Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Співпраця Соломії Крушельницької з піаністом Богданом Дрималиком

Скачати 82.06 Kb.

Співпраця Соломії Крушельницької з піаністом Богданом Дрималиком




Скачати 82.06 Kb.
Дата конвертації02.05.2017
Розмір82.06 Kb.


Співпраця Соломії Крушельницької з піаністом Богданом Дрималиком
Виконавську та педагогічну діяльність славетної української співачки Соломії Крушельницької неможливо уявити без тісної співпраці з піаністами. У свій час вона виступала з блискучими концертмейстерами з різних країн світу, музикантами, що були гідними її таланту.
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Країна Краї́на - це територія з визначеними кордонами й населенням, що являє собою єдине ціле з погляду історії, культури, нації та в політико-географічному відношенні може бути незалежною або залежною. Країна не завжди є державою, наприклад Україна в 1900 р.
Серед них: М. Кастельнуово-Тедеско, Меджі та Джуліана Вентурі, Рафаель Ґонсалес, Францішек Нойгаузер. З українських піаністів із С. Крушельницькою співпрацювали Ольга Ціпановська, Ольга Окуневська, Нестор Нижанківський, а також – Богдан Дрималик.
О́льга Ціпано́вська (18 грудня 1861, Старий Мізунь - 10 грудня 1941, Львів) - українська громадська діячка в Перемишлі, педагог (зокрема музичний), піаністка і диригент.
Ольга Окуневська (3 вересня 1875(18750903), с. Яворів, Косівський район, Івано-Франківська область - 1960) - українська піаністка.
Не́стор Оста́пович Нижанкі́вський (нар.31 серпня 1893(18930831), Бережани, нині Тернопільської області - пом.12 квітня 1940, Лодзь, Польща) - український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського.

Донедавна ім’я Богдана Дрималика (1898-1956) зустрічалося в музикознавчій літературі досить рідко. Проте останнім часом ця талановита особистість щораз більше привертає увагу дослідників. Інформація про нього подається в книзі М. Михальчишина “З музикою крізь життя”, стислий огляд творчості є у передмові І. Майчика до збірки лемківських народних пісень в обробці Б. Дрималика. У довіднику А. Мухи “Композитори України та української діаспори” Б.Дрималик значиться як піаніст, музикант-фольклорист і як композитор-аматор. Вагомим внеском у дослідження діяльності цієї надзвичайно цікавої особистості стали статті Л. Ніколаєвої: “Концертмейстерська діяльність піаністів Галичини (перша половина ХХ ст.)”, “Творча співпраця С.Крушельницької з піаністами”, “Штрихи до творчого портрету Богдана Дрималика”, “Значення діяльності вокально-фортепіанних ансамблів для розвитку української музичної культури в Галичині”.

Народився Богдан Йосипович Дрималик 1 вересня 1898 року у м. Бжозув (повіт Сянок). Про це дізнаємося з документів, що знаходяться в його особовій справі, зокрема автобіографії, яка зберігається в архіві Львівської музичної академії ім. М.

Особо́ва спра́ва працівника - це комплект документів, які містять найповніші відомості про працівника і характеризують його біографічні, ділові, особисті якості. О.с. посідає основне місце у системі персонального обліку працівників.
Льві́вська націона́льна музи́чна акаде́мія і́мені Мико́ли Ли́сенка - вищий навчальний заклад у Львові, утворений 1939 р. на базі ряду музичних навчальних закладів, що існували раніше: Консерваторії Польського (раніше - Галицького) музичного товариства, Консерваторії ім. К.
 Лисенка. Майбутній музикант походив з відомої галицької родини. Був сином знаного юриста, радника і громадського діяча Йосипа Дрималика (1866-1950), який упродовж 1915-1937 рр.
Грома́дський дія́ч - людина, яка відзначається своєю активністю та енергійністю на громадській роботі, в якійсь галузі життя. Як правило, член (лідер) громадської організації.
очолював Музичне товариство ім. М.Лисенка та “Український театральний кооператив”. Ці товариства об’єднували навколо себе музикантів, а також найавторитетніших представників громадськості та відігравали надзвичайно важливу роль у культурно-мистецькому житті Галичини. У домі Дрималиків часто бували відомі українські культурні діячі, музиканти. В такій атмосфері, де громадські та музичні справи були невід’ємною частиною родинного життя, формувалася особистість Богдана Дрималика.

