Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка62/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   68

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ХОРЕОГРАФІЇ

В ПРАКТИЦІ ДОШКІЛЬНИХ УСТАНОВ



NEW APPROACHES IN CHOREOGRAPHY IMPLEMENTATION

IN PRESCHOOL ESTABLISHMENTSPRACTICE
Олена Мартиненко

Olena Martinenko
Анотація

У статті визначено актуальність впровадження хореографії в систему сучасної української дошкільної освіти як важливої складової фізичного, духовного, художнього розвитку дитини, її оздоровлення та подальшої успішної соціалізації. Автором розкрито теоретичні та методичні основи організації та проведення хореографічної роботи з дітьми дошкільного віку, особливості урахування вікових характеристик дітей середнього та старшого дошкільного віку в хореографічній діяльності, сформульовано завдання та визначено зміст хореографічної роботи. Названі методичні вимоги до проведення хореографічних занять, особливості роботи хореографа по підбору танцювального репертуару та методи роботи над постановкою танців. У змісті статті зроблено перелік показників компетентностей (знання, уміння, базові якості) дітей дошкільного віку з хореографії.



Annotation

The article deals with choreography implementation in modern Ukrainian preschool education as an important component of the physical, spiritual and artistic development of the child. It also stresses its influence on the child’s physical health and further successful socialization. The author gives theoretical and methodological foundations for choreographic work arrangement with primary and secondary school-children. Choreographic work tasks and contents are offered. The methodological requirements to choreography classes, specifics of a choreographer’s work on dance repertoire selection and techniques of dance staging are analyzed. The article also names the competences of preschool children in choreography (such as their knowledge, skills, and basic abilities).



Ключові слова: хореографія, вікова характеристика дошкільнят, компетентності.

Keywords: choreography, age characteristics of preschool children, competences.
Вступ
Одним із напрямів розвитку українського дошкілля сьогодні стало визначення місця предметів варіативного циклу в системі дошкільної освіти. Відповідно до нової редакції Базового компоненту дошкільної освіти, варіантна частина презентує освітні лінії «Комп’ютерна грамота», «Іноземна мова», «Хореографія», «Шахи» [1].

Останнім часом намітилася позитивна тенденція щодо проведення хореографічних занять в дошкільних установах України. У зв’язку з цим, важливим є використання доступного потенціалу танцювального мистецтва для всебічного розвитку дошкільнят, орієнтація на систему масового залучення дітей до танцювальної діяльності, запобігання копіювання змісту та методики хореографічної роботи з самодіяльних колективів.

Питання проведення хореографічних занять з дошкільнятами розглядалися багатьма авторами (С. Акішев, Г. Березова, Г. Сайкіна, А. Фомін, А. Шевчук та ін.). Автори детально вивчали завдання, зміст, методи роботи з дітьми, висвітлювали вимоги до танцювального репертуару тощо. Однак хореографічне мистецтво постійно розвивається, оновлюється новими методиками, спирається на мистецькі інновації і це має обов’язково враховуватися в роботі сучасного хореографа. Відсутність навчальних програм державного зразка для проведення занять хореографії в умовах дошкільного навчального закладу змушує педагогів розробляти авторські програми відповідно до особливостей регіону, напряму та умов роботи установи, індивідуальних освітніх запитів дітей та побажань батьків, професійного досвіду педагога.

Відповідно до змісту Базового компоненту дошкільної освіти (освітня лінія «Хореографія»), змісту нової редакції програми розвитку дошкільника «Я у світі», вікових особливостей дошкільнят, хореограф має створювати сприятливі умови для всебічного розвитку дитини, розкривати її емоційний, творчий та фізичний потенціал (складові хореографічних здібностей), сприяти не лише її танцювальній підготовці, а й підтримувати основні компоненти здоров’я (фізичний, психічний, духовний, соціальний), формувати особистісні якості та моральні норми поведінки (самостійність, працелюбність, людяність, розсудливість, справедливість, самовладання, самолюбність, спостережливість, відповідальність, креативність); урізноманітнювати форми і методи навчально-виховного процесу [5].



