Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



sokol.doc [Компанія Південних морів]

sokol.doc [Компанія Південних морів]




Сторінка8/29
Дата конвертації19.04.2017
Розмір5.37 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29

2.4. ТУРИЗМ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Розпад СРСР з його жорстко організованою системою політичного та господарського управління, перехід республік до національної самостійності, до ринкових моделей економіки, різка зміна ідеологічних пріоритетів спричинили появу багатьох проблем політичного, економічного, правового характеру. Проблеми суспільного розвитку викликали відповідні проблеми в туристичній сфері. У країнах пострадянського простору, в т. ч. і в Україні, на початку останнього десятиріччя XX ст. відзначався різкий спад обсягів туризму, особливо іноземного й внутрішнього; спостерігалося переважання виїзного туризму, зміна структури його видів — поява так званого «шопінгового» туризму при зменшенні обсягів екскурсійного та рекреаційного, спортивно-оздоровчого, практичному зникненні соціального туризму. Якщо у 1980-х роках середня кількість інтуристів, які відвідували Україну, щорічно становила понад 500 тис, то у 1992 р. їх було менше 120 тис; у цьому ж році за кордон виїхали 10 млн українців. Внаслідок цих процесів країна у 1990-1992 рр. втратила майже 80% валютних надходжень від іноземного туризму.

59
Перехід туризму з ідеологічної сфери до ринково-комерційної викликав не тільки проблеми підприємницького характеру, такі як його валютне регулювання, оподаткування, але й необхідність створення нової структури управління туризмом, структури туристичної галузі. Після розпаду єдиної державної системи управління туризмом на місці трьох монопольних турорганізацій СРСР — «Інтуриста», «Супутника» та ЦРТЕ — виникли комерційні структури державної та інших форм власності, які в основному утворилися з їхніх колишніх функціональних і територіальних підрозділів і використовували вже напрацьовану базу, досвід і зв'язки: Генеральні агентства з туризму в областях і в м. Києві, Укрінтур, АТ «Інтурист-Україна», АТ «Супутннк-Україна», «Супутник тревел ЛТД», АТ «Укрпроф-тур» та ін. Водночас з цією «реорганізацією зверху» пішов процес «знизу» — з'явилося багато нових фірм, які часто не мали ні досвіду роботи, ні знання її специфіки, а лише використовували ринкову кон'юнктуру. У 1993 р. таких фірм і туристичних відділів в Україні було близько 16 тис, а їх туристичну діяльність часто можна було зазначити як некомпетентну й навіть руйнівну. Ситуація вимагала впровадження державної регуляторної політики в туристичній сфері.

Першим кроком впровадження державного регулювання туризмом стало створення Державного комітету України з туризму (Постанова Кабінету Міністрів України № 616 від 10 листопада 1992 р.).

Кабіне́т Міні́стрів Украї́ни - вищий орган у системі органів виконавчої влади України. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
Його правонаступником з травня 2000 р. став Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, у складі якого працював Департамент туризму й курортів. 22 листопада 2000 р. Держкоммо-лодьспорттуризм був реорганізований та Указом Президента України від 14 грудня 2001 р.
Указ( у рос. Імперії під цю назву підпадали держ. акти, дуже різноманітні за своєю природою, звичайно підписувані царем чи уповноваженими від нього особами в СРСР) - назва законодавчого акту, що видає голова уряду або його парламент . У.
було створено Державну туристичну адміністрацію України як центральний орган державної виконавчої влади в галузі туризму. Сьогодні керівництво туризмом здійснює Державна служба туризму і курортів, яка входить до складу Міністерства культури й туризму України. 20 квітня 2005 р. Указом Президента України цей орган разом з Міністерством культури і мистецтв України було реорганізовано в Міністерство культури і туризму України.
Ука́з Президе́нта Украї́ни - це правовий акт глави держави, який видається з найважливіших питань, віднесених до його компетенції. Укази можуть мати як нормативний, так і ненормативний (правозастосовний характер).
Крім того, у складі місцевих органів самоуправління — обласних держадміністрацій та міських (у Києві й Севастополі) питаннями туризму займаються спеціальні департаменти та управління, а в Автономній Республіці Крим створено Міністерство курортів і туризму.
Органи місцевого самоврядування - «виборні та інші органи територіальних громад, наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».
У складі Верховної Ради України — вищого законодавчого органу — працює Комітет з молодіжної політики, спорту і туризму.

Другим серйозним кроком у справі державного регулювання туризмом було прийняття 15 вересня 1995 р. Закону України «Про туризм»; 18 листопада 2003 р. Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про туризм"» затверджено його нову редакцію1. У Законі визначаються пріоритети державної політики в галузі туризму, основні завдання у справі його перетворення на високорентабельну галузь економіки та засіб культурного розвитку громадян, механізми управління туризмом, його кадрового та наукового забез-

1 У подальшому в тексті - Закон України «Про туризм».

