Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



“Система державного контролю в Україні: регіональний аспект”

Скачати 121.77 Kb.

“Система державного контролю в Україні: регіональний аспект”




Скачати 121.77 Kb.
Дата конвертації28.04.2017
Розмір121.77 Kb.

В.Ю. Стасюк, магістр державного управління,

завідувач сектора контролю апарату Волинської обласної державної адміністрації


Система державного контролю в Україні: регіональний аспект


Волинська обласна державна адміністрація

Багатовікова історія державотворення України підтверджує висновок молодої науки державного управління стосовно того, що контроль є однією з найважливіших його функцій.

Держа́вне управлі́ння (публічне управління, англ. public administration) - є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод. Державне управління є складовою політичного управління, тобто є процесом реалізації державної виконавчої влади як засобу функціонування будь-якої соціальної спільноти. У деяких країнах (наприклад, у Хорватії) цією діяльністю держави відає окреме міністерство.
Волинська обласна державна адміністрація - місцева державна адміністрація Волинської області.
Нині, коли значення держави та її інститутів є дуже вагомим в регулюванні економічних, соціальних відносин і процесів, які відбуваються в Україні, та їх реформуванні, підтриманні стабільності в суспільстві, враховуючи кризові явища в політичному житті країни, особливої актуальності набуває питання комплексної перебудови існуючої системи державного управління і становлення адекватних їй інститутів.
Соціа́льні стосу́нки або суспі́льні стосу́нки - різні взаємодії та зв'язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.
Полі́тика (від грец. πολιτική діяльність самоуправління у полісі (місто, держава), а подалі - «мистецтво управління» державою і суспільством) - діяльність з управління та керівництва суспільством на основі публічної влади.
Зокрема, має бути підвищена ефективність контрольно-наглядових функцій державних органів влади і управління як безпосередньо за дотриманням Конституції та законів, інших нормативно-правових актів, так і щодо здійснення державного управління у сферах їхньої компетенції.
Нормати́вно-правови́й а́кт - офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженими фізичними особами у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних джерел права що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.
Державна влада - це публічно-політичні відносини панування і підкорення між суб'єктами, що спираються на державний примус.
У свою чергу, підґрунтям удосконалення всієї системи державного контролю мають стати поліпшення нормативно-правового забезпечення контрольної діяльності у сфері державного управління, впорядкування системи контрольних органів та їх належне матеріально-технічне та кадрове забезпечення, упровадження системи електронного документообігу, нових форм і методів контролю.
Держа́вний контро́ль - одна з форм здійснення державної влади, що забезпечує дотримання законів і інших правових актів, що видаються органами держави. Здійснення державного контролю - одна з важливих функцій державного управління.
Ка́дрове забезпе́чення - комплекс дій, направлених на пошук, оцінку і встановлення заздалегідь передбачених стосунків з робочою силою як в самій компанії для подальшого просування по кар'єрній драбині, так і поза її межами для нового найму тимчасових або постійних робітників.
Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, правлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів.

У вузькому значенні контроль – це вид діяльності, що здійснюється з метою організації виконання законів та інших нормативно-правових актів, доручень органів влади вищого рівня, дотримання виконавської та фінансової дисципліни, належного використання фінансових коштів і майна, організації роботи з пропозиціями, заявами і скаргами громадян і т.д.1

Головна мета державного контролю – підвищення ефективності діяльності органів державної влади і управління стосовно захисту інтересів країни та її громадян шляхом посилення відповідальності цих органів і їхніх посадових осіб за виконання покладених на них обов'язків.

Посадо́ва осо́ба - особа, в якої наявні організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції.
Якщо управлінську діяльність кваліфікувати як певного роду суспільні відносини, через які реалізуються численні прямі та зворотні зв'язки між суб'єктами і об'єктами управління, то функції контролю мають тісно поєднуватися з іншими формами та елементами державного управління, зумовлюючи їхній взаємозв'язок.