Музичну освіту Б.Дрималик здобував одночасно з загальною. У 1909 по 1918 рік навчався у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка по класу фортепіано у відомої піаністки Марії Криницької. По закінченні навчання Богдан Дрималик працював концертмейстером в оперній школі у професора Чеслава Заремби, відомого викладача вокалу у Львові, школа якого користувалась широким визнанням і авторитетом.

Очевидно, фінансовою нестабільністю, а можливо й батьківськими порадами, було зумовлене рішення молодого піаніста отримати ще одну освіту. У 1922 р. він вступає до Гірничої академії у м. Леобен (Австрія). У вільний від навчання час працює як професійний музикант: дає приватні уроки гри на фортепіано, бере участь у концертах, а також заробляє на життя, граючи в кінотеатрах і кав’ярнях. Відомими є спільні виступи цього піаніста з співаками – О. Яремою, С. Стадниковою, Корецькою та іншими. Протягом 1918-1926 рр. співпрацює зі співаком Романом Прокоповичем-Орленком, акомпануючи йому у сольних програмах та на Шевченківських концертах.

Вже тоді Б. Дрималик стає досить знаним концертмейстером і привертає увагу рецензентів. У різних часописах (“Український голос”, “Діло”, “Вперед”) з’являються відгуки Станіслава Людкевича на концерти, де співвиконавцем співаків та інструменталістів є Богдан Дрималик.

Станісла́в Пили́пович Людке́вич (24 січня 1879, м. Ярослав, тепер Польща - 10 вересня 1979, Львів) - український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог. Доктор музикознавства (1908). Дійсний член НТШ.
У рецензії С. Людкевича на концерт співаків Р.Прокоповича-Орленка і С.Стадникової, який відбувся в Перемишлі, виконання Богдана Дрималика отримало високу оцінку: “Фортепіановий акомпанемент до всіх точок концерту спочивав у руках бувшого питомця нашого Музичного інституту п. Дрималика, який на тім полі здобув вже поважну марку”. Останні слова свідчать про певне реноме Б. Дрималика в музичних колах Львова. Така оцінка найавторитетнішого галицького композитора, який і сам нерідко виступав у ролі піаніста-ансамбліста, свідчить про високий концертмейстерський рівень ще досить молодого виконавця.

У ці роки концертні виступи Б.Дрималика не обмежувалися лише співпрацею з солістами в ролі акомпаніатора. Він яскраво проявив себе також як камерний ансамбліст, виступаючи в дуетах зі скрипалями Є. Перфецьким, Є. Дзюбою та Рибчаком; був учасником тріо (Р. Криштальський – скрипка, Л. Туркевич – віолончель, Б. Дрималик – фортепіано).

Отримавши диплом інженера, Б. Дрималик у 1928-1944 рр. працює за цим фахом у нафтовій фірмі села Грабівниця (повіт Сянок). Одночасно дає приватні лекції та займається фольклористичною діяльністю: збирає, записує та гармонізує лемківські народні пісні.

У 1945 році музикант-інженер повернувся до Львова. Тут Б. Дрималик повністю присвячує себе музичній діяльності. Він стає концертмейстером класу славетної співачки С. Крушельницької в консерваторії, працює за сумісництвом співробітником львівського відділення Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, співпрацює також з різними хоровими колективами, згодом присвячуючи саме цій діяльності основну увагу (у 1952 р., після смерті С.Крушельницької, залишає роботу в консерваторії).

Помер Б.Дрималик 4 листопада 1956 р. і похований поряд з батьком на Личаківському цвинтарі у Львові.

Співпраця з Соломією Крушельницькою була найважливішою сторінкою діяльності Б.Дрималика. Їхнє знайомство відбулося ще у 1928 році, коли видатна артистка запросила молодого піаніста супроводжувати її в гастрольній подорожі по Західній Україні.

Після смерті (англ. Postmortem) - американський трилер 1998 року.
Соломі́я Амвро́сіївна Крушельни́цька гербу Сас (23 вересня 1872, с. Білявинці, нині Бучацький район Тернопільської області, Україна - 16 листопада 1952, м. Львів) - українська оперна співачка, педагог.
Державний історико-культурний музей-заповідник «Лича́ківський цви́нтар» - меморіальне кладовище у Львові. На 86 полях загальною площею 40 га тут розміщені понад 300 тис. поховань (зокрема понад 2000 гробівців), на могилах встановлено близько 500 скульптур і рельєфів.
За́хідна Украї́на (також 'західноукраїнські землі - ЗУЗ) - термін, що вживається для означення ряду історичних українських земель, а саме: Буковини, Волині, Галичини, Поділля, Закарпаття, а також Західного Полісся.
Згадка про це є у спогадах Б. Дрималика: “Я дуже радо погодився, бо ж для мене було великою честю виступати на сцені і акомпанувати співачці світової слави”. Гастролі тривали місяць, за цей час музиканти побували з концертами у всіх великих містах, містечках, а також у селах і найвіддаленіших гірських оселях.

