Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12

Sekcia: predškolská a elementárna pedagogika 11 організація ігрової діяльності дошкільників 12 як соціально-педагогічна проблема 12 Лариса Азарова, Наталія Франчук 12




Сторінка66/68
Дата конвертації10.03.2017
Розмір8.55 Mb.
1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   68

ПОКОЛІННЯ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН



GENERATION AS A SOCIO-PSYCHOLOGICAL PHENOMENON
Наталія Довгань

NataliaDovgan
Анотація

Обґрунтовано актуальність дослідження проблеми міжпоколінних стосунків. Проаналізовано трактування поняття покоління від часів античності до ХХІ століття, різнопланові підходи і концепції поколінного аналізу у закордонній, і вітчизняній науці. Сформульовані методологічні засади і критерії аналізу покоління як соціально-психологічного феномену, а саме: диференціації поколінь, соціальних, біологічних поколінних ритмів онтогенезу людини; означення особливостей соціального впливу на часову циклічність зміни поколінь; змістовного наповнення поняття покоління на різних рівнях соціального трактування.



Annotation

The article substantiates importance to study inter-generational relations. It analyzes interpretations of the “generation” concept from the classical antiquity to the twenty-first century, diverse approaches and concepts of analysis in the foreign and national scientific literature. Methodological principles and criteria to analyse Generation as a socio-psychological phenomenon are formulated, namely: differentiation of generations, social, biological rhythms of person’s ontogenesis; definition of characteristics of social influence on the time of cycles of alteration of generations; content of the “generation” concept at different levels of social interpretation.



Ключові слова: покоління, підходи, концепції,критерії аналізу

Keywords: generations, approaches, concepts, criteria analysis
Вступ
Проблема міжпоколінних відносин (стосунків) і пошуку засобів оптимізації взаєморозуміння була актуальною в усі часи. Адже людина в суспільному житті існує в системі об’єктивних зв’язків, у якій суб’єктивні міжпоколінні відносини обумовлюють можливості розвитку та взаєморозуміння, сутність існування в культурному та історичному просторі, у часі, соціальному, поколінному. Покоління як структурний компонент суспільства стають умовами стабілізації або дестабілізації життєдіяльності держав, активізації цивілізаційного прогресу і культурного розвитку народів. Між тим стрімкі зміни сучасності охопили всі сфери життєдіяльності громадян, вплинули на особливості механізмів зміни поколінь в історично-культурному, родовому, соціальному аспектах та ін.; актуалізували питання щодо специфіки, організації, детермінації, динаміки і механізмів міжпоколінних відносин (стосунків) на різних рівнях соціальної взаємодії відповідно міжпоколінних відмінностей, що й обумовило мету статті проаналізувати підходи і концепції трактування поняття покоління у закордонній і вітчизняній науці, сформулювати методологічні засади і критерії аналізу покоління як соціально-психологічного феномену.
1. Поколінний аналіз у закордонній, і вітчизняній науці
Циклічність суспільних зв'язків у відносинах (культурних, соціальних, політичних і т.д.) з далекої давнини знаходила прояв в темпоральності свідомості покоління, через переломлення родовим і суспільним, була відображена в організації як примітивних гентільних культур, так і складного системного соціуму: з одного боку, родова організація відносин визначалась соціальною стратифікацією членів малого суспільства (сім'ї, роду) на вікові групи (дітей, молоді, сімейних, людей похилого віку) різних соціальних позицій, з іншого – сегментацією минулого виступала періодизація сімейних поколінь як одиниця історична, яка визначала початок і кінець родового часу [17, 167-182]. У біблійних текстах, трактатах древніх філософів поняття покоління, їх зміни, не маючи однозначного трактування, визначало тимчасове обмеження тривалості життя. Сімейне покоління з позиції одиниці часу вимірювалось континуумом від моменту смерті старійшини сім'ї (роду) і до моменту смерті його старшого спадкоємця. У соціально-історичному контексті в якості поколінної одиниці виступали періоди правління володарів держав [10].

