Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Соціоекологія та її завдання

Соціоекологія та її завдання




Сторінка1/10
Дата конвертації03.04.2017
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

лекція № 1 - 2

Тема: Соціоекологія та її завдання


План

1. Природне середовище існування людства

2. Вплив діяльності людини на довкілля

3. Соціоекологія як інтегральна наука про взаємодію суспільства та природи.

4. Природні ресурси та проблеми їх використання.

5. основні принципи екології та природокористування.


1. Усі живі організми існують у певному середовищі, із яким вони постійно обмінюються речовиною, енергією та інформацією. Людина, на відміну від інших живих організмів, пов'язана з власним середовищем не лише біологічним обміном речовин, а й трудовою діяльністю.

Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.

Біоло́гія (дав.-гр. βίοσ - життя, дав.-гр. λόγος - слово; наука) - система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про істот, що заселяють Землю чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість, мінливість, взаємини, систематику, поширення на Землі; про зв'язки істот та їхні зв'язки з неживою природою.

У процесі останньої за допомогою знарядь праці людина створює штучні об'єкти, здійснює виробничі процеси, значною мірою відмінні від природних.

Виробни́чий проце́с (англ. manufacturing_process) - систематичне та цілеспрямоване змінювання в часі та просторі кількісних та якісних характеристик засобів виробництва і робочої сили, для отримання готової продукції, з вихідної сировини, згідно із заданою програмою.

Орудия труда☃☃- понятие марксистской политэкономии, которое означает «все вещи, с помощью которых человек действует на предмет своего труда и преобразовывает его».

Тому середовище існування людини у зв'язку з її подвійною (біологічною та соціальною) сутністю включає природну та штучну складову.

Середовище існування людства субстратно визначається на основі географічної оболонки - глобальної геосистеми, у якій взаємодіють та взаємопроникають літосфера, атмосфера, гідросфера та біосфера. Частину природного оточення людського суспільства, із якою воно знаходиться у безпосередній взаємодіє, називають географічним середовищем.

Географі́чна оболо́нка (англ. geography envelope; нім. geografischer Mantel, m) - верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер - літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери.

Лю́дство - всі люди в цілому, людська спільнота, сукупність людей (осіб виду людина розумна).

Елементи останнього функціонують і розвиваються відповідно до природних законів. межі географічного середовища розширюються по мірі розвитку людського суспільства (засобів праці, технологій тощо).

Географі́чне середо́вище - частина земного простору, з яким людське суспільство перебуває в наш час[Коли?] у безпосередній взаємодії, тобто воно пов'язане з процесом життєдіяльності людей. Частина географічної оболонки, включена в сферу людської діяльності і складова необхідна умова існування суспільства.

Суспільство -це організована сукупність людей, об'єднаних характерними для них відносинами на певному етапі історичного розвитку. Суспільство - також соціальна самодостатня система, заснована на взаємовідносинах людей в процесі реалізації особистих потреб.

Зараз указані межі в основному співпадають із межами географічної оболонки. За умови проникнення людини в надра Землі й інтенсивного освоєння та використання навколишнього середовища вийде за межі географічної оболонки.

На́дра (рос. недра, англ. bowels of the Earth, interior part of the Earth, entrails of the Earth; нім. Erdinnere n) - у широкому розумінні земна кора, мантія та ядро Землі (або іншого космічного тіла).

Людство створило штучне середовище, що складається з інфраструктур: господарсько-побутової, промислової, транспортної тощо.

Техноге́нне середо́вище - середовище, створене людиною. Як правило, поділяють на побутове та виробниче.

із природного географічного середовища людство бере усе необхідне для життя та господарської діяльності. Це природні умови, які можуть бути сприятливими або несприятливими. Зокрема, для кожної геосфери і для різних районів землі характерні несприятливі стихійні природні явища. Наприклад: землетруси, виверження вулканів, урагани, смерчі, посухи, катастрофічні паводки, шторми, епізоотії. існування усього людства і кожної людини зокрема, неможливе без природних ресурсів. Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку виробничих сил використовуються в якості засобів виробництва й предметів споживання.