Програма концертів була велика і різноманітна, складалася з творів західноєвропейських, українських, російських композиторів, обробок українських народних пісень: “Якось один мій знайомий сказав, що наші прості люди не розуміють Моцарта, Глюка та інших “поважних” композиторів.

Украї́нські наро́дні пісні́ - це фольклорні твори, які створені в усі епохи розвитку нації, зберігаються в народній пам'яті й передаються з вуст в уста.
Але на тому концерті я пересвідчився, що це далеко не так. Так само сприймають люди Моцарта, як і Лисенка. Звичайно, коли виконавець поганий, то ніякого композитора не розумієш”.

У фондах архіву ЛДМА ім. М. Лисенка збереглася програма концерту цих двох музикантів, який відбувся 8 вересня 1928 року у Львові. Програма складалася з творів К. Монтеверді, Бассані, М. Равеля, М. де Фальї, Р.Штрауса, Г. Вольфа, С. Рахманінова, М. Мусоргського, М. Лисенка, О. Нижанківського, Я. Лопатинського, низки українських народних пісень.

Співпраця з С. Крушельницькою була для Б. Дрималика не тільки великою честю, але свідчила про визнання його високого професійного та творчого потенціалу.

Згодом, у 1945 році, Б.Дрималик став концертмейстером класу С.Крушельницької у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка. Музикант повернувся до Львова на виклик дирекції консерваторії, про що свідчить документ-запрошення піаніста до співпраці за підписом Василя Барвінського.

Васи́ль Олекса́ндрович Барві́нський (20 лютого 1888, Тернопіль - 9 червня 1963, Львів) - український композитор, піаніст, музичний критик, педагог, диригент, організатор музичного життя. Визначний представник української музичної культури XX століття.
Цей документ зберігається у приватному архіві п. Олени Онуфрів – племінниці Б. Дрималика, редактора Львівського радіо.
Національна телекомпанія України «Львівська регіональна дирекція» (раніше - Льві́вська обласна́ держа́вна телерадіокомпа́нія, Львівська ОДТРК, ЛОДТРК) - обласна державна телерадіокомпанія Львівської області з головним офісом у Львові.

Працюючи в класі славетної співачки, Б. Дрималик був не тільки акомпаніатором, а справжнім другом і С. Крушельницької, і її студентів. Велике значення у цій співпраці мали особисті якості піаніста. Колишній учень Соломії Крушельницької М. Гринишин згадує про нього, як про музиканта високої культури та людину рідкісної доброти. Своїм виконанням концертмейстер допомагав співакам якнайглибше розкрити зміст кожного твору, акомпанував емоційно, гнучко і з великим натхненням.

У львівський період співпраця С. Крушельницької з Б. Дрималиком була різноманітною і плідною – вони спілкувалися під час навчального процесу, виховуючи молоде покоління галицьких співаків, виступали у концертах, здійснили кілька записів. Незважаючи на вік, співачка щороку давала сольні концерти спільно зі своїм концертмейстером.

Три останні концерти великої артистки відбулися також за участю Б. Дрималика. У концерті 8 червня 1946 року прозвучали романси західноєвропейських композиторів – Б. Марчелло, С. Нев’ядомського, Р. Штрауса, К. Дебюссі, М. де Фалья, російського – О. Гречанінова, а також твори українських авторів – М. Лисенка, обробки українських пісень О. Нижанківського, С. Людкевича. В концерті 3 березня 1948 року програма складалася з романсів та народних пісень в опрацюванні українських композиторів: М.

Композитор Компози́тор (ж.р. композиторка, від лат. componere - складати в ціле) - автор музичних творів: особа, що займається створенням музики.
 Вербицького, В. Матюка, А. Вахнянина, О. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Лопатинського. А останній концерт 26 грудня 1949 року був присвячений українській народній пісні в обробці композиторів молодшого покоління, представників як західної, так і східної України: М. Вериківського, А. Кос-Анатольського, М. Колесси, С. Людкевича, Р. Сімовича, Б. Дрималика, Б. Лятошинського, Л. Ревуцького, С. Павлюченка, А. Солтиса, О. Чишка, А. Штогаренка, Я. Ярославенка.