У роботах істориків і філософів часів античності циклічність сімейного покоління (як межі родового часу) та історичного покоління (як межі історичного періоду правління можновладців) була представлена в якості системності і однотипності історичного процесу. Пізніше роздуми про періодичність, стадійність світобудови, характерні для філософії Платона, Аристотеля, Геракліта та ін., були розкриті в історико-культурних концепціях про закономірності повторюваності суспільного розвитку, цикли, етапи, фази розвитку і руйнування соціальних систем Дж. Вико, Г. Спенсером, О. Контом, Н. Я. Данілевским, О. Шпенглером, Л. М. Гумільовим та ін.. Однак у теоріях розвитку етносів, народів, культур, цивілізацій не були враховані, на поколінному рівні, особливості і унікальності конкретних соціальних систем.

З XVI ст. в наукових працях (Н. Макіавеллі, Т. Кампанелла, А. де Сен-Симона, Ж. Ж. Руссо та ін.) проблема поколінь розглядалась у ракурсах духовних і політичних. З часом пошуки пояснення причинності особливостей взаємодій охоплювали соціальні сфери життєдіяльності, зароджувалась соціальна теорія, у контексті якої розвивали ідеї історики і філософи, культурологи й економісти, музиканти і філологи (Г. Адамс, В. Дільтей, О. Курно, О. Лоренц, К. Манхейм, Дж. Мілль, Г. Спенсер, X. Ортега-и-Гассет та ін.).

У ХІХ – ХХ ст. покоління як соціально-історичні явища стали предметом дискусій філософів у двох напрямках: позитивістсько-натуралістичному (виділення структурних аспектів поколінної спільності, часу, її локалізації) і романтично-гуманітарному (акцентування уваги на духовній єдності поколінь, загальності ідей і діяльності) [6, ст. 84-98].

В започаткуванні позитивістсько-натуралістичної філософії, О. Конт ще у XVIІ ст. вперше обґрунтував включенність світу людського і світу соціального в глобальну систему: «загальні умови соціального життя повинні бути розглянуті, по-перше, по відношенню до особистості, по-друге, по відношенню до сім'ї, по-третє, по відношенню до суспільства, яке в подальшому розвитку має обійняти все людство...», підкреслив природність послідовності змін поколінь, обумовлених взаємовпливом обмеженості життєвого часу людини і еволюції соціальних явищ. Ідеї О. Конта розвинули Д. С. Мілль, Ж. Дромель, визначивши засадами соціальної еволюції зміну і взаємовпливовість поколінь, кількісні показники довжини поколінь у контексті позитивістського напрямку представив Г. Рюмелін у вигляді вікової різниці між батьками і дітьми [15, ст. 86).

З іншого боку, не обмежуючись часовими показниками, науковці романтично-гуманітарному напрямку звернули увагу на формування у представників конкретного покоління духовної єдності під впливом історичних подій (В. Дільтей, Л. фон Ранке, О. Лоренц), пояснюючи культурні і соціальні зміни проблемою природної послідовності поколінь (К. Мангейм, X. Ортега-і-Гассет та ін.), у якій важелем трансформацій виступили не природні, біологічні покоління, а соціальні як механізми розвитку суспільства. Так, визначаючи покоління за об’єднуючими ознаками – єдністю віку і життєвими контактами, філософX. Ортега-і-Гассет в історичному дослідженні «Навколо Галілея (схема криз)» порівняв «покоління з «караваном», в якому людині відведена роль в’язня, і, разом з тим, таємного добровольця, щасливого своєю долею. Вона (людина) простує в каравані, віддана поетам-одноліткам, типу жінки, що панував за часів юності, і навіть особливій ході, заведеній тоді серед двадцятип'ятирічних. Часом повз неї проходить інший караван, чужий їй і несхожий на неї зовні – це інше покоління» [9, ст. 262] Таке романтично-гуманітарне розуміння покоління зберігало характер трактування вивчення особистості в історичному, суспільному контексті, за яким розуміння людини можливе лише через розуміння суспільства, створеного життями предків і потомків.

