Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



sokol.doc [Компанія Південних морів]

sokol.doc [Компанія Південних морів]




Сторінка4/29
Дата конвертації19.04.2017
Розмір5.37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29

26
переїзд з Кейптауна до Преторії (ПАР); шотландський королівський; транссибірський експрес, який здійснює дев'ятнадцятнденну подорож з Москви до Монголії; індійський «Палац на колесах* з вагонами-люкс «для магараджів», який курсує між Раджастаном і Агрою.

Заохочуючи туристів, залізничні компанії також вдаються до застосування різноманітних пільг і знижок, до введення «єдиних квитків», що значно здешевлюють подорож і роблять її зручнішою. Зростанню популярності залізничного транспорту сприяє й збільшення швидкості сполучень, пов'язане з відкриттям регулярного руху поїздів під Ла-Маншем, з розвитком швидкісних залізниць в Європі.

Завдяки вдосконаленню морських і річкових лайнерів у другій половині XX ст. змінилася філософія водних подорожей і рейсові перевезення поступилися місцем круїзним плаванням.

Круїзні подорожі — це відпочинок на воді, коли каюти суден за класом обслуговування відповідні номерам у готелях вищого класу, пропонується вишукане харчування з використанням місцевих делікатесів і морепродуктів, організуються розважальні програми на судні та екскурсійна програма в портових містах. Саме ринок круїзних подорожей зберіг і навіть значно підвищив обсяги морських і річкових перевезень після їх тимчасового занепаду у 50-ті роки XX ст., коли зростання авіаційних транс континентальних подорожей потіснило традиційні морські. Додатковим стимулом їх нинішньої популярності стала можливість для туристів розмістити на судні свій автомобіль.

Одним з перших круїзів була подорож Середземним морем на судні «Леді Мері Вуд» компанії «Пі енд Оу Лайн» у 1844 р. У 80-х роках XX ст. на ринку круїзного туризму діяло 15 великих компаній, серед яких — Сагпіуаі Огоир (22 теплоходи), Коуаі Сагіввеап Ьіпе (12 теплоходів) та ін. Найбільшою популярністю серед туристів користуються такі круїзні території, як Карибська (острови басейну Карибського моря), Середземноморська (понад 40 портів Середземного та Чорного морів), Скандинавська (норвезькі фйордн узбережжя Норвезького моря та Балтія). Морські круїзи приваблюють туристів високим рівнем сервісу, різноманітністю послуг, незвичністю й атрактивністю програм. Незважаючи на порівняно високу вартість круїзних подорожей, кількість їх учасників стабільно збільшується. На світовому круїзному ринку вона зросла з 500 тис. пасажирів у 1970 р. до 5,5 млн у 1993 р. Однією з тенденцій сучасного круїзного бізнесу є поява лайнерів-гігантів, яким у 2003 р. став «(Хіееп Магу II» компанії Сипагсі водотонажністю 150 тис. т. На цьому судні може перебувати 2620 пасажирів. Нині це найдорожче судно в світі (вартість судна дорівнює 800 млн $ США), на якому до послуг пасажирів є спортивні споруди, басейни, магазини та салони на 17 палубах. Висота лайнера більша за статую Свободи в Нью-Йорку і становить 72 м, довжина — 345 м, майже три з половиною футбольних поля.

Автомобільний бум середини XX ст., призвів до різкого зростання автомобільних подорожей. Нині серед міжнародних транспортних подорожей мандрівки на автомобілях і автобусах становлять майже 80%. Вирізняючись високою мобільністю й маневреністю, туристичні автобуси не мають конкуренції на коротких і середніх маршрутах



27
(до 500 км), але туристичні автобуси підвищеної комфортності використовуються й на довгих маршрутах (Київ—Варшава—Берлін— Париж, Київ—Братислава—Відень—Рим або Київ—Прага—Париж— Лондон).

При цьому відпочинок туристів у нічний час організується, як правило, в готелях і мотелях. Порівняно невисока вартість автобусної подорожі при груповій організації робить її доступною для менш забезпечених верств населення, особливо тих, хто не має власних автомобілів і охоче вдається до послуг автобусного транспорту.

У межах своїх регіонів на власних автомобілях мандрують дві третини мешканців Північної Америки та майже дві третини населення Західної Європи. Так, у Франції, Іспанії та Італії частка автотуристів становить 70-80%, у Німеччині — перевищує 90%.