Госпо́дарська дія́льність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом та обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Природні ресурси - це сукупність об'єктів та систем живої та неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини та суспільства.

Ви́верження вулка́на (ерупція - від англ. Vulcanian eruption) - активна діяльність вулкана, небезпечна для будь-яких форм життя.

Природне явище - сукупність процесів матеріально-інформаційного перетворення у природі, обумовлених загальними причинами.

За́соби виробни́цтва (англ. Means of production) - сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. До засобів виробництва належать машини, знаряддя праці, фабрики, а також суспільний і природний капітал.

За генезисом виділяють мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні тощо.



Природні умови - це сукупність природних об'єктів та явищ (у тому числі й перетворених людиною), необхідних для людини, для її діяльності, для отримання кінцевого продукту споживання. природні умови на відміну від природних ресурсів безпосередньо не входять до складу продукції, створеної людиною.

Земе́льні ресу́рси (у старішій географічній літературі - поземе́лля) - частина земельного фонду, що використовується або може бути використана у народному господарстві.

Природне середовище людства складається і якісно різних елементів, що мають відмінні властивості та характерні процеси, тощо. згадаємо вертикальну будову географічної оболонки, що полягає у послідовній зміні геосфер знизу вгору: літосфера, гідросфера, атмосфера, а також біосфера, представлена живими організмами у ґрунтовому, наземно-повітряному, водному та організмовому середовищах. Геосфери і природні компоненти, із яких вони складаються, взаємодіють, утворюючи природні комплекси. поєднання природних комплексів різних розмірів складає горизонтальну будову географічної оболонки. природні комплекси також взаємодіють між собою і впливають один на одного.

У природному середовищі діють закони природи.

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus - зв'язок) - система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (навколишнє природне середовище), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Науковий закон - вербальне та/або математично виражене твердження, що має докази (на відміну від аксіоми), яке описує співвідношення, зв'язки між різними науковими поняттями, встановлені шляхом індукції або дедукції, і визнане на даному етапі науковим співтовариством узгоджується з іншими науковими законами.

усі об'єкти, процеси і явища у географічній оболонці підлягають діє загальних географічних закономірностей: цілісності, дискретності, зональності, азональності, ритмічності, кругообігів речовини та перетворення енергії, полярної асиметрії, безперервності та нерівномірності розвитку.

Для того щоб економічно ефективно використовувати природні умови та ресурси, людство має враховувати у своїй діяльності указані особливості власного природного середовища: 1)складну ієрархічну будову; 2) якісну різноманітність; 3) взаємозв'язки та взаємодію між елементами; 4) функціонування згідно природних законів та закономірностей.

Тривала історія взаємодіє людства і природи показує, що екологічні проблеми людства в усі часи пов'язані із незнанням про середовище існування або з нехтуванням законами природи у власному житті та діяльності.
2. Вплив діяльності людини на довкілля

Вплив людства на довкілля можна виразити у формі узагальнених наслідків:

1) пошкодження та вичерпання природних ресурсів;

2) погіршення якості навколишнього природного середовища (або його деградація).

Довкілля, або бюрократично навко́лишнє приро́дне середо́вище - всі живі та неживі об'єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині (наприклад, навколишнє середовище країни). Сукупність абіотичних та біотичних факторів, природних та змінених у результаті діяльності людини, які впливають на живий світ планети.

Прояви деградації природного середовища вельми різноманітні, оскільки є реакцією на надмірний антропогенний тиск із боку складної за будовою та різнорідної за складом географічної оболонки. крім того, види людської діяльності, що змінюють довкілля, теж різнорідні і, відповідно, мають різні екологічні наслідки.