У ХХ – ХХІ столітті всечасовість проблеми міжпоколінних відносин отримала обґрунтування в різнопланових підходах наукової думки щодо формування особистості людини і суспільства в цілому. А саме в біолого-демографічному підході щодо зміни поколінь, пов'язаної з природним життєвим циклом; соціологічному - щодо розподілу функцій між соціальними групами, критеріїв взаємовпливу, які обумовлювали взаємозалежність розвитку соціальної і поколінної структури суспільства; культурно-історичномущодо визначення об’єднуючих змістовних часових зв’язків представників окремого покоління в контексті історичного розвитку означеної держави[3]та соціально-психологічному– вивчення міжпоколінних відносин (стосунків) у контексті соціально-психологічної взаємодії як рушійної сили соціального прогресу (О. Конт, А. Курно, Ж. Дромель, О. Лоренц та ін.).

Так абсолютне значення впливовості біологічних факторів у систематизації режимів функціонування поколінь щодо відновлення людського ресурсу, зміни генерацій як історично обумовленого процесу довів Альфред Лотка. Автор теоріїстабільногонаселення запропонував модель вивчення процесів зміни поколінь, формулу визначення часової довжини поколінь, зміна яких була представлена як історично-обумовлена система відновлення населення з можливістю визначення постійного коефіцієнту народжуваностіісмертності [4]. Але біогенетичне розуміння поколінь як константи, у своїх змінах незалежної від суспільства, після Другої світової війни поступово втратило актуальність. Зміна трактування особливостей процесів соціального функціонування поколінь, теорії закономірностей розвитку поколінь і суспільства впрацях Х. Ортега-і-Гассет, Ф. Ментре стала основою розроблення моделей демографічних історичних ритмів, за якими покоління виступали першопричинами історичних змін [7; 10]. Поступово дослідження трансформацій соціально-демографічних поколінь у другій половині ХХ ст. набували багаторівневої форми, представляли: рівень змін демографічної реальності (аналіз індикаторів структур, процесів); рівень змін соціальної реальності (аналіз і врахування економічної, політичної, культурної підсистем суспільства); рівень взаємодії демографічної і соціальної реальності (аналіз чисельності, вікової і статевої структури населення, характер відновлення, формування та ін.) [5]. Такий різноспрямований аналіз соціально-демографічних процесів розвитку суспільства окреслив тенденції поколінності населення через переосмислення суспільних об’єктивно-суб’єктивних взаємозв’язків.

В альтернативній позиції визначення покоління наслідком історичних подій, В. Дільтей і його послідовники обґрунтувалиідею щодо впливовості вражень у період юнацтва на формування уявлень і настанов зрілої людини, впливовості сформованого соціального покоління на історичні події і характеристики історичного періоду [10]. Пізніше, К. Мангейм довів, що сприймання юнацьких вражень різними групами і шарами суспільства не відбувається за шаблоном, і тому визначальною необхідно вважати індивідуальну реактивність на однаковий стимул, що знаходить свій прояв у горизонтальному і вертикальному сегментуванні континууму розвитку суспільства. На думку науковця, «біологічний ритм» поколінь був результатом соціальних подій, адже кожне наступне покоління, яке наслідувало попереднє, у конкретному історичному періоді мало свої особливості, сформовані в соціальних умовах життя: «бутисучасником–означаєзазнаватиоднаковихвпливів, ане просто проживативтомужхронологічномучасі» [7, ст. 15]. Для визначення поколінних відмінностей як результатів соціальних процесів, К. Мангейм розмежував покоління відповідно до розташування (когорти народження) і відповідно до дійсності,тобтоприналежностідо визначеної групизавдякизагальному досвідуабопочуттям[16, р. 37].