Функція контролю – спрямування процесу управління на встановлення ідеальної моделі коригування поведінки підконтрольного об'єкта. За ознакою об'єктів контрольної діяльності контроль буває зовнішнім і внутрішнім (адміністративним). За часовими параметрами контроль буває: попередній (превентивний), поточний і кінцевий (підсумковий) контроль2.

Контрольну функцію виконують як державні органи, так і громадськість. Громадський контроль має особливо важливе значення. Від рівня його впливу на суспільно-політичне життя та на органи державної влади зокрема можна визначити рівень демократичності тієї чи іншої країни.

Органи державної влади - це ланка (елемент) механізму держави, що бере участь у виконанні функцій держави й наділений при цьому владними повноваженнями.
Світова практика показала, що громадський контроль є невід’ємною частиною громадянського суспільства, а його відсутність чи мінімальний вплив вказують на безправність основної маси населення перед свавіллям владних структур тоталітарної системи.
Тоталітари́зм (італ. totalità і прикметник італ. totalitario, від лат. totalitos цілісний - той, що охоплює усе загалом) - система державно-політичної влади, яка регламентує усі суспільні та приватні сфери життя людини-громадянина і не визнає автономії від держави таких недержавних сфер людської діяльності як економіка і господарство, культура, виховання, релігія.
Громадя́нське суспі́льство - це сукупність недержавних організацій, які представляють волю та інтереси громадян. Воно включає в себе сім’ю і приватну сферу, тобто "третій сектор" суспільства паралельно з державою та бізнесом.



Державний контроль – одна з форм здійснення державної влади, забезпечення додержання законів та інших нормативних актів, що видаються органами держави, система державних органів перевірки.
Нормативна документація - документи, які встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видів діяльності або їхніх результатів.
Контроль здійснюють тією чи іншою мірою усі суб'єкти державного управління, оскільки в межах своєї компетенції контролюють виконання прийнятих рішень, дотримання законодавства в діяльності всієї системи, окремої галузі чи структурної управлінської ланки. Такий контроль може стосуватись як внутрішніх, так і зовнішніх аспектів управлінської діяльності3.

Система державного контролю – складне поняття, зміст якого охоплює такі елементи, які можна визначити як відповіді на питання Хто?, Що? і Яким чином? контролює:

суб'єкти контролю, тобто система органів влади і управління. Адекватно поділу державної влади на три гілки – виконавчу, законодавчу і судову, державний контроль розподіляється на парламентський, урядовий (адміністративний) і судовий контроль. Окремо виділяється президентський контроль та прокурорський нагляд.

Президент України є найвищою посадовою особою держави та гарантом дотримання державного суверенітету, територіальної цілісності України, Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Конститу́ція Украї́ни - Основний закон держави України. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії Верховної Ради України 2-го скликання. Конституція України набула чинності з дня її прийняття. На пам'ять про прийняття Конституції в Україні щорічно святкується державне свято - День Конституції України.
Громадянські свободи - негативні і позитивні повноваження фізичних осіб, як індивідуальні, так і колективні. Свободи найчастіше реалізуються шляхом усунення державного регулювання з тієї чи іншої поведінки особи.
Систе́ма о́рганів - сукупність органів одного походження, які мають спільні риси будови, пов'язані анатомічно і топографічно, а також виконують однакову функцію.
Державний суверенітет - верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в межах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всього населення території.
Крім того, Президент України щорічно видає велику кількість указів, розпоряджень та доручень, які є невід'ємною частиною правового поля держави і обов'язкові для виконання на території України. Відповідно найвищим проявом президентського контролю є контроль за дотриманням вимог Основного Закону України всіма суб’єктами суспільно-правових відносин: громадянами та їхніми об'єднаннями, недержавними установами, органами місцевого самоврядування й органами державної влади та управління.
Терито́рія України - суша, води, надра і повітряний простір, що знаходяться в межах державного кордону України.
Зако́н (англ. law, англ. act, нім. Gesetz n) - нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини шляхом встановлення загальнообов'язкових правил, прийнятий в особливому порядку (законодавчим), або безпосередньо народом.
Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».
Президент свої контрольні повноваження здійснює безпосередньо або через Секретаріат Президента, в складі якого реалізацією контрольної функції нині займається Департамент контролю Головної служби документального забезпечення. Опосередкований президентський контроль з урахуванням вертикального положення, яке займають окремі суб'єкти, здійснюється відповідними органами виконавчої влади згідно вимог чинного законодавства4.