Мета нашої статті полягає у визначенні особливостей роботи хореографа в умовах дошкільного навчального закладу
1 Вікова характеристика дітей дошкільного віку та її урахування в хореографічній діяльності

1.1 Середній дошкільний вік (п’ятий рік життя)
При визначенні завдань та змісту хореографічної роботи з дітьми дошкільного віку слід ураховувати вікові психологічні, фізичні та музично-рухові особливості їх розвитку.

В п’ять роківунаслідок активного розвитку пізнавальних процесів, дитина здатна усвідомлювати інформацію про те, що хореографія – це танок за правилами, виконання яких вчить красивим рухам, виробляє красиву поставу. Дитина починає розуміти, що танець – це німа мова, що один і той самий рух може мати різне значення, а в танцях розкриватися різноманітні образи. Може простежити закономірність, що характер виконання танцю залежить від його музичного супроводу.

Запам’ятовування інформації у цьому віці носить здебільшого мимовільний характер, тобто залежить від емоційного настрою та інтересу до відповідної теми. Активізація словника сприяє засвоєнню доступної танцювальної термінології (назви рухів, танців, позицій). Дитина може сприймати та розповідати зміст хороводів, сюжетних та побутових танців, визначати особливості музичного супроводу. Дитина починає співвідносити музичні жанри (марш, полька, вальс, танок) з танцювальними (хоровод, пляска, полька, вальс), підпорядковує танцювальні рухи особливостям музичного супроводу. Починає рухатися після музичного вступу і закінчує рух після зупинки звучання музики, орієнтується в загальному характері мелодії, характеризує емоційно образний зміст музики, розрізняє відтінки одного настрою шляхом контрастного зіставлення музичних творів. Розвиток пам'яті сприяє запам’ятовуванню та відтворюванню танцювальних рухів, вправ, комбінацій та танців. Дитина здатна пригадати, які рухи виконувалися на занятті під ту чи іншу музику.

Нестійкість психічних процесів потребує частої зміни видів хореографічних завдань та умов їх виконання.

Розвивається емоційна сфера, в наслідок чого малюк із задоволенням пізнає мову танцю шляхом освоєння образно-рухового змісту танцювальних рухів («колупалочка» (колупали землю), «вірьовочка» (плести вірьовку), «моталочка» (мотати ногою) та ін.). Може передавати образи контрастного характеру («Айболит і Бармалей», «Вовк і Заєць», «Товстий і Тонкий» та ін.), диференціювати та передавати за допомогою виразних поз, жестів і міміки різні переживання і стан людини (радість, сором, страх).

Поряд з емоційною чутливістю формується й художнє мислення, тому дитина не просто сприймає танцювальні образи (під час власного виконання, перегляду концертних номерів, балетних вистав), порівнює їх між собою, а й вчиться співвідносити їх з реальними. Вона починає точніше диференціювати гарне і негарне, розуміється на тому, що відносять до категорії некрасивого. Естетична оцінка власної чи колективної танцювальної творчості виражається простими характеристиками: «подобається танець – не подобається», «красиво танцює – не красиво». У дитини спостерігається бажання співвідносити свої танцювальні рухи зі зразком дорослого, наслідувати красивому виконанню. Разом з тим, вона проявляє самостійність, бажання діяти не лише за вказівкою дорослого, а й на власний розсуд, за особистим бажанням, що дозволяє насичувати заняття елементами танцювальної імпровізації. У процесі танцювальної творчості охоче оперує не лише реальними, а й уявними, віртуальними образами, здатна прикрашати образи влучними позуваннями, мімічними реакціями. Разом із цим, у танцювальних імпровізаціях здебільшого спостерігаються «рухові штампи».

Під час виконання творчих завдань підпорядковує власну поведінку загальним правилам, спільні дії та ігри з однолітками починають домінувати над індивідуальним. Проявляє початкові форми вибірковості в установленні контактів з іншими дітьми під час виконання елементарних вправ контактної та масової імпровізації.

Дитина може застосовувати правила танцювального етикету: вітати педагога танцювальним уклоном, а по закінченню заняття дякувати та прощатися також за допомогою уклону, запрошувати партнера до танцю, приймати запрошення, відповідаючи реверансом, просуватися по танцювальному класу на носочках, протягом заняття не розмовляти. Дитина починає розуміти, що для занять хореографією слід вдягати танцювальну форму і взувати спеціальне взуття.