Поколінний аналіз другої половини ХХ століття представлено ще двома напрямками, у яких покоління розглядають як об'єкт соціалізації (Т. Парсонс, М. Мід, Ш. Айзенштадт, Н. В. Шахматова, А. Інкелес, Д. Сміт, Д. Берто, та ін.) або як суб'єкт соціально-політичного конфлікту (Г. Маркузе, Л. Фойер, та ін.). Перший напрямок у контексті структурно-функціонального підходу трактує покоління як систему соціально-вікових взаємозв'язків, взаємодій, відносин, включаючи структуру генерацій суспільства; вивчає поколінну стратифікацію, спадкоємність сімейних норм і поглядів, інституціональні характеристики поколінних відносин, зв’язок соціальних процесів на мікро- та макрорівнях у межах генеалогічних категорій, а також міжпоколінну і внутрішньопоколінну мобільність [14]. За другим напрямком конфлікт поколінь виступає природнім проявом людських потреб і каталізатором революційних перетворень суспільства, при цьому утруднення міжпоколінної взаємодії стають активізаторами соціальної еволюції (Л. Фойер) [17], а покоління молоді визначає революційний потенціал суспільства (Г. Маркузе) [17, p. 527]; історичні фактори, макросоціальні процеси формують цінності, настанови представників поколінь (когорт), чиї характерні ознаки дозволяють визначити особливості співіснуючих поколінь у означений історичний період [12].


2. Методологічні засади і критерії аналізу покоління як соціально-психологічного феномену
Представлена різноплановість підходів і концепцій трактування поняття покоління у закордонній, і вітчизняній науці може бути пояснена невирішеними питаннями часової, змістовної поколінної сутності, особливостями механізмів зміни поколінь в історично-культурному, родовому, соціальному аспектах та ін. І хоча змістовно-психологічна сутність поняття «покоління» ще й досі залишається невизначеною, проблематика проявів складного феномену міжпоколінних відносин може бути проаналізовано комплексно. Проте термінологічна багатозначність створює проблему забезпечення можливості інтеграції і систематизації експериментальних результатів, універсального їх перенесення на великі групи людей, адже міждисциплінарні висновки не завжди мають достатню сумісність. У сучасній психологічній науці дослідження проблеми поколінь відбувається в контексті аналізу міжпоколінних відносин на рівні індивідуальної взаємодії. При цьому дослідження соціально-психологічного феномену не тільки міжособистісних, а й міжгрупових відносин дають можливість отримати відповіді на питання щодо специфіки, організації, детермінації, динаміки і механізмів міжпоколінних відносин (стосунків), комплексного вивчення особливостей розвитку людини в груповому й індивідуальному планах на різних рівнях соціальної взаємодії. Адже міжгруповий феномен представляє особливості функціонування як малих, так і великих соціальних груп, колективна суб’єктність яких об’єднується подібними цінностями, схожим сприйманням і інтерпретацією історичної ситуації життя, схожим вибудовуванням поведінкових стратегій. Тому подальше дослідження засобів і розробка технології оптимізації взаєморозуміння в міжпоколінних відносинах (стосунках) буде сприяти розробці комплексної психологічної концепції поколінь, поглибленню знань щодо міжпоколінних відносин,які є складним багаторівневим і багатокомпонентним, системним, опосередкованим культурно-історичним розвитком суспільства процесом, суть якого полягає в усвідомлені міжпоколінних відмінностей і ціннісно-осмисленій та емоційно забарвленій інтра- й інтерпсихічній активності представників різних поколінь, людей різного віку, зміна, включеність в суспільне життя, взаємодія, відносини яких стають механізмами соціальних трансформацій, переструктурування соціального простору. Відповідно, важливе значення серед суб’єктів соціального простору доцільно відвести поколінням як суб’єктам, які є сукупністю позицій у просторі, слугують підставою для формування комплексів взаємозв’язаних ієрархій цінностей, ідей, норм, моделей поведінки [2; 11; 12; 13, ст. 12].

Для подальшого вивчення проблеми міжпоколінних стосунків і пошуку засобів оптимізації взаєморозуміння в НДР необхідно окреслити методологічні засади відповідно до системного підходу і загальних та спеціальних принципів експериментального дослідження психіки [1], критерії аналізу покоління як соціально-психологічного феномену, а саме: диференціації поколінь, соціальних, біологічних поколінних ритмів онтогенезу людини; означення особливостей соціального впливу на часову циклічність зміни поколінь; змістовного наповнення поняття покоління на різних рівнях соціального трактування.