Туризм на автомобілях реалізується за організованими маршрутами і за вільною програмою. При цьому автотуристи не мають жорсткої прив'язки до засобів розміщення і користуються можливістю відвідати навіть важкодоступні місця. Швидкому зростанню автомобільного туризму сприяє збільшення кількості автомобілів у приватному володінні (1 автомобіль на 10 осіб у Європі та по автомобілю на кожну другу особу у США), будівництво сучасних автобанів, виникнення та розвиток спеціальних засобів розміщення й харчування автотуристів (мотелі, кемпінги та караванінги для прийому автомобілів з причепами, драйвінги тощо), комплексів обслуговування автомобілів, а також поява караванів (трейлерів) І ротелів — причепів до автомобілів й автобусів з повним комплексом життєзабезпечення.

Одним зі стимулів розвитку автотуризму став підйом індустрії прокату автомобілів (гепї а саг), що значно збільшує кількість потенційних туристів.

Оренда автомобілів для туризму набула поширення у США та у Західній Європі. Так, у Великобританії туристи становлять більш як 60% клієнтів фірм прокату, у Франції — близько 30%. Третина американців, які відвідують Західну Європу, користуються автомобілями, взятими в оренду в місці перебування. На ринку автопрокату лідирують такі великі компанії як американські «Авис рент а кар Інк», «Херц корпорейшн», «Нешнл кар рентл систем», європейська міжнаціональна «Кепі а саг», що об'єднує фірми Великобританії, Франції, Німеччини, Італії, Австрії, Швейцарії, Нідерландів і Скандинавських країн. Для розвитку автомобільного туризму велике значення мають різноманітні клуби та спілки автомобільного транспорту, в т. ч. й міжнародні.

Широке використання транспорту сучасних видів призвело до значного розширення географії туризму із залученням усіх континентів, у т. ч. й Антарктиди. Круїзи до «білого континенту», все ще надзвичайно дорогі (від 9 до 16 тис. $ США на одного туриста), однак користуються великою популярністю. Щорічно Антарктиду відвідують 10-15 тис. круїзних туристів.

З удосконаленням космічних технологій у туристичну практику був включений ще один вид транспорту — космічні кораблі. 28 квітня 2001 р. у першу космічну подорож на навколоземну орбіту як турист відправився американець Денніс Тіто. За цю подорож він

28
заплатив 20 млн $ США. Це був перший «туристичний старт» космічного корабля з Байконура в XXI столітті. Після повернення з орбіти Д. Тіто у захваті повідомив, що у космосі він пережив найкращі дні свого життя. Другий космічний турист — інтернет-магнат з ПАР Марк Шаттлуорт відправився у свою космічну подорож на російському кораблі «Союз-ТМ-34» у квітні 2002 р.

У жовтні 2005 р. третій космічний турист — 58-річнин американський вчений і підприємець Генрі Олсен — провів 10 днів на космічній орбіті, де здійснив низку наукових експериментів.

Усі космічні подорожі були організовані американською компанією 5расе Аауепіигез спільно з російським агентством «Росавіакос-мос» і коштували туристам по 20 млн американських доларів кожна. Згодом, зі здешевленням космічних польотів, вони теж можуть стати постійними сегментами туристичної пропозиції.

Потужний розвиток готельної інфраструктури у другій половині XX ст. був зумовлений з одного боку зростанням масовості подорожей і диверсифікацією туристичного попиту, з іншого — швидким розвитком будівельної техніки, появою нових будівельних та оздоблювальних матеріалів, впровадженням новітніх технологій обслуговування. Нині готельний ринок світу представлений готелями різних класів, розмірів і призначення. Диверсифікація туристичного попиту викликала в 1980-1990 рр. процес спеціалізації готелів, що орієнтуються на туризмі різних видів, характеристику клієнтури, рівень її платоспроможності, тип транспорту. На початку XXI ст. цей процес перетворився на процес концептуалізації готельного обслуговування, що в свою чергу викликав появу унікальних готелів, таких як льодовий палац у шведському містечку Юккас'ярві, готель на верхівках дерев в Амазонії, світ чистої екології «Міцпе Хайамім» в Ізраїлі тощо.

Разом з готелями зростає кількість додаткових засобів розміщення — від комфортабельних туристичних містечок до кемпінгів і помешкань на борту судна, у вагоні поїзда, що є тільки засобами розміщення.