На п’ятому році життя зростає сила та працездатність м’язів, рухи стають більш координованими та свідомими, тому дитина здатна сприймати та виконувати більш складні танцювальні рухи (па галопу, підскоки, зальотний біг), засвоювати їх комбінаційні сполучання, поєднувати з різними положеннями рук, оплесками, притупами. У більшості дітей наприкінці вікового періоду рухи набувають ритмічності, координованості, образності, легкості.

Формування вигинів стопи та хребта сприяє формуванню правильної постави. Дитина нетривалий час може утримувати вірне положення тулубу, рук та ніг, однак швидко втомлюється і потребує зміни завдань. Їй важко розраховувати м’язові зусилля та оцінювати власні фізичні можливості.

Пріоритетність в навчанні ігрової діяльності сприяє емоційному виконанню танців-ігрор, побудованих на танцювальних формах побутових рухів (кроки, біг, стрибки) та імітаційних рухах цікавих для наслідування, може виразно розкривати цікаві та знайомі образи відповідно до танцювальних характеристик або зразків наданих дорослим. Дитина здатна в ігровій формі засвоїти інформацію про позиції рук та ніг (характерний танець). Початковий танцювальний досвід дозволяє малюку виконувати доступний репертуар народних (хороводи, сюжетні та побутові), історико-побутових, дитячих бальних танців. Ознайомлення з парними танцями формує початкові знання про різні положення в парі, розвиває вміння утримувати погляд на партнері, узгоджувати з ним свої рухи, починати та закінчувати виконувати рух разом.
1.2 Старший дошкільний вік (шостий рік життя)
Особливості старшого дошкільного віку ми розглянемо на прикладі розвитку дітей шести та семи років. Так, дитина на шостому році життя починає орієнтуватися в різних видах хореографічного мистецтва (класичний, народний, бальний, сучасний), розуміє, що кожен з них має свої особливості (рухи, музика, костюм); уявляє, що танці можуть бути різними за змістом, темпом (повільні, швидкі), кількістю виконавців (сольні, парні, масові), складатися з різних рухів, виконуватися в різних костюмах. Зацікавлено сприймає інформацію про танцювальну культуру різних країн, про регіональні особливості української хореографії та танці свого регіону. Може розповісти зміст танцю, надати словесну характеристику тому чи іншому танцювальному образу, співвіднести його з літературним або реальним. Розуміє естетичну природу класичних рухів, знає позиції ніг та рук, вміє їх відрізнити від характерних.

Танцювальна діяльність стає більш цілеспрямованою, мета починає співвідноситися з мотивом. Дитина прагне виступати перед глядачами, батьками, стояти у першій лінії, виконувати сольні партії у танцювальних номерах.

Дитина розуміє, що один і той самий рух може виконуватись весело або сумно, швидко або повільно, на місці та під час просування, в парі та окремо, із застосуванням різних положень рук або реквізиту, під різні музичні мелодії. Зростає інтерес до відмінностей між дівчатками та хлопчиками, що дає можливість засвоїти інформацію про розмежування танцювальних рухів на жіночі, чоловічі та спільні, формувати навички виконання танцювальних рухів та доступних танців, у яких простежується розподіл лексичного матеріалу за статевими ознаками. Дитина може засвоїти більш складні танцювальні рухи та комбінації, довше утримує статичні пози, впевненіше виражає емоції під час виконання танцювального репертуару.

Завдяки розвитку уваги, пам’яті (м’язової, слухової, зорової), рухових та пізнавальних здібностей, дитина починає контролювати свої та чужі рухові дії, діяти в рамках тієї чи іншої танцювальної композиції, адекватно реагувати на успіх та невдачу під час вивчення того чи іншого танцювального руху (вправи, етюду, танцю). Розвивається здатність співвідносити власні хореографічні досягнення з ідеальним еталоном (показом педагога-хореографа або танцями професійних виконавців).

На шостому році життя малюк вже може приймати та утримувати правильну поставу тулубу, м’які та округлені позиції рук, напіврозгорнуті позиції ніг, тягнути носок, легко виконувати стрибки та біг не ставлячи на підлогу п’ятки. Дитина більш злагоджено виконує рухи в парі, вміє налагоджувати емоційний контакт з партнером. Може вибірково відноситися до вибору партнера, відмовлятися танцювати, якщо партнер по танцю не подобається.

