Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



sokol.doc [Компанія Південних морів]

sokol.doc [Компанія Південних морів]




Сторінка9/29
Дата конвертації19.04.2017
Розмір5.37 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   29

65
Програмою передбачено ряд конкретних заходів щодо вдосконалення системи управління галуззю, зміцнення його матеріальної й кадрової бази, розширення міжнародного співробітництва в туризмі, проведення ефективної інноваційної діяльності, державної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, таких як внутрішній та іноземний, спортивно-оздоровчий і екскурсійний, дитячий і молодіжний, зелений тощо.

За роки існування незалежної України закладено підвалини вітчизняного туризму. Завдання, що стоять перед українським туризмом, потребують стратегічного планування його розвитку на перспективу, комплексного підходу до їх вирішення та головне — розробки дієвих виконавчих механізмів, які дозволять зробити його високорентабельною галуззю, сприятимуть соціально-економічному та культурному розвитку країни, створенню її позитивного іміджу в світі.



Контрольні запитання та завдання

  1. Чому мандрівництво можна вважати джерелом виникнення туризму? Наведіть приклади із підручника, а також відомі вам приклади з історії України.

  2. Опишіть початкові кроки розвитку українського туризму у його організованих формах.

  3. Охарактеризуйте провідні туристичні організації кінця XIX — початку XX ст. у Східній Україні.

  4. Охарактеризуйте провідні туристичні організації кінця XIX — початку XX ст., які діяли на Західноукраїнських землях.

  5. Що стримувало, а що сприяло розвитку туризму за радянських часів? Визначте місце провідних туристичних організацій «Інтурист», «Супутник»-, ЦРТЕ в системі радянського туризму.

  6. Охарактеризуйте діяльність «Інтуриста».

  7. Охарактеризуйте діяльність БММТ «Супутник».

  8. Охарактеризуйте діяльність ЦРТЕ.

  9. Які позитивні зміни відбулися у сфері туризму за роки незалежності?

10. Визначте основні завдання та перспективи розвитку українського туризму.

66
Розділ З ТЕОРІЯ ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

з.і. культурно-історичне



ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТУРИЗМУ У РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Туризм як культурно-історичне явище виник у давні часи з першими подорожами та мандрівками людей і, водночас, це зовсім молода галузь діяльності людини. Сучасного соціально-економічного значення вона набула у повоєнні роки, у другій половині XX ст. Тоді ж виникло й поняття «індустрія туризму» тому, що для економічного розвитку багатьох країн світу ця галузь стала однією з провідних.

Науково-технічний прогрес, автоматизація виробництва сприяють збільшенню вільного часу в життєдіяльності людини. Проблему його раціонального використання можна вирішувати за допомогою туризму. Культурно-історичне значення туризму полягає в тому, що він не лише допомагає використати вільний час людини, а й розширити її кругозір, поєднати активний відпочинок із пізнанням світу. Він духовно збагачує людину, сприяє розвиткові її особистості й тим самим — підвищенню культурного рівня суспільства. Це характеризує туризм як «вид соціокультурної та рекреаційної діяльності в умовах вільного часу»1.

Сучасний туризм впливає на екологічну політику країн. Вони намагаються зберегти цінні рекреаційні ресурси шляхом прийняття спеціальних законодавчих актів, створення мережі національних парків, природних і культурних заповідників та інших охоронних територій й об'єктів. Завдяки туризму підвищується екологічна свідомість населення, поліпшується загальний природозахисний стан регіону й країни.

Туристична діяльність активно сприяє справі збереження істори-ко-культурної спадщини країн, її всебічній популяризації, інтеграції до світового культурного простору, зближенню національних культур за умови збереження їх самобутності та унікальності.

Із соціально-економічної точки зору туризм виділився в окрему галузь господарства, що приносить високі прибутки, активно сприяє економічному розвитку суспільства, підвищенню якості життя його членів.

Останнім часом індустрія туризму поглинає більше 11% світових витрат на споживання. Якщо взяти за 100% середні витрати сім'ї, то у різних країнах 14-27% йде на харчування, 19-24 — на житло,

1 Тарасов А. И. Определешіе понятий туризм // Тез. докл. науч. конф. по пробл. развнтия туризма. — Сухуми, 1972. — С. 42.

