань. Система державницького виховання в Україні має стати одним із пріоритетних напрямів навчально-виховної діяльності.

Попередниками ідей державницького виховання є представники історично-педагогічної літератури – О. Любар, В. Мацюк, В. Пугач, М. Стельмахович, Д. Федоренко та ін. Класичні погляди вчених, а саме Г. Ващенка, О. Духновича, А. Макаренка, О. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди та ін. – активно використовуються у педагогічній діяльності та є основою сьогоденних наукових пошуків при побудові програм державницького виховання.

Беззаперечним є те, що зміст державницьких поглядів відбиває ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення. Саме державницькі переконання містять у собі знання, поєднані зі щирою впевненістю в їхній істинності. Діяльність учнівської молоді як такої, які відчуває себе частиною держави, виявляється в історично-етнографічній пошуковій роботі, в пізнавальній діяльності, праці та ін.
1. Державницьке виховання в умовах позашкільних закладів
Аналіз наукової літератури та педагогічна практика сьогодення свідчать про те, що державницьке виховання в умовах позашкільних закладів є недостатньо вивченим, оскільки існують серйозні протиріччя між потребами суспільства та можливостями зазначених закладів. Причиною гальмування даного процесу є недостатність вивчення і використання форм і методів виховної роботи, завдяки чому відбуватиметься процес державницького виховання. Корисним для нас є погляди Р. Петронговського, який зауважував на тому, що зовнішня структура патріотизму складається з кількох компонентів: патріотичні почуття; національна гідність людини; потреба в задоволенні національних інтересів; патріотична свідомість на основі національної свідомості, розуміння своєї громадянської ролі в суспільстві; національний такт і толерантність до представників інших національностей; бажання й потреба в накопиченні, збереженні та передачі національних культурних цінностей; готовність до патріотичної діяльності. Погляди щодо внутрішньої структури патріотизму відображено у роботах В. Вугрич. До складу цієї структури входять три рівні: перший (поверхневий рівень) – природна любов до свого народу як до великої родини; другий рівень – це осмислення патріотизму, усвідомлення власного обов’язку перед народом, а також – третій рівень – як готовність служити Батьківщині та усьому суспільству.

В руслі теми нашого дослідження державницьке виховання вбачає розвинене відчуття себе частиною держави, впевненість у державному захисті (існуванню законодавчої бази у дії), прагнення представників державної влади до збереження культури та національних цінностей суспільства.

Позашкільні заклади – це освітньо-виховні заклади, що виступають окремим суб’єктом, інститутом, на який покладається процес державницького виховання. В означеному контексті педагоги позашкільних закладів як інститутів забезпечення державницького виховання мають враховувати наступні аспекти: врахування регіону розташування позашкільного закладу (місто чи село), контингент учнівської молоді позашкільного закладу та їх психолого-педагогічні особливості (поліетнічність чи моноетнічність, соціальний статус та конфесійна приналежність), а також – ступінь сприймання загальнолюдських та національних цінностей [3].

Попередньо проведене теоретичне дослідження дозволило визначити, що ефективність державницького виховання в умовах позашкільних закладів залежатиме від способів та методів реалізації усіх його складових. До шляхів реалізації нами були віднесено наступні: опрацювання виховних інновацій, підвищення кваліфікації педагогічних працівників позашкільних закладів, а також – врахування думки учнівської молоді щодо формування тематичного наповнення програм державницького виховання.


2. Місце державницького виховання у позашкільному педагогічному процесі
Обов’язковим є врахування й основних принципів позашкільного педагогічного процесу, серед яких – індивідуалізація, добровільність, пріоритет виховання, співтворчість, єдність розвитку і саморозвитку, емоційна привабливість міжособистісних взаємин тощо.

В умовах позашкільних закладів учнівська молодь не просто відтворює те, що засвоює, а також – розвиває, доповнює і вдосконалює. Саме в цьому і полягає закон творчої поведінки, що заперечує функціональний підхід до дитини, особливість методів позашкільного педагогічного процесу, що будуються на всілякому заохоченні максимального творчого самовиявлення дитини, багатстві вражень, створенні спеціально передбачених і організаційних оптимальних стосунків, які є джерелом продуктивної творчої діяльності і дитячої спільності.

Оптимальне функціонування позашкільного педагогічного процесу забезпечується здатністю і вмінням його організаторів «притягувати таланти», залучати дітей до власної системи цінностей, насичувати педагогічний процес такою творчою роботою, яка має велике духовне і соціальне значення.

Позашкільний педагогічний процес залежить від складу його вихованців і характеру взаємин між ними. Його ще називають «творчим процессом», оскільки будується на пізнанні внутрішнього світу дитини в умовах максимальної емоційної зручності, значних і систематичних творчих зусиль.

Упродовж свого розвитку учнівська молодь виявляє свої кращі риси характеру, вміння свідомо керувати власними почуттями і бажаннями, робить їх відповідними до ситуації. Все це може виявитись у самоотримуванні, в самоактивізації, в умінні тримати себе в руках, долати в собі негативні емоції, стан бездіяльності, страху та ін. [1].