Отже деградація навколишнього природного середовища характеризується такими проявами:

1. зменшується біорізноманіття: зникають види живих організмів, скорочується різноманітність біоценозів у цілому. У середині 70-х упродовж дня зникав 1 вид, а у середині 90-тих 1 вид зникає упродовж години. На сьогоднішній час кількість сучасних зниклих видів може сягнути 1 млн.

2. відбувається забруднення усіх геосфер

3. порушується кругообіг речовин, бо відходи життєдіяльності людини не можуть бути повністю мінералізовані. У біосфері просто відсутні бактеріє й гриби, здатні переробляти нові речовини на звичайні для географічної оболонки.

4. Людина видобуває із глибин земної кори гірські породи, не властиві природним комплексам, приуроченим до земної поверхні.

Цикл біогеохімі́чний, кругообіг речовин - система незамкнутих і незворотних кругообігів хімічних речовин у неорганічній природі через рослин і тварин в органічну природу. Це повторюваний процес взаємопов'язаного перетворення, переміщення речовин у природі, який має циклічний характер, відбувається за обов'язкової участі живих організмів і часто порушується людською діяльністю.

Гірські́ поро́ди (англ. rocks, нім. Gesteine) - природні агрегати однорідних або різних мінералів, що виникли за певних геологічних умов у земній корі або на її поверхні, більш чи менш стійкі за складом, які утворюють самостійні геологічні тіла.

У результаті погіршується якість ґрунтів, хворіють тварини, рослини, люди, деградують природні комплекси у цілому.

5. відбувається зміна енергетичної системи землі (антропогенне потепління клімату).

Глоба́льне потеплі́ння (англ. Global warming) - прогресуюче поступове підвищення температури поверхні Землі, що пов'язується з парниковим ефектом і призводить до зміни клімату у глобальних масштабах.

6. Пошкодження й знищення окремих ландшафтів (бедленди, антропогенні пустоші, спустелювання антропогенного генезису).

із середини 50-х років XX століття внаслідок різкого збільшення кількості населення - так званого демографічногоо вибуху», НТР та зростання масштабів господарської діяльності з'явилися ознаки глобальної екологічної кризи :

1) антропогенний вплив набув загально планетарних масштабів;

2) порушена рівновага між складовими географічної оболонки;

3) пошкоджені механізми саморегуляції та самовідновлення природних комплексів.

внаслідок руйнування природного середовища під загрозою знаходиться життя та здоров'я людей подальше існування людської цивілізації.

Антропогенний вплив на природу - в буквальному перекладі «породжений людиною» вплив на біосферу.

Екологі́чна кри́за - термін для позначення важкого перехідного стану екологічних систем і біосфери в цілому. Стан екологічної кризи означає наявність значних структурних змін навколишнього середовища. Традиційно виділяються екологічні кризи природного та антропогенного походження.

Цивіліза́ція - людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).

Розширення і посилення антропогенного тиску на природне середовище руйнує економічну основу соціального розвитку, наносить величесзну соціальну шкоду. спрацьовує ефект еколого-економічного бумеранга. Його суть полягає у тому, що безмежна економіка руйнує природу, а руйнування природи (джерела ресурсів) підриває економіку.

3. соціологія - інтегральна наука про взаємодію суспільства і природи.

внаслідок загострення екологічних проблем та їх глобалізації виникла потреба у науці, яка розробляла б теоретичні основи гармонійних збалансованих відносин людини і природи та практичні механізми раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища.

Раціона́льне природокори́стування - використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізацію взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.

Охоро́на довкі́лля (англ. environmental protection / control / conservation, нім. Umweltwissenschaften) - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.

Як окрема дисципліна, наука про взаємодію суспільства та природи була визначена у 1916 році американським ученим Парком під назвою "social ecology" - соціальна екологія.

Соціоекол́огія, соціальна екологія аналізує ставлення людини в притаманному їй гуманістичному горизонті з погляду його відповідності історичним потребам людського розвитку, в ракурсі культурної виправданості та перспективи, через теоретичне осягнення світу в його загальних визначеннях, які виражають міру історичної єдності людини і природи.