67
6—14 — на охорону здоров'я, 5-9 — на одяг і 11-19% на подорожі. Такі дані були оприлюднені на XXXI конгресі Міжнародної готельної асоціації. Таким чином, витрати на подорожі й відпочинок посідають третє місце у споживчому бюджеті сім'ї після витрат на їжу й житло. У 2004 р. витрати людей на подорожі становили більше


  1. трлн $ США і на думку експертів у 2010 р. вони зростуть до

  1. трлн.

Туристичне споживання відбувається в місцях, де виробляються товари та послуги, що сприяє розвитку господарської діяльності в регіоні. Насамперед збільшуються прибутки готелів, товарообіг підприємств громадського харчування н торгівлі, прибутки оздоровчих закладів і закладів культурного дозвілля. Наприклад, у період активного зростання туризму в регіоні Чорноморського узбережжя Болгарії протягом 1970-1984 рр. товарообіг підприємств громадського харчування й торгівлі м. Варни зріс на 260%, хоча кількість населення міста за цей час зросла лише на 15%.

Туристична Індустрія позитивно впливає на розвиток інших галузей, прямо не пов'язаних із туризмом, таких як будівництво, транспорт, зв'язок, комунально-побутове господарство тощо. Особливо це стосується сфери послуг. Туризм сприяє розвитку та розбудові окремих регіонів, створюючи нові робочі місця, стимулюючи розвиток місцевої промисловості, сільського господарства, сфери послуг, підвищуючи загальний благоустрій міст і сіл, відроджуючи місцеві традиції, народні промисли.

Туризм сприяє підвищенню життєвого рівня місцевого населення як прямо й безпосередньо, так і опосередковано.

Безпосередньо розвиток туризму забезпечує приплив грошових коштів до регіону, зокрема, до місцевого бюджету у вигляді курортних зборів і податків. Таким чином зростають і прибутки населення. Збільшення обсягів туризму сприяє створенню нових робочих місць. Так, у Франції в процесі реалізації регіональної програми «Сніг» (будівництво туристичних центрів у гірських районах) протягом 1970-1980 рр. було створено 50-60 тис. робочих місць як для безпосередньо працюючих у гірському туризмі, так і у суміжних галузях — виробництві лиж і аксесуарів, спортивного одягу та взуття, будівельній індустрії. З урахуванням раніше працюючих у гірському туризмі загальне число робочих місць досягло 100 тис. За даними Міжнародної організації праці (МОП) близько 200 млн осіб у світі зайняті в сфері туризму, більше половини з них працює в готельному господарстві. Але туризм створює також можливості для працевлаштування людей у місцевих галузях господарства, пов'язаних із туризмом лише опосередковано, а також для сезонних працівників. Згідно інформації Всесвітньої ради туризму та подорожей*, на кінець XX ст. кількість працюючих безпосередньо й опосередковано в



1 Створена в 1991 р., об'єднує президентів і директорів найбільших фірм світу, що працюють у туризмі: авіаційних компаній, готельних ланцюгін, тур-опєраторів, систем кредитних карток, об'єднань автоклубів, комп'ютерних мереж бронювання білетів, готелів тощо.

68
туризмі перевищила 200 мдн осіб (8% усіх існуючих у світі робочих місць), а це означає, що кожний дванадцятий працюючий в світі працює на туризм (ТгауеІ Тгасіе СагеЦе).

У США в сфері туризму безпосередньо працює 6,6 і опосередковано — 8,9 млн осіб, що перевищує загальну кількість працюючих у сільському господарстві, автомобільній, електронній, сталеплавильній та текстильній промисловості, а їх сукупна річна заробітна плата перевищує 700 млрд $. У Європі майже 10% працюючих зайняті в сфері туризму. При цьому за темпами зростання кількості працюючих туризм випереджає інші галузі економіки, адже витрати на створення одного робочого місця в туризмі в 20 разів менші, ніж у промисловості.

Опосередкований вплив туризму на рівень життя місцевого населення знаходить відображення у створенні та розвитку місцевої інфраструктури й сервісних служб, якими користуються як туристи, так і місцеве населення.