Як бачимо, репертуар концертів цього вокально-фортепіанного дуету був надзвичайно різноманітним, охоплював твори як європейських композиторів, так і українських композиторів-класиків та сучасників, що свідчить про широту поглядів і майстерність музикантів. Проте варто зауважити, що на відміну від першого, в другому періоді спільних виступів цих виконавців в репертуарі переважають твори українських композиторів.

З Б. Дрималиком С. Крушельницька записала на Львівському радіо чотири обробки народних пісень, одна з яких – “Ой зацвила черемшина зрісна”, – належить піаністові.

Композитор Ігнацій Ян Падеревський був прем'єр-міністром Польщі, Верді та Шостакович були депутатами.
А у квітні 1951 року цей вокально-фортепіанний дует здійснив запис 20 обробок українських народних пісень, які дотепер зберігаються в кабінеті звукозапису ЛДМА ім. М. Лисенка (№120).

Богдан Йосипович був не тільки концертмейстером, а й добрим другом співачки. Він важко переживав ідеологічний тиск, який здійснювали партійні і владні структури на С. Крушельницьку. Співачці було відмовлено в поїздці до Італії, її понизили в посаді, змусили прийняти радянське громадянство, звання професора поновили лише в 1952 році за місяць до її смерті. Можна припустити, що така несправедливість, нездоровий моральний клімат у стінах закладу унеможливлювали його подальшу працю в консерваторії. Відразу по смерті С.Крушельницької Б. Дрималик звільнився з посади концертмейстера. Про це свідчить його заява, яка зберігається в архіві ЛДМА ім. М. Лисенка, датована 26.11.1952 року. Це рішення він мотивує великою зайнятістю (у цей час він працював ще в обласному Будинку вчителя, Будинку культури працівників зв’язку і Лісотехнічному інституті з самодіяльними колективами). Проте, мабуть, не це змусило його піти з консерваторії.

Творча співпраця Б. Дрималика з С. Крушельницькою та іншими співаками певним чином вплинула на ще одну грань його обдарування – талант композитора. Зібрані ще в 20-х роках лемківські пісні були опрацьовані ним і пізніше, в 1970 році, вже після смерті автора, видані за сприяння його дружини Ірини Дурундяк та Івана Майчика.

Ці твори відразу привернули увагу співаків. Ще задовго до їх видання народні пісні в обробці Б. Дрималика включали до свого репертуару С. Крушельницька та О. Бандрівська. Серед записаних у кабінеті звукозапису консерваторії у виконанні С. Крушельницької народних пісень є його обробка лемківської пісні “Ой зацвила черемшина зрісна”. О. Бандрівська помістила багато його пісень до “Списку солоспівів композиторів західних областей України”, рекомендованих до вивчення студентами.

Композиторські пошуки Б. Дрималика не обмежуються лише вищезгаданими обробками. Він створив низку власних оригінальних вокальних та інструментальних мініатюр. Пощастило розшукати деякі твори Б. Дрималика. Вони зберігаються у приватному архіві п. О. Онуфрів (рукописи). Серед них є романси на слова І. Франка, Лесі Українки, О. Пушкіна, А. Фета, декілька обробок народних пісень, Скерцо для скрипки і фортепіано. Деякі з романсів автор присвячує, очевидно, першим виконавцям цих творів – співачці Ірині Красильніковій та Оксані Николишин. Нещодавно п. О. Онуфрів передала рукописи цих творів у фонди Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові.

На прикладі піаніста Б.Дрималика можна прослідкувати, як спільна творча діяльність з такою високопрофесійною співачкою, якою була С.

Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).
 Крушельницька, розширює коло творчих зацікавлень музиканта- акомпаніатора. Від суто виконавських інтересів вона приводить до спроб у галузі композиції, до створення низки власних творів, зокрема художніх обробок народних пісень, що користуються заслуженою популярністю і по праву входять до скарбниці українського вокального репертуару.
Конюх Марта

Використані джерела


Архів ЛДМА ім. М.В.Лисенка. Справа № 21. – Оп. № 20.

Людкевич С. Дослідження. Статті. Рецензії. Виступи. – Т.2.-Львів: В-во Коць, 2000.-С.450-451.



Соломія Крушельницька: Спогади. Матеріали. Листування. – Ч.1.-К.:Муз.Україна, 1978.




Скачати 82.06 Kb.

  • Ольга Ціпановська , Ольга Окуневська , Нестор Нижанківський