Отже, в результаті аналізу теоретичних підходів щодо простору функціонування поколінь як соціальних груп, на основі ідей К. Мангейма і Т. В. Водолажської, Н. Л. Кацук [2; 8] критеріями диференціації поколінь були визначені: вікові психологічні характеристики як особливості психічної організації життєдіяльності людини в мінливому світі на різних етапах онтогенезу; соціально-історичні події, що визначили формування нових зразків моделей відносин, поведінки в процесі пристосування до змін соціальних умов існування; поведінкові стратегії якхарактеристики притаманні представникам поколінь у соціокультурному і сімейно-рольовому аспектах.

Враховуючи, що в науковому світі не існує однозначного трактування меж становлення, розквіту, занепаду-старіння поколінь, але біологічні ритми онтогенезу людини від народження до смерті, знаходять свій вплив на реалізацію феномену поколінної функціональності, соціально-дієвим терміном суспільного впливу покоління в НДР було встановлено часовий відрізок близько 25-30 років від досягнення повноліття (18 років), у якому перша частина становлення покоління спрямована на відокремлення від попереднього покоління, дистанціювання і боротьбу за соціальне домінування, друга половина соціального життя є історично-результативною, але ціною панування стає необхідність до кінця соціального життя ведення боротьби з натиском потомків.



Щодо формулювання функціональних меж поколінь, часова циклічність зміни поколінь Дітей, Батьків, Прабатьків була окреслена в залежності від (1) суттєвих соціально-історичних подій, (2) поколінних якостей, набутих протягом життя, і (3) особливостей відносин (стосунків). Адже історичні події поступово впливають на зміну «обличчя» покоління, формують суспільну свідомість, яка, у свою чергу, визначає характер відносин (стосунків) поколінняяк малої соціальної групи осіб, об’єднаних функціональними ролями і обов’язками, цінностями, сформованими в процесі спільного життя; покоління як великої соціальної групи людей, народжених протягом означеного інтервалу часу, формування ментальної системи яких відбувалось під впливом значимих історичних подій; соціальної поколінної спільності, що охоплює сукупність реальних індивідів, об’єднаних загальними поколінними характеристиками, соціальними позиціями.
Висновки
Представлені поколінні характеристики, сформовані під впливом різноманіття соціальних чинників, можуть сприяти вирішенню проблеми міжпоколінних стосунків і пошуку засобів оптимізації взаєморозуміння, адже покоління не існують статично, постійно змінюються у багатоетапному пізнанні соціальних законів, поступових змінах поколінного світобачення, трансформації поколінних цінностей, зміні ролей.
Література


  1. Бондарчук О. I. Експериментальна психологія / О. I. Бондарчук. – К. : МАУП, 2003. – 120 с.

  2. Водолажская Т. В. Поколения как субъекты социокультурного пространства: постановка проблемы и возможности исследования/ Т. В. Водолажская , Н. Л. Кацук // Социологическое знание и социальные процессы в современном белорусском обществе : сб. статей, подготовленных по итогам Пятой межинститутской научно-практической конференции молодых ученых (24 июня 2005 г.) / Ин-т социологии НАН Беларуси. – Мн., 2005. – C. 30-42.

  3. Кон И. С. Поколение / И. С. Кон // Большая советская энциклопедия. – М. : Советская энциклопедия, 1969-1978. – [Електронний ресурс]. – Режим доступа – http://enc-dic.com/enc_sovet/Pokolenie-65458.html

  4. Волков А. Г. Лотка А. Дж. / А. Г. Волков //Демографический энциклопедический словарь; гл.ред. Валентей Д. И. М. : «Советская энциклопедия», 1985 г.– [Електронний ресурс]. – Режим доступа – http://voluntary.ru/dictionary/1149/word/lotka.