У масштабах країни туризм може стати важелем для подолання нерівномірного економічного розвитку окремих територій, стимулюючи його підвищення в економічно слаборозвинених районах, несприятливих для промислового й сільськогосподарського виробництва, через розвиток туристичної індустрії. Розвиток туризму в цих районах сприяє закріпленню в них населення, зменшенню його міграції до великих міст і промислових центрів і навіть призводить до зворотного процесу — припливу до них населення з інших регіонів. У цьому відношенні класичним став приклад французького містечка Оссуа, що за 100 років (1861-1962) втратило більше половини населення й опинімося на межі вимирання. Традиційне заняття місцевого населення — сільське господарство — залишилося засобом існування тільки для чотирьох родин. Місцева влада взяла орієнтацію на створення тут гірського туристичного центру. На початок 80-х років XX ст. були збудовані готелі на 700 місць, туристичні бази, траси та підйомники, запроектовано будівництво готелів загальною кількістю до 3 тис. місць. Як наслідок, з'явились нові робочі місця, збільшилась мережа підприємств торгівлі та громадського харчування. За цей час населення містечка зросло на 42%.

Крім сприяння рівномірному розвитку регіонів значення туризму в загальнодержавному масштабі полягає у його здатності приносити надходження до державного бюджету через податки, а також — поповнювати позабюджетні фонди. На сферу туризму припадає 16% усіх податкових надходжень у світі (понад 500 млрд $ США).

У світовому масштабі індустрія туризму є фактором, який сприяє інтенсивному економічному розвитку регіонів земної кулі, що віддалені від великих промислових центрів і не мають інших передумов для господарського зростання. У багатьох країнах, які розвиваються, вона посідає чільне місце в економіці держави. Індустрія туризму промислово розвинених країн вже давно перетворилась на галузь великого бізнесу.

Світовий туристичний ринок характеризують узагальнені показники міжнародного туристичного обміну, якими є: обсяг туристичних

69
потоків (у кількості прибуттів); обсяг валютних надходжень (в американських доларах і в євро); темпи зростання кількості прибуттів та обсягів валютних надходжень {%).

Протягом 1950-1997 рр. кількість прибуттів зросла майже у 25 разів, надходження — в 214 разів (табл. 3.1).



Таблиця 3.1 Зростання обсягів турпотоків І надходжень від туризму протягом І950-І997 рр.

Роки

Кількість прибуттів у всіх країнах світу, млн осіб

Валютні надходження в усіх краГнах світу, млрд $ США

1950

25

2,1

1960

69

6,9

1970

159,6

17,9

1980

284,8

97,0

1985

322

109,0

1990

456,8

264,7

1995

551,7

393,0

1997

610,8

435,9

Надходження від туризму зростають швидше, ніж його натуральні показники. Кожний клієнт туристичної фірми в 1995 р. приніс доходу в 7,5 разів більше, ніж 40 років тому. Віддача від одного туриста зросла з 80 $ США до 640.

Важко переоцінити роль туризму як джерела надходження коштів (у т. ч. валютних) до державних та інших бюджетів.

Платіжні баланси багатьох країн знаходяться у значній залежності від валютних надходжень від Іноземного туризму. Протягом останніх 20-ти років XX ст. міжнародний туризм розвивався досить стабільними темпами — до 4% зростання числа туристів за рік. При цьому темпи зростання грошових надходжень від туризму в середньому становили 8% за рік, значно випереджаючи загальні розміри світового експорту товарів.

У 2001 р. середні доходи на одне прибуття становили 670 $ США, тобто кожний іноземний відвідувач приніс таку суму до бюджету приймаючої країни.

В економіці багатьох країн надходження від міжнародного туристичного обміну значно перевищують витрати на нього: в Іспанії — майже в 7 разів, у Туреччині — в 6, у Португалії — у 4,8, у Греції — в 3,5 та в Італії — в 2 рази. Перше місце за обсягом валютних надходжень від туризму стабільно займають СІЛА. Так, у 2004 р. їхній прибуток від туризму становив 74,5 млрд $ США, а це понад 12% світових

70
надходжень. Громадяни США витрачають за кордоном кошти, що в середньому на 10-15% перевищують цю суму.

У 1993 р. Всесвітня туристична організація (ВТО) провела класифікацію країн щодо місця туризму в їх платіжному балансі, тобто, співвідношення надходжень від туризму та платежів резидентів держави для здійснення подорожей. З балансу були виключені надходження й витрати, пов'язані з капіталопотоком, витрати на імпорт товарів і послуг, які споживаються туристами, платежі від інвестицій та робота за кордоном.