60
печення, основні засади організації туристичної діяльності, гарантування безпеки й захисту прав громадян, захисту довкілля в процесі туризму та інструменти його державного регулювання, такі як ліцензування й сертифікація, державна статистична звітність.

Запровадження в 1993 р. ліцензування туристичної діяльності — видачі державних дозволів на її провадження у разі відповідності Ліцензійним умовам — дозволило впорядкувати туристичний ринок України. Сьогодні на ньому діють близько 3000 ліцензованих туристичних фірм, діяльність яких контролюється державою. Спочатку ліцензуванню підлягали такі види туристичної діяльності, як в'їзний, виїзний та внутрішній туризм й екскурсійна діяльність (до 1997 р. і спортивно-оздоровчий), а після виходу нової редакції Закону — ту-роператорська та турагентська діяльність.

Підвищенню якості туристичних послуг сприяє їх сертифікація — встановлення відповідності якості послуг існуючим державним стандартам. В Україні з жовтня 1999 р. запроваджено обов'язкову сертифікацію готельних послуг і послуг громадського харчування, проводиться добровільна сертифікація туристичних послуг.

З метою державного сприяння розвитку туристичної сфери. координації діяльності міністерств і відомств України, пов'язаної з туризмом, 13 березня 1996 р, Постановою Кабінету Міністрів України Хе 322 було затверджено Положення про Національну раду з туризму, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Постанова Кабінету Міністрів України - нормативно-правовий акт Уряду України - Кабінету Міністрів.
У країні створено декілька громадських об'єднань та організацій туристичної сфери: Туристична асоціація України, Всеукраїнська спілка працівників асоціацій, підприємств і організацій туристичної сфери (УкрСоюзТур), Всеукраїнська спілка туроператорів та ін.
Туристична асоціація України (ТАУ) - всеукраїнська громадська організація в галузі туризму.

Після розпаду СРСР не стало й єдиного туристичного простору. Багато туристичних маршрутів, популярних раніше серед іноземних туристів перестали існувати. Спроби зберегти колишній турпродукт, налагодити туристичне співробітництво через утворення в 1993 р. міждержавних і міжвідомчих об'єднань держав СНД успіху не мали. Серед таких організацій як «ЄвроАзія», що об'єднала колишні структури «Інтуриста» (від України — АТ «Інтурист-Україна»), об'єднання профспілкових структур «Астур» (серед учасників — АТ «Укрпрофтур») найбільш життєдієвою виявилася Міжнародна туристсько-спортивна спілка, до якої від України ввійшла Туристсько-спортивна спілка України, створена у 1990 р. У лютому 1997 р. на IX конгресі МТСС у Києві був схвалений проект концепції єдиного туристичного простору для країн СНД і Болгарії, створено Міжнародну федерацію спортивного туризму — громадську організацію сприяння розвитку спортивного туризму. В Україні працює державна аварійно-рятувальна служба, яка забезпечує безпеку в туризмі.

Перед Україною, як і перед іншими країнами колишнього СРСР, постала проблема створення власного туристичного продукту. З цією метою 28 вересня 1996 р. Указом Президента України був створений Фонд «Намисто Славутича» для розробки мережі вітчизняних туристичних маршрутів. У процесі роботи над створенням національної системи туристсько-екскурсійних маршрутів «Намисто Славутича»

61
розроблена їх тематика по всіх областях України та в АР Крим з включенням великої кількості цікавих пам'яток природи, історії й культури. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1997 р. прийнято «Програму розвитку туризму до 2005 р.», якою передбачалася розробка турів «Із варяг до греків», «Чумацькими шляхами», «По місцях козацької слави» тощо. Серед перспективних напрямів був намічений розвиток рекреаційного та сільського зеленого туризму в Криму й Карпатах, туризму шкільного й дитячого, спортивно-оздоровчого та екскурсійного, робота над проектом «Україна в мережі транснаціональних Великих шовкових шляхів». У Програмі визначатися також шляхи вдосконалення нормативно-законодавчої бази туризму й зміцнення його інфраструктури, поліпшення його інформаційно-рекламного, наукового та кадрового забезпечення, підвищення якості послуг та ефективності використання рекреаційних ресурсів, розширення міжнародного співробітництва. Такі ж програми розвитку туризму були розроблені та прийняті до виконання у регіонах України.