В процесі танцювальної діяльності починає активніше використовувати простір, розуміє, що танцювальні рухи можна виконувати у різних рівнях (стоячи, лежачи, сидячи) на місці та у просуванні. Може виконувати перебудови з одного танцювального малюнку в інший, сполучати декілька послідовних перебудувань.

Дитина зацікавлено ставиться до танцювального мистецтва, може виділяти в ньому оригінальне, дивне, складне, яскраве. Під час занять може надавати перевагу певним танцювальним вправам та завданням, виявляє свої уподобання щодо виконання танцювального репертуару. Дитина починає проявляти вибіркове ставлення до різних видів хореографічного мистецтва, що свідчить про динаміку особистого художньо-естетичного росту, формування життєвої компетентності.

Вміє диференціювати емоційні стани людини, більш усвідомлено застосовує в репродуктивній та продуктивній танцювальній діяльності різноманітні пози, жести, міміку, може співвідносити базові емоції (радість, гнів, смуток, страждання тощо) зі змістовним наповненням того чи іншого танцювального руху (комбінації, етюду, танцю). Дитина розуміє, що один і той самий рух може мати різне змістовно-емоційне наповнення в залежності від мети його застосування, намагається більш виразніше передавати в танці емоції та переживання. Вміє висловлювати свої враження після перегляду танцювальних номерів, диференційовано оцінює роботу виконавців, їх сценічне вбрання.

Починає активніше проявляє творчі здібності в танці, застосовує більшу кількість танцювальних та пантомімічних рухів. Зростає творча активність, яка проявляється у бажанні самостійно виконати творче завдання (вигадати танок для мами), доручення (вивчити з батьками танок). Дитина з задоволенням виконує індивідуальні завдання імпровізаційного характеру, якщо їх тематика відповідає її віковим особливостям та досвіду. Під час групової та парної імпровізації не завжди контролює власну емоційну поведінку, може відмовлятися від виконання завдання. В процесі колективної імпровізації проявляє вибіркове ставлення до дітей в групі, обирає в партнери того з ким дружить або бажає дружити.

Рухова активність в цьому віці стає більш цілеспрямованою і відповідає індивідуальним можливостям дитини, її танцювальному досвіду, інтересам, особистісним домаганням. Вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість. Дитина з задоволенням демонструє свої досягнення під час виконання вправ партерної гімнастики, чекає оцінки, схвалення. У дитини значно збільшується м’язова маса саме нижніх кінцівок, підвищується їх сила та еластичність, тому ознайомлення з рухами класичного танцю стає більш тривалішим.


1.3 Старший дошкільний вік (сьомий рік життя)
На сьомому році життя дитина здатна сприймати більш інформації про різновиди хореографічного мистецтва, розширювати свій словниковий запас хореографічною термінологією. Вона орієнтується у традиційних видах хореографії (класичний, народна, бальна) та має уявлення про сучасні напрями (джаз, модерн, хіп-хоп, брейк); розпізнає танцювальні жанри (хоровод, гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс); знає регіональні особливості українського танцю (Центральна та Західна Україна, Полісся та Волинь, Поділля) та танцювальну культуру свого регіону; вибірково ставиться до вибору костюму та реквізиту (вінок, вишиванка, плахта та шаровари – український костюм, сарафан та кокошник – російський; маракаси – реквізит мексиканського танцю тощо).

У цьому віці істотних змін зазнає змістовний компонент дитячого танцювального репертуару. Дитина виконує танці з більш розгорнутою драматургією, побудовані не лише на окремих танцювальних рухах, а на їх комбінаційних сполученнях, із застосуванням симетричних та асиметричних малюнків, фрагментів дитячої імпровізації. У зв’язку з тим, що у дитини цього віку розвивається здатність утримуватись від імпульсивних дій, підпорядковувати свої дії та вчинки загальній справі, танці стають більш злагодженими, спостерігається синхронізація рухів, усвідомлена орієнтація у просторі та злагоджена взаємодія з партнером. Дитина проявляє вибірковий інтерес до навчального матеріалу: хлопчики віддають перевагу спортивним танцям, в яких застосовуються елементи змагання (гопак, повзунець, перепляс, хіп-хоп), дівчатам подобається виконувати композиції, в яких вони можуть продемонструвати кокетливість, манерність, мати модний образ.