Соціоекологічні дослідження особливо активізувалися з 80-их років минулого століття.

соціальна екологія - наука, яка досліджує взаємозв'язки й взаємодію в системі суспільство-природаа», розробляє наукові основи раціонального природокористування, спрямовані на охорону природи та оптимізацію середовища життя людини.

Соціоекологія є інтегральною міждисциплінарною наукою. Вона вивчає різні аспекти взаємодіє суспільства і природи: географічні, біологічні, геологічні, медичні, економічні, юридичні, філософські, технологічні тощо.

Рис. 1. Структура соціоекологіє як інтегральної міждисциплінарної науки.

1) екологія - вивчає закономірності взаємодіє рослин, тварин і мікроорганізмів між собою та з абіотичним середовищем. крім того, до компетенції екології входять питання охорони, раціонального використання та відтворення біологічних ресурсів.

2) Геоекологія - це спільний галузевий підрозділ соціоекологіє та географії, який вивчає просторову різноманітність і мінливість географічного середовища з метою оптимальної територіальної організації взаємодіє суспільства і природи.

Теритóрія (лат. territorium - область, територія; від terra - земля) - регіон, обмежена частина земної поверхні в природних, державних, адміністративних або умовних межах: визначається протяжністю, як специфічним видом «просторового» ресурсу, площею, географічним розташуванням, природними умовами, господарською освоєністю.

3) екологія людини вивчає медико-біологічні та демографічні аспекти взаємодіє суспільства і природи.

4) інженерна екологія вивчає геологічні тіла та їх вплив на життя та діяльність людей, займається питаннями охорони та раціонального використання геологічного середовища.

5) біогеохімія досліджує природні речовинно-енергетичні процеси в біосфері, вплив на них людської діяльності, антропогенне хімічне забруднення різних природних компонентів.

Геологі́чне середо́вище (рос. геологическая среда, англ. geological environment, нім. geologische Umgebung f) - частина земної кори (гірські породи, ґрунти, донні відклади, підземні води тощо), яка взаємодіє з елементами ландшафту, атмосферою та поверхневими водами і може зазнавати впливу техногенної діяльності.

Хімі́чне забру́днення - зміна природних хімічних властивостей води за рахунок збільшення вмісту в ній шкідливих домішок як неорганічної (мінеральні солі, кислоти, луги, глинисті частинки), так і органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні залишки, поверхнево-активні речовини, пестициди).

6) Соціоекологічне (екологічне) право здійснює юридичне регулювання взаємовідносин людського суспільства і природи. Держави мають екологічне законодавство.

7) екологічна технологія займається технологічними аспектами гармонізації взаємодіє суспільства і природи.

8) економіка природокористування розробляє економічні методи регулювання охорони навколишнього середовища, нормативи економічної оцінки природних ресурсів та економічної ефективності природоохоронних заходів.

Економі́чна ефекти́вність - це вид ефективності, що характеризує результативність діяльності економічних систем (підприємств, територій, національної економіки). Основною особливістю таких систем є вартісний характер засобів (видатків, витрат) досягнення цілей (результатів), а в деяких випадках і самих цілей (зокрема, одержання прибутку).

більшість питань, що розглядає соціальна екологія, прямо чи опосередковано стосується проблем природних ресурсів, їх використання та екологічних проблем, обумовлених цим використанням.

3. природні ресурси та проблеми їх використання.

існує низка класифікацій природних ресурсів. За походженням ресурси поділяються на групи:

1) земельні, 2) агрокліматичні, 3) мінеральні, 4) біологічні, 5) водні, 6) енергетичні.

Земельні ресурси - один із найбільш універсальних видів природних ресурсів, необхідних для усіх галузей народного господарства. земельні ресурси являють собою території з певними грунтами, характером рельєфу, сукупністю несприятливих умов природних процесів в грунтах та літосфері, умовами зволоження. земельні ресурси є просторовим базисом розміщення створених людиною об'єктів, головним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві, де використовується родючість грунтів.