У 80-х роках XX ст. на міжнародний туристичний ринок почала активно проникати комп'ютерна техніка й технології. Сьогодні мова вже йде про тотальний процес комп'ютеризації туристичних підприємств різного профілю, створення комп'ютерних туристичних ринків. Новітній менеджмент туристичних підприємств використовує комп'ютерну техніку для вирішення внутрішніх управлінських завдань і для формування та продажу туристичного продукту, бронювання туристичного обслуговування, виконання маркетингових досліджень накопичування баз даних про обсяги операцій, туристичних партнерів, постійних клієнтів.

Комп'ютерні системи бронювання, що починались зі створення «локальних мереж», які діяли у межах певної території, сьогодні включають також глобальні збутові мережі (СІоЬаІ ОізіліЬиїіоп ЗухСетз), серед яких найбільшими є Саіііео, АтасІеиз, ЗаЬге. У 1990 р. на туристичному ринку з'явилась \Уог1с1зрап — глобальна система, що надає доступ до інформації більш як 300 авіакомпаній, 22 000 готелів, 42 фірм автопрокату на різних континентах.

29
У 1969 р. з метою збереження інформації навіть у випадку ядерної війни Пентагон на базі чотирьох вузлових ЕОМ створив першу велику децентралізовану комп'ютерну мережу Асіуапсесі КезеагсЬ Ргсуесі А§епсу (АКРАпег,). Після того, як науково-дослідні інститути США отримали дозвіл на її використання, почалося її розширення та створення інтернаціональних комутацій. З появою сервісної програми ^Уогісі МУ'іо'е \УеЬ (УЇЇІЇ'У/) система, що отримала назву Інтернет, перетворилася на глобальну світову супермережу.

Міжнародна асоціація комп'ютерних мереж Інтернет відкрила великі можливості для суб'єктів туристичного ринку у доступі до інформації, вирішенні проблем, пошуку туристичних партнерів, рекламі та просуванні туристичного продукту, розширенні комунікаційних зв'язків.

Інформатизація світового суспільства сприяла глобалізації різних сторін його життя. У сфері туризму це знайшло відображення у двох основних процесах: концентрація капіталів у підприємницькій сфері та створення великих корпорацій, в т. ч. транснаціональних (ТНК) з одного боку, та світове співробітництво й інтеграція у сфері управління туризмом, регулювання його розвитку через міжнародні організації та форуми з іншого.

Процеси централізації капіталу й концентрації виробництва, що знайшли своє відображення у створенні великих корпорацій, в т. ч. транснаціональних, характерні для багатьох галузей економіки. У сфері туризму вони найактивніше проявилися у готельному господарстві. Великі готельні об'єднання, «готельні ланцюги», сьогодні охоплюють понад 30% ринку розміщення. Класичний «готельний ланцюг» підпорядковується одному власнику, його штаб-квартира знаходиться в певній країні в той час, як підприємства можуть розташовуватись в інших країнах (ТНК). Це відомі американські ланцюги Сендант Корпорейшн, Басе Хотелз, Хілтон, Шератон, Маріотт, Холідей іннз; французький ланцюг Аккор, що має свої підланцюги: Софітель, Новотель, Меркюр, Ібус, Старт, Формула і; англійський Траст Хаузес Форте; голландський Голден Тьюлип тощо. Сьогодні в світі функціонує близько 300 «готельних ланцюгів». Деякі мережі створюються або розширюють свої рамки, укладаючи контракти на управління з готелями або договір франшизи (франчайзінг), коли готель, який приєднався до мережі, має право користуватися його ім'ям (маркою) і повинен відповідати його стандартам. Існують також ланцюги на основі об'єднання незалежних готелів.

У авіаційному секторі на відміну від готельного, де концентрація виробництва проходила шляхом нарощування його потужностей через об'єднання підприємств однієї галузі, найчастіше можна спостерігати злиття галузей, близьких за характером діяльності. Так, авіакомпанії перекупляли або відкривали свою мережу готелів і туристичних агенцій. Однією з перших це зробила авіакомпанія «Пан Америкен*-, утворивши «Інтерконтинентал Хотелз*, за нею компанія «Ер Франс*- відкрила мережу готелів «Хотелз Мерідієн», «Брітіш Ейруейз» разом зі «Свісеар», «Люфтганзою» та «Аліталією» — Європейську готельну мережу. Американська авіакомпанія ТВА викупила