На жаль, багато положень Програми були не виконані через брак фінансування. Разом з тим, багато тематичних маршрутів у подальшому знайшли свою розробку й впровадження у роботі місцевих туристичних організацій та підприємств. Так, було створено Спілку сприяння розвитку сільського зеленого туризму. До складу Спілки входить 14 регіональних осередків, які проводять освітньо-правову, інформаційну, методичну роботу, допомагають у організації туризму цього виду й просуванні його на туристичний ринок. При правильній організації сільський зелений туризм дозволить міським мешканцям відпочити на природі за відносно низькими цінами, а господарям сільських осель — одержати додатковий прибуток в умовах економічних труднощів, викликаних проблемами сучасного села.

У перші роки незалежності Україна була дуже мало відома на світовому туристичному ринку, не було й належної реклами національного туристичного продукту. Важливим кроком у вирішенні цієї проблеми став вступ України до дійсних членів ВТО у жовтні 1997 р. Згідно Указу Президента України від 21 вересня 1998 р. «Про день туризму» цей день відзначається в Україні на державному рівні щороку 27 вересня. Визнанням вагомості туристичного потенціалу України стало її обрання до керівного органу ВТО — Виконавчої ради, що відбулося на XIII сесії Генеральної асамблеї ВТО в Сантьяго (Чилі) в 1999 р. У цей же час вищий навчальний заклад КУТЕП і готель «Дніпро», а згодом і Головне управління комунального та готельного господарств і туризму Київської міської державної адміністрації ввійшли до Ділової Ради ВТО.

Ви́щий навча́льний за́клад (ВНЗ, виш, вуз) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, має один з чотирьох рівнів акредитації, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.
Система інформування про туристичні можливості України здійснюється через електронні засоби, Інтернет. Для цього створено «Українську туристичну інформаційну систему» (УТІС), яка представляє український сайт у ВТО. Має місце державна підтримка участі вітчизняних туроператорів у престижних міжнародних туристичних ярмарках, салонах і біржах, таких як «ІТВ» у Берліні, «ШТМ» у Лондоні, «Рііиг» у Мадриді, «МІТТ» у Москві. Виставкова діяльність розвивається І в Україні — організовуються міжнародні й регіональні

62
туристичні салони та ярмарки в Києві, Ялті, Одесі, Харкові, Львові, Ужгороді. Деякі з них вже набули традиційного характеру й користуються підтримкою лідерів закордонної виставкової індустрії, як наприклад, Міжнародний туристичний салон «Україна», що проводиться в Києві щоосені, та Міжнародна туристична виставка, що відбувається щовесни. Та цього замало, тому на порядку денному — створення закордонних туристичних представництв, розробка і проведення рекламних кампаній.

Україна розвиває міжнародне співробітництво в туризмі не тільки в рамках ВТО. Вона бере активну участь в роботі Організації Чорноморського економічного співробітництва (ЧЕС), Центральної Європейської ініціативи (ЦЄІ), де вирішуються питання туристичного співробітництва.

Організація Чорноморського економічного співробітництва (англ. Organization of Black Sea Economic Cooperation - BSEC) - субрегіональне об'єднання 12 країн Чорноморського регіону (Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Сербія, Туреччина, а також Україна).
У рамках країн СНД працює створена у 1993 р. Рада з туризму країн-учасниць СНД, у якій представлена й Україна. У 1998 р. Радою з туризму СНД ухвалено «Тбіліську декларацію країн-учасниць СНД» про створення умов для стабільного розвитку туризму. Підписано низку угод про співробітництво в галузі туризму з країнами близького та далекого зарубіжжя на міжвідомчому й міждержавному рівні, з деякими з них утворено спільні комісії з питань співробітництва в туризмі.

Українська туристична галузь набирає потужності. Вже сьогодні вона виробляє 8% валового внутрішнього продукту і становить 20% зовнішньоторговельного обігу України, надає роботу у туризмі та суміжних з ним галузях близько 1,8 млн громадян. У 2001 р. Україну відвідали 5,8 млн і в 2002 р. — 6,3 млн туристів, тобто темпи зростання іноземного туризму становили 8,6%. За кордон у 2001 р. виїхали — 9,4 млн а в 2002 р. — 9,2 млн українських туристів. Це на 1,5% менше, хоча кількість організованих туристів зросла з 2,07 млн до 2,1 млн У 2001 р. внутрішнім туризмом було охоплено 6,9 млн, а у 2002 р. — 7,2 млн туристів (зростання — 4,1 %). На екскурсіях у 2001 р. побувало 19 млн, а в 2002 р. — 20 млн екскурсантів. Динаміка розвитку українського туризму наведена на рис. 2.1 та в табл. 2.1.

11,5 Л\_10,5



1 1 1 1 і 1 1 і

юач іаая юл7 ідчя існю оппп рпш ?сю?