Народнé господáрство - економічний термін, який використовується для позначення сукупності галузей і сфер виробництва, споживання та обміну.

Лісове́ господа́рство - галузь матеріального виробництва, що вивчає, веде облік і відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в цілях задоволення потреб в лісових ресурсах.

особливості земельних ресурсів полягають у тому, що вони мають використовуватися лише там, де знаходяться.

Агрокліматичні ресурси - це термічний режим повітря і грунту у поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в грунті.

Мінеральні ресурси - включають усі види корисних копалин. Вони є сировинною базою народного господарства.

Біологічні ресурси - сукупність живих організмів (рослин, тварин, грибів тощо).

Водні ресурси - складаються із вод світового океану, поверхневих та підземних вод суходолу.

Ко́рисні копáлини - мінеральні утворення земної кори, хімічний склад і фізичні властивості яких дають змогу ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва. За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим, корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.

Атмосфе́рні о́пади - вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети. З хмар випадають: дощ, мряка, сніг, мокрий сніг, крупа, град, льодяний дощ.

Океа́н - водний простір земної кулі за межами суходолу. Староруська назва - Море-Окіян або Окіян-Море. Назва ймовірно походить від латинської назви oceanus або від аналогічної грецької.



Енергетичні ресурси - сонячна радіація, вітрова енергія рухів води в світовому океані (хвиль, течій), припливів і відпливів, енергія спонтанного атомного розпаду й спонтанних хімічних реакцій, біоенергія (ліс, органічні відходи).

Хімі́чна реа́кція - це перетворення речовин, при якому молекули одних речовин руйнуються і на їхньому місці утворюються молекули інших речовин з іншим атомним складом. Усі хімічні реакції зображують хімічними рівняннями.

Со́нячна радіа́ція - електромагнітне і корпускулярне випромінювання Сонця, яке поширюється у вигляді електромагнітних хвиль.

Світови́й океа́н (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) - водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.

гній використовують для одержання біогазу (метану).

Існує класифікація природних ресурсів за умовами відновлюваності:

1) невичерпні (сонячна енергія, енергія вітру, рухомої води, геотермальна енергія; водні ресурси)

2) вичерпні, які поділяють на: а) поновлювані (чисте повітря, прісна вода, родючі грунти, тварини й рослини); б) непоновлювані (корисні копалини).

природні ресурси вичерпуються, пошкоджуються (наприклад, забруднюються грунти хворіють рослини і тварини).

Із вичерпнісю природніх ресурсів пов’язано одне із основних завдань - екологічне обгрунтування раціонального використання природних ресурсів та мінімізації негативних екологічних наслідків природокористування.

Вітроенерге́тика - галузь відновлюваної енергетики, яка спеціалізується на використанні кінетичної енергії вітру.

Во́дні ресу́рси (англ. water resources, water supply; нім. Wasserreserven f pl) - всі води гідросфери, тобто води рік, озер, каналів, водосховищ, морів й океанів, підземні води, ґрунтова волога, вода (льоди) гірських і полярних льодовиків, водяна пара атмосфери.

Прісні води (англ. fresh (sweet) water; нім. Süsswasser n) - природні води з мінералізацією до 1 ‰ (проміле), вода з вмістом солі, меншим за 1‰ (1 г/дм³ або 1000 мг/дм³). Крижані масиви в полярних регіонах і льодовики містять в собі найбільшу частину прісної води землі.

Природокористува́ння (рос. природопользование, англ. natural resource management; нім. Naturbenutzung f) - сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які застосовує суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини. Сукупність усіх впливів людства на природу, яка включає заходи з її освоєння, перетворення і охорони.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10



  • Соціоекологічне (екологічне) право
  • 3. природні ресурси та проблеми їх використання.
  • Земельні ресурси
  • Агрокліматичні ресурси
  • Енергетичні ресурси - сонячна радіація