30
європейські готелі корпорації «Хілтон» і утворила «Хілтон інтер-нешнл» (53 готелі в 36 країнах світу). Французька авіакомпанія «Ер Франс» є власником туристичної фірми «Сотер», англійська «Брітіш Ейруейз» — двох туристичних фірм «Соуврин» та «Ентерпрайз». І навпаки — авіакомпанія «Британія Ейруейз» належить великому англійському туроператору «Томсон Холідейз». Серед транспорту інших видів у туристичній галузі представлена державна залізнична компанія Франції СНСФ, яка має власного туроператора «Ваканс — 2000» та мережу готелів «Сюфрен ла тур». Голландський туристичний консорціум ХІНТ був утворений залізничною, авіаційною та морською компаніями.

У туристичній сфері централізація капіталів найчастіше відбувається шляхом злиття декількох підприємств. Так, західнонімецький концерн ТУІ, що сьогодні є великим туроператором і представлений у багатьох країнах світу, утворений шляхом злиття сімох німецьких турфірм: «Хумель», «Шарнов», «Тігтес-Фартен», «Туропа», «Транс Європа», «Твен туре* та «Ертурс». Сьогодні три великі корпорації Німеччини — ТУІ, Неккерман та ІТС утримують 70% туристичного ринку країни. У Франції зі 120 туроператорів на частку трьох найбільших (Клаб Медітерране, Сотер і Вояж Кансел) припадає 30% загального обігу капіталів у туристичній галузі країни.

Процес концентрації виробництва в туристичній галузі відбувається досить часто шляхом міжгалузевого злиття за участю банківських капіталів. Група «Мігро» (Швейцарія) об'єднує банківські установи, підприємства харчової промисловості, магазини, газетні видавництва, а також має туристичну фірму «Отель-план» із готелями, що має філіали в 9 країнах Західної Європи.

Харчова промисловість - галузь переробної промисловості, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у вигляді напівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила і миючих засобів, парфюмерно-косметичної продукції.
Туроператор «Куоні» має філіали в 13 країнах Європи, Азії, Америки; готельна корпорація «Холідей іннз» — підприємства з виробництва меблів, посуду, мережу магазинів готельного обладнання, харчових комбінатів. Банк Ротшильда фінансує діяльність найбільшого туроператора Франції «Клаб Медітерране» (близько 180 туристичних містечок у 35 країнах); фірма « Франс-Вуайяж» належить банку «Креді Отельє».

1.7. МІЖНАРОДНЕ ТУРИСТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

Міжнародне туристичне співробітництво виявилось у першу чергу в створенні регіональних і міжнародних туристичних організацій. Більшість із них мають некомерційний характер діяльності й ставлять за мету сприяння розвитку туризму в межах своєї компетенції, координацію та об'єднання зусиль для покращення його умов, розробку рекомендацій і стандартів, інформаційне та рекламне забезпечення, вдосконалення інфраструктури й зміцнення кадрової бази.

Серед регіональних туристичних організацій некомерційного характеру можна назвати Туристичну асоціацію країн Азії та Тихого океану (ПАТА), Європейську туристичну комісію (ЄТК), Конфедерацію туристичних організацій Латинської Америки (КОТАЛ) та ін. Всесвітня федерація туристичних агентств (ВАТА) крім захисту

31
інтересів своїх членів, сприяння створенню ділових контактів і проведення рекламної політики, здійснює також власну комерційну діяльність (туристичні послуги за «ВАТА-ваучерами»),

Серед значних міжнародних об'єднань можна виділити організації загальнотуристичного характеру як, наприклад, Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (ФУААВ-УФТАА); організації, що спеціалізуються на окремих видах туризм}' (наприклад, Міжнародне бюро з соціального туризму — БІТС і Міжнародне бюро з молодіжного туризму й обмінів — БІТЕЖ); організації, що мають значно вужчий профіль діяльності в туризмі (транспорт, реклама, готельні послуги тощо), — це Міжнародна федерація журналістів і письменників, які пишуть про туризм (ФІЖЕТ), Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА), Міжнародна готельна асоціація (МГА) тощо.

У 1951 р. в Монако «під високим заступництвом» принца країни була створена Міжнародна академія з туризму, що зайнялася розробкою туристичних словників.