Дитина стає більш організованою, навчається підпорядковувати свою активність вимозі «треба» завдяки чому заняття стають змістовнішими, збагачується танцювальний досвід дитини. Разом з тим, здатність до інтенсивної та довготривалої діяльності ще не висока – дитина швидко втомлюється (фізично і психічно) і потребує зміни протягом заняття змісту та інтенсивності різних видів танцювальної діяльності (партерні вправи, творчі завдання, абетка хореографії, танцювальний репертуар тощо). Зростає самостійність, здатність до самоконтролю та саморегуляції танцювальної діяльності.

В індивідуальній, парній, груповій та колективній імпровізації дитина опановує можливості свого тіла, можливості контактів, простору, узгодження своїх дій з діями партнерів по танцю, виявляє симпатію та антипатію, надає перевагу у взаємодії тій чи іншій дитині. Відчуття простору стає більш свідомим, дитина виконує вказівки педагога щодо перебудови з одного малюнку в інший, самостійно імпровізує в різних рівнях.

Заради досягнення результатів здатна проявляє старанність, наполегливість, дістає задоволення від долання труднощів під час виконання оптимальних для віку завдань. Вона починає розуміти залежність результату від якості виконання структурних елементів руху. Може аналізувати результати діяльності, порівнювати та оцінювати їх.

Естетичні враження стають більш усвідомленими та активними, дитина не лише сприймає красу навколишнього світу, а й оцінює красу власних танцювальних рухів та рухів однолітків. Виявляє бажання передавати враження отримані під час хореографічних занять у малюнках, творчих дитячих іграх (сюжетно-рольових, іграх-драматизаціях), у театралізованій діяльності.

Удосконалюється процесуальний компонент дитячої танцювальної творчості. Дитина з зацікавленням виконує вправи танцювальної імпровізації як індивідуально, так і з партнером, їй цікаві колективні форми імпровізації, в яких виконання кожним певного завдання впливає на результат виконання завдання в цілому. Під час контактної імпровізації може ініціювати контакти, узгоджувати свої дії з партнером або групою виконавців, поважати та підтримувати творчі танцювальні дії інших. Вміє орієнтуватися в настроях та станах учасників творчої імпровізації, контролювати власну емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів. Дитина навчається співробітничати, приймати вагу партнера та віддавати власну вагу, розподіляти функції, займати лідерські позиції, підкорятися.

Творчі імпровізації стають тривалішими, більш змістовно наповненими, як з боку застосування лексичного матеріалу (рухи, простір) так і можливостей контакту з партнером. Задуми для імпровізації стають більш усвідомленими та цікавими у емоційному плані, більш зрозумілими дорослим та іншим дітям. Дитина здатна не тільки передавати певний настрій, а й визначати причину («я засмучений, тому що образив маму», «я веселий, бо, нарешті, мені подарували мою улюблену іграшку), може показати в танцювальній імпровізації основні риси свого характеру (добрий, веселий, непривітний, хитрий тощо) та поведінки (ввічливий, слухняний, сміливий, плаксивий тощо), свої здібності та інтереси (люблю малювати, співати, грати, вишивати) тощо.

Більш адекватною, обґрунтованою та розгорнутою стає самооцінка, виробляється звичка якісно характеризувати свої танцювальні вміння та поведінку під час занять. Формуються мотиви схвалення тих у кого виходить рух та співчуття бажання підтримати того, хто не вміє його виконувати. Дитина може виконувати доручення по навчанню тих, хто не справляється з тією чи іншої танцювальною вправою або був відсутнім на занятті.

Дитина дотримується культури одягу (танцювальна форма та взуття, охайна зачіска, відсутність прикрас) та поведінки (вітається з дорослим та дітьми за допомогою танцювального уклону, не розмовляє, не відволікає партнера, не заважає іншим під час творчої імпровізації).



