Первая страница
Наша команда
Контакты
О нас

    Головна сторінка



Співвідношення понять «комунікація» «спілкування» «комунікативна компетентність» у сучасній педагогічній науці актуальність дослідження проблеми педагогічних категорій «спілкування»

Скачати 56.09 Kb.

Співвідношення понять «комунікація» «спілкування» «комунікативна компетентність» у сучасній педагогічній науці актуальність дослідження проблеми педагогічних категорій «спілкування»




Скачати 56.09 Kb.
Дата конвертації25.04.2017
Розмір56.09 Kb.

Теория, практика и методы обучения

Лаврухіна Т. В.,

аспірантка кафедри педагогіки та

психології професійної освіти

Національного авіаційного університету


СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «КОМУНІКАЦІЯ» «СПІЛКУВАННЯ» «КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ

Актуальність дослідження проблеми педагогічних категорій «спілкування», «комунікація» та «комунікативна компетентність» у сфері професійної підготовки сучасного фахівців зумовлено бурхливими розвитком інформаційного суспільства в Україні, де рухомими силами виступають інформація, знання та комунікація.

Професі́йна підгото́вка - здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю.
Педагогіка Педаго́гіка (грец. παιδαγωγική - майстерність виховання) - наука про спеціально організовану цілеспрямовану і систематичну діяльність з формування людини - про зміст, форми і методи виховання, освіту та навчання.
Стає очевидним, що комунікація як суспільне явище становить основу практичної, творчої та пізнавальної діяльності особистості.

Вагомий внесок у вивчення та впровадження наукових явищ «комунікація» та «спілкування» у науковий світ здійснили відомі вчені К. О.

Науко́вий світ або академічний світ (англ. Academia) - це спільнота вчених та студентів, що займаються вищою освітою та дослідницькою працею.
 Абульханової-Славської, М. С. Кагана, С. Д. Максименка, О. М. Леонтьєва, Б. Ф. Ломова, Л. С. Виготський, Н. В. Чепелєва та ін. Проблеми формування та розвитку комунікативної компетентності фахівців різної професійної спрямованості у своїх працях вивчали: Вдовиченко Р. П.
Комунікати́вна компете́нтність - здатність особистості застосувати у конкретному спілкуванні знання мови, способи взаємодії з навколишніми й віддаленими людьми та подіями, навички роботи у групі, володіння різними соціальними ролями.
, Пухальська Г. А., Назаренко С. Н., Александрова С. А., Годлевська Д. М. тощо.

Комунікація є універсальною умовою людського буття. Вона буквально є складовою її всеохоплюючої сутності. Все, що є в людині і для людини, отримується насам-перед у комунікації. Поза комунікацією не можна уявити людську свободу, розум дорівнює необмеженій волі до комунікації [1, с. 187].

Як правило, вчені вивчають «комунікацію» з соціально-філософської позиції у контексті суспільних відносин. Проблему ж комунікації у контексті спілкування досліджують психолого-педагогічні науки і розглядають її у системі міжособистісних відносин. Розглянемо термін «комунікація» у структурі соціологічних наук, де його розглядають через процес та способи спілкування у соціальній взаємодії особистості, групи, спільноти [О.

Міжособо́ві стосу́нки - це взаємозв’язки між людьми, що об'єктивно проявляються в характері і способах взаємних впливів, які здійснюють люди один на одного в процесі сумісної діяльності і спілкування.
Соціа́льні стосу́нки або суспі́льні стосу́нки - різні взаємодії та зв'язки між окремими людьми або групами людей, які встановлюються в процесі їхньої спільної практичної та духовної діяльності.
Соціа́льна взаємоді́я - це форма соціальних зв'язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот; система взаємообумовлених соціальних дій, зв'язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком у відповідь дій інших суб'єктів.
Соціоло́гія (від лат. societas - «суспільство» та грец. λογος - «вчення», «знання», «наука») - наука про умови та процеси у суспільстві, а також їх дослідження. Соціологія постала з епохи Просвітництва як системно-критична наука соціального і зайняла проміжне місце між природничими та гуманітарними науками.
Берегова, Шарков Ф. И. ].

Комунікація за визначенням словника іншомовних слів це: спілкування, що характеризується передачей інформації від однієї людини до іншої [2, с. 101].

Окремо слід зазначити думку В. Конецської, яка охарактеризувала три визначення даного терміну. Комунікація це: засіб зв’язку; спілкування від людини до людини; передача і обмін інформації у суспільстві (проте сам факт обміну інформацією ще не свідчить про комунікацію, оскільки інформація, що передається, може бути незрозуміла для того, хто її отримує) [3, с. 112].

Комуніка́ція (від лат. communicatio - єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico - роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis - спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами, спілкування за допомогою вербальних і невербальних засобів із метою передавання та одержання інформації.

Ми можемо зазначити, що у структурі соціально-філософських наук термін «комунікація» визначається через поняття «спілкування». В той час як у психолого-педагогічних дослідженнях «спілкування» науковці розглядають через наукову категорію «комунікація». Прикладом наведеного твердження є точка зору О.О. Леонтьєва, який підкреслив, що спілкування - це основний засіб комунікації, а мовленнєві уміння є головними в комплексі комунікативних [О. О. Леонтьєв, О. Р. Лурія].

Вітчизняна психолого-педагогічна література вивчала та розглядала спілкування через теорію діяльності та як її частину (Виготський Л. С., Леоньєв А. Н.). Виготський Л. С. розглядає спілкування, як функцію яка перебудовує діяльність особистості та перетворюється її складну систему.