Для організаторів діяльності позашкільних закладів як інститутів державницького виховання найважливішим результатом є розвиток людських якостей тієї учнівської молоді, привчання їх вмінню досягати мети, докладати до цього певні зусилля – духовні, фізичні, нервові, морально-психічні.

Саме за умови врахування вище визначених аспектів в контексті державницького виховання кінцевий результат для педагога позашкільних закладів – це поява у дітей більшої творчої енергії і наснаги, міра осмислення ними більш складних і гідних думок та поглядів [2].

Вважаємо, що саме за цих причин позашкільний навально-виховний процес має відіграти не другорядну роль у формування свідомої позиції державника, а взаємодоповнюючим фактором, що є глибоко-особистісним і має здійснюватися в умовах власного прагнення.

Зазначені позиції, на нашу думку, формують підстави розглядати позашкільний педагогічний процес, як процес цілеспрямованого взаємозбагачення педагогів і учнівської молоді в умовах сприятливого психологічного клімату державницької культури та державницьких поглядів.

Взаємодія – двосторонній процес, під час якого зміни відбуваються не лише у житті учнівської молоді, а й у їхніх педагогів. Цьому сприяють гармонійність, узгодженість запланованих спільних справ і засобів виховання, повна підтримка обдарувань учнівської молоді сприяння їх розвитку, наявність аналітичної культури.

Серед цінностей державницького виховання провідними вважаємо наступні: патріотизм як відчуття себе патріотом держави, представником своєї нації, відкритість до представників інших національностей, пошана до їх культур та традицій, відповідальність за власні вчинки та наявність внутрішньої свободи, активність державницької позиції, готовність до прийняття важливих рішень, вміння знаходити компроміс.


3. Результати експериментального дослідження державницького виховання учнівської молоді
Частину експериментального дослідження державницького виховання учнівської молоді у позашкільних закладах було проведено за основними етапами, до яких належить підготовка організаційно-методичного забезпечення проведення експерименту; дослідницький етап; обробка даних; перевірка доцільності результатів за допомогою експертних оцінок наукових установ; інтерпретація даних та формулювання висновків; впровадження результатів експерименту в педагогічну практику позашкільних закладів Мелітополя.

До мережі позашкільних навчальних закладів Мелітополя зараховано 6 навчально-виховних закладів, а також – 7 клубів за місцем проживання. В результаті теоретичного дослідження було уточнено зміст поняття «державницьке виховання». Також, було обґрунтовано педагогічні мови та методологію державницького виховання у позашкільних закладах; визначено критерії, показники та основні моменти спрямованості державницької позиції учнівської молоді.

Практичне значення проведеного дослідження визначається можливістю використання основних його положень та рекомендацій у позашкільних закладах, розширенні педагогічного потенціалу в контексті державницького виховання. Отримані результати дослідження покладено в розробку методики «Дослідник чудес», що активно використовується позашкільними закладами Мелітополя. Адже, процес виховання державницьких поглядів в умовах соціокультурного середовища за місцем проживання, в умовах інститутів виховання сприятиме формуванню свідомої особистості, гідної самої себе, своєї країни.

Багатство духовних зв’язків є необхідною умовою і гарантом всебічного розвитку особистості. Тому найпершим завданням позашкільного педагогічного процесу є створення таких психологічно-педагогічних умов, за якими дитина з першого дня перебування у позашкільному закладі змогла б реалізувати хоча б мінімум товариських очікувань.

Педагогічний процес у позашкільному закладі – явище більш виховне, а ніж дидактичне, бо основною його характеристикою є не пізнання, а духовні стосунки. Цей процес за своєю природою схожий на розв’язання важливих життєвих ситуацій, що стимулюють свідоме й активне бажання самовдосконалюватися й оновлюватися. Якщо таке прагнення стає невід’ємною рисою особистості, то це і є найвагоміший результат позашкільного виховання, бо схильність дитини до оновлення має сильну енергію.
Висновки
Отже, позашкільний педагогічний процес не можна ототожнювати з навчанням. Перед ним не ставиться завдання опрацьовувати державний стандарт загальної освіти.

Його логічно розглядати в руслі соціологічної комунікації, як процес соціально-педагогічної взаємодії, де найважливішу роль відіграють феномени симпатії, атракції, рефлексивної саморегуляції, створюючи сприятливий клімат для учнівської молоді та формування їх державницьких поглядів.


Література


  1. Кендзьор П. І. Інноваційні форми організації громадянського виховання старшокласників у позакласній роботі. Дис. ... канд. пед. наук. – К., 2004. – 183 с.

  2. Кононенко П. П., Кононенко Т. П. Концепційні основи програми національно-державницького виховання / НДІ українознавства; Товариство Знання України. Центр Українознавство. — К. : Знання України, 2007. – 72с.

  3. Снігур Л. А. Розвиток громадянської особистості: етапи формування // Наука і освіта. – № 4. – 2000. – С. 74-76.

  4. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К. Видавничий центр «Академія», 2002. – 528 с.


Information about author:

Alla Senik – Ph.D. Student of Social Work, Social Pedagogy and Per-school Education, Melitopol State Pedagogical University named after Bogdan Khmelnitsky. E-mail: fznk04@mail.ru



1   ...   49   50   51   52   53   54   55   56   ...   68