_^_ Кількість туристів, які в'їжджали в Україну, лин осіб



и Кількість туристів, які виїжджали з України, млн осіб

ш Кількість внутрішніх туристів, млн осіб


Рис. 2.1. Динаміка туристичних потоків, 1995-2002 роки

63


Таблиця 2.1

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України протягом 1995-2002 рр.1

Показники

1995

1996

1997

1996

1999

2000

2001

2002

Кількість туристів, які в'їжджали в Україну, мли осіб

3,7

3,9

7,6

6,2

4,2

4,4

5,8

6,3

Кількість туристів, які виїжджати з України, млн осіб

6,9

11,5

10,5

8,6

7,4

8,7

9,4

9,2

Кількість внутрішніх туристів, млн осіб

8,6

6,2

5,7

5,7

6,4

6,6

6,9

7,2

Загальний обсяг туристичних потоків, млн осіб

19,2

21,6

23,8

20,5

18,0

19,7

22,1

22,7

Приріст до попереднього року, %

_

12,50

10,19

-13,87

-12,20

9,44

12,18

3,0

Обсяг споживання товарів і послуг туристичної та інших галузей економіки, забезпечений туристичною діяльністю (розрахований за методикою ВТО)

Всього, млрд грн

-

-

8,0

8,4

16,0

18,5

20,9

22,6

Приріст до попереднього року, %







5,0

90,5

15,6

13,0

13,0

Всього, млрд дол. СІЛА

3,8

3,4

3,7

3,8

3,2

3,4

3,9

4,2

Приріст до попереднього року, %

_

-10,5

8,8

2,7

-15,8

6,3

14,7

7,6

У 2003 р. в Україні набули офіційного статусу Рекомендації ВТО по статистиці туризму. Спільним наказом ДержтурадмішстраціГ України та Держкомстату України № 142/394 від 12.11.2003 р. була затверджена методика розрахунку обсягів туристичної діяльності. Згідно цієї методики показники туристичної діяльності в Україні за 2002-2004 рр. виглядають наступним чином (табл. 2.2).

Вперше за останні 10 років обсяг в'їзного туризму в Україні перевищив обсяги виїзного (15,62 млн І 15,48 млн відповідно).



1 Статистичні бюлетені «Туризм в Україні» за 2001 та 2002 рр.

64
Таблиця 2.2

Показники розвитку туристичної галузі України за 2002-2004 рр.

Показники

2002

2003

2004

2003/ 2002

2003/ 2004

Кількість в'їзних (іноземних туристів, які відвідали Україну, мли осіб

10,5

12,5

15,6

119.0%

124,8%

Кількість внутрішніх туристів, млн осіб

7,2

7,6

8,1

105,3%

106,6%

Кількість виїзних туристів, млн осіб

14,7

14,8

15,4

100,4%

104,7%

Кількість екскурсантів, млн осіб

19,5

20,3

-

103,9%



Обсяг туристського

споживання

(за методикою ВТО), млрд грн


24,1

28,5

34,9

118,1%

122,5%

Увага розвитку туризму в Україні проявляється у низці прийнятих державних документів, таких як Укази Президента України від 10.08.1999 р. № 973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року*- та від 14.12.2001 р. № 1213/2001 «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики в галузі туризму», Постанова Кабінету Міністрів України від 29. 04. 1999 р. Мз 728 «Про заходи подальшого розвитку туризму» тощо; проведення в жовтні 2000 р. у Верховній Раді України парламентських слухань з туризму за участю Генерального Секретаря ВТО Франческо Франджіалі.

Важливе значення для туризму та екскурсійної справи мають прийнятий у червні 2000 р. Закон України «Про охорону культурної спадщини» та «Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 р>, прийнята Постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 10. 06. 2002 р.

«Положення про порядок видачі дозволів на право здійснення туристичного супроводу фахівцями туристичного супроводу» разом з кваліфікаційними вішогамн до них (наказ Держтурадм'шїстраціі України № 83 від 24. 09. 2004 р.), має на меті відродження вітчизняної екскурсійної справи, запровадження чіткої системи підготовки та вдосконалення екскурсоводів і гідів-перекладачів.

Перспективи розвитку українського туризму намічені в «Державній програмі розвитку туризму в Україні на 2002-2010 рр.», прийнятій 29. 04. 2002 р. Постановою Кабінету Міністрів України N° 583. Основною метою програми визначено створення конкурентоспроможного на міжнародному ринку національного туристичного продукту, здатного максимально задовольнити туристичні потреби населення країни, забезпечення на цій основі комплексного розвитку регіонів за умови збереження екологічної рівноваш та культурної спадщини.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   29



  • Кабінету Міністрів України
  • Указом Президента України
  • Постановою Кабінету Міністрів
  • Туристична асоціація України
  • Організації Чорноморського економічного співробітництва
  • Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі України протягом 1995-2002 рр. 1