  5. Иванова Е. И. Проблема поколений и воспроизводство населения: теоретические подходы и реальность / Е. И. Иванова // Социологические исследования, 2012. – № 4. – С. 42-53.

  6. Социология молодежи : учебник / под ред. проф. В. Т. Лисовского. – СПб : Изд-во С.-Петербургского университета, 1996.– С. 84-98.

  7. Мангейм К. Очерки социологии знания. Проблема поколений / К. Мангейм.– М. : ИНИОН, 2000. – С. 15. Ортега-і-Гассет X., 1997, ст. 262.

  8. Мангейм К. Проблема поколений (1928)Социология молодежиЭлектронная энциклопедия под ред. проф. В. А. Лукова.– [Електронний ресурс]. – Режим доступа –http://www.soc-mol.ru/encyclopaedia/studies/155-problema-pokoleniy-1928.html

  9. Савельева И. М. История и время. В поисках утраченого / И. М. Савельева , А. В. Полетаев . – М. :Языки русской культуры, 1997. – 800 с.

  10. Сапоровская М. В. Психология межпоколенных отношений в современной российской семье / М. В. Сапоровская. – Кострома : КГУ им. Н. А. Некрасова, 2012. – С. 12.

  11. Пищик В. И. Ментальность поколений: психологические исследования: монография / В. И. Пищик. – Ростов н/Д. : Изд-во РО ИПК и ПРО, 2010. – 200с.

  12. Постникова М. И. Психология отношений между поколениями в современной России/Маргарита Игоревна Постникова : авт. дис. доктора психологических наук : 19.00.13 / ГОУ ВПО «Российский государственный педагогический университет имени А.И.Герцена», 2011. – С.12.

  13. Шахматова Н. В. Поколенческая организация современного российского общества : монография / Надежда ВладимировнаШахматова. – Саратов : Изд-во ун-та им. Н. Г. Чернышевского, 2003. – 321 с.

  14. Яковенко В. И. Огюст Конт, его жизнь и философская деятельность : биографический очерк / В. И. Яковенко / с портр. Конта, гравир. в Лейпциге Геданом. – СПб. : Типография товарищества «Общественная польза», 1894. С. 86. – [Електронний ресурс]. – Режим доступа – http://elib.tomsk.ru/purl/1-9607/

  15. David Jary and Julia Jary Dictionary of Sociology HarperCollins Publishers, 1991, 1995 Изданиенарусском, оформление. «Вече», 1999. – Т 2., С. 37.

  16. Feuer L. S. (1969) The Conflict of Generations: the character and significance of student movements. NY. p. 527.

  17. Herbert Marcuse (1969) An Essay on Liberation. – [Електронний ресурс]. – Режим доступа– https://www.marxists.org/reference/archive/marcuse/works/1969/essay-liberation.htm.



References
1. Bondarchuk O. I. Eksperimental'na psihologіja / O. I. Bondarchuk. — K. : MAUP, 2003. — 120 s.

2. Vodolazhskaja T. V. Pokolenija kak sub#ekty sociokul'turnogo prostranstva: postanovka problemy i vozmozhnosti issledovanija / T. V. Vodolazhskaja , N. L. Kacuk // Sociologicheskoe znanie i social'nye processy v sovremennom belorusskom obshhestve : sb. statej, podgotovlennyh po itogam Pjatoj mezhinstitutskoj nauchno-prakticheskoj konferencii molodyh uchenyh (24 ijunja 2005 g.) / In-t sociologii NAN Belarusi. – Mn., 2005. – C. 30-42.

3. Kon I. S. Pokolenie / I. S. Kon // Bol'shaja sovetskaja jenciklopedija. – M. : Sovetskaja jenciklopedija, 1969-1978. – [Elektronnij resurs]. – rezhim dostupa – http://enc-dic.com/enc_sovet/Pokolenie-65458.html.

4. Volkov A. G. Lotka A. Dzh. / A. G. Volkov // Demograficheskij jenciklopedicheskij slovar'; gl.red. Valentej D. I. – M. : «Sovetskaja jenciklopedija», 1985 g. – [Elektronnij resurs]. – rezhim dostupa. –http://voluntary.ru/dictionary/1149/word/lotka.