У м’язово-руховій діяльності відбувається удосконалення координації різних груп м’язів, що сприяє запам’ятовуванню більш складних рухів, танцювальних комбінацій, етюдів та танцювальних композицій. Дитина рухається більш легко, гармонійно, узгоджено. Вона здатна більш тривалий час утримувати та контролювати правильне положення тулубу. Виходячи з індивідуальних можливостей, виконує деякі акробатичні елементи, які застосовуються в хореографії (шпагати, мостики, перекиди). Під час виконання вправ проявляє особистісні якості – працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, старанність тощо.
2. Організаційно-методична основа проведення хореографічної роботи з дошкільнятами

2.1 Завдання та зміст хореографічної роботи з дітьми дошкільного віку
Виходячи з теоретичного аналізу основних закономірностей психічного, фізичного та музично-рухового розвитку дітей середнього та старшого дошкільного віку, ми визначили основні освітні завдання.

Середній дошкільний вік. Розвивальні:1) сприяти розвитку пізнавального інтересу та музичного світогляду; розвивати потребу і готовність проявляти творчу активність під час організованої дорослим та самостійної танцювальної діяльності, надавати можливість експериментувати з рухами, простором; 2) розвивати естетичні почуття та художній смак, вчити бачити красиві та некрасиві рухи;розвивати рухові та вольові якості (швидкість, спритність, гнучкість, витримку), психічні процеси (увагу, пам'ять, уяву), вміння контактувати з партнерами по танцю, аналізувати музичний супровід, порівнювати рухи між собою; 3) сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги, розвивати почуття позитивного самовідчуття, впевненість у своїх можливостях). Навчальні: 1) дати уявлення, що хореографія – це танок за правилами, що існує мова танцю і рухи можуть мати різне змістовно-образне наповнення; 2) знайомити з доступною термінологією (назви позицій, рухів, вправ, танців, частин тіла, перебудов); вчити розповідати про зміст танців, характеризувати танцювальні образи, знайомити з доступними для сприймання дітьми зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи, балетні вистави для дітей); 3) збагачувати музичний досвід дітей, використовуючи вже знайомі їм твори та зацікавлюючи новими творами композиторів-класиків і сучасних авторів, вчити визначати характер, темп, динаміку, жанр (марш, вальс, полька, танець) музичного твору, збагачувати уявлення про по те, що характер руху залежить від характеру музики, вчити підпорядковувати рухи характеру музики; 4) збагачувати танцювальний досвід дітей, удосконалювати навички виконання танцювальних форм побутових рухів (різновиди кроку, бігу, стрибків), поєднувати їх з різними положеннями рук та танцювальними елементами; 5) вчити виконувати більш складні танцювальні рухи (підскоки, па галопу, зальотний крок, вихилясник та інші) та доступний репертуар (танці-ігри, образні танці, сюжетні танці, народні танці, історико-побутові); 6) вчити передавати емоціями характер того чи іншого руху і загальний характер танцю, добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку, розвивати вміння емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях та інсценуваннях, проявляти творчу активність;7) вчити утримувати правильне положення тулубу, рук та ніг, координувати рухи окремих частин тіла, вільно орієнтуватися у просторі, тримати інтервали та виконувати прості фігурні перебудови (ходіння по діагоналі, колу, розходження парами, четвірками тощо). Виховні: 1) виховувати інтерес та бажання займатися хореографією, вміння дотримуватися основних правил танцювального етикету та правил поведінки під час заняття, формувати навички культури одягу; 2) формувати уявлення про те, що танець сприяє формуванню красивої постави, легкої ходи і робить людину привабливою; 3) виховувати особистісні якості (працелюбність, самостійність, охайність), поважливе ставлення до інших дітей; 4) виховувати бажання красиво рухатися, творчо проявляти себе в танці, демонструвати свої танцювальні досягнення дітям та дорослим.