Основними формами парламентського контролю є: проведення Днів Уряду України, проведення парламентських слухань, заслуховування чергових і позачергових звітів Кабінету Міністрів України про його роботу в цілому чи з окремих питань діяльності, реалізація народними депутатами України свого права на депутатський запит та депутатське звернення, діяльність Рахункової палати, інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.
Депутатський запит - право народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яке заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.
Рахунко́ва пала́та - постійно діючий орган контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави.
Права людини - це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві.
Парламентський контроль - це особливий вид державного контролю, який здійснюється Верховною радою України на підставі та у межах, визначених Конституцією і законами України, що дає змогу парламентові отримувати достовірну й об’єктивну інформацію про фактичне виконання своїх обов’язків і повноважень відповідними органами влади та їх посадовими особами, належним чином реагувати на виявлені порушення і, відтак, спрямований на забезпечення конституційної законності та державної дисципліни у сферах їх безпосередньої владно-управлінської діяльності.
Викона́вча вла́да - одна з трьох гілок державної влади відповідно до принципу поділу влади. Розробляє і втілює державну політику, спрямовану на забезпечення виконання законів, та керує сферами суспільного життя.
Кабінет Міністрів України Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
З метою забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України відділ контролю Апарату Верховної Ради України здійснює контроль за реагуванням на запити та звернення народних депутатів України, виконанням доручень Верховної Ради України та її керівництва, інші контрольні функції.
Депута́т (від лат. deputatus - посланий, спрямований) - особа, обрана виборцями відповідного виборчого округу до представницького органу державної влади або до органу місцевого самоврядування.
Апарат Верховної Ради України - внутрішній допоміжний орган Верховної Ради України, який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побутового, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів і народних депутатів.

Відповідно до Закону5 Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Урядовий (адміністративний) контроль безпосередньо здійснюють Управління контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України, а також підрозділи з контролю міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а на місцевому рівні – підрозділи з контролю місцевих державних адміністрацій (обласних, Київської та Севастопольської міських, районних, районних у мм.

Автоно́мія (грец. αυτος - «сам» і грец. νομος - «закон») - 1) наявна міра незалежності будь-якого явища від зовнішньої причини його зумовленості; 2) в етиці - стадія морального розвитку особистості, яка характеризується здатністю самостійно створювати або вибирати моральні правила для свого життя і поведінки; здатність людини як суб'єкта етичного відношення до самовизначення на основі власного світогляду, “власного законодавства”.
Секретаріат Кабінету Міністрів України Секретаріат Кабінету Міністрів України - постійний орган, що забезпечує діяльність Кабінету Міністрів України.
Києві та Севастополі), статус яких визначено відповідно постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 20376 та постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2000 року
№ 1290 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2003 року № 1967, від 16 вересня 2004 року № 12087.
Постанова Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.

Особливе місце в системі контролю за органами державного управління належить судовому контролю. Адже залишити без належного судового контролю сферу адміністративної діяльності державних органів не можна, оскільки вона зачіпає інтереси всього суспільства, держави і громадян, і ці інтереси повинні бути збалансовані чинним законодавством. Конституція України гарантує широку систему правового захисту від будь-яких дій чи бездіяльності органів державного управління. В Основний Закон як одне з основних прав громадян було включено всеохоплюючу гарантію права звертатися до суду. На практиці ця конституційна норма реалізується через систему судів та інстанції апеляційного та касаційного рівнів.