5. Ivanova E. I. Problemapokolenijivosproizvodstvonaselenija: teoreticheskiepodhodyireal'nost' / E. I. Ivanova // Sociologicheskieissledovanija, 2012. – № 4. S. 42-53.

6. Sociologijamolodezhi : uchebnik / podred. prof. V. T. Lisovskogo. —SPb : Izd-voS.-Peterburgskogouniversiteta, 1996. – S. 84-98.

7. Mangejm K. Ocherki sociologii znanija. Problema pokolenij / K. Mangejm.– M. : INION, 2000. – S. 15. Ortega-і-GassetX., 1997, st. 262.

8. Mangejm K. Problemapokolenij (1928) SociologijamolodezhiJelektronnajajenciklopedijapodred. prof. V. A. Lukova. – [Elektronnijresurs]. – rezhimdostupa –http://www.soc-mol.ru/encyclopaedia/studies/155-problema-pokoleniy-1928.html

9. Savel'eva I. M. Istorijaivremja. Vpoiskahutrachenogo / I. M. Savel'eva , A. V. Poletaev . – M. : Jazykirusskojkul'tury, 1997. – 800 s.

10. Saporovskaja M. V. Psihologijamezhpokolennyhotnoshenijvsovremennojrossijskojsem'e / M. V. Saporovskaja. – Kostroma : KGUim. N. A. Nekrasova, 2012. – S. 12;

11. Pishhik V. I. Mental'nost' pokolenij: psihologicheskieissledovanija: monografija / V. I. Pishhik . – Rostovn/D. : Izd-voROIPKiPRO, 2010. – 200 s.

12. Postnikova M. I. PsihologijaotnoshenijmezhdupokolenijamivsovremennojRossii / MargaritaIgorevnaPostnikova : avt. dis. doktorapsihologicheskihnauk : 19.00.13 / GOUVPO «RossijskijgosudarstvennyjpedagogicheskijuniversitetimeniA.I. Gercena», 2011. – S.12.

13. Shahmatova N. V. Pokolencheskajaorganizacijasovremennogorossijskogoobshhestva : monografija / NadezhdaVladimirovnaShahmatova. –Saratov : Izd-voun-taim.N. G. Chernyshevskogo, 2003. – 321 s.

14. Jakovenko V. I. OgjustKont, egozhizn' ifilosofskajadejatel'nost' : biograficheskijocherk / V. I. Jakovenko / sportr. Konta, gravir. vLejpcigeGedanom. — SPb. : Tipografijatovarishhestva «Obshhestvennajapol'za», 1894. S. 86. – [Elektronnij resurs]. – rezhim dostupa – http://elib.tomsk.ru/purl/1-9607/

15. David Jary and Julia Jary Dictionary of Sociology HarperCollins Publishers, 1991, 1995 Izdanie na russkom, oformlenie. «Veche», 1999. – T 2., S. 37.

16. Feuer L. S. (1969) The Conflict of Generations: the character and significance of student movements. NY. p. 527

17. Herbert Marcuse (1969) An Essay on Liberation. – [Elektronnij resurs]. – rezhim dostupa – https://www.marxists.org/reference/archive/marcuse/works/1969/essay-liberation.htm.
Information about author:

Natalia Dovgan – Ph.D. in Psychological Sciences, Associate Professor, Department of Social Work and Social Pedagogy, Institute of Social Technologies, Open International University of Human Development «Ukraine», Researcher, Laboratory of psychology of communication, Institute of social and political psychology, Kyiv, Ukraine. E-mail: 1511ndovgan@gmail.com



1   ...   60   61   62   63   64   65   66   67   68



  • Ключові слова
  • 1. Поколінний аналіз у закордонній, і вітчизняній науці
  • 2. Методологічні засади і критерії аналізу покоління як соціально-психологічного феномену
  • Поколения как субъекты социокультурного пространства: постановка проблемы и возможности исследования /
  • References
  • Information about author