Складна система Складна́ систе́ма - система, поняття, що широко використовується в сучасній науковій літературі і вказує на специфічні особливості об'єктів дослідження практично в усіх розділах природничих та гуманітарних наук.
Леонтьев А.Н. зазначив, що спілкування виступає як діяльність, яка складає у собі акти спілкування. Спілкування з одногу боку є частиною будь-якої діяльності людини, з іншого боку діяльність є умовою спілкування, воно присутнє в будь-якій діяльності в якості її елементу. Соковкин В.М. аналізує людське спілкування, як комунікацію, як діяльність, як відношення, як взаєморозуміння і як взаємовплив. Ананьєв Б. Г. підкреслював, що особою і головною характеристикою спілкування, як діяльності, є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми.

Важливою є думка психолога Андрєєва Г. М., яка визначає, що спілкування є більш ширшим поняттям ніж комунікація оскільки спілкування вказує на те, що будь-які відносини (як особистісні, так і суспільні) розкриваються та реалізується через спілкування. Спілкування є реалізація системи відношень між людьми. Авторка виділяє три взаємопов'язані сторони спілкування: комунікативна (складає обмін інформацією між людьми), інтерактивна (складає обмін діяльності) та перцептивна (процес сприйняття один одного та встановлення взаємозв'язку між партнерами) [4, с. 97-98].

Необхідно засвідчити думку, яка була наведена у праці «Основи теорії комунікації», де було розглянуто три підходи ставлення до понять «комунікація» та «спілкування» [5]:

- ототожнення даних понять (Л. Виготський, О. Леонтьєв, Ю. Прилюк, Т. Парсонс)

- розділення понять (М. Каган, Г. Андрєєва, О. Соколов)

- дані поняття різняться відповідно до інформаційного обміну, тобто спілкування – це процес зв’язку і взаємодії між людьми, який здійснюється за допомогою мови; комунікація – інформаційний обмін, де засобами взаємодії виступають не тільки вербальні і невербальні сигнали але й предмети. У даному підході термін комунікація є ширшим за спілкування.

З аналіз наукової літератури, ми можемо зазначити, що терміни «комунікація» та «спілкування» ми будемо розглядати окремо, але взаємопов’язано.

Наукова публікація - це опублікований опис наукового дослідження, що містить аналіз сутності певної наукової проблеми, методи і результати її дослідження, науково обґрунтовані висновки. Завданням наукових публікацій є знайомити науковий світ з результатами досліджень окремих вчених та груп науковців.
Комунікація є більш ширшим поняття, включає в себе зміст, мету та засоби передачі інформації, важливим тут є те, що комунікація може відбуватися на рівні передачі інформації суб’єкта до об’єкту, де об’єктом і суб’єктом може виступати людина, тварина машина тощо. В той же час, спілкування може буди ширшим поняття за комунікацію, оскільки несе у собі емоційне ставлення та відношення суб’єктів спілкування. Але комунікація може включати в собі спілкування, в той час, як спілкування побудовано на комунікації.

Важливою для нашого дослідження є думка, що зазначає, що обов’язковою умовою успішного перебігу процесу спілкування є комунікативна компетентність, яка характеризується як система внутрішніх ресурсів, необхідних для формування ефективної дії в певних ситуаціях міжособистісної взаємодії [В. В. Потапов].

Комунікативна компетентність являє собою основу практичної діяльності людини як у соціальному, так і у професійному житті. Саме тому формування комунікативної компетентності виступає актуальною проблемою психології та педагогіки, вирішення якої має важливе значення як для кожної конкретної людини, так і для суспільства у цілому.

Досліджуючи термін «комунікативна компетентність» ми можемо зазначити, що у сучасній науковій літературі дане поняття розглядається через: здатність та готовність до спілкування у певний час та у певних умовах (Ю. М. Жуков, Л. А. Петровська, Г. М. Андреєєва); сукупність знань, вмінь та навичок, які необхідні для здійснення спілкування (Д. Хаемс, Н. І. Гез, Ю. П. Федоренко, Ю. В Суховершина., Е. П. Тихомирова, Ю. Е. Скоромная, Є. М. Проворова та ін.); інтегративну якість особистості, яка опосередковує професійну діяльність (Д.М. Годлевська, В. О. Назаренко, О. В. Касаткіна)



Аналіз наукової літератури два змогу нам дослідити свівідношення понять «комунікація», «спілкування» та «комунікативна компетентність». Вивчаючи наведені поняття, ми можемо зазначити, що комунікація є поняттям, яке характеризує зв’язок суб’єкта з об’єктом та може включати в себе процес спілкування, оскільки зв’язок може відбуватися як з людиною так із твариною, машиною тощо. В той час, як спілкування несе насамперед емоційний зв’язок у міжособистісних стосунках, успішною умовою яких є сформована комунікативна компетентність.

Список використаних джерел:


  1. Современный словарь по психологии/ сост. В.В. Юргун. – Минск : Совре-менное слово, 1998. – 690 с.

  2. Пустовіт Л. О. Словник іншомовних слів / Л. О. Пустовіт, О. І. Скопненко, Г. М. Сюта, Т. В. Цимбалюк. – К.: “Довіра” УНВЦ “Рідна мова”, 2000. – С.101.

  3. Конецкая В. П. Социология коммуникации : учебник / В.П. Конецкая. – М. : Международный ун-т бизнеса и упр., 1997. – 302 с.

  4. Андреєва Г. М. Социальная психология / Г. М. Андреєва. — М. : Изд-во Московського ун-та, 1980. — 416 с.

  5. Основы теории коммуникации. Учебно-методическое пособие для студентов специальности 350400 «Связи с общественностью» / Сост. Ж.В.Николаева.- Улан-Удэ: ВСГТУ, 2004. - 163 с.


Скачати 56.09 Kb.

  • СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ «КОМУНІКАЦІЯ» «СПІЛКУВАННЯ» «КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ» У СУЧАСНІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ НАУЦІ
  • Список використаних джерел