З метою забезпечення контролю за виконанням судових рішень та їх примусового виконання органи державної виконавчої служби здійснюють виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.

Трете́йський су́д - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України «Про третейські суди» для вирішення суперечок, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Судове рішення - у широкому значенні - акт судового розгляду справи будь-якого виду провадження. Це може бути як саме рішення, так і висновок (Конституційний Суд України), вирок (у кримінальному процесі), постанова, ухвала, окрема ухвала тощо (у кримінальному, адміністративному, цивільному та господарському процесах).
Конститу́ція (лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.
Закон України - нормативно-правовий акт, який приймається Верховною Радою України більшістю голосів (для законів, що стосуються внесення змін до конституції, - конституційною більшістю голосів).
Держа́вна викона́вча слу́жба Украї́ни (ДВС України) - колишній центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовувалася і координувалася Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, який реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) відповідно до законів.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених Законом8. Крім того, органами прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян9.

З огляду на викладене, виділяють безпосередній та опосередкований контроль;

об'єкти контролю, тобто сфери та галузі суспільного життя, які перебувають під організуючим впливом держави;

контрольно-наглядова діяльність, тобто процес моніторингу своєчасності та повноти виконання із забезпеченням дотримання вимог чинного законодавства управлінських рішень, ухвалених державними органами з метою підвищення ефективності державного управління.

Разом з тим слід зауважити, що у зв’язку з набранням чинності змін до Конституції України, внесених Законом України від 8 грудня 2004 року № 2222-IV10, система державного контролю скоріш за все зазнає перебудови. Передусім це стосується контролю виконання рішень парламенту та обласних і районних рад.

Аналіз законодавчих актів стосовно підрозділів з контролю в органах виконавчої влади України у 2000-2007 рр. дає підстави стверджувати, що чітко вираженої стратегії організації контрольної діяльності не існує. Зміни законодавства, часто кардинальні – від підвищення статусу до повної ліквідації таких підрозділів, зміни в положеннях про підрозділи з контролю перешкоджають і унеможливлюють організацію якісної системної контрольної діяльності за виконанням актів законодавства та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та власних рішень (надалі – документи).

Створені у 2000 р. підрозділи з контролю в обласних державних адміністраціях були малочисельними (3-7 спеціалістів), їх статус був низьким, однак Типовим положенням передбачався великий обсяг завдань та відповідальності, при повній відсутності відповідного захисту та системи матеріального стимулювання у роботі. Поступово відділи контролю набули певної стабільності, була визнана необхідність і важливість їх діяльності. Однак, у 2005 р. в руслі перетворень апарату управління ці підрозділи були ліквідовані, а після їх відновлення у структурах місцевих органів виконавчої влади їх статус знизився (відділи були реорганізовані у сектори, а в деяких райдержадміністраціях через відсутність необхідної чисельності спеціалістів сектори контролю не створені. Обов’язки по здійсненню контрольної діяльності покладені на спеціаліста загального відділу), відповідно знизилась і заробітна плата.

Заробі́тна пла́та, скорочено зарплата (також заробітна платня, зарплатня) - винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
І досі в частині обласних та районних державних адміністрацій ці підрозділи не відновлені. Ці процеси досить негативно позначилися на загальному рівні виконавської дисципліни.

Водночас, аналіз стану виконавської дисципліни в органах виконавчої влади дає підстави стверджувати, що володіючи значними обсягами інформації щодо стану виконання підконтрольних документів та маючи достатній рівень кадрового забезпечення підрозділи з контролю можуть суттєво впливати на якість та своєчасність виконання поставлених перед органами влади завдань, визначених актами і дорученнями Президента України та Кабінету Міністрів України. Так, у Секретаріаті Кабінету Міністрів України, де використовуються інформаційно-аналітичні системи “Діловодство” та “Степ”, відсоток несвоєчасно виконаних документів становив у 2002 р. – 8,0 % від загальної кількості документів, що перебували на контролі, 2003 р. – 7,97 %, 2004 р. – 6,1 %11.