Найвпливовішою та представницькою туристичною організацією є Всесвітня туристична організація (ВТО), створена на основі Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО) як міжурядова організація, що діє під патронатом ООН. У 2003 р.

Всесвітня туристська організація (ВТО, з 2003 р. - ЮНВТО) - міжнародна міжурядова організація в галузі туризму.
до її складу входило 140 країн, — дійсних членів ВТО, 7 територій — асоційованих членів і близько 350 членів, які приєдналися і представляють підприємства приватного сектору, навчальні заклади, туристичні асоціації та місцеві туристичні адміністрації. Згідно з статутом, основною метою діяльності ВТО є «сприяння розвитку туризму як внеску в економічний розвиток, міжнародне взаєморозуміння, мир, процвітання, загальну повагу та дотримання прав людини і основних свобод для всіх людей незалежно від раси, статі, мови та релігії» (Статут ВТО, п. 1., ст. 3). Україна є дійсним членом ВТО з жовтня 1997 р.

У грудні 2003 р. на 50-й сесії Генеральної Асамблеї ООН прийнято резолюцію щодо перетворення ВТО на повноважну спеціалізовану установу ООН, що надає їй право участі в розробці стратегії в галузі економічного співробітництва та розвитку в масштабах усієї системи ООН.

Штаб-квартира ВТО знаходиться в Мадриді. Статут ВТО був прийнятий 27 вересня 1975 р, і з 1980 р. цей день святкується як Всесвітній день туризму.

Всесві́тній де́нь тури́зму - свято, що відзначається щорічно 27 вересня з метою пропаганди туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв'язків між народами різних країн.
Офіційні мови ВТО — англійська, французька, іспанська, російська й арабська. Кожні 2 роки відбуваються сесії Генеральної асамблеї — вищого органу ВТО, в перервах між ними працює Виконавча рада на чолі з Генеральним секретарем ВТО (їх повноваження тривають 4 роки). У складі ВТО є шість регіональних комісій: для Європи, Америки, Південної Азії, Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону, Близького Сходу — відповідно до виділених ВТО туристичних регіонів. ВТО вирішує питання міжнародного співробітництва й технічних обмінів, експертних досліджень у сфері туризму, стимулювання та розширення партнерства в туризмі, реалізації положень основних міжнародних документів з туризму, які були прийняті на визначних туристичних форумах. Першим таким форумом стала Всесвітня конференція з туризму, що була

32
скликана ще Організацією Об'єднаних націй у Римі в 1963 р. Учасниками конференції стали 87 держав, 5 спеціалізованих установ,

7 міжвідомчих і 14 неурядових організацій. На конференції були


визначені роль і значення туризму в житті суспільства, загальні
напрями розвитку світового туризму, створення його матеріальної
бази та підготовки кадрів, прийняті рекомендації щодо прискорення
його розвитку та спрощення формальностей. Була приділена увага
уніфікації туристичної термінології, визначенню основних понять у
статистиці туризму.

Другий великий туристичний форум відбувся за ініціативою ВТО у 1980 р. Це була друга Всесвітня конференція з туризму в Манілі, столиці Філіппін. Цього разу учасниками форуму були 107 країн і 91 спостерігач — представники міжнародних урядових, міжурядових туристичних та інших організацій. Підсумковим документом конференції стала Манільська декларація з міжнародного туризму.

8 ній була проголошена свобода туристичних подорожей, підкреслю
валася роль туризму як важливого елементу стратегії соціального
розвитку, Інструменту реалізації права людей на відпочинок, корис
тування культурними надбаннями. У декларації наголошувалося на
необхідності приділити увагу туризму з боку громадськості та урядів,
зміцненні технічного співробітництва в галузі туризму, спрощенні
туристичних формальностей, захисті та збереженні довкілля,
історичної й культурної спадщини людства.

У 1982 р. у Мексиці (Акапулько) відбулася Всесвітня нарада з туризму на рівні урядових організацій, яка прийняла Документ Акапулько, що проголосив необхідність мобілізації сил законодавчих органів, профспілок, підприємницьких і громадських кіл, турпідпри-ємств, засобів масової інформації та інших організацій для забезпечення прав людей на відпочинок і доступ до подорожей, виховання населення та його підготовки до ролі туристів і господарів, підвищення ролі внутрішнього туризму.