Баланс поточного туристичного рахунку країни може характеризувати її як з позитивним, так і з негативним сальдо. Країни, для економіки яких характерним є позитивне сальдо туристичного балансу (надходження від туризму перевищують витрати від поїздок громадян за кордон), відносять до країн «активного туризму», а країни з негативним сальдо — до країн «пасивного туризму». У 1991-1992 рр. баланси туристичних регіонів, які входять до ОЕСР1, виглядали наступним чином (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 Баланси туристичних регіонів

Регіон Роки

Надходження від

туризму,


млрд $ США

Витрати туристів, млрд $ США

Баланс, млрд $ США

1991

1992

1991

1992

1991

1992

Європа

130,6

145,8

123,2

143,4

7,4

2,3

Північна Америка

54,2

59,5

46,6

51,1

7,6

8,4

Австралія — Японія

8,9

9,1

28,9

31,8

-20,02

-22,6

ОЕСР

193,8

214,4

198,7

226,3

-5,0

-11,9

Згідно із рекомендаціями ЮНКТАД3, країни на світовому туристичному ринку ВТО поділено на такі групи:

1. Розвинені країни з ринковим типом економіки, що є насамперед країнами-постачальниками туристів. Сюди відносяться США, Франція, Австралія, Німеччина, Великобританія, Японія, Скандинавські країни.

У минулому уряди країн-постачальників туристів вживали заходів щодо обмеження вивезення валюти громадянами за кордон. Але

1 ОЕСР — Організація економічного співробітництва та розвитку; ство
рена у 1960 р. як міжнародна міжурядова організація; об'єднує 24 країни
Західної Європи, Тихоокеанського регіону та США.

2 Знаком «мінус» позначено дефіцит балансу.

3 ЮНКТАД — ІІпіґеа паСіопз Сопїегепсе огі Тгасіе апо1 Ое\ре1ортеп(:
(ІІМСТАО) — Конференція Організації Об'єднаних Націй з торгівлі та роз
витку, постійний орган Генеральної Асамблеї ООН.

71
згодом у розвинених країнах із негативним сальдо туристичного балансу такі заходи було відмінено. Значна частіша валюти, витраченої громадянами цих країн у мандрівках, повертається до національних бюджетів у вигляді платні за виготовлені тут товари. Таким чином, навіть при негативному сальдо за туристськими операціями іноземний туризм сприяє активізації зовнішньоекономічних зв'язків, досягненню стійкого позитивного сальдо експортних операцій у цілому;



  1. Країни з ринковою економікою середнього ступеня економічного розвитку; вони в основному приймають туристів. Це — Кіпр, Греція, Мексика, Іспанія, Португалія, Туреччина. У цих країнах частка надходжень від іноземного туризму в доходах від експорту товарів і послуг є досить значною: 51,6% на Кіпрі, 35,5— в Греції, 34,7% — в Іспанії. В усіх країнах цієї групи надходження від іноземного туризму в декілька разів перевищують витрати громадян на поїздки: в Іспанії — в 7,1 рада, в Греції — в 6,6, на Кіпрі — у 4,4 і в Туреччині — в 3,4 раза;

  2. Країни, які розвиваються та приймають туристів, мають різний рівень соцїально-економічного розвитку. Для цих країн характерним є досить висока частка надходжень від іноземного туризму у ВНП: до 80% на Мальдівських островах, 41,6 — на Багамських, до ЗО — на Барбадосі, до 40 — на Бермудських островах і до 35% — на СеЙшелах. Для деяких країн цієї групи частка Є значно нижчою — 2,4% в Єгипті, до 11 — на Ямайці й до 13% у Сішгапурі. У деяких країнах цієї групи надходження від туризму становлять близько половини доходів від експорту товарів і послуг: у Колумбії — 20,2%, на Ямайці — 29,2, в Панамі — 54,7 і на Гаїті — 72,6%;

  3. Країни з перехідним типом економіки, які приймають і постачають туристів. Це країни Східної Європи, СНД, у т. ч. й Україна.

За економічним змістом туризм є одним із видів торгівлі, в т. ч. зовнішньої, оскільки послуги, що надаються туристу у вигляді розміщення в готелі, харчування, транспорту тощо мають характер товару і є предметом купівлі-продажу на світовому ринку. При цьому кошти від продажу туристичних послуг і товарів отримують без вивезення самого продукту. Тому іноземний туризм отримав назву «невидимого експорту». Отже, виїзд громадян країни за кордон з точки зору зовнішньої торгівді є імпортом. Сьогодні на частку міжнародного туризму припадає близько 25% світової торгівлі послугами.