Таким чином запровадження системи електронного документообігу та використання в діяльності облдержадміністрацій вдосконаленої системи організації контролю за станом виконання документів дасть змогу суттєво покращити стан виконавської дисципліни у структурних підрозділах облдержадміністрації, територіальних підрозділах центральних органів виконавчої влади, райдержадміністраціях.

Підсумовуючи слід зазначити, що жодна держава не може успішно розвиватися без створення ефективної системи державного управління і контролю як найважливішої складової механізму державного управління, сутність якого багато в чому зумовлюється економічними, політичними, законодавчими та іншими чинниками. Адже невиконання або неналежне виконання нормативно-правових актів руйнує комплекс заходів, спрямованих на вирішення соціально-економічних проблем, знижує темпи розвитку держави, що, в свою чергу, позначається на рівні життя громадян.


Список використаної літератури:

1 http://determiner.ru/?word=11562&wn=???????? (Энциклопедический словарь конституционного права. – М.: Норма. – 2000. – 688 с.)

2 Малиновський В.Я. Словник термінів і понять з державного управління. - К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2005. – С. 222.
Держа́вна слу́жба - професійна діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави особами, які мають посади в державних органах та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.


3 Малиновський В.Я. Державне управління: Навч. посіб. – 2-е вид., доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – С. 211-238.

4 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1132/2005 (Указ Президента України від 26 липня 2005 року № 1132/2005 “Питання контролю за виконанням указів, розпоряджень і доручень Президента України”)

5 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=514-16&p=1177061064584127 (Закон України “Про Кабінет Міністрів України” (Голос України вiд 02.02.2007 - № 19)

6 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2037-2003-? (постанова Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2037 “Про затвердження Типового положення про структурний підрозділ з контролю апарату міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади” (Офіційний вісник України вiд 09.01.2004 - 2003 р., № 52, том 1, стор. 261, стаття 2806))

7 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1208-2004-? (постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2004 р. N 1208 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2000 р. N 1290” (Офіційний вісник України вiд 01.10.2004 - 2004 р., № 37, стор. 20, стаття 2454))

8 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=202/98-?? (Закон України “Про державну виконавчу службу” ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 36-37, ст.
Відомості Верховної Ради України - офіційне друковане видання (нормативний бюлетень) Верховної Ради України, в якому здійснюється офіційне опублікування законів України, постанов Верховної Ради України, інших офіційних актів парламенту, а також змін в адміністративно-територіальному поділі України.
243 ))

9 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1789-12&p=1177061064584127 (Закон України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 53, ст.793))

10 http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2222-15 (Закон України “Про внесення змін до Конституції України” (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2005, N 2, ст.44 ))

11 Писаренко В.П. Організація контролю за виконанням нормативно-правових актів в органах виконавчої влади. – Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.
Автореферат дисертації - стислий виклад кандидатської та докторської дисертації, який виконується після її фактичного завершення. Виконується, як правило, накладом 100-150 примірників і розсилається відповідно до спеціальних списків розсилки у спеціалізовані наукові організації задля апробації та отримання відгуків на автореферат.
Кандида́т нау́к - науковий ступінь в Україні до 31 грудня 2019 року. Прирівнюється до ступеню доктора філософії. Найвищим науковим ступенем в Україні є доктор наук.
02 – механізми державного управління. – Харків, 2007.


Скачати 121.77 Kb.

  • Кабінету Міністрів України
  • Рахункової палати
  • Секретаріату Кабінету Міністрів України
  • Список використаної літератури
  • Відомості Верховної Ради
  • Автореферат дисертації