Засоби масової інформації (ЗМІ), мас медіа (Mass media) - преса (газети, журнали, книги), радіо, телебачення, інтернет, кінематограф, звукозаписи та відеозаписи, відеотекст, телетекст, рекламні щити та панелі, домашні відеоцентри, що поєднують телевізійні, телефонні, комп'ютерні та інші лінії зв'язку.

У 1985 р. VI сесія Генеральної асамблеї ВТО в Софії (Болгарія) для розвитку цих документів прийняла Хартію туризму й Кодекс туриста. У першому документі йдеться про роль та обов'язки держав у розвитку туризму, у другому, який є продовженням Хартії, визначаються права й обов'язки туристів, норми їх поведінки при здійсненні подорожей.

У 1989 р. в Гаазі (Нідерланди) відбулася Міжпарламентська конференція з туризму, що визначила принципи й прийняла рекомендації з розвитку туризму, об'єднані в документі -«Гаазька декларація з туризму*. У першому пункті принципів було проголошено, що «туризм став явищем, яке в наш час увійшло до повсякденного життя сотень мільйонів людей». У декларації пропонувалися заходи з подальшого розвитку туризму, забезпечення безпеки подорожей, спрощення формальностей, удосконалення туристичного законодавства та підготовки кадрів.

Подальші кроки в реалізації програм ВТО щодо розвитку туризму обговорювалися на Всесвітній конференції міністрів туризму в м. Осака (Японія) в 1993 р.

33
Готуючись до вступу у нове тисячоліття ВТО на XIII сесії Генеральної асамблеї у Сантьяго (Чилі) в жовтні 1999 р. прийняла «Глобальний етичний кодекс туризму», метою якого є «максимально посилити вигоди від розвитку туризму та звести до мінімуму його негативний вплив на природне й культурне середовище», встановити «комплекс орієнтирів для його відповідального та стійкого розвитку». Кодекс складається з 10 статей, що містять відповідні рекомендації з різних аспектів туристичної діяльності й адресовані працівникам туристичного бізнесу, державним структурам, ЗМІ та власне туристам.

Інтеграційні процеси в Європі знайшли своє відображення у піл писанні Шенгенської угоди та Конвенції 1990 р. про єдиний візошт й митний простір держав ЄС.



1.8. СВІТОВІ ТУРИСТИЧНІ РЕГІОНИ

При аналізі регіональної структури туристичних прибуттів і надходжень виділяють шість туристичних регіонів світу:



  • Європейський — це країни Західної, Північної, Південної, Центральної та Східної Європи, включаючи всі колишні республіки СРСР, а також держави Східного Середземномор'я (Ізраїль, Кіпр, Туреччина);

  • Американський — країни Північної, Південної, Центральної Америки, острівні держави та території Карибського басейну;

  • Азіатсько-Тихоокеанський — країни Східної та Південно-Східної Азії, Австралія та Океанія;

  • Африканський — країни Африки (крім Єгипту та Лівії);

  • Південно-Азіатський — усі країни Південної Азії;

  • Близькосхідний — країни Західної та Південно-Західної Азії, Єгипет і Лівія.

Ці регіони виділені ВТО за такими характеристиками: географічне розташування; наявність та особливості туристичних ресурсів; політична ситуація та рівень економічного розвитку країн і життя населення; стан туристичної інфраструктури; місце туризму в економіці та культурі, державній політиці країн; розвиток його певних видів; спрямування туристичних потоків; їх кількість і кількість грошових надходжень від туризму; динаміка його розвитку.

Європа вважається провідним туристичним регіоном із 6 туристичних регіонів світу. Цей регіон приймає близько 60% світових туристів і отримує близько 50% надходжень. Цьому сприяють політична та економічна стабільність у регіоні, висока якість життя населення, наявність хорошої інфраструктури та багатство ресурсів, розмаїття туристичного продукту. Країною, яка вважається лідером з прийому туристів, як в регіоні, так І в усьому світі є Франція. В 2002 р. на країни Південно-Середземноморської Європи (Іспанія, Італія, Греція) припадало 20% світового туристичного ринку. У регіоні понад 80% становить частка внутріяшьорегіонального туризму. Темпи зростання туризму в Європі нижчі за загальносвітові. Це
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   29



  • 1.7. МІЖНАРОДНЕ ТУРИСТИЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО
  • Всесвітня туристична організація
  • Всесвітній день туризму
  • 1.8. СВІТОВІ ТУРИСТИЧНІ РЕГІОНИ