З точки зору валютної ефективності «невидимий експорт» є най-вигіднішим для національних економік. Іноземні туристи споживають окремі послуги та купують і вивозять як сувеніри окремі товари, придбані у країні, яку відвідують, за роздрібною ціною. Вона зазвичай є значно вищою, ніж оптова ціна продажу цих товарів за кордон. Можна навести слова ірландського експерта з питань туризму Т. О'Дрискола: «Найефективніший експорт — це коли люди приїздять до нас у країну. Ми доплачуємо в усіх країнах, щоб купували ірландське масло. Ірландія — це єдине місце в світі, де за ірландське масло всі платять його повну ціну»1.



1 Сопїегепсе оп ІІіе Ехіепяіоп оІ іЬе Ноіісіау зеазоп. ВТА, 1969.

72
Іноземний туризм дозволяє розширити коло експортних товарів, у т. ч. таких, які не можна реалізувати через традиційний товарообмін, Отже, він стає ефективним засобом реклами товарів національного виробництва за кордоном. У різних країнах світу багато галузей працюють на такий «внутрішній експорт». Так, у Франції іноземні туристи купують значну частину продукції парфумерних фірм і салонів мод, в Японії — аудіотехніку та фотоапарати, у Швейцарії — годинники, в Італії — взуття тощо.

При «невидимому експорті» відпадає необхідність у деяких витратах, пов'язаних з експортом товарів (страхування, складування, перевезення тощо). Туристичні послуги не залишають територію країни, де вони виробляються. У цьому випадку не товар переміщується до потенційного покупця, а навпаки, потенційний покупець переміщується до товару, що скорочує час обігу капіталу. Дуже важливим є й той факт, що туристичні послуги реалізуються за готівку, а не в кредит, як це буває при зовнішній торгівлі.

Активний іноземний туризм може виступати як стабілізатор платіжних балансів деяких країн.

Економіка деяких країн світу значною мірою залежить від іноземного туризму. На початку третього тисячоліття у більшості країн, які розвиваються, частка іноземного туризму серед доходів від експорту товарів і послуг дорівнює: в Індії — 10%, в Єгипті — 11,6, у Коста-Ріці — 15, у Колумбії — 20,2, в Ямайці — 29,2, у Панамі — 54,7 і в Гаїті — 72,6%. А в деяких невеликих і високоспеціалізованих щодо туризму країнах надходження від іноземного туризму набагато перевищують доходи від експорту товарів І послуг.

Майже в усіх країнах, які розвиваються, надходження від іноземного туризму становлять високий відсоток порівняно з надходженнями від основної експортної статті, а в деяких — навіть перевищують. Так, на Багамських островах на їх частку припадає 14,9% експорту нафти; в Колумбії та Гватемалі відповідно — 15 і 35 кави; в Коста-Ріці — 36.7 бананів; на Ямайці — 34,8 алюмінію; на Філіппінах — 43,3 кокосів і в Таїланді — 79,9% експорту рису. На Барбадосі надходження від туризму у 3,6 рази перевищують доходи від експорту цукру, в Панамі — у 2 рази доходи від експорту бананів, а в Єгипті — у 1,5 рази перевищують доходи від експорту бавовни.

Отже, на світовому експортному ринку доходи від міжнародного туризму поступаються тільки доходам від експорту нафти та нафтопродуктів, а також автоекспорту.

За даними Британського туристичного управління іноземний туризм щорічно приносить країні удвічі більше валюти, ніж експорт цивільних і військових літаків і майже вчетверо більше валюти, ніж експорт заліза та сталі. У Швейцарії туризм, як джерело валютних надходжень, стоїть на другому місці після машинобудування, тобто випереджає такі традиційні для країни галузі, як годинникова та хімічна промисловість. У Франції він займає третє місце серед експортних галузей господарства, поступаючнсь обсягами надходжень тільки автомобілебудуванню та чорній металургії. В Угорщині валютні доходи від іноземного туризму перевищують надходження

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   29



  • Контрольні запитання та завдання
  • Зростання обсягів турпотоків І надходжень від туризму протягом І950-І997 рр.
  • Баланси туристичних регіонів