Старший дошкільний вік. Розвивальні: 1) збагачувати емоційну сферу, вміння виражати емоції та внутрішній стан під час вільної імпровізації та виконання творчих завдань, розвивати естетичні почуття та художній смак, привертати увагу до краси власних рухів; створювати сприятливі умови для підвищення самостійності, вправляти в танцювальному експериментуванні, надавати простір для реалізації творчих задумів; 2) формувати особистісну позицію, вміння надавати характеристику хореографічним образам під час перегляду зразків хореографічного мистецтва, вправляти в умінні розмірковувати щодо змісту танцю, висловлювати власні судження, передавати хореографічні образи в інших видах творчої діяльності (малюнках, віршах, моделюванні одягу); 3) сприяти розвитку музичного світогляду і пізнавального інтересу до музичних творів, як засобу мислення хореографічними образами; розвивати рухові якості (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість і силу), психічні процеси (увагу, пам'ять, уяву), вольову регуляцію поведінки; сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги засобами танцювальних рухів; 4) розвивати почуття впевненості у своїх можливостях, відчуття особистісного емоційного комфорту, своєї значущості у дитячому колективі, підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в танцювальній діяльності; розкривати хореографічні здібності та визначати перспективи подальшого навчання.

Навчальні: 1) створювати сприятливі умови для збагачення, розширення, систематизації знань та уявлень дітей про хореографічне мистецтво, історію його виникнення та розвитку, види (народний (фольклорний та сценічний), історико-побутовий, бальний, класичний, сучасний (джаз, модерн, хіп-хоп, брейк), естрадний) та жанри (гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс);2)знайомити з доступними зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи професійних та провідних дитячих танцювальних колективів України та світу, балетні вистави для дітей), прізвищами видатних танцівників та балетмейстерів (П. Вірський, М. Вантух, І. Моїсєєв, Г. Уланова, М. Фокін, М. Плісецька та ін.), з доступною термінологією відповідного хореографічного напрямку; 3)формувати систему уявлень про синкретичну та синтезовану сутність танцювального фольклору,дати елементарні уявлення про регіональні особливості українського танцю (Центральна та Західна Україна, Полісся та Волинь, Поділля) та танцювальну культуру свого регіону, знайомити з композиційними різновидами українського танцю (хоровод, гопак, козачок, гуцулка);4)збагачувати танцювальний досвід, формувати та розвивати навички виконання танцювальних рухів (класичні, народно-сценічні історико-побутові, бальні, сучасні) та акробатичних елементів (напівшпагат або шпагат, «мостик», «перекид»), які відповідають віковим особливостям та індивідуальним можливостям дитини;5) вчити виконувати доступний танцювальний репертуар, віддаючи перевагу танцям різних регіонів України та своєї місцевості; забезпечувати якість виконання навчально-танцювального матеріалу (рухи, вправи, комбінації, етюди, танці); продовжувати вчити емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях,емоційно та виразно передавати їх зміст, знаходити індивідуальну пластику для розкриття музично-рухового образу; поважно ставитися до партнера, узгоджувати з ним рухи;6)продовжувати розвивати вміння вільно володіти своїм тілом, користуватись необхідними засобами рухової виразності (добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку), підпорядковувати рухи музичному супроводу; заохочувати до вільної імпровізації під час індивідуальної, парної та колективної творчості; виробляти вміння протягом заняття утримувати правильну поставу, розвивати потребу слідкувати за правильною поставою у повсякденному житті; розвивати силу та еластичність різних груп м’язів, здійснювати профілактику та корекцію окремих анатомо-фізіологічних відхилень (партерні вправи, елементи класичного танцю);7)вчити вільно орієнтуватись у просторі під час виконання різних видів музично-ритмічних рухів, самостійно перешиковуватись і виконувати композиційні малюнки («хвилі», «завиток», «великі та маленькі зіроньки», «концентричні кола» та ін.).

Виховні: 1)виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до танцювального мистецтва, потребу займатися хореографією та досягати певних результатів, бажання відвідувати концертні заходи, дитячі балетні вистави, дивитися танцювальні телевізійні проекти;2)продовжувати виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, самовладання, самолюбність, відповідальність, креативність та ін.), коректне та доброзичливе ставлення до партнера по танцю та творчих проявів однолітків;3)формувати навички культури глядача та виконавця, навички поведінки та культури одягу, оцінне ставлення до власної зовнішності;4)виховувати національно-патріотичні почуття, інтерес до українського танцювального мистецтва, до культурних надбань українського народу.
1   ...   58   59   60   61   62   63